Антикризове управління підприємством

Міністерство  освіти та науки України

Запорізький інститут економіки та інформаційних  технологій 

Фінансово - економічний факультет

Кафедра менеджменту та маркетингу 
 
 
 

КУРСОВА РАБОТА

РОЗРОБКА  ТА РЕАЛІЗАЦІЯ  АНТИКРИЗОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ  НА ПІДПРИЄМСТВІ ВАТ «ЗАПОРIЗЬКИЙ  ЗАВОД «ПЕРЕТВОРЮВАЧ» 

Виконала 

ст. гр. МО                                _________________                  
 

   Керівник                             _________________                   Хацер М.В.,

                                                                                                     к.е.н., доцент 
 

Запоріжжя

2012 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ 

ЗАПОРІЗЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ  ТЕХНОЛОГІЙ 
 

Кафедра менеджменту та маркетингу 
 
 
 

ЗАВДАННЯ

на  курсову роботу 

Студенту гр. _______________, спеціальності __________________________

(прізвище, ім’я та по-батькові) 

2. Термін подачі  роботи на кафедру ___________________________________ 

1. Перелік питань, які належить розробити:

Дата видачі завдання «______» _________________ 200______ р. 

Керівник курсової роботи  _____________ __________________

                                    (підпис)  (прізвище, ініціали)

Завдання прийняв  до виконання  _____________ __________________

                                    (підпис студента) (прізвище, ініціали) 
 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

Зміст 

Вступ……………………………………………………………………………….5

1. Теоретичні основи  антикризового менеджменту………….…7

2. Організаційні аспекти  побудови системи  антикризового управління  на підприємстві……………………………………………..16

3. Коротка організаційно-економічна  характеристика підприємства  ВАТ «Запорiзький  завод «Перетворювач»…………………………………................................................24

4. Оцінка й оптимізація  антикризового управління  на підприємстві  ВАТ «Запорiзький  завод «Перетворювач»………………………………………………………..……...30

4.1 Оцінка антикризового менеджменту на підприємстві ВАТ «Запорiзький завод «Перетворювач»………………………………………………………………..…...30

4.2 Оцінка  фінансових ресурсів  підприємства  ВАТ «Запорiзький завод «Перетворювач»………………………………………………………………….…34

4.3 Оптимізація  антикризового менеджменту на  підприємстві ВАТ «Запорiзький завод «Перетворювач»……………………………………………………………...47

Висновки  й рекомендації……………………………………………….....56

Список  використаних джерел…………………………………………..59

Додатки…………………………………………………………………………..61 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Антикризовий  менеджмент - це сукупність керованих  процесів, спрямованих на попередження або долання кризи підприємства, що відповідають цілям організації  та об'єктивним тенденціям її розвитку. Антикризове управління, як і будь-яка  інша діяльність, є успішним, якщо при  його здійсненні орієнтуються не на досягнення тимчасових ефектів, а ставлять за мету формування стійкого позитивного положення  підприємства на ринку. Своєчасно розроблена та реалізована за допомогою антикризової програми концепція сприяє припиненню розвитку кризових процесів, відновленню  потенціалу підприємства та формування ним сукупності конкурентних переваг. Особливо гостро постає проблема розробки стратегії антикризової діяльності суб'єкта господарювання в умовах розвитку національної та глобальної фінансової кризи.

     Науковці  приділяють достатньо уваги проблемам  антикризового управління на підприємстві. Загальні питання антикризового  управління відображені у працях вітчизняних та зарубіжних (російських) науковців: Бєляєва С.Г., Бляхмана Л.С., Булєєва І.П., Брюховецької Н.Е., Василенка В.О., Градова А.П., Грязнової А.Г., Іванова Г.П., Іванова В.І., Короткова Е.М. [2], Кошкіна А.В., Крутько В., Кудряшова Г.М., Лігоненка Л.О., Мінаєва Е.С., Панагушина В.П., Уткіна З.А., Чебота-ря Ю.М., Чернявського А.Д., Шабаліна Е.М., Шершньової З.Є.

