Безробіття в Україні ,причини ,види ,наслідки

 

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

 

 

Кафедра економічної теорії

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Політекономія»

на тему: «Безробіття в Україні: причини, види і наслідки»

 

 

 

Керівник роботи,

к.е.н., доц. О. П. Соболєва

 

 

 

Студент факультету банківської справи

І курсу, групи 11-БС

Спеціальність 6.050100

«Банківська справа» Г. О. Киторога

 

 

 

 

 

ХАРКІВ 2009 
ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

Досягнення високого рівня зайнятості - одна з основних цілей економічної політики будь-якої держави. Економічна система, що створює додаткову кількість робочих місць, ставить задачу збільшити кількість суспільного продукту і тим самим у більшому ступені задовольнити матеріальні потреби населення. При неповному використанні наявних ресурсів робочої сили система працює не досягаючи границі своїх виробничих можливостей. Чималу втрату безробіття наносить і життєвим інтересам людей, не даючи їм прикласти своє уміння в тому роді діяльності, в якому людина може найліпшим образом виявити себе, через це люди переносять серйозний психологічний стрес.

На різних етапах розвитку людського суспільства ефективність використання робочої сили була різною. Первісному суспільству була притаманна повна зайнятість працездатного населення общини і одночасне перенаселення окремих територій; звідси постійна боротьба племен за територію. При рабстві була присутня повна зайнятість рабів і відносне перенаселення вільних громадян, частина яких ставала колоністами або воїнами, а їх основним призначенням було поповнення армії рабів. При феодалізмі існувало абсолютне і відносне аграрне перенаселення. В умовах капіталізму на індустріальному етапі його розвитку, при пануванні ринкових відносин виникло нове соціально – економічне явище – армія безробітних.

На даному етапі економісти толкують явище та причини безробіття по-новому, що я і буду аналізувати в даній курсовій роботі.

Безробіття – соціально-економічне явище, пов’язане з перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту на неї, стан незайнятості частини економічно активного населення. Водночас безробіття — це економічна категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.

Мета даної курсової роботи – розглянути та проаналізувати поняття, показники безробіття, причини його виникнення, наслідки та вплив на економіку країни. Розглянути можливі методи боротьби з таким явищем як безробіття, визначити та проаналізувати проблеми безробіття в Україні та заходи держави з регулювання зайнятості.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

• досліджено роль безробіття в розвитку суспільства;
• наведено сучасний стан ринку праці в Україні;
• запропоновані шляхи подолання безробіття.

Об’єктом дослідження виступає складне економічне, соціальне і психологічне явище – безробіття.

Предмет дослідження - теоретичне обґрунтування безробіття та методи пошуку найбільш ефективних шляхів його подолання, а також теоретичні і практичні проблеми, які пов’язані з безробіттям.

Значний внесок у розробку питань щодо теорії і практики функціонування ринку праці та зайнятості внесли такі відомі економісти як В.Петі, Ж.Б.Сей, Т.Мальтус, К.Маркс, Д.М.Кейнс, А.Пігу, О.Філліпс, С.В.Васильченко, В.М.Петюх, М.Бутко., В.Я.Бобров, Г.І.Башнянин та багато інших.

Зокрема, також слід відзначити законодавчі акти, які стали теоретичною базою для курсової роботи: ЗУ «Про зайнятість населення», ЗУ «Про загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття» та Конституція України.

Для досягнення визначеної мети моєї курсової роботи залежно від складності наукових завдань застосовувався комплекс загальнонаукових методів: аналіз і узагальнення, класифікація, оцінювання; системний та порівняльний аналіз.

На мій погляд, дана курсова робота дає можливість зрозуміти таке негативне явище безробіття та його вплив на економіку. Надає знання можливого запобігання безробіття та боротьби з безробіттям при його виникненні.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ БЕЗРОБІТТЯ

 

 

 

1.1 Сутність поняття безробіття та причини його виникнення

 

 

Безробіття – соціально-економічне явище, пов'язане з перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту на неї, стан незайнятості частини економічно активного населення.

За визначенням МОП (Міжнародна організація праці), безробітною вважається особа, яка досягла законодавче встановленого віку, не працює за грошову винагороду і докладає активних зусиль її знайти.

В Україні згідно із Законом "Про зайнятість населення" безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу) або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу і здатні приступити до праці [2].

Безробіття - незайнятість частини економічно активного населення у господарчій діяльності.

Економічно активне населення – частина населення, зайнята суспільне корисною діяльністю, яка приносить прибуток, до цієї категорії включають також і безробітних.

Зайнятими вважаються особи віком від 17 до 70 років, які протягом тижня відпрацювали хоча б одну годину (в сільському господарстві не менше 30 годин), незалежно від того є ця робота постійною чи тимчасовою.

Факторами формування безробіття можуть бути:

• нестача сукупного ефективного попиту;
• негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати і викривлення в ній, пов'язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією;
• недостатня мобільність робочої сили;
• структурні зрушення в економіці;
• дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді та національної меншості;
• демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили;
• сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки [15.24].

Аналіз причин безробіття дають багато економічних шкіл. Одне із самих ранніх пояснень дано в праці англійського економіста-священика Т. Мальтуса (кінець 18 століття ) “Досвід про закон народонаселення”. Мальтус помітив, що безробіття викликає демографічні причини, у результаті яких темпи росту народонаселення перевищують темпи зростання виробництва. Недолік цієї теорії полягає в тому, що вона не може пояснити виникнення безробіття у високорозвинених країнах з низькою народжуваністю.

Досить ретельно досліджував безробіття К. Маркс у “Капіталі” (друга половина 19 століття). Він відзначив, що з технічним прогресом росте маса і вартість засобів виробництва, що приходяться на одного працівника. Це приводить до відносного відставання попиту на працю від темпів нагромадження капіталу, і в цьому криється причина безробіття. Таке трактування математично не цілком коректне, тому що якщо попит на робочу силу росте, те безробіття зникає, чи хоча б розсмоктується, незважаючи на те що ріст капіталу відбуваються ще більш високими темпами.

Маркс допускав і інші причини, зокрема, циклічність розвитку ринкового господарства, що робить її постійним супутником розвитку ринкового господарства.

 

Виведення безробіття з циклічного розвитку економіки стало після Маркса стійкою традицією в економічній теорії. Якщо економіка розвивається циклічно, коли підйоми і спади переміняють один одного, наслідком цього стає вивільнення робочої сили і згортання виробництва, збільшення армії безробітних.

Заслуга Кейнса в розробці теорії безробіття в тім, що він представив логічну модель механізму, що розкручує економічну нестабільність і її інтегральну складову - безробіття. Кейнс помітив, що в міру росту національного господарства в розвитому ринковому господарстві в більшості населення не весь прибуток споживається, визначена його частина перетворюється в заощадження. Щоб вони перетворилися в інвестиції необхідно мати визначений рівень так названого ефективного попиту, споживчого та інвестиційного. Падіння споживчого попиту гасить інтерес вкладати капітал, і, як наслідок, падає попит на інвестиції. При падінні стимулів до інвестування, виробництво не росте і навіть може згортатися, що приводить до безробіття.

Цікаве трактування безробіття видного англійського економіста А. Пігу, що у своїй відомій книзі “Теорія безробіття” (1923 р.) обґрунтував тезу про те, що на ринку праці діє недосконала конкуренція. Вона веде до завищення ціни праці. Тому багато економістів указували, що підприємцю вигідніше заплатити високу заробітну плату кваліфікованому фахівцю, здатному збільшити вартість випуску продукції. За рахунок високопродуктивної праці підприємець має можливість скоротити робочий персонал (діє принцип: краще взяти одного на роботу і добре йому заплатити, чим тримати 5-6 чоловік з меншою зарплатою). У своїй книзі Пігу детально і всебічно обґрунтовував думку, що загальне скорочення грошової заробітної плати може стимулювати зайнятість. Але все-таки ця теорія не може дати повного пояснення джерел безробіття. Та й статистика не підтверджує положення про те, що армія безробітних завжди поповнюється за рахунок працівників з порівняно низьким рівнем заробітної плати. Досвід переходу окремих країн до ринку свідчить про те, що в кожний період рівень зайнятості і масштаби безробіття характеризуються значними коливаннями, зумовленими сукупним впливом багатьох чинників [13.73]. При цьому причини появи безробіття і його види можуть дуже різнитися, докладніший їх опис буде наведений у підрозділі 1.2.

Але серед основних і загальних причин безробіття виділяють наступні:

структурні зрушення в економіці, що виражаються у впровадженні нових технологій, згортанні виробництва в традиційних галузях, закритті технічно відсталих підприємств. Це призводить до скорочення зайвої робочої сили.

економічний спад чи депресія, що змушують роботодавців знижувати потребу у всіх ресурсах, у тому числі і трудових.

економічна конкуренція, зокрема на ринку праці.

