Безробіття: національний та регіональний аспект

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ

 

 

 

 

кафедра економічної теорії

 

 

 

 

 

Курсова робота

на тему

« Безробіття: національний та регіональний аспект»

 

 

 

 

 

 

                

 

 

                                                                               Виконала:

                                                                     студентка групи ЕПП-22

                                            Стельмах Х.В.

 

                                                                     Перевірив:

                                                                     канд. екон. наук

                                                                     доц. ТНЕУ

                                                                     Фаріон М.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕРНОПІЛЬ 2013 р.

План

              Вступ

1. Безробіття : поняття , форми , причини виникнення та соціально-економічні наслідки .
2. Аналіз динаміки , причин і структури безробіття в Україні .
3. Аналіз динаміки та причини безробіття в Тернопільській області .
4. Шляхи подолання безробіття і напрями вдосконалення вітчизняної політики зайнятості .

      Висновки

               Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми. Проблема безробіття є надзвичайно актуальною сьогодні, оскільки за неповного використання наявних ресурсів робочої сили економічна система працює, не досягаючи межі своїх виробничих можливостей. Крім цього, безробіття спричинює негативні зміни в складі людських ресурсів,  а саме: погіршення якісних характеристик робочої сили, втрату працівниками їхніх професійних навичок, кваліфікації, послаблення мотивації до праці, зниження продуктивності праці, відтік найбільш кваліфікованої робочої сили за межі країни. З іншого боку, внаслідок безробіття країна має значні фінансові збитки, утримуючи безробітних, відшкодовуючи їм втрати в доходах на період пошуку нових сфер прикладання праці. Тому проблема безробіття потребує постійного вирішення, враховуючи особливості загострення його динаміки.

Теоретичні, методичні та прикладні аспекти безробіття досліджували такі вітчизняні науковці як С. Бандура, Д. Богиня,Р. Кузнєцова, Е. Лібанова, В. Онікієнко, Г. Осовий,І. Петрова, В. Петюха, І. Черніна, М. Шаленко та інші. Для визначення реальних масштабів безробіття використано дані обстежень населення з питань економічної активності, що здійснюються в Україні органами державної статистики.

Також вирішенням проблеми безробіття займалися такі вчені, як Л. Гальків, І. Моцін, М. Папієв, О. Піжук, Я. Міклош, В.Фелоренко. Питання взаємозв’язку інфляції і безробіття досліджував А. Філліпс, в подальшому П. Самуельсон та Р. Солоу, які розробили «криву Філіпсона». Артур Оукен прийшов до висновку, що рівень безробіття знаходиться у визначеній числовій залежності від динаміки внутрішнього валового продукту. Проте ряд питань, пов’язаних з безробіттям в Україні, особливо у методологічному плані, залишаються недостатньо дослідженими. Це стосується, насамперед, проблеми соціально-економічних наслідків та втрат від безробіття, а також його впливу на безпечний національний розвиток.

Мета дослідження полягає у виявленні умов, причин і наслідків виникнення та поширення безробіття, характеристиці його особливостей і тенденцій,  обґрунтуванні наукових пропозицій щодо державного регулювання ринку праці і скорочення безробіття. Досягнення цієї мети передбачає вирішення завдань, пов'язаних із систематизацією умов і причин виникнення і поширення безробіття в Україні, виявлення особливостей, форм, тенденцій безробіття та його соціальних наслідків.

Відповідно до цієї мети було поставлено наступні  завдання:

• узагальнити та розвинути теоретичні положення щодо сутності ‚ місця й ролі безробіття як соціально-економічної категорії, визначити причини виникнення безробіття;
• проаналізувати обсяги та рівень безробіття в Україні і регіонах (зокрема в Тернопільській області);         
• визначити основні соціально – економічні наслідки безробіття;  
• визначити тривалість безробіття та фактори ‚ що впливають на нього;
• розробити організаційно-економічний механізм регулювання безробіття в Україні та визначити напрями його вдосконалення.

Об’єктом дослідження є  безробіття в економіці України, а його предметом – теоретичні, методичні та практичні питання державного регулювання безробіття та напрями його вдосконалення.

Методологічною базою дослідження є концептуальні положення сучасною економічної теорії, праці відомих вчених, монографічні та спеціалізована  наукова література. Методичний апарат дослідження складають такі методи:

• діалектичний метод наукового пізнання;
• методи емпіричного та теоретичного дослідження,
• системний підхід;
• наукова індукція та дедукція;
• метод аналізу і синтезу;
• історичний метод;
• статистичні прийоми, групування, динамічних порівнянь, графічного зображення;
• методи узагальнення та формалізації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. . Безробіття : поняття , форми , причини виникнення та соціально-економічні наслідки .

Безробіття — це соціально-економічне явище, при якому частина економічно активного населення не зайнята у сфері економіки. Безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї.

Безробіття в ринковій економіці – це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Безробіття має циклічний характер [3, с.248].

Безробітними є особи, зареєстровані на біржі праці, які активно шукають роботу. Тимчасово звільнені й ті, хто має намір приступити до роботи протягом 30 днів, вважаються безробітними, якщо вони і не виконують другої вимоги щодо активних пошуків роботи. До незайнятого належить те населення, яке відмовляється від пропонованої йому роботи. Сукупність зайнятого і безробітного населення називається самодіяльним населенням [10, с.123].

Західні економічні школи дотримуються різних поглядів на суть та причини безробіття.

Безробіття уперше виникло у Великобританії на початку ХІХ ст. Проте до кінця століття воно не мало масового характеру, зростало лише в період економічних криз.

Першу спробу з'ясувати сутність і причини безробіття зробив англійський економіст Т. Мальтус. Він пояснював його надто швидким зростанням населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування. Ця теорія з певними модифікаціями існує й нині. Засобами усунення безробіття Т. Мальтус і неомальтусіанці вважають війни, епідемії, свідоме обмеження народжуваності та ін. Основними недоліками цієї теорії є, по-перше, характеристика людини лише як біологічної істоти, ігнорування її соціальної сутності. По-друге, Т. Мальтус та його послідовники ігнорували або істотно недооцінювали роль науково-технічного прогресу. По-третє, висновки Т. Мальтуса не підтвердила практика [1,с.221-223].

Найпоширенішою в наш час є кейнсіанська теорія безробіття. Згідно з якою його причиною є недостатній сукупний попит на товари. Держава, підвищуючи доходи, або знижуючи податки, може збільшити в економіці суспільний попит, що зумовить зростання попиту на робочу силу, а це, в свою чергу, знизить рівень безробіття.

Поява в Україні масового безробіття зумовлено, передусім, самим фактом постійного і істотного зростання числа людей, які втратили, або не можуть знайти регулярну оплачувану роботу. У свою чергу, спробам зрозуміти суть, динаміку, перспективи новогоі викликає тривогу соціального явища сприяли, з одного боку. Подолання примусово нав'язувалися уявлень про тривалій відсутності у нас безробіття як свідоцтві незаперечного переваги соціалізму, а з іншого - регулярними (починаючи з 1993 р.) публікаціями основних статистичних та соціологічних показників росту і поширення безробіття[5, с.82-86].

Безробіття зумовлене комплексом причин:

• структурними змінами в економіці;
• нерівномірністю розвитку продуктивних сил у народному господарстві, в окремих регіонах;
• постійним прогресом техніки, особливо його революційної форми - НТР;
• пошуком працівниками нових робочих місць, де вища заробітна плата, змістовніша робота;
• диспропорційністю розвитку економіки;
• обмеженістю попиту на товари і послуги тощо[9, с. 129].

Як показує статистика, кількість безробітних значно збільшується в періоди криз і зменшується в періоди підйомів[12].

Населення будь-якої країни розділяють на тих людей, які входять до складу робочої сили (L), і тих, які не входять (N). Робоча сила складається з тих людей, які зайняті (E), і тих, хто не має роботи, але хотів би працювати. Саме останні входять до числа безробітних (U). Офіційна статистика заснована на прагматичному підході, який визначає безробітних як людей, які тимчасово звільнені і чекають бути потрібними своїм попереднім наймачам, або як людей без роботи, які активно шукали роботу протягом певного часу.

Виходячи з цього, рівень безробіття (u) являє собою відсоткове співвідношення кількості безробітних (U) до кількості робочої сили (L):

u= (U/L)100% [3, с.145].

Однак наявність загального підходу до визначення безробіття не гарантує однакових методів виміру безробіття в різних країнах.

При аналізі безробіття економісти не обмежуються тільки показниками номінального рівня безробіття. Безробіття ніколи не буває рівномірно розподілене серед населення країни. Одні групи населення потерпають більше, ніж інші, а безробіття в усіх без виключення групах пояснюється широким спектром причин.

Як показує статистика, в розвинутих країнах безробіття в середньому трохи вище серед жінок, ніж серед чоловіків. Значно більші різниці спостерігаються в окремих вікових групах. Так, безробіття серед підлітків в віці від 13 до 19 років майже в три рази вище, ніж серед дорослих[15]. Це відноситься не до всіх країн .

Безробіття є не тільки економічною, але й серйозною соціального проблемою. Причому соціальні втрати більш суттєві для суспільства. Узагалі наслідки безробіття дуже різноманітні та масштабні за впливом. Щоб оцінити ступінь цього впливу, доцільно провести дослідження як економічних, так і соціальних наслідків безробіття.

Наявність безробіття в суспільстві свідчить про неповне використання трудових ресурсів. Надмірне безробіття, без сумніву, негативно відображається на всій економіці країни.

У цілому вплив безробіття на економічне та соціальне життя суспільства суперечливий.

До негативних соціально-економічних наслідків безробіття можна віднести:

1. Незайнята робоча сила означає недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, що є наслідком природного й фактичного безробіття (і відповідно зайнятості).

2. Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, тобто спрацьовує на користь вимог союзів підприємців.

3. При тривалому безробітті працівник втрачає кваліфікацію, а одержання нової кваліфікації й адаптація до нових умов часто протікають для нього болісно. За результатами досліджень, працівник навіть після трьох місяців безробіття досягає попередньої продуктивності праці лише приблизно через 7 місяців [20].

4. Безробіття веде до прямого падіння раніше досягнутого рівня життя. Допомога по безробіттю завжди є меншою, аніж заробітна плата і має тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний, інвестиційний попит, скорочує обсяги заощаджень у населення.

5. Сам факт безробіття наносить людині тяжку психологічну травму, порівняну із самими неприємними обставинами (смерть близьких, тюремне ув'язнення тощо). Про масштаби соціальних наслідків безробіття свідчить ряд фактів. Зокрема, практично у всіх країнах найбільш уразливими соціальними групами, які найбільше страждають від безробіття, є молодь та жінки. [19].

Безробіття несе прямі економічні витрати для всього суспільства. Коли частина людей залишається без роботи, це означає, що виробництво скорочується у порівнянні з обсягом, що міг бути досягнутий в умовах повної зайнятості. Згідно з оцінками експертів, збільшення безробіття на 1% призводить до втрати майже 2% обсягу річної продукції, тобто суспільство втрачає визначений обсяг недовироблених товарів і послуг. Незважаючи на негативні і важкі наслідки безробіття, можна відзначити й ряд позитивних моментів, пов'язаних із ним.

По-перше, на думку більшості економістів, безробіття – найважливіша умова нормального й безперебійного функціонування економіки. Воно, зокрема, забезпечує формування резерву робочої сили.

По-друге, забезпечується необхідний виробництву перерозподіл кадрів та їх зосередження в тих видах діяльності, що необхідні споживачам.

По-третє, роботодавці мають можливість підібрати висококваліфікованих кваліфікованих спеціалістів. Відбувається стимулювання робітника до систематичного підвищення своїх фахових навичок і вмінь.

По-четверте, безробітна людина має вільний час і може приділяти його родині, вихованню дітей, одержуючи при цьому допомогу по безробіттю [21].

Соціально-економічні наслідки безробіття можна сформулювати таким чином: відбувається знецінення, недовикористання людського потенціалу суспільства, погіршується якість життя безробітних та їх членів родини, підсилюється тиск на розмір заробітної плати зайнятих із боку конкуруючих на ринку праці, збільшуються витрати суспільства й індивіда на відновлення чи зміну професійного статусу і рівня продуктивності праці, формуються категорії осіб із девіантною поведінкою, схильних до вчинків, що суперечать прийнятим соціальним нормам і цінностям.

Безробіття - це складна економічна, соціальна та психологічна проблема. Воно робить економіку неефективною, а соціальні відносини - напруженими. Крім того, людина, що стала безробітною зазнає надзвичайного психологічного навантаження, втрачає можливість реалізувати свої потенційні творчі здібності працівника, відчуває свою непотрібність, нездатність утримувати себе та свою сім'ю, впадає в депресію і т. ін. [2,126].

Безробіття як економічний феномен пов'язане з перевищенням пропозиції ресурсу праці над попитом на цей ресурс.

Безробіття як соціально-економічний феномен пов'язане з інституціональними чинниками. Працездатними вважаються люди віком від 15 до 70 років[7]. Саме ці вікові межі визначають чисельність робочої сили (ЧРС).

Чисельність робочої сили - це чисельність населення віком від 15 до 70 років, яке прагне реалізувати свою здатність працювати за наймом з метою отримання доходу в грошовій чи натуральній формі [4]. Іншими словами, ЧРС називають трудовими ресурсами або економічно активним населенням.

З огляду на це, все населення країни поділяють на такі групи:

• інституціональне - особи, що не досягли працездатного віку, та ті, які вже вибули зі складу робочої сили у зв'язку з постійною втратою працездатності (інваліди), виходом на пенсію, перебуванням у тривалій ізоляції тощо;
• не інституціональне, яке становлять працездатні особи, що, в свою чергу, поділяються на дві підгрупи:
• економічно активне населення, до складу якого входять безробітні та особи, що працюють за наймом, тобто зайняті та безробітні;
• економічно неактивне населення, до складу якого входять особи, що добровільно не працюють за наймом (домогосподарки, студенти, люди вільних професій, підприємці та ін.).

Безробітні - це непрацюючі особи, що входять до складу робочої сили, які активно шукають роботу (зареєстровані на ринку праці) і готові почати працювати в будь-який момент.

Такими, що вибули зі складу робочої сили, вважають осіб, які не мають роботи за наймом і активно її не шукають. Вони входять до складу економічно неактивного населення. Крім названих вище категорій, до вибулих зі складу робочої сили відносять і тих, хто втратив надію знайти роботу та припинив її шукати.

Існує два види безробіття: вимушене і добровільне.

Добровільне безробіття пов'язане з вільним волевиявленням особи, яка входить до складу робочої сили, утриматись від пропозиції праці за неприйнятних для неї умов.

Вимушене безробіття не пов'язане з вільним волевиявленням особи, яка входить до складу робочої сили, а зумовлене чинниками, що перебувають поза її вибором.

Добровільне та вимушене безробіття проявляються у відповідних формах.

Існує досить багато форм безробіття, але найважливішими з них є три: фрикційне, структурне і циклічне [9, с. 180- 185]. Саме ці форми важливі для визначення природного рівня безробіття. Кожна з форм безробіття має свої причини. Тому визначення форм пов'язують з причинами, що їх породжують, тривалістю та типом безробіття.

Фрикційне безробіття виникає у зв'язку з тим, що встановлення рівноваги між кількістю та якістю найманих працівників, з одного боку, і кількістю та якістю робочих місць - з іншого, потребує певного часу.

Ця форма, таким чином, пов'язана з пошуком та очікуванням роботи, що відповідає певній кваліфікації, уподобанням і рівню винагороди.

Фрикційно-безробітні вже мають кваліфікацію, навички, досвід, які можна продати на ринку праці. Якщо людина хоче змінити місце роботи (територіально), змінити кваліфікацію чи перейти на аналогічну роботу з вищою заробітною платою, вона вирішує цю проблему добровільно. Тому фрикційне безробіття, як правило, добровільне і короткострокове.

