Безробіття в Україні. 4

ЗМІСТ:

Вступ ……………………………………………………………………….       3

1. Безробіття: основні визначення та вимірювання……..…………..        4

1.1.Сутність та  причини безробіття …………………..……………….        8

1.2.Закон Оукена………………………………………………….............       10

1.3 Державне регулювання  зайнятості………………………………...       12

2. Види безробіття.......................................................................................       15

2.1.Фрикційне безробіття……………………………………….……….       16

2.2.Структурне  безробіття……………………………………………….       17

2.3.Циклічне безробіття……………………………………………..…. .       20

3.Безробіття в Україні.…………………………………….……………..       22

Висновок…………………………………………………………………..       30

Додаток  А………………………………………………………………….      33

Додаток  Б………………………………………………………………….      34

Використана література…………………………………….……...…….     36

ВСТУП

Хоч як бездоганно не працювали б ринкові механізми, вони не можуть забезпечити повної зайнятості навіть за наявності вільних  робочих місць. Багато представників  різних напрямів економічної думки  вважають безробіття центральною проблемою  сучасного суспільства. Воно невід’ємним атрибутом ринкової економіки.

Безробіття –  це соціально-економічне явище, за якого  частина працездатного населення  не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.

Безробіття в  ринковій економіці – це стан ринку  робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит  на неї. Безробіття має циклічний  характер.

Безробітними за класифікацією Міжнародної організації  праці є особи, зареєстровані  на біржі праці, які активно шукають  роботу. Тимчасово звільнені й  ті, хто має намір приступити до роботи протягом 30 днів, вважаються безробітними, якщо вони і не виконують другої вимоги щодо активних пошуків. У Законі України „Про зайнятість” зазначено, що безробітними є громадяни працездатного  віку, які з незалежних від них  причин не мають заробітку і трудового  доходу, зареєстровані у державній  службі зайнятості як особи, що шукають  роботу. Вони здатні до праці, готові працювати, але не отримують від служби зайнятості належної роботи, яка відповідає їхній  професійній підготовці, стажу, досвіду  та ін.

До незайнятого  належить те населення, яке відмовляється  від пропонованої йому роботи.

У процесі класифікації економічно активного населення, віднесення його до тієї чи іншої групи, найскладнішим  є чітке розмежування безробітних  і незайнятих. Крайні випадки розрізнити неважко. Деякі люди роблять все, аби знайти роботу, водночас інших  важко примусити працювати, але  навіть і серед тих людей, які  активно шукають роботу, є такі, що відхилять надані їм пропозиції, сподіваючись знайти щось краще. Люди які кажуть, що не можуть знайти роботу, мають на увазі, що вони не можуть знайти місце роботи, де їм хотілося б працювати. Ті, хто говорить, що вони не хочуть працювати, мають на увазі, що вони не хочуть працювати на жодній з робіт, які можуть знайти. У деяких випадках відмінність між цими двома ситуаціями стає просто невидимою.

Якщо розглядати безробіття в контексті об’єктно-суб’єктних відносин, то на відміну від більшості  потлітекономічних категорій, у  яких відносини між певними суб’єктами виникають з приводу привласнення різноманітних об’єктів власності, безробіття означає, передусім, відносини  між класом капіталістів і державою й класом найманих працівників з  приводу відчуження частини останніх від виробничої діяльності, з одного боку, та забезпечення їх необхідним мінімумом  задля існування з другого  боку, а отже, звуженого відтворення. Якщо синтезувати обидва визначення, то безробіття означає виробничі  відносини між протилежними класами  та державою з приводу економічного відчуження частини працездатного  населення від власності робочої  сили та її відтворення на звуженій основі. У даному випадку виникають  явища і процеси, протилежні за економічним  змістом тим, які мали місце при  взаємодії сукупної робочої сили і повної зайнятості.

1. Безробіття: основні  визначення та вимірювання

Серйозною макроекономічною проблемою є безробіття.

