Безробіття: його причини, рівень та форми

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ 
 
 

Кафедра загальної економічної  теорії 
 
 
 
 
 

 з теми:

“Безробіття: його причини, рівень та форми” 
 
 
 
 

Виконала  студентка

факультету  економіки та

управління  виробництвом

ІІ курсу, 3 групи

Маріуца Марина Сергіївна

Науковий  керівник

к.е.н., доцент

Анашенкова  Галина Іванівна 
 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ 

Вступ……………………………………………………………………………3

І Розділ. Неповна  зайнятість:

1.1    Суть і причини неповної зайнятості та взаємозв’язок з інфляцією………………………………………………………………………4

1.2    Безробіття та його форми і рівень. Природне безробіття……..……..11

ІІ Розділ. Причини  та наслідки безробіття:

1.    Напрями основних потоків праці та причини безробіття…………….19
2.    Вплив відхилень безробіття від природнього рівня на величину фактичного         ВНП. Закон Оукена. Соціально-економічні наслідки безробіття та методи боротьби з безробіттям………………………………………………………………....26
3.     Динаміка і структура безробіття на Україні…………………………..32

Висновки…………………………………………………………………….…37

Посилання……………………………………………………………………...38

Список використаних джерел………………………………………………...38 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ.

         Праця і земля – два основні  джерела багатства, два основні  фактори зростання виробництва,  бо всі інші фактори – капітал,  організація, інформація – це  справа рук і розуму людини. Тому суспільство на всіх етапах  розвитку цікавило питання про  ефективність використання робочої  сили. Емпіричним шляхом доведено, що 1% зростання безробіття скорочує  ВНП на 2%.

         На жаль явище безробіття не  оминуло України, і ми це  добре відчуваємо в сьогоднішні  дні, бачачи бідних людей, зростання  злочинності та економічний спад  в цілому.

         Я намагатимуся в даній курсовій  роботі розкрити, що таке безробіття, звідки воно береться, які його  види та наслідки, що говорять  відомі економісти про його  виникнення та методи запобігання,  зробити висновки як уникнути  безробіття на основі історичного  досвіду. 

         На різних етапах розвитку  людського суспільства ефективність  використання робочої сили була  різною. Первісному суспільству  була притаманна повна зайнятість  всього працездатного населення  общини і одночасне перенаселення  окремих територій; звідси  постійна  боротьба племен за територію.  При рабстві була присутня  повна зайнятість рабів усіх  рабів і відносне перенаселення  вільних громадян, частина яких  ставала колоністами або воїнами,  а їх основним призначенням  було поповнення армії рабів.  При феодалізмі існувало абсолютне  і відносне аграрне перенаселення,  частина людей становила прихований  надлишок, деякі з них займалися  промислами на “великій дорозі”,  інші поповнювали військо, призначенням  якого було завоювання нових  земель. В умовах частого капіталізму  на індустріальному етапі його  розвитку, при пануванні ринкових  відносин виникло нове соціально-економічне  явище - армія безробітних.

         На даному етапі економісти  толкують явище та причини  безробіття по-новому, що  я і  буду розглядати на протязі наступних сторінок. 
 

І Розділ. Неповна зайнятість

1.1. Суть і причини неповної зайнятості

         Зайнятість -  це забезпечення працездатного населення робочими місцями та його  участь в суспільно-корисній діяльності, що приносить заробіток чи прибуток. Вона пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і проявляється через систему економічних відносин з приводу визначення форм участі в суспільному виробництві з метою одержання засобів до існування.

         Ці відносини охоплюють продавців  робочої сили (найману працю), її  покупців (працедавців), осіб, що займаються  індивідуальною (сімейною) трудовою  діяльністю; вони зачіпають такі  сторони соціально-економічної діяльності, як заробітна плата, доход,  прибуток, динаміка капіталу і  робочої сили, підготовка і перепідготовка  трудових ресурсів, структура економіки,  нагромадження і споживання тощо.

         В умовах формування ринкового  господарства змінюють погляди  на так званий  принцип загальності  праці і повну зайнятість як  атрибут екстенсивного економічного  розвитку. Ринкові відносини передбачають  вільний вибір людиною професії  та місця роботи відповідно  до її здібностей, добровільну  незайнятість громадян, не допускають  примусової праці у будь-якій  формі (за винятком випадків, передбачених  законодавством країни). Повна зайнятість  є важливим фактором економічного  захисту населення у трудовій  сфері. Однак її не слід розуміти  як обов’язкову соціальну зайнятість  у суспільному виробництві.

