Безробіття – одна із головних проблем сьогодення

Курсова  робота

з   дисципліни  «Трудове право України»

на тему:

«Безробіття – одна із головних проблем сьогодення»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суми  2009

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Примірний план.

1. Загальні положення безробіття населення.

2. Державне страхування на випадок безробіття.

3. Організація право влаштування безробітних.

4. Правовий аналіз стану безробіття в Сумській області.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

Вступ

1. Загальні положення  безробіття населення.

1.1 Поняття правового  статусу без¬робітного.

1.2 Обов'язки безробітного.

2. Державне страхування  на випадок безробіття.

2.1 Гаранти забезпечення  безробітних тимчасовою трудовою  діяльністю.

2.2 Правові підстави  для припинення виплати допомоги  у зв'язку з безробіттям та  матеріальної допомоги у зв'язку з частковим безробіттям.

3. Організація право  влаштування безробітних.

3.1 Поняття працевлаштування  насе¬лення.

3.2 Порядок працевлаштування  за до¬помогою Державної служби  зайнятості населення.

3.3 Додаткові гарантії  працевлашту¬вання для окремих  категорій насе¬лення.

4. Правовий аналіз  стану безробіття в Сумській  області. 

Висновок

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Безробіття – це соціально-економічне явище, при якому частина робочої  сили (економічно активне населення) не зайнята у сфері економіки. В Україні вперше у 1991 році з прийняттям Закону „Про зайнятість населення” законодавчо визначається безробіття. Згідно з нашим законодавством, безробітними вважаються люди працездатного віку, які втратили роботу з незалежних від них причин, не мають заробітку, а також ті громадяни, що виходять вперше на ринок праці, зареєстровані в центрах зайнятості, шукають роботу і здатні приступити до праці. За даними ООН сьогодні в світі кожний третій працездатний не має роботи взагалі або має випадковий чи сезонний заробіток (750 млн. чол.). Тому безробіття є центральною соціальною проблемою сучасного суспільства. Безробітні у визначенні Міжнародної організації праці (МОП) - особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам:

• не мали роботи (прибуткового заняття);

• активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню;

• готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

Безробіття не може бути доцільним ні в економічному, ні в соціальному плані, оскільки його зростання створює цілий комплекс проблем: скорочується купівельна спроможність населення, бюджет втрачає платників  податків, підприємство – персонал. Зростають ризик соціального напруження, додаткові витрати на підтримку безробітних. Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого – великим суспільним лихом. Всі країни світу прикладають багато зусиль для подолання безробіття, але жодній ще не вдалося ліквідувати його повністю. Взагалі експерти Міжнародної організації праці вважають, що найближчими роками в середньому в світі рівень безробіття досягне 10% і повністю ліквідувати його не зможе жодна країна. Як відомо, після розпаду Радянського Союзу українське суспільство зустрілося з гострою проблемою безробіття, яка вимагала негайного вирішення. Але тогочасний уряд не зміг своєчасно і кваліфіковано вирішити питання, а у сучасносі воно набуло небачених форм і розмірів. Для того, щоб досягнути оптимального рівня безробіття (враховуючи сучасні показники) нам потрібно досконало зрозуміти суть безробіття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальні положення безробіття населення.

1.1 Поняття правового статусу без¬робітного.

Правовий статус безробітного включає а себе права безробітного, державні гарантії їх забезпечен¬ня  та його обов'язки. В Україні правовий статус без¬робітного був уперше законодавчо визначений Зако¬ном України  «Про зайнятість населенням». Згідно зі статтею 2 цього Закову безробітними є працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі; що шукають роботу, го-тові та здатні приступити до підходящої роботи. По¬рядок надання громадянам статусу безробітного виз¬начений Положенням про порядок реєстрації, пере¬реєстрації і ведення обліку громадян, що шукають роботу, і безробітних, виплати у зв'язку з безробіт¬тям, а також умови надання матеріальної допомоги в період професійної підготовки і перепідготовки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Украї¬ни від 27 квітня 1998 року № 5781. Згідно з Законом України «Про зайнятість населення» та зазначеним вище Положенням у разі відсутності підходящої ро¬боти рішення про надання громадянам статусу без¬робітних з одночасним призначенням допомоги у зв'язку з безробіттям приймається Державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання, як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості. Реєстра¬ція громадян провадиться при пред'явленні паспор¬та і трудової книжки, а в разі потреби — військово¬го квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про зай¬нятість  населення» не можуть бути визнані  безробіт¬ними громадяни:

а) віком до 16 років, за винятком тих, які працю¬вали і були вивільнені у зв'язку зі змінами  в органі¬зації виробництва і праці, реорганізацією, перепро¬філюванням і ліквідацією підприємства, установи й організації або скороченням чисельності (штату);

б) які «перше шукають  роботу і не мають про¬фесії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проход-ження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки;

в) які відмовились  від двох пропозицій підходя¬щої  роботи з моменту реєстрації їх у службі зайня¬тості як осіб, які шукають роботу;

г) які мають право  на пенсію відповідно до зако¬нодавства України.

