Бюджетний дефіцит

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ
1. Бюджетний дефіцит як показник незбалансованості доходів і видатків
2. Причини та фактори бюджетного дефіциту
3. Особливості фінансування бюджетного дефіциту
2. МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ БЮДЖЕТНИМ ДЕФІЦИТОМ
1. Структура бюджетного дефіциту
2. Аналіз динаміки дефіциту державного бюджету України за 2011-2013 рр.
3. Оцінка механізму управління бюджетного дефіциту
3. ШЛЯХИ ЗАПОБІГАННЯ І ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ
1. Проблеми в управлінні бюджетним дефіцитом та шляхи оптимізації
2. Зарубіжний досвід в управлінні бюджетного дефіциту

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ 

ВСТУП

В умовах поглиблення економічних реформ і кризових явищ важливого значення набуває необхідність пошуку теоретичних і практичних шляхів, спрямованих на стабілізацію і розвиток економіки України. Одним з основних напрямків наукових досліджень в сучасних умовах є дослідження процесу формування дефіциту бюджету і його зв'язок з основними показниками розвитку економіки держави. Нестабільності, кризи неплатежів, невиконання доходів бюджетів всіх рівнів процес  зростання дефіциту бюджету є однією з найбільш дискусійних проблем і вимагає подальшого дослідження.

Бюджетний дефіцит характеризується перевищенням видатків державного бюджету над його доходами. Реальністю сьогодення є те, що більшість як розвинутих країн, так і країн з перехідною економікою не можуть збалансувати бюджети за доходами і видатками, а тому зводять його з дефіцитом. Зазначений факт зумовлює необхідність дослідження цих процесів в економіці та виявлення граничного розміру дефіциту, його впливу на економіку в короткостроковому і довгостроковому періоді та джерела його фінансування.

Актуальність даної теми зумовлена проблемою існування в Україні дефіциту бюджету, що здійснює певний вплив на розвиток держави та перебіг її економічних процесів.

Бюджетний дефіцит потребує застосування термінових заходів держави щодо його ліквідації. Насамперед, це скорочення витрат бюджету. Доцільними є зміни в податковій і кредитній політиці, які призвели б до пожвавлення економічного життя, передусім до зростання виробництва та його ефективності. В іншому випадку дефіцит бюджету стає додатковим найбільш несправедливим податком з населення. Бюджетний дефіцит – явище майже постійне в економіці кожної держави, тому важливого значення набувають його розміри та методи ліквідації.

Об’єктом дослідження є структура доходів і видатків бюджету, бюджетний дефіцит та джерела його фінансування. Предметом дослідження є економічні відносини, пов’язані з фінансуванням бюджетного дефіциту, що проявляється у тенденціях формування та впливу дефіциту на економічний розвиток країни.

Основною метою дослідження є комплексне теоретичне і практичне вивчення економічної природи і суті дефіциту бюджету та його впливу на стабілізацію і розвиток економіки України у сучасних умовах та можливих шляхів його подолання.

Відповідно до зазначеної мети, завданнями до курсової роботи є:

- визначення причин бюджетного дефіциту;

- аналіз поглядів на дане явище, та його вплив на розвиток економіки країни;

- аналіз динаміки бюджетного дефіциту;

- розгляд шляхів його фінансування;

- дослідження наукових підходів до вирішення проблем дефіциту, визначення шляхів скорочення дефіциту та зменшення його негативного впливу на економіку України.

Згідно сучасної економічної теорії бюджетний дефіцит є одним із важливих інструментів державного регулювання економічної активності. За умов фінансово-економічної кризи відсутність заходів із стимулювання сукупного попиту, у тому числі через дефіцит бюджету, у значній мірі може підвищити циклічні коливання економіки.

