Банківські гарантії та поручительства

Вступ

При тлумаченні терміна  «гарантія» різні джерела неоднаково визначають її сутність. Одні розуміють  під цим тільки самостійне, незалежне  від стану і реалізованості інших  правових стосунків між боржником  і кредитором, гарантійне зобов’язання. Інші називають гарантією різного роду гарантійні операції — від морально зобов’язуючої заяви про патронат до поручительства і зобов’язання платежу.

Загальним для всіх таких  операцій є поручительство гаранта  сплатити борг або виконати послуги, якщо сторона, котра взяла на себе зобов’язання це зробити, не в змозі його виконати. Характерною ознакою гарантії є функція забезпечення, яка саме і полягає у забезпеченні платежу.

Отже, Банківська гарантія – це письмове зобов’язання банку перед іншою організацією, банком чи фірмою виплатити на першу їх вимогу визначену суму коштів. Гарантійна відповідальність банку настає у випадку невиконання боржником, на користь якого надана гарантія, умов контракту чи угоди. 
Поручительство – це зобов'язання банку відповідати перед кредитором за виконання боржником його зобов'язань (повністю або частково). 

1. Сутність банківських гарантій та поручительств.

Банківські  послуги — це ті дії банківських  установ на замовлення клієнтів, які  не пов’язані із залученням додаткових ресурсів. Банки надають клієнтам різноманітні послуги. Їх об’єднують у певні групи за відповідними ознаками і критеріями. Найбільш поширеною є класифікація банківських послуг, в якій виділяють такі групи послуг: ліцензовані, неліцензовані, чисті, сурогатні, комісійні, гонорарні, спредові, балансові, позабалансові тощо.

Гарантії та поручительства – це послуги, що не обліковуються на балансових рахунках і відносять до позабалансованих. Їх надання не супроводжується вкладенням або залученням коштів.

Значного поширення  банківські гарантії набули у 70-ті роки, коли покупці з Середнього Сходу, що торгували на умовах негайного платежу або короткотермінового кредиту, вирішили захистити себе від невиконання постачальниками зобов’язань за контрактом.

Сьогодні у зовнішньоекономічній торгівлі для обох ділових партнерів часто виникає однакова проблема: продавцеві важко оцінити платоспроможність покупця, а останньому нелегко оцінити готовність постачальника виконати зобов’язання, його професійні та фінансові можливості. Таким чином, основною вимогою контрагентів є забезпечення виконання зобов’язань партнером.

При тлумаченні терміна «гарантія» різні джерела  неоднаково визначають її сутність. Загальним  для всіх таких операцій є поручительство гаранта сплатити борг або виконати послуги, якщо сторона, котра взяла на себе зобов’язання це зробити, не в змозі його виконати. Характерною ознакою гарантії є функція забезпечення, яка саме і полягає у забезпеченні платежу.

Отже, банківська гарантія — самостійне і незалежне письмове зобов'язання банку-гаранта виплатити грошову суму в розмірі, визначеному в гарантії, бенефіціару гарантії у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання з боку третьої особи (принципала).

Тобто, учасниками відносин з приводу банківської гарантії є:

принципал —  особа, на прохання якої надається банківська гарантія;

банк-гарант — банк, який надає гарантію, тобто бере на себе зобов'язання за настання обставин, вказаних у гарантії, здійснити платіж зазначеній в ній особі;

бенефіціар  — особа, зазначена в банківській  гарантії, за вимогою і на користь якої банк-гарант здійснює платіж.

Терміни "гарантія" або "договір гарантії" використовуються в доктрині міжнародного торговельного  права й у практиці міжнародної  торгівлі найчастіше для позначення різних правових інститутів. Зокрема, під гарантією розуміють:

• гарантію з  боку виробника і продавця за договором  купівлі-продажу щодо якості товару. Ця гарантія найчастіше регулюється  нормами цивільних кодексів держав або нормами міжнародних договорів, але даний інститут служить зовсім іншим цілям, ніж банківська гарантія;

• поручництво, обов'язок однієї особи відповідати  перед кредитором іншої особи  за виконання останньою своїх  зобов'язань. Є акцесорним зобов'язанням, внаслідок чого дійсність поручництва  залежить від дійсності основного договору і повністю пов'язана з ним. Поручництво, як правило, породжує солідарний обов'язок, якщо договором не передбачено інше. При цьому практика свідчить, що термін "гарантія" часто використовується як синонім поручництва в тому разі, якщо останнє виступає як солідарне, а не субсидіарне поручництво і надається банком (даний випадок розглянуто нижче при аналізі гарантії);

• самостійне і  незалежне зобов'язання банку як забезпечення виконання зобов'язання іншої особи. Подібне зобов'язання і визначається як банківська гарантія. Даний інститут наявний у багатьох цивільних законодавствах світу, а також уніфікований Міжнародною торговельною палатою через систематизацію міжнародних торговельних звичаїв. Саме цей інститут розглядається в даній главі.

