Аудиторські висновки на підприємстві

ВСТУП

Розвиток України на сучасному етапі характеризується становленням ринкової економіки, її інтеграції у систему міжнародних економічних  відносин, виникненням акціонерних  компаній, товариств, різних фондів. До розвитку економіки залучаються  зовнішні та внутрішні інвестиції, кредити, проводяться емісії цінних паперів, йде роздержавлення власності та приватизація майна.

Учасники цих процесів потребують достовірної і неупередженої  інформації про фінансово-майновий стан, перспективи розвитку та фінансову  стабільність суб'єктів господарювання, нарахування дивідендів. Подання достовірної та неупередженої інформації зацікавленим особам забезпечується через аудиторський висновок, про що свідчить віковий досвід зарубіжних країн, а також робота вітчизняних аудиторів.

Слід погодитись, що аудит  в Україні відбувся. Він виник  на соціальне замовлення і, ще не маючи  глибокої теорії, почав виконувати практичні завдання щодо підтвердження  відповідної фінансової інформації. В своєму арсеналі аудитори, що прийшли  на ринок серйозно і надовго, мають теорію і практику зарубіжного аудиту та вітчизняну методику проведення різного роду ревізій і перевірок.

Процес аудиту - це процес пізнання істини, який полягає в  ретельному вивченні здійснених операцій і являє собою дослідження  фактів минулого.

Інтереси осіб, задіяних в господарському процесі: власника, адміністратора, службовців, підзвітних осіб, кредиторів і дебіторів, - суперечливі , і ці суперечності неминуче знаходять  своє відображення в облікових регістрах.

Кваліфікований аудитор повинен пам'ятати, що істина одна, а викривлень її безліч. Він повинен розуміти і вміти побачити викривлені тенденції, закладені в обліковій політиці підприємства, і, зрозумівши їх, побачити за документами інтереси зацікавлених осіб, незалежно від будь-яких обставин встановити об'єктивну істину. Щодо відображених в обліку і звітності господарських фактів, отримати докази на її підтвердження та донести цю істину через аудиторський висновок до користувачів інформації.

Таким чином, ми бачимо, що обрана для написання тема курсової роботи є актуальною.

Завданям курсової роботи є проведення аудиторської перевірки фінансової звітності на підприємстві.

Метою курсової роботи стало  вивчення наступних питань: теоретичні аспекти проведення аудиту підприємства, аудит фінансової звітності та шляхи вдосконалення аудиторської перевірки на підприємстві.

Об'єктом даної курсової роботи виступає закрите акціонерне товариство «Олімп».

В курсовій роботі налічується 1 таблиця, 3 додотки та 15 використаних джерел

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ ПІДПРИЄМСТВ УРАЇНИ

1. Законодавчо-нормативне регулювання аудиторської діяльності в україні.

Необхідність аудиторської діяльності виникла в Україні  з переходом до ринкових відносин, регулюється низкою законодавчих актів, основним з яких є Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. № 3125-12, остання редакція якого прийнята 14.09.2006 р. № 140-V і набула чинності з 19.01.2007 р. Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні та спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової й іншої економічної інформації.

Предметом аудиторської діяльності є аудиторські послуги, які згідно із Законом поділяють  на аудит та інші послуги, а за міжнародною аудиторською практикою містять послуги з виконання завдань з надання впевненості (аудит історичної фінансової інформації, огляд історичної фінансової інформації, інші завдання з надання впевненості) та супутні послуги.

Ураховуючи міжнародний  досвід, наші національні традиції щодо використання терміна «контроль», наведені терміни, як і існуючий у  світовій практиці термін «аудит адміністративної діяльності», необхідно використовувати  лише в контексті Закону України  «Про аудиторську діяльність». Закон передбачає можливість проведення аудиту та надання інших послуг виключно суб’єктами аудиторської діяльності, що створені та функціонують за безпосередньою участю сертифікованих аудиторів, які згідно з Міжнародними стандартами аудиту, надання впевненості та етики, для вітчизняної аудиторської практики, мають бути незалежними від користувачів фінансово-економічної інформації, до яких, як відомо, належать державні органи, адміністративний персонал суб’єктів господарювання, власники та ін.

