Антиінфляційна політика в сучасних умовах

     Зміст

     Вступ………………………………………………………………………..3

1. Суть та види інфляції

1.1.Суть та причини виникнення інфляції……………………………….5

1.2.Основні види інфляції………………………………………………...10

2. Особливості інфляційних процесів в Україні

2.1. Причини виникнення та аналіз інфляційних процесів в Україні…12

2.2. Соціально-економічні наслідки інфляції…………………………...18

3. Антиінфляційна політика в сучасних умовах

3.1. Основні методи антиінфляційної політики………………………...24

3.2. Особливості антиінфляційної політики в Україні…………………29

     Висновки…………………………………………………………………..35

     Список  використаних джерел……………………………………………37  

      Вступ 

     Актуальність теми дослідження. Перехід нашої економіки на ринкові відносини різко підвищив значення грошей. Проблеми грошового господарства стають основними і в практичних заходах по реконструкції народного господарства, і в теоретичних дослідженнях. Тому, незважаючи на жваве обговорення зазначених питань на сторінках економічної преси, актуальність їх не зменшується. Висока вартість аналізу інфляційних процесів, велике число діючих чинників ускладнюють виробіток правильної грошової політики. Як показує досвід нашої, а також інших країн, перехід на ринкові відносини супроводжується швидким зростанням цін, підсиленням дії інфляційних чинників. Дуже важливо правильно оцінити, чи є самий перехід на ринкові відносини причиною заглиблення інфляції чи при цих відносинах накопичений раніше інфляційний потенціал одержує свій реальний вислів.

     Очевидно, що в умовах ринкових відносин можливості штучного стримування інфляції різко  скорочуються. Разом з тим непослідовність в прийнятті рішень по переходу до ринку, непродуманість деяких кроків усугубляють існуючі труднощі, підсилюють інфляційні процеси.

     Досвід  багатьох країн показав, що тривале  функціонування централізованого планування, як правило, призводить до порушення збалансованості матеріальних і грошових струмів.

     Раніше  інфляція виникала, як правило, в надзвичайних обставинах. Так, під час війн держави  часто випускали велику кількість  незабезпечених паперових грошей для  покриття військових видатків. В останні двадцять – тридцять років інфляція стала хронічним захворюванням економік багатьох країн світу.

     Інфляція є прихованим податком, зокрема, на заощадження, оскільки знижує стимул до нагромадження. Заощадження в формі готівки або ж депозитів скорочуються та відбувається зміщення до нагромадження натуральних речей  як нерухомість, дорогоцінності (золото тощо). Інфляція змінює співвідношення між заощадженнями та споживанням, спотворює обчислення прибутків підприємцями. Найбільше викривлення інфляцією інформації про прибутки відбуватиметься на підприємствах за капіталом, придбаним до виникнення інфляції. Викривлені інфляцією прибутки спотворюють розподіл ресурсів на ринку, спричинять до збільшення інвестицій у виробництво з більшим співвідношенням між капіталом та продуктом, зменшуючи інвестиції в інші виробництва. Таким чином, виробники переорієнтовуються на випуск товарів низької якості, зменшується активність у видах діяльності, що потребують довгострокових інвестицій.

     Мета курсової роботи – дослідити шляхи подолання інфляції, як чинника економічного зростання в Україні.

     Досягти поставленої мети можна, виконавши наступні завдання:

     - розглянути суть та види інфляції;

     - визначити суть та причини виникнення інфляції;

     - проаналізувати причини виникнення та особливості інфляційних процесів в Україні;

     - визначити соціально-економічні наслідки інфляції;

     - дослідити основні методи антиінфляційної політики;

     - розглянути особливості антиінфляційної політики в Україні.

     Об’єктом  дослідження є інфляція та її наслідки.

     Предмет дослідження – причини та специфіка інфляції та її вплив на економічне зростання в Україні. 

1. Суть та види інфляції

1.1.Суть та причини виникнення інфляції 

          Внутрішньо властивим ринковій економіці явищем є інфляція. Цей термін походить від латинського "inflatio", що в перекладі означає "здуття, набухання".

     Ознаки інфляції почали виявлятися із широким розповсюдженням грошей в економічному житті. За такими опосередкованими ознаками, як стрімке зростання заробітної плати і цін, є підстави стверджувати, що інфляція спостерігалась у Стародавній Греції (330 р. дон. е.) при завоюванні Олександром Великим Персії та в Стародавньому Римі (301 р. до н. е.), коли Е. Діоклетіан встановив контроль за цінами на близько 1000 найменувань товарів.

     Як правило, інфляційні процеси були безпосередньо пов'язані з війнами або такими лихами, як епідемії, тривалі неврожаї, іншими стихійними лихами, що зумовлювало шокові зміни в чисельності населення. Але поява самого терміна "інфляція", як і теоретичне усвідомлення цього явища, належить до значно ближчих нашій історії часів. Уперше цей термін був застосований для характеристики економіки в період війни 1861 — 1865 pp. у Північній Америці. Він засвідчував процес пере- навантаження, "набухання" каналів грошового обігу масою грошей, яка перевищувала потребу в них економічної системи. У XIX ст. в Англії та Франції термін "інфляція" використовувався для пояснення надмірного зростання грошової маси, що зумовлювало її знецінення. Остаточно цей термін був введений у науковий обіг з метою теоретичного відображення певного стану економіки після Другої світової війни.

     Найпоширенішим є розуміння інфляції як такої ситуації в економіці, за якої кількість грошей в обігу перевищує потребу в них, зумовлену грошовою оцінкою товарної маси. Наслідком такої невідповідності грошової маси до сукупної ціни товарів є знецінення грошової одиниці й загальне підвищення цін на товари та послуги [7, c.124].

     Слід зазначити, що не будь-яке зростання цін є інфляційним. Якщо, наприклад, ціни на одні групи товарів чи послуг зростають і досить суттєво, але на інші групи — зменшуються, так що загальний рівень цін не змінюється, то таке зростання цін не є інфляційним. Зростання цін, зумовлене поліпшенням якості продукції, намаганнями позитивного впливу на стан довкілля (що вимагає зростання витрат), зміною соціальних пріоритетів тощо, також не є інфляційним.

     Інфляція — це стійке і відчутне зростання рівня цін, яке виникло внаслідок того, що значна частина грошової маси виявилась не забезпеченою інфляційними благами.

     Не слід ототожнювати інфляцію з грошовою емісією (законодавчо обумовленим випуском додаткових грошей в обіг). Емісія грошей може мати як інфляційний, так і неінфляційний характер. Якщо, приміром, додатковий випуск грошей зумовлений зростанням реального обсягу національного виробництва або уповільненням руху грошей, то він не є інфляційним.

     Якщо ж випуск грошей спрямований на покриття фінансування дефіциту державного бюджету чи зумовлений прагненнями уряду утримувати безробіття на рівні, нижчому за "природний" тощо, то емісія виступає як її класифікаційний чинник. [1, c.77]

     Розмаїття форм вияву інфляції вимагає різних підходів до визначення причин та механізмів інфляційного процесу. Умовно всі теоретичні концепції інфляції можна поділити на дві групи: економічні та не економічні.

     Неекономічні теорії можна умовно поділити на природні (зумовлені стихійними лихами, серйозними технологічними аваріями, епідеміями тощо) та політичні — спричинені війнами, мілітаризацією економіки і т. ін. Розглянемо коротко ці концепції.

     Тривалі катаклізми в природі можуть суттєво вплинути на обсяги виробництва аграрного сектору економіки. Якщо частка цього сектору в загальній структурі економіки значна, то це призведе до відчутного зростання цін насамперед на продовольство, а потім і до зростання загального рівня цін. Якщо уряд не зможе вплинути на ситуацію, то це призведе до голоду, що ще більшою мірою поглибить інфляційні процеси [6, c.51].

     Причини інфляції, згідно з немонетарною концепцією, пов'язані:

     1)        зі зростанням витрат виробництва, зумовленим:

• перевищенням темпів зростання заробітної плати над темпами зростання продуктивності праці;
• перевищенням темпів зростання податків над темпами зростання доходів;
• зростанням цін на сировину та енергоресурси;
2.        збуренням сукупного попиту, викликаним оптимістичними очікуваннями підприємців щодо майбутньої кон'юнктури в умовах повної зайнятості.
3.        структурними зрушеннями в сукупному попиті, які виявляються у стрімкому оновленні благ, що пропонуються на ринку. Ціни на нові нетрадиційні блага зростають, а на старі не знижуються і зменшується їх пропозиція. Наслідком цього є зростання рівня цін;
4.        змінами структури ринку, пов'язаними із владою монополій, олігополій та держави, яка реалізується в адміністративному монопольному зростанні цін.

     В реальному житті інфляцію спричиняють та підживлюють як монетарні, так і немонетарні чинники [6, c.51].

     Інфляція попиту пояснюється порушенням рівноваги між сукупним попитом та сукупною пропозицією з погляду перевищення сукупного попиту. Таку ситуацію в економіці характеризують так: "Надто багато грошей полюють за дуже малим обсягом товарів".

     Інфляція витрат виробництва (сукупної пропозиції) виникає внаслідок змін витрат виробництва і пропозиції на ринку. Згідно з цією теорією зростання цін пояснюється такими чинниками, які зумовлюють зростання витрат на одиницю продукції, тобто середніх витрат виробництва.

     Інфляція, зумовлена непередбачуваним зростанням цін на енергію та сировину, спостерігалась в періоди світових сировинних та енергетичних криз. В 1973—1974 pp. та 1979—1980 pp. суттєве зростання цін на нафту для країн-імпортерів зумовило зростання цін на енергію, що призвело до подорожчання виробництва та транспортування всієї продукції в економіці.

     Інфляція, спричинена зростанням номінальної заробітної плати, є різновидом інфляції, зумовленої зростанням витрат виробництва, оскільки сама заробітна плата є однією зі статей витрат. Логіка цього процесу може пояснюватись тим, що зростання загального рівня цін, зумовлене зростанням цін на сировину та енергоносії, вимагає для збалансування попиту і пропозиції підвищення заробітної плати. Підвищення заробітної плати, у свою чергу, впливає на збільшення цін, зумовлене зростанням витрат, що знову ж таки змушує переглядати ставки заробітної плати з метою їх збільшення. В такий спосіб відбувається "розкручування інфляційної спіралі": "заробітна плата" — "рівень цін" і т.д. [9, c.45].

     Інфляція попиту й інфляція пропозиції (витрат), незважаючи на різні причини їх походження, мають здатність переходити одна в одну. Пояснюється цей феномен тим, що зростання рівня цін в економіці (незалежно від того, якими факторами вони спричинені) спонукає до вимог підвищення заробітної плати та розгортання програми компенсаційних заходів для населення. Це, відповідно, збільшує витрати підприємців і ціни на їхні товари та послуги. Посилює процес зростання рівня цін і соціальна політика держави. Хоча вона спрямована на підвищення доходів найбідніших, найвразливіших верств населення, та як тільки рівень їхніх доходів зростає, активізуються вимоги інших (більш забезпечених) верств стосовно підвищення доходів. Виникає надлишок платоспроможного попиту. Таким чином, повністю відокремити один тип інфляції від іншого практично неможливо, адже, наприклад, зростання заробітної плати водночас виглядає і як інфляція попиту, і як інфляція витрат.

     Кількісне вимірювання зазначених форм інфляції:

• помірній інфляції властивий не надто швидкий темп зростання рівня цін (до 10 % за рік);
• галопуюча інфляція передбачає річне зростання цін від 10 % до 200 %;
• гіперінфляція характеризується темпом зростання цін, який перевищує 200 % річних.

     Варто зазначити, що кількісна характеристика форм інфляції залежно від швидкості зростання рівня цін — важлива, але не визначальна. Найважливішого значення набуває з'ясування впливу різних форм інфляції на економічну поведінку суб'єктів господарювання та на економіку в цілому [12, c.103]. 

      1.2.Основні види інфляції 

     Види інфляції, що виділяються, пов’язані з певними специфічними 
ознаками. За критерієм відкритості розрізняють відкриту і затамовану 
(пригнічену). Відкрита інфляція – інфляція за рахунок зростання цін на 
товари і послуги. Виникає на ринках, де відбувається вільне ціноутворення. 
Затамована (прихована) інфляція виникає внаслідок товарного дефіциту, 
який супроводжується прагненням державних органів стримувати ціни на 
попередньому рівні. Це досягається шляхом блокування (замороження) цін.

     В залежності від темпів розвитку розрізняють три види інфляції: 
повзучу (помірну), галопуючу і гіперінфляцію.

     Помірна (повзуча) – характеризується повільним, тривалим зростанням 
цін, але не більше ніж на 10% за рік. Ця інфляція притаманна більшості країн 
з розвинутою ринковою економікою і розглядається як звичайне явище. 
Галопуюча інфляція характеризується швидким зростанням цін. Темпи 
знецінення грошей досягають від 20 до 300% в рік. Такі швидкі темпи у 80-х 
роках ХХ століття мали місце, наприклад, в ряді країн Латинської Америки 
(Аргентина, Бразилія), деяких країнах Південної Азії, а в першій половині 90- 
х років – в країнах колишнього СРСР, в тому числі в Україні. Ціни в Україні 
у 1992 році зросли більш ніж в 20 разів. У 1993 році зростання цін виявилося 
ще більш значним (більш ніж в 100 разів). В Україні лише у 1994-1997 роках 
відбулося зниження темпів зростання цін, але в цілому вони залишалися 
високими.

     Гіперінфляція – характеризується дуже високими темпами зростання 
цін, які перевищують 1000% на рік. Її особливість в тому, що ситуація зі 
зростанням цін стає некерованою. Звичайні функціональні взаємозв’язки і 
звичні важелі управління цінами не діють. Як приклад можна навести 
Нікарагуа, де за період громадянської війни середньорічний приріст цін 
досягав 33000%. При гіперінфляції гроші починають втрачати здатність 
виконувати свої функції, падає їх роль в економіці, відбувається 
натуралізація господарських зв’язків, поширюються бартерні операції, 
порушуються фінансовий і кредитний механізми, розвиваються 
неорганізовані, стихійні процеси в економіці тощо. При гіперінфляції 
виникає стагфляція.

     Стагфляція (від лат. stagno – роблю нерухомим і inflatio – надуття) – 
сполучення, поєднання стагнації та інфляції, стан економіки, при якому 
відбуваються одночасно спад виробництва, зростання цін і безробіття, 
поєднання економічної кризи з інфляцією.

     В залежності від прогнозування розрізняють очікувану і неочікувану 
інфляції.

     Очікувана інфляція – прогнозоване зростання цін в якомусь періоді. Це 
передбачуваний рівень; темп інфляції, який очікується через певний період 
часу в майбутньому.

     Неочікувана (непередбачена) інфляція характеризується рівнем, який 
виявився вищим ніж очікуваний за певний період. Якщо очікуваний темп 
інфляції 10% в рік, а фактичний - 15% за той же період, то непередбачений 
темп інфляції складає 5%.

      
2.

      2. Особливості інфляційних процесів в Україні

     2.1. Причини виникнення та аналіз інфляційних процесів в Україні 

     Найбільш  істотним негативним явищем в економіці  України на етапі її ринкового  формування виявилась інфляція. З  ледь помітного знецінення грошей у 80-ті роки вона за короткий час (близько 3 років) сягнула надвисокого рівня. Дивно те, що такий сплеск інфляції стався в одній з найбільш економічно розвинутих і соціально-благополучних республік колишнього СССР. Цей феномен не дістав належного дослідження та об`єктивної оцінки і залишається мало зрозумілим для широкої громадськості. Така ситуація сприяє використанню інфляційної загрози як аргументу проти виходу України з єдиного рублевого простору і взагалі проти розбудови незалежної української держави. Тому вивчення інфляції в сучасній Україні набуває винятково важливого значення.

     Фактичний рівень інфляції в Україні упродовж 2005-2009 рр. постійно перевищував прогнозований рівень, прийнятий для офіційних розрахунків параметрів державних бюджетів (табл. 2.1).

     Таблиця 2.1

     Порівняння  прогнозованих і фактичних рівнів інфляції [16]

     У 2008 р. в Україні при загальному індексі споживчих цін 16,6% споживчі ціни на продовольчі товари зросли на 22,9%, послуги – на 12,0%, непродовольчі  товари – на 6,0% [16]. Найбільший вплив  на цінову ситуацію на споживчому ринку  справило зростання цін на продукти харчування (на 24,7%), у т.ч. на олію (70,4%), фрукти (60,3%), яйця (54,4%), молоко (44,7%), масло (42,6%), сир (39,6%), борошно (36,9%), овочі (35,4%). На загальне підвищення цін у сфері послуг визначально вплинуло зростання цін на паливо і мастила (на 36,2%), а також збільшення плати за житло (на 23,1%), водопостачання (на 17,8%), каналізацію (на 18,3%), гарячу воду та опалення (на 15,1%), за проїзд у пасажирському залізничному транспорті (на 15,9%). Зросла також плата за освітні послуги (на 15,8%) [15, 75]. Динаміка споживчих цін по основних товарах за 2008-2010 рр. подана у таблиці 2.2.

     Таблиця 2.2.

     Індекси споживчих цін в Україні [26]

     З початку 2009 р. споживчі ціни в Україні  зросли на 11,7 %. З жовтня 2010 р. – на 14,8 %. Це найвищий показник інфляції в  річному виразі за останні п'ять  років. Експерти прогнозують зростання цін за підсумками 2009-го на рівні 13,5-14,0 % за умови, що влада залишить без змін комунальні й транспортні тарифи. За підсумками жовтня 2007-го інфляція становить 2,9 %, порівняно з вересневим показником 2,2 %.

     Серед зовнішніх чинників, що справили суттєвий вплив на темпи інфляції в Україні, основними є: зростання цін на енергоресурси і продовольство, девальвація долара США відносно євро.

     Зростання світових цін на продовольчі товари у 2009 р. відбулось внаслідок перевищення  попиту над пропозицією. Несприятливі погодні умови, зменшення посівних площ, переорієнтація на виробництво біопалива зумовили зменшення виробництва і скорочення запасів зерна. У 2009 р. світові запаси зернових були найменшими за останні 25 років, що призвело до різкого подорожчання зерна (у 1,9 разів) і продукції тваринництва (у 2 рази).

     В Україні у 2009 р. через несприятливі погодні умови та зменшення площ посівів валовий збір зернових та зернобобових культур зменшився  на 14,5%, соняшнику – на 11,6%. Ціни на молоко і молочні продукти суттєво зросли внаслідок зростання цін на корма і зерно. До того ж упродовж 2005-2009 рр. поголів’я великої рогатої худоби зменшилося на 35% [15, c.74].

     Підвищення  цін на продукти харчування відбулося  також внаслідок зростання у 2009 р. собівартості продукції галузей, що обслуговують сільське господарство. Ціни виробників коксу і продуктів нафтопереробки зросли на 50,4%, хімічної продукції – на 21,4%, електроенергії, газу та води - на 20,9%.

     Девальвація долара США відносно євро протягом 2008-2009 рр. становила 24%. ФРС США протягом 2009 р. неодноразово знижувала відсоткову ставку (на кінець 2009 р. її значення було 4,25%), на що інвестори реагували переведенням коштів в єну і євро. Окрім того, девальвація долара США погіршила фінансовий стан європейських компаній-експортерів, адже значна частина контрактів передбачає розрахунки у доларах США. Вплив цього фактору на інфляційну ситуацію спостерігався й в Україні: з початку 2008 р. гривня відносно євро подешевшала на 24,5%. Оскільки 35% українського імпорту припадає на країни Європи, зростання євро призводить до подорожчання імпортних товарів [26].

     До  внутрішніх чинників що спричинили сплеск інфляції в Україні у 2009 р. слід віднести: надмірне збільшення доходів населення; дисбаланс між зарплатою і продуктивністю праці; стрімке зростання зовнішніх інвестиційних ресурсів; монополізація окремих ринків товарів і послуг.

     Надмірне  збільшення доходів населення відбулося  через перевищення темпів зростання доходів населення над темпами зростання ВВП.

     Щорічне збільшення соціальних бюджетних видатків (у 2006 р. - на 49,1%, у 2007 р. - на 106,8%, у 2008 р. – на 3,7%, за 11 міс. 2009р. – на 16,1%) призвело до збільшення інфляційної складової у структурі доходів населення. У січні-листопаді 2009 р. соціальні виплати становили 38,2% доходів населення, зарплата – лише 42,6%. 

     Співвідношення  між середньомісячною зарплатою  і середньомісячним ВВП на одного зайнятого економічною діяльністю в Україні у 2008 р. становило 1:2,08, тоді як в Польщі - 1:2,65; в Чехії - 1:2,76. До того ж, упродовж останніх років в Україні відбувалося суттєве перевищення темпів приросту зарплати над темпами приросту ВВП у розрахунку на одного зайнятого. Водночас, в Чехії та Польщі мала місце протилежна тенденція [26]. 

     Отже, в Україні формується дефіцит товарної пропозиції над платоспроможним попитом, що збільшується через зростання рівня зарплати.

     Стрімке зростання зовнішніх кредитних  зобов’язань та іноземних інвестицій змусило НБУ проводити інтервенції  для підтримки фіксованого курсу  національної валюти (у 2009 р. НБУ викуплено іноземної валюти на суму 7,6 млрд. дол. США), що призвело до збільшення грошової маси в обігу.

     Таблиця 2.3.

     Індекс  інфляції за категоріями  товарів і послуг за 2008-2010р. [26]