Автотранспортне страхування

План

Вступ………………………………………………………………………………3

І розділ. Теоретичні основи автотранспортного  страхування…………………5

1.1. Економічний зміст та місце  автотранспортного страхування…………….5

1.2. Класифікація видів та форм  автотранспортного страхування…………….8

1.3. Законодавчо-нормативна база регулювання автотранспортного страхування………………………………………………………………………13

ІІ розділ. Сучасний стан автотранспортного  страхування……………………20

2.1. Аналіз страхових показників  ринку автотранспортного страхування…..20

2.2. Характеристика структурних складових автотранспортного страхування………………………………………………………………………23

2.3. Проблеми реалізації автотранспортного  страхування……………………32

ІІІ розділ. Перспективи розвитку автотранспортного страхування  в Україні……………………………………………………………………………38

3.1. Стратегічні напрямки вирішення проблем………………………………..38

3.2. Тактичні напрямки вирішення  проблеми………………………………….39

Висновок………………………………………………………………………….42

Список використаної літератури………………………………………………..44

Додатки…………………………………………………………………………...46

Вступ

Автотранспортне страхування пов’язане з глибокими економічними і соціальними змінами, що відбуваються в суспільстві в зв'язку з масовою автомобілізацією, зростанням парку автомобілів і інтенсивності дорожнього руху, а також величезними матеріальними втратами в результаті дорожньо-транспортних пригод (ДТП). Щорічно на автомобільних дорогах всіх країн світу в результаті ДТП одержують травми и гине дуже багато людей. Швидкими темпами розвиваються вантажні автотранспортні перевезення як всередині країни, так і в міжнародних повідомленнях. Збільшуються міжміські автобусні перевезення, екскурсійні і туристичні автобусні рейси, росте міжнародний автотуризм. Все це буде сприяти зростанню числа ДТП, втрат при перевезенні вантажу, нещасних випадків з пасажирами і пішоходами на автомобільних дорогах і відповідно матеріальних і соціальних втрат суспільства, населення, комерційних і державних структур.

Страхування в цілому і автострахування, як його складова частина, є інфраструктурою, яка сприяє підвищенню ефективності всіх сфер підприємницької діяльності. Цим і визначається значимість розвитку всіх видів страхування на Україні з урахуванням процесу інтеграції України в світове співтовариство. Розвиток страхової справи в нашій країні повинен базуватися на вивченні і зваженому використанні досвіду промислового розвинених країн, що мають багаторічні традиції по організації страхового ринку, законодавчому регулюванню діяльності страховиків і диверсифікації різноманітних видів страхування. [21]

Світове суспільство, однак, виробило універсальний засіб по відшкодуванню особистої і майнової шкоди фізичним і юридичним особам, постраждалим на автомобільних дорогах, - автострахування, що покриває ризики збитків не тільки учасників транспортного процесу від несприятливих для них обставин, але і третіх осіб, які випадково стали жертвами ДТП. Враховуючи стан і перспективи розвитку автомобілізації в нашій країні, а також зарубіжний досвід страхової справи, можна з певністю сказати, що вже в найближчі роки автострахування займе одне з ведучих напрямків серед інших видів страхування. Однак при його організації і проведенні виникає багато різноманітних проблем правового, соціального, економічного і організаційного характеру.

Об`єктом дослідження є автотранспортне страхування як складова страхування та фінансової системи країни.

Мета роботи полягає в дослідженні змісту, значення, стану і розвитку автотранспортного страхування на Україні та визначення на цій основі перспектив розвитку автотранспортного страхування в нашій країні.

Для здійснення поставленої мети в роботі була зроблена спроба вирішення наступних задач:

• виявити необхідність і сутність автотранспортного страхування;
• прослідкувати розвиток даного виду страхування в Україні;
• визначити основні проблеми розвитку автотранспортного страхування в Україні;
• виробити конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення умов страхування автотранспортних засобів та інших видів автотранспортного страхування.

Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

В першому розділі висвітлюється сутність, необхідність автотранспортного страхування, економічне значення автотранспортного страхування, його види та форми. Також розглядається законодавчо-нормативна база автотранспортного страхування.

У другій главі проводиться порівняльний аналіз фінансових показників автотранспортного страхування, характеристика видів. А також висвітлюються основні проблеми автотранспортного страхування.

У третій главі розглядається  перспективи розвитку автотранспортного страхування. А саме стратегічні та тактичні напрямки вирішення висвітлених проблем.

І розділ. Теоретичні основи автотранспортного страхування.

1.1. Економічний зміст  та місце автотранспортного страхування.

Основними завданнями даного розділу  є висвітлення економічного значення автотранспортного страхування, аналіз законодавчо-нормативних актів регулювання автострахування, а також розгляд видів та форм автотранспортного страхування.

У сучасному динамічному суспільстві  використовуються різні транспортні  засоби, які є об’єктами підвищеної небезпеки і тому потребують захисту, зокрема, страхового. Страхування транспортних засобів від небезпек називають транспортним страхуванням. Залежно від виду шляху воно поділяється на: морське, річкове, наземне, повітряне, змішане. Значний інтерес виявляють нині до страхових автотранспортних послуг[7].

У більшості  страхових компаній портфель автотранспортних ризиків займає від 40 – 80% загального обсягу .

Зростання автомобілізації та аварійності  на дорогах України об`єктивно  вимагає створення надійного страхового захисту автотранспортних засобів, життя і здоров`я людей. Страхування засобів автотранспорту, внаслідок цього, займає одне з ведучих місць серед інших видів добровільного страхування.

Наземний автомобільний транспорт  є найбільш наближеним до людей засіб пересування. Якщо заподіяння шкоди громадянам через зіткнення з водним транспортом за звичайних умов малоймовірно (люди не пересуваються самотужки по воді), з повітряним транспортом зіткнення можливе тільки під час авіаційної катастрофи, із залізничним транспортом - лише в разі перетину залізничної колії, то з автомобільним транспортом людина стикається постійно, причому віч-на-віч. З одного боку - це найбільш доступний і зручний вид транспорту, а з іншого - настільки ж і небезпечний. Наземний транспорт, як об'єкт підвищеної небезпеки, несе ризик довкіллю, і особливо життю та здоров'ю людей, а разом з тим сам досить часто і легко стає об'єктом ушкодження.

Саме дорожньо-транспортна пригода  має ряд характерних статистичних показників щодо місця, часу настання, стажу водія і т.д. [6]

 Наприклад, понад 30% всіх ДТП відбувається в обласних центрах, найбільша кількість ДТП припадає на жовтень, який, за показниками аварійності, майже вдвічі випереджає лютий та березень, а за часом доби левова частка ДТП припадає на вечірні години «пік».

 Існує  досить цікава залежність імовірності  настання ДТП від стажу водія.  Наприклад, водії зі стажем до одного року їздять обережно і скоюють менше за всіх аварій. Більш ніж удвічі частіше порівняно з новачками скоюють аварії водії зі стажем від 1 до 10 років, що пояснюється зниженням пильності та уваги. Решта водіїв посідають місце посередині між цими двома групами, але водії зі стажем 10-15 років їздять краще.

 При  визначенні ймовірності настання  ДТП враховують також і інші фактори. Так, помічено, що автомобілі яскравих кольорів - червоні, жовті - менше потрапляють у ДТП, ніж сірі та чорні.

Всі ці фактори слід враховувати  при визначенні тарифу в разі укладення  договору страхування на випадок  пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП. Велика ймовірність настання ДТП у порівнянні з протиправними діями компенсується невеликою збитковістю цього ризику, який становить у середньому 2-5 тис. грн., Тому середній тариф за цим ризиком становить 1,5-3,5%.

 Інші значні збитки завдають  протиправні дії третіх осіб, викрадення та пограбування транспортних  засобів. Зауважимо, що при  укладанні договору страхування  повного каско тариф від викрадення  становить більш ніж половину  в частці страхового тарифу  і досягає близько 4-6%. Це пояснюється майже 100%-ою збитковістю страхової суми. Тобто в разі настання страхового випадку необхідно виплачувати всю страхову суму. До того ж такий "страховий випадок" досить легко сфальсифікувати. Тому більшість страховиків узагалі не беруть транспортні засоби на страхування від крадіжки. У разі ж прийняття такого ризику застосовують великі розміри франшизи.

 Цей ризик має свої особливості.  Ризик пограбування залежить  насамперед від престижності  автомобіля, місця його стоянки,  наявності охоронних пристроїв та сигналізації, терміну експлуатації транспортного засобу.

 Ще одна група ризиків  - ризики стихійного лиха. Тут  суб'єктивні фактори не впливають  на вірогідність настання збитків.  Значне місце в цьому питанні  займає регіон експлуатації транспортного засобу. Тариф від стихійних лих рідко перевищує 1%.

 Українські страховики пропонують  різноманітні умови страхування  засобів наземного транспорту. Але  рідко можна знайти страхову  компанію, яка взяла б автомобіль  на страхування від всіх ризиків, незалежно від країни його виробництва і терміну експлуатації. І це зрозуміло: старі автомобілі і найбільш престижні моделі належать до категорії з підвищеним ризиком. Перші більше потерпають в ДТП, а другі частіше стають об'єктом для викрадення.

Місткість ринку страхування транспортних засобів в Україні залишається  значною, незважаючи на кризові явища  в економіці. Головними факторами  розвитку страхування транспортних засобів в країні є значна щільність  транспортної системи, обумовлена географічним розташуванням, прискорене зростання обсягів транспортних перевезень всередині самої України та за її межі, значне нарощування парку приватних автомобілів в період економічного зростання. Ці фактори стали ключовими для розвитку страхування на транспорті в Україні, що значно активізувалось, починаючи ще з 1992 року. [20]

Роль і значення страхових послуг на ринку автострахування обумовлена першочергово необхідністю відшкодування збитків при настанні ДТП. Досвід більшості розвинутих країн світу показує, що участь страхових компаній в даному процесі не тільки гарантує відшкодування більшої частини збитків. Важливою функцією страховиків є організація виплат страхових відшкодувань з метою мінімізації матеріальних та моральних збитків постраждалих від страхового випадку. Іншою складовою участі страховиків є опосередкована їх діяльність щодо перетворення страхових платежів в інвестиції в транспортну систему, систему охорони здоров’я і безпеку дорожнього руху. На сучасному етапі економічного розвитку, у зв’язку із спадом виробництва, продажів автомобілів, скорочення доходів населення, коливаннями валютного курсу, високим рівнем інфляції в Україні, обсяги авто страхування суттєво зменшились. Разом з тим, обсяги страхових відшкодувань у відносному виразі зросли.

Специфічність страхування, як економічної категорії, обумовлюється трьома основними ознаками: випадковим характером настання руйнівної події, надзвичайністю нанесеного збитку (шкоди) в натуральному і грошовому відношенні та об’єктивною необхідністю попередження і подолання наслідків вказаної події і відшкодування матеріальних чи інших втрат.

Світова практика і історія нашої  країни показує, що страхування в  умовах ринку є суттєвою частиною фінансово-кредитного механізму, який сприяє розвитку ринкових відносин.

Необхідність страхування автомобіля вже майже не викликає сумніву і в автовласників. Попри відсутність глибоких традицій добровільного страхування, українці завжди трепетно і з любов’ю ставляться до власних транспортних засобів. Гарантовано захистити свій автомобіль від усіх можливих нещасть хазяїн, звісно, не може, проте на сьогодні український ринок страхових послуг уже може забезпечити йому спокійний сон, оскільки гарантує хоча б матеріальне відшкодування можливого збитку.

1.2. Класифікація видів  та форм автотранспортного страхування.

В Україні автотранспортне страхування  забезпечується двома формами:

• добровільне автотранспортне страхування;
• обов’язкове автотранспортне страхування.

Видами автотранспортного страхування  є:

• добровільне страхування транспортних засобів (авто – каско) на випадок його пошкодження або повного конструктивного знищення внаслідок ДТП, стихійного лиха або крадіжки;
• Обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу від шкоди, що може бути заподіяна експлуатацією автомобіля чи мотоцикла здоров’ю й майну третіх осіб;
• Добровільне страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспорту (може здійснюватися з метою збільшення ліміту відповідальності страховика);
• Обов’язкове страхування водіїв на випадок смерті або тілесних ушкоджень унаслідок ДТП;
• Страхування пасажирів на випадок смерті або втрати здоров’я;
• Добровільне страхування вантажів і багажу;
• Добровільне страхування відповідальності авто перевізника та експедитора. [3]

Зупинимось детальніше на страхуванні  транспортного засобу (авто – каско). Об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом. [7]

До страхових випадків належать(див. рис. 1.1): [4]

• Пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частини;
• Незаконне заволодіння транспортним засобом (крадіжка), а також пошкодження або знищення його частин, що викликані незаконними діями третіх осіб у будь-якому місці знаходження транспортного засобу;
• Пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок стихійного лиха, падіння дерев та інших предметів, а також пожежі чи самозаймання транспортного засобу.

До страхових випадків не відносяться  і виплата страхового відшкодування не проводиться при знищенні чи пошкодженні транспортного засобу внаслідок:

• Умисних дій страхувальника, осіб, які користуються транспортним засобом на законних підставах;
• Гниття, корозії та інших природних хімічних процесів матеріалів, що застосовуються у транспортному засобі;
• Використання страхувальником транспортного засобу в незадовільному технічному стані;
• Управління транспортним засобом особою, яка не має посвідчення водія відповідної категорії та/або перебуває у стані алкогольного сп’яніння тощо.

На страхування приймається  транспортний засіб у непошкодженому стані, що пройшов техогляд в установлений строк і не застрахований в  інших страхових компаніях за тими ж видами ризиків. Страхова компанія не приймає на страхування багаж, що перевозиться застрахованим транспортним засобом.

Не приймаються на каско страхування  також транспортні засоби, що мають  серйозні пошкодження і значну корозію  за оцінкою страхової компанії.

Транспортний засіб може бути застрахований:

• На повну вартість: страхова сума дорівнює вартості транспортного засобу за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору страхування;
• На суму в частці від повної вартості (пропорційне страхування): страховик бере на себе зобов’язання відшкодувати збитки пропорційно відношенню страхової суми до повної вартості транспортного засобу за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору страхування;
• Із застосуванням “системи першого ризику”: повна виплата збитків у межах страхової суми, незалежно від того, яку частину від дійсної вартості складає страхова сума.

Страхування відповідальності власників  транспортних засобів є одним  з найбільш поширених видів авто страхування, яке в більшості  країн проводиться в обов’язковій формі. В країнах Європейського  Союзу страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів охоплено майже 100% водіїв. В Україні даний вид страхування також введено як обов’язковий згідно з Законом України “Про страхування” і Постановами Кабінету Міністрів України.

Об’єктом ОСЦПВВТЗ (обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів) є шкода нанесена власником транспортного засобу майну, життю або здоров’ю третьої особи. Зразок страхового полісу встановлюється МТСБУ (Моторним транспортним страховим бюро України). Якщо власник транспортного засобу змінився, то необхідним є переоформлення полісу на ім’я нового власника.

ОСЦПВВТЗ може здійснювати страховик, який має філії або представництва в областях України та Республіці Крим, є членом МТСБУ та має досвід роботи в галузі страхування: майновому, особистому та відповідальності на наземному транспорті не менш, як 2 роки. Окрім цього, фактичний запас платоспроможності такого страховика повинен не менш, ніж на 25% бути більшим за нормативний розрахунковий.

До запровадження ОСЦПВВТЗ добровільне  страхування було єдиною можливістю покриття збитків, зумовлених застрахованим  транспортним засобом, життю (здоров’ю) або майну третіх осіб унаслідок ДТП, що сталася з вини страхувальника. Зараз поліс добровільного страхування надає його власнику додатковий захист на випадок необхідності здійснення грошових виплат унаслідок пошкодження або знищення транспортних засобів або іншого майна третіх осіб, смерті або втрати працездатності потерпілими.

При страхуванні вантажів страхувальником може бути особа, яка має страховий інтерес у даному вантажі: відправник та одержувач, перевізник, фізична чи юридична особа. Для більшості з вантажів характерні загальні ризики загибелі, пошкодження і втрат при їх перевезенні, які включаються в тому чи іншому складі правил страхування. Це наступні ризики (див. рис. 1.2.):

• Пожежа, вибух;
• Перевертання, в тому числі з моста, транспортного засобу з вантажем;
• Затоплення транспортного засобу з вантажем;
• Зіткнення транспортного засобу з вантажем з іншим з вини останього;
• Угін чи зникнення транспортного засобу з вантажем безвісти;
• Випадкове пошкодження вантажу при завантажуванні, розвантажуванні чи падінні за борт;
• Падіння літальних апаратів, їх частин на вантаж;
• Повень, буря, смерч, ураган;
• Землетрус, вулкан;
• Обвали, просідання ґрунту, зсуви.

Щодо добровільного страхування  відповідальності автоперевізників та експедиторів, то об’єктом страхування  тут виступають майнові інтереси страхувальників, пов’язані з виконанням перевезень вантажів на умовах, визначених міжнародним і вітчизняним законодавством. Страхувальником можуть бути вітчизняні і зарубіжні юридичні особи будь-якої форми власності та громадяни, якщо вони мають на правах власності, оренди, лізингу придатні для експлуатації транспортні засоби та ліцензію на здійснення перевезень або супроводження вантажів і людей.

Страхуванням в такому виді покриваються:

• Відповідальності за загибель, пошкодження або крадіжку вантажу, прийнятого до перевезень або експедирування;
• Відповідальність за фінансові збитки, понесені клієнтом страхувальника внаслідок невиконання останнім частково або повністю його договірних зобов’язань.