Аудит, в новій редакції Закону, визначається як перевірка  даних бухгалтерського обліку і  показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення  незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно з вимогами користувачів.

Законом визначено також, що інформація вважається суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, які можуть бути прийняті на основі фінансових звітів. Рівень суттєвості може бути встановлений згідно з МСА як для узагальнюючих показників фінансових звітів, так і окремих її статей. На сьогодні актуальним є чітке визначення критеріїв суттєвості інформації та розробка методики її оцінки для використання в аудиторській практиці.

Нова редакція Закону дає змогу стати аудитором  в Україні фахівцям з відповідною  освітою незалежно від громадянства та місця набуття освіти. Аудитором в Україні може бути фізична особа, яка має сертифікат аудитора, що визначає її кваліфікаційну придатність на зайняття аудиторською діяльністю на території України.

Право на отримання сертифіката  мають фізичні особи з вищою економічною або юридичною освітою, документ про здобуття якої визнається в Україні, необхідними знаннями з питань аудиту, фінансів, економіки та господарського права, досвідом роботи не менше трьох роки підряд на посадах ревізора, бухгалтера, юриста, економіста, асистента (помічника), аудитора.

Право займатися наданням аудиторських послуг згідно із Законом  мають тільки суб’єкти аудиторської діяльності. Такими суб’єктами можуть бути як фізичні особи – підприємці, так і юридичні особи – аудиторські фірми. Порядок створення та реєстрації суб’єктів аудиторської діяльності регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, згідно з якими фізична особа (сертифікований аудитор) може займатися аудиторською діяльністю як фізична особа – підприємець або в складі аудиторської фірми.

Аудиторська фірма –  юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність, статутний  капітал якої формується у такий  спосіб, щоб загальний розмір у  ньому частки засновників (учасників), які не є. аудиторами, не перевищував 30%.

Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор. Як фізична особа – підприємець, так і аудиторська фірма мають  бути зареєстрованими у виконавчих органах державної влади (отримати право на підприємницьку діяльність) і включеними АПУ до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів (отримати право на заняття аудиторською діяльністю безпосередньо). Ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів є виключним правом АПУ (з 20 травня 2007 р. почав діяти новий Порядок ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, затверджений рішенням АПУ від 26.04.2007 р. № 176/7).

Аудиторська палата України  має право отримувати від аудиторських фірм та аудиторів звіти про виконання  ними роботи та здійснює їх аналіз і  подає до Кабінету Міністрів України узагальнену інформацію про стан аудиторської діяльності в Україні.

Законом передбачено  використання в аудиторській діяльності відповідних стандартів аудиту які  приймаються на основі Міжнародних  стандартів аудиту. Надання впевненості та етики, прийнятих Міжнародною федерацією бухгалтерів, з дотриманням вимог Закону та інших нормативно-правових актів України. Затвердження стандартів є виключним правом АПУ, а у випадках, передбачених Законом, стандарти аудиту погоджуються з іншими суб’єктами.

Згідно з рішенням АПУ від 30.11.2006 р. X? 168.7 Міжнародні стандарти  аудиту. Надання впевненості та етики  видання 2006р. є обов’язковими для  застосування як Національні стандарти  аудиту починаючи з 01.01.2007 р. Ці стандарти, доцільно доповнити відповідними українському законодавству стандартами, які регулюватимуть вирішення таких питань, як аудит банків, аудит акціонерних товариств та підприємств – емітентів облігацій, аудит установ і організацій, які надають фінансові послуги, в тому числі страхових компаній, недержавних пенсійних фондів і т. д. Це сприятиме підвищенню статусу АПУ та зміцненню всього інституту аудиту як невід’ємної складової ринкової економічної системи.

Потребують також додаткового, регулювання оформлення договірних відносин при наданні аудиторських послуг. Законом визначено, що аудит проводиться на основі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником, в якому має бути передбачено предмет і термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір та умови оплати, відповідальність сторін. Інші аудиторські послуги Законом дозволено надавати відповідно до договору, письмового або усного звернення замовника до аудитора (аудиторської фірми). Остання норма не зовсім зрозуміла в контексті Цивільного кодексу України, згідно з ч. 1 п. 1 ст. 220 якого двосторонні правочини між юридичними особами в Україні необхідно оформлювати виключно письмово.

