Бухгалтерський облік та його складові

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Бухгалтерський облік та його складові”

 

 

 

 

ПЛАН

ВСТУП

1. ПОНЯТТЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО  ОБЛІКУ, ЙОГО ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ

1.1. Поняття і завдання бухгалтерського  обліку

1.2. Вимоги до бухгалтерського  обліку

1.3. Предмет та об’єкти бухгалтерського обліку

2. СУЧАСНА СИСТЕМА  БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ 

В УКРАЇНІ І  ХАРАКТЕРИСТИКА ЇЇ ЕЛЕМЕНТІВ

2.1. Поняття  системи бухгалтерського обліку  та складових бухгалтерського  обліку

2.2. Характеристика основних складових  бухгалтерського обліку

ВИСНОВКИ

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

Бухгалтерський облік - це спосіб документального  спостереження, відображення й контролю за господарською і фінансовою діяльністю виробників і господарників (підприємств, організацій, орендних, спільних підприємств, акціонерних товариств тощо), а також система збирання, вимірювання, обробки, інтерпретації та передачі інформації про господарську діяльність підприємства, установи, організації внутрішнім та зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень. Облік ведеться у вартісному, натуральному та трудовому вимірниках.

Він ґрунтується на суворому дотриманні документації та здійснюється на основі державних правових актів, тобто  на основі правових чинників, що передбачає виникнення виробничих госпрозрахункових  підрозділів (цех, бригада, ланка, виробник), малих підприємств.

Побудова бухгалтерського  обліку залежить від розвитку всіх чинників, що зумовлюють його суть. Так, застосування ПЕОМ дає можливість одному працівникові оперувати нормативною, технологічною, обліковою, правовою інформацією, що підносить інтегрованість бухгалтерського обліку в системі управління на вищий рівень, породжуючи нову якість обліку й нові чинники його побудови.

Бухгалтерський облік  — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

На відміну від інших  видів обліку бухгалтерський облік  забезпечує суцільну реєстрацію всіх господарських операцій на підставі документів, первинного обліку.

Бухгалтерський облік  базується на документуванні всіх господарських  процесів і проведенні періодичних  інвентаризацій, забезпечує виявлення  та мобілізацію резервів підприємства з метою зниження собівартості продукції (робіт, послуг).

Основними умовами правильної організації бухгалтерського обліку є використання найбільш раціональних форм і методів обліку, підвищення його технічного озброєння.

Усі три види господарського обліку тісно пов'язані між собою  і доповнюють один одного.

Бухгалтерський облік  можна визначити як організований цілеспрямований процес одержання і передавання інформації про факти господарської діяльності. Мета цього процесу — надання інформації користувачам для прийняття оптимальних управлінських рішень. Отже, бухгалтерський облік має як науковий (теоретичний), так і практичний (прикладний) бік. Бухгалтерський облік є одночасно і наукою і мистецтвом, яке опирається на певні принципи та методи.

 

1. ПОНЯТТЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО  ОБЛІКУ,

ЙОГО ПРЕДМЕТ  І ЗАВДАННЯ

1.1. Поняття і завдання бухгалтерського  обліку

Сутність бухгалтерського обліку та його місце в господарському обліку

Невід’ємною складовою розвитку ринкових відносин в Україні є адекватне  відображення (облік) господарської  діяльності суб’єктів господарювання. Його зміст і завдання обумовлені способом виробництва, рівнем розвитку продуктивних сил та станом виробничих відносин.

Для адаптації до загальноприйнятих  у світовій практиці принципів та методів ведення обліку в Україні  здійснюється його реформування, започатковане “Програмою реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів”, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.98 р. № 1706.

Необхідність цього процесу  в Україні викликана:

- об’єктивними факторами реформування всього економічного сектора держави;

- формуванням нових економічних  стосунків між суб’єктами господарювання;

- підтримкою курсу України, як  європейської держави, на всебічну  інтеграцію у світове товариство.