1.3. Законодавчо-нормативна  база регулювання автотранспортного  страхування.

Ринок автотранспортного страхування регулюється Законом України “Про страхування”, Законом України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, Закон України “Про дорожній рух”, МТСБУ та Лігою страхових організацій, Державною комісією з регулювань ринків фінансових послуг України.

Розпорядження державної комісії з регулювань ринків фінансових послуг України “Про деякі питання здійснення ОСЦПВВНТЗ” встановлює ліміти відповідальності страховика за договорами ОСЦПВВНТЗ, затверджується базовий страховий платіж у сумі 180 гривень.

Розпорядження Державної комісії  з регулювань ринків фінансових послуг України “Про затвердження зразка і технічного опису спеціального знака, що видається страхувальнику при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та порядку його заповнення і використання” встановлює сутність спеціального знаку, порядок його заповнення, а також використання.

Розпорядження Державної комісії  з регулювань ринків фінансових послуг України “Про затвердження Порядку укладання договорів ОСЦПВВНТЗ” установлює порядок укладання внутрішніх і міжнародних договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України.

Постанова Кабінету Міністрів України  “Про затвердження Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів” встановлює загальні умови та порядок провадження діяльності аварійних комісарів, які з’ясовують причини настання страхового випадку та визначають розмір збитків відповідно до Закону України “Про страхування”. Постанова визначає також сутність аварійного сертифікату.

Розпорядження Державної комісії  з регулювань ринків фінансових послуг України “Про Порядок залучення Моторним (транспортним) страховим бюро України аварійних комісарів для визначення причин настання страхових випадків, розміру збитків та перевірки дій страховика” визначаєть значення страховго випадку, взначається також залучення аварійного комісара.

Закон України “Про дорожній рух” регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання

З 1 січня 2005 року набрав чинності Закон України  «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно з цим законом встановлено високі ліміти відповідальності страховиків.Відповідний розмір матиме базовий платіж, що дозволить страховим компаніям гарантувати виконання своїх зобов’язань перед клієнтами.

В Законі України “Про ОСЦПВВНТЗ” встановлюються усі елементи сааме данного виду страхування. А саме суб’єктів, об’єктів, ризики, ліміт відповідальності, види договорів та інші нюанси обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. [2]

Законом України “Про страхування” передбачається поділь страхування автотранспортних ризиків на дві форми: добровільну і обов’язкову. А також зазначається поділ видів автотранспортного страхування по кожній формі страхування. [1]

Закон визначає сутність та складові договору страхування. Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договір страхування повинен містити:

• назву документа;
• назву та адресу страховика;
• прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження;
• прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу;
• зазначення предмета договору страхування;
• розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя;
• розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя;
• перелік страхових випадків;
• розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;
• страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); (див. рис. 1.3)
• строк дії договору;
• порядок зміни і припинення дії договору;
• умови здійснення страхової виплати;
• причини відмови у страховій виплаті;
• права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;
• інші умови за згодою сторін;
• підписи сторін.

Для укладання договору страхування  страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені  аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.

Договори обов'язкового страхування  цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону країни “Про дорожній рух” укладаються страховиками за умови проходження транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними. Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України “Про дорожній рух”

Факт укладання договору страхування  може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Також, закон зазначає права і обов’язки суб’єктів автотранспортного страхування. Так наприклад, страховик зобов’язаний надавати Державній автомобільній інспекції Міністерства внутрішніх справ України інформацію про укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю.

Кожна страхова компанія, одержавши  ліцензію на право займатися страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів повинна вступити до МТСБ України. МТСБУ є безприбутковим об’єднанням страховиків, основними задачами якого є: [17]

• виконання страхових зобов’язань у разі неплатоспроможності страховиків його членів (див. рис. 1.4);
• здійснення виплат якщо засіб, що спричинить ДТП не застрахований або не встановлений;
• здійснення виплат, коли страховий випадок заподіяний викраденим транспортним засобом;
• здійснення виплат по ДТП, які відбулися в разі передачі транспортного засобу працівникам міліції, медицини для виконання їх обов’язків;
• здійснення виплат, якщо водій винуватиць аварії загинув, але не мав полісу цивільної відповідальності;
• розробка пільгового страхування для окремих категорій автовласників;
• здійснення виплат, коли страховий випадок був спричинений власником транспортного засобу, який мав страхове свідоцтво “Зелена картка”.