     Об'єктом  дослідження є підприємство ВАТ  «Запорiзький завод «Перетворювач».

     Предметом дослідження є  -  антикризова  діяльність підприємства ВАТ «Запорiзький завод «Перетворювач».

     Основною  метою даної роботи є розробка й впровадження системи антикризового  управління  на підприємстві.

     При цьому були поставлені наступні завдання:

     - розглянути теоретичні аспекти антикризового управління;

     -     розглянути основи побудови системи  антикризового менеджменту на  підприємстві;

     - надати коротку організаційно-економічну  характеристику ВАТ «Запорiзький завод «Перетворювач».

     - здійснити аналіз антикризового  управління ВАТ «Запорiзький завод «Перетворювач».

     - розробити на підставі виявлених  проблем систему антикризового  менеджменту на ВАТ «Запорiзький завод «Перетворювач».

      Інформаційною базою дослідження є:  монографії, періодичні видання, інтернет джерела, зокрема металургійний портал України, річні фінансові звіти ВАТ «Запорiзький завод «Перетворювач», плани і програми підприємства ВАТ «Запорiзький завод «Перетворювач», а також результати власних розрахунків.  

     У ході дослідження теми вплив кризових явищ на управління діяльністю підприємства використовувалися загальнонаукові  методи, методи порівнянь, комплексної оцінки та ін. Із спеціальних методів дослідження в роботі застосовувались такі: монографічний - для аналізу наукової літератури з досліджуваної теми; статистико-економічний - для вивчення й аналізу економічного стану підприємства; порівняння - для визначення залежностей рівня управління діяльністю підприємства та його ринкової стійкості тощо.

     Курсова робота складається з вступу, 4 розділів, списку використаних джерел та додатків.

     Перший  і другий розділи курсової носять теоретичний характер, відбивають сутність досліджуваної проблеми, завдання й  методику побудови.У третьому й четвертому розділах курсової роботи відбитий практичний матеріал. У третьому розділі освітлена коротка організаційно - економічна характеристика ВАТ «Запорiзький завод «Перетворювач». А в четвертому розділі проведений поглиблений фінансовий аналіз діяльності металургійного підприємства на підставі форм звітності з метою виявлення проблем для подальшої розробки пропозицій та рекомендації.

РОЗДІЛ 1

Теоретичні  основи антикризового  менеджменту 

     У теорії менеджменту є різні підходи  до визначення кризових ситуацій. Аналіз наукової літератури з цієї проблематики дає змогу зробити висновок, що кризова ситуація - це переломний момент у функціонуванні будь-якої системи, у процесі якого вона піддається впливу ззовні чи зсередини, що вимагає  якісно нового реагування з боку цієї системи. Виходячи із суті кризових ситуацій, зазначимо, що вони характеризуються ризикованим  розвитком, який виявляється у ймовірності  виникнення небезпечної чи кризової ситуації та їх наслідків. Отже, кризова  ситуація - це різкий перелом, важкий перехідний стан, що містить у собі небезпеку, загрозу руйнування виробничої системи  в цілому.

     Розробка  антикризової політики на підприємствах  вимагає розуміння природи походження кризових явищ. Так, аналіз наукової літератури дає змогу виділити ряд теорій, що пояснюють причини економічних  циклів і криз. Найповнішим є перелік  теорій циклів і криз, виділений  П. Самуельсоном у книзі «Економіка»[14]:

     - грошова теорія, що пояснює цикл  експансією банківського кредиту  (Хоутрі та ін.);

     - теорія нововведень, що пояснює  цикл використанням у виробництві  важливих нововведень (Шумпетер, Хансен);

     - психологічна теорія, що розглядає  цикл як наслідок хвиль песимістичного  та оптимістичного настрою, що  охоплюють населення (Пігу, Беджгот та ін.);

     - теорія недоспоживання, що вбачає  причину циклу у занадто великій  частці доходу, що йде багатим  і ощадливим людям, у порівнянні  з тим, що може бути інвестоване  (Гобсон, Фостср, Кетчінгс та ін.);

     - теорія надмірного інвестування, прихильники якої думають, що  причиною криз є надмірне інвестування (Хайєк, Мізес та ін.);

     - теорія сонячних плям - погоди - врожаю (Джевонс, Мур) [14].