Штучне обмеження дефіциту бюджету в умовах кризи вимагатиме або скорочення важливих видатків по забезпеченню соціальних стандартів та здійсненню державних інвестицій, або посилення податкового тиску. Разом з цим, неконтрольоване збільшення дефіциту бюджету може призвести до порушення макроекономічної стабільності, яка є необхідною умовою економічного розвитку. Тому бюджетний дефіцит, визначений на економічно безпечному рівні, є однією із рушійних сил розвитку економіки, що дозволяє здійснювати державні інвестиції та забезпечувати необхідний рівень споживання в соціальній сфері. Уряд в умовах кризи проводить виважену боргову політику, здійснює заходи по стабілізації економіки України.

Питанням дефіциту бюджету присвячені праці науковців О.Д. Василика «Теорія фінансів», Ю.О. Шевцова «Передумови виникнення дефіциту державного бюджету України», А.О. Єпіфанова «Бюджет і фінансова політика України», О.Д. Заруби «Моделювання взаємозв’язку дефіциту бюджету та економічної динаміки», Г.О. П'ятаченка «Удосконалення механізму наповнення дохідної частини бюджету», В.М. Федосова «Бюджетний дефіцит в контексті західноєвропейської трансформації», А.І. Машка «Теоретичний еклектизм дефіциту бюджету». Проте, потрібно детальніше визначити причини виникнення дефіциту бюджету України в умовах перехідної економіки, визначити шляхи подолання даного явища, враховуючи особливості саме нашої країни.

В курсовій використовувалися методи аналізу,порівняння, алгебраїчні та графічні способи дослідження, за допомогою яких ми розглянули питання бюджетного дефіциту, дослідили та проаналізували його складові.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ

1. Бюджетний дефіцит як показник незбалансованості доходів і видатків

В умовах ринкової економіки бюджет є основним інструментом фінансової політики кожної держави. Україна не є винятком. Проте, на практиці часто виходить так, що держава не може профінансувати всі намічені у фінансовому плані заходи через значну невідповідність дохідної та видаткової частини бюджету.

Бюджетний дефіцит – перевищення видатків над постійними доходами бюджету [1]. За наявності бюджетного дефіциту встановлюються джерела його покриття (державні позики, емісія грошей, приватизація).

В економічній літературі дається багато різних трактувань щодо сутності бюджетного дефіциту і причин його зростання.

У більшості підручників під дефіцитом бюджету розуміють такі об'єктивні економічні відносини, які виникають між учасниками суспільного виробництва щодо використання коштів понад наявні закріплені джерела доходів бюджету в силу зростання граничних витрат виробництва. Бюджетний дефіцит, як правило, виникає внаслідок незбалансованості бюджету, тобто нестачі бюджетних коштів порівняно з потребою в них для фінансування необхідного обсягу державних витрат.

С.В. Мочерний визначив бюджетний дефіцит, як перевищення державних видатків над доходами, що веде до зростання державного боргу. За наявності бюджетного дефіциту встановлюються джерела його покриття (державні позики, емісія грошей).

А.М. Ващишин формулює бюджетний дефіцит, як перевищення платежів над надходженнями, що спричиняє нестачу коштів для поточних потреб. Бюджетний дефіцит не означає незбалансованості бюджету - це невідповідність лише постійних власних доходів державного бюджету його видаткам. Джерелами його покриття є державні позики або емісія паперових грошей. Бюджетний дефіцит негативно характеризує фінансову діяльність держави. Та ще більшим негативним явищем є відсутність конкретної обґрунтованої політики його покриття.

Бюджетний дефіцит є найбільш складним і водночас досить поширеним явищем. Бюджетний дефіцит не означає незбалансованості бюджету, оскільки при його складанні і затвердженні встановлюються відповідні джерела фінансування.

Бюджетний дефіцит виникає в результаті незбалансованості економіки, зниження доходів і різкого зростання видатків, викликаних безгосподарністю. Ринкова економіка не може ліквідувати дефіцит бюджету, якщо не будуть вжиті дійові заходи щодо стабілізації економіки й вирівнювання видатків з доходами, а це потребує жорсткого режиму економії коштів, який повинні провадити всі владні і управлінські структури.

