Бухгалтерський облік в системі управління діяльністю підприємства

Вступ

В теорії бухгалтерського  обліку значне місце займають питання  суті обліку та його ролі в суспільстві. Ці питання мають актуальне значення для визначення перспектив наукового пошуку в галузі теорії і практики бухгалтерського обліку, створення такої моделі облікового процесу, яка б в найбільшій мірі відповідала об'єктивній реальності, була простою і зрозумілою для тих, хто обирає професію бухгалтера.

В найбільш загальній формі  можна зазначити, що бухгалтерський облік є складовою частиною інформаційної  системи підприємства і з цих  позицій його завданням є постійний  розвиток методологічних елементів. Облік повинен розглядатись не як самоціль, а як засіб за допомогою якого вирішується завдання управлінського апарату підприємства. Бухгалтерська інформація досягає 70 % в загальній економічній системі інформації підприємства і вона є точною, повною, оперативною, достовірною на відміну від іншої інформації - оперативної і статистичної.

Призначенням інформаційної  системи є фіксація в документах, збір, передача, обробка, трансформація, зберігання даних про господарську і фінансову діяльність підприємства.

Для успішного дослідження  проблем інформації, моделювання  процесів, що відбуваються в господарській  діяльності, необхідно уяснити завдання інформаційних систем і їх роль в  процесі управління.

Бухгалтерський облік  повинен описати процеси, що відбуваються на підприємстві (постачання, виробництво, збут), стан та використання ресурсів, розрахункові взаємовідносини з  покупцями, постачальниками, бюджетом, банком, персоналом, використання грошових коштів та ін.

Бухгалтерська інформація потрібна для апарату управління з метою  регулювання розвитку підприємства, а також для зовнішніх користувачів: інвесторів, банків, податкових служб, постачальників тощо.

Процес управління дозволяє стабілізувати економічну систему, зберегти ЇЇ функціональну визначеність, підтримати в динамічній рівновазі  з середовищем, забезпечити удосконалення системи. Іншими словами процес управління є не що інше, як упорядкування системи.

Виходячи з вищесказаного, була обрана тема курсової роботи.

Мета роботи - визначити  облік не як самоціль, а як засіб  за допомогою якого вирішується  завдання управлінського апарату підприємства, розглянути та проаналізувати організацію  бухгалтерського апарату та знайти шляхи вдосконалення організації  його роботи.

Ціль роботи - визначення перспектив наукового пошуку в галузі теорії і практики бухгалтерського  обліку, створення такої моделі облікового процесу, яка б в найбільшій мірі відповідала об'єктивній реальності, була простою і зрозумілою для  тих, хто обирає професію бухгалтера.

Об’єктом дослідження було обрано бухгалтерський облік в системі управління діяльністю підприємства.

В роботі використані законодавчі  акти Уряду України, науково –  методична література, публікації видатних українських економістів в періодичній  печаті.

1. Сутність, цілі та завдання бухгалтерського обліку

Бухгалтерський  облік - це упорядкована система збору, реєстрації та узагальнення інформації в грошовому вираженні про майно, зобов'язання організації і їхньому русі шляхом суцільного, безперервного і документального обліку всіх господарських операцій.

Відповідно до даного визначення обліковий процес можна відобразити у вигляді такої процедури (рис.1).

Рис.1 Процедура облікового процесу 

Головною метою  бухгалтерського обліку є забезпечення обліковою інформацією власних і сторонніх користувачів відповідно до закону та (або) потребами в інформації. Класифікація користувачів облікової інформації наведена на рис.2. Інформація, яка надається власним користувачам, повинна бути своєчасною, достовірною і достатньою для прийняття рішень з ефективного управління підприємством, аналізу його діяльності, для цілей планування, контролю, при прийнятті рішень в нестандартних ситуаціях і при виборі політики організації, при прийнятті інвестиційних рішень та ін

Рис.2 Користувачі облікової інформації

Об'єктами бухгалтерського  обліку є:

1. Майно, організації - нематеріальні активи, основні засоби, фінансові вкладення, виробничі запаси, грошові кошти;
2. Права, вимоги до сторонніх організацій та фізичним особам (дебіторська заборгованість);
3. Обов'язки по відношенню до сторонніх організацій і фізичних осіб (кредиторська заборгованість);

Господарські операції, що викликають зміни у майні та зобов'язання організації. Господарські операції можуть відбуватися:

1) між об'єктами обліку всередині  організації; 

2) між організацією і сторонніми організаціями та фізичними особами.

