Антикризове управління підприємствами гірничодобувної галузі

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ  ІНСТИТУТ

 

Кафедра фінансів

 

 

 

 

 

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

 

«Антикризове управління підприємствами гірничодобувної галузі»

 

 

 

 

 

Підготувала       ст. гр. БФ-16м

Подгорна Ольга

 

Перевірив:        Пушкар О.І.

 

 

 

 

 

Харків 2011 

ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………………………
1 АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ  ПІДПРИЄМСТВОМ……………………
1.1 Аналіз предметної області  дослідження……………………………...
1.2 Аналіз ключових понять……………………………………………….
1.3 Підходи до вирішення  проблеми, запропоновані різними  авторами.
2 РОЗРОБКА РОБОЧИХ ГІПОТЕЗ  І МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ……...
2.1 Побудування карти проблеми…………………………………………
2.2 Побудування дерева  цілей вирішення проблеми…………………….
2.3 Формування робочих  гіпотез і переліку наукових  завдань досягнення цілей……………………………………………………………….
2.4 Методика дослідження…………………………………………………
3 ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ НДР І ВПРОВАДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ……………………………………………
3.1 Формування робочого  плану дослідження……………………………
3.2 Опис інвестиційного  проекту на проведення досліджень…………...
3.2 Мережевий графік виконання  робіт за проектом НДР (НДДКР)…...
Висновки ……………………………………………………………………….
Список літератури………………………………………………………………

 

ВСТУП

Термін "антикризове управління" виник порівняно недавно.

Антикризове управління (антикризовий менеджмент) стало одним з найбільш "популярних" термінів у діловому житті України. І для цього  є дуже конкретні і дуже вагомі причини. В одних випадках під  ним розуміють управління фірмою в умовах загальної кризи економіки, в інших - управління фірмою, напередодні  банкрутства, треті ж пов'язують поняття антикризове управління з діяльністю антикризових керуючих у рамках судових процедур банкрутства.

Деякі автори вважають, що антикризові  заходи слід приймати, коли фінансове  становище функціонуючого на ринку  підприємства стає вже сумним, а  перспектива банкрутства - реальною перспективою.

Тема антикризового управління є актуальною не тільки в період економічних криз (в цей час  масштаби актуальності антикризового  управління просто істотно збільшуються), а й в усі інші часи, оскільки суть антикризового управління зводиться  до виведення компанії з кризового  фінансового стану та переведення  до нормального доходної фінансової діяльності. Потрапити ж у кризовий стан компанія може не тільки під час масштабних економічних криз, але й будь-коли в залежності від сформованої в компанії фінансової ситуації.

Проблемам антикризового  управління присвячені роботи таких  вчених як Є. Уткін, А. Градов, А. Грязнова, Е. Коротков, Л. Фомін, М. Сажина т.д. [1,2,3,4,5,6]. Їх аналіз показує, що власне категорія "антикризове управління" трактується вченими по-різному, і це стримує впровадження в практику дієві заходи щодо запобігання кризових явищ.

Мета дослідження: розробка рекомендацій та схеми антикризового управління підприємством.

Об'єкт дослідження: процеси  антикризового управління на підприємстві.

Предмет дослідження: основні етапи та заходи антикризового управління підприємством.

Завдання дослідження:

1. проаналізувати кризові  явища в діяльності підприємства;

2. розглянути поняття антикризового управління, визначити його основні складові;

3. обґрунтувати необхідність антикризового управління на підприємстві;

4. розглянути технологію  розробки антикризових рішень;

5. розробити заходи з  антикризового управління підприємствами  гірничодобувної галузі

Наукова новизна полягає  в обґрунтуванні розгляду антикризового  управління як елементу поточного управління підприємством, розробці антикризових заходів та алгоритму антикризового фінансового управління підприємством

 

1 АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ  ПІДПРИЄМСТВОМ

1.1 Аналіз предметної  області дослідження

Криза на рівні організації - це порушення нормального функціонування організації внаслідок подій, що володіють достатнім для цього потенціалом, що приводить до неможливості досягнення поставлених цілей, виконання місії компанії.

Існує велика кількість криз, але спробуємо систематизувати  їх в одну класифікацію.

Рисунок 1.1 - Класифікація криз

У світі не було жодної країни і жодної організації, яких би не торкнулися кризові явища, що нерідко призводять підприємства до банкрутства. Отже, перед  органами державної влади та керівництвом організацій постають завдання запобігання  кризових явищ і забезпечення стійкого становища підприємств, бо банкрутство  одних організацій часто викликає погіршення платоспроможності багатьох інших, породжуючи ефект доміно. Рішення  задач по запобіганню кризових явищ або пом'якшення їх впливу на результати діяльності організацій можливо  за допомогою системи антикризових заходів.