Безробіття – це соціально-економічне явище, за якого частина працездатногонаселення не може знайти роботу. Безробіття вперше виникло у Великобританії на початку XIX ст. Проте до кінця століття воно не мало масового характеру, зростало лише в періоди економічних криз. Першу спробу пояснити сутність і причини безробіття зробив Г. Мальтус. Він пояснював його надто швидким зростанням населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування, засобом усунення безробіття вважав війна, епідемія та ін.

       Поняття «повна зайнятість» досить складне у плані визначення. На перший погляд, його можна було б трактувати в тому розумінні, що всі 100 % робочої сили мають роботу. Але певний рівень безробіття вважається нормальним і цілком виправданим .

Зареєстровані безробітні відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" (стаття 2) – це працездатні громадяни  працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і  зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

    Рівень зареєстрованого  безробіття визначається як відношення (у відсотках) кількості безробітних,  зареєстрованих у державній службі зайнятості (на кінець звітного періоду),  до  середньорічної кількості населення працездатного віку. З метою здійснення порівнянь з даними вибіркового обстеження населення (домогосподарств) з питань економічної активності проводиться розрахунок середньої за період (за місяць, квартал, півріччя, 9 місяців, рік) чисельності зареєстрованих безробітних. Відповідний показник рівня безробіття визначається по відношенню до економічно активного населення працездатного віку за відповідний період.                                                                                             

Зареєстрований рівень безробіття – це відношення кількості офіційно зареєстрованих повністю безробітних  до кількості працездатного населення.

Рб = (Кб : Кn) х 100 , (1.1)

де: Рб – рівень безробіття;

Кб – кількість безробітних;

Кп – кількість працездатного  населення.

Недоліком цього показника, з одного боку, є те, що часткова зайнятість, а також не включення до нього  тих, хто втратив надію на отримання  роботи, знижує фактичний рівень. Це, зокрема, стосується сучасної України, де майже кожен другий робітник працює не повний робочий день, знаходиться у вимушеній відпустці, але офіційно не зареєстрований у службі зайнятості як безробітний. З іншого боку, приховування інформації про зайнятість у тіньовій економіці завищує показник рівня безробіття.

Безробітні (за методологією Міжнародної Організації Праці (МОП) – особи (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мали роботи (прибуткового заняття); впродовж останніх чотирьох тижнів активно шукали роботу або намагались організувати власну справу; впродовж найближчих двох тижнів були готові приступити до роботи, тобто почати працювати за  наймом або на власному підприємстві з метою отримання оплати або доходу. До категорії безробітних також відносяться особи, які приступають до роботи протягом найближчих двох тижнів; знайшли роботу, чекають відповіді; зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу; навчаються за направленням служби зайнятості. Рівень безробіття (за методологією МОП) визначається як відношення (у відсотках) кількості безробітних віком 15–70 років до економічно активного населення (робочої сили) зазначеного віку або  відповідної соціально-демографічної ознаки.                                                                                                                      

У відповідності з міжнародними стандартами, розробленими у 1983 р. Міжнародною  організацією праці (МОП), все населення  можна поділити на (рис. 1.):

 
1) зайняті – це ті люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії належать і ті, хто зайнятий неповний робочий день; 
2) безробітні – ті, хто не має роботи, але активно її шукає або чекає, щоб повернутися на попереднє місце роботи.

Особи поза робочою силою, або економічно неактивне населення  — це перш за все люди у віці до 16 років, а також ті, хто перебуває  в спеціалізованих установах (наприклад, психіатричних диспансерах, виправних  закладах тощо); до цієї категорії належать і особи, що вибули зі складу робочої  сили – дорослі, які потенційно мають  можливість працювати, але не працюють і не шукають роботу (навчаються, перебувають на пенсії, надто хворі, щоб працювати, або просто не шукають  роботу). 
Таким чином: населення = робоча сила + особи поза робочою силою, робоча сила=зайняті+безробітні.                                                                                  

Таблиця 

РІВЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ   

Рівень зайнятості визначається як частка від ділення числа зайнятих до чисельності населення у віці від 16 років і старше:

Рівень зайнятості = Зайняті / Особи у віці від 16 років і  старше × 100 %

1.1.Сутність та причини безробіття

Щоб пояснити причину безробіття, необхідно передусім проаналізувати наслідки нагромадження капіталу. Вони, як відомо, однозначно позитивні для  підприємців тому, що передбачається в майбутньому отримання ще більших прибутків; неоднозначні для трудящого населення тому, що нагромадження капіталу суттєво впливає на рівень його зайнятості.