Сучасна банківська гарантія походить з інституту поручництва. У банківській практиці дотепер існує "гарантія", що за своєю сутністю є поручительством.

Поручительство — договір, відповідно до якого одна особа (поручитель) бере на себе перед кредитором відповідальність за виконання боржником зобов'язання в повному обсязі або частково.

Згідно зі ст. 553 ЦКУ за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. За договором поруки поручитель зобов’язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов’язання в повному обсязі або в певній частині. Порукою може бути забезпечена лише дійсна вимога. Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору поруки.

   У разі  невиконання зобов’язання боржник  і поручитель відповідають перед  кредитором як солідарні боржники. Це означає, що кредитор може  вимагати виконання договору  як від боржника, так і від  поручителя, якщо інше не передбачено  договором поруки. Поручитель відповідає в тому самому обсязі, що й боржник. Тобто він відповідає за основний борг, сплату процентів та неустойки, а також за відшкодування заподіяних збитків, якщо інші умови не передбачені договором поруки.

   За боржника  можуть одночасно поручитися кілька осіб — поручителів. У цьому разі такі поручителі між собою є солідарними боржниками перед кредитором.

   Поручитель, який виконав зобов’язання за  боржника, набуває всіх прав кредитора  за цим зобов’язанням. Це означає  передусім, що поручитель як новий кредитор у зобов’язанні зберігає право вимоги до боржника (регресні вимоги). Якщо кілька поручителів виконали зобов’язання перед кредитором, то кожен з них має право зворотної вимоги до боржника в розмірі виплаченої цим поручителем суми.

Поручительство має акцесорний характер і має силу тільки в тому випадку, коли діє головне зобов’язання. Акцесорний характер поручительства полягає в тому, що:

• зобов’язання поручителя не може бути більшим за обсягом або більш обтяжливим, ніж зобов’язання головного боржника. Однак воно може бути меншим і менш обтяжливим і стосуватися тільки частини боргу;
• за відповідних умов поручитель може використовувати право головного боржника на залік його вимог;
• поручителю належить право на всі заперечення проти вимог кредитора, які випливають з самого зобов’язання головного боржника.

Поручительство, за відсутності іншої домовленості, забезпечує не тільки основне зобов’язання головного боржника, а й додаткові  зобов’язання, які виникають з  основного відповідно до закону, наприклад зобов’язання сплатити законні відсотки за прострочку платежу, відшкодування збитків, що мали місце при невиконанні зобов’язання, сплату договірної неустойки.

Вимоги до поручителя виставляються кредитором не раніше терміну, коли головний боржник повинен був виконати своє зобов’язання. Поручитель, який сплатив борг за головного боржника, опиняється щодо нього в тому самому становищі, в якому перебуває кредитор. До поручителя переходять усі права, що стосуються боржника, які належали кредитору, включаючи забезпечення (заставу, іпотеку тощо).

Слід мати на увазі, що акцесорність є критерієм  розмежування між поручительством  і платіжним зобов’язанням (гарантією). Якщо акцесорність має місце, то мова йде про поручительство, якщо її немає, то про платіжне зобов’язання.

2. Основні відмінності між банківською гарантією та поручительством

Оскільки інститут поручительства був прообразом банківської гарантії, основні її риси найкраще виявляються за порівняльного аналізу банківської гарантії та поручництва.

Загальним для цих інститутів є зобов'язання як гаранта, так і поручителя виплатити грошову суму в разі невиконання зобов'язання іншою особою.

Відмінності між  банківською гарантією і поручництвом:

1. Найважливіша  відмінність — банківська гарантія, на відміну від поручництва, не є акцесорним зобов'язанням. Це означає незалежність зобов'язання гаранта (тобто банку) від зобов'язання боржника (принципала), що виявляється в таких властивостях банківської гарантії:

• банк, що надає гарантію, не може висувати бенефіціару гарантії такі вимоги, як боржник, зобов'язання якого забезпечується поручництвом. Так, наприклад, банк не має права висувати бенефіціару гарантії вимоги, пов'язані з недоліками проданої речі, хоча таку вимогу і має право пред'являти боржник, а також його поручитель. Те саме стосується можливості зменшення розміру гарантії на суму зустрічних вимог боржника перед бенефіціаром гарантії, тобто банк-гарант не може скористатися подібним правом, хоча така можливість є у поручителя;
• розмір зобов'язання банку не визначається, як у разі поручництва, розміром зобов'язання боржника. Розмір банківського зобов'язання (яке завжди є грошовим) зазначається в договорі. Це може бути як конкретно зазначена сума, наприклад у гарантії повернення авансу (платежу), так і сума, обумовлена іншим способом, наприклад сума гарантії відповідає розмірові витрат, що понесе бенефіціар у разі невиконання зобов'язань боржником, але не вище визначеного розміру;
• дійсність гарантійного зобов'язання не залежить віддійсності зобов'язання основного боржника. Це логічно випливає з незалежності банківської гарантій від правовідносини між бенефіціаром гарантії та його боржником (принципалом). Якщо боржник, зокрема імпортер, відмовляється від правових наслідків вияву своєї волі, наприклад через укладання договору під впливом омани, то такі дії боржника ніяк не впливатимуть на дійсність гарантійного зобов'язання банку, хоч і спричиняють визнання недійсності зобов'язання боржника-імпортера, а також його поручителя.

2. Банківська  гарантія ніколи не є субсидіарною (додатковою). Це означає, що банк, до якого бенефіціар надсилає вимогу про виконання належного грошового зобов'язання за настання обставини, зазначеної в гарантійному договорі як підстави для виконання гарантії, не може висунути проти бенефіціара вимоги щодо пред'явлення ним спершу претензії до основного боржника і лише потім — до банку. У цьому виявляється самостійність банківської гарантії.

У банківській  практиці трапляються випадки, коли банк не має права висувати проти  кредитора вимогу про одержання первісного задоволення з боку головного боржника. Така банківська запорука, часто некоректно іменована банківською гарантією, регулюється нормами цивільних і торговельних кодексів деяких держав. До категорії таких "банківських гарантій" варто віднести також і згадану вище "самостійну банківську запоруку". Проте "самостійність" не виключає акцесорного її характеру, тобто залежності від зобов'язання головного боржника.

Таким чином, хоча таке поручництво і надає банк, але від цього воно не втрачає  своєї правової сутності й надалі не перестає бути тільки поручництвом, зберігаючи всі слабкі сторони даного інституту (і в будь-якому випадку його не можна трактувати як банківську гарантію).

Отже, усіх головних недоліків поручництва, у силу яких вважається, що забезпечення за його допомогою є відносно слабким, позбавлені банківські гарантії.

   Дія гарантії  або поруки закінчується із  закінченням забезпеченого ними  зобов’язання, зокрема у разі  виконання зобов’язання позичальником.  Гарантія чи порука припиняється також, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов’язання не подав позову до гаранта (поручителя). Якщо строк виконання зобов’язання не зазначений або визначений моментом вимоги, то за відсутності іншої угоди відповідальність гаранта (поручителя) припиняється після закінчення одного року з дня укладення договору гарантії (поруки).

3. Ознаки банківської гарантії та її різновиди

Формула гарантії є настільки жорсткою правовою формою, що в деяких державах вона визначається принципом: "спершу плати, потім здійснюй судовий розгляд", тобто головний сенс банківської гарантії полягає в її абстрактному характері. Будь-які претензії та заперечення банку (наприклад, в тому, що він не одержав відшкодування з боку принципала або бенефіціар неналежним чином виконав своє зобов'язання перед принципалом) у разі виконання бенефіціаром умов гарантії з представлення належних документів або вчинення інших дій спричиняють лише відшкодування банком-гарантом збитку, що може виникнути через відмову від платежу (а також передбачають втрату довіри до такого банку). Проте, якщо банк-гарант дійде висновку, що угода, покладена в основу гарантії, порушує закон, то він може (а за законодавством деяких держав і зобов'язаний) відмовитися від платежу. При цьому гарант має право і можливість стягнути з принципала суму гарантії у разі її виплати бенефіціару. Наявність такого права підтверджується так званою заявою про відповідальність з боку принципала (реверс), у силу чого банк може без зволікання дебетувати рахунок принципала у разі зажадання банківської гарантії.

Банківська  гарантія часто забезпечує зобов'язання експортера (продавця, підрядчика) і  видається на користь імпортера (покупця, замовника), тобто гарант зобов'язується здійснити платіж проти невиконання  якого-небудь зобов'язання, навіть якщо він має вартісну оцінку, але за своєю природою не є формою сплати грошей, наприклад передання товару, виконання роботи, надання послуги або виконання іншої операції, що має правове значення. При цьому банк не зобов'язаний постачати товар або виконувати роботу (надавати послугу). Банк платитиме лише у разі невиконання принципалом взятого на себе зобов'язання, хоча банківська гарантія, звичайно ж, виступає й у формі гарантії оплати.

Отже, сутність банківської гарантії полягає не у виконанні зобов'язань гарантом замість боржника, а найчастіше — у визначеній компенсації невиконання або неналежного виконання взятих на себе боржником (принципалом) зобов'язань, тому що гарант не може виконати зобов'язання в натурі, а лише здатен здійснити платіж бенефіціару в межах обговореної суми.

Гарант несе відповідальність тільки відповідно до умов, передбачених в гарантії. При  цьому сума, зазначена в гарантії, не може бути скорочена через часткове виконання основного договору, якщо це спеціально не передбачено в гарантії.

Банківська  гарантія залежно від зобов'язань  сторін виступає як безвідкличне або  відкличне зобов'язання. Як правило, банківська гарантія не передбачає можливості однобічного припинення зобов'язання (гарантії) за рішенням лише гаранта.

Безвідклична  банківська гарантія — гарантія, яка  не може бути відізвана, а її умови  не можуть бути змінені без згоди  бенефіціара.

Відклична банківська гарантія — гарантія, яка може бути відізвана або її умови можуть бути змінені банком-гарантом без  попереднього повідомлення бенефіціара. Як альтернативу пред'явлення платіжної вимоги, відповідно до Уніфікованих правил з гарантій, на першу вимогу і за безвідкличною банківською гарантією може бути розглянуте питання про подовження терміну її дії, але це повинно бути погоджене всіма учасниками відносин.

Право бенефіціара за банківською  гарантією, як правило, не може бути передане іншій особі, за винятком випадків, коли в гарантії прямо вказується це. Банківська гарантія як основний принцип  не передбачає поширення її дії стосовно яких-небудь змін в основному договорі. Це пояснюється тим, що гарант повинен відповідати лише за зобов'язанням, щодо якого ним було зроблено усвідомлене волевиявлення.

Існує дуже багато видів  банківських гарантій. Основні з них такі:

Залежно від  предмета банківських гарантій найпоширенішими  є такі їх види:

• тендерна (конкурсна) гарантія (англ. — tender guarantee) — призначена для забезпечення організації, що здійснює тендер, відшкодування її збитків у разі відмовлення учасника тендера від участі в конкурсі протягом терміну дії його конкурсної пропозиції або у разі виграшу таким учасником тендеру і його відмовлення від укладання договору. Якщо умовою участі в тендері є надання банківської гарантії, експортер, що діє як особа, за дорученням якої надається банківська гарантія, укладає договір з банком про надання гарантії на користь організації, що здійснює тендер. Тендерна гарантія видається переважно в межах 2—5 % від суми, що перебуває в оферті;
• гарантія виконання (англ. — performance guarantee/performance bond) — забезпечує належне постачання товару, виконання робіт, надання послуг, наприклад у частині дотримання термінів постачання, усунення недоліків проданого товару тощо. Здебільшого такі гарантії захищають інтереси імпортера (покупця або замовника) і використовуються при постачанні комплектних об'єктів. Надається переважно в розмірі 10 % від суми договору;
• гарантія повернення авансу (платежу) (англ. — repayment guarantee) — також забезпечує імпортера (покупця або замовника), який одержує гарантію того, що у разі невиконання зобов'язання експортером йому буде повернуто (найчастіше в повній сумі) внесений аванс. Гарантія зменшується (якщо це зазначено в тексті гарантії) в міру постачання товару, виконання роботи або надання послуги. Досить часто вона використовується за комплексного постачання товару, а також тривалих робіт або послуг;
• гарантія оплати (англ. — payment guarantee) — забезпечує платіж за будь-якими договорами (зокрема, за договором кредиту), але найчастіше використовується за експортних операцій. У цьому разі банк гарантує своєчасну оплату заборгованості експортерові за поставлений товар, виконану роботу або надану послугу. Така гарантія використовується часто як забезпечення, коли між експортером та імпортером застосовується форма розрахунків за допомогою документарного інкасо. До цього виду гарантій можна також віднести випадки, коли банк гарантує вексельне поручництво (аваль) або своєчасне відкриття документарного акредитива.