         Повна зайнятість означає використання усіх приданих до цього трудових ресурсів і характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, тобто має бути забезпечена зайнятість  усіх, хто бажає і здатний працювати. Разом з тим повна зайнятість  сама по собі не є свідченням високого рівня організації виробництва, її доцільності і розумності. Слід врахувати ступінь раціональності зайнятості, на який впливають технічні, технологічні, соціальні та економічні фактори.

         Раціональність зайнятості   визначається такими аспектами: суспільно-корисний характер трудової діяльності; оптимальна структура економіки; професійно-кваліфікаційна структура трудових ресурсів ( структура пропозиції і попиту на ринку праці).

         Повнота і раціональність у  комплексі визначають ефективність зайнятості, тобто забезпечуваний нею соціально-економічних результат.

         Зайнятість населення реалізується  через конкретні форми включення  трудових ресурсів в економічну  систему. Серед них найбільш  поширені такі: наймана праця за трудовою угодою (в державному секторі,  на об’єктах орендованої, колективної чи приватної власності); особиста праця власника (чи співвласника) засобів виробництва; особиста праця  на орендованих засобах виробництва тощо.

         Усе це зумовлює існування  неповної зайнятості, тобто зайнятості частини трудових ресурсів у суспільному виробництві. При цьому слід враховувати, що певний рівень безробіття характеризує саме повну зайнятість (мова йде про нормальні, виправдані, неминучі форми безробіття).

         Існують різноманітні причини неповної зайнятості трудових ресурсів. Одна з них - динаміка нагромадження капіталу.

         Діалектика нагромадження капіталу  зумовлює зростання потреби в  праці, адже масштаби виробництва  невпинно збільшуються. Однак, з  іншого боку, відбувається відносне  зменшення цієї потреби із  зростанням продуктивності праці.  Взаємодія цих двох суперечливих  тенденцій в умовах індустріальної, а особливо – постіндустріальної  економічної системи, зумовила  сповільнення абсолютного зростання   потреби в робочій силі і  її відносне зменшення ( в розрахунку  на одиницю функціонуючого капіталу).

         Як відомо, нагромадження капіталу  під дією науково-технічного прогресу  супроводжується зростанням фондоозброєності праці, що і є причиною відносного зменшення вартості робочого місця, що у утруднює відкриття нових робочих місць і перешкоджає зростанню зайнятості.

         На ринку праці ця закономірність  проявляється в формі перевищення  пропозиції праці над попитом  на неї, як надлишок продавців  праці (працеємців) в порівнянні  з її   покупцями (працедавцями). В умовах ринкової економіки  в основі попиту на працю  лежать закони нагромадження  капіталу, які  обумовлюють тенденцію  до зменшення потреби в робочій  силі. Дослідження тривалих тенденцій  показує, що на ринку праці  щорічно відбувається зростання  пропозиції робочої сили (поява  на ринку нових працеємців) і  попиту на неї (поява вільних  робочих місць).

         Зростання пропозиції праці зумовлюється зростанням населення, сукупної робочої сили, втягуванням у виробництво жіночої праці тощо. Пропозиція  праці дуже мінлива, вона постійно змінюється внаслідок того, що нове покоління працівників, що вступає на ринок праці, має більше знань і кращу підготовку, але й більші потреби, ніж попереднє покоління. Водночас постійно змінюється й попит на працю під впливом таких факторів: зміна попиту на товари та послуги, поява нових професій і зникнення старих. Внаслідок цього постійно з’являються нові незайняті робочі місця, але й скорочують старі.

         Пропозиція праці визначається рівнем її ціни (заробітної плати), а також рівнем податків, потребами працеємця та членів його сім’ї, звичками і традиціями, рівнем культури і релігією, силою профспілок тощо. Попит на працю регулюється потребами виробництва в трудових ресурсах, його технічним рівнем, вартістю робочого місця тощо.

         Таким чином, у кожний даний  момент на ринку праці є  певна кількість продавців робочої  сили різноманітних професій  і кваліфікації, з одного боку, і вільних робочих місць –  з іншого. Якщо кількість бажаючих  продати свою робочу силу перевищить  кількість незайнятих робочих  місць, то виникає неповна зайнятість, або надлишкове безробіття.