 політика уряду в галузі  оплати праці: підвищення мінімального  розміру заробітної плати збільшує витрати виробництва і тим самим знижує попит на робочу силу.

сезонні зміни в рівні виробництва в окремих галузях економіки.

зміни в демографічній структурі населення, зокрема зростання чисельності населення в працездатному віці збільшує попит на працю і, отже, зростає імовірність безробіття.

Перехідна економіка, яка має місце в Україні, породжує такі додаткові причини безробіття:

трансформаційний спад;

надмірна зайнятість в адміністративно-командній економіці;

масштабна структурна трансформація;

зниження рівня державного патерналізму (додаток А та Б).

 

 

1.2. Види безробіття та основні його показники

 

 

В сучасній економічній теорії розрізняють відкрите й приховане безробіття. Відкрите безробіття означає існування явно незайнятого населення, приховане — наявність формально зайнятого населення.

Можна виділити такі види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне, сезонне, інституціональне.

Фрикційне безробіття пов'язане з переміщенням людей з однієї роботи на іншу, а також із однієї місцевості в іншу. Фрикційне безробіття означає, що існують постійний зв'язок між звільненням з однієї організації і найманням працівників іншими організаціями, заміщення одних професій іншими, рух працівників з одних галузей в інші тощо [15.26].

Фрикційне безробіття вважається неминучим і в якійсь мірі навіть бажаним. Це виражається в тому, що робітники, переходять з низькооплачуваної роботи на більш високооплачувану і більш продуктивну роботу. Це означає більш високі доходи для робочих і більш раціональний розподіл трудових ресурсів, що має наслідком збільшення реального об’єму національного продукту.

Фрикційне безробіття непомітно переходить в структурне. З часом в структурі споживчого попиту і в технології відбуваються зміни, які змінюють загальну структуру попиту на робочу силу. Внаслідок таких змін попит на деякі види професій зменшується чи припиняється зовсім. Попит на інші професії, включаючи нові, які раніше не існували, зростає. В результаті у деяких робочих немає навичок, які можливо було б швидко продати, їх навички застаріли і стали непотрібними після змін у технології і характері споживчого попиту.

Виникнення структурного безробіття пов'язане зі структурними зрушеннями в економіці, закриттям застарілих підприємств і виробництв, скороченням випуску продукції у разі переорієнтації виробництва, закриття шкідливих підприємств.

Різниця між фрикційним і структурним безробіттям доволі невизначена. Істотна різниця полягає в тому, що у “фрикційних” безробітних є навички, які вони можуть продати, а “структурні” безробітні не можуть одразу отримати роботу без перепідготовки, додаткової освіти, а то і зміни місця проживання. Фрикційне безробіття має більш короткостроковий характер, а структурне безробіття більш довготривале, а тому вважається більш серйозним [15.28].

Причиною структурного безробіття є територіальна і кваліфікаційна невідповідність між вільними робочими місцями і безробітними.

У структурному безробітті можна відокремити технологічне й конверсійне безробіття.

Технологічне безробіття пов'язане з переходом до нової техніки і технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і найманням працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікації.

Конверсійне безробіття спричиняється скороченням чисельності армії і зайнятих у галузях оборонної промисловості. Розміри цього безробіття можуть коливатися від незначних до великих.

Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різкі коливання попиту на працю.

Сезонне безробіття пов'язане з різними обсягами виробництва, виконуваними деякими галузями в різні пори року, тобто в одні місяці попит на робочу силу в цих галузях росте (отже, знижується безробіття), в інші - зменшується (а безробіття зростає). До галузей, для яких характерні сезонні коливання обсягів виробництва (а значить - і зайнятості) відносяться насамперед сільське господарство і будівництво.

Циклічне — це вид безробіття, яке постійно змінюється за своїми масштабами, тривалістю і складом, що пов'язано з циклом ділової кон'юнктури. Масштаби і тривалість циклічного безробіття досягають максимуму під час спаду (кризи) виробництва і мінімуму — під час піднесення. Отже, розміри ринку праці коливаються разом з коливаннями циклу ділової кон'юнктури. Найбільшою мірою від циклічного безробіття страждають молодь, жінки, люди похилого віку і некорінне населення [15.29].

Під циклічним безробіттям розуміють безробіття, викликане спадом, тобто тією фазою економічного циклу, яка характеризується недостатністю загальних витрат. Коли сукупний попит на товари та послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. З цієї причини циклічне безробіття інколи називають безробіттям, пов’язаним з дефіцитом попиту.