Крім поняття статусу  безробітного, законодавство України, а саме, статті 1, 24-26 Закону України  «Про загальнообов'язкове державне соціальне стра¬хування на випадок безробіття» визначають також правовий статус громадян, які є частково безробіт¬ними Визначення в законодавстві України прав осіб, що є частково безробітними, на соціальне забезпе¬чення є новацією для законодавства України, яке водночас гармонізує його з нормами міжнародного трудового права, в тому числі з нормами Конвенції МОП № 44 «Про допомогу особам, що є безробітни¬ми з незалежних від них обставин» (1943 р.) та Кон¬венції МОП № 168 «Про розвиток зайнятості і захис¬ту від безробіття» (1988 p.).

Згідно зi вказаним Законом  України частково безробітними є  громадяни, що працюють за наймом, а  яких відбулося вимушене тимчасове  скорочення нормальної або встановленої законодавством Украї¬ни тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скороченім його розміру через тимча¬сове припинення виробництва без припинення тру¬дових відносин а причин економічного, технологічно¬го, структурного характеру» Порядок реєстрації громадян частково безробітними доки не визначений.

Норми, що регулюють часткове безробіття, відповід¬но до прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван¬ня на випадок безробіття» наберуть чинності лише за окремими рішеннями Верховної Ради України про їх введення, яке приймається, виходячи з еко¬номічних можливостей держави, щорічно під час затвердження Верховною Радою розміру страхових внесків.

Законодавство України  гарантує безробітним:

а) надання статусу  безробітного, якщо протягом семи днів працівнику не було запропоновано підхо¬дящої роботи;

б) матеріальне забезпечення на випадок безробіт¬тя, включаючи  право на одержання допомоги у  зв'язку з безробіттям, матеріальної допомоги у зв'язку з безробіттям, одноразової матеріальної до¬помоги  та ін.;

в) право на безоплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з випла¬тою стипендії;

г) право на включення  періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних  гро¬мадських роботах, одержання допомоги у зв'язку з безробіттям та матеріальної допомоги у зв'язку з безробіттям до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу;

д) сприяння в організації  власної підприємниць¬кої діяльності;

ж) сприяння їх участі в  громадських та сезонних роботах;

з) надання особливих  гарантій працівникам, які втратили роботу у зв'язку зі змінами в  організації виробництва і праці, тобто працівникам, трудовий договір  з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним  органу в зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чи¬сельності або штату працівників, і військовослуж¬бовцям, звільненим з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію:

— збереження на новому місці роботи, на весь період професійного перенавчання з відривом від виробництва, середньої заробітної плати за попе¬реднім  місцем роботи;

— право на достроковий  вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством стро¬ку осіб перед пенсійного віку, які мають встановле¬ний законодавством про пенсійне забезпечення необ¬хідний загальний трудовий стаж (у тому числі на пільгових умовах), а працівникам Чорнобильської АЕС, які вивільняються з роботи у зв'язку з достро¬ковим зняттям Чорнобильської АЕС з експлуатації, право на достроковий вихід на пенсію за два роки до встановленого законодавством строку осіб передпен¬сійного віку, які мають встановлений законодавством про пенсійне забезпечення необхідний загальний трудовий стаж (у тому числі на пільгових умовах).

Зазначені особливі гарантії поширюються також на працівників, які звільняються з підприємств, ус¬танов і організацій, незалежно  від форм власності, у зв'язку з виселенням або самостійним переселенням з території радіоактивного забруднення і зареєстру¬валися у місячний строк після звільнення в дер¬жавній службі зайнятості як такі, що шукають робо¬ту, та на осіб, що втратили роботу внаслідок нещасного випадку на виробництві або настання професійного захворювання, в результаті чого потребують професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації.