Дефіцит державного бюджету - явище в економіці не нове. Повною мірою бюджетний дефіцит є наслідком дискреційної бюджетно-податкової політики, адже уряд не може точно визначити розмір майбутніх бюджетних надходжень і необхідних витрат. Він лише затверджує загальні положення, що регулюють податкові ставки, форми та обсяги трансфертних виплат, а також визначає пріоритети в структурі державних замовлень і закупівель. Однак навіть при налагодженій процедурі прийняття зазначених рішень реальні обсяги надходжень до бюджету та розміри державних витрат значною мірою залежать від стадії (циклу) розвитку економіки. Інакше кажучи, бюджетний дефіцит зростає в періоди спаду, оскільки державні доходи від податкових надходжень зменшуються, а обсяги трансфертних виплат зростають, і скорочується під час підйому економіки, оскільки податкові надходження збільшуються, а обсяги трансфертних виплат відповідно зменшуються.

Дефіцит державного бюджету свідчить насамперед про його незбалансованість. Отже, поява бюджетного дефіциту зумовлена неправильно обраною та реалізованою концепцією збалансування бюджету.

Відомо три класичних концептуальних підходи до збалансування державного бюджету:

1) збалансування на щорічній  основі;

2) збалансування в ході  економічного циклу;

3) функціональні фінанси.

Кожна з цих концепцій має характерні риси та економічні наслідки.

Бюджетний дефіцит – дуже складне економічне явище, у якому віддзеркалюються різні аспекти соціально-економічного розвитку суспільства, ефективність економічної політики держави. Він має різні вияви, характеризується розмаїттям причин, чинників і наслідків.

Складовими державного бюджету є доходи і видатки. Кожна з цих складових бюджету поділена на два фонди: загальний і спеціальний. Залежно від співвідношення доходів і видатків бюджет може бути збалансованим, з дефіцитом або з профіцитом.

Бюджетний дефіцит - явище майже постійне в економіці кожної держави. Для населення наявність дефіциту має опосередковане значення, але воно бере участь у поверненні залучених для покриття дефіциту коштів шляхом сплати податків. Бюджети в Україні можуть затверджуватись з дефіцитом лише при наявності обґрунтованих джерел його фінансування. Граничний розмір державного боргу не повинен перевищувати 60% фактичного річного обсягу ВВП. У разі перевищення зазначеної межі уряд має вжити негайних заходів до приведення цієї величини у відповідність з необхідною нормативною.

Профіцит бюджету - це перевищення доходів бюджету над його видатками. Законодавством передбачено, що профіцит затверджується з метою погашення основної суми боргу.

Бюджетний дефіцит виражає об’єктивні економічні відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання коштів, що перевищують прибуток через зростання граничних витрат виробництва. Такі засоби утворюються головним чином унаслідок грошової та кредитної емісії, продажу облігацій державних позик, сертифікатів, здійснення великомасштабних зовнішніх позик. Визначені дії, що призводять до дефіциту бюджету, обумовлюють необхідність розроблення чіткої програми фінансового маневру в межах грошового потенціалу країни, а також пошуку ефективних джерел покриття бюджетного дефіциту і контролю за його розвитком, визначення платоспроможності суб’єктів бюджетного фінансування.

Бюджетний дефіцит виникає в результаті незбалансованості економіки, зниження доходів і різкого зростання видатків, викликаних безгосподарністю. Ринкова економіка не може ліквідувати дефіцит бюджету, якщо не будуть вжиті дійові заходи щодо стабілізації економіки й вирівнювання видатків з доходами, а це потребує жорсткого режиму економії коштів, який повинні провадити всі владні і управлінські структури.

Причиною бюджетного дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості. Уникнути дефіциту теоретичного досить просто – скоротити видатки або збільшити податки. Однак на практиці, як правило, це зробити досить важко, а іноді й неможливо [2].