Кількість праці

b

a

E

S

D

    0            q^d 1            q₀                  q^s1           Q

Надлишок робочої  сили

         Рівновага на ринку праці досягається  через збалансованість попиту  і пропозиції певним рівнем  ціни праці, який стає ціною  рівноваги ринку праці (рівноважною  ставкою заробітної плати, адже  заробітна плата – це ринкова  ціна праці). Проте ціна праці  (заробітна плата) залежить від  багатьох чинників – можливості задоволення нагальних потреб, рівня освіти і кваліфікації, економічної боротьби трудящих тощо. Водночас рівень заробітної плати не може опускатись нижче можливостей фізіологічного забезпечення життя найманого працівника і членів його сім’ї, але він не може бути і надто високим – це приведе  до зменшення попиту на працю і зростання безробіття.

         Також можна відмітити, що рівень  неповної зайнятості та безробіття  знаходиться у залежності від  інфляційних процесів у країні. Тому, у своїй роботі я бажаю  розкрити цю залежність.

У загальному вигляді  модель ринку праці зводиться  до трьох складових — попиту на працю, пропозиції праці і умов рівноваги, тобто рівності попиту і пропозиції. 
          Попит на працю залежить від співвідношення між реальною заробітною платою і граничною продуктивністю праці. Фірми, наймаючи працівників, будуть збільшувати їх кількість доти, доки граничний продукт праці не зрівняється з величиною реальної заробітної плати. Згідно із законом убиваючої продуктивності за інших рівних умов (тобто при незмінності всіх інших чинників) кожна наступна одиниця фактора (в цьому випадку — праці), що змінюється, додає все меншу кількість продукту. Тому зростання числа працівників, що наймаються, при даній величині реальної заробітної плати, продовжується доти, доки граничний продукт праці не порівняється з реальною заробітною платою. Подальше розширення зайнятості можливе лише за умови скорочення реальної заробітної плати. Чим менше реальна заробітна плата, тим вище попит на робочу силу. З іншого боку, пропозиція робочої сили прямо залежить від рівня заробітної плати (номінальної і реальної). Чим вище рівень заробітної плати, тим більше пропозиція праці. 
          Умова рівноваги па ринку праці полягає в тому, що величина реальної заробітної плати повинна встановлюватися на рівні, який врівноважує попит і пропозицію праці. Зміни попиту на робочу силу відбуваються під впливом змін сукупного попиту. По мірі зростання сукупного попиту крива сукупного попиту зсувається праворуч вздовж кривої сукупної пропозиції. Відбувається поступове збільшення попиту на робочу силу, що виявляється в підвищенні реальної заробітної плати. Зростання витрат на робочу силу, збільшуючи величину сумарних витрат, спричиняє збільшення рівня цін, тобто інфляцію. Таким чином, збільшення сукупного попиту приводить як до зростання реальних обсягів виробництва, так і до збільшення цін, тобто до інфляції. Розподіл ефекту зростання сукупного попиту між приростом реального обсягу виробництва і посиленням інфляції залежить від того, на якій дільниці кривої сукупної пропозиції її перетинає крива сукупного попиту. На горизонтальній (Кейнсіанській) дільниці кривої сукупної пропозиції темпи інфляції помірні, а приріст обсягів виробництва значний. По мірі наближення економіки до точки повної зайнятості інфляційне зростання цін посилюється, і ефект збільшення сукупного попиту все в більшій мірі перерозподіляється на користь інфляції в порівнянні з приростом реального обсягу виробництва. При переході на вертикальну (класичну) дільницю кривої  сукупної пропозиції будь-які спроби стимулювання попиту трансформуються в посилення інфляції без збільшення реального обсягу виробництва.

         При збільшенні сукупного попиту  забезпечується зростання обсягів  виробництва, зниження безробіття  при одночасному посиленні інфляції. Досліджуючи статистичні матеріали  по англійській економіці, Р.Філліпс  прийшов до висновку про те, що між інфляцією і безробіттям  існує зворотна залежність: чим  вище інфляція, тим нижче безробіття. Це те ж саме, що стверджувати, що між інфляцією і зайнятістю  існує прямий зв'язок.