Інституціональне безробіття породжується інертністю ринкових  механізмів, відсутністю нормальних умов для функціонування інститутів ринкової економіки. Високий рівень допомоги по безробіттю може істотно знижувати  активність людини в пошуках нової роботи. В умовах України цей варіант безробіття малопомітний.

Можна також виділити добровільне безробіття, викликане тим, що в будь-якім суспільстві існують прошарок людей, що по своєму психічному складі чи з інших причин не хочуть працювати або внаслідок того, що робітники не хочуть працювати за пропоновану їм заробітну плату, але стали б до роботи, якби  вона була вищою.

Регіональне безробіття є наслідком моно економічного напряму в розвитку деяких районів країни, а також існування раніше закритих міст і зон проживання. Місцева влада безсила перед цим безробіттям, оскільки спостерігається наявність складної комбінації демографічних, соціальних, політичних й економічних факторів. В Україні воно характерне для таких  економічних районів, як Донецький, Південний, Західний та ін..

Приховане безробіття — широкомасштабне явище, зумовлене нерозвиненістю ринкових відносин. Спостерігається у багатьох галузях народного господарства України. Цю форму безробіття розглянемо детальніше.

Приховане безробіття характерне для вітчизняної економіки. Його суть в тім, що в умовах неповного використання ресурсів підприємства, викликаного економічною кризою, підприємства не звільняють працівників, а переводять їх або на скорочений режим робочого часу (неповний робочий тиждень чи робочий день), або відправляють у змушені неоплачені відпустки. Формально таких працівників не можна визнати безробітними, однак фактично вони є такими.

Сучасний ринок робочої сили в Україні можна підрозділити на відкритий і прихований. Відкритий ринок робочої сили, у свою чергу, має офіційну й неофіційну частину. Офіційна частина відкритого ринку включає в себе вільну робочу силу, вакансії, зареєстровані у відповідних структурах служби зайнятості. Неофіційна частина — це та кількість людей і вакансій, які не охоплені послугами органів працевлаштування (фактично важко цю частину виміряти кількісно). Прихований ринок робочої сили утворюють працівники, які зберігають статус зайнятих, але для них можливість втратити роботу надзвичайно висока [6.128].

Оскільки незареєстрована зайнятість — явище нове для нашої дійсності,  дамо йому пояснення.

Незареєстрована зайнятість — це, по суті, самозайнятість, виключена зі сфери цивілізованих соціально-трудових норм і відносин, її існування веде до утворення так званого неформального сектора економіки, близького до того, який нині, за оцінкою Міжнародної організації праці (МОП), забезпечує зайнятість і доходи 60 - 70 % населення окремих слаборозвинутих країн Азії й Африки. Як і там його виникнення в Україні зумовлене нестачею інвестицій, які направляються на створення робочих місць, високою вимушеною незайнятістю праці у формальному секторі економіки, відсутністю індивідуальних достатніх капіталів для самостійного підприємництва. Однією з головних причин виникнення незареєстрованої зайнятості є нерегулярна виплата заробітної плати, низький рівень стипендій і допомоги, а також тяжке  становище  підприємств, які вимушені  відправляти працівників у неоплачені довгострокові відпустки.

На ринку праці розрізняють також застійне і хронічне безробіття.

Застійне безробіття охоплює найстійкіший контингент безробітних — бідних, бродяг, бомжів та ін. Має довгостроковий характер.

Розвиток ринкової економіки супроводжується виникненням і розширенням масштабів хронічного безробіття. Це пов'язано з тим, що інвестиції у створення нових робочих місць відстають від темпів зростання чисельності найманих працівників. Безробіття стає масовим і постійним, вражаючи насамперед найменш розвинуті регіони. Серед безробітних переважають жінки, спеціалісти з вищою освітою. Щодо вікового складу домінує молодь.

Зараз актуальною є проблема пов’язана зі зростанням безробіття серед молоді. Молодіжне безробіття зумовлене труднощами адаптації осіб, які приступили до самостійної трудової діяльності як на державних підприємствах  і в установах, так і в нових господарських структурах. Причини його появи криються в глибокій кризі освіти й професійно-технічного навчання, відмові від обов'язкового державного розподілу випускників вузів, зниженні рівня  загальноосвітньої та професійної підготовки. В Україні тільки за останні два роки на виробництво прийшло професійно недостатньо підготовленої робочої сили на 2 млн чоловік більше, ніж у попередні роки. Крім того, необхідні застережні заходи для подолання такого небезпечного прояву, як тяжіння деякої частини безробітної молоді до мафіозної діяльності та корупції. Тому потрібна цілеспрямована політика, яка сприяла б збереженню трудового потенціалу молоді та її соціального здоров'я. Основою такої політики має бути особливий підхід до окремих груп молоді, які розрізняються за статтю, віком, освітою, соціальним становищем, місцем проживання й багатьма іншими ознаками [18.323].