Матеріальне забезпечення безробітних в Україні здійснюються на засадах загальнообов'язкового дер¬жавного соціального страхування на випадок безро¬біття, які передбачають матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахова¬них осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового держав-ного соціального страхування на випадок безробіття. Відповідно до норм Закону України «Про загально¬обов'язкове державну соціальне страхування на випа¬док безробіття» застраховані особи, визнані у вста¬новленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працю¬вали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижню та сплачу¬вали страхові внески, мають право на допомогу у зв'язку з безробіттям залежно від страхового стажу.

Право на допомогу у зв'язку з безробіттям збері¬гається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась а установ¬леному порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами Закон визнає:

— навчання у професійно-технічних  та вищих навчальних закладах, клінічній  ординатурі, аспіран¬турі, докторантурі з денною формою навчання;

  — строкову військову службу,

— здійснення догляду  непрацюючою працездат¬ною особою за інвалідом 1 групи або дитиною-інвалі¬дом віком до 16 років, а також за пансіонером, який за експертним медичним висновком потребує по¬стійного стороннього догляду;

— інші поважні причини, передбачені законодав¬ством України.

Відповідно до пункту 2 статті 22 зазначеного ви¬ще Закону особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передува¬ли початку безробіття, працювали менше 26 кален¬дарних тижнів, а також особи, які бажають віднови¬ти трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 КЗпП України, мають право на допомогу у зв'язку з безробіттям без урахування страхового стажу.

Допомога у зв'язку з безробіттям виплачується безробітним з восьмого дня після реєстрації застра¬хованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості Загальна тривалість виплати до¬помоги у зв'язку з безробіттям не може перевищу¬вати 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб перед пенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги у зв'язку з безробіттям не може перевищувати 720 календарних днів. У разі чергового визнання в уста¬новленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується до¬помога у зв'язку з безробіттям, тривалість її випла¬ти враховується сумарна Допомога у зв'язку з без¬робіттям може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.

Розмір допомоги у  зв'язку з безробіттям визначе¬ний  статтею 23 Закону України «Про загальнообо¬в'язкове державне соціальне страхування на випа-док безробіття», згідно з якою застрахованим особам, визнані у встановленому порядку безробіт¬ними, які протягом 12 місяців, що передували почат¬ку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 ка¬лендарних тижнів та сплачували страхові внески, розмір допомоги у зв'язку з безробіттям визначаєть¬ся у відсотках до їхньої середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до Порядку обчис¬лення середньої заробітної плати (доходу) для роз¬рахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу:

до 2 років — 50 відсотків;

від 2 до б років — 55 відсотків;

від 6 до 10 років — 60 відсотків;

понад 10 років — 70 відсотків.

Допомога у зв'язку з безробіттям виплачується залежно  від тривалості безробіття у відсотках  до визначеного розміру:

перші 90 календарних дню  — 100 відсотків;

протягом наступних 90 календарних днів — 80 від¬сотків;

у подальшому — 70 відсотків.

Допомога у зв'язку з безробіттям особам, вказа¬ним  у частині другій статті 22 зазначеного  Закону, визначається у розмірі прожиткового мінімуму» встановленого законом. Допомога у зв'язку з безро¬біттям особам, які звільнилися а останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і 11 виплата починається з 01-го ка¬лендарного дня. Згідно з законом допомога у зв'язку з безробіттям не може бути вищою за середню заро¬бітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної галузі за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений за¬коном.

Одноразова виплата  допомоги у зв'язку з безро¬біттям для організації безробітним  підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги у зв'яз¬ку з безробіттям, нарахованої відповідно до цієї статті, у розрахунку на рік, Порядок надання допо¬моги у зв'язку з безробіттям, у тому числі одноразо¬вої її виплати для організації безробітним підприєм¬ницької діяльності, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погод¬женням з правлінням Фонду.

Відповідно до статей 24-26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван¬ня на випадок безробіття» допомога у зв'язку з част¬ковим безробіттям надасться застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслі¬док вимушеного тимчасового скорочення нормальної чи встановленої на підприємстві відповідно до зако¬нодавства України тривалості робочого часу та (або) перерви в отриманні заробітної плати чи скороченні її розмірів у зв'язку з тимчасовим припиненням ви-робництва без переривання трудових відносин а причин економічного, технологічного та структурного характеру.