         З визнання існування зворотної  залежності між безробіттям і  інфляцією випливає важливий  висновок для економічної політики: стимулюючи економічне зростання  і підвищення рівня зайнятості, уряд одночасно стимулює посилення  інфляції в економіці. З іншого  боку, проведення антиінфляційної  політики здатне привести до  економічного спаду і зростання  безробіття. Саме так потрібно  трактувати характер взаємозв'язку  між безробіттям та інфляцією,  як він випливає з визнання  існування кривої Філліпса (мал. 6). Ні в якому разі не можна  трактувати питання так, що  для підвищення зайнятості треба  посилити інфляцію або, навпаки, для зниження інфляції потрібно збільшити безробіття. Справа в тому, що саме по собі включення друкарського верстата зовсім не приведе до подолання безробіття навіть теоретично. 
Рівним чином, якщо почати закривати підприємства і зупиняти виробництво, то це, збільшивши безробіття, зовсім не приведе автоматично до припинення інфляції. З теоретичної точки зору, існує деяка альтернатива між інфляцією і безробіттям, і уряд може з усіх можливих варіантів їх поєднання вибрати той, який є оптимальним для конкретної соціально-економічної і політичної ситуації. Однак на практиці це дуже важко зробити, бо негативні наслідки для економіки має як посилення інфляції, так і зниження зайнятості. Більше того, з точки зору кривої Філліпса, в економіці не може бути ситуацій, коли має місце одночасне зростання інфляції і безробіття. Однак в середині 70-х років спостерігалося саме таке явище — стагфляція, тобто поєднання економічного спаду (з властивим йому посиленням безробіття) і зростаючої інфляції. Крива Філліпса для такої ситуації виявилася непридатною. Були потрібні інші підходи, що враховують ускладнення характеру зв'язку між зайнятістю і інфляцією. І вони були знайдені у формі розробки концепції природного рівня безробіття. 
          Концепція природного рівня безробіття представлена двома різновидами: теорією адаптивних очікувань і теорією раціональних очікувань. Спільною рисою обох теорій є теза про те, що в довготривалому періоді економіка є стійкою і функціонує в стані повної зайнятості, при природній нормі безробіття. З природним безробіттям боротися марно, і будь-які спроби уряду його знизити приведуть тільки до посилення інфляції. У зв'язку з тим, що природна норма безробіття в довготривалому періоді має тенденцію до зростання, уряд цілком може помилитися в оцінці реальної величини безробіття як надмірної і спробувати її зменшити. 
Тим самим обидві концепції сходяться в запереченні існування альтернативи між інфляцією і безробіттям у довгостроковій перспективі. Відмінності між двома концепціями полягають в неоднаковій оцінці кожною з них можливості існування кривої Філліпса в короткостроковій перспективі. Концепція адаптивних очікувань виходить з того, що в короткостроковій перспективі крива Філліпса може існувати, але вона в ході здійснення економічної політики постійно зміщається праворуч. Прихильники ж теорії раціональних очікувань виходять з того, що альтернативи між інфляцією і безробіттям не існує навіть у короткостроковій перспективі. Практичний висновок з обох концепції один — спроби зменшення безробіття шляхом стимулювання попиту можуть тільки посилити інфляцію без реального збільшення обсягу виробництва в довгостроковому періоді. Щонайбільше ці спроби здатні забезпечити короткочасне підбадьорювання економіки, з тим щоб через деякий час повернутися до початкового обсягу виробництва, але при більш високому рівні цін.

         До причин неповної зайнятості  слід також віднести структурні зрушення в економіці під впливом науково-технічного прогресу, циклічність економічного розвитку, нерівномірне розміщення продуктивних сил, прагнення працеємців знайти кращу роботу, яка б відповідала їх можливостям і вище оплачувалась.

         Неповна зайнятість -  серйозна  економічна проблема для ринкового  суспільства. Боротьба з нею  завжди  є одним із найголовніших  завдань у сфері макроекономіки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.2. Безробіття та його форми. Природне безробіття.

Безробіття - це незайнятість у виробництві працездатного населення, яке бажає мати роботу. Розрізняють такі форми безробіття:

1. фрикційне (добровільне)
2. структурне
3. циклічне
4. сезонне
5. приховане

Проблема  фрикційного безробіття  -  проблема  тривалості перебування певної кількості людей без роботи у проміжку, коли вони залишили одну роботу і ще не  влаштувалися  на  іншу. Для оцінки величини фрикційного безробіття  необхідно врахувати дві обставини: кількість людей, що добровільно змінили роботу, і тривалість їх перебування " між роботами".