Рівень безробіття при повній зайнятості називається природним рівнем безробіття. Наприклад, у 60-их роках у США природним безробіттям вважалися 4% від зайнятої робочої сили. Сьогодні цей рівень піднявся до 5-6%, що пов'язано зі зміною демографічного складу робочої сили й інституціональних змін.

Таким чином безробіття є характерною рисою ринкової економіки. Тому повна зайнятість - нонсенс, не сумісний з ідеєю ринкового господарства. У той же час поняття “повна зайнятість” не означає повної відсутності безробіття. Економісти вважають фрикційне і структурне безробіття неминучими, отже, рівень безробіття при повній зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного і структурного безробіття. Природний рівень безробіття виникає при збалансованості ринків робочої сили, тобто коли кількість шукаючих роботу дорівнює кількості вільних робочих місць. Таким чином, рівень безробіття при повній зайнятості досягається в тому випадку, коли циклічне безробіття дорівнює нулю.

В економічній теорії використовується два показники, що можуть показати об'єктивну картину економічної нестабільності на ринку праці. Це рівень безробіття і середня її тривалість.

Рівень безробіття визначається за формулами:

 (1.1)

де: РБ – рівень безробіття;

       Б – чисельність  безробітних;

       АН – економічно  активне населення,

 (1.2)

де : ПН – чисельність працездатного населення в працездатному віці,

 (1.3)

де: ТР – чисельність трудових ресурсів,

 (1.4)

де: З – середньоспискова чисельність робітників, службовців, зайнятих в народному господарстві.

Загальний коефіцієнт безробіття розраховується як співвідношення невикористаного фонду робочого часу (включаючи фонд робочого часу безробітних або незайнятих) до гіпотетичного (потенційного) фонду робочого часу всього працездатного населення:

 (1.5)

де: - складний коефіцієнт безробіття;

      - фонд робочого часу безробітних;

      - фонд робочого часу повністю незайнятих;

      - гіпотетичний фонд робочого часу всього працездатного населення [6.130]

Тривалість безробіття характеризує середній час перерви в роботі.

Сьогоднішня інформація про масштаби безробіття, надана Держкомстатом, занижує справжній рівень безробіття приблизно в 5 разів, що створює додаткову тривогу і без того нестабільній економіці України.

Тут самий час ознайомитися з методикою, розробленою міжнародною організацією праці, і зокрема з досвідом, накопиченим у цій області США.

Для розрахунку показників безробіття виробляється збір даних на підставі щомісячних опитувань близько 50 тисяч випадково обраних сімейних господарств. Питання стосуються наступних проблем: чи мав той чи інший індивід роботу на минулому тижні; чи намагався він знайти роботу; скільки часу він уже витратив на працевлаштування; які дії він починав з цією метою. Виходячи з відповідей на питання, до безробітних відносять обличчя старше 16 років, що у розглянутий період не мали роботи; займалися її активними пошуками; були готові приступити до роботи. Осіб, які не прагнуть одержати роботу, не враховують при визначенні чисельності робочої сили (тобто економічно активного населення). Багато людей з цієї категорії можуть трудитися, але не роблять цього в силу тих чи інших причин. Це студенти денних відділень, пенсіонери, домогосподарки.

Особливу категорію представляють військовослужбовці. Число осіб, що знаходяться на дійсній військовій службі, входить у величину сукупної робочої сили, а при визначенні чисельності робочої сили, зайнятої в цивільному секторі економіки, ця категорія економічно активного населення не враховується, що позначається в розрахунку загальної норми безробіття і норми безробіття для цивільного сектора [13.73].

Проте методологія Міжнародної організації праці не може перебороти деяких неточностей, зв'язаних з виміром рівня безробіття, у зв'язку з чим офіційне визначення норми безробіття можна критикувати як за зменшення щирого числа безробітних, так і за його перебільшення. Одним зі способів запобігання неясностей є зіставлення офіційного визначення безробітного з поняттями "непрацюючий" і "нездатний знайти роботу".