Дефіцит бюджету слід оцінювати з позиції як окремо держави, так і фінансової системи загалом. Для держави це завжди небажане і досить часто негативне явище [3].

Обсяги фінансових ресурсів і отриманих доходів у суспільстві визначаються потужністю й ефективністю фінансової системи взагалі, а не станом бюджету. Брак коштів у бюджеті має місце і за достатнього забезпечення суб’єктів підприємницької діяльності фінансовими ресурсами і досить високого рівня доходів юридичних та фізичних осіб. За таких умов не йдеться про фінансову кризу в тій чи іншій країні, це тільки  проблеми, пов’язані з формуванням бюджету, зумовлені певними об’єктивними або суб’єктивними чинниками. Але дефіцит бюджету може бути спричинений і обмеженістю фінансових ресурсів, що зумовлює незначні обсяги виробленого ВВП і відповідно низький рівень доходів юридичних та фізичних осіб. За таких умов ознаки фінансової кризи в країні очевидні та стосуються усіх суб’єктів [4].

Сучасна фінансова наука передбачає класифікацію бюджетного дефіциту за такими ознаками:

• строком виникнення;
• місцем виникнення;
• формою вияву;
• причинами виникнення;
• напрямами дефіцитного фінансування;
• критерієм визначення складових;
• строком дії;
• зв'язком із державним боргом.  

За строком виникнення розрізняють плановий і звітний бюджетний дефіцит. Плановий дефіцит — затверджений у законі про Державний бюджет України обсяг перевищення видатків над доходами. Звітний бюджетний дефіцит — фактичний обсяг дефіциту відповідно до річного звіту про виконання Державного бюджету України.

 За місцем виникнення  бюджетний дефіцит поділяється  на зовнішній і внутрішній. Зовнішній  дефіцит — різниця між зовнішніми  видатками та надходженнями від  зовнішніх джерел. Внутрішній дефіцит  характеризує перевищення обсягів  загального дефіциту над зовнішнім.

 За формою вияву  розрізняють відкритий, прихований  і квазіфіскальний бюджетний дефіцит. Відкритий дефіцит — офіційно затверджений стан бюджету у законі про Державний бюджет України на плановий рік чи у рішеннях сесій місцевих рад про відповідний місцевий бюджет. У цих документах не тільки фіксуються загальні обсяги дефіциту, а й конкретизуються джерела його фінансування. Прихований бюджетний дефіцит, на відміну від відкритого, офіційними документами не визнається [5].

 Квазіфіскальний (квазібюджетний) дефіцит — прихований дефіцит бюджету, обумовлений квазіфіскальною діяльністю держави. Наявність прихованого і квазіфіскального дефіциту бюджету є негативним і небезпечним для суспільства явищем, оскільки фальсифікує показники основного фінансового плану країни та можливості держави.

 За причинами виникнення  бюджетний дефіцит буває вимушеним  і невимушеним. Вимушений дефіцит  пов'язаний із необхідністю витрачати  коштів більше, ніж їх можна  мобілізувати. Він є наслідком  стихійних лих, епідемій, воєн, розрухи, економічної кризи, супроводжується  дефіцитом фінансових ресурсів, якого уникнути неможливо. Невимушений  бюджетний дефіцит (іноді його  називають свідомим) виникає внаслідок  проведення неефективної фінансової  політики та некваліфікованого  керівництва фінансовою системою.

 За напрямами дефіцитного  фінансування розрізняють активний  і пасивний бюджетний дефіцит. У цілому різниця між цими  видами дефіциту полягає у  тому, що активний дефіцит дає  змогу підштовхнути, активізувати  подальший розвиток економіки  і зростання капіталу, а пасивний  — підкоряється законам інфляції.

Виділяють три складові частини бюджетного дефіциту:

- фактичний бюджетний дефіцит;

- структурний бюджетний дефіцит;

- циклічний бюджетний дефіцит.

