Антикризове фінансове управління підприємством. 2

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………………..…3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ………………………………………………………………………….…5

1. Зміст, значення та підходи антикризового управлніння підприємством…………………………………………………………………..…5
2. Методика діагностики фінансової кризи на підприємстві………..9

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ НА ТДВ «ТРЕМБІТА» ЗА 2010-2011 РІК………………………………………………………………………...….…19

2.1. Аналіз та оцінка показників фінансового стану підприємства....19

2.2. Аналіз показників  ймовірності настання бункрутства на підприємстві………………………………………………..…………………..…24

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ  АНТИКРИЗОВОГО ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ…………………………...…29

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ…………………………………………….….…………...…33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………….....…35

ДОДАТКИ

ВСТУП

Стабілізація вітчизняної  економіки та поступове збільшення економічного потенціалу держави безпосередньо  пов’язані зі стабільним розвитком  промисловості. У складних соціально–економічних  умовах господарювання промислових  підприємств виникають чинники  зовнішнього та внутрішнього характеру, які дестабілізують їх виробничу  діяльність. Недосконала законодавча  база, непропорційна система оподаткування, нерозвинена виробнича інфраструктура ззовні, а також неефективне фінансове  планування та управління активами, високий  ступінь морального та фізичного  зношення виробничих засобів промислових  підприємств, нездатність своєчасно  діагностувати негативні тенденції  їх діяльності - зсередини, викликало потребу в антикризовому фінансовому управлінні.

Починаючи з 2007 року, світова  економіка зазнала системної  глобальної нестабільності, яка згодом переросла в масштабну кризу. Незважаючи на безпрецедентні антикризові  зусилля, сьогодні важко спрогнозувати  початок стабілізації світових ринків та оздоровлення національних економік. Наслідками сучасної кризи, на думку  багатьох експертів, стануть епохальні  зміни на зразок тих, що відбулися  у 30-х роках минулого століття, насамперед очікується радикальна зміна сучасного  державного управління економікою та фінансовою сферою зокрема.

Тенденції розвитку науки  управління обумовили еволюцію антикризового фінансового управління підприємством від тимчасової діяльності до визнання необхідності постійності цього процесу. Кожне з вітчизняних підприємств, працюючи стабільно чи з кризовими симптомами у діяльності, повинне враховувати неминучість виникнення ризикових ситуацій, котрі можуть призвести до збоїв у його роботі або до серйозної дестабілізації.

Моніторинг чинників діяльності підприємств дозволив знайти послідовність  розповсюдження кризових явищ. Прикмети кризи виявляються на рівні фінансових показників. Комплексна оцінка фінансового  стану підприємства у поєднанні  з моделями багатьох чинників дає  змогу надати прогноз його розвитку в короткостроковому періоді. Елементи фінансової кризи впливають на результативні  показники діяльності підприємства, обумовлюють стан стратегічного  потенціалу щодо подолання кризи  і характеризують ефективність реалізації стратегічних планів.

На мою думку питання  антикризового фінансового управління, є актуальною, оскільки, в умовах кризової ситуації стоїть завдання відновлення та зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства, що є основною передумовою його виживання і поступового переходу до ринкових відносин.

Із ефективністю виробничо-господарської  діяльності підприємства пов’язана  його фінансова стабільність. Однак  необхідно зазначити, що стійкість  того чи іншого підприємства не завжди є наслідком недостатньої ефективності його діяльності. У хиткому стані  може опинитися й ефективно функціонуюче підприємство. Криза може бути результатом  недостатньо високого рівня менеджменту, прояву впливу яких-небудь несприятливих  факторів (наприклад, неплатоспроможність  замовника, що важко або неможливо  було передбачити).

Мета курсової роботи –  дослідити сутність та необхідність антикризового фінансового управління підприємством, методичні аспекти її оцінки, охарактеризувати фінансово-господарську діяльність та здійснити аналіз фінансової стійкості підприємства ТДВ «Трембіта».