Нагромадження капіталу завжди супроводжується НТП. А це означає, що в міру розвитку технічного прогресу, відносна потреба в робочій силі зменшується. В умовах НТП додатковий капітал, утворений в процесі нагромадження, притягує все менше і менше робітників порівняно зі своєю величиною. З іншого боку, старий капітал, який періодично відтворюється в новій технічній будові, відштовхує все більше і більше робітників, що раніше були ним зайняті. Це неминуче веде до виникнення надлишку робочої сили, порівняно з капіталом, що застосовується. Цей надлишок і утворює, так звану, промислову резервну армію праці, тобто безробіття.

Утворення й зростання  промислової резервної армії  праці є специфічним законом  народонаселення ринкової економіки, основаної на приватній власності  на засоби виробництва. Суть його полягає  в тому, що робітники, створюючи додаткову вартість, створюють тим самим джерело нагромадження капіталу.

Англійський економіст Т.Мальтус  у своїй праці “Досвід про  закон народонаселення” доводить, що людство на планеті розмножується  в геометричній, а виробництво  засобів існування зростає в  арифметичній прогресії. Тому, з часом, певна частина людей залишається без засобів існування, тобто стає абсолютно надлишковою, що передбачає необхідність регулювання їх кількості.

Насправді ж “надлишок” працездатного населення є відносним, тобто, воно є надлишком лише по відношенню до потреб самозростання капіталу. Там, де суспільне виробництво підпорядковане не потребам капіталу, а працює на благо людей, там не існує “надлишку” робочої сили і зникає таке соціальне явище.

Сутність безробіття полягає  в тому, що це не випадкове, а закономірне явище, породжене процесом нагромадження капіталу в умовах ринкової економіки, основаної на приватній власності на засоби виробництва. Ринкова економіка за таких умов неминуче породжує безробіття, одночасно останнє є неодмінною умовою її нормального функціонування.     

1.2 Закон Оукена

Різниця між потенційним  ВВП Y* і фактичним Yf  утворює кон’юнктурний розрив (розрив ВВП), аналіз якого в 1960-ті роки провів американський економіст Оукен. На основі емпіричних даних він виявив стійкий зв’язок між величиною циклічного безробіття та кон’юнктурним розривом:  

                                u – u* = (γ(Y* - Yf))/Y*                   (1.2)

Закон Оукена: в ситуації, коли фактичний рівень безробіття перевищує  її природний рівень на 1%, відставання  обсягу ВНП становить 2,5%.

Наявність кон’юнктурного безробіття свідчить про неповне  використання виробничих можливостей  країни.

Економічні і соціальні  наслідки кон’юнктурного безробіття:

-відповідно до закону Оукена відбувається відставання фактичного обсягу ВНП в порівнянні з тим обсягом, якого б суспільство могло досягти при своїх потенційних можливостях;

-відбувається нерівномірний розподіл втрат від безробіття серед різних соціальних верств населення;

-під час кон’юнктурного  безробіття – через тривалі  періоди бездіяльності – втрачається  кваліфікація робітників, що може  згодом зумовити значне зниження  заробітної плати чи нові звільнення.

  Сезонне безробіття  знайоме людям багатьох професій, наприклад всім, хто обслуговує  відпочиваючих на курортах. Така  незайнятість, звичайно, породжує певні  проблеми, але в ній немає нічого  трагічного: прийде новий сезон,  і з ним повернеться робота. Більш того, сезонно незайняті  люди не зовсім підходять під  саме визначення безробітного, тому  що часто не займаються активним  пошуком постійного місця роботи. Комусь не подобається такий  спосіб життя, у інших немає  потрібної кваліфікації або бажання  її отримати.

