Антонімія в англійській та українській мовах

Міністерство  освіти і науки України

Запорізький національний технічний університет. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Кафедра іноземних мов 
 

АНТОНІМІЯ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ  МОВАХ 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала

Студентка гр.  
 
 

Керівник                                                                 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2008

План

Вступ……………………………………………………………………………3

I. Визначення антоніма………………………………………………………...5

II. Критерії визначення антоніма англійській мові…………………………..5

III. Види антонімів в англійській мові………………………………………..12

1. Кореневі антоніми……………………………………………………..12
2. Афіксальні антоніми…………………………………………………..19

IV. Критерії визначення антоніма в українській мові……………………….30

V. Види антонімів в українській мові………………………………………...31

Висновок…………………………………………………………………..........35

Список використаної літератури…………………….......................................37

Додатки…………………………………………………………………………38 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     На  сучасному етапі розвитку мовознавства дослідження семантичного рівня  мови належать до провідних лінгвістичних  напрямів. Значну увагу вчені приділяють семантиці слів, тією чи іншою мірою протиставлюваних у мовній системі. Традиційно ця проблема називається як антонімічні відношення між словами.

     Відчуття  й сприйняття перекладачем протиставлення великою мірою залежить від таких  чинників: ступеня розвитку, освіти, спеціальності, віку, індивідуального досвіду, соціальних умов тощо. Залежно від конкретних умов протилежними за відповідними ознаками можуть бути різноманітні предмети, поняття, явища тощо, позначувані лексичними одиницями.

     Проблеми, пов’язані з вивченням протилежності, були предметом аналізу ще в античній філософії. Античні філософи звернули увагу на відносний характер самих протилежностей. Ми бачимо, що проблема антонімії бере свої початки ще в античності.

     Як  казав Ш. Баллі: « У нашій свідомості абстрактні поняття закладені парами, і саме цікаве те, що кожне слово завжди викликає уявлення про інше». Протилежні значення слів функціонують завдяки інтуїції, на якій ґрунтується людський досвід.

      Актуальність  дослідження пов’язана з поширеним вживанням антонімів як засобів вираження антонімії в сучасній англійській та українській мовах, з появою нової лексики, зі змінами в лексичному складі.

      Об’єкт  дослідження антонімія в англійській та українській мові.

      Предмет дослідження антоніми на шпальтах англомовних та україномовних видань як засоби вираження антонімії в сучасній українській та англійській мовах.

      Мета  роботи полягає в систематизації, вивченні та відпрацюванні накопиченого матеріалу стосовно антонімів як засобів вираження антонімії в сучасній англійській та українській мові, що в свою чергу необхідно для полегшення і покращення навчального процесу, при вивченні теми ²Антонімія². Згідно з метою дослідження перед нами постають такі завдання:

1. дослідити та дати визначення поняття антонімії.
2. визначити значимість антонімів у сучасному мовознавстві.
3. проілюструвати антоніми на прикладах англомовних та україномовних виданнях.

     Теоретична  та практична значимість роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані при вирішенні проблем, пов’язаних з аналізом структури й змісту кількості речень англійської мови.

     Методи  дослідження. Для дослідження даної роботи застосовуються такі методи: описовий метод, а також метод систематизації та аналізу матеріалу.

      Матеріалом  для спостереження й аналізу послужили тексти художніх творів таких авторів як: М. Твен, С. Моем, У. Теккерей, Дж. Лондон.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Визначення  антоніма

     Антонімічність – це особлива додаткова характеристика лексичного значення слова, подібна його емоційній або стилістичній характеристиці. Вона входить у значення слова разом з його основним предметно-логічним компонентом, що не є обов’язковим елементом лексичного значення.

     Антоніми ( от греч. anti – проти, і onoma – ім’я) – це слова, що належать до однієї частини мови і мають протилежне значення. Напр.: arrive – depart, give – take, приїжджати - від’їжджати, давати – брати).