     Можемо  підсумувати, що підходи до визначення природи кризових явищ з часом  видозмінювались залежно від  зміни самої соціально-економічної  ситуації.

     Необхідно підкреслити, що проблематика антикризового  управління підприємствами охоплює  широкий спектр проблем: проблеми своєчасного  розпізнавання кризових ситуацій, проблеми запобігання кризі, проблеми функціонування організації в кризовому стані, проблеми виходу з кризи з найменшими втратами та подолання наслідків  кризи, методологічні проблеми антикризового  управління, фінансово-економічні проблеми антикризового управління, правові  проблеми антикризового управління, проблеми організаційного забезпечення антикризового управління, соціально-психологічні проблеми антикризового управління.

     Аналізуючи  дослідження з проблем антикризового  управління, можна зробити висновок, що недостатньо повно розроблена методологія формування системи  антикризового управління з урахуванням  зарубіжного досвіду та національних особливостей. Також в публікаціях  з досліджуваної проблематики бракує підходів до розуміння ролі, місця  та характеристики системи антикризового  управління на підприємстві як особливої (міжфункціональної) підсистеми, яка, з одного боку, повинна виконувати функції, що притаманні будь-якій системі управління (планування, організація, мотивація, координація та контроль), а з іншого, - виконання цих функцій має специфічну спрямованість.

     Якнайповніше  сутність антикризового управління розкрито Коротковим Е. М. [12, с. 131] в  таких положеннях:

     - кризи можна передбачати, очікувати  і викликати;

     - певною мірою кризи можна прискорювати, випереджати, відсувати;

     - до криз можна та необхідно  готуватися;

     - управління в умовах кризи  потребує особливих підходів, спеціальних  знань, досвіду та мистецтва;

     - кризові процеси можуть бути  до певної межі керованими;

     - управління процесами виходу  з кризи здатне прискорити  ці процеси та мінімізувати  їх негативні наслідки.

     Крім  того, ми вважаємо за необхідне додати таке положення: формування системи  антикризового управління залежить від наявної та прогнозованої  суб'єктно-об'єктної взаємодії, зумовленої специфікою підприємства та його оточення.

     У деяких роботах наголошується саме на стратегічних аспектах антикризового  управління [2, 3, 4]. Будь-яке управління певною мірою повинно бути антикризовим і тим більше ставати антикризовим під час виникнення на підприємстві кризових явищ різного типу та глибини. Ігнорування цього положення  має значні негативні наслідки, врахування ж його сприяє безболісному проходженню  кризових явищ.

     Головними особливостями процесу антикризового  управління є:

     - мобільність та динамічність  у використанні ресурсів та  проведенні змін;

     - здійснення програмно-цільових підходів  в технологіях розроблення та  реалізації антикризових рішень;

     - підвищена чутливість до чинника  часу в процесах управління, здійснення  своєчасних дій;

     - використання антикризового критерію  якості рішень під час їх  розроблення та реалізації.

     З метою ліквідації (попередження) кризових явищ можуть розроблятися документи  різного змісту: антикризова маркетингова програма; програма фінансового оздоровлення. Для подолання (попередження) кризи на підприємстві розробляється комплексна антикризова програма, яка уможливлює об'єднати різнопланові заходи. Розроблення комплексної антикризової програми уможливлює ґрунтовніше організувати роботу з подолання кризи як на підприємстві загалом, так і в окремих підсистемах (збутовій, фінансовій, виробничій, організаційній, системі постачання та управління персоналом), забезпечити послідовність та системність цьому процесові. Антикризова програма - це координуючий плановий документ, що охоплює комплекс економічно та науково обґрунтованих заходів, спрямованих на подолання (запобігання або пом'якшення впливу) кризових явищ на підприємстві, зміст якого залежить від типу, глибини кризових явищ та особливостей функціонування підприємств різних організаційно-правових форм.

