Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Безробіття в Україні. 3

ЗМІСТ

АНОТАЦІЯ……………………………………………………………………….3

ВСТУП………………………………………………………………………..…..4

РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ БЕЗРОБІТТЯ……………………..….....6

1.1Поняття, сутність, типи, форми і види безробіття………………...….6

1.2 Основні показники безробіття…………………………………….....16

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СТАНУ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ………………….…19

2.1 Аналіз обсягів безробіття в Україні…………………………….…..19

2.2 Структура безробіття в Україні…………………………………......22

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ…………….....26

3.1 Причини і наслідки безробіття в Україні……………………….….26

3.2 Система заходів щодо подолання безробіття в Україні……….…..27

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..30

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………...........................33

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..

СЛОВНИК ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ…………………………………….....

АНОТАЦІЯ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................………………..…………

АНОТАЦІЯ

Об’єктом роботи є безробіття в Україні.

Предметом є визначення суті безробіття, його причин, пошуку ефективних методів регулювання зайнятості та безробіття та найоптимальніші заходи вирішення цієї проблеми.

Метою роботи є полягає у виявленні умов, причин і наслідків виникнення та поширення безробіття, характеристиці його особливостей і тенденцій, обґрунтуванні наукових пропозицій щодо державного регулювання ринку праці і скорочення безробіття.

Завданням роботи є:

визначити поняття та сутність безробіття;
дослідити основні показники безробіття;
провести аналіз обсягів безробіття та визначити структуру безробіття в Україні;
визначити причини та наслідки безробіття, систему заходів щодо його подолання .

Курсова робота складається із анотації, вступу, трьох розділів та висновків, містить 11 формул, 3 рисунка, 2 таблиці, 16 наукових джерел інформації, 3 додатки. Загальний обсяг роботи без додатків 34 сторінки.

ВСТУП

Зміни, які відбулися протягом останнього десятиріччя у нашій країні, переконливо свідчать про необхідність якісно нового етапу її розвитку. Вітчизняна практика та світовий досвід впевнено переконують сучасних дослідників у тому, що ці зрушення мають відбуватися на інноваційній основі. Тільки завдяки нововведенням, якісному оновленню усіх галузей економіки, сфер життя та суспільної свідомості можливою стає побудова нового громадянського суспільства, нової економічної системи в Україні.

Актуальним аспектом становлення та розвитку соціально орієнтованої економіки у нашій країні є кадрова складова. Виступаючи центральною компонентою виробничого процесу, робоча сила є тим чинником, який потребує посиленої уваги науковців, фахівців у сфері соціально-трудових відносин та урядовців. Проблема кадрового забезпечення сучасного виробництва в Україні є актуальною на усіх рівнях, оскільки труднощі вітчизняної економіки, а отже, і ринку праці останніх десяти років істотно вплинули на якісний склад робочої сили підприємств. Молодіжна незайнятість, сільське та родинне безробіття, регіональні диспропорції у зайнятості населення, значні масштаби прихованого безробіття, довготривале безробіття — ось ті чинники, що вплинули на зниження якісних показників робочої сили.

Об’єктом роботи є безробіття в Україні.

Предметом є визначення суті безробіття, його причин, пошуку ефективних методів регулювання зайнятості та безробіття, найоптимальніші заходи вирішення цієї проблеми.

Мета роботи полягає у виявленні умов, причин і наслідків виникнення та поширення безробіття, характеристиці його особливостей і тенденцій, обґрунтуванні наукових пропозицій щодо державного регулювання ринку праці і скорочення безробіття.

Завданням роботи є:

визначити поняття та сутність безробіття;
дослідити основні показники безробіття;
провести аналіз обсягів безробіття та визначити структуру безробіття в Україні;
визначити причини та наслідки безробіття, систему заходів щодо його подолання.

У зв’язку з цим випливає необхідність пошуку ефективних методів регулювання зайнятості та безробіття. Поглиблюють проблему світова економічна криза, відсутність раціональної моделі і стратегії зайнятості, а інколи і просте нерозуміння ролі людського чинника у сучасному виробництві.

Проблемами безробіття населення, причинами його виникнення займалися видатні вчені, економісти: С. І Бандур, Д. П. Богиня, І. К. Бондар, В. С. Васильченко, Є. М. Лібанова, І. С. Маслова, В. М. Петюх, В. В. Онокієнко, В. Г Швець та інші. Проте, не зменшуючи впливу досліджень цих науковців на вирішення зазначеної проблеми, питання розробки методологічних та практичних підходів до підвищення економічної активності безробітного населення досі залишаються актуальними і потребують подальшого вивчення й додаткових наукових і практичних розробок.

РОЗДІЛ 1

Поняття та суть безробіття

1.1 Поняття, сутність, типи, форми і види безробіття

Безробіття – соціально-економічне явище, пов'язане з перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту на неї, стан незайнятості частини економічно активного населення.

Досягнення рівноваги між попитом і пропозицією через їхню постійну нерівновагу, зумовлюється внутрішніми властивостями та принципами організації ринкової системи. Порушення рівноваги ринкових сил стає головною умовою її власне існування, оскільки спонукає іманентне властиві їй імпульси до самоорганізації та саморозвитку.

За визначенням МОП (Міжнародна організація праці), безробітною вважається особа, яка досягла законодавче встановленого віку, не працює за грошову винагороду і докладає активних зусиль її знайти.

В Україні згідно із Законом "Про зайнятість населення" безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу) або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу і здатні приступити до праці [1].

Безробіття - незайнятість частини економічно активного населення у господарчій діяльності.

Економічно активне населення – частина населення, зайнята суспільне корисною діяльністю, яка приносить прибуток, до цієї категорії включають також і безробітних.

Зайнятими вважаються особи віком від 17 до 70 років, які протягом тижня відпрацювали хоча б одну годину (в сільському господарстві не менше 30 годин), незалежно від того є ця робота постійною чи тимчасовою.

Факторами формування безробіття можуть бути:

нестача сукупного ефективного попиту;
негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати і викривлення в ній, пов'язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією;
недостатня мобільність робочої сили;
структурні зрушення в економіці;
дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді та національної меншості;
демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили;
сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки.

Досвід переходу окремих країн до ринку свідчить про те, що в кожний період рівень зайнятості і масштаби безробіття характеризуються значними коливаннями, зумовленими сукупним впливом багатьох чинників. При цьому причини появи безробіття і його види можуть дуже різнитися[6,c.458-464].

До основних відносних показників безробіття належить рівень безробіття, який визначається на початок або на кінець періоду і розраховується у відсотках до трудових ресурсів (офіційна статистика) і до економічно-активного населення за формулами:

Рівень безробіття визначається за формулами:

(1.1)

де: РБ – рівень безробіття;

Б – чисельність безробітних;

АН – економічно активне населення,

(1.2)

де : ПН – чисельність працездатного населення в працездатному віці,

(1.3)

де: ТР – чисельність трудових ресурсів,

(1.4)

де: З – середньоспискова чисельність робітників, службовців, зайнятих в народному господарстві.

Загальний коефіцієнт безробіття розраховується як співвідношення невикористаного фонду робочого часу (включаючи фонд робочого часу безробітних або незайнятих) до гіпотетичного (потенційного) фонду робочого часу всього працездатного населення:

(1.5)

де: К_с.б_.- складний коефіцієнт безробіття;

Ф_без_. - фонд робочого часу безробітних;

Ф_н.з - фонд робочого часу повністю незайнятих;

Ф_гіп - гіпотетичний фонд робочого часу всього працездатного населення [5, с. 96].

Американський економіст Артур Оукен виявив кількісну залежність між зміною обсягу національного виробництва і зміною рівня безробіття. Цю залежність нині називають Законом Оукена [5,с.100]. Для багатьох країн з розвинутою ринковою економікою його можна записати за допомогою такого рівняння:

(1.6)

Зміна рівня безробіття % зміни реального ВВП – 3)

Згідно з цим рівнянням, коли темпи приросту реального ВВП становить 3 % за рік, то рівень безробіття не змінюється і дорівнює природному. За темпу приросту реального ВВП, що перевищує 3 % , рівень безробіття знижується приблизно на 0,5 % на кожний відсоток цього перевищення. Якщо, наприклад, реальний ВВП зростає за рік на 5 %, то рівень безробіття знизиться приблизно на 1 % щодо природного.

За темпів зростання реального ВВП, що нижчі 3 % за рік, рівень безробіття зростатиме. Якщо, наприклад, національна економіка перебуває у фазі спаду і реальний ВВП зменшився на 1 %, то, згідно з законом Оукена, рівень безробіття зросте на 2 %.

У перехідній економіці України дія закону Оукена поки що не простежується.

Вважається, що нормальний (природний) рівень безробіття є величиною змінюваною. Він змінюється під впливом рівня добробуту домогосподарств, застосованих у підприємницькому секторі технологій, урядової політики тощо. Зокрема, прийнято вважати, що наприкінці 60-х років природний рівень безробіття становив близько 5%, а у 80-х роках зріс до 5,5-6 від загального числа працездатних.

Як існування неприродного безробіття визначає стан економіки, макроекономічну рівновагу? Щоб відповісти на це запитання, розглянемо зв’язок безробіття – реальний ВНП (сукупна пропозиція) [13].

Вважається, що перевищення безробіттям природного рівня спричиняє певну втрату

(1.7)

= -

У вищенаведеній формулі складність для розрахунку може становити лише визначення потенційного (природного) ВНП. Останній визначається так:

(1.8)

= = * * *

Перший множник для розрахунку потенційного рівня безробіття означає: у формулі закладено, що нормальним рівнем є 5,5% (100% - 94,5% = 5,5%). Непрямий (обернений) зв’язок між відхиленням безробіття від природного рівня і відхиленням реального ВНП від природного був визначений Артуром Оукеном. Суть розкритого ним зв’язку можна сформулювати так: 1% пункт відхилення безробіття від природного рівня (6%) означає відхилення реального ВНП від потенційного на 2,5% - їх пункти [10, с. 56].

Розрізняють відкрите й приховане безробіття.

Відкрите безробіття означає існування явно незайнятого населення, приховане - наявність формально зайнятого населення. Можна виділити такі види безробіття:

фрикційне;
структурне;
циклічне;
сезонне;
інституціональне.

Фрикційне безробіття пов'язане з переміщенням людей з однієї роботи на іншу, а також із однієї місцевості в іншу. Фрикційне безробіття означає, що існують постійний зв'язок між звільненням з однієї організації і найманням працівників іншими організаціями, заміщення одних професій іншими, рух працівників з одних галузей в інші тощо.

Фрикційне безробіття вважається неминучим і в якійсь мірі навіть бажаним. Це виражається в тому, що робітники, переходять з низькооплачуваної роботи на більш високооплачувану і більш продуктивну роботу. Це означає більш високі доходи для робочих і більш раціональний розподіл трудових ресурсів, що має наслідком збільшення реального об'єму національного продукту.

Виникнення структурного безробіття пов'язане зі структурними зрушеннями в економіці, закриттям застарілих підприємств і виробництв, скороченням випуску продукції у разі переорієнтації виробництва, закриття шкідливих підприємств.

Причиною структурного безробіття є територіальна і кваліфікаційна невідповідність між вільними робочими місцями і безробітними.

Деякі країни, зокрема Швеція, мають великий досвід у подоланні структурного безробіття. Він засвідчує, що як запобіжні та протидіючі безробіттю засоби ефективно спрацьовують:

а)гнучка система освіти, здатна орієнтуватись на змінюваний попит;

б)територіальна мобільність робочої сили;

в)бюджетно-податкова політика, спрямована на створення нових робочих місць;

г)доступність інформації про стан ринку праці;

д)широка мережа закладів, де ведеться перекваліфікація працівників відповідно до нового типу.

У структурному безробітті можна відокремити технологічне й конверсійне безробіття.

Технологічне безробіття пов'язане з переходом до нової техніки і технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і найманням працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікації.

Конверсійне безробіття спричиняється скороченням чисельності армії і зайнятих у галузях оборонної промисловості. Розміри цього безробіття можуть коливатися від незначних до великих.

Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різкі коливання попиту на працю.

Сезонне безробіття пов'язане з різними обсягами виробництва, виконуваними деякими галузями в різні пори року, тобто в одні місяці попит на робочу силу в цих галузях росте (отже, знижується безробіття), в інші - зменшується (а безробіття зростає). До галузей, для яких характерні сезонні коливання обсягів виробництва (а значить - і зайнятості) відносяться насамперед сільське господарство і будівництво.

Циклічне це вид безробіття, яке постійно змінюється за своїми масштабами, тривалістю і складом, що пов'язано з циклом ділової кон'юнктури. Масштаби і тривалість циклічного безробіття досягають максимуму під час спаду (кризи) виробництва і мінімуму - під час піднесення. Отже, розміри ринку праці коливаються разом з коливаннями циклу ділової кон'юнктури. Найбільшою мірою від циклічного безробіття страждають молодь, жінки, люди похилого віку і некорінне населення.

Під циклічним безробіттям розуміють безробіття, викликане спадом, тобто тією фазою економічного циклу, яка характеризується недостатністю загальних витрат. Коли сукупний попит на товари та послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. 3 цієї причини циклічне безробіття інколи називають безробіттям, пов'язаним з дефіцитом попиту.

Інституціональне безробіття породжується інертністю ринкових механізмів, відсутністю нормальних умов для функціонування інститутів ринкової економіки. Високий рівень допомоги по безробіттю може істотно знижувати активність людини в пошуках нової роботи. В умовах України цей варіант безробіття малопомітний.

Можна також виділити добровільне безробіття, викликане тим, що в будь-якім суспільстві існують прошарок людей, що по своєму психічному складі чи з інших причин не хочуть працювати або внаслідок того, що робітники не хочуть працювати за пропоновану їм заробітну плату, але стали б до роботи, якби вона була вищою.

Регіональне безробіття є наслідком моно економічного напряму в розвитку деяких районів країни, а також існування раніше закритих міст і зон проживання. Місцева влада безсила перед цим безробіттям, оскільки спостерігається наявність складної комбінації демографічних, соціальних, політичних й економічних факторів. (В Україні воно характерне для таких економічних районів, як Донецький, Південний, Західний та ін.)

Приховане безробіття-широкомасштабне явище, зумовлене нерозвиненістю ринкових відносин. Спостерігається у багатьох галузях народного господарства України. Цю форму безробіття розглянемо детальніше.

Приховане безробіття характерне для вітчизняної економіки. Його суть в тім, що в умовах неповного використання ресурсів підприємства, викликаного економічною кризою, підприємства не звільняють працівників, а переводять їх або на скорочений режим робочого часу (неповний робочий тиждень чи робочий день), або відправляють у змушені неоплачені відпустки. Формально таких працівників не можна визнати безробітними, однак фактично вони є такими.

На ринку праці розрізняють також застійне і хронічне безробіття.

Застійне безробіття охоплює найстійкіший контингент безробітних - бідних, бродяг, бомжів та ін. Має довгостроковий характер.

Розвиток ринкової економіки супроводжується виникненням і розширенням масштабів хронічного безробіття. Це пов'язано з тим, що інвестиції у створення нових робочих місць відстають від темпів зростання чисельності найманих працівників. Безробіття стає масовим і постійним, вражаючи насамперед найменш розвинуті регіони. Серед безробітних переважають жінки, спеціалісти з вищою освітою. Щодо вікового складу домінує молодь.

Зараз актуальною є проблема пов'язана зі зростанням безробіття серед молоді. Молодіжне безробіття зумовлене труднощами адаптації осіб, які приступили до самостійної трудової діяльності як на державних підприємствах і в установах, так і в нових господарських структурах. Причини його появи криються в глибокій кризі освіти й професійно-технічного навчання, відмові від обов'язкового державного розподілу випускників вузів, зниженні рівня загальноосвітньої та професійної підготовки. Крім того, необхідні застережні заходи для подолання такого небезпечного прояву, як тяжіння деякої частини безробітної молоді до мафіозної діяльності та корупції. Тому потрібна цілеспрямована політика, яка сприяла б збереженню трудового потенціалу молоді та її соціального здоров'я. Основою такої політики має бути особливий підхід до окремих груп молоді, які розрізняються за статтю, віком, освітою, соціальним становищем, місцем проживання й багатьма іншими ознаками.

Таким чином безробіття є характерною рисою ринкової економіки. Тому повна зайнятість – нонсенс, не сумісний з ідеєю ринкового господарства. У той же час поняття "повна зайнятість" не означає повної відсутності безробіття. Природний рівень безробіття виникає при збалансованості ринків робочої сили, тобто коли кількість шукаючих роботу дорівнює кількості вільних робочих місць. Таким чином, рівень безробіття при повній зайнятості досягається в тому випадку, коли циклічне безробіття дорівнює нулю.

1.2 Основні показники безробіття

Для вибору найефективніших методів управління такими соціально економічними явищами як зайнятість та безробіття, а також, для правильної їхньої характеристики, важливе значення має адекватне їх оцінювання. Безробіття та зайнятість – явища дуже складні й багатоаспектні, тому характеризувати їх потрібно з різних сторін і різноманітними показниками.

Основні показники названих соціально-економічних явищ можна поділити на дві групи:

1) абсолютні, які відображають розміри, обсяг зайнятості й безробіття, відображаючи чисельність відповідно зайнятих і безробітних;

2) відносні, які показують рівень поширеності в суспільстві певного явища, відображаючи частку відповідної категорії відносно усього (або певної більшої категорії) населення.

Ці групи показників можуть розраховуватися для усього населення країни, для певних його територій (областей, міст, районів), для певних груп населення за різними ознаками ( місцем проживання, віковими групами, рівнем освіти і т. ін.). Однак назви, методика побудови і застосування цих показників мають бути стандартизованими і однозначно зрозумілими. Чисельність економічно активного населення (Ч ) — це абсолютний показник економічної активності, що відображає її розміри. Цей показник кількісно відображає трудовий потенціал населення країни. Однак, мало що можна сказати про економічну активність населення країни , оперуючи лише цим одним показником. Для оцінки економічної активності важливо знати, як змінюється цей показник в динаміці, наскільки він великий чи малий стосовно усього населення країни. Для цього застосовуються відносні показники [9].

Рівень економічної активності населення (Ре.а.н.) — це відносний її показник, який відображає її "популярність" порівняно з іншими видами активності (не активності). Він розраховується як відношення чисельності економічно активного населення (Че.а.н.) до

загальної чисельності населення віком 15—70 років (Ч(15-70) .)

(1.9)

(Ре.а.н.)= Че.а.н. : Ч(15-70) • 100 %

Чисельність зайнятих (Ч) — це абсолютний показник зайнятості населення економічною діяльністю, що показує її розміри. Цей показник відображає кількісно вигідний трудовий потенціал населення. Але, щоб ефективніше оцінити зайнятість населення, цей показник необхідно проаналізувати в динаміці та порівняти його з чисельністю дорослого населення. Для цього застосовуються відносні показники зайнятості.

Рівень зайнятості (P) — це відносний її показник, який показує її поширеність серед дорослих людей. Він розраховується як відношення чисельності зайнятого населення (Чд) до загальної чисельності населення віком 15—70 років (Ч ):

(1.10)

P = Чд : Ч (15-70) • 100 %

Чисельність безробітних (Чб) — це абсолютний показник безробіття, що відображає його розміри. Цей показник важливий і сам по тобі, оскільки він засвідчує, скільки людей в певний період на повній території не мають оплачуваної роботи, яку вони можуть і хочуть виконувати. Відповідно він дає інформацію про те, скільки не вистачає робочих місць, скільки людей потребують соціальної підтримки і допомоги з працевлаштування. Однак для оцінки безробіття також дуже важливо знати, як змінюється цей показник стосовно минулих періодів, а також наскільки це негативне явище поширене в суспільстві. Для цього застосовуються відносні показники безробіття.

Рівень безробіття (Р6) — це відносний показник безробіття, який показує його поширеність серед економічно активного населення. Він розраховується як відношення чисельності безробітного населення (Ч6) до чисельності економічно активного населення (Ч ):

(1.11)

Рб = Чб : Ч • 100 %

Аналіз економічних показників дає можливість оцінити втрати від неповного використання ресурсів праці внаслідок безробіття. Зменшення таких категорій населення як чисельність економічно активного і зайнятого населення (а також рівні економічної активності та зайнятості), означає зменшення ресурсів для праці, тобто це є небажаною тенденцією для економіки країни. Зменшення кількості безробітних і рівня безробіття означають економічне покращання ситуації на ринку праці.

Розглянуті вище основні абсолютні і відносні показники економічної активності, зайнятості та безробіття населення можна розраховувати не лише для усього населення країни, але й для будь-якої частини, категорії населення, регіону країни. Адже ці показники потрібні для аналізу ситуації на ринку праці (наприклад, обсяги та рівні безробіття за статтю, віковими групами, місцем проживання, за освітою, за тривалістю пошуку роботи, по регіонах і т. ін.), а також є базою для проведення цікавих й практично корисних наукових досліджень різних аспектів соціально-економічного життя.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ СТАНУ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ

2.1 Аналіз обсягів безробіття в Україні

Наявність безробіття — досить неприємний факт для кожної країни. Проте навіть у найрозвинутіших країнах є безробіття, і його припустимий рівень сягає 5%.

Безробітними визначаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Безробіття в Україні. 3 📙 Курсовая → 🆔 37305