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану  підприємства є форма №1 "Баланс" (див. додаток А), форма №2 "Звіт про фінансові результати" (див. додаток Б).

Методи дослідження. Для  вирішення поставлених завдань  в роботі  використовувалися загальні методи наукового пізнання. Зокрема: економічного аналізу, синтезу, порівняння, аналогії – для оцінки отриманих  фактичних значень показників у  динаміці та в порівнянні з нормативними; наукової абстракції - при виділенні найбільш важливих показників оцінки фінансового стану підприємств серед наявної в літературних та нормативних джерелах значної їх кількості; спостереження, групування, узагальнення – в процесі розробки  остаточних висновків на основі отриманих результатів аналітичних досліджень.

Інформаційною базою дослідження  слугували законодавчі та нормативні акти, що діють в Україні, міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, зведені статистичні матеріали  Державного комітету статистики України; наукові праці вітчизняних та зарубіжних економістів, матеріали  періодичної преси, а також дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

1. Зміст, значення та підходи антикризового управлніння підприємством

Покращення показників розвитку підприємництва у регіонах України є запорукою їх економічного розвитку, особливо для прискорення процесів євроінтеграції України. Несприятливим чинником як розвитку ділової активності населення, так і забезпечення стійких конкурентних позицій вітчизняного підприємництва є низький рівень сформованості економіко-правового середовища щодо ведення підприємницької діяльності і, як наслідок, економічної безпеки підприємств.

Фінансова безпека є одним  з невід'ємних функціональних складників економічної безпеки, бо вона визначає рівень фінансової стійкості, незалежності та ліквідності суб'єкта господарювання. За умови дослідження економічної безпеки на рівні галузі чи сектора економіки показник фінансової безпеки підприємництва відображає рівень доступу підприємств до фінансово-кредитних ресурсів, ефективність їх використання, а також умовний рівень фінансової незалежності критичної маси суб'єктів підприємницької діяльності. Відповідно, недостатній рівень фінансової безпеки підприємництва регіону є перешкодою активізації розвитку підприємств (зокрема, малого бізнесу), а через неї – соціально-економічного розвитку регіону, підвищення рівня та покращення якості життя населення.

Кризовий стан підприємства – це незапланований, небажаний, обмежений за часом процес, який може істотно перешкодити або навіть унеможливити функціонування підприємства.

З позицій фінансового  менеджменту можливе настання банкрутства являє собою кризовий стан підприємства, при якому воно не може здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Подолання такого стану вимагає розробки спеціальних методів фінансового управління підприємством.

Пріоритетним завданням  є виявлення тих видів криз у процесах функціонування і розвитку об’єкта дослідження, які можуть бути об’єктом стратегічного аналізу. Уточнену класифікацію криз, що сприяє визначенню системи аналітичних показників її діагностики, методичного інструментарію її

оцінювання, розробці дійових стратегій антикризового управління, наведено на рис.1.1.

Рис 1.1. Класифікація криз у процесі дфункціонування підприємства

Поняття „антикризове управління” слід розглядати як складовий елемент системи управління підприємством, що включає в себе забезпечуючу і функціональну складові. Першу з них складають підсистеми організаційного, методичного, нормативного і правового забезпечення. Головна мета антикризового управління підприємством полягає у відновлені та забезпеченні його стійкого положення на ринку і стабіль них результатів діяльності.

Приймаючи рішення в рамках антикризового фінансового управління, як зазначено в роботі, слід використовувати  як екзогенний спосіб дослідження, характерний  для класичної та неокласичної теорій, так і ендогенний, властивий концепціям неоінституційної теорії. Антикризове  фінансове управління підприємством  спрямовано на вирішення ряду задач, основною з яких є своєчасне діагностування фінансового стану підприємства та вживання необхідних антикризових фінансових заходів з попередження кризи.