     Так, наприклад, за особливостей формування системи антикризового управління АТ зумовлені таким характеристикам  формування цього типу [5, с. 81]:

     - наявністю законодавчо врегулюваних підходів до формування органів управління АТ;

     - об'єктивним існуванням широкого  спектра конфлікту інтересів,  які вирішуються кожним АТ  в поточному чи стратегічному  режимі;

     - великою залежністю від ситуації  у зовнішньому середовищі, особливо  від ситуації на фондовому  ринку, а також від зовнішніх  акціонерів;

     - можливостями різного впливу  на ситуацію в АТ різних  груп акціонерів та інших зацікавлених  осіб (передусім вищих менеджерів), що знаходять вираз у змісті  цілей та стратегій;

     - галузевою належністю, різноманітністю  виробничо-технологічних систем  у диверсифікованих, вертикально  інтегрованих структурах;

     - специфікою процесу прийняття  рішень та контролю за їх  виконанням;

     - наявністю „ринку корпоративного контролю", що потребує у сучасних умовах поєднання з елементами контролінгу.

     Особливості побудови системи управління малими підприємствами також необхідно  враховувати під час формування системи антикризового управління:

     високий ступінь централізації (зосередження права прийняття рішення на найвищому  рівні);

     - менший ступінь формалізації  створює передумови для швидкого  реагування, підвищує рівень мобільності та динамічності у використанні ресурсів, проведенні змін, реалізації інноваційних програм;

     - спрощена організаційна структура  управління, що зменшує час на  проходження інформації між рівнями  управління;

     - особиста зацікавленість менеджерів  вищого рівня (які, як правило,  є власниками підприємства) в  результативній та ефективній  діяльності підприємства.

     Аналізуючи  розвиток економіки України, бачимо, що нестабільність та кризовий стан є  характерними явищами для нашої  держави. Сильний вплив на діяльність вітчизняних підприємств справляють глобальна фінансово-економічна криза, політичний колапс, недосконалість законодавства  та недостатній рівень державної  регуляторної політики. У таких умовах господарювання в управлінні підприємствами має бути врахований високий рівень впливу факторів зовнішнього середовища, а отже управління має постійно у  певній мірі носити антикризовий характер.

     Аналіз  досвіду вітчизняних підприємств  дає змогу зробити висновок, що кризи найчастіше проходять у  дві фази, коли після різкого погіршення ситуації наступає період поступової стабілізації (адаптації). Практика також  показує, що підприємства, які затримуються на першій фазі, ризикують опинитися  на межі фінансового банкрутства. Саме тому основними завданнями менеджменту  в кризових ситуаціях є недопущення  або пом'якшення шокового стану, якому властиві відсутність планування, неефективне управління, розрив міжособових і міжгрупових відносин, хаос у структурі організації [13].

     Також необхідно прагнути до скорочення періоду  першої фази, для якої є характерними короткотермінове планування та авторитарний стиль керівництва, до прискорення  процесу адаптації і стабілізації ситуації, тобто повернення до довготермінового планування, а також спільного  координування роботи підрозділів  підприємства, гнучкому і творчому вирішенню проблем тощо.

     Дослідження вітчизняних наукових праць з  обраної проблематики дає змогу  виділити ряд особливостей управління підприємством у кризових умовах [14]:

     - кризи можна передбачати, очікувати  і викликати;

     - кризи у визначеній мірі можна  прискорювати, випереджати, відсувати;

     - до кризових ситуацій необхідно  готуватись;

     - наслідки кризи можна пом'якшувати  за рахунок своєчасного реагування  на їх виникнення;

     - управління в умовах кризи  вимагає особливих підходів, спеціальних  знань, досвіду та мистецтва;

     - кризові процеси можуть бути  до визначеної межі керованими; управління процесами виходу  з кризи здатне прискорювати  ці процеси і мінімізувати  їх наслідки.

