Бухгалтерський Баланс : його суть і значення

ВСТУП

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність в Україні» усі підприємства та організації  повинні на основі даних бухгалтерського  обліку складати і подавати фінансову (бухгалтерську) звітність. Ця необхідність зумовлена тим, що користувачі фінансової звітності потребують систематизованої інформації про діяльність підприємства, інвесторами або власниками якого вони є або бажають стати. Економічні рішення, які приймають користувачі фінансових звітів, вимагають оцінки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також часу та впевненості в їх генеруванні. Власне цим і визначається, наприклад, спроможність підприємства здійснювати виплату заробітної плати або розраховуватися із постачальниками, своєчасно повертати позики, сплачувати дивіденди тощо.

Користувачі можуть краще оцінювати  здатність підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, якщо мають у своєму розпорядженні  узагальнену та систематизовану  інформацію у вигляді фінансової звітності, сфокусовану на фінансовому стані та результатах діяльності підприємства. БалаЩоб забезпечити успіх на ринку, створити належний імідж підприємства, потрібний якісний системний комплексний аналіз усіх показників фінансово-господарської діяльності, який відповідає сучасним вимогам розвитку ринкової економіки. Результати такого аналізу надають можливість виробити рекомендації щодо прийняття правильних управлінських рішень, спрямованих на ліквідацію «вузьких місць», підвищення конкурентоспроможності підприємства. Інформаційною базою для такого аналізу, особливо для потенційних інвесторів, виступає фінансова звітність підприємства.

       Одною з основних форм фінансової звітності є Баланс. Баланс – це не тільки один з елементів методу бухгалтерського обліку та документ бухгалтерської звітності, а й суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, аналізу та контролю як для внутрішніх так і для зовнішніх користувачів.

Вся вищенаведена інформація дає підстави вважати, що дослідження структури та методитики складання Балансу є актуальним питанням на сьогоднішній день.

Метою курсової  роботи є вивчення бухгалтерського Балансу та змін в  ньому під впливом господарських операцій.

Виходячи із мети дослідження основними завданням курсової роботи є:

а) формулювання визначення бухгалтерського Балансу;

б) визначення характеристики Балансу як основної форми фінансової звітності;

в) вивчення структури Балансу;

г) вивчення порядку складання Балансу та змісту його статей;

д) дослідження змін у Балансі під впливом різних типів господарських операцій на підприємстві.

Об’єктом дослідження є бухгалтерський Баланс, а предметом – теоретичні й методичні засади його складання і зміни під впливом господарських операцій.

Курсова робота складається  з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. В першому розділі «Зміст і структура бухгалтерського Балансу» розкривається зміст і структура бухгалтерського Балансу, види Балансів, які використовуються на підприємствах. В другому розділі «Інтерпретація статей Балансу» наведена інтерпретація статей Балансу. В третьому розділі «Господарські операції та їх вплив на Баланс» характеризується вплив господарських операцій на бухгалтерських Баланс.

При написанні курсової роботи використовувалася така інформаційна база: Податковий кодекс України, Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Укрїні», праці Т.А. Бурової, Ф.Ф. Бутинця, С.М. Гольцової, А.С. Корнієнко, І.Й. Плікуса, Р.Л. Хом’яка, В.Г. Швеця, а також періодична література та інтернет – ресурси.

Методологічною основою дослідження є загальнонаукові методи, такі як аналіз і синтез, історичний і логічний підхід, та часткові методи: визначення, опис, інтерпретація.

Удосконалення бухгалтерського  Балансу та методик розрахунку на його основі окремих аналітичних показників сприятиме однозначному трактуванню інструментів аналізу у рекомендаціях законодавчих органів та економічної літератури, що є необхідною умовою забезпечення адекватності оцінок фінансового стану суб’єктів господарювання. Подальше дослідження проблеми використання бухгалтерського Балансу в аналізі повинно відбуватися в напрямі розробки і використання динамічних моделей фінансового стану підприємства, а також розвитку діагностики на основі моніторингу дотримання цих моделей.