Виходячи із розглянутих  вище сутності та особливостей притаманних  системі, в цілому, та антикризовому  управлінню, зокрема, необхідно зазначити, що під системою антикризового управління слід розуміти сукупність взаємопов’язаних елементів, реалізація яких, дозволить не допустити втрати підприємством цінності як господарської одиниці в умовах нестабільного внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування. 

Антикризове управління –  це така система управління, яка спрямована на вирішення задач інтенсивного розвитку підприємства завдяки мобілізації та інтенсифікації всіх ресурсів у противагу екстенсивному розвитку.

Ринкова економіка виробила велику систему фінансових методів попередньої діагностики й можливого захисту підпри ємства від банкрутства, що одержала назву “системи антикризового фінансового керування”. Для реалізації цієї системи керування в країнах з розвинутою ринковою економікою готуються особливі фахівці – менеджери по антикризовому керуванню компанією. Суть цієї системи керування полягає в тому, що погроза банкрутства діагностується ще на ранніх стадіях її виникнення, що дозволяє вчасно пустити в хід спеціальні фінансові механізми захисту або обґрунтувати необхідність певних реорганізаційних процедур. Якщо ці механізми й процедури причини несвоєчасного або недостатньо ефективного їхнього здійснення не привели до фінансового оздоровлення підприємства, воно стоїть перед необхідністю в добровільному або примусовому порядку припинити свою господарську діяльність і почати ліквідаційні процедури.

При визначенні складових  системи антикризового управління, ми враховували сутність та особливості  притаманні кожній системі, а також  антикризовому управлінню. Згідно тлумачного словника, система - порядок зумовлений правильним, планомірним розташуванням  і взаємним зв'язком частин чого-небудь[4]. З точки зору Василенка В.О. під  системою доцільно розуміти, щось ціле, створене з окремих частин та елементів  з метою забезпечення цілеспрямованої  діяльності. Автор виділяє такі особливості  притаманні кожній системі[5]: наявність  великої кількості елементів; об’єднаність елементів системи єдиною метою; наявність взаємозв’язків між елементами системи; єдність та цілісність елементів  системи; ієрархічність та самостійність; наявність чіткого управління.

2. Методика діагностики фінансової кризи на підприємстві

Під фінансовою кризою розуміють  фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей його впливу на фінансові відносини. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або брак у фірми потенціалу для успішного функціонування [1].

До основних чинників, які  можуть спричинити фінансову кризу  на підприємстві відносять: зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства). Головними екзогенними чинниками фінансової кризи на підприємстві можуть бути:

• спад кон'юнктури в економіці в цілому;
• значний рівень інфляції;
• нестабільність господарського та податкового законодавства;
• нестабільність фінансового та валютного ринків;
• посилення конкуренції в галузі та криза окремої галузі;
• посилення монополізму на ринку;
• дискримінація підприємства органами влади та управління;
• політична нестабільність у країні.

Головні ендогенні чинники  фінансової кризи:

• брак чітко визначеної стратегії розвитку підприємства;
• дефіцити в організаційній структурі;
• низький рівень менеджменту;
• низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції;
• незадовільне використання виробничих ресурсів;
• непродуктивне утримання зайвих робочих місць.

У цілому всі названі причини  кризи досить тісно взаємозв'язані  й створюють складний комплекс причинно-наслідкових  зв'язків. Звичайно, досліджуючи те чи інше підприємство, той чи інший випадок фінансової кризи, можна виділити певні специфічні причини фінансової неспроможності, але всі вони, як правило, зводяться до вже перелічених нами.

Уміння здійснювати ефективне  управління фінансовим станом підприємства залежить від доцільності використання того чи іншого методу оцінки фінансового  стану. Так, для оцінки фінансового  стану підприємства використовують такі методи: коефіцієнтний, комплексний, інтегральний, беззбитковий та рівноважний. Найбільш поширений – коефіцієнтний  метод, який базується на розрахунку системи коефіцієнтів, що відображають різні аспекти діяльності підприємства і враховують чинники внутрішнього та зовнішнього впливу на фінансовий стан підприємства. Істотним недоліком цього методу є відсутність нормативних значень більшості використовуваних коефіцієнтів.