     Рівень  ефективності управління підприємством  у кризовий період значною мірою  залежить від таких факторів, як рівень готовності підприємства до кризи, ступінь володіння інформацією  про можливі зміни навколишнього  середовища, проведення передчасних  профілактичних заходів, оперативність  реагування підприємства на зміни зовнішнього  середовища та ін.

     Також необхідно зазначити, що антикризове  управління діяльністю підприємства, на відміну від поточного управління, має певні особливості, до яких можна  віднести гнучкість і адаптивність управління (найчастіше характерні матричним  системам управління), схильність до посилення  неформального управління, мотивація  персоналу до ентузіазму, терпіння і впевненості, «диверсифікованість» управління та пошук найбільш оптимальних  рішень при управлінні у складних ситуаціях, ситуаційне прийняття рішень тощо.

     У сучасному менеджменті виділяють  шість функцій антикризового  управління: передкризове управління, управління в умовах кризи, управління процесами виходу з кризи, стабілізація хитких ситуацій (забезпечення керованості), мінімізація втрат та упущених можливостей, своєчасне прийняття рішень [5]. Можемо додати, що поодинці кожна із цих функцій управління має свої особливості і призначення, але у своїй сукупності вони характеризують антикризове управління в цілому.

     Необхідно також вказати, що антикризове управління має свою специфіку у процесах і технологіях. Так, більшість авторів  головними з них виділяють  мобільність і динамічність у  використанні ресурсів, проведенні змін, реалізації інноваційних програм, здійснення програмно-цільових підходів у технологіях  розробки і реалізації управлінських  рішень, підвищена чутливість до фактору  часу у процесах управління, посилення  уваги до попередніх і наступних  оцінок управлінських рішень і вибору альтернатив поведінки і діяльності, використання антикризового критерію якості рішень під час їх розробки і реалізації тощо [3; 6; 7].

     Механізм  управління, що характеризує засоби впливу, також має свої особливості. Адже не завжди звичайні засоби впливу дають  необхідний ефект в передкризовій  чи кризовій ситуації. У механізмі  антикризового управління пріоритети повинні віддаватися мотивуванню  персоналу, економії ресурсів, запобіганню  помилок, обережності, установкам на оптимізм, впевненість і соціально-психологічну стабільність діяльності, ініціативності у вирішенні проблем і пошуку найкращих варіантів розвитку, глибокому  аналізу ситуацій, професіоналізму  тощо [18].

     Аналіз  основних функцій та особливостей управління діяльністю підприємства у кризовий період дає змогу виділити різні  стратегії антикризового управління:

     - превентивні заходи з попередження  кризи;

     - протидія кризовим явищам, уповільнення  їх процесів;

     - стабілізація ситуації за допомогою  використання резервів, додаткових  ресурсів на основі заздалегідь  розроблених заходів антикризового  управління;

     - поступовий вихід з кризи;

     - усунення наслідків кризи.

     На  думку багатьох вітчизняних авторів, превентивні заходи мають займати  особливе місце в системі антикризового  управління підприємством. А тому з  метою попередження настання кризових ситуацій на підприємствах має постійно проводитись робота в таких напрямах:

     1. Систематичний аналіз умов зовнішнього  середовища з метою відслідковування  симптомів кризи (наприклад, загострення  політичної чи зміна економічної  ситуації у країні, прискорення  інфляційних процесів тощо).

     2. Готовність підприємства до реагування  на форс-мажорні ситуації (наприклад,  можливість оперативної зміни  політики ціноутворення чи каналів  збуту).

     3. Обмеження економічних втрат  у період кризи (наприклад,  зміна умов закупівель чи поставок  певних груп товарів).

     4. Робота з персоналом (наприклад,  внутрішні програми лояльності, проведення корпоративних тренінгів  та заходів, направлених на  підвищення командної взаємодії  та корпоративної культури в  цілому) [19].