Останнє і стало головним чинником розробки і прийняття законодавчих актів, направлених на реформування системи бухгалтерського обліку в Україні та приведення її до міжнародних стандартів.

За Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні” від 16 липня 1999 р. № 291 бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимі­рювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, збе­рігання та передачі інформації про діяльність підпри­ємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Визначення бухгалтерського обліку вказує на те, що:

1) бухгалтерський облік сприймається  як інформаційний процес;

2) змістом бухгалтерського обліку (як і будь-якого обліку в  загальному його розумінні) є:

· виявлення (спостереження) – цілеспрямоване сприйняття об’єкту дослідження у відповідності із поставленою метою;

· вимір, який полягає у співставленні  об’єкту спостереження із вибраними  вимірниками;

· реєстрація - збереження інформації про об'єкт дослідження для  передачі в просторі та часі;

· обробка, що передбачає систематизацію (накопичення, узагальнення, зберігання)  інформації про об'єкт дослідження для надання її користувачам.

3) предметом дослідження та відображення  бухгалтерського обліку є діяльність  підприємств;

4) інформація бухгалтерського обліку  використовується для прийняття рішень щодо підприємства  зовнішніми та внутрішніми її користувачами.

Традиційно в Україні, поряд  з бухгалтерським,  виділяються  також:

1) оперативний облік, як спосіб  спостереження та контролю за  окремими господарськими операціями  та процесами з метою управління ними безпосередньо при їх здійсненні, що характеризується:

- оперативністю отримання та  використання інформації;

- відображенням розрізнених явищ  в різних вимірниках із використанням   переважно  натуральних  і   трудових;

- відсутністю вимог абсолютної точності показників, часом і без їх реєстрації;

- можливістю передачі інформації  різними способами;

- відсутністю спеціальних наукових  методів дослідження інформації;

2) статистичний облік, як спосіб  спостереження та контролю масових  соціально-економічних та суспільних явищ, який відрізняється:

- відображенням переважно суспільних  явищ;

- кількісною і якісною характеристикою  процесів;

 

- використанням спеціальних наукових  методів і прийомів дослідження  інформації  (ряди динаміки, індексний  метод тощо).

Бухгалтерський облік вирізняється тим, що:

· ведеться на підприємстві безперервно  з дня реєстрації підприємства до його ліквідації;

· здійснюється  у грошовій одиниці  Украї­ни;

· є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку;

· підставою для бухгалтерського  обліку господар­ських операцій є первинні документи;

· використовуються специфічні способи (прийоми) для спостереження, виміру, реєстрації та обробки інформації;

 Господарська діяльність кожного виробничо-комерційного підприємства базується на найбільш раціональному використанні матеріальних і грошових ресурсів, а також робочого часу у процесі виробництва.

Головне завдання кожного  підприємства - випуск продукції, торгівля товарами високої якості з найменшими витратами. Тому основним завданням  бухгалтерського обліку є: виявлення  обсягу випущеної з виробництва  продукції, придбаних товарів, їх реалізації, виявлення фактичних витрат з виготовлення продукції чи придбання товарів, аналіз і контроль за собівартістю виробленої продукції та її зниженням, визначення кінцевих результатів діяльності підприємства.

Виходячи з цього, завданнями бухгалтерського обліку є:

- додержання Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 1-6 (накази Міністерства фінансів  України № 87 від 31.03.99 р. і  № 137 від 28.05.99 р.) та ін.;

- облік, аналіз і  контроль за необоротними активами;

- облік, аналіз і  повсякденний контроль за виконанням завдань виробництва в розрізі кількості, якості та асортименту продукції згідно з вимогами замовників;

- облік, аналіз і  контроль за оборотними активами, за правильними й економними витратами ресурсів;

- облік, аналіз і  контроль за власним капіталом, за забезпеченням наступних витрат і платежів;

- облік, аналіз і  визначення витрат за елементами та витрат діяльності підприємства;

- облік, аналіз і  контроль за мірою праці та її оплати;

- своєчасне документальне оформлення випущеної з виробництва продукції;

- облік, аналіз і  контроль за довгостроковими зобов'язаннями:

- облік, аналіз і  контроль за поточними зобов'язаннями;

- облік, аналіз і  контроль за коштами, розрахунками та іншими активами;

- облік, аналіз і  контроль за формуванням доходів і результатів діяльності підприємства;

- контроль за станом  рентабельності виробництва продукції  і рентабельності підприємства;

- виявлення  резервів подальшого збільшення ефективності виробництва;

- забезпечення  наявності первинної документації щодо кожної господарської операції та своєчасної обробки первинних документів, яка б давала змогу в будь-який момент визначити кількість, терміни надходження й витрат сировини, матеріалів, палива та інших матеріальних цінностей, випуск і реалізацію готової продукції тощо, відповідність фактичних даних бухгалтерського обліку завданням;

- забезпечення  повного відображення всіх витрат підприємства за їхніми складовими частинами, а також всіх доходів підприємства і повсякденне співставлення витрат з доходами, виявлення результатів кожного господарського процесу і загальних фінансових результатів діяльності підприємства;

- побудова  обліку на кожному підприємстві відповідно до особливостей його технології та організації виробництва, особливостей його організаційної структури;

- ведення обліку кожного виду господарських коштів, закріплених за матеріально відповідальними особами.

Бухгалтерський облік у промисловості, як і в інших галузях народного  господарства, є одним з найважливіших  джерел економічної інформації, засобом  контролю за роботою підприємства і знаряддям охорони власності.

Дані поточного бухгалтерського  обліку (облікові документи, записи) потрібні насамперед працівникам самих підприємств  у їхній повсякденній роботі; також  вони є основою для складання  фінансової звітності підприємств.

1.2. Вимоги до бухгалтерського  обліку

На виконання Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1706 від 28 жовтня 1998 р., бухгалтерський облік має задовольняти певним вимогам.

Перша вимога - раціональність та економічність побудови бухгалтерського обліку.

Раціонально організований і добре  поставлений облік -основа правильного  ведення господарства.

Для виконання вимог бухгалтерського  обліку облікові працівники мають бути добре обізнані у своїй справі, набуваючи для цього необхідні теоретичні та практичні знання й постійно підвищуючи кваліфікацію.

Облікові працівники мають бути вимогливими до себе, до якості своєї  роботи, постійно здійснювати самоконтроль, перевіряти свою роботу. Без цього не можливо додержуватися вимог своєчасності, точності та ясності обліку, вимог використання Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів та впровадження національних стандартів.

Друга вимога - ясність і зрозумілість обліку.

Третя вимога - простота, -чіткість, точність і повнота поточних і звітних даних, попередження всілякого роду спроб перекручування дійсності, усунення серйозних недоліків в організації бухгалтерського обліку і посилення його ролі в здійсненні контролю за господарською діяльністю; надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період (згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" № 87 від 31 березня 1999 р ).

Четверта вимога - дійовість і достовірність поточних і звітних даних згідно з Положенням (стандартом) 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", схваленим Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України.

Помилки, породжувані  неуважним ставленням працівників  бухгалтерського обліку до своїх  обов'язків, призводять до заплутування облікових даних, а це створює  можливість для зловживань та крадіжок власності підприємства.

П'ята вимога - порівнювання звітних даних останнього періоду з даними за минулі звітні періоди, планами, прогнозами, даними бізнес-планів підприємства. При цьому необхідна єдина оцінка об'єктів, єдність показників за об'єктами обліку та фінансової звітності тощо.

1.3. Предмет та об’єкти бухгалтерського  обліку

Предметом бухгалтерського  обліку є окремі сторони багатогранного процесу розширеного відтворення: господарські факти, явища і процеси (операції), що зумовлюють рух господарських засобів, а також джерел їх утворення. Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процес відтворення -тобто виробництво, розподіл, обіг та споживання. Так, на цукровому заводі предметом бухгалтерського обліку є процес виробництва, реалізації цукру тощо; на машинобудівельному підприємстві - процес виробництва машин, обладнання тощо та їх відтворення. Таким чином, предмет бухгалтерського обліку вивчає стан і використання засобів підприємства в процесі господарської діяльності та джерел їх утворення.

Об'єктами бухгалтерського  обліку підприємства є господарські засоби й джерела господарських засобів.

Згідно з  Національними стандартами бухгалтерського обліку в Україні господарські засоби підприємства групують за трьома ознаками:

1. Необоротні активи.

2. Оборотні  активи.

3. Витрати майбутніх  періодів.

 

1. До необоротних  активів належать:

а) Нематеріальні  активи - це придбані права користування природними ресурсами, майном, об'єктами інтелектуальної власності тощо.

б) Основні  засоби, до яких належать будівлі, споруди, машини, обладнання, транспортні засоби, тварини робочі й продуктивні та ін. Вони використовуються в господарській діяльності в незмінній натуральній формі тривалий час, як правило більше року, зношуються поступово і тому переносять свою вартість на готову продукцію частинами, у міру зносу. Це, наприклад, будівля, що належить вашому підприємству, де знаходяться офіс, оргтехніка, автомобілі та ін., що є власністю вашого підприємства тощо.

в) Інші необоротні активи, до яких належать:

- незавершене будівництво;

- довгострокові фінансові інвестиції, інші фінансові інвестиції;

- довгострокова фінансова заборгованість;

- відстрочені податкові кредити;

- інші необоротні активи.

2. До оборотних активів  належать:

а) Запаси, до яких віднесені:

- виробничі запаси (матеріали, паливо, запасні частини, насіння та  корми).

Вони використовуються в процесі  виробництва одноразово й повністю споживаються протягом одного виробничого  циклу, тому вся їхня вартість одразу переноситься на собівартість готової продукції. Наприклад, на виробництво цукру за добу перероблено п'ять тисяч тонн цукрового буряку. Вартість цукрового буряку повністю перейшла на собівартість готової продукції - цукру;

- тварини на вирощуванні та  відгодівлі

- малоцінні та швидкозношувані предмети терміном служби до 1 року - незавершеному виробничому - це предмети, що перебувають у незавершеному виробничому процесі (наприклад жовтий цукор у дифузії);

- готова продукція - це закінчена  в обробці продукція, що відповідає  встановленим технічним умовам, знаходиться на складі підприємства-виготувача або відвантажена споживачу;

- товари - це продукти праці,  вироблені й призначені для  продажу. Будь-який товар має  дві властивості — споживчу  вартість і вартість. Споживча  вартість — здатність речі задовольнити яку-небудь людську потребу і здатність обмінюватися на інші речі. Одні речі задовольняють людські потреби безпосередньо, як предмети споживання (наприклад, хліб, одяг тощо), інші, непрямі, - як засоби виробництва (сировина, верстати тощо).

6) Дебіторська заборгованість - це заборгованість різних підприємств та фізичних осіб перед вашим підприємством. Наприклад, заборгованість за товари або інші матеріальні цінності, відвантажені покупцям, але не оплачені, за виконані роботи та послуги, за підзвітні суми, видані працівникові під звіт, по векселях одержаних, по авансах виданих та ін. Підприємства й особи, винні вашому підприємству, називаються дебіторами, а їхня заборгованість вашому підприємству - дебіторською заборгованістю.

До дебіторської заборгованості належить також заборгованість з нарахованих доходів, а також поточні фінансові інвестиції.

в) Грошові кошти та їхні еквіваленти:

- у національній валюті;

- в іноземній валюті;

- інші оборотні активи.

3. До витрат  майбутніх періодів належать витрати, що здійснені у даному звітному періоді, але відносяться до наступних звітних періодів. До таких витрат належать:

- витрати з освоєння  виробництва, нових видів продукції;

- суми передплати періодичних  видань та ін.

Згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку в Україні джерела господарських засобів групують за чотирма ознаками:

1. Власний капітал.

2. Забезпечення майбутніх  витрат і платежів.

3. Довгострокові зобов'язання.

4. Поточні зобов'язання.

1.Власний капітал

До власного капіталу належать:

а) Статутний  капітал (капітал - це джерело створення підприємства).

На підприємствах державної  власності Статутним капіталом  називається розмір коштів, наданих  підприємству державою для виконання  встановленого йому плану. Статутний  капітал як розмір коштів насамперед втілюється в основні засоби підприємства. Тому будь-які зміни величини основних засобів підприємства призводять до зміни величини Статутного капіталу.

Частина Статутного капіталу, втілена в основні засоби підприємства, називається основною частиною Статутного капіталу або Основним капіталом; частина цих же коштів втілюється також і в оборотні засоби в запасах матеріалів, готової продукції, щоденних витратах виробництва, необхідних підприємству для його нормальної роботи.

Частина Статутного капіталу, втілена в оборотні засоби підприємства, називається оборотною частиною Статутного капіталу або Оборотним капіталом.

Облік Статутного капіталу ведеться без розподілу його на основну  й оборотну частини, оскільки такий  розподіл можна визначити шляхом простого розрахунку по балансу підприємства. З цією метою сума залишку Статутного капіталу зіставляється із сумою залишку основних засобів на ту ж дату. Перевищення суми Статутного капіталу над сумою основних засобів становитиме оборотну частину Статутного капіталу.

Основна й оборотна частини  Статутного капіталу підприємства змінюються. Зміни основної частини Статутного капіталу зумовлюються змінами основних засобів підприємства. Зміни оборотної частини Статутного капіталу на державному підприємстві зумовлюються або вилученням з підприємства частини оборотних засобів (у випадках, коли виявляється їх надлишок), або передаванням оборотних засобів вищою організацією підприємству, коли внаслідок збільшення обсягу роботи підприємство потребує більше оборотних засобів, ніж воно має.

На підприємствах  з іншими формами власності (крім державної) Статутний капітал - це сумарний підсумок внесків (вкладів) учасників (власників) підприємства у майно (кошти) для забезпечення нормальної господарської діяльності, передбаченої Статутом підприємства.

Статутний капітал підприємства, яке  викуповується його колективом, розраховується як сума майна по залишковій вартості (за вирахуванням зносу), готівки, коштів на Розрахунковому рахунку і в дебіторській заборгованості за вирахуванням кредиторської заборгованості.

Якщо підприємство перетворюється на акціонерне товариство, то на величину розрахованого таким чином Статутного капіталу випускаються акції, які розміщуються серед членів колективу (акціонерне товариство закритого типу) або реалізуються всім бажаючим (акціонерне товариство відкритого типу).

Вклади до Статутного капіталу (в оплаті акцій) можуть бути внесені коштами, майном, матеріальними  цінностями, нематеріальними активами, облігаціями й іншими цінними  паперами.

Майно і нематеріальні  активи можуть передаватися або у  власність підприємства, або в  користування. Активи, надані у власність, не повертаються колишньому власникові, а надані в користування - повертаються власникові по закінченні встановленого  терміну.

Оцінюються майно і  нематеріальні активи, передані у  власність підприємства, спільним рішенням учасників на зборах засновників, а  майно, передане в користування, оцінюється виходячи з орендної плати за користування цим майном, обліченої за встановлений засновниками термін.

б) Пайовий  капітал. При переведенні колгоспів на пайові відносини власності (йдеться про КСП - колективні сільськогосподарські підприємства) неподільний фонд, що обліковується на рахунку 40 "Неподільний капітал", розподіляється на дві частини - основний (резервний) і пайовий (базовий) капітали. Суми цих капіталів обліковуються на відповідних субрахунках, що відкриваються до рахунка 40 "Статутний капітал".

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14 лютого 1992 р. майно КСП належить за правом спільної часткової власності його членам. Пай (частка у пайовому капіталі) є власністю члена підприємства, а право розпоряджатися своїм, паєм на власний розсуд член КСП набуває після припинення членства в підприємстві (ст.9). Суми майнового паю (натурою, грошима або цінними паперами), на які громадянин має право у разі виходу з КСП, не включаються до сукупного оподатковуваного доходу і не підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян ("Вісник податкової служби України", № 6, 1997 р., с. 40).

Пай кожного члена КСП може складатися з таких складових частин:

- базовий пай;

- збільшений пай (сума, сплачена наприкінці кожного  року);

 

- суми індексації основних  засобів (провадяться за рішенням уряду країни);

- дивіденди;

- особисті внески (за  письмовою заявою власника паю  нараховані дивіденди можуть  бути спрямовані на збільшення  його паю).

Видача майнового паю  натурою (готовою продукцією, виробничими  запасами, худобою тощо) у бухгалтерському  обліку відображається як продаж-реалізація, а основними засобами - через рахунок "Статутний капітал".

в) Додатковий вкладений капітал - це емісійний дохід, інший вкладений капітал, дооцінка активів, безкоштовно одержане майно, інший додатковий капітал.

г) Резервний  капітал утворюють підприємства за участю іноземного капіталу, а також акціонерні товариства відкритого і закритого типів. Відрахування до нього здійснюються по досягненні ним розмірів, передбачених установчими документами, але не більше 25% оплаченого Статутного капіталу. Джерело коштів - прибуток. Сума відрахувань до Резервного капіталу не повинна перевищувати 50% прибутку.

д) Нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Прибуток звітного року (основна частина прибутку) - це, як правило, прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг). Прибуток утворюється з доходів від реалізації за вирахуванням повної собівартості продукції. Друга частина прибутку -прибуток від іншої реалізації (вибуття основних засобів тощо). Складовою частиною прибутку є прибуток від часткової участі в діяльності інших підприємств: дивіденди по акціях, облігаціях та інших цінних паперах, що належать підприємству; одержані штрафи, відшкодування збитків тощо. Вони називаються прибутками від позареалізаційних операцій і зменшуються на суму витрат по сплаті штрафів, пені, неустойок. Після цього утворюється позареалізаційний результат, який або додається до прибутку від реалізації, або вираховується з нього.

Нерозподілений прибуток минулих  років використовується на поповнення Резервного капіталу, на збільшення Статутного капіталу, на виплату дивідендів засновникам підприємства та ін.

е) Неоплачений капітал.

є) Вилучений  капітал - викуплені акції, вилучені вклади і паї, інший вилучений капітал.

2. Забезпечення  майбутніх витрат і платежів - суми, зарезервовані у встановленому порядку з метою рівномірного включення витрат та платежів до витрат або обороту, тобто суми наступної оплати відпусток (включаючи відрахування на соціальне страхування) працюючих; щорічної винагороди за вислугу років; оплати предметів прокату; витрат на спорудження тимчасових будинків та споруд; виробничих витрат на підготовчі роботи в сезонних галузях промисловості тощо. До них належать:

а) забезпечення оплати відпусток;

б) додаткове пенсійне забезпечення;

в) забезпечення гарантійних зобов'язань;

г) забезпечення інших  витрат і платежів.

Цільове фінансування і цільові  надходження:

- рахунки за об'єктами  фінансування.

 Страхові резерви:

- за видами резервів.

3. Довгострокові  зобов'язання.

а) Довгострокові  кредити банків - це кредити на строк більше одного року в українській та іноземній валютах, отримані у банках на території України та за кордоном. Порядок кредитування, оформлення кредитів та їх погашення регулюється правилами банків та кредитними договорами.

Кредитний договір укладається  як правило на рік, але якщо підприємство постійно користується кредитами банку, то договір може бути укладений і  на більш тривалий термін. По позиках  на капіталовкладення та інших довгострокових кредитах договір укладається на термін наданого кредиту.

До довгострокових кредитів банків належать також відстрочені довгострокові кредити в національній та іноземній валютах, інші довгострокові кредити в національній та іноземній валютах.