Закон зобов’язує суб’єктів  господарювання створювати належні  умови для якісного проведення аудиту та покладає на їх органи управління відповідальність за повноту й достовірність документів та іншої інформації, які надаються аудиторам у процесі надання аудиторських послуг.

Законом досить повно  визначено права, обов’язки аудиторів  і аудиторських фірм, законодавчі  обмеження щодо проведення аудиту та їх відповідальність. Позитивним є наявність у Законі положень, які визначають обставини заборони зайняття аудиторською діяльністю.

Водночас в Законі відсутні такі важливі положення  регулювання, як страхування ризиків  аудиторської діяльності та визначення механізму формування відповідних страхових резервів аудиторами та аудиторськими фірмами, що досить широко використовується в світовій практиці.

АПУ значну увагу останнім часом приділяє питанням контролю якості аудиту та аудиторських послуг. Рішенням АПУ від 27.09.2007 р. №182/3 затверджено Концептуальну основу контролю аудиторської діяльності в Україні та визнано, що втратило чинність, рішення АПУ від 26.05.2005 р. № 149/5.1 «Про Національну концептуальну основу забезпечення якості аудиторських послуг в Україні». Це рішення набуло чинності з 1 жовтня 2007 р.

Законодавчо-нормативне регулювання аудиторської діяльності в Україні поступово вдосконалюється, що сприятиме побудові в нашій  державі відповідного сучасним вимогам  інституту незалежного аудиту як невід ємної складової ринкової економічної системи.

2. Організація аудиторської перевірки.

Перевірка може бути організована по-різному. Так, у практиці аудиторської роботи виділяють чотири основних методи організації перевірки: суцільна перевірка (документальна і фактична), вибіркова, аналітична, комбінована.

При суцільній перевірці  перевіряються всі масиви інформації без винятку щодо господарських  процесів, які відбулись у клієнта  за період, що перевіряється. На підставі суцільної перевірки аудитор  робить висновок про достовірність, доцільність та законність відображення в бухгалтерському обліку і звітності дій і подій, здійснених економічним суб'єктом за весь період, який перевіряється. Такі перевірки є найточнішими, а ступінь ризику невиявлення зводиться до мінімального. Проте вони потребують дуже великих трудових і матеріальних затрат. Тому при проведенні традиційних перевірок (обов'язковий аудит або аудит на замовлення клієнта) суцільна перевірка недоцільна. Такі перевірки застосовуються для встановлення доказів та визначення заподіяної шкоди в результаті різного роду правопорушень. Як правило, суцільні перевірки проводяться на замовлення правоохоронних органів.

Вибіркова перевірка  передбачає застосування аудиторських процедур менше ніж до 100% масивів  інформації, які дають змогу аудитору отримати аудиторські докази і, оцінивши окремі характеристики вибраних даних, поширити дієвість цих доказів на всю сукупність даних. Ризик невиявлення збільшується, оскільки за межами вибірки можуть залишатися факти порушень та помилок. Тому аудитор повинен уважно формувати вибірку з урахуванням мети аудиту, сукупності даних (генеральної сукупності) і обсягу вибірки. Вибірка повинна бути репрезентативною, тобто відображати всі основні властивості генеральної сукупності. Вибірковий метод перевірки дає змогу аудитору з найменшими витратами отримати результат про довіру до системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання та скласти думку про достовірність, доцільність і законність господарських операцій, відображених у бухгалтерському обліку і звітності.

Якщо при вибірковому  дослідженні встановлені серйозні порушення або помилки, то відповідна сукупність інформації повинна бути перевірена суцільним методом. Так, наприклад, вибірковою перевіркою були встановлені помилки в утриманні прибуткового податку з робітників і службовців. У такому разі виникає необхідність суцільним методом перевірити цю ділянку бухгалтерського обліку і відповідні показники звітності.

Аналітична перевірка  — це оцінка фінансових показників за допомогою вивчення вірогідних залежностей між ними.

Комбінована перевірка  — це поєднання суцільної, вибіркової й аналітичної перевірок.