Власні джерела формування коштів організації - статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал, фонди, прибуток.

До основних завдань, що вирішуються в процесі бухгалтерського обліку, відносяться наступні:

• формування повної та достовірної інформації про діяльність організації та її майновий стан;
• забезпечення інформацією користувачів для контролю за дотриманням законодавства при здійсненні господарських операцій і їх доцільності, наявністю і рухом майна і зобов'язань, використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів відповідно до затверджених норм, нормативами і кошторисами;
• запобігання негативних результатів господарської діяльності і виявлення внутрішньогосподарських резервів забезпечення її фінансової стійкості.

Бухгалтерський облік є однієї з найважливіших функцій управління (рис.3).

Рис.3 Бухгалтерський облік як функція управління

Бухгалтерський облік містить  в собі дві складові:

1) фінансовий облік,

2) управлінський облік.

Фінансовим обліком є облік, спрямований на формування звітної інформації для сторонніх користувачів, правила ведення фінансового обліку суворо регламентовані законодавчими та нормативними актами, форми звітності та порядок її подання також встановлені нормативними актами.

Управлінський облік - це облік, який організація встановлює для своїх внутрішніх цілей, для формування облікової інформації, необхідної при прийнятті управлінських рішень.

Бухгалтерський облік займає особливе місце в системі господарського обліку і на відміну від інших видів обліку:

• жорстоко документальний - підставою для будь-якої бухгалтерської запису повинен служити спеціально оформлений документ;
• є суцільним і безперервним у часі, так як при веденні бухгалтерського обліку необхідно фіксувати всі без винятку факти господарської діяльності;
• відображає всі об'єкти і господарські операції крім натуральних і трудових вимірників в єдиній грошовій оцінці;
• ведеться на будь-якому підприємстві, що здійснює господарську діяльність, тобто він обмежений рамками окремого підприємства;
• здійснюється спеціальною службою підприємства - бухгалтерією;
• строго регламентований законодавчими та нормативними документами.

Таким чином, бухгалтерський облік  здійснює збір, реєстрацію та узагальнення інформації про господарську діяльність підприємства шляхом суцільного, безперервного  і документального обліку всіх господарських  операцій в єдиному грошовому  вимірнику.

2. Інформаційна і контрольна функція бухгалтерського обліку

 Свою назву система бухобліку отримала від німецьких слів: das Buch - книга і halten - мати, тримати, вести, тобто вести облік у книгах. Однак білоруською, російською, іспанською та деяких інших мовах використовуються й інші назви цієї системи обліку, заснованої на слові "рахунок", "рахунак", "conto" - рахівництво, рахункаводства, contabilidad .

Інформаційна функція операється поставкою всієї необхідної інфції: про активи організації, їх русі, джерела формування, господарських процесах, результати діяльності підприємства. Інформація повинна бути достовірною, об'єктивною, своєчасною, оперативної, повинна задовольняти вимогам максимальній кількості користувачів і служити основою для прийняття рішень. Інформаційна функція - одна з головних функцій бухобліку. Бухоблік явлєтьсяся основним джерелом інформації, що поставляється різним рівням управління. На її основі приймаються відповідні рішення. Інформація, що отримується в системі бухобліку, широко використовується всіма видами господарчого обліку. Для того щоб отримувана інформація задовольняла всіх користувачів, вона повинна бути достовірною, об'єктивною, своєчасною та оперативною. Інформація повинна містити лише необхідні дані, що дозволяє швидше вивчати їх, приймати оптимальні управлінські рішення.

Контрольна функція оцінює досягнення цілей підприємством, виявлення  відхилень, причин, пов'язаних з цим, і вжиття заходів щодо їх усунення. Контрольна функція полягає в запобіганні негативних результатів господарської діяльності організації і виявлення внутрішньогосподарських резервів, забезпечення її фінансової стійкості. Організації зобов'язані надавати у складі річної бухгалтерської звітності аудиторський висновок, який підтверджує достовірність звітних даних. У облікову політику введені нові об'єкти обліку - нематеріальні активи, фінансові вкладення, позики, орендні відносини. Контрольна функція має велике значення в умовах розвитку ринкових відносин та наявності різних форм власності. Працівники бухгалтерії, аудиторських фірм, податкових служб здійснюють контроль за збереженням, наявністю та рухом майна підприємств та організацій, правильністю та своєчасністю розрахунків з державою та іншими суб'єктами господарських взаємин. За допомогою бухобліку здійснюються три види контролю - попередній, поточний і наступний.

Основна функція бухобліку - дати інформацію керівнику про стан керованого об'єкта - підприємства, організації, установи; які засоби виробництва є на цьому підприємстві, де вони знаходяться або використовуються, і кому і скільки, які суми заплатити повинно підприємство, що мають сплачувати йому, скільки та чого вироблено, скільки витрачено на нього коштів, скільки продано продукції, товарів і виручено грошей. Всі ці та багато інші дані наводяться у вартісному, грошовому вираженні. Заключна і найбільш важлива інформація Системи бухобліку - це узагальнюючий показник економічної ефективності роботи всього підприємства; прибутки або збитки. Дані бухобліку подаються не тільки керівництву всередині підприємства, а й за його межами. Перш за все - це власники, власники підприємства (держава, засновники, акціонери) або їх представники (органи держ. Влади - для державної або представницькі громадські органи - для суспільної власності).

В інформації про роботу підприємства зацікавлені також державно статистичні органи, банки, податкові інспекції, постачальники і покупці, страхові організації та інші. Дані бухгалтерської звітності можуть публікуватися і в пресі для населення, з метою залучення їх вільних грошових коштів у виробництво.

Бухоблік, будучи складовою частиною системи управління, здійснює цілий  ряд контрольних функцій безпосередньо в процесі обліку або надає фактично дані для наступного контролю. Так, наприклад, бухгалтерія не повинна приймати до реєстрації документи з тим господарським подіям і фактам, які суперечать чинному законодавству, статуту або внутрішнім правилам. Такі операції будуть вважатися незаконними та відповідальні за їх вчинення особи повинні нести кримінальну або адміністративну відповідальність. Багато операцій не реєструються, якщо на їх здійснення немає попереднього дозволу керівника або порушені діючі норми витрат. Дуже важливим прийомом контролю в бухобліку є інвентаризація, тобто перевірка даних обліку в натурі.

Сам облік - це відображення фактично даних про події, факти; а контроль - це порівняння цих даних з тим, що повинно було бути по раніше прийнятих рішень або що очікувалося при нормальному, звичайному ході економічних процесів (якщо дотримується чинне законодавство, технологія, внутрішні економічні та технічні норми і нормативи). Але найголовніший прийом економічного контролю, який використовується в бухгалтерському обліку, заснований на порівнянні, зіставленні фактичної виручки за реалізовану продукцію з витратами на її виробництво в одному і тому ж грошовому вимірнику. Якщо виручка більша, ніж витрати - підприємство працює прибутково, якщо навпаки - збитково. У цьому і полягає основна контрольна функція бухобліку.

Економічний контроль на підприємстві здійснюють, крім бухгалтерії, інші відділи та служби заводоуправління чи дирекції: плановий, фінансовий, праці і зарплати, збуту, постачання . Технічний чи технологічний контроль здійснюють відділи технічного контролю, лабораторії та ін служби. Зовнішній контроль можуть здійснювати ревізійні служби вищестоящих організацій - представників власника, державні контрольні та судово-слідчі органи, а також незалежні аудиторські організації, які проводять перевірки за договором з власником або його представниками за плату. Результатом будь-якого контролю, ревізії або аудиту є виявлені відхилення від нормального ходу економіч. діяльності. Ці відхилення піддаються детальному вивченню, дослідженню в процесі економічного аналізу, вказуються їх причини і винуватці, а також шляхи усунення (якщо відхилення негативні) або способи подальшого закріплення (якщо відхилення покладе. характеру).

Завдяки обліку, контролю та аналізу готується вся інформація, необхідна для прийняття нових управлінських рішень. За межами підприємства - це зміни в законах і підзаконних актах, в нових рішеннях вищих організацій, банків, підприємств-партнерів, акціонерів та інших осіб, що мають або мають намір мати договірні або інші відносини з підприємством. Усередині підприємства - ці рішення можуть стосуватися, наприклад, майбутніх короткострокових або довгострокових планів і прогнозів, виробничої або ринкової політики, оперативного реагування на перебіг процесів у економіч. діяльності. За формою ці внутрішні рішення можуть бути прийняті у вигляді затверджених планів, наказів, розпоряджень керівників різних рангів, перегляду норм і нормативів, змін в організації, прийнятті або звільненні працівників

 
Рис. 2.1. Бухгалтерський облік, контроль та аналіз (рахунковедення) 
як в системі управління діяльністю підприємством

3. Місце бухгалтерського обліку на підприємстві.

Підприємницьку діяльність можна здійснювати в різних галузях  економіки й у різних організаційно-правових формах. Але незалежно від форми  та сфери діяльності реалізація функцій  бізнесу потребує залучення певного  капіталу для фінансування операцій, визначення об’єктів та обсягів інвестування отриманих коштів. Успіх бізнесу  безпосередньо залежить від ефективного  використання в процесі господарських  операцій наявних ресурсів. Відтак будь-яка підприємницька діяльність складається з трьох взаємопов’язаних елементів: інвестиційної, операційної  та фінансової діяльності. Для узгодження різних видів діяльності існує специфічна функція – управління. Управління забезпечує планування, організацію, мотивацію, контроль та регулювання діяльності. Планування охоплює встановлення мети діяльності, визначення необхідних ресурсів і шляхів досягнення мети. Досягнення будь-якої мети можливе тільки в  разі плідної праці колективу  підприємства. Тому необхідно організувати діяльність персоналу, узгодити його зусилля  та, врахувавши інтереси людей, заохотити  їх. Контроль забезпечує порівняння досягнутих результатів із запланованими. У  разі виявлення значних розбіжностей здійснюють регулювання, тобто вносять  відповідні корективи в організацію  або плани – залежно від  причин відхилень. Для нормального  виконання розглянутих функцій  управління необхідна інформація. Таку інформацію має надавати, насамперед, система бухгалтерського обліку, яка виявляє і систематизує дані про господарську діяльність підприємства. Ту частину системи бухгалтерського  обліку, що забезпечує потреби управління в інформації, називають управлінським  обліком. Як бачимо, бухгалтер відіграє важливу роль на всіх етапах управління. В промесі планування діяльності бухгалтер бере участь у складанні  й узгодженні бюджетів, розробленні  стандартів витрат, надає інформацію про минулі події й розраховує можливі наслідки майбутніх дій. Відображаючи операції, що їх здійснює підприємство, бухгалтер накопичує  дані про витрати і доходи структурних  підрозділів підприємства, розробляє  систему звітності, що дає змогу  оцінювати результати їхньої діяльності. Роль бухгалтера в процесі контролю полягає в тому, що він здійснює зіставляння фактичних даних  про діяльність із планами або  бюджетами, розраховує, аналізує й інтерпретує відхилення. Для забезпечення прийняття рішень на різних стадіях та рівнях управління бухгалтер узагальнює, систематизує і надає обхідну інформацію, готує рекомендації щодо можливих наслідків обраного напряму дії. Отже, функції, що їх виконує бухгалтер, який обслуговує керівників усередині підприємства, значно ширші, ніж бухгалтера, який тільки реєструє господарські операції у системі рахунків методом подвійного запису. Тому бухгалтера, котрий здійснює інформаційне забезпечення системи управління компанії, називають бухгалтером-аналітиком або управлінським бухгалтером. Інформація, яку надає управлінський облік, зорієнтована на задоволення потреб стратегічного, так і поточного управління, на оптимізацію використання ресурсів, забезпечення об’єктивної оцінки діяльності підрозділів та окремих менеджерів. Тобто управлінський облік є складовою процесу управління; він надає інформацію, важливу для: визначення