РОЗДІЛ 1

ЗМІСТ І СТРУКТУРА  БУХГАЛТЕРСЬКОГО БАЛАНСУ

1.1. Бухгалтерський Баланс : його суть і значення

Оперативне управління господарюючим суб'єктом вимагає достовірних і точних даних про стан і наявність господарських засобів, їх склад і розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначення. Таку інформацію, узагальнену і згруповану певним чином, отримують за допомогою бухгалтерського Балансу. Взагалі балансовий метод широко використовується в економічних науках, наприклад, Баланс доходів і витрат, касовий план банку, Баланси матеріальних і трудових ресурсів тощо. Причому використовують балансові узагальнення як статичні, так і динамічні.

Слово "Баланс" (лат. bis — двічі, lans — чаша терезів) означає дві чаші, як символ рівноваги. Загальне і широке його використання розпочинається з XIV ст. в Західній Європі, зокрема Італії і Німеччині. Як символ рівноваги ваги (терези) зображені на гербі Міжнародної спілки бухгалтерів.

Баланс – це форма  звітності підприємства, яка складається  з двох частин – активу, де відображаються господарські засоби по їх складу та розміщенню; та пасиву, де відображаються господарські засоби за джерелами утворення та призначення. У Балансі господарські засоби підприємства відображають за складом та розміщенням, а також за джерелами їх утворення та цільовим призначенням у грошовому вираженні на визначену дату [9, с. 69].

Ключовими моментами, що дозволили Балансу переходити на нові щаблі еволюції та ставали початком кожного нового етапу його розвитку, були: на першому етапі − розвиток товарно-грошових і кредитних відносин (до ХІІІ ст.); на другому − поширення подвійного запису в обліковій практиці (ХІІІ - ХV ст.); на третьому етапі − виокремлення підприємств як самостійних суб’єктів господарювання (ХV - поч. ХХ ст.); на четвертому − розвиток промисловості в межах національних економік (поч. ХХ - 70-х рр. ХХ ст.); на п’ятому − поширення транснаціональних компаній (ТНК) і глобалізація суспільства (з 70-х рр. ХХ ст.).

У Стародавньому Світі Баланс використовувався як система показників, що відображала кількісне співвідношення двох елементів або сторін будь-якої діяльності. Такими є традиційні погляди вчених на розвиток бухгалтерської науки у Стародавньому Світі. Проте дослідження деяких російських вчених, що були проведені в останні роки, спростовують цю теорію [19, c. 210]. Так, К.Ю. Циганков стверджує, що подвійна бухгалтерія зародилася у Стародавньому Римі, наслідком її застосування і стало складання бухгалтерського Балансу. Основи подвійної форми ведення бухгалтерського обліку пізніше знайшли своє відображення у Середньовіччі у вигляді венеціанського та флорентійського способів бухгалтерського обліку. К.Ю. Циганков зазначає, що перший варіант був спрощеним і використовував Баланс лише як спосіб перевірки правильності ведення бухгалтерського обліку через складання пробного Балансу. Другий, флорентійський, був значно складнішим і практично ідентичним до сучасного. Тут Баланс використовувався як одна із форм звітності, на основі якої інтерпретувалися дані бухгалтерського обліку. Однак флорентійський варіант подвійної бухгалтерії до середини ХІХ ст. тримався в таємниці, тому розвиток подвійної бухгалтерії відбувався через удосконалення венеціанського способу обліку.

На другому етапі розвитку бухгалтерського Балансу подвійний характер відображення господарських операцій зумовив використання Балансу як облікової категорії. Поділ рахунків на активні та пасивні став основою формування структури Балансу, який і сьогодні має дві складові − актив і пасив. Проте в цей час баланс не набуває широкого використання в управлінні та виконує значною мірою лише контрольну функцію [15, с. 33].

Економічний підхід до трактування Балансу підтримував і видатний італійський вчений Ф. Беста (1845-1923). Проголошуючи об’єктом обліку не людські взаємовідносини, а вартість цінностей, на які вони спрямовані, Ф. Беста став автором теорії фонду. Фонд, згідно з його теорією, − це загальний обсяг вартостей, вкладених у підприємство, що складається з окремих елементів, кожному з яких відповідає окремий бухгалтерський рахунок. Ф.                            Беста висував такі вимоги до структури Балансу: у його активі відображаються рахунки активів і кредиторів, у пасиві − рахунки власника та фінансових результатів [13, c. 57].

Вершиною розвитку економічного напряму  облікової думки вважаються праці  французьких вчених, зокрема Е.П. Леоте та А. Гільбо (1819-1895). Виходячи з концепцій запропонованої ними теорії, Баланс є наслідком подвійного запису, синтезом рахунків, що не закрилися.

Незважаючи на те, що юридичний  і економічний напрями розвивалися  паралельно, було чимало вчених, які  намагалися синтезувати їх основні  положення. Так, француз Ж. Саварі (1622-1690) об’єднувальною категорією для цих напрямів обрав бухгалтерський Баланс. У своїх працях він доводив необхідність застосування різних підходів до складання Балансу залежно від потреб управління.

На наступному етапі розвитку бухгалтерського Балансу продовжилося формування його особливостей під впливом різних облікових моделей.

Виокремлення облікових  моделей почалося на початку ХХ ст. під впливом деяких факторів, серед  яких такі: ступінь державного впливу на організацію обліку на підприємстві; орієнтація на задоволення інформаційних потреб користувачів інформації, які є основними постачальниками капіталу в країні (банки, держава, акціонери); пріоритетність макро- або мікроінтересів держави; геополітичне положення країни.

За формою Баланс — таблиця, на лівій стороні якої відображають склад і розміщення господарських засобів і яка називається активом, а на правій стороні, що називається пасивом, відображають джерела формування господарських засобів. Слова "актив" і "пасив" означають відповідні сторони бухгалтерського Балансу. Це так звана горизонтальна форма побудови бухгалтерського Балансу, як правило, характерна для Німеччини, Італії, Росії. Для України така побудова практична і традиційна. Скажімо, в Англії, США використовують вертикальну форму побудови бухгалтерського Балансу: спочатку показують склад активу, а потім — пасиву.

Мета складання Балансу — надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату     [19, c. 48].

Баланс – це не просто складова методу бухгалтерського обліку, його елемент; це найважливіший документ бухгалтерської звітності, суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, нормування, аналізу, контролю. Баланс є обліковою категорією, синтезом облікових записів, а тому його треба вміти читати і критично оцінювати з погляду змісту, будови, раціонального використання даних.

Як обліковий термін слово «Баланс» має два значення:

а) рівність, рівновага двох підсумків протилежного значення, що має місце в рахунках, відомостях і таблицях: рівність сум чи кількості прибутку і витрат, дебету і кредиту, активу і пасиву. У цьому розумінні слово «Баланс» зберігає близький зв'язок зі своїм первісним значенням: однакові підсумки ніби відповідають збалансованим шалькам терезів;

б) таблиця, яка відображає результат облікової реєстрації, майновий стан підприємства в грошовій оцінці на відповідний момент, тобто стан його активів і пасивів.

в) Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року № 73 ( НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»), дає таке визначення: «Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає його активи, зобов’язання та власний капітал у грошовому виразі на певну дату» [3].

Особливостями Балансу в Україні є:

а) бухгалтерський Баланс складається за формою встановленою Міністерством фінансів України;

б) у бухгалтерському Балансі порівнюються дані на початок і кінець звітного періоду;

в) статті Балансу групуються за певною ознакою;

г) не допускається взаємне погашення активів і пасивів Балансу;

д) статті Балансу відображають дані бухгалтерського обліку, відповідно до фактичної наявності за результатами інвентаризації;

е) оцінка статей здійснюється відповідно до положень Національних облікових стандартів [12, с. 13].

Бухгалтерський Баланс, забезпечує інформаційні потреби користувачів відносно придбання, продажу і володіння цінними паперами; участі в капіталі підприємства; оцінки можливості підприємства своєчасного виконувати свої зобов’язання; забезпечення зобов’язань підприємства; інших рішень.

 Інформаційні потреби користувачів  бухгалтерського балансу відображені в табл. 1.1 [14, с. 55].

Таблиця 1.1

Користувачі фінансової звітності  та їхні інформаційні потреби

Якісні характеристики визначають ступінь корисності інформації, наведеної у фінансових звітах. Можна  виділити чотири основні якісні характеристики фінансової інформації: дохідливість, доречність, достовірність та порівнюваність.

Зрозумілість — це якість інформації, яка дає можливість користувачам сприймати її значення. Однак з цього не випливає, що користувачі зможуть правильно зрозуміти зміст фінансових звітів без необхідних базових знань у галузі бізнесу, економіки та бухгалтерського обліку. Доречність характеризує здатність інформації впливати на рішення, що приймаються на її основі. Іншими словами, інформація вважається доречною, якщо вона здатна вплинути на прийняття рішень користувачами та допомогти їм оцінити минулі, поточні та майбутні події. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності. Порівнюваність: користувачі повинні мати змогу порівнювати фінансові звіти суб’єктів господарювання за різні періоди для того, щоб визначати тенденції у його фінансовому стані та результатах діяльності., а також мати змогу порівнювати фінансові звіти різних суб’єктів господарювання, щоб оцінити їх відносний фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані [19, c. 37].

Баланс як звітна форма являє собою, особливо в умовах ринкових відносин, важливе джерело для аналізу реального стану фінансово-господарської діяльності підприємства і можливості пошуку ефективного і раціонального використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Вміння читати і аналізувати бухгалтерський Баланс допоможе керівнику підприємства вчасно зорієнтуватись у його господарському та фінансовому становищі і своєчасно вжити заходів, направлених на підвищення ефективності діяльності господарства. Опублікування Балансу дає змогу додатково залучати інвестиції та кошти, особливо в банки, акціонерні товариства і т.п. Дані Балансу використовують ще й для акціонування, корпоратизації, створення та ліквідації підприємств різноманітних організаційно-правових форм, оренди, тощо, а також для експертної діагностики.

       1.2. Види Балансів на підприємстві

Бухгалтерський Баланс – це спосіб узагальненого відображення в грошовій оцінці стану господарських засобів та джерел їх утворення на певну дату у формі звітної таблиці, складеної бухгалтером для внутрішніх та зовнішніх користувачів з метою прийняття ними управлінських та інвестиційних рішень.

Формування бухгалтерського  обліку пройшло тривалий еволюційний шлях. Його зміст і будова змінювались залежно від форм власності, рівня продуктивних сил та розвитку виробничих відносин суспільства. Кожному етапу розвитку суспільства властива своя побудова Балансу, який поділявся за відповідними ознаками. До найтиповіших ознак (починаючи з 1925 року) в Україні відносили: джерела складання; строки складання; обсяг даних; зміст; форму.

За джерелами складання розрізняли інвентарні, книжні та генеральні Баланси.

Інвентарні Баланси складались тільки на підставі повного опису інвентарю і були його скороченим та спрощеним викладом. Такі Баланси виконувались або за створення нового господарства на певній майновій основі, або за зміни господарством форми власності, або за впровадження в господарстві нової, більш раціональної системи обліку.

Книжні Баланси складались на підставі записів у книгах, попередня перевірка яких з допомогою інвентаризації не проводилась. Такі Баланси О.П. Рудановський називав пробними, попередніми [20, c. 223].

Генеральний Баланс, що його як виняток заміняли інвентарні та книжні Баланси, був синтезом того й іншого. Він складався за рік і тільки на підставі опису інвентарю та пробного Балансу.

За строками складання Баланси поділялись на вступні, операційні, ліквідаційні.

Вступний Баланс складався на момент створення підприємства і був здебільшого Балансом інвентарним.

Операційні Баланси складались періодично протягом року і охоплювали окремі аспекти (як правило, виробничі) діяльності підприємства.

Ліквідаційний Баланс складався на день початку ліквідації підприємства, припинення ним свого нормального існування. Операційні Баланси, які складалися протягом усього періоду ліквідації, називались ліквідаційними, а останній - завершальним ліквідаційним балансом [14, с. 55].

Залежно від обсягу інформації Баланси поділяли на прості, складні і зведені. У простому Балансі відображали майновий стан (а інколи й динаміку) простого господарства, тобто господарства, в якому немає структурних підрозділів, допоміжних виробництв та допоміжних підприємств із самостійним обліком. У таких господарствах провадиться єдине самостійне рахівництво і єдиний, простий Баланс.

Складного Балансу потребували складні господарства, що мали відділи, філії чи підприємства, які самостійно вели рахівництво і складали прості Баланси. Простих Балансів у цих структурах складалось стільки, скільки було окремих самостійних систем рахівництва. Із простих Балансів в цілому складався складний (зведений) Баланс, який отримували з допомогою механічного постатейного підсумовування даних з простих Балансів і підбиття в особливій колонці загальних підсумків активу і пасиву. У такому Балансі окремі колонки характеризують стан окремих самостійних одиниць господарства, а колонка "Усього" відображає загальний стан господарства в цілому. Якщо окремих одиниць забагато, їх можна згрупувати - "Філії", "Виробничі підприємства" і т. п.

Відтак, статті активу і пасиву Балансу окремо відображали майновий стан підприємства в цілому і майновий стан його структурних підрозділів. У тогочасних Балансах найбільш характерними статтями активу були: майно; товари; матеріали; кошти; цінні папери; паї та акції інших підприємств; підзвітні суми; акції; розрахунки акціонерів за придбані акції; дебіторська заборгованість; векселі; цінності в дорозі; витрати майбутніх років. Статті пасиву Балансу відображали: капітали - основний і амортизаційний; фонди; передплату на акції; розрахунки з кредиторами; векселі видані; суми до з'ясування; доходи майбутніх років.

За змістом Баланси поділялись на сальдові, оборотні, результатні, проміжні, шахові та порівняльні [7. c. 22].

Сальдові Баланси включали тільки сальдо рахунків, що характеризують майновий стан господарства на відповідний момент.

Оборотні Баланси включали, крім сальдо, і обороти за рахунками. Відтак за формою вони були оборотними відомостями за певний період, а за змістом - давали уявлення не тільки про стан господарства, а й певною мірою і про динаміку його господарських оборотів.

Результатний Баланс - це Баланс прибутків і збитків або доходів і витрат господарства, що визначає своїм сальдо чистий прибуток або чистий збиток.

Проміжні Баланси складали тільки за потреби. Це були особливої форми пробні Баланси, які за формою, змістом і структурою наближались до кінцевого балансу.

Шаховий Баланс, що отримав свою назву від своєрідної форми, яка нагадувала шахову дошку, можна називати й динамічним Балансом, бо він відображав як стан господарства на початок і кінець звітного періоду, так і рух майна. При цьому обороти в шаховому Балансі давалися в розрізі кореспондуючих рахунків, що уможливлювало визначення його економічного змісту, оскільки зрозуміло було, звідки надійшла сума на рахунок і на що саме її було витрачено. А тому шаховий Баланс, складений за звітний період після річного звіту, можна вважати і сальдовим, і оборотним, і результатним Балансом.

Шахові Баланси є дуже наочними. Але їх доцільно застосовувати тільки на невеликих підприємствах, бо збільшення кількості використовуваних рахунків бухгалтерського обліку робить ці Баланси громіздкими і незручними для практичної роботи. Порівняльний Баланс мав на меті порівняти статті звітного балансу з минулими періодами. Ці порівняння давались в абсолютних і відносних величинах, тобто статті активу й пасиву Балансу показувались у відповідних сумах і відсотках на початок і кінець звітного періоду. Крім шахових, за формою розрізняли ще й Баланси двосторонні та односторонні. Найбільш поширеними були двосторонні Баланси, що в них ліворуч розміщувалися активи, а праворуч - пасиви. Односторонні Баланси відрізнялися від двосторонніх за зовнішнім виглядом - у них пасив розміщувався не поряд з активом, а після нього, під ним. Отже, ця форма Балансу була менш наочною, бо вона ніби приховувала ідею протиставлення активу пасиву, яка характерна для самої природи Балансу. Перелічені види Балансів існують і нині. Всі вони називаються бухгалтерськими, бо складаються на підставі даних бухгалтерського обліку. Але кожному виду Балансів притаманні специфічні особливості, що безпосередньо пов'язані з джерелами, строками, способами, методами і технікою складання, підпорядкуванням підприємств, використанням даних балансів в управлінні.