Аудиторська перевірка  — це складний і тривалий процес. Аудитори постійно працюють над тим, щоб максимально скоротити час  перевірок, не знижуючи при цьому їх якості і не збільшуючи аудиторського підприємницького ризику. Вирішення даної проблеми можливе лише за умови формування чіткої методики аудиту, під якою мають на увазі послідовність і порядок застосування окремих методів аудиторської перевірки та її організації з метою встановлення об'єктивної істини щодо аудованої інформації і доведення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів фінансової звітності й аудиту.

Складовою частиною методики аудиту є аудиторські процедури. Аудиторські процедури - це відповідний порядок і послідовність дій аудитора для одержання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту.

3. Методичний підхід до проведення аудиторської перевірки

З метою адаптації  фінансового контролю до ринкової економіки в Україні прийнято два Закони: Закон "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р. і Закон "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. з наступними змінами і доповненнями до них. Відповідно до вимог цих Законів передбачено особливий підхід до методології й організації фінансового контролю суб'єктів підприємницької діяльності. Серед різних видів фінансового контролю чільне місце займає аудиторський незалежний контроль, який здійснює на договірних засадах перевірку достовірності звітних даних, балансів, законності господарських операцій, аналіз фінансового стану, і водночас надає консультаційні послуги з економіки, права, фінансів, обліку тощо.

Послідовність аудиторської перевірки діяльності підприємства складається з цілого ряду дій:

 • збір і аналіз  інформації, необхідної для оцінки  достовірності бухгалтерського  фінансового обліку та фінансової  звітності суб'єкта підприємницької  діяльності;

 • визначення профілю  та обсягу діяльності підприємства  за установчими документами, за статутом, характером і змістом його роботи;

 • шляхом порівняння  фактичної діяльності підприємства  зі статутною встановлення невідповідності  між ними, про що необхідно  поставити до відома керівництво  фірми і порекомендувати йому  внести зміни чи доповнення до статуту і здійснити перереєстрацію підприємства у відповідних державних органах;

 • планування аудиту  і наступний контроль аудиторської  перевірки;

 • оцінювання внутрішнього  аудиторського контролю;

 • аналіз показників  балансу і даних інших форм фінансової звітності;

 • перевірка аналогічних  показників балансу, звіту про  фінансові результати, звіту про  рух грошових коштів, звіту про  власний капітал;

 • контроль відповідності  даних фінансової звітності записам  в облікових регістрах;

 • перевірка відповідності даних бухгалтерського фінансового обліку і фінансової звітності вимогам чинного законодавства і нормам облікової політики;

 • попередня оцінка  повноти і правильності складання  балансу та інших форм фінансової  звітності.

Одним із важливих аспектів аудиту є глибокий аналіз всіх статей балансу і перевірка їх відповідності записам у Головній книзі за аналізований період. Якщо при цьому буде виявлено невідповідності щодо бухгалтерських записів чи окремих сумових показників, аудитор звертається до облікових регістрів і первинних документів. Шля­хом перевірки записів у облікових регістрах і даних первинних документів аудитору слід встановити повноту обліку, правильність записів у облікових регістрах і первинній документації, їх реальність.

На основі аналізу  і тестування звітних та інших  даних про підприємство аудитор  висловлює свою професійну думку  про об'єктивність і точність даних  обліку і звітності та їх відповідність  реальній дійсності.

При плануванні і здійсненні аудиторських процедур, оцінюванні отриманих матеріалів аудитор повинен враховувати, що невиконання клієнтами вимог законодавчих та нормативно-правових актів України може стати причиною перекручення фінансової звітності підприємства й істотно вплинути на фінансові результати діяльності клієнта. Однак згідно з національним нормативом аудиту № 8 "Перевірка дотримання підприємствами вимог законодавчих та нормативно-правових актів України" виявлення випадків невиконання клієнтом вимог законодавчих та нормативно-правових актів України не є метою й обов'язком аудитора.

Встановлення фактів невиконання вимог нормативних  актів, незалежно від їхнього  значення, вимагає висунення й  обговорення питання про чесність керівництва і робочого персоналу  клієнта, а також про вплив  такого невиконання на інші напрямки аудиту.