         Наприклад, нехай протягом року 6 %  працездатних  змінило роботу  і кожен з  цих  людей   шукав  нового  місця  приблизно  місяць. Тоді втрата зайнятості  за  рахунок  фрикційного   безробіття складає:  

                                               6%     = 0,5%               

         Оскільки фрикційне безробіття - це результат добровільного і  тимчасового скорочення пропозиції, то в його  моделі мають бути  відображені зміни у пропозиції  праці. 
 
 
 
 
 

   W 
 
 
 
 
 
 

  W1

S2

S1

D

       L2                       L1                    L

                              Мал.1 Залежність  зайнятості від  пропозиції праці 
 

1. На графіку  відображене скорочення   пропозиції праці  і відповідне скорочення зайнятості.
2. Стрілками показано зміщення пропозиції і її повернення у попередній стан.

       Структурне    безробіття, на    відміну      від    фрикційного, стосується зрушень лінії попиту на працю.

        Розглянемо явище  структурного  безробіття  на  умовному прикладі, що дасть змогу побудувати графічну модель.

       Нехай ринок країни складається лише з ринку вчительських послуг. Певного року, коли попит і пропозиція врівноважились, на ринку були представлені 8  вчителів фізики і 2 - економіки. Наступного року структура попиту змінилась: ринок потребував 4 викладачів фізики і 6 - економіки.

        На перший погляд, сукупний попит має залишатись незмінним адже 8+2=4+6.Але насправді попит зменшується і виникає безробіття, тому що вчителі фізики не можуть одразу стати вчителями економіки. Таким чином, другого року роботу матимуть  лише 4 вчителі фізики і все ті ж 2 вчителі економіки. 
 

                         W 

                   2  4  6  8    L 
 
 
 
 

Мал. 2. Ринок послуг вчителів фізики

                 W       D           D   

                             A

                       D     

                        E

                2  4  6  8  10 L 

Мал. 3.Ринок послу викладачів економіки

          Нижній графік є результатом поєднання двох верхніх графіків у тому розумінні, що проекція точки Е  на горизонтальну вісь показує суму значень по горизонтальній осі точок В та С. 

                 W        D             

                        D          D  D  

                          E

                      2 4  6   8  10  L 
 
 

                    Мал.4. Поєднання мал.3 та мал.4 
 

         Деякі країни, зокрема Швеція, мають великий досвід у  подоланні структурного безробіття. Він засвідчує, що як запобіжні та протидіючі безробіттю засоби ефективно спрацьовують:

а)гнучка система освіти, здатна орієнтуватись  на змінюваний попит;

б)територіальна  мобільність робочої сили;

в)бюджетно-податкова  політика, спрямована на створення  нових робочих місць;

г)доступність  інформації про стан ринку праці;

д)широка мережа закладів, де ведеться перекваліфікація працівників відповідно до нового типу.

        Циклічне безробіття прийнято розглядати як безпосередній наслідок недостатнього попиту.

        Фактично модель  циклічного  безробіття  вже  була  розглянута тоді, коли аналізувався кейнсіанській погляд на  безробіття. Розміщення лінії сукупного  попиту  (AD)  нижче  того рівня, який забезпечує повну  зайнятість,  пояснювало  феномен циклічного безробіття.

         Періоди збільшення споживчих витрат збігаються  із  зменшенням рівня безробіття, а у період скорочення  витрат  рівень безробіття збільшувався.

         Особливих рис набуває безробіття  у постсоціалістичних країнах. Це невідповідність визнаного(офіційного)  і реально існуючого безробіття та у хронічному  незаповнені  вакантних робочих місць.

         Особливість українського безробіття початку 90-х років можна пояснити і специфікою його окремих видів. Незважаючи на кризовий стан економіки, циклічне  безробіття  ще  не  набуло розмаху завдяки його штучному  стримуванню шляхом  дотування підприємств державного  сектора.  Так    само    гальмується повільністю ринкових перетворень і структурне безробіття, головний поштовх якому дала  лише  реорганізація військово-промислового комплексу. Фрикційне безробіття спричинене передусім низькою зарплатою у державному секторі.

         Намагаючись прогнозувати подальшу ситуацію з безробіттям в Україні, необхідно враховувати чинники, що діятимуть як  у бік збільшення, так і в бік зменшення його рівня.  Зростання, зокрема, спричинятимуть:

1) потреба  структурної реорганізації неефективної  економіки;

2) зняття  штучних обмежень щодо росту  циклічного безробіття;