Структурне безробіття зумовлене змінами в структурі попиту на працюючих у зв'язку зі змінами структури економіки. Ця форма безробіття виникає у зв'язку з тим, що певні професії "старішають" і потреба в них значно зменшується або й зовсім зникає. Разом з тим виникають галузі та види виробництв, які потребують нових навичок, кваліфікацій, знань, професій. Далеко не завжди колишній шахтар може стати кваліфікованим перукарем, продавцем чи програмістом. Це означає, що структурне безробіття є вимушеним і значно тривалішим, ніж фрикційне.

Фрикційне та структурне безробіття становлять природне безробіття.

Природним вважають таке безробіття, за якого:

- досягається потенційний обсяг  національного виробництва (спостерігається  за повного та раціонального  використання всіх видів ресурсів);

- немає інфляції;

- спостерігається повна зайнятість, тобто така зайнятість, за якої  зберігається конкуренція на  ринку праці та забезпечується  ефективне використання найманої  праці. Повна зайнятість - це зайнятість за природного рівня безробіття, величина якого становить 5-6 %.

Віднесення фрикційного безробіття до природного не викликає сумніву, оскільки воно є вільно обраним (добровільним), а економічна свобода - основа ринкової поведінки суб'єктів. Щодо структурного безробіття, яке є вимушеним, дехто з науковців не визнає його природним. І все ж вагомим аргументом на користь зарахування структурного безробіття до природного є те, що зміна структури виробництва зумовлюється зміною суспільних потреб, що безумовно відповідає економічній природі людини.

Циклічне безробіття - це відхилення фактичного безробіття від природного в той чи інший бік. У період рецесії відбувається падіння обсягів національного виробництва нижче від потенційного рівня, фактичне безробіття перевищує природний рівень. У період буму, коли має місце інфляційне зростання економіки, фактичний обсяг ВВП перевищує потенційний рівень, а фактичний рівень безробіття буде нижчим від природного рівня.

Існують й інші форми безробіття, які не чинять визначального впливу на економіку, але знати про які важливо, оскільки вони зачіпають інтереси певних груп працездатних:

- сезонне безробіття - вимушена форма безробіття, зумовлена специфічними умовами виробництва в певних галузях (сільське господарство (рослинницькі галузі), цукроваріння, лісництво, риболовецькі галузі тощо. Часто в період міжсезоння люди вдаються до самозайнятості або виїздять на роботу в інші регіони, оскільки недостатньо працезабезпечені. Ця форма безробіття тяжіє до фрикційного, хоча має також власну специфіку;

- технологічне безробіття - вимушена форма безробіття, пов'язана з вивільненням працівників у зв'язку з запровадженням нової високопродуктивної техніки та технології. Ця форма безробіття тяжіє до структурного;

- молодіжне безробіття стосується молоді, яка вперше виходить на ринок праці й не може отримати роботу. Ринок виявляється байдужим до пропозиції праці з боку молодих людей, оскільки вони ще не мають досвіду, а подекуди й належної кваліфікації, але потребують, згідно з законодавством, пільгових умов (нешкідливе виробництво, неповний робочий день, більша відпустка тощо).

Безробіття характеризується двома основними показниками: рівнем і тривалістю.

Рівень безробіття визначається за формулою :

Формула 1.1

,

де U - рівень безробіття; F - чисельність безробітних; R - чисельність робочої сили (економічно активного населення).

Якщо R позначати як (L + F), де L - чисельність зайнятих, то формула 1.1 матиме такий вигляд:

Формула 1.2

.

Крім того, рівень безробіття можна визначити як відношення частки тих, хто щомісяця втрачає роботу, до суми часток тих, хто щомісяця втрачає роботу, та тих, хто щомісяця її знаходить, тобто:

Формула 1.3

[3, с. 189-191].

Безробіття, як і кризу перевиробництва, також не можна оцінювати однозначно. Воно виконує як конструктивні, так і деструктивні функції. З одного боку, це "резервна армія праці"; це важіль накопичення і навіть необхідна умова нормального функціонування і розвитку ринкової економіки. З іншого боку, - це неповне використання трудових ресурсів, зниження середнього рівня життя населення, руйнація традиційних цінностей сучасного суспільства.