Якщо фактичний дефіцит є зовнішнім проявом розбалансування дохідної і видаткової частин бюджету, то структурний і циклічний дефіцити є його внутрішніми складовими.

Фактичний дефіцит відображає реальні доходи, витрати бюджету і дефіцит за визначений період.

Структурний дефіцит - це дефіцит при умовах повного використання потенційних виробничих ресурсів.

 Циклічний дефіцит - це  результат недонадходження бюджетних  доходів в наслідок циклічних  перепадів в економіці. У загальному  вираженні циклічний дефіцит  є різницею між фактичним і  структурним дефіцитом [6].

Характеризуючи взаємозв'язок між цими видами, можна зробити висновок, що фактичний дефіцит є зовнішнім виявом розбалансованості дохідної та видаткової частин бюджету, а структурний і циклічний — його внутрішніми складовими. Якщо фактичний дефіцит відображає реальні доходи і видатки бюджету та дефіцит за відповідний рік, то структурний — дефіцит за умови повної або високої зайнятості потенціальних виробничих і трудових ресурсів, а циклічний — результат недонадходження доходів бюджету внаслідок циклічних коливань в економіці. Існує тісний зв'язок зі структурним і фактичним дефіцитом. Наприклад, коли уряд ставить за мету скоротити дефіцит бюджету шляхом підвищення ставок податків і зменшення видатків, то відповідно й зменшується структурний дефіцит. За збільшення державою соціальних виплат зростають структурні видатки і збільшується структурний дефіцит.

За строками дії бюджетний дефіцит поділяється на стійкий і тимчасовий. Стійкий дефіцит спостерігається у довгостроковому періоді, а тимчасовий — у короткостроковому. Тимчасовий дефіцит, як правило, пов'язаний з касовими розривами у бюджеті, зокрема з не збіганням строків здійснення видатків зі строками надходження доходів. Тимчасовий дефіцит ще називають касовим.

За зв'язком із державним боргом розрізняють первинний та операційний бюджетний дефіцит. Первинний дефіцит — різниця між величиною дефіциту бюджету і виплатою відсотків за борг. Цей дефіцит дорівнює різниці між сумою трансфертів та державних закупівель товарів і послуг та податковими надходженнями до бюджету за формулою:

Дефіцит = (державні закупівлі товарів і послуг бюджету + трансферти + виплати з обслуговування боргу) — податкові надходження.                      (1.1)

У випадку випуску урядом державних цінних паперів для фінансування первинного бюджетного дефіциту зростають основна сума державного боргу і коефіцієнт його обслуговування.

Операційний дефіцит — дефіцит державного бюджету із вирахуванням інфляційної частини відсоткових платежів з обслуговування державного боргу [7].

У цілому основною причиною виникнення бюджетного дефіциту є випередження темпів зростання бюджетних видатків порівняно зі зростанням доходів бюджету. Конкретні причини можна об'єднати у такі групи: об'єктивні (або вимушені), суб'єктивні (невимушені або свідомі).

У результаті об'єктивних причин, пов'язаних з вимушеними діями держави виникає необхідність збільшувати видатки бюджету за відсутності необхідного обсягу доходів. До суб'єктивних причин, пов'язаних з невимушеними, свідомими діями держави, у результаті яких виникає бюджетний дефіцит.

Якщо об'єктивні причини є вимушеними, не залежать від бажання чи небажання держави і не свідчать про низький рівень державного фінансового менеджменту, то суб'єктивні причини безпосередньо пов'язані з неефективним державним фінансовим менеджментом і за бажанням державної влади можуть бути усунені повністю [3].

Бюджетний дефіцит як фінансове явище не є завжди поганим та негативним. В теперішніх умовах, у світі більшість держав мають державний дефіцит. За умов ідеального становища держави, дефіцит в економіці відсутній, що дозволяє оптимально зіставляти обсяг своїх доходів відповідно до фінансових можливостей без шкоди для суспільства, але насправді це буває дуже рідко тому-що ми часто зустрічаємося з економічними кризами.