     Антоніми  складають у мові порівняно невеликий  розряд слів. Якщо слову притаманна антонімічність як якому-небудь із його значень, то вона виявляється не в усіх випадках використання його в даному значенні, а тільки в особливих випадках. За своїм положенням у смисловій  структурі слова антонімічна характеристика його значення подібна до стилістичній, яка також притаманна порівняно не багатьом словам. [ 13, ст. 136]

     Важливо підкреслити, що антонімія являє  собою протиставлення значення слова, яке стола фактом мови. Тим самим  антонімія являється елементом  структури мови, а не окремим явищем мовлення. Антонімічна характеристика може стати компонентом значення слова тільки в тому випадку, якщо воно буде регулярно використовуватися у мовленні для вираження протиставлення. Слова с протилежним значенням можуть існувати в мові тільки тому, що їх регулярно використовують як антоніми, тобто в безпосередньому протиставленні друг другу. 
 
 

Критерії  визначення антонімів

     Мовні одиниці та їхні значення існують  у мові не ізольовано одне від одного; вони вступають у певні зв’язки і відношення між собою, утворюючи лексико - семантичну структуру мови. У структурі мови, як зазначає Ф. де Соссюр, все обертається навколо подібності і відмінності , причому відмінність – це лише зворотній бік подібності. На основі подібності слова об’єднуються в групи синонімів, утворюють синонімічні ряди. Полярно протилежна відмінність значень слів лежить в основі антонімічних відношень між ними.

     Дослідженню антонімів приділяється значно менше  уваги, ніж, наприклад, синонімам. До цього часу залишається невизначеним саме поняття антоніма, немає ще загально визначених критеріїв антонімічності слів і розмежування антонімів. У спеціальній літературі існують розбіжності в самому підході до розгляду цього питання, зумовлені не розробленістю основних положень теорії значення слова. Суттєвим недоліком є те, що антонімічні відношення між словами – парадигматичні за своєю сутністю – досліджуються на основі змінних синтагматичних смислів слів і відношень між ними. Саме не розмежування цих двох планів – інваріантного парадигматичного значення і змінного синтагматичного смислу слова та змішування їх призводить до того, що, по-перше, антоніми вважаються слова, які регулярно протиставляються в контексті, наприклад, love – money, duty – pleasure та ін. [15, ст. 260]; по-друге, одному і тому ж слову приписують кілька антонімів, наприклад, укр. твердий: м’який, рідкий, невпевнений; по-третє, антонімічними вважаються не тільки різні слова, а й різні значення одного й того ж слова, наприклад, лат. аltus: високий, глибокий; по-четверте, по лінії антонімічності співвідносяться елементи різних мовних систем, наприклад, рос. вонь і польське won¢ [3, ст. 41].

     Перша спроба розробити критерії визначення антонімічності двох слів була зроблена В. Н. Комісаровим у вступній статті до словника антонімів [15, ст. 7].

      Важливим  кроком у розробці теорії антонімів  було введення Ю. С. Степановим ознаки спільного поняття, під яке підводяться значення обох антонімів [29, ст. 29-30]. Спільним поняттям у наведеному вище прикладі є почуття, а якісна полярна протилежність ознак поняття співвідносить відповідні слова love і hatred як антоніми. Спільність ознаки одного поняття виключає можливість співвіднесення слів по лінії антонімічності, значення яких не пов’язані з одним поняттям або набувають такого зв’язку в синтагматичному плані смислів, як це показав автор на прикладі: левая (рука) – правая (рука), але левая (работа) і правое (дело), а не левое дело, правая работа[29, ст. 29-30]. В останніх прикладах левая – правая протиставляються на основі своїх змінних контекстуальних смислів, а не інваріантних значень. Фактично протиставляється відмінність на основі своїх змінних контекстуальних смислів, а не інваріантних значень. Фактично протиставляється відмінність роботи і руки: руки – ліва і права – є справді протилежними, а работа левая – незаконна або неофіційна робота, не обов’язково полярно протиставлена, вона просто відмінна від законної, офіційної. Очевидно, не існує виразу правая работа на відміну від левая работа, тому що є просто робота – законна, офіційна.

      Критерієм антонімічності не може бути і переважання  відмінності над спільністю тому, що доведений до логічного завершення, цей критерій може виключити спільне, а також не все, що є відмінним, може бути протилежним і притому діаметрально протилежним.