Основна мета антикризового управління - забезпечення протягом тривалого періоду конкурентоспроможності організації, яка дозволить отримувати достатньо коштів для збереження надійної фінансової стійкості, оплати зобов'язань і подальшого розвитку.

У поняття «антикризове управління»  вкладається і керування організацією в умовах загальної економічної  кризи країни, і управління організацією в умовах її фінансової неспроможності, і управління, пов'язане з діяльністю арбітражних керуючих у рамках судових  процедур з банкрутства організації. Офіційно організація є банкрутом, коли вона стає неплатоспроможною, тому управління рівнем ліквідності підприємства є ключовим завданням кризового менеджера. При цьому необхідна своєчасна діагностика фінансового стану організації з метою запобігання банкрутству, а не тільки застосування антикризового управління, коли перспективи банкрутства організації стають реальними і її треба виводити зі стану кризи.

Тому в основі антикризового  управління повинно лежати управління на базі постійного моніторингу діяльності організації з метою своєчасного  діагностування причин погіршення фінансового  стану та визначення шляхів його відновлення, забезпечення існуючої рентабельності діяльності, а також економічного зростання та розвитку організації. Для цього в будь-якій організації  повинен бути менеджер з антикризового  управління, основна функція якого - забезпечити її життєдіяльність, усувати  зовнішній вплив і внутрішні  «перешкоди», приймати нетрадиційні управлінські рішення.

Як складова частина управління діяльністю підприємства в цілому антикризовий менеджмент являє собою систему  елементів, схожих за змістом з елементами системи управління підприємства в  цілому.

Механізм антикризового  управління підприємством складається  з наступних основних елементів:

1. діагностика фінансового  стану;

2. оцінка бізнесу підприємства;

3. організаційно-виробничий  менеджмент;

4. маркетинг;

5. управління персоналом;

6. фінансовий менеджмент;

7. антикризова інвестиційна  політика;

8. антикризове бізнес-планування;

9. консалтинговий менеджмент.

Розглянемо докладніше кожен  з елементів.

1.2 Аналіз ключових  понять

1. Діагностика фінансового  стану.

Діагностика підприємства - аналіз і оцінка економічних показників роботи підприємства на основі вивчення окремих результатів, неповної інформації з метою виявлення можливих перспектив його розвитку і наслідків поточних управлінських рішень. Як підсумок діагностики на основі оцінки стану господарства і його ефективності робляться висновки, необхідні для прийняття невідкладних важливих рішень.

Діагностика фінансово-економічного підприємства дозволяє визначити причини  його попадання в зону неплатоспроможності. Оцінка стану включає комплексний  аналіз внутрішніх і зовнішніх взаємин  компанії, в результаті проведення яких досягаються наступні цілі:

• перевірка достовірності фінансової та не фінансової інформації про діяльність компанії;
• оцінка можливості реалізації існуючої стратегії компанії;
• оцінка правильності ведення документообігу на предмет його відповідності законодавству і внутрішнім нормам компанії;
• оцінка конкурентних позицій компанії на ринку;
• оцінка правильності податкової та статистичної звітності.

Рисунок 1.2 - Діагностика в Антикризового  управлінні

2. Оцінка бізнесу підприємства.

Оцінка бізнесу підприємства включає в себе такі найважливіші розділи:

1. структура активів і  пасивів;

2. аналіз майнового стану;

3. експрес-аналіз фінансового  стану:

• ліквідність,
• фінансова стійкість,
• аналіз ділової активності, а також оборотності коштів підприємства,
• рентабельність капіталу і продажів,
• ефект фінансового леверіджа.

3. Організаційно-виробничий  менеджмент.

У рамках організаційно-виробничого  менеджменту проводиться робота з вивчення постачальників сировини, ціни на необхідну сировину та обладнання, можливості відстрочок по платежах, готовності постачальників працювати і надалі. Крім того, досліджуються питання  постачання підприємства електроенергією, теплом, водою та іншими матеріальними  ресурсами.

4. Маркетинг

Антикризовий маркетинг  в мінімальному розумінні - вивчення попиту та пропозиції в умовах кризи. Іншими словами, потрібно зрозуміти, наскільки  скоротився ринок збуту, скільки  конкурентів залишилося на ринку, які канали продажів ефективні і наскільки існуюча рекламна політика сприяє утриманню клієнтської бази. Антикризовий маркетинг дає керівництву підприємства головне - достовірну та актуальну інформацію для прийняття рішення в умовах невизначеності.

5. Управління персоналом.