Комплексний метод дає  змогу виявити проблемні напрямки у діяльності підприємства і досліджувати причини, що їх зумовили. Але на його основі складно зробити обґрунтовані висновки про фінансовий стан підприємства в цілому.

З метою запобігання кризовим явищам Агентство з питань запобігання  банкрутства підприємств і організацій рекомендує проводити поглиблений аналіз фінансового стану неплатоспроможних підприємств за допомогою системи фінансових коефіцієнтів платоспроможності, ліквідності та ділової активності.

Отож розгянемо методику розрахунку даних показників. Однією з груп, що характеризує фінансовий стан підприємства, є показники ділової активності. Методологію розрахунку показників наведено в таблиці 1.1.

                                                                                                                   Таблиця 1.1

Класифікація та порядок  розрахунку показників оцінки ділової  активності

  Аналіз показників ділової активності дає змогу оцінити в динаміці оборотність усього власного капіталу, мобільних, оборотних коштів, готової продукції. На цій основі можна робити висновок щодо наявних резервів прискорення обороту всіх перелічених складових майна та коштів підприємства, а отже – щодо стану його ділової активності. Наступна група – це показники ліквідності і платоспроможності, методологія яких наведена в таблиці 1.2.

                                                                                            Таблиця 1.2.

           Результатом аналізу платоспроможності і ліквідності підприємства має стати виявлення потенційних можливостей поліпшення ліквідності підприємства, підвищення його платоспроможності та конкурентоспроможності.

 Підбиваючи підсумок  розгляду сутності оцінки фінансового  стану підприємства, слід іще раз підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

Вибір конкретного методу діагностики фінансового стану  підприємства залежить від специфіки його діяльності, організаційної структури, кваліфікації кадрового потенціалу підприємства. Контроль за фінансовим станом підприємства у першу чергу лежить на працівниках фінансово-економічної служби підприємства та керівниках.

Окрім вище зазначиних методів  діагностики кризового фінансового  стану на підприємстві, в практиці застосовують методику визначення ймовірності  настання бункрутства на підприємстві.

На сьогодні розроблені і  пропонуються для практичного використання діагностичних процедур банкрутства  два підходи:

1. система фінансових коефіцієнтів.
2. спеціальні узагальнюючі показники загрози банкрутства.

До складу фінансових коефіцієнтів, що пропонуються для використання, різні дослідники включають різну  кількість і перелік показників. Вони розраховуються на матеріалах звітного (чи аналітичного) балансу підприємства, прості для розрахунку і практичного  використання. Але їм притаманна суттєва  влада – статичність оцінки, неможливість розглядати виникнення ситуацій банкрутства  як результат розвитку кризи підприємства.

Затверджена методика аналізу  господарсько – фінансової діяльності неплатоспроможних підприємств  охопила найпоширеніші та найзагальновідоміші  показники. Їх перелік, характеристика і алгоритм розрахунку наведені далі.

1. коефіцієнт покриття (Кп) – оцінка достатності обігових коштів для погашення боргів протягом року. Характеризує достатність обігових коштів підприємства для погашення своїх боргів протягом року і визначення відношення оборотних активів підприємства до поточних зобов’язань:

Значення коефіцієнта  покриття (Кп) менше ніж 1, (> 1);

2. коефіцієнт забезпеченості  власними коштами (Кз.к) – оцінка забезпечення підприємства власними коштами, питома вага власних джерел фінансування обігових активів. Характеризує наявність власних обігових коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стабільності, і визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних коштів виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, коштів, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів.