      У дослідженні ми виходимо з того, що антонімічні відношення – це передусім парадигматичні відношення між словами, які можуть визначатися лише на основі відносно незмінних парадигматичних інваріантних значень відповідних слів, а не на змінних синтагматичних смислах і відношеннях між ними, бо синтагматичні смисли настільки ²калейдоскопічно ² змінюються, що навряд чи можна їх систематизувати по лінії антонімічності чи синонімічності. Отже, першим кроком у підході до розгляду антонімів повинно бути чітке відмежування постійних парадигматичних компонентів плану мови від змінних компонентів плану мовлення в семантиці співвідносних слів і визначення антонімічності лише на основі парадигматичних компонентів. При цьому не слід допускати змішування їх з синтагматичними, бо в лінгвістичних дослідженнях, як зауважив Ф. де Соссюр, необхідно вибрати один з двох шляхів, одночасно йти двома неможливо [28, ст. 116].

      Чітке  і найбільш послідовне відмежування відносно незмінних компонентів  плану мови від змінних компонентів  плану мовлення в семантиці слова  знаходимо у працях С. О. Гурського [11, ст. 35], хоч думки про наявність таких компонентів висловлювалися в лінгвістиці уже давно. Автор визначив суть обох складових частин і відношень між ними у процесі функціонування слів у мовленні. Основним положенням теорії ²значення - смисл ², розробленої С.О. Гурським, зводяться до того, що в значеннях слів та в їхніх сполученнях знаходять свій вираз і фіксуються результати пізнавальної, узагальнюючої і абстрагуючої діяльності мислення. В процесі пізнання об’єктивної дійсності діяльність мислення виділяє найбільш характерні і важливі для комунікації – ²комунікативно – релевантні ознаки² об’єктів і абстрагує їх від конкретних об’єктів – носіїв цих ознак. Комунікативно  релевантні ознаки, абстраговані від конкретних об’єктів , фіксуються у значеннях відповідних слів як елементарні смисли структурної якості – семи. Набір таких сем утворює інваріантне значення в плані мови – його семантичну структуру. Так, семантична структура англ. head  складається з таких сем: категоріальної – сутність, на відміну від процесу – to head; інтегральної – спільної для всіх слів, які позначають частини тіла людини; диференційних, які відрізняють дану частину тіла людини від інших частин того ж тіла: верхня на відміну від нижньої – foot; передня (частина тварин) на відміну від задньої – tail; найважливіша (частина) на відміну від менш важливих інших частин того ж тіла; округлість форми на відміну від інших форм інших частин. У процесі пізнання реальної дійсності і спілкування люди пізнають відомі уже ознаки в інших об’єктах і ²маркують², тобто називають їх тими словами, у значенні яких закріплена необхідна ознака, скажімо, ²верхність²: head of the mountain, head of the page, head of the stairs. Так, в результаті послідовного переведення однієї і тієї ж ознаки ²верхність² з мови у мовлення в його синтагматичному плані породжуються різні смисли слова head. При цьому сема ²верхність² в результаті актуалізації – переведення із плану мови в план мовлення – виконує функцію семантичної диференціації ознаки, оскільки вона послідовно диференціює частини гори, тобто частина гори + ²верхність² = верхня частина гори: head of the mountain; частина сторінки + ²верхність² = верхня частина сторінки: head of the page [4, ст. 53-58].

      Застосовуючи  теорію ²значення і смислу²у дослідженні антонімів, їм можна дати визначення: два слова вважаються  антонімами, якщо їх категоріальні семи є спільними, а кожній диференційній семі одного слова відповідає діаметрально протилежна диференційна сема другого слова. У зв’язку з цим можна сказати, що англ. head вважається антонімом лише тою частиною своєї семантичної структури, якою воно позначає діаметрально протилежну ознаку однієї і тієї ж сутності чи властивості, а саме: крайню верхню частину чогось на відміну від крайньої нижньої частини чогось (foot), звідси протиставлення: head of the mountain – foot of the mountain, Head of the page – foot of the page, head of the stairs – foot of the stairs; крайню передню частину чогось на відміну від крайньої задньої частини того ж об’єкта, звідси протиставлення: head of the procession – tail of the procession, head of the column (of cars) – tail of the column of cars.