Факти порушення вимог  законодавчих та нормативно-правових актів підлягають спеціальній юридичній  експертизі та є поза професійною  компетенцією і знаннями аудитора. Рівень професійної підготовки аудитора, його досвід і знання господарської галузі діяльності клієнта й організації виробництва можуть дати йому змогу зробити висновок тільки про те, що окремі факти діяльності підприємства, ймовірно, не відповідають вимогам законодавчих та нормативно-правових актів України. Отже, аудитор не відповідає за невиконання керівництвом клієнта вимог законодавчих та нормативно-правових актів.

Проведення хоча б  однієї аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства може допомогти  службовим особам підприємства уникати  надалі суттєвих порушень вимог нормативних актів.

Однак аудитору слід врахувати, що під час проведення аудиторських перевірок завжди існує ризик  невиявлення помилок, навіть якщо перевірка  добре спланована і проведена  відповідно до вимог Національних нормативів аудиту. Зазначена ймовірність зростає внаслідок впливу таких факторів:

 • наявність значної  кількості нормативних актів;

 • неминуча відносна  обмеженість систем обліку і  внутрішнього контролю, які не  можуть висвітити всю фактичну  діяльність клієнта, а також  відносна суб'єктивність, що супроводжує таку аудиторську процедуру, як тестування;

 • визнання того, що значна кількість аудиторських  доказів, отриманих аудитором,  мають не доказовий, а інформативний  характер.

Під час підготовки до проведення аудиторської перевірки  аудитор має ретельно вивчити ті законодавчі та нормативно-правові акти, невиконання вимог яких може спричинити перекручення фінансової звітності підприємства.

Згідно з міжнародним  операційним стандартом, "аудитор  повинен провести такий огляд  фінансової звітності, який був би достатнім для вираження думки про фінансову звітність у цілому".

Безумовно, звіти аудитора можуть не загострювати увагу на незначних  обставинах. Аудиторський звіт має  виділити найголовніше. Основна мета аудитора — впевнитися, що довіру до фінансової звітності не підірвано.

Розділ 2. АУДИТ  ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ НА ЗАТ «ОЛІМП»

2.1. Фінансово-економічна  характеристика об'єкта дослідження.

Закрите акціонерне товариство Спортивно-оздоровчий комплекс «Олімп», м. Миколаїв, вул. Космонавтів . 130-Б. Код ЄДРПОУ – 31764748, організаційно-правова форма – 232 – закрите акціонерне товариство, форма власності – 10 – приватна. Закрите акціонерне товариство Спортивно-оздоровчий комплекс «Олімп» створене згідно до Установчого договору від 7листопада 2001 року шляхом реформування Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Олімп» (зареєстрованого Реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївської міської ради 13 вересня 1999 року за реєстаційним №1266, код ЄДРПОУ 30565588) та Дочірнього підприємства по вихованню неповнолітніх дітей «БЕРЕГІНЯ», (зареєстрованого Реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївської міської ради 6грудня 1995 року. За реєстраційним №9291, код ЄДРПОУ 23619660), є правонаступником усіх прав та обов'язків цих підприємств. Засновниками акціонерного товариства є фізичні особи та юридична особа – ВАТ «Ніконд», зареєстроване Виконкомом міської ради народних депутатів м. Миколаєва 19 грудня 1996 р. за №2178/1-«а». Код ЄДРПОУ 14308240.

Товариство зареєстровано 10.12.2001р. Виконкомом Миколаївської ради народних депутатів, реєстровий номер 15274.

Статут ЗАТ СОК «Олімп»  затверджений загальними зборами акціонерів ЗАТ СОК «Олімп», протокол №1 від 07.11.2001р., та зареєстрований Реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського міськвиконкому 10.12.2001р., реєстровий номер 15274.

Для забезпечення діяльності Товариства Засновниками утвореностатутний  капітал у розмірі 440000,00 грн., який поділено на 4400 штук простих іменних  акцій, номінальною вартістю 100,00 грн. кожна.

Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій, виданого Миколаївським територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за №5/14/1/03 віл 04.03.2003р., засвідчується випуск акцій ЗАТ на загальну суму 440000,00 грн. номінальною вартістю 100,00 грн., кількістю 4400 штуки, форма випуску яких документарна.

Метою діяльності товариства є одержання прибутку в інтересах  Акціонерів шляхом виробництва і  збуту придукції, робіт та послуг, здійснення за рахунок отриманих  коштів дальшого розвитку самого Товариства, задоволення соціальних та економічних інтересів членів трудового колективу.