“Безробітний” і “непрацюючий”. На практиці визначення безробітного і зайнятого істотно відрізняються від понять "працюючий" і "непрацюючий". З одного боку, багато працюючих не попадають у категорію зайнятих, наприклад, домогосподарки. Вони враховуються в якості зайнятих тільки тоді, коли вони за свою працю одержують грошову винагороду. Крім того, у число зайнятих не включаються працюючі діти до 16 років, незалежно від того, чи одержують вони заробітну плату чи працюють безкоштовно.

З іншого боку, зовсім не кожен "непрацюючий" попадає в категорію безробітних. До них можна віднести багато людей, що не роблять нічого, щоб знайти собі нову роботу. Безробітними не вважаються ті, хто відсутній у даний момент на робочому місці через хворобу, чи за інших обставин, а також так звані "частково зайняті" (працюючі неповний робітничій день і т.д.).

"Безробітний" і "нездатний  знайти роботу". Ці подібні  поняття насправді також лише  приблизні. Наприклад, у число безробітних  попадають люди, тимчасово звільнені з місця служби, а також знайшли місце роботи і що припускають почати працювати протягом місяця. Навряд можна також говорити про "нездатність знайти роботу" у тих, хто залишив колишнє місце в пошуках кращого варіанта.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ТА ПРИЧИН БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ

 

 

 

2.1. Динаміка і структура безробіття в Україні

 

 

 

Сучасна ситуація на ринку праці України істотно відрізняється від тієї, що була ще 4 роки назад. За даними Держкомстату за  ці роки чисельність зайнятого населення скоротилася на 9%. В даний час більш 6,5 млн. чоловік не мають заняття, але активно його шукають і майже 2,7 млн. чоловік зареєстровані в органах служби зайнятості в якості безробітних (додаток Г).

У зв'язку зі зміною галузевої структури зайнятості (зменшенням числа працюючих у галузях обробної промисловості, особливо в машинобудуванні і легкій промисловості) загострилися регіональні проблеми зайнятості.

Регіональна диференціація гостроти безробіття з перших же місяців реєстрації виявилася дуже значною. Уже до кінця 1991 р. найвищий і найнижчий регіональний рівні безробіття відрізнялися більш ніж у 10 разів, але за минулий період зазначене розходження зросло ще майже в 5 разів.

Цікава також диференціація регіонів країни по складу безробітних. Спочатку основну масу безробітних на Україні складали жінки, обличчя з вищою і середньою фаховою освітою, обличчя передпенсійного віку. Але потім у тих регіонах, де рівень безробіття був вище за середнє, стала рости частка чоловіків, частка осіб з низьким рівнем освіти, частка молоді

(додаток Е).

Таким чином, по складу безробітних можна судити про просунення того чи іншого регіону по гостроті безробіття. У тих регіонах, де переважають ”високоосвічені жінки передпенсійного віку”, можна говорити лише про початкову стадію безробіття. Рівень безробіття і напруженість на ринку праці в таких регіонах як правило невеликі, хоча рости вони можуть високими темпами. У тих регіонах, де серед безробітних переважає молодь, чоловіки, обличчя з низьким рівнем утворення, проблема безробіття дуже гостра, але чисельність безробітних найчастіше росте повільніше, ніж у середньому по країні

Важливе також питання сільського безробіття на Україні. У прогнозах початку 90-х років очікувався різкий сплеск безробіття в містах у підсумку розвалу промисловості, що сформувалася за радянський період (гігантські підприємства, що працювали в основному на оборону, виявилися нездатні адаптуватися до ринкових відносин). Сільська ж місцевість вважалася вкрай працедефіцитною, здатною відвернути велику кількість безробітних з міських поселень. Сучасна ситуація показує, що і ці прогнози не виправдалися. Починаючи з 1994 р. рівень безробіття серед сільського населення перевищує аналогічний показник для міського населення. Дуже висока також напруженість на сільському ринку праці, тому що вільних робочих місць тут практично немає. В основному сільське безробіття спостерігається в регіонах з високим природним приростом і в північних несільськогосподарських регіонах [18.323].

Отже, розвиток безробіття в Україні на сучасному етапі істотно відрізняється від загальносвітових закономірностей. При різкому скороченні обсягів виробництва (більш ніж у 2 рази) рівень безробіття з обліком незареєстрованних безробітних не перевищує 10% . При цьому рівень безробіття в сільській місцевості вище, ніж у міських поселеннях. У причинах безробіття існує значна регіональна диференціація. Істотними виявилися і соціальні причини (високий природний приріст, значний міграційний відтік), і економічні (різкий спад виробництва в одних галузях, незначний - в інші).