      Оскільки  head співвідносяться по лінії антонімічності лише своїми двома диференційними семами ( із 4 наявних) з двома відповідно різними словами, його можна визначити тільки частковим антонімом відповідно до foot і tail, тому що інші семи - ²важливість² і ²округлість² не мають відповідних діаметрально протиставлених сем у співвідносних словах foot і tail. У семантичній структурі останніх, в свою чергу, є семи, відсутні у словах head, як, наприклад, foot -  ознака довжини ( 12 дюймів), яка стала одиницею міри довжини. Отже, слова, які співвідносяться по лінії антонімічності лише частиною своїх диференційних сем, що складають їхні семантичні структури, є частковими антонімами.

      Вважають, і не безпідставно, що по лінії антонімічності співвідносяться лише ті слова, які  виражають якісні поняття або  певні якісні ознаки, а тому деякі  іменники з конкретним значенням, як, наприклад, house, wall, table, не мають антонімів. Справді, антонімічними можуть бути лише іменники, які співставляються з антонімізованими прикметниками, що виражають: почуття (joy-sorrow); стан (health – illness); інші діаметрально протилежні ознаки (top – bottom, beginning – end, front – back) [4, ст. 57].

      Нерідко зустрічаються серед антонімів  слова love і money: when he dies his pictures can’t be had for love or money (M. Twain). Але в парадигматичному плані вони не є антонімами, їхні значення не мають не спільного, ні діаметрального протилежного. Вони позначають лише різні засоби придбання, але цього не досить для антонімічності

      При визначенні антонімічності прикметників необхідно особливо уважно розрізняти смисли і значення співвідносних  слів. Так, слова young і old вважаються антонімами, оскільки вони позначають діаметрально протилежні ознаки віку, симетрично віддалені у протилежні напрями від точки відліку – середнього віку, отже: young – middle age – old. Останнє виступає антонімом до young лише при точці відліку від середнього віку. Якщо відправною точкою буде народження, то слово old набуває іншого смислу, не співвідносного по антонімічності з young, як, наприклад, his young woman is twenty years old. Отже, антонімічні значення можуть продовжувати не антонімічні смисли.

      З другого боку, одне значення може породити різні антонімічні смисли.

      Дослідження антонімічності дієслів значно ускладнюється  тим, що дієслова позначають відповідні стани існування суб’єкта в часі, і антонімічні дієслова, за визначенням, повинні позначати діаметрально протилежні ознаки стану існування одного й того ж суб’єкта, а це не завжди об’єктивно можливе і не завжди легко визначається. Цим, очевидно, пояснюється те, що із 1007 антонімічних пар в «Словаре антонимов современного английского язика»  виділено 565 пар прикметників (56%), 195 іменників (19,3%), і 99 дієслів (9,8%). Дієслова go і come, які позначають рівномірний рух, діаметрально протилежний за напрямком, є повними антонімами в плані мови, але можуть породжувати не антонімічні смисли в плані мовлення. На зразок прикметника old, при зміні точки відліку дієслово може мати не одну вихідну точку орієнтації, а й кожну наступну і відповідно породжувати різні смисли:

     He may have gone without dinner  (go: : come) – He may have gone without dinner for six weeks (S. Maugham).

     Антонімічні дієслова зміни стану, за визначенням, повинні позначати діаметрально протилежні його ознаки: за направленість  зміни від меншого обсягу, розміру  до більшого – to grow, to increase і від більшого до меншого – to decrease; за темпом зміни: вкрай повільна, непомітна зміна - to grow і різка миттєва зміна - to break to burst.

     При цьому середню ланку складають  такі нейтральні щодо темпу змін дієслова, як to get, to become. Цікаво відзначити, що, очевидно, за відсутністю антонімічності пари германського походження на зразок to increase - to decrease, дієслово to grow нейтралізує сему напрямку зміни від меншого до більшого і фактично позначає той самий повільний темп зміни від більшого до меншого при умові обов’язково позначення меншого результативного стану.

      Таким чином, антонімічність слів визначається парадигматичними, а не синтагматичними  відношеннями, і на основі їхніх  відносно постійних синтагматичних смислів. Два слова вважаються антонімічними, якщо вони позначають діаметрально протилежні ознаки однієї і тієї ж субстанції, якщо позначувані ними відповідні ознаки абстрагувалися від первинної субстанції і узагальнилися до елементарних комунікативно релевантних семантичних компонентів структурно – мовної якості і, нарешті, якщо ці слова систематично відтворюють свої антонімічні відношення у мовленні, реалізуючи семантичну модель протиставлення тих же діаметрально протилежних ознак, але інших субстанцій: head : : foot ( of the page, mountain, stairs), cool : : warm (air, reception), to increase – decrease (in size, number). Антоніми вважаються повними, якщо всі їхні диференційні семи збігаються за кількістю і є прямо протилежними за змістом: cold – hot, young – old, top – bottom, increase – decrease. У часткових антонімах не диференційні семи збігаються за кількістю і не всі протилежні за змістом: head : : foot. Антонімічні слова можуть породжувати не антонімічні смисли, а антонімічні смисли можуть породжуватися не антонімічними словами [ 4, ст. 58-59]. 
 
 
 

     Види  антонімів в англійській мові

     1.Кореневі  антоніми

     Наявність антонімічної характеристики в значеннях  кореневих слів-антонімів лінгвістично виявляються в наступних особливостях:

• регулярне використання у складі антонімічних контекстів;
• спільність їх лексичної сполучуваності.

Антонімічна характеристика може закріпитися за значенням кореневого слова-анитоніма тільки в тому випадку, якщо це слово буде регулярно використовуватися у мовленні для вираження протиставлення. У сучасній англійській мові кореневі слова-антоніми відтворюються у п’яти типових антонімічних контекстах, що відрізняються за характером і типом зв’язку між використаними в них антонімами [15, ст. 7]. Наприклад:

  1. характеризується значенням загальності. Слова, що протиставляються використовуються як однорідні члени речення, зв’язані або сурядним або розділовим зв’язком:

      If you’ve obeyed all the rules, good and bad, and you still come out at the dirty end, then I say the rules are no good (M. Wilson, Live with Lightning, p 98).

      Якщо  ти дотримуєшся усіх правил, хороших та поганих, і ти не досяг бажаного, то я кажу, що правила некорисні (марні). 

      2. характеризується значенням прямого протиставлення. Слова, що протиставляються використовуються як однорідні члени речення, з’єднані протиставним зв’язком:

      He was alive, not dead (B. Shaw, The Apple Cart, p 53).

      Він був живим, не мертвим.

      3. характеризується значенням альтернативності. Слова, що протиставляються використовуються як однорідні члени речення, зв’язані розділовим зв’язком:

      You’ll see if you were right or wrong (A. Cronin, The Hatter’s Castle, p 67).

     Ти  побачиш, чи був ти правий або неправий.

     4. характеризується наявністю контрастного фона. Слова, що протиставляються використовуються як один і той самий член речення у двох паралельних контекстах:

      The whole was big, oneself was little (J. Galsworthy, The White Monkey, p 56).

      Все навкруги було великим, лише ти один був маленьким.

     5. характеризується наявністю простого спільного використання и не має чітко вираженої структурної формули. Слова, що протиставляються використовуються як різні члени речення у межах одного чи двох речень за змістом:

      In its great presence our small sorrows creep away, ashamed (J. K. Jerome, Three Men in a Boat, p 45).

      У його величній присутності, наші смуток таяв, залишаючи  нас у збентеженому стані.

Особливою формою прикладу 5 є спільне використання двох протилежних дій в якості однорідних членів речення, наприклад:

      I’ve lost and won more lawsuits than any man in England (W. M. Thackeray, Vanity Fair, p 23).

      Я програв і виграв стільки судових  процесів, як ні жодна людина в Англії.

      The price system encourages sellers to produce in such a way as to minimize costs and maximize profits [Додаток 2].

      Цінова  система сприяє продавцям  виробляти товари за такою системою, як зниження цін та підвищення доходу. 

      В англійській мові існує значна кількість  фразеологічних одиниць, створених  на основі протиставлення значення двох слів, наприклад: the long and the short of it, to search high and low, etc. Такі фразеологічні одиниці зазвичай включають в себе такі слова, які виступають в якості антонімів і за межами фразеологізму: long – short, high – low, etc. Але зустрічаються випадки, коли значення двох слів протиставляються один одному тільки в складі даної фразеологічної одиниці. Такі фразеологізми: to play fast and loose, to sink or swim і т.д. Тут антонімічність компонентів фразеологічної одиниці виражена менш чітко. Однак, оскільки така одиниця представляє собою один з антонімічних контекстів і при її використанні регулярно відтворюється протиставлення її складових, ці слова слід визнати особливим видом фразеологічних антонімів.

      Кожна пара антонімів протиставляється в  одному чи декількох контекстах. Окремі пари антонімів відрізняються і  кількістю типових контекстів, в  яких вони використовуються, і частотою їх використання в такому контексті. Чим частіше слова використовуються в антонімічних контекстах різного типу, тим більш чітко виділяється антонімічна характеристика в їх значенні. Регулярне використання в складі антонімічних контекстів – основний лінгвістичний показник приналежності слова до антоніма. Другим показником антонімічності слугує загальність лексичної сполучуваності у протилежних один одному членів антонімічної пари. У більшій кількості типових контекстах слова-антоніми використовуються як однорідні члени речення, які відносяться до одного і того ж слова (типові контексти 1, 2, і 3). У тих випадках , коли протиставлення виражається співставленням двох самостійних синтагм (типові контексти 4, 5), то завжди можлива взаємна заміна двох антонімів. Отже, в багатьох випадках реальне протиставлення значень слів-антонімів в мовленні обумовлено збігом їх лексичної сполучуваності. Подібний збіг сфер лексичної сполучуваності антонімів виявляється при аналізі будь-якої антонімічної групи [14, ст. 168].

      Так, антоніми high і low в своїх основних номінативних значеннях вільно поєднуються з назвами будь-яких предметів, які мають вертикальну протяжність. Однак, як й інший прикметник не використовується для характеристики зріста людини. В сучасній англійській мові людина високого зросту – a tall man, але не a high man; людина низького росту – a short man, але не a low man.

      Повністю  співпадають сфери лексичної  сполучуваності прикметників large і small . В основному номінативному значенні вони поєднуються з назвами будь-яких конкретних предметів для визначення їх розміру (великий – малий). Однакова сполучуванність large і small в значенні численний і нечисленний: large (small) group, crowd, etc. Аналогічну картину ми можемо побачити при розгляді інших слів-антонімів.

      Прикметник hot в переносному значенні пекучий; роздратований; збуджений найбільш часто зустрічаються з назвами негативними емоціями: hate, anger, resentment, rancour, scorn, cruelty, etc. Його антонім слово cold найбільш часто зустрічається також з назвами негативних емоцій. Обидва прикметники широко зустрічаються з емоційно-нейтральними назвами людей: man, woman, fellow, master, teacher, etc., але не зустрічаються у сполученні з назвами, які мають позитивну емоціональну характеристику: admirer, friend, supporter, etc.

      Антонімічні прикметники warm і cold у своєму прямому значенні вільно сполучуються з назвами конкретних предметів. Для обох слів особливо характерні сполучення з назвами частин тіла: hand, limb, leg, feet, face, cheek, nose, etc. і з назвами страв та напоїв: meat, potato, egg, pie, turkey, beer, coffee, tea, lemonade, etc. Як й інші прикметники сполучуються з назвами місць та часу: room, place, house, area, time, season, day, morning, night, etc.,  а також з деякими абстрактними іменниками: darkness, dampness, nearness, dependence, etc.

      Спільність  сфер лексичної сполучуваності, що є передумовою для антонімічного  використання слів-антонімів в типових  контекстах, сама по собі також сприяє  закріпленню за словом антонімічної характеристики. Це призводить до того, що у більшості випадків вживання одного з антонімів у мовленні його можна безпосередньо замінити іншим антонімом, отримуючи прямо протилежне значення цілого виразу. Можливість такої підстановки слугує додатковим критерієм антонімічності.

      З іншого боку, неможливість поєднувати і безпосередньо протиставляти які-небудь два слова у більшості типових контекстів перешкоджає появі антонімічних значень навіть в тих випадках, коли значення двох слів виражають ніби протилежні ідеї. Так, в системі значень англійського прикметника hot виділяються значення викликаючий відчуття спеки, а прикметник cold має значення, яке виражає контрастну думку, викликаючий відчуття холоду. Однак прикметники cold і hot не є антонімами в цих значеннях, так як вони реалізуються в сполученні з різними словами. Прикметник hot в наведеному значенні сполучується з назвами відчуттів, такими як: flush, blush, fever, ague, pain, etc., прикметник cold – з назвами інших відчуттів, а саме: fear, anguish, shivers, thrills, chills, etc [15, ст. 12].