Таким чином, безробіття породжує серйозні витрати як для суспільства  в цілому, так і для окремих  його громадян (які поповнили кількість  безробітних). Наявність безробітних  означає, що країна створює менший об’єм  національного продукту в порівнянні з об’ємом при повній зайнятості. Це відбувається від того, що праці  використовується не в повній мірі. Отже, в меншому ступінню використовується й інші фактори: виробничі будівлі, обладнання, транспорт, природні ресурси, тощо. В результаті об’єм національного  виробництва стає меншим чим той, який міг би бути при повному використанні виробничих ресурсів.

Але від безробіття найбільше  страждають приватні інтереси робітників, які попали в резервну армію праці. Як показують економічні дослідження, довгострокове безробіття знижує рівень резервної заробітної плати робітників, після того як вони знаходять роботу (через втрату кваліфікації, зниження рівня професіоналізму, тобто „заіржавлення” людського капіталу). Іншою небезпекою для безробітніх, які не працюють довгий час, є їх повна неприваблювальність на ринку праці. В результаті при досягненні певного рівня безробіття є велика ймовірність її зберігання на цьому рівні. Економісти називають це явище ефектом гістерезіса, який став серйозною проблемою для західних країн в 1980-ті роки.

Термін „гістерезіс” запозичений  економістами у фізиків. Гістерезіс має місце, коли перемінна підлягає тимчасовому зовнішньому впливу і не повертається до вихідного значення навіть після того, як зовнішній  вплив вже не існує. Стосовно до безробіття гістерезіс означає, що якщо рівень безробіття збільшується, то він може і не повернутися  до вихідного значення навіть після  припинення дії, яка визвала його фактори. В цьому випадку буде спостерігатися зростання природного безробіття.

Безробіття породжує такі серйозні морально-психологічні, соціальні  і політичні проблеми, які буває  надто важко виразити кількісно. Ніякі гроші не можуть адекватно  виразити масштаби страждань і нещасть  мільйонів безробітних. Вони почуваються  непотрібними й зайвими людьми, в  них формується занижена самооцінка здібностей і всіх особистих якостей, що негативно відбивається на моральному обличчі людини, шкодить його психічному і фізичному здоров’ю, тощо. По розрахункам американських вчених, збільшення рівня безробіття на 1%, яке зберігається протягом 6 років, визиває зростання (в %) практично всіх явищ сучасної „соціальної патології” в суспільстві:

Загальної смертності –  на 2,0;

Кількості самогубств –  на 4,1;

Кількості вбивств – на 5,7;

Кількості ув,язнених в  тюрмах – на 4,0;

Кількості психічно хворих – на 4,0 

Нарешті, високе безробіття, як показує історичний досвід, може породжувати серйозні політичні  катаклізми. Так, в період Великої  депресії в кількох західноєвропейських  країнах (Германія, Італія, Іспанія), а  також в Японії демократичні сили потерпіли нищівний програш на парламентських виборах і до влади прийшли диктаторські, націонал-соціалістичні і фашистські режими, які розв’язали потім другу світову війну. На сьогодні ми  є свідками активізації націонал-патріотичних, комуністичних і навіть профашистських сил в Україні й інших країнах СНД, причина якої також криється в високому рівні безробіття.

1.3 Державне регулювання  зайнятості

За кейнсіанською теорією  зайнятості, в умовах ринкової економіки  не існує механізму, що забезпечує і  гарантує повну зайнятість.

Одним із висновків цієї теорії є фундаментальне положення  про те, що ринкова система не може вважатися саморегулюючою і  потребує планомірного і цілеспрямованого державного  регулювання.

                                      Методи державного

                                  забезпечення зайнятості

ПРЯМІ МЕТОДИ

1. Законодавче регулювання умов найму та використання робочої сили (трудове законодавство).
2. Стимулювання створення нових робочих місць та пропозиції робочої сили.
3. Заходи щодо збереження та підвищення рівня зайнятості на підприємствах.

НЕПРЯМІ МЕТОДИ

1. Державна фінансова політика (асигнування та субсидії).
2. Монетарна політика (регулювання грошового обігу).
3. Фіскальна політика (зміна податкових ставок).
4. Виплати різних допомог по безробіттю та ін.

Принципи соціального  захисту

-Забезпечення системи  ефективної зайнятості, підготовки  та перекваліфікації кадрів, яка  дозволяла б кожній людині  знаходити застосування своїм  особистим здібностям у відповідній  сфері діяльності.