Умовами надання допомоги у зв'язку з частковим безробіттям  є:

— простій на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим  циклом виробництва (далі — цеху, дільниці), що має невідворотний та тимчасовий ха¬рактер, який триває не менше одного місяця, не пе-ревищує шести місяців і не залежить від працівника та роботодавця;

— простій протягом місяця, що охопив не менш як 30 відсотків чисельності  працівників підприєм¬ства або  цеху, дільниці, в яких простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу.

Про можливий простій  роботодавець зобов'яза¬ний повідомляти  державну службу зайнятості. У разі якщо простій має сезонний характер або вини¬кає виключно з організаційно-виробничих причин, а також у разі можливості працевлаштування праців¬ників на інших дільницях, у цехах, на підприєм¬ствах, допомога у зв'язку з частковим безробіттям не надається. Перелік причин тимчасового припи¬нення виробництва, зазначених у частині першій статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безро¬біття», встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з прав¬лінням Фонду.

Право на допомогу у зв'язку з частковим безро¬біттям мають  застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почався простій, працювали не менше 26 календарних тижнів, сплачували страхові внески та в яких ці простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу.

Допомога у зв'язку з безробіттям не надається уразі, якщо працівник:

— відмовився від підходящої роботи на цьому або іншому підприємстві з повним робочим днем (тижнем);

— працює на даному підприємстві за сумісництвом,

— проходить альтернативну (невійськову) службу.

Допомога у зв'язку з частковим безробіттям пра¬цівнику встановлюється за кожну годину простою із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу) встановленого працівникові розряду і її розмір не може перевищувати прожиткового мінімуму, вста¬новленого законом. Зазначена допомога надається з першого дня простою, тривалість її виплати не може перевищувати 180 календарних днів протягом року. Виплата працівникам у зв'язку з частковим безро¬біттям здійснюється підприємством за рахунок коштів Фонду. Підприємство не може звернутися за наступним одержанням з Фонду коштів для виплати працівникам допомоги у зв'язку з частковим безро¬біттям раніше ніж через рік після закінчення термі¬ну виплати допомоги у зв'язку з частковим безро¬біттям Порядок фінансування виплат у зв'язку з частковим безробіттям та надання допомоги у зв'яз¬ку з частковим безробіттям встановлюється спе¬ціально уповноваженим центральним органом вико¬навчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про за¬гальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» безробітні, у яких закінчився строк виплати допомоги у зв'язку з безробіттям, ма¬ють право на отримання матеріальної допомоги у зв'язку з безробіттям. Зазначена допомога надається за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім'ї не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого законом. Матеріальна допомога на¬дасться протягом 180 календарних днів у розмірі 75 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом. Безробітним, у яких закінчився строк вип¬лати матеріальної допомоги у зв'язку з безробіттям, або непрацездатним особам, які перебувають на їх утриманні, за умов, передбачених частиною першою цієї статті, може надаватися одноразова матеріальна допомога  в розмірі  50  відсотків   прожиткового мінімуму, встановленого законом. Порядок надання матеріальної допомоги у зв'язку з безробіттям, одно¬разової матеріальної допомоги безробітному та не¬працездатним особам, які перебувають на його утри¬манні, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади  у сфері праці та соціальної політики за погодженням з прав¬лінням Фонду. У разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні,  особам,  які здійснювали поховання, сплачується допомога на по¬ховання у розмірі прожиткового мінімуму (ст. 29 За¬кону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Законом   України    «Про   загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок  безро¬біття» окремо визначені особливості матеріального забезпечення незастрахованих осіб. Так, військово-службовцям, звільненим з військової  служби  у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, здійснюється виплата допомоги у зв'язку з безробіттям, в тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємниць¬кої діяльності, відповідно до частин третьої — сьомої статті 22 та частин першої, четвертої та п'ятої статті 23 цього Закону за умови їх реєстрації в ус¬тановленому порядку в Державній службі зайня-тості протягом місяця з дня взяття на облік військовому комісаріаті При цьому строк проход¬ження військової служби прирівнюється до страхо¬вого стажу. Матеріальна допомога у період профе¬сійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації виплачується у розмірі допомоги у зв'язку з безробіттям і не підлягає зменшенню. Тривалість виплати цієї матеріальної допомоги за¬раховується до загальної тривалості виплати до¬помоги у зв'язку з безробіттям та не може її пере¬вищувати.

Особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога у зв'язку з безро¬біттям    встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 33 Закону Ук¬раїни «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»). Допомога у зв'язку з безробіттям   зазначеним особам випла¬чується з 8-го дня після реєстрації особи в установ¬леному порядку в Державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги у зв'язку з безро¬біттям не перевищує 180 календарних днів Матері¬альна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації неза¬страхованим особам, зареєстрованим у встановлено¬му порядку у державній службі зайнятості, випла¬чується в розмірі допомоги у зв'язку з безробіттям. Тривалість виплати цієї матеріальної допомоги зара¬ховується до загальної тривалості виплати допомоги У зв'язку з безробіттям і не може її перевищувати.

Незастрахованим особам матеріальна допомога у Зв'язку з безробіттям, одноразова матеріальна допо¬мога безробітному та непрацездатним особам, які пе¬ребувають на його утриманні, допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, виплачуються на умовах і в роз¬мірах, передбачених для осіб, що є застрахованими.

Прикінцевими положеннями  Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне стра¬хування на випадок безробіття» встановлено, що до стабілізації економічного становища  в Україні мінімальний розмір виплат, передбачених частинами другою та четвертою статті 23, абзацом другим час¬тини першої та частиною другою статті 28, статтею 29, частиною першою статті 33 цього Закону, визна¬чається Верховною Радою України щороку одночас¬но з встановленням розміру страхових внесків виходячи з реальних можливостей Фонду загально¬обов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

 

1.2 Обов'язки безробітного.

Чинне законодавство  України, окрім прав та га¬рантій  їх забезпечення, встановлює для громадян, які визнані безробітними, і певні обов'язки. Безробіт¬ний зобов'язаний:

а) особисто надати для  одержання статусу безро¬бітного  з призначенням допомоги у зв'язку з безро¬біттям наступного дня після  встановленого строку підбору підходящої роботи до державної служби зайнятості письмову заяву про надання статусу без¬робітного та заяву про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів;

б) сприяти своєму працевлаштуванню, бути гото¬вим та здатним приступити до підходящої роботи;

в) виконувати всі рекомендації центру зайнятості;

г) відвідувати центр  зайнятості у строки, вста¬новлені працівником цієї служби;

д) знайомитись під  розписку в картці обліку з прийнятими рішеннями керівництва центру зайня¬тості, в тому числі: наказом про надання чи недо-дання статусу безробітного, розмір і строки виплати допомоги у зв'язку з безробіттям, відкладення чи припинення її виплати та інше.

Підсумовуючи викладене, треба зазначити, що впродовж останнього десятиріччя в Україні сформо¬вана  нормативна база, яка регулює правовий статус безробітного та частково безробітного. Треба також звернути увагу на введення в дію в Україні а 1 січня 2001  року соціального страхування  на  випадок безробіття, що здійснюється до основ законодавства України про загальнообов'язкове дер¬жавне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР1 та Закону України «Про загальнообов'¬язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Введення в Україні соціального страху¬вання на випадок безробіття є ще одним кроком держави до приведення внутрішнього законодавства України до загальновизнаних європейських стан¬дартів та положень міжнародного права, в першу чергу Конвенції МОП № 44 «Про допомогу особам, що є безробітними з незалежних від них обставин» (1934 р.) та Конвенції МОП № 168 «Про розвиток зайнятості і захисту від безробіття» (1988 р.). Разом з тим, проведення реформи соціального страхування на випадок безробіття, поряд з іншими чинниками, потребує подальшого вдосконалення нормативних актів, що регулюють правовий статус безробітного та частково безробітного, і в першу чергу Закону України «Про зайнятість населення».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 Державне страхування  на випадок безробіття.

2.1 Гаранти забезпечення  безробітних тимчасовою трудовою  діяльністю.

Однією з гарантій забезпечення безробітних тим¬часовою трудовою діяльністю в Україні є участь безробітних в оплачуваних громадських роботах, проведення яких на підприємствах, в установах і в організаціях комунальної власності і за договора¬ми — на інших підприємствах, в установах і органі¬заціях, організують місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за участю Дер¬жавної служби зайнятості (ст. 23 Закону України «Про зайнятість населення»). Докладно порядок організації та проведення зазначених робіт визначе¬но Положенням про порядок організації та прове¬дення оплачуваних громадських робіт, затвердже¬ним постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року №5781. Згідно з вказаним Поло¬женням оплачуваними громадськими роботами є загальнодоступні види тимчасової трудової діяльності громадян, що не потребують спеціальної кваліфі¬кації і виконуються на договірній основі. Участь в оплачуваних громадських роботах безробітних не вважається роботою за сумісництвом.