Предметом діяльності ЗАТ  є: надання спортивно-оздоровчих послуг немедичного характеру, зокрема, масажу, занять на спортивних тренажерах, шейпінгом, аеробікою, користування сауною, басейном та інше.

Згідно Довідки держкомітету статистики про включення до Єдиного  державного реєстру підприємств  та організацій України, видами діяльності ЗАТ є:

92.61.0 – Експлуатація  спортивних споруд;

63.30.0 – Туристичні  агенства та бюро подорожей;

74.84.0 – Інші послуги,  надавані юридичним особам та  не включені до інших угрупувань;

51.70.0 – Інші види  оптової торгівлі;

52.12.0 – Роздрібна торгівля  в неспеціалізованих магазинах  без переваги продовольчого асортименту;

71.40.0 – Прокат речей  особистого користування та побутових товарів.

ЗАТ має самостійний  баланс, розрахунковий рахунок.

Керівник – Іванцов  Сергій Васильович.

Фінансовий стан підприємства визначився сукупністю показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, його реальні й потенційні фінансові можливості. Отже фінансовий стан можна розглянути у додатку А.

2.2. Джерела аудиту  фінансової звітності.

Джерела отримання аудиторських доказів є:

1. первинні документи економічного суб'єкта та третіх осіб;
2. регістри бухгалтерського обліку економічного суб'єкта;
3. результати аналізу фінансово-господарської діяльності економічного суб'єкта;
4. усні висловлювання співробітників економічного суб'єкта та третіх осіб;
5. зіставлення одних документів економічного суб'єкта та іншими, а також зіставлення документів економічного суб'єкта з документами третіх осіб;
6. результати інвентаризації майна економічного суб'єкта, проведеної співробітниками економічного суб'єкта;
7. бухгалтерська звітність.

Найбільш цінними аудиторськими  доказами вважаються докази, отримані аудитором безпосередньо в результаті дослідження господарських операцій.

Визначення достатності аудиторських доказів залежить від конкретних обставин перевірки.

Аудиторський ризик зменшується, якщо аудитор використовує докази, отримані з різних джерел і різні за формою подання. Якщо докази, отримані з одного джерела, суперечать доказам, отриманими з іншого джерела, аудитор повинен використовувати додаткові аудиторські процедури, щоб дозволити протиріччя, що виникли і бути впевненим в достовірності зібраних доказів і обґрунтованості отриманих висновків.

Якщо економічний суб'єкт не представив аудиторської організації  існуючі документи в повному  обсязі, і вона не в змозі зібрати  достатні аудиторські докази з якого-або  рахунку і (або) операції, аудиторська організація зобов'язана відобразити це в звіті (письмової інформації керівництву економічного суб'єкта) і має право підготувати аудиторський висновок, відмінне від, безумовно позитивного.

Метод аудиту - це сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан досліджуваних об'єктів. Різноманітні прийоми можна об'єднати в три групи: визначення реального стану об'єктів, аналіз, оцінка.

Прийоми першої групи - огляд, перерахунок, вимірювання, що дозволяють визначати кількісне стан об'єкта; лабораторний аналіз, мета якого - визначення якісного стану об'єкта; запит; документальна  перевірка.

Мета полягає у визначенні основних положень та правил проведення аудиту оціночних значень, що містяться в бухгалтерській звітності.

Завданнями є:

а) викласти аудиторські  процедури, призначені для перевірки  оціночних значень в бухгалтерському  обліку;

б) визначити дії аудиторської організації з аналізу результатів цих процедур.

Дані вимоги є обов'язковими для всіх аудиторських фірм та аудиторів, які працюють самостійно як індивідуальних підприємців

при здійсненні аудиту, який передбачає підготовку офіційного аудиторського  висновку.

Здійснюючи перевірку  необхідно пам’ятати про принципи нарахування та відповідності. Згідно з першим відображення в обліку доходів і витрат відбувається у момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошей. Принцип відповідності передбачає визначення фінансового результату шляхом зіставлення доходів звітного періоду з витратами цього ж періоду, здійсненими для отримання цих доходів.