Багатства надр України та їх використання

Міністерство науки і освіти України

Волинський Національний університет  ім. Лесі Українки

 

 

Географічний факультет

 

Кафедра географії

 

 

Багатства надр України та їх використання

( курсова робота)

 

Виконала:

студент 33групи

спеціальність економічна

і соціальна географія

заочна форма навчання

Ярмолович І.В.

Науковий керівник:

Тарасюк Н А

 

 

 

 

Луцьк 2010

 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………….3

Розділ І. Мінерально-сировинний потенціал……………………………….5

1.1 Мінерально-сировинні  ресурси……………………………………….5

1.2 Кількісний показник запасів мінеральних ресурсів………………….6

1.3 Класифікація мінеральних  ресурсів…………………………………..7

1.4 Прогнози вичерпності  запасів…………………………………………8

Розділ ІІІ. Розміщення басейнів корисних копалин  на території України…………………………………………………………………………….9

2.1 Горючi кориснi копалини…………………………………………….10

2.2 Рудні   (металеві ) корисні   копалини………………………………..11

2.3 Неметалічна сировина………………………………………………...12

2.4. Будiвельнi, формовочнi, склянi матерiали.  ………………………...14

Розділ ІІІ. Розміщення басейнів корисних копалин на території України…………………………………………………………………………...16

Розділ ІV.Використання і охорона надр України………………………….21

Висновки……………………………………………………………………..31

Список використаної літератури…………………………………………..33

Додатки………………………………………………………………………35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Надра є частиною "земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водойм і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння... Державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки  надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу (морської) економічної зони. Родовища корисних копалин — це місця нагромадження мінеральних речовин у надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за якістю та умовами залягання придатні для промислового використання" (Кодекс України про надра, 1994 р.). Розміщення корисних копалин, поєднання їх різних видів, глибина і характер залягання та запаси тісно залежать від геологічної будови і палеогеографічних умов їх нагромадження. Наявність у межах України докембрійського щита, палеозойських тектонічних западин, альпійських передгірних прогинів і альпійської складчасто-скидової зони, у будові яких беруть участь гірські породи всіх геологічних систем, зумовили різноманітність і багатство її надр.

Метою роботи є вивчення надр України; походження, розміщення, глибини залягання, кількості запасів корисних копалин, мінерально-сировинного потенціалу. Дослідити напрямки раціонального використання корисних копалин, як сировини для різних галузей промисловості, ознайомлення з аспектами охорони надр України.

Об’єктом дослідження в роботі є характеристика родовищ і басейнів паливних, рудних, нерудних  корисних копалин, будматеріалів та гідротермічних ресурсів.

Предметом дослідження в роботі виступає розвиток промисловості, який базується на багатстві надр України. А також плата за користування надрами, додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування; раціональне вилучення і використання запасів, здійснення державного контролю за охороною надр.

Практичним значенням виступає висока забезпеченість надр України  паливно-енергетичними ресурсами  і покладами металічних корисних копалин Внаслідок забезпеченості різноманітними мінерально-сировинними ресурсами, вони широко використовуються у народному господарстві, а також Україна може експортувати ресурси надр у великих кількостях в інші країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Мінерально-сировинний потенціал.

1.1 Мінерально-сировинні ресурси.

Під мінеральними ресурсами розуміють сукупність різних видів корисних копалин, які можуть бути використані за сучасного рівня розвитку продуктивних сил. За характером використання мінеральні ресурси поділяються на групи: паливно-енергетичні, рудні й нерудні. На їх базі розвиваються такі важливі галузі промислового виробництва, як чорна і кольорова металургія, електроенергетика, машинобудування, хімічна промисловість та ін. Мінеральні ресурси - головне джерело матеріального виробництва суспільства. Так, основою енергетики нині є енергетичні, або паливні, ресурси: вугілля, нафта, природний газ, сланці тощо. Особливо активно людство почало використовувати ці ресурси у другій половині XX ст. Потенціал мінерально-сировинних ресурсів формують промислові запаси паливно-енергетичних ресурсів, металічних, нерудної сировини для чорної металургії, гірничо-хімічної сировини, будівельних матеріалів.

Мінеральні  ресурси (корисні копалини) України  мають різний ступінь розвіданості та вивченості і відповідно до цього поділяються на категорії А, В,С1,С2: А-детально розвідані та вивчені; В і С1 - розвідані менш детально; С2 – оцінені попередньо і приблизно. За народногосподарським значенням запаси корисних копалин поділяються на дві групи:- балансові - це ті запаси, використання яких економічно вигідне в даний час і які задовольняють промислові вимоги як за якістю сировини, так і за гірничотехнічними умовами експлуатації;- позабалансові (неконденційні) - це ті запаси, використання яких у сучасних умовах економічно невигідне через малу потужність пластів, низький вміст цінного компоненту, складність умов експлуатації.

Усього  в Україні на кінець ХХ століття виявлено і розвідано більше 80 видів  корисних копалин. При аналізі розміщення продуктивних сил держави оцінка корисних копалин з позицій їх використання у народному господарстві, тобто як його мінералоресурсної бази, найбільш доцільна. При такому підході всі корисні копалини поділяються на три основні групи: паливні, рудні і нерудні. У цілому значні запаси паливних ресурсів в Україні характеризуються різким переважанням у їх структурі твердих видів палива: кам'яного вугілля, горючих сланців і торфу та дефіцитом рідких і газоподібних вуглеводнів. Відсутність достатньої кількості нафти і природного газу створює значні труднощі для розвитку економіки. Сукупна продуктивність мінерально-сировинного потенціалу України, розрахована В.П. Руденком, оцінюється в 17,3 млрд. дол. США. Переважну частину цієї вартості складає природно-ресурсний потенціал паливно-енергетичних ресурсів (71,9%), частка металічної сировини становить 16,6%, будматеріалів — 6,9%, нерудної сировини для металургійної промисловості — 2,3%, гірничо-хімічної сировини -2,2%.

 

1.2 Кількісний показник запасів мінеральних ресурсів.

В структурі  паливних ресурсів України домінує  кам'яне і буре вугілля, запаси якого за категоріями А + В + СІ станом на 1997 р. складають 45,7 млрд. т і є цілком достатніми для забезпечення власних потреб. Основні запаси кам'яного вугілля зосереджені в Донецькому і Львівсько-Волинському басейнах; бурого вугілля — переважно в Дніпровському басейні.

В Україні виявлено 307 родовищ нафти  і газу, які зосереджені переважно  на північному сході країни, у Прикарпатті  і Причорномор'ї. Початкові розвідані  запаси становили понад 3,4 млрд. т  умовного палива. Ступінь виснаження розвідних запасів становить понад 60%. Водночас значним резервом є майже 5 млрд. т умовного палива ще не розвіданих запасів. За існуючими оцінками ресурси нафти і природного газу в Україні дозволяють збільшити їх видобуток майже вдвічі. Крім того, на Державному балансі запасів знаходиться 127 родовищ метану вугільних родовищ.

На території України розміщено  понад 1,5 тис. родовищ торфу, що зосереджені переважно у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Черкаській, Хмельницькій, Сумській та Львівській областях.

Загальні запаси залізних руд України  за категоріями А + В + С, оцінюються в 27,4 млрд. т, а прогнозовані — у 20 млрд. т. Основні родовища зосереджені в Криворізькому та Кременчуцькому басейнах, Білозерському залізорудному районі та Керченському. Країна посідає одне з провідних місць у світі за запасами марганцю, які становлять 2,28 млрд. т.

Україна має певні запаси руд  кольорових металів. Запаси нікелю невеликої потужності зосереджені у Вінницькій, Кіровоградській та Дніпропетровській областях; ртуті — у Донбасі і Закарпатті; титану — в Житомирській, Київській, Черкаській, Дніпропетровській областях, на узбережжі Чорного та Азовського морів; бокситів — у Дніпропетровській області; алунітів — у Закарпатті; нефелінів — у Приазов'ї. Унікальні родовища сировини для отримання ряду рідкісних і рідкісноземельних елементів розташовані у Житомирському Поліссі та в Приазов'ї. Розробку золоторудного родовища розпочато в Закарпатті.

Україна багата на неметалічні корисні копалини, серед яких: кухонна сіль, самородна сірка, вогнетривкі глини, високоякісний каолін, облицювальний камінь тощо. Великі запаси калійно-магнієвих солей (близько 2,7 млрд. т) зосереджені в Івано-Франківській та Львівській областях.

1.3 Класифікація мінеральних ресурсів.

Мінеральні  ресурси поділяються на: енергохімічні (вугілля, нафта, природний газ, уран, торій, горючі сланці, торф тощо); рудні (руди чорних, кольорових, рідкісних, розсіяних, благородних металів); нерудні металургійні (флю-си, вогнетриви); гірничо-хімічні (апатити, нефеліни, кам'яна, калійна солі, сірка, сірчаний колчедан, барій, фосфорити); технічні (алмаз, корунд, азбест, тальк, каолін, графіт, слюда); будівельні (глина, гіпс, природний камінь); гідротермальні (прісні та мінеральні природні підземні та поверхневі води). Мінеральних ресурсів налічується понад 200 видів.

 

1.4 Прогнози вичерпності запасів.

Запаси мінерально-сировинних ресурсів, особливо тих, що знаходяться в надрах землі, як уже зазначалося, не безмежні і практично не відновлювані. Прог-нози на перспективу про можливі запаси мінеральної сировини оцінюються фахівцями досить неоднозначне. Наприклад, для розвинутих країн і країн, що розвиваються, починаючи з 2000 року, запасів вугілля, залізної, марганцевої та хромової руд, фосфатної сировини та калійних солей при споживанні на сучас-ному рівні має вистачити ще на 100-300 років. Запасів поліметалічних руд, що містять нікель, кобальт, вольфрам, молібден, мідь, свинець, цинк, олово, а та-кож азбесту, самородної сірки залишається тільки на 30-60 років. Якщо врахувати прогнозові запаси, то час повного вичерпання мінеральних ресурсів відсувається на більш тривалий термін.

В цілому Україна  добре забезпечена різноманітними мінерально сировинними ресурсами, які широко використовуються в народному  господарстві, йдуть на експорт. У республіці склався досить високий рівень задоволення власних потреб у сировині і паливі. По вогнетривких глинах, наприклад, у 1990 р. він становив 105%, сірці - 200%, солі кухонної - 150%, сировині для виробництва скла - 157%, каменю будівельному - 116%, цементній сировині - 100%. Словом, багато цінних мінерально-сировинних ресурсів Україна може експортувати у великих кількостях практично в усі зацікавлені країни.

 

 

 

 

 

 

Розділ  ІІ. Різноманітність корисних копалин  в надрах України.

За промисловим використанням  всi кориснi копалини подiляються на металiчнi (руди рiзноманiтних металiв ), неметалiчнi ( будматерiали, хiмiчна сировина, мiндобрива, вогнетривкi i абразивнi матерiали ) i горючi ( вугiлля, торф, горючi сланцi i т.п. ). До особливої групи вiдносяться пiдземнi води.

 

2.1 Горючi кориснi копалини.

 Буре вугiлля. Поширенi родовища  бурого вугiлля, якi вiдносяться  до Днiпровського буровугiльного  басейну. Вугiлля залягає серед  палеогенових пiскiв та глин, вiк  його складає 40-50 млн.рокiв, товщина шарiв вугiлля досягає 20 м. В областi зосереджено 90% запасiв вугiлля ( 3,3 млрд т ) Днiпровського басейну.

Найвизначнiшi родовища вiдомi в Олександрiї, Балаховцi, Петровому, Михайлiвцi, Байдурiвцi.

Середнє рiчне видобування бурого вугiлля брикетiв на Дмитрiвськiй i Байдакiвськiй фабриках - близько 3,5 млн т. Брикети бурого вугiлля є повноцiнним паливом, зручним для спалювання та перевезення. Вони використовуються для термiчної обробки, при виробництвi бензину, мастила, газiв. Практично все видобуте вугiлля переробляється i використовується в областi.

 Горючi сланцi. Горючi сланцi  знайденi в 60-х роках поблизу  с.Бовтишки Олександрiвського району. Бовтишське родовище знаходиться  у великiй округлiй западинi  типу кратера, яка має дiаметр  22 км. Нижня частина западини, що складена склоподiбною масою, перекривається пiщано-глиняною товщею палеогенового вiку. Прошарки горючих сланцiв, що залягають серед цiєї товщi, утворюють 5 горизонтiв, з яких основний (четвертий ) залягає на глибинi 220-250 м в центрi родовища i на глибинi 30-50 м. по периферiї. Сумарна корисна товщина прошаркiв в межах 10-15 м.

Горючi сланцi характеризуються середньою  наявнiстю золи - 62-63%, середнiм теплоутворенням 2850 ккал/кг та наявнiстю близько 18% смоли.

Запаси сланцiв складають близько 3 млрд т.

 Торф є першою стадiєю процесу  вуглеутворення. Використовується  для виробництва паливних брикетiв,  нафтопродуктiв ( напiвкокс, горючий  газ, амiак, оцтова кислота, дьоготь,  спирт ), виготовлення будiвельних  матерiалiв ( iзоляцiйнi плити ), використовується в сiльському господарствi як добриво, зостосовується в медицинi для грязелiкування. В останнiй час розроблена технологiя видiлення з торфу воску - дефiцитного продукту для побутової хiмiї, фармацевтики, машинобудування, текстильної промисловостi.

 

2.2 Рудні   (металеві ) корисні  копалини.

 З а л i з о . Найбiльш  поширений елемент i по сутi  в ваговому вiдсотку ( 5,1% ) займає  друге мiсце серед металiв пiсля  алюмiнiю ( 6,6% ).

Залiзоруднi родовища розташованi в  схiднiй частинi Кiровоградської областi. В геологiчному вiдношеннi вони належать до Криворiзького басейну. Тут знаходяться Петрiвське, Ганнiвське, Артемiвське, Горiхiвське, Попельнастiвське та iншi залiзоруднi родовища.

В Петрiвському районi областi дiє кар`єр номер 3 Криворiзького центрального ГЗК. Тут руда залягає на невеликiй глибинi ( 40-50 м. ), що зумовлює економiчнiсть її видобування вiдкритим методом. Всього в кар`єрi пiдлягає обробцi 21 горизонт. Проектна глибина кар`єру 500 м. Починаючи з п`ятого горизонту з кар`єру безпосередньо в вагони завантажують високоякiсну руду з великою вмiстимiстю залiза. Видобуток руди на рiк становить 9 млн.т. В 25 км. на Пiвденний Схiд вiд смт.Петрового розташований Ганнiвський рудник Пiвнiчного ГЗК. Тут видобуток руди ведеться в кар`єрi довжиною бiльш нiж 1,5 км, шириною 0,5-0,7 км та на глибинi бiльш нiж 150 м. Щорiчно видобуток становить 10 млн. т руди. Вмiст залiза 40%. Бiля села Артемiвки на рiчцi Зеленiй будується великий Артемiвський кар`єр. На територiї областi в м.Долинськiй будується ГЗК для переробки маловмiстовних та окислених кварцитiв ( 600 млн.т. ). Комбiнат буде переробляти 30 млн.т сирої руди та видавати щорiчно металургiйним пiдприємствам 12,9 млн.т збагаченої.

 Н i к е л ь . Родовища  нiкелевих руд вiдносяться до  Побузької тектонiчної зони глибинних зламiв (Голованiвський район). Тут встановлено бiльш нiж 50 масивiв основних та ультраосновних порiд (габбро, перiдотiти, дацити), що мiстять руднi мiнерали: пiрротин, пентландiт, халькопiрит.

В родовищах Побужжя вмiст нiкелю становить 0,5-5,2%. Тут знаходяться Деренюхське, Капiтанкiвське, Липовенькiвське, Грушкiвське та iншi родовища, на базi якизх дiє Побузький нiкелевий комбiнат. Вмiст нiкелю в сирiй рудi становить при розробцi 0,9-1,5%, залiза - 10-20%, кольбату 0,03%, кремнезему 45%. Кiнцевим продуктом є феронiкель - сплав нiкелю, кольбату та залiза. Видобуток руди на комбинатi досягає 1 млн. т на рiк.

Бiля 80% нiкелю використовують для виготовлення легованих та нержавiючих сталей. Якщо нiкелева сталь мiстить в собi 0,2% вуглецю (при вмiстi нiкелю 25%), вона стає немагнiтною. Якщо додати в немагнiтну сталь 3-5% хрому, можна отримати немагнiтну броню.

В Побужжi знайдено Хащуватське родовище марганцевих руд, створене в результатi адсорбцiї та осадження марганцю в вапняках ("марганцевi шапки").

 У р а н . Перше родовище  урану виявлене в 1964 роцi. В  наступнi роки пiсля Мiчурiнського  родовища знайдене Ватутiнське  родовище, Северинське родовище  та цiлий ряд iнших, на базi  яких утворено власну минерально-сировинну  базу атомної енергетики України. Усi родовища, по наявних в них запасах, вiдносяться до великих. Переробка урану здiйснюється до стадiї "окис-закис". Збагаченi концентрати для подальшої переробки по розподiлу на уран - 238 переправляються в Росiю.

 З о л о т о . Питання  про можливе виявлення промислових покладiв золота в корiнному заляганнi ставилося геологами давно. Однак лише наприкiнцi 80-х рокiв були знайденi Юр`ївське та Клинцiвське родовища, якi оцiнюються як великi. Основнi оцiнюючi параметри ( потужнiсть рудних залягань, вмiст золота, розмах оруднення ) мають мало аналогiв.

Гiрсько-рудна та рудопереробна  промисловiсть областi має можливiсть  здiйснювати повний цикл процесу утворення  товарного золота.

Разом iз золотом можливо додатково  отримувати срiбло. Мають мiсце рудовиявлення платини, вольфраму та олова.

Рiдкiснi метали. Серед цiєї групи  наявнi рудопроявлення танталу, нiобiю. В останнi роки знайдене родовище лiтiю, велике за запасами, де можливо одночасно добувати олово  ( Полохiвське родовище ).

 

2.3 Неметалічна сировина.

Територія держави в цілому багата на нерудні корисні копалини, представлені гірничохімічною, металургійною  сировиною та будівельними матеріалами.  
Гірнича хімія займається видобутком: самородної сірки (Прикарпаття), калійних солей (Івано-Франківська та Львівська області), кухонної солі (Донбас, Закарпаття), фосфоритів (Придніпров'я, Сумська та Харківська області). 
Розвиток чорної металургії в країні потребує різноманітних нерудних матеріалів - флюсів, вогнетривких і формувальних глин, доломітів, кварцитів. Великі запаси флюсових вапняків розміщені в Донецькій області та Криму, а доломітів - у Донецькій, Дніпропетровській та Закарпатській областях. Основні запаси вогнетривких глин зосереджені у Донецькій, Дніпропетровській, Закарпатській та Черкаській областях, кварцитів - у Житомирській, Кіровоградській, Сумській та Донецькій областях. 
Особливо багато в Україні високоякісного каоліну. Значні запаси будівельних матеріалів, зокрема, вапняків, цементної сировини, крейди, облицювального каменю: гранітів, мармуру, базальту, лабрадоритів. 
У Волинській і Рівненській областях, Приазов'ї та Кривому Розі є запаси кольорового каміння: берилу, топазу, бурштину, аметисту, агату, яшми, гірського кришталю

 Озокерит ( гiрський вiск ). Використовується  для виробництва цiнних сортiв паперу, обробки тканин, шкiр; використовується в косметицi та медицинi. Чотири країни у свiтi виготовляють гiрський вiск. Його добувають у Кiровоградськiй областi з бурого вугiлля, з 1959 року в областi дiє Семенiвський завод по виготовленню озоке-риту.Iнженери-вуглехiмiки розробили технологiю отримання модифiкованого озокериту, що використовується у виробництвi полiграфiчної фольги, кiноплiвки, грамплатiвок.

Бiля Олександрiї знаходиться санаторiй "Дружба", де проводять процедури, що грунтуються на тепловому i компресiйному впливанню озокериту (озокеритотерапiя).

 А л м а з и . Знахiдки  алмазiв та їх мiнералiв-супутникiв  в областi вiдомi давно. Цiльовi пошуковi роботи розпочато лише  в 1993 роцi. Виявлено багаточисельнi  геологiчнi структури, що є сприятливими для впровадження кiмберлiтiв. Знайденi кiльця викидiв туфобрекчiй, що є корами вивiтрювання кiмберлiтових порiд, де виявленi прямi мiнерали-супутники й алмазiв. Нарештi в 1995 роцi знайдено кореннi кiмберлiти. Йде оцiнка їх алмазностi.

 Глина та каолiни. На Українi знайдено 150 родовищ каолiнiв, якi дають 80% добутку цiєї сировини в колишньому СРСР. Особливо багато в Україні високоякісного каоліну, запаси якого зосереджені в Житомирській, Хмельницькій, Черкаській, Дніпропетровській і Запорізькій областях. Каолін використовують в основному для виробництва вогнетривких виробів, у фарфоро-фаянсовій, паперовій і гумовій промисловості. Каолiн видобувається на родовищах вогнетривких глин, що знаходяться поблизу с.Катеринiвки. Катеринiвськi каолiни застосовують як додаток до глини Часов-Ярського родовища, в результатi чого отримують вогнетривку глину з вмiстом суми окислiв алюмiнiю та титану 30%, окислiв залiза не бiльш нiж 3% та вогнетривкiстю не менш нiж 1670 С. Таку сумiш застосовують для випалювання абразивних виробiв.

В Україні є  запаси фосфоритів, що залягають у  Придніпров'ї (Незвиське), Сумській (Кролевецьке) і Харківській (Ізюмське) областях. Нещодавно відкрито Покровсько-Керченське родовище апатитів.

У республіці нараховується 61 прийняте на баланс родовище крейди, поклади якої оцінюються у 450 млн т. Основні запаси крейди зосереджені у Донецькій обл. (218 млн т). Далі йдуть Сумська, Луганська, Чернігівська, Харківська області.

Високоякісний мармур і мармуроподібний вапняк, туфи розробляють у Закарпатській області, мармуроподібний вапняк, вапняк і туфи - у Кримській, пісковик - Івано-Франківській, Тернопільській, Львівській та інших областях.

Т р е п е л . Вiдноситься  до групи кремнеземистих ( опалових ) порiд, до якої вiдносяться також  дiатомiт, опока та деякi iншi.

Трепел мiстить 70-98% розчинного кремнезему. Вiн має велику кiлькiсть пор (60-64%), малу об`ємну вагу (0,5-1,25 т/м³), адсорбцiйнi та теплоiзоляцiйнi властивостi, хiмiчну стiйкiсть по вiдношенню до лугiв та кислот.

 

2.4. Будiвельнi, формовочнi, склянi матерiали.

В областi присутнi багато видiв будiвельних  матерiалiв: суглинки, пiски, пiсчаники, бутовий камiнь, щебiнь, вапняк, мергел , кварцити i т.п.

Суглинки використовують для виготовлення цементу та цегли. Родовища суглинкiв (для цегли марки "100" i "150") знайденi поблизу смт.Компанiївки, хутора Соколiвського, в Новгородкiвському районi. Бiля м.Малої Виски на мiсцевiй сировинi працює цегляний завод мiжколгоспбуду (потужнiсть суглинкiв 4-5 м, продуктивнiсть заводу 2 млн шт. на рiк). Такого ж типу завод працює бiля смт. Великої Виски, марка цегли 100-150, продуктивнiсть 2,8 млн шт.

 Облицювальний  камiнь. Україна багата на родовища облицювального каменю - гранітів,серед яких видiляються три основних рiзновиди: - сировина рiвномiрнозерниста та порфiровиднi гранiти; червонi порфiровиднi та трахiтоїднi гранiти, мармуру, лабрадоритів, базальту. Поклади облицювального каменю є в більшості областей, але найцінніші види його залягають у Поліських областях: Рівненській, Житомирські, Запорізькій, Закарпатській, Хмельницькій.

У Волинській і  Рівненській областях, Приазов'ї  і Кривому Розі є запаси кольорового  каміння. Трапляються: берилл, топаз, бурштин, аметист, агат, яшма.

Бентонові глини  залягають у Закарпатській (Гобське), Тернопільській (Почаївське) і деяких інших областях.

Слід зазначити ,що Україна має великі можливості для експорту сірки, калійних солей та іншої сировини.

Декоративно-облицювальним матерiалом можуть служити лонцонiти, габбро, дiабази, якi зустрiчаються поблизу Новоукраїнки, Новомиргорода, Олександрiї, Долинської.

Задовiльнi декоративнi властивостi мають  мармур та мармуровi вапняки Хащуватського  та Заваллiвського родовищ бiля Побужжя. (Додаток 1).

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІІ. Розміщення басейнів корисних копалин на території  України.

Загальні запаси залізних руд України за категоріями А + В + С, оцінюються в 27,4 млрд. т, а прогнозовані -- у 20 млрд. т. Основ-ні родовища зосереджені в Криворізькому та Кременчуцькому басейнах, Білозерському залізорудному районі та Керченському. Країна посідає одне з провідних місць у світі за запасами марган-цю, які становлять 2,28 млрд. т.

Україна має  певні запаси руд кольорових металів. Запаси нікелю невеликої потужності зосереджені у Вінницькій, Кіровоградській та Дніпропетровській областях; ртуті -- у Донбасі і Закарпатті; титану -- в Житомирській, Київській, Черкаській, Дніпропетровській областях, на узбережжі Чорного та Азовського морів; бокситів -- у Дніпропетровській області; алунітів -- у Закарпатті; нефелінів -- у Приазов'ї. Унікальні родовища сировини для отримання ряду рідкісних і рідкісноземельних елемен-тів розташовані у Житомирському Поліссі та в Приазов'ї. Роз-робку золоторудного родовища розпочато в Закарпатті.

На Сході України знаходяться  Криворізький залізорудний і Придніпровський  мар-ганцеворудний басейни. Вигідне поєднання найважливіших сировинних матеріалів, енер-гетичного і технологічного палива, водних ресурсів, вигідні для розвитку чорної металургії, і такої концентрації їх на порівняно невеликій території немає в жодній країні світу.

Залізорудна база чорної металургії України представлена Кри-ворізьким  і Кременчуцьким басейнами, Білозерським і Керченським родовищами.

Криворізький басейн розташований у західній частині Дніп-ропетровської  області в басейні річки Інгулець. Він простягнувся вздовж Інгульця на 100 км від ст. Миколо-Козельськ на півдні до с. Жовте на півночі. Ширина рудоносної смуги змінюється від 2-3 до 7 км. Руди басейну досить різноманітні. Вони залягають на глибині від 100 до 600 м, а на окремих ділянках - і до 2000 м. Багаті руди (переважно мартітові і гематіто-мартітові з вмістом заліза 50-62% і більше) добуваються тільки шахтним способом. Бідні руди (залізисті кварцити) з вмістом заліза 28-39% видобу-вають відкритим способом (кар'єрним), їх запаси оцінюють у 30,6 млрд. т. Розвідані запаси залізних руд Криворізького басейну становлять близько 18 млрд. т. Цей басейн за запасами належить до найбільших у світі.

Кременчуцький залізорудний басейн розташований на території Кременчуцького району Полтавської області, за 15-20 км від Кременчука на лівому березі Дніпра. Рудоносна територія вузькою смугою простягнулась з півдня на північ на 45 км. Басейн має вигідне транспортно-географічне положення. На півдні він знаходиться в шести кілометрах від Дніпра, середня частина території перетинається залізницею Полтава-Кременчук. Розвідані запаси залізних руд становлять 4,5 млрд. т. Геологорозвідувальні роботи в басейні ще не завершені. В басейні є руди з вмістом заліза до 69%, але основну їх частину становлять руди з вмістом заліза 35-38%. Експлуатація басейну відкритим способом почалася з 1955 р.