Значення коефіцієнта  забезпечення власними коштами (Кз.к) менше  ніж 0,1 (>0,1)

3. коефіцієнт абсолютної  ліквідності (Ка.л) – оцінка негайної готовності підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість і визначається як відношення суми коштів підприємства до суми поточних зобов’язань.

Значення коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ка.л) є достатнім, якщо він перевищує 0,2 – 0,25 (>0,2).

4. коефіцієнт автономії  (Кавт.) – оцінка фінансової незалежності від зовнішніх джерел. Він характеризує питому вагу власного капіталу в загальній сумі балансу. Значення показника > 0,5

5. коефіцієнт фінансової  стабільності (Кф.с) – оцінка фінансової стійкості. Значення - > 1.

6. показник фінансової  стабільності (Пф.с) – оцінка залежності підприємства від довгострокових зобов’язань, рівня фінансового ризику. Значення – зменшення.

7. коефіцієнт швидкої  ліквідності – показує, яка часина поточних зобов’язань може бути погашена не тільки за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних фінансових надходжень. Нормативне значення - > 1

8. маневреність робочого  капіталу (М.р.к) – оцінка ступеня матеріалізації (зв’язання) робочого капіталу. Величина цього показника суттєво залежить від структури капіталу та галузевої належності підприємства. Показник – незначне збільшення.

9. коефіцієнт банкрутства  (Кбан.) – оцінка рівня зобов’язань.

Значення - ≤ 0,5.

Аналіз системи фінансових показників дозволяє виявити слабкі місця в економіці підприємства, охарактеризувати стан його справ (ліквідність, фінансову стійкість, ефективність використовуваних ресурсів, віддачу  активів і ринкову активність). Але на основі такого аналізу зробити  надійний однозначний висновок про  те, чи дане підприємство обов’язково  збанкрутує в найближчий час або, навпаки, виживе, зазвичай дуже важко. Надійність висновків про банкрутство  може бути суттєво підвищена, якщо доповнити  фінансовий аналіз прогнозуванням ймовірності  банкрутства підприємства з використанням  методів багатомірного статистичного  аналізу.

Найпоширеніші нині діагностики  банкрутства запропонував у 1968 р. відомий  західний економіст Е. Альтман – Z-моделі. За двофакторною моделлю ймовірність  банкрутства (індекс Z) визначається коефіцієнтом покриття К_п і коефіцієнтом автономії (фінансової незалежності) К_авт за формулою:

Z = - 0,3877-1,0736 К_п + 0,0579 К_авт

Для підприємств, у яких Z = 0, імовірність банкрутства становить 50%. Від’ємні значення Z свідчать про  зменшення ймовірності банкрутства. Якщо Z > 0, то ймовірність банкрутства  перевищує 50% і підвищується зі збільшенням Z.

Ця модель проста, не потребує великого обсягу вихідної інформації, але недостатньо точно прогнозує  ймовірність банкрутства. Похибка  ΔZ = ±0,65.

Для того щоб прогноз був  точніший, у західній практиці фінансового  аналізу застосовують п’ятифакторну  модель визначення індексу Z.

Z = 1,2×К₁ + 1,4×К₂ + 3,3×К₃ + 0,6×К₄ + 0,999×К₅, (2.11)

Де1,2; 1,4; 3,3; 0,6; 0,999 – коефіцієнти  регресії, що характеризують міру впливу на індекс «Z».

К₁ – характеризує структуру капіталу та визначається як співвідношення власного оборотного капіталу до загальної вартості активів суб’єкта господарювання.

К₂ – відображає рівень чистої прибутковості виробництва (діяльності); розраховується діленням обсягу реінвестованого прибутку (суми резерву, фондів соціального призначення та цільового фінансування, нерозподіленого прибутку) на загальну вартість активів фірми;

К₃ – характеризує прибутковість основного та оборотного капіталу; визначається діленням суми балансового прибутку на загальну вартість активів; з певною часткою умовності його можна назвати показником рентабельності виробництва;