Антикризове управління персоналом - комплекс постійно здійснюваних специфічних  заходів превентивного характеру, спрямованих на формування у працівників  таких ціннісних орієнтирів, які  б дали можливість за допомогою праці персоналу зводити до мінімального рівня ризик виникнення кризової ситуації, а в разі виникнення останньої - оперативно і ефективно діяти в нестабільних умовах і боротися з наслідками кризи.

Для більш широкого розуміння  антикризового управління персоналом сформуємо схему, яка відображає концептуальний підхід до цього питання  (рисунок 1.3), який повинен об'єднати і розкрити сутність основних складових антикризового управління персоналом.

 

Рисунок 1.3 - Системний підхід до антикризового управління персоналом

Рисунок 1.3 показує, що механізм антикризового управління персоналом підприємства є частиною загальної  системи антикризового управління підприємством, яке забезпечує вплив  на чинники, від стану яких залежить результат діяльності керованого об'єкта.

Предмет антикризового управління персоналом - передбачувані та реальні  причини кризи, фактори кризи, проблеми.

Об'єктом антикризового  управління персоналом є процеси  розвитку криз на підприємстві.

Суб'єктами антикризового  управління персоналом є менеджери  підприємства зі своїм досвідом і  навичками, які повинні допомогти  підлеглим у вирішенні різних кризових ситуацій.

Головною метою антикризового  управління персоналом є забезпечення стабільного розвитку виробництва, міцного положення на ринку і  стійкого фінансового стану при  будь-яких економічних, політичних, соціальних ситуацій в країні.

Організаційні цілі антикризового  управління персоналом:

• стабільні комунікаційні процеси між відділами,
• формування гнучкої до кризи організаційної структури та структури управління підприємством,
• правове та інформаційне забезпечення системи управління персоналом.

Мотиваційні цілі антикризового  управління персоналом:

• управління розвитком персоналу, управління мотивацією поведінки персоналу,
• управління соціальним розвитком, зниження плинності кадрів і запобігання різноманітних криз в робочому колективі (психологічних, байдужості до праці, кризи взаємин).

Економічні цілі антикризового  управління персоналом:

• підвищення конкурентоспроможності підприємства за рахунок трудової і творчої активності персоналу,
• підвищення ефективності праці, зокрема досягнення максимального прибутку, забезпечення високої соціальної ефективності функціонування колективу.

На основі сформованих  цілей можна визначити головні  завдання антикризового управління персоналом:

• планування та маркетинг персоналу;
• управління наймом і обліком персоналу;
• забезпечення нормальних умов праці;
• реструктуризація наявного кадрового потенціалу підприємства: оптимізація чисельності персоналу, звільнення (або) переміщення надлишкової чисельності працівників підприємства;
• збереження ядра кадрового потенціалу підприємства, тобто працівників, які мають найвищу цінність для підприємства, його виживання та відновлення життєздатності, знання та навички яких є інтелектуальним стратегічним ресурсом підприємства;
• забезпечення соціального захисту та працевлаштування працівників підприємства, які звільняються;
• вибір методу управління персоналом (визначення типу поведінки керівників у кризовій ситуації);
• організація навчання і підвищення кваліфікації персоналу підприємства.

Як видно з наведеного переліку, антикризове управління персоналом спрямовано на вирішення переважно  традиційних завдань управління персоналом (визначення потреби в  персоналі, залучення, відбір та вивільнення  персоналу; оцінка персоналу; ротація  та навчання персоналу; мотивація і  стимулювання праці).

6. Фінансовий менеджмент.

Фінансовий менеджмент є основним елементом антикризового управління. Адже фінансовий менеджмент представляє поєднання стратегічних і тактичних елементів фінансового забезпечення підприємництва, що дозволяють управляти грошовими потоками і знаходити оптимальні рішення. Посилення контролю над грошовими коштами вкрай необхідно будь-якому підприємству, тим більше що знаходиться в стадії кризи. Величезною є роль фінансового менеджменту і в діагностиці кризових ситуацій, тому що одним із завдань фінансового менеджменту є аналіз фінансового стану підприємства. Аналізуючи фінансовий стан підприємства можливо встановить зачатки кризи на самих ранніх етапах розвитку. Ринкова економіка виробила велику систему фінансових методів попередньої діагностики і можливого захисту підприємства від банкрутства.

7. Антикризова інвестиційна  політика

Антикризова інвестиційна політика визначає вибір підприємця: продовжувати фінансувати інвестиційні проекти, заморозити або взагалі ліквідувати.

Антикризова інвестиційна політика, як частина антикризової стратегії, залежить від результатів антикризового  маркетингу.