стратегії та планування майбутніх операцій організації; контролювання її поточної діяльності; оптимізації використання ресурсів; оцінки ефективності діяльності; зниження рівня суб’єктивності в процесі прийняття рішень. Кінцевою метою управлінського обліку є допомога керівництву у досягненні стратегічної мети підприємства. Тому управлінський облік є необхідним для функціонування системи управлінського контролю. Управлінський контроль – це процес впливу керівництва на членів організації з метою здійснення її стратегії. Проектування системи управлінського контролю охоплює: визначення загальної мети підприємства та його проміжних цілей; визначення центрів відповідальності; розробку показників діяльності для мотивації й узгодження мети; вимірювання фактичних показників діяльності й складання звітності. Це означає, що проектування управлінського обліку слід здійснювати у комплексі з розробленням стратегії, організаційної структури та всіх функцій управління підприємством. 
Управлінський облік суттєво відрізняється від традиційного бухгалтерського обліку, зорієнтованого на складання фінансової звітності. Застосування впливає на дії менеджерів; дає змогу оцінити економічний стан підприємства; спрямованість у часі; погляд у майбутнє; погляд у минуле; періодичність звітування; гнучка, менш гнучка .Перша відмінність – це споживачі інформації. Фінансова звітність призначена насамперед для зовнішніх споживачів (банків, акціонерів тощо), хоча використовується і керівництвом підприємства. Але для управління підприємством необхідна детальніша інформація, котра враховує технологію й організацію саме цього підприємства. Тому інформація управлінського обліку формується і подається саме з урахуванням потреб керівників конкретного підприємства. По-друге, на відміну від фінансового обліку, який ведеться з дотриманням певних офіційних регламентів (інструкцій, стандартів тощо), встановлених державними органами або професійними організаціями, управлінський облік не обмежений у виборі методів та правил. Його розробляє саме підприємство з урахуванням різних параметрів, беручи до уваги при підготовці варіантів управлінських рішень якісні чинники. Це також відрізняє його від фінансового обліку, де всі операції відображаються у рахунках та у звітності в єдиному грошовому вимірнику. Фінансова звітність відображає фінансовий стан і результати діяльності підприємства за рік або за квартал. Така звітність не дає змоги оцінювати й аналізувати діяльність окремих підрозділів та оперативно впливати на відхилення від запланованих параметрів. Тому в системі управлінського обліку інформація про діяльність окремих сегментів (підрозділів, районів збуту, виробничих ліній тощо) готується і надається менеджерам за стислі проміжки часу (доба, тиждень, місяць), або мірою потреби прийняття рішень. Якщо фінансовий облік описує операції, що вже мали місце, то головним завданням управлінського обліку є передбачення наслідків майбутніх операцій. Безумовно, в управлінському обліку історичну інформацію використовують, але головним чином для прогнозування. Зрештою, якщо фінансову звітність оприлюднюють шляхом публікації, або її можна отримати на замовлення, то більшість даних управлінського обліку є комерційною таємницею підприємства, оскільки відображає його стратегію і тактику у конкурентній боротьбі. Поряд із відмінностями управлінський і фінансовий облік мають також спільні риси. По-перше, обидва види обліку використовують загальну інформаційну систему, зокрема дані обліку витрат, використовувані підприємством як для оцінювання запасів та визначення фінансових результатів, так і для прийняття управлінських рішень па різних стадіях і рівнях управління. Облік витрат – це складова системи бухгалтерського обліку, що акумулює й систематизує витрати для: оцінки запасів і визначення фінансових результатів; прийняття управлінських рішень; забезпечення контролю. По-друге, дані фінансового обліку також використовують для прийняття управлінських рішень. По-третє, обидва види обліку базуються на концепції підзвітності менеджерів. При цьому фінансовий облік дає змогу оцінити результати діяльності підприємства в цілому, а управлінський облік – у межах окремих сегментів діяльності.

4.ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Організація бухгалтерського обліку на підприємствах — це система  методів, способів та заходів, які забезпечують оптимальне функціонування такого обліку та подальший його розвиток. Така організація полягає в цілеспрямованому впорядкуванні й удосконаленні механізму, структури та процесів бухгалтерського обліку. Впорядкування системи бухгалтерського обліку означає організацію цієї системи та організацію функціонування її в часі та просторі. 
Організація бухгалтерського обліку потребує системного підходу. При цьому обов’язковим є додержання таких принципів: цілісності, всебічності, системоутворюючих відносин, динамічності субординації та випереджуючих відносин. 
Крім того, організація бухгалтерського обліку потребує додержання й таких принципів: адаптивності, паралелізму, ритмічності, безперервності, прямопливності та пропорційності. 
Основні об’єкти організації обліку наведені на рис. 4.1 
Найпоширенішими методами організації бухгалтерського обліку тепер є графічний і проектний. Водночас слід згадати й такі методи, як моделювання, аналітичний, спостереження, сітьовий експертний, нормативно-правовий.

 
Рис. 4.1.1 Об’єкти організації бухгалтерського обліку

КОРОТКА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

КСП ім.. Карла Маркса (далі - Товариство) Сумського району організоване в 1975 р. на базі Сумського м’ясокомбінату, як основний поставник сировини. В 2007 р. відбулася реструктуризація КСП  шляхом забезпечення всім членам КСП  права вільного виходу з КСП разом  з земельними частками (паями) і майновими  паями. На їх основі 1 березня 2006 р. було створено сільськогосподарський Виробничий кооператив, а в 2008 році було створено Акціонерне товариство ім.. Карла Маркса..

Товариство організовано з метою забезпечення населення  обласного центру м’ясо-молочною продукцією протягом всього року.

Для розвитку тваринництва господарства має багато передумов. Розташоване підприємство в межах  міста, має з ним гарний зв’язок  дорогами з твердим покриттям. Господарство має потужні водопровідно – каналізаційні  мережі. Розташування земель поряд  водосховища дає можливість розвивати  землеробство, яке становить основну  частку кормів.

Найближча залізнична станція  Суми - товарна знаходиться в 5 км від господарства та станція Суми – в 4.5 км.

Район, де знаходиться Товариство, розташований в північній частині  Лівобережної України, яка в цілому характеризується помірним кліматом: літо тепле зі значною кількістю  опадів. зима не дуже холодна. Основними  видами ґрунтів є чорноземи глибокі  малогумузні. Таким чином, грунтово-кліматичні умови сприятливі для вирощування  основних видів кормів.

Серед обслуговуючих виробництв можна виділити механічну майстерню. Для зберігання продукції призначені 2 склади. З метою безпосередньої переробки продукції на місцях її виготовлення на території господарства розташований невеликий цех по переробці  молока. Але останній рік у зв’язку  з відсутністю грошових коштів цех  не працює.

Обрана організаційно-виробнича  структура господарства є доцільною  та сприяє більш ефективному управління виробничо-господарською діяльністю, оперативному управлінню та контролю за виробничими процесами в структурних підрозділах.

Галузеву структуру та рівень спеціалізації господарства розглянемо на основі даних про реалізацію товарної продукції наведено в таблиці: 4.2

Таблиця 4.2

Розмір и структура  товарної продукції

Як свідчать дані таблиці 1, найбільшу питому вагу в структурі  товарної продукції господарства в  середньому за 2007 – 2009 рр. займає продукція  тваринництва. Менша частка припадає на реалізацію продукції рослинництва. Питома вага іншої продукції займає значно меншу частку, з цим пов’язане  надання господарством робіт  і послуг на сторону. Виходячи з того, що питома вага від реалізації основного  виду товарної продукції в середньому більше 50%, можна стверджувати, що підприємство є вузькоспеціалізованим і за аналізований період спостерігається  зменшення виручки від реалізації на 23,9 %. Причиною цього є скорочення об’єму реалізації внаслідок зменшення  валового виробництва. спостерігається  процес поглиблення спеціалізації  в господарстві, що може призвести  до значного економічного підйому.

Про забезпеченість господарства виробничими фондами дізнаємось (дивитись додаток Б)

Виходячи з даної таблиці, можна відмітити, що за період з 2007 р. по 2009 р. показники фондозабезпеченості  і фондоозброєності значно зменшилися на 30 та 21 % відповідно. Причиною цього  стало скорочення вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на 51 %. Як наслідок, спостерігається  значні зростання коефіцієнта фондовіддачі на 138 % при одночасному скороченні коефіцієнта фондоємкості на 57,6 %, що свідчить про ефективність використання основних фондів в господарстві.

Важливим показником в  характеристиці природно – економічних  умов господарства є забезпеченість трудовими ресурсами, для аналізу  якої можна застосувати приведені  нижче дані в таблиці 4.3.

Таблиця 4.3

Трудові ресурси та ефективність їх використання

Розрахунки таблиці дозволяють констатувати; що середньорічна чисельність  працівників зменшилась на 77 чоловік, або 34,4 %. Причиною цього є проведення реформування та створення нової  форми господарювання – АО. Поряд  з цим спостерігається значне скорочення валової продукції на одного працівника у 2008 році та таке ж  зростання у 2009 році, але в порівнянні з 2007 роком вироблено валової  продукції на 22,6 %.

За даними таблиці видно, що загальна земельна площа, закріплена за господарством, зменшилась в 2009р. порівняно  з 2007 р. на 491 га. Це відбулося за рахунок  реорганізації господарства та розпалювання його земель в наслідок відокремлення  паїв робітників. Загальний розмір сільгоспугідь скоротився на 200 га як наслідок зменшення площ ріллі, сіножаті і пасовищ на 78; 7 і 102 га відповідно. Поряд з цим в господарстві за аналізований період відбулася передача площ лісу, водоймищ сільській раді, розмір яких складав 50 і 10 га відповідно.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В КСП ім. КАРЛА МАРКСА

Для того, щоб бухгалтерський облік був ефективним в кожній галузі народного господарства, він  повинен бути відповідним чином  організований, тобто йому потрібна організація облікового процесу, що включає в себе збирання облікової  інформації, її реєстрацію, групування і обробку.

Під обліковою номенклатурою  ми розуміємо склад (перелік) господарських  фактів, операцій, явищ, процесів, які  підлягають відображенню в системі  бухгалтерського обліку. Наприклад, сировина і матеріали, пальне, насіння, добрива і всі операції по їх постачанню (надходженню) та витрачанню на виробництво. Звідси першочерговим завданням організації облікових номенклатур є відбір цих фактів, явищ і, як наслідок, формування складу цих облікових номенклатур. Облікові номенклатури встановлюються по кожному розділу обліку (матеріалів, грошових коштів, праці і зарплати), Особливо важливим є складання облікових номенклатур при автоматизації обліку, створення так званого банку даних.

Після того, як облікові номенклатури встановлено, визначають способи і  техніку їх відображення в документах, облікових регістрах, банку даних, машинограмах, відеограмах і т.д.

Наступним напрямом організації  технології облікового процесу є  організація матеріальних носіїв облікових  даних і інформації. Відправним моментом вирішення даного завдання є відбір матеріальних носіїв, найбільш ефективних в умовах даного виробництва виходячи із наявних засобів обчислювальної техніки, форми бухгалтерського  обліку, виду облікових номенклатур  і т.д. При відображенні матеріальних носіїв документів використовуються альбоми  типових первинних документів, облікових  регістрів, бухгалтерських форм звітності, які затверджено директивними органами, а також типові проектні рішення  автоматизації обліку по окремих  його ділянках. Однак, потрібно пам'ятати, що типові рішення цих питань не можуть бути признані найдосконалішими, потрібно з урахуванням особливостей свого підприємства розробляти свої, які можна було б використати  лише в умовах даного господарства.