Вступний Баланс має виключно внутрішньогосподарське призначення. Він складається на момент створення підприємства, причому підприємства самі вибирають - складати їм вступний Баланс чи ні. Однак досвід свідчить, що для поліпшення інформаційного забезпечення системи управління та контролю за збереженням майна починати виробничу та фінансово-господарську діяльність ліпше, коли є вступний Баланс. На це треба звертати особливу увагу в процесі організації бухгалтерського обліку і звітності, бо дані вступного Балансу мають відповідати даним на початок звітного періоду затвердженого кінцевого балансу.

Кожний сучасний Баланс можна також назвати і порівняльним, бо в ньому всі показники наводяться в абсолютних величинах на початок року і на кінець звітного періоду. Це дає змогу протягом календарного року оцінювати показники Балансу в динаміці, осмислювати їхні зміни [15, с. 64].

Потреба в складанні проміжних Балансів визначається тільки внутрішніми потребами самого підприємства. Підставою для складання таких Балансів можуть бути процеси реструктуризації, реорганізації, ефективнішого використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, забезпечення збереження майна, зміцнення фінансового стану підприємства. Характерною особливістю проміжних Балансів є їхній спрощений вигляд: інвентаризації основних і оборотних засобів, нематеріальних активів, розрахунків з дебіторами і кредиторами не проводяться; необхідні обчислення виконуються наближено; записи на розподільних та порівняльних рахунках роблять оперативним способом. Значення Балансу:

1) це основа бухгалтерської звітності  про результати господарської та фінансової діяльності підприємства за певний період;

2) основне джерело інформації  про майновий і фінансовий  стани суб'єктів господарювання;

3) інформаційна база для податкових  органів, кредитних установ і  органів державного управління  майном;

4) інформаційне забезпечення для фінансового планування підприємства, контролю грошових потоків відповідно до отриманого прибутку.

Зміст бухгалтерського Балансу складають такі його характеристики:

        1) повнота охоплення сукупності всіх господарських процесів підприємства;

        2) відображення зв'язків між господарськими явищами з додержанням типової кореспонденції рахунків.

        1.3. Структура бухгалтерського Балансу відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»

Кожне підприємство повинно здійснювати  фінансово-господарську діяльність відповідно до свого статуту. Для цього йому необхідно мати основні й оборотні засоби, нематеріальні активи, певні  кошти, здійснювати фінансові вкладення тощо [17, с. 123]. Інформація про наявність і рух майна та джерела його утворення має надходити своєчасно, а періодично її треба узагальнювати для більш ефективного використання в управлінні, для здійснення контролю за збереженням засобів виробництва, вивчення складу та цільового використання господарських засобів. З цією метою засоби господарства та джерела їх утворення на підприємствах об'єднують в економічно однорідні групи, що знаходить відображення в бухгалтерському Балансі.

Саме на основі Балансу визначається фінансовий стан підприємства на визначену дату і робляться висновки про господарську діяльність. Бухгалтерські статті Балансу переважно згруповані в економічно однорідні блоки, але порядок місцезнаходження статей може змінюватися.

При складанні Балансу необхідно керуватись принципом нарахування і відповідності доходів і витрат, який (у відповідності зі ст. 12 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”) передбачає відображення доходів і витрат в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати поступлення чи оплати грошових засобів [2]. При цьому для визначення фінансового результату звітного періоду слід порівняти доходи звітного періоду з витратами, здійсненнями для отримання цих доходів.

Завдяки стислій та компактній формі, Баланс є досить зручним документом. Він містить в собі важливі методологічні передумови, що визначають всю методологію бухгалтерського обліку та принцип подвійного запису, який лежить в її основі [15, с. 58].

Форма і склад статей фінансової звітності визначаються Національним положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73.

При складанні фінансових звітів підприємства можуть визначати склад статей, за якими розкривається інформація, а саме можуть не наводити статей, які передбачені у формах фінансової звітності, затверджених національними положеннями (стандартами), у разі, якщо за ними відсутня інформація до розкриття (крім випадків, коли така інформація була в попередньому звітному періоді), а також включати до фінансових звітів додаткові статті у порядку, визначеному Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», у разі якщо стаття відповідає таким критеріям: інформація є суттєвою; оцінка статті може бути достовірно визначена [3].