 Існує кілька напрямків  при розробці антикризової інвестиційної  політики:

1. Переорієнтація виробництва  і продажів.

2.Дофінансування об'єктів капітального будівництва.

3. Купівля або продаж  здешевілих активів.

 Очевидний елемент  антикризової інвестиційної політики - продаж активів. Незважаючи на  падіння вартості всіх об'єктів,  позичальникам доводиться позбуватися  від непрофільних активів і  неосвоєних об'єктів, щоб врятувати  основний бізнес.

4. Об'єкти на консервації  та ліквідації.

8. Антикризове бізнес-планування

Антикризове бізнес-планування - план дій, спрямований на підвищення ефективності бізнесу і реалізацію стратегії його розвитку в складному  конкурентному і / або фінансовому становищі, в тому числі, спрямований на запобігання банкрутству підприємства.

Антикризове бізнес-планування включає:

1. Комерційний антикризовий  план - аналіз стану зовнішнього  і внутрішнього середовища бізнесу,  розробка прогнозів продажів  на по ключових товарних груп

2. Фінансовий антикризовий  план - розробка системи заходів  по підвищенню прибутковості  і ліквідності бізнесу для  кожного із сценаріїв розвитку  ситуації на цільових ринках, розробка плану дій щодо реалізації  розроблених систем антикризових  заходів

3. Підтримка в залученні  фінансів

9. Консалтинговий менеджмент

Складність вирішення  завдань антикризового управління визначає складність самостійного створення  ефективної системи на кожному підприємстві. У розвинених країнах для вирішення  цих завдань запрошують зовнішніх  консультантів.

Консультант, не підміняючи собою менеджера по кризам, виконує  такі функції:

• досліджує готовність підприємства до роботи в умовах потенційної кризи;
• проводить експертизу окремих проблем забезпечення готовності підприємства, включаючи вивчення кандидатур менеджерів кризових ситуацій, комплектацію оперативних кризових груп;
• проектує систему антикризового управління;
• навчає персонал підприємства технології та методів діагностики кризових явищ;
• розробляє ситуаційні плани подолання криз.

Вивчення економічної  літератури дозволяє зробити висновок про неоднозначність підходів до трактування причин виникнення кризових ситуацій. На наш погляд, для того щоб більш повно представити  всі можливі на сьогоднішній момент причини необхідно почати з найбільш поширених. Для цього необхідно зазначити, що підприємство з одного боку є невід'ємним елементом економічних процесів, з іншого боку підприємство - це окрема економічна одиниця, окрема економічна система.

По відношенню до підприємства причини кризових ситуацій розподіляються на екзогенні та ендогенні, або об'єктивні  і суб'єктивні, або на зовнішні і  внутрішні.

Зовнішні фактори доцільно диференціювати від середовища виникнення (економіка, політика тощо), а внутрішні  чинники в залежності від області  впливу (фінанси, управління, маркетинг  тощо).

Отже, до зовнішніх факторів можна віднести:

• Соціально-економічні чинники (зниження темпів економічного зростання, нестабільність податкової системи, нестабільність кредитної і фінансової політики, зростання рівня безробіття і зниження зайнятості);
• Політичні фактори (політична нестабільність в країні, нечітке антикризове та антимонопольне законодавство і т.д.);
• Галузеві чинники (зростання галузевої конкуренції, зниження ємності внутрішнього ринку, нестабільність валютного ринку, погана кооперація і спеціалізація підприємств і т.д.);

До внутрішніх факторів відноситься:

• Ринкові фактори (низька конкурентоспроможність продукції, залежність від обмеженого кола партнерів, проблеми з ростом обсягу продажів і т.д.);
• Управлінські фактори (низький рівень стратегічного управління, високий рівень комерційного ризику, недостатнє знання кон'юнктури ринку, неефективний фінансовий менеджмент і т.д.);
• Виробничі фактори (низька продуктивність праці, застарілі та зношені основні фонди, низька якість продукції, застаріла технологія виробництва і т.д.)

 

Рисунок 1.3 - Структурна модель предметної області дослідження

R1 - характер зв'язку «причинно-наслідковій»,

R2 - характер зв'язку «ціле-Частина»,

R3 - характер зв'язку «фактор-результат»

 

 

 

 

1.3 Підходи до  вирішення проблеми, запропоновані  різними авторами

«Антикризове управління як процесне явище» розглядалося в роботі [7]. У даній роботі автор аналізує існуючі підходи зарубіжних і вітчизняних вчених до визначення сутності економічної категорії «антикризове управління підприємством», визначає основні складові антикризового управління, в рамках яких виділено об'єкт, предмет, мета і засоби антикризового управління підприємством. Він також концентрує особливий вплив на те, що організація антикризового управління, як і організація управлінської діяльності взагалі, є необхідною процедурою в системі менеджменту, оскільки саме організація дозволяє впорядкувати й удосконалювати процеси взаємодії автономних елементів складних систем. Автор зазначає, що відсутність чіткого розуміння поняття "антикризове управління" як процесного явища стримує впровадження спеціальної підсистеми менеджменту на вітчизняних підприємствах.

У своїй статті автор посилається  на роботи таких вчених як Є. Уткін, А. Градов, А. Грязнова, Е. Коротков, Л. Фомін, М. Сажина. Їх аналіз показує, що власне категорія "антикризове управління" трактується вченими по-різному, і це стримує впровадження в практику дієвих заходів щодо запобігання кризових явищ.

Автор порівнює підходи вчених до визначення категорії "антикризове  управління" у розрізі елементів, зазначених вище і на основі узагальнення вищевказаних підходів, уточнює економічну сутність поняття "антикризове управління підприємством".

«Формування фінансового  механізму антикризового управління підприємством» розглядалося в роботі [8]. Автори розглядають питання розробки та реалізації дієвого фінансового механізму антикризового управління на підприємстві. У своїй роботі вони вказують на те, що на сьогоднішній день в Україні існує два напрямки дослідження проблеми антикризового управління підприємством. До першого відносяться вчені, які розглядають його як управління в умовах кризи, зокрема А. Градов і Б. Кузін, Г. Іванов, у другій - вчені, які включають в антикризове управління підприємством превентивну складову, зокрема Л. Лігоненко, І. Бланк, А. Грязьова. Такий двосторонній підхід не дозволяє однозначно визначати складові фінансового механізму антикризового управління, що, в свою чергу, стримує своєчасну його розробку і реалізацію.

У статті були представлені методичні рекомендації щодо формування фінансового механізму антикризового  управління підприємством, розроблена його узагальнена модель, яка являє  собою циклічну структурно-логічну  схему, що складається з чотирьох блоків. Також доведено, що конфігурація блоків моделі фінансового механізму  антикризового управління підприємством  залежить від фінансового стану  і стадії життєвого циклу підприємства.

«Конкурентоспроможність та реінжиніринг в антикризовому управлінні» розглядалося в роботі [9]. Автори розглядають питання дослідження конкурентоспроможності товарів, підприємств і ринковій оцінці бізнесу, відзначають, що конкурентоспроможність і реіжінірінг бізнес-процесів розглядаються в якості можливих інструментів виведення підприємств з кризового стану. Розглянуто загальні питання антикризового управління підприємствами такі як антикризове регулювання та управління, прояви неплатоспроможності підприємства у фінансовому обороті, регулювання антикризових ситуацій, інновації в антикризовому управлінні.

«Кризовий менеджмент в акціонерних  товариствах» розглядався в роботі [10]. У монографії автори розглядають питання, присвячені дослідженню сутності, змісту та особливостей антикризового управління. Докладно розглядають організаційно-економічний механізм антикризового управління, погоджує організаційні, управлінські та економічні аспекти щодо виведення підприємств з кризової ситуації.

Авторами було досліджено сутність, зміст та особливості антикризового  управління, розроблений організаційно-економічний  механізм щодо виведення підприємства з кризової ситуації, обгрунтований комплексний методичний підхід до аналізу управлінської діяльності підприємства, обгрунтована необхідність у розробці механізму прогнозування банкрутства на підприємстві, дані рекомендації з проведення стратегічного аналізу і вибору стратегії підприємства в умовах кризи з застосуванням економіко-математичних методів.

 «Антикризове управління: фінансовий аспект» розглядалося в роботі [11]. У даній монографії автор відзначає важливість побудови єдиної системи антикризового фінансового управління. Показує основи фінансової діагностики господарюючих організацій, оперативний, тактичний, стратегічний і попереджуючий механізми фінансової стабілізації в конкурентних умовах ринку. Проаналізував основні фінансові моделі як інструменти планування, контролю та діагностики господарюючих суб'єктів.

 «Інформаційні технології  в антикризовому управлінні» розглядалися в роботі [12]. У статті розглядаються питання застосування інформаційних технологій в антикризовому управлінні. Авторами показано зв'язок кризових ситуацій з інформаційною невизначеністю. Описано інформаційно-технологічний аспект управління як інструмент подолання кризових ситуацій. Таким чином, автори відзначають, що інформаційно-технологічний аспект управління, застосовуваний в інформаційному менеджменті, знижує інформаційне навантаження при управлінні і допомагає здійснювати антикризове управління.