Вплив безробіття на обсяг річного національного виробництва дослідив американський учений Артур Оукен. Він виявив математично зв'язок між перевищенням фактичного рівня безробіття над природним і втратами ВВП:

Формула 1.4

 

де р - коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного безробіття; U - фактичний рівень безробіття; U* - природний рівень безробіття; У *- потенційний обсяг ВВП; У - фактичний обсяг ВВП[5, с.98].

Отже, економіка, яка працює в умовах природного рівня безробіття, зазнає переважно конструктивного впливу, а рівень безробіття, що перевищує природний, чинить переважно згубний вплив на економіку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. . Аналіз динаміки , причин і структури безробіття в Україні .

Рівні економічного розвитку регіонів залежать від географічного та геополітичного положення регіонів, їхнього рівня соціально-економічного розвитку, а саме тому суттєво відрізняються. До числа основних якісних показників, які суттєво впливають на рівень економічного розвитку регіонів, належать ступінь рівномірності розселення населення, моно- чи мегафункціональність міст, тіснота зв'язку рівня життя населення від ефективності роботи промислових підприємств. Ці характеристики в кінцевому рахунку результуються у показнику безробіття.

По складу безробітних можна судити про гостроту проблеми безробіття в тому чи іншому регіоні. Саме в тих регіонах, де переважають жінки та особи з високим рівнем освіти, можна зробити висновок про початкову стадію безробіття. Рівень безробіття та напруга на ринку праці в таких регіонах, як правило, не висока, хоча зростати вони можуть високими темпами. В тих же регіонах, де серед безробітних переважає молодь та особи з низьким рівнем освіти, проблема безробіття постає дуже гостро, але чисельність безробітних зростає повільніше, ніж в середньому по країні [13, с.254].

Офіційна статистика в Україні використовує на рівноправних началах два показника масштабів безробіття: чисельність безробітних, офіційно зареєстрованих державною службою зайнятості, та чисельність безробітних, яка визначається згідно з методологією МОП. Розрахунок цих показників базується на застосуванні двох основних методів вимірювання: на основі даних Державної служби зайнятості про зареєстрованих безробітних та загальнонаціональних вибіркових обстежень домогосподарств.

Безробіття є макроекономічною проблемою, яку формують такі чинники:

1) структурні  зрушення в економіці, що призводять  до масштабних змін у структурі й кількості попиту на робочу силу, мають особливо тяжкі наслідки в періоди стагнації або зниження ділової активності;

2) зниження  темпів економічного розвитку спричиняє зменшення кількості робочих місць, порушення збалансованості кількості працівників і кількості робочих місць;

3) недостатній  сукупний попит;

  4) інфляція викликає скорочення капітальних вкладень, зниження реальних доходів населення, що викликає збільшення пропозиції зі зменшенням попиту на робочу силу;

5) співвідношення  цін на фактори виробництва, яке веде до переважання працеощадних технологій;

6) сезонні  коливання виробництва, що викликають  зміни у попиті на робочу  силу;

7) науково-технічний  прогрес, що збільшує диспропорції  між попитом і пропозицією робочої сили.

У країнах перехідної економіки головними причинами високого рівня безробіття є:

1) утримання  надлишкової робочої сили на  багатьох підприємствах;

2) якісна невідповідність пропозиції робочої сили потребі в ній;

3) рух робочої сили (професійний, соціальний, регіональний). У цих країнах, і зокрема в Україні, безробіття формується під впливом сукупності соціальних факторів, серед яких основними є:

1) недосконале  трудове законодавство, як результат компромісу між вимогами працівників, профспілок і держави, що посилює негнучкість ринку праці, зменшує питому вагу живої праці через скорочення попиту на неї підприємців;

2) трансфертні  платежі, що впливають як на зниження, так і напідвищення безробіття;

3) недостатня професійна і територіальна мобільність робочої сили;

4) недостатній  розвиток програм зайнятості;

5) низький  рівень і статус системи освіти, професійної підготовки перепідготовки;

6) брак  інформації про вільні робочі  місця;

7) низька  економічна активність різних  груп населення. Крім того, діють і демографічні фактори – це зміни чисельності населення і зміни статево-вікової структури.

Усі ці фактори не вичерпують причинно-наслідкових залежностей безробіття і є лише найпоширенішими.