Білозерський залізорудний район об'єднує декілька родовищ. Він розташований на лівому березі Дніпра, на південь від Запоріжжя.

Район має зручні залізничні і річкові транспортні зв'язки. На березі Каховського водосховища збудовано місто Дніпрорудний, яке є портом для відправки руди по Дніпру.

Загальні запаси руд району (до глибини 1500 м) становлять близько 1,4 млрд. т. На частку багатих руд з  вмістом заліза 60-- 64% припадає близько 600 млн. т. Решта запасів руд має переваж-но вміст заліза 46--48%. В перспективі у районі збільшиться ви-користання значних запасів залізистих кварцитів з вмістом заліза 25-40%, які після збагачення перетворюються в концентрат з вмістом заліза 65-70%. Видобуток руди в районі відкритим спо-собом почався з 1969 р. Геологорозвідувальні роботи в басейні ще не завершені.

Про наявність залізних руд  на території Керченського півострова було відомо ще наприкінці XIX ст., але ґрунтовні геологічні дослідження його запасів проводилися з 1926 р. і в повоєнний період. Керченський залізорудний район охоплює кілька родовищ, які розташовані на північному і східному узбережжі півострова. Загальні запаси становлять 1,8 млрд. т. Вміст заліза в руді сягає 37-40%. Крім того, в руді є значні домішки марганцю, ванадію, фосфору, миш'яку.

У зв'язку з цим керченська руда використовується тільки на комбінаті «Азовсталь», куди вона доставляється по Азовському морю.

Придніпровський марганцеворудний басейн за запасами і видобутком руд є другим у світі. В ньому зосереджено 80% запасів марганцю колишнього Радянського Союзу. В 1989-1990 pp. Україна забезпечувала 75% загальносоюзного видобутку марганцевих руд.

Басейн розташований у південній частині Дніпропетровської  і Запорізької областей і складається з трьох підрайонів: Нікопольського (запаси понад 1 млрд. т), Великотокмакського (запаси 1,4 млрд. т) і Інгулецького (запаси близько 600 млн. т), розташованого між річками Інгулець і Дніпро. Загальні запаси басейну перевищують З млрд. т. На даний час експлуатується переважно Нікопольський підрайон.

Промисловий видобуток  марганцю розпочався з 1886 р. Видобуток руди здійснюється переважно відкритим способом. В Україні відкриті марганцеві родовища також в Одеській, Івано-Франківській областях і в Карпатах.

В Україні з  рідкісних металів, які використовуються в чорній металургії як легуючі добавки  для надання сталі певних якостей, є родовища титану і хрому.

Великими родовищами титанових руд є Самотканське (біля міста Вольногорськ Дніпропетровської  області), а також Іршанське і  Стремигородське в північній частині Житомирської області. Всі основні родовища хромітів знаходяться в Кіровоградській і Дніпропетровській областях, але вони не мають промислової розробки, і тому потреби металургії України в хромі задоволь-няються поки що за рахунок його імпорту.

Для забезпечення потреб чорної металургії в необхідній кількості товарної руди значного розвитку набула гірничорудна промисловість. Видобуток залізної і марганцевої руд здійснюється як підземним, так і відкритим способом.

У довоєнний  період у Криворізькому басейні  основна частка у видобутку товарної руди припадала на підземний спосіб. У зв'язку з інтенсивним використанням пластів багатих руд, розташованих близько до поверхні, їх запаси на цих горизонтах значно скоротилися і виникла потреба різкого збільшення глибини шахт. На реконструйованих у повоєнний період основних шахтах глибина їх досягла 1000-1200 м, а видобуток руди підвищився від 500-1000 тис. т до 1-2 млн. т на рік, а на окремих шахтах («Гигант», «Северная», «Саксагань») він досягнув 3-5 млн. т і більше.