Залежно від  критерію класифікації існують такі форми гарантій:

• гарантія за вимогою, за якої гарант зобов'язаний здійснити платіж на першу вимогу бенефіціара, представлену в письмовій формі;
• умовна гарантія, за якої гарант надає платіж лише після пред'явлення бенефіціаром якого-небудь документа або виконання іншої умови, наприклад у разі надання бенефіціаром рішення суду чи арбітражу на користь бенефіціара або висновку авторитетної міжнародної (чи іншої) організації про невиконання зобов'язання з боку принципала чи навіть (наприклад, в Англії) простої письмової заяви бенефіціара про невиконання зобов'язання з боку принципала.

З погляду належних їм властивостей банківські гарантії бувають наступних видів:

• термінова безвідклична - характеристика нормальної банківської гарантії, що означає, що гарант не вправі в однобічному порядку, тобто без згоди кредитора (бенефициара), відмовитися від прийнятих на себе зобов"язань. На практиці зустрічають ся й відкличні гарантії, але вони звичайно викликають украй негативну реакцію бенефициара й взагалі не відповідають природі банківської гарантії
• безумовна й умовна: у першому випадку гарант зобов"язаний заплатити на першу вимогу бенефициара, не висуваючи ніяких умов, у тому числі не вимагаючи пред"явлення документів, що підтверджують таку дію бенефициара (гарантія на вимогу); у другому випадку гарант також повинен виконати своє зобов"язання (ті. гарантія залишається безумовної в змісті права її витребування), але на підставі мотивованої вимоги, тобто при настанні певних у договорі умов і поданні документів, що підтверджують виконання бенефициаром власних зобов"язань по угоді й/або якого-небудь іншого документа (наприклад, постанови суду або арбітражного суду).
• забезпеченою й незабезпечена: забезпечена заставою майна або яким-небудь іншим способом (наприклад, акцептом); представляющая собою просте письмове зобов"язання банку
• обмежена й необмежена по сумі: у першому випадку гарант відповідає тільки за яке-небудь конкретне зобов"язання, виражене в конкретній сумі; у другому випадку гарант може відповідати за всю суму зобов"язань принципала.
• може використовуватися як гарантія часткового виконання договору, якщо це передбачено в договорі. Наприклад, якщо поставки передбачається здійснювати й оплачувати щомісяця (скажемо, шляхом банківського переведення по пред'явленні рахунку-фактури протягом 10 днів після її одержання), те сторони можуть зупинитися на гарантії, що забезпечує обов'язковість поставок протягом 1-3 мес. Гарантія буде діяти до повного виконання договору й може бути уведена в дію, якщо покупець не оплатить одну місячну поставку
• у випадку домовленості про часткові поставки сума гарантії може поступово зменшуватися в міру виконання договору
• гарантія пропозиції (конкурсна або тендерна гарантія) інструмент забезпечення інтересів особи, що бажає поставити продукцію (виконати роботи), у тім можливому випадку, якщо після торгів замовник у тій або іншій формі відмовиться від своєї пропозиції. Розв'язувана при цьому завдання - страхування від ситуацій, коли організація робить пропозицію, але потім у чинність втрати інтересу до угоди або з іншої причини не приймає виконане замовлення

Гарантії  як інструмент забезпечення платежів можуть поділяються на наступні види:

• гарантія коносамента (транспортна накладна - залізнична, автомобільна, авіаційна, морська) - кошти страхування перевізника вантажів від збитків у випадку, якщо він передает партію товару, але не одержує за це коносаментів. Наявність банківської гарантії на його користь у розмірі 100-120% від вартості товару може спонукати перевізника передати товар одержувачеві й без пред'явлення коносамента, тому що гарантія захищає його у випадку вимоги відшкодування збитків
• митна гарантія — для забезпечення оплати митних платежів і найчастіше застосовується при ввезенні товарів у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту як забезпечення вивезення товарів за межі митної території держави;
• поручництво за векселем (аваль). Банк як аваліст зобов'язується вчасно оплатити вексель трасанту, трасату або індосантові. Як правило, умовою цього є те, щоб вексель підлягав оплаті в гарантуючому банку. Крім того, принципал повинен письмово вповноважити банк безперечно заносити в його дебет (борг) суму векселя, що належать комісій і накладних видатків
• гарантія забезпечення позову або накладення арешту на майно - можливість страхування дебітора (боржника) від ризику втрати права розпоряджатися своїм майном у випадку арешту цього майна. При виникненні такої погрози дебітор може виставити гарантію забезпечення позову й тим зберегти за собою право розпоряджатися своїм майном
• гарантія забезпечення кредиту
• платіжна гарантія - інструмент, що забезпечує сплату покупної ціни покупцем (імпортером) продавцеві (експортерові). Основою такої гарантії може бути позика або інше зобов'язання
• судова гарантія - інструмент забезпечення сплати витрат судочинства (на користь суду або сторін процесу).
• договірна гарантія - інструмент забезпечення платежів по договорах

Крім того, банківські гарантії поділяють на прямі, що видаються  безпосередньо банком, який взяв на себе зобов'язання, наприклад перед  імпортером, і непрямі (або зустрічні), коли банк, до якого звернулися за наданням гарантії, доручає її здійснення банку-кореспонденту, наприклад у країні імпортера, що видає контргарантію.

Контргарантія, як зазначалося вище,— гарантія, яку надає банк принципала (банк-поручитель), доручаючи своєму банку-кореспонденту виставити пряму гарантію на користь бенефіціара під повну відповідальність поручителя.

При цьому даний  банк звертається в зазначений бенефіціаром банк із проханням про повторення наданої гарантії. У такому випадку  банк може надати свою гарантію, оскільки вона надається не в забезпечення виконання зобов'язань невідомої йому особи, а в забезпечення гарантії банку. На практиці контргарантія часто застосовується при наданні тендерних гарантій, а також у випадку, коли гарантію банку-гаранта, що не користується великою популярністю, стабільністю і впливом, гарантує авторитетний і відомий банк (така контргарантія іноді зветься супергарантією).

Обов'язковою  умовою непрямих гарантій є повна  відповідність умов контргарантії  умовам основної гарантії. Проте контргарантія, як і будь-яка інша, за своєю правовою природою є самостійною угодою, незалежною від інших угод, у тому числі й від основної гарантії.

Гарантія може бути також консорціумною, за допомогою  якої група осіб (учасників консорціуму) фактично забезпечує свої зобов'язання шляхом одержання головним гарантом консорціуму відповідних банківських гарантій від учасників групи.

Можливі також  інші види гарантій залежно від виду ризику, захист від якого вони забезпечують.

 Загалом банківська гарантія діє як забезпечення виконання робіт потрійним чином:

Легітимація. Банківська гарантія є свідоцтвом здатності  принципала за гарантією виконувати роботу. Оскільки банк бере на себе безвідкличне зобов’язання здійснити платіж, він  повинен ретельно перевірити репутацію свого клієнта з технічного та економічного боків, його спроможність виконати ті проекти (роботи, заходи), з якими пов’язані зобов’язання, що забезпечені банківською гарантією.

Мотивація. Принципалу (продавцю) загрожує втрата гарантійної суми, якщо він не виконує договір (не постачає товару, не виконує роботи або не надає зазначених послуг). Це є для нього дійовим стимулом виконати зафіксоване в договорі зобов’язання самостійно, навіть якщо інтерес його до цієї угоди послаблюється.

Компенсація. Якщо принципал за гарантією порушує  свої зобов’язання, покупець має право  вимагати сплати гарантійної суми. Тим самим він повністю або  частково (якщо був наданий аванс  на здійснення певних робіт) компенсує  фінансові наслідки порушення договору.

4. Основні засади укладання договорів банківських гарантій

Укладання договорів  гарантії в багатьох державах на практиці здійснюється на основі зразкових формулярів договорів (найчастіше у формі гарантійного листа), розроблених банками, які  вони надають для акцепту своїм клієнтам. Проте подібні зразки договорів гарантії повинні щоразу перед прийняттям піддаватися критичному аналізу, оскільки банки при розробленні текстів подібних договорів виходять насамперед із власних інтересів.