-Організація ефективної  системи формування доходів, при  якій рівень отримуваної винагороди  безпосередньо визначається якістю  і результатом роботи людини  незалежно від галузі економіки,  в якій вона працює.

-Макроекономічне регулювання процесу диференціації в доходах і особистому споживанні, в тому числі податкове планування, забезпечення професійної і соціальної мобільності населення.

-Офіційне  встановлення реального рівня прожиткового мінімуму в натуральній формі та регулярна його індексація у грошовій.

-Захист інтересів споживачів, пов’язаний з переходом від ринку продавців до ринку покупців.

Ринок робочої сили –  специфічний сектор економіки. Він  відрізняється від всіх ринків тим, що на ньому переміщуються не товари із пластмаси, дерева чи металу, а живі люди. Тому його регулювання має  велике соціально-економічне і політичне  значення і складає особливу турботу  держави. Однак задача держави –  не забезпечити кожного бажаючого  роботою, тому що це збільшить інфляцію, а здержати безробіття на природному рівні, що і означає досягнення повної зайнятості.

2. Види безробіття

Для суспільства небезпечним  є не саме безробіття, а відсутність  механізму його регулювання, надійного  захисту безробітніх. 

Факторами формування безробіття можуть бути такі:

• нестача сукупного ефективного  попиту;

негнучкість системи відносних  цін і ставок заробітної плати  і викривлення в ній, пов'язані  з грошовою експансією держави і  подальшою інфляцією;

• недостатня мобільність  робочої сили;

• структурні зрушення в  економіці;

дискримінація на ринку праці  щодо жінок, молоді та національної меншості;

• демографічні зміни в  чисельності та складі робочої сили;

• сезонні коливання в  рівнях виробництва окремих галузей  економіки.

Сезоне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких потягом року відбуваються різкі коливання попиту на працю (сільське господарство, будівництво тощо).

Конверсійне безробіття спричиняється скороченням чисельності армії і зайнятих у галузях оборонної промисловості. Розміри цього безробіття можуть коливатися від незначних до великих

Технологічне  безробіття пов'язане з переходом до нової техніки і технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що (супроводжується вивільненням робочої сили і найманням працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікації.

Інституціональне  безробіття — це безробіття, яке породжується правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Воно може бути, наприклад, спричинене введенням гарантованої мінімальної заробітної плати, недосконалою податковою системою (надмірні соціальні виплати знижують пропозицію праці. Високі ставки оподаткування, скорочуючи доходи, роблять їх порівнянними із сумами виплат за соціальними програмами. Це також знижує пропозицію робочої сили).

Відкрите безробіття означає існування явно незайнятого населення, приховане — наявність формально зайнятого населення.

Застійне безробіття охоплює найстійкіший контингент безробітних — бідних, бродяг, бомжів та ін.

Економісти відрізняють  головним чином три види безробіття: фрикційне, структурне і циклічне.

2.1.Фрикційне безробіття

Фрикційне безробіття породжується постійним переміщенням населення  із одного регіону (міста, селища) в  другий, зміною професії, етапів життя (навчання, робота, народження дитини і  догляд за нею, тощо). Безробіття, яке  виникає по цим мотивам, розглядається  як добровільне, оскільки люди за власним  бажанням змінюють місце проживання, роботу, професію, приймають рішення  навчатися або мати дитину. Фрикційне  безробіття існує завжди, воно неминуче. Головна її ознака – низька тривалість. Так, в США в кінці 80-х років  приблизно 50% безробітних були такими менш чим 5 тижнів, а 80% безробітніх –  приблизно 14 тижнів. Це говорить про  те, що американське безробіття по природі  в значній мірі носить фрикційний характер, що свідчить про достатньо високу ефективність ринку робочої сили, нормальний процес перерозподілу ресурсів в економіці, а не про серйозну соціальну проблему. Істотною рисою такого безробіття є також те, що люди, які шукають роботу, володіють необхідною кваліфікацією, професійною підготовкою і навичками. На їх здатності існує попит з боку фірм.