Таким чином, бюджетний дефіцит ускладнює рішення економічних і соціальних проблем не тільки у конкретній країні, але і впливає на економічну ситуацію в інших країнах. Внаслідок цього найважливішою фінансовою проблемою сучасності є проблема раціонального фінансування бюджетних дефіцитів.

2. Причини та фактори бюджетного дефіциту

Бюджетний дефіцит сам по собі не може бути надзвичайно негативним для розвитку економіки і динаміки життєвого рівня населення. Усе залежить від причин його виникнення і напрямів використання коштів.

Бюджетний дефіцит – це фінансове явище, що необов’язково відноситься до розряду надзвичайних подій. В сучасному світі немає держави, яка в ті чи інші періоди своєї історії не зіткнулася б з бюджетним дефіцитом. Однак якість самого дефіциту може буди різною:

1. Дефіцит може бути пов'язаний з необхідністю втілення крупних державних  вкладень в розвиток економіки. В цьому випадку він відображає не кризову течію суспільних процесів, а державне регулювання економічної кон’юнктури;
2. Дефіцит виникають в результаті надзвичайних обставин, коли загальних резервів стає недостатньо і доводиться прибігати до джерел особливого роду;
3. Дефіцит може відображати кризові явища в економіці, неефективність фінансово-кредитних зв’язків, нездатність уряду тримати під контролем фінансову ситуацію в країні. В цьому випадку він – явище надзвичайно тривожне, що потребує прийняття не тільки невідкладних економічних заходів, але і відповідних політичних рішень.

Виходячи із визначення дефіциту бюджету, очевидно, що для більшого збалансування бюджету необхідно певним чином збільшити дохідну частину бюджету або дещо зменшити видаткову, але в тих межах, які б не загрожували розвитку виробництва та не знижували б життєвий рівень населення та якість життя.

Розглянемо причини виникнення державного бюджетного дефіциту ( Таблиця 1.1).

 «Таблиця 1.1»

Причини виникнення дефіциту бюджету

Очевидно, що зменшення і повна ліквідація бюджетного дефіциту можуть бути забезпечені лише шляхом подолання причин, які його зумовлюють. Зрозуміло і те, що це справа багатьох років, протягом яких економіка буде функціонувати в умовах бюджетного дефіциту. Тому вплив його на державне господарство вимагає теоретичних досліджень.

Незважаючи на очевидність того, що бюджетний дефіцит негативно впливає на економіку, зокрема, стимулює в ній інфляцію, є й протилежні позиції. Само по собі існування бюджетного дефіциту не справляє вирішального впливу на економіку, не відображається на доходах населення, якщо сильно розвинутий приватний сектор. Однак навіть у країнах із розвинутою економікою, основою економічної системи яких саме і є високорозвинений недержавний сектор, існування державного дефіциту визнається гальмом економічного прогресу, не кажучи вже про його негативні соціальні наслідки.[5]

З'ясування причин бюджетного дефіциту надзвичайно важливе для його оцінки. Сам по собі дефіцит бюджету не можна вважати негативним явищем і хибною фінансовою політикою. Так само як неправильно стверджувати, що дефіцит зовсім нешкідливий. Не існує абсолютної оцінки бюджетного дефіциту як фінансового явища. Можна давати лише його відносну характеристику з огляду на причини виникнення дефіциту[22].

Причинами бюджетного дефіциту можуть бути:

а) спад суспільного виробництва і зростання граничних витрат;

б) емісія грошей, не забезпечених товарами;

в) невиправдано "роздуті" соціальні програми;

г) надмірні витрати на фінансування військово-промислового комплексу;

д) великомасштабний оборот "тіньового" капіталу.

Розрізняють три головних підходи до проблеми бюджетного дефіциту.

Перший підхід базується на постулаті щорічної збалансованості бюджету, яка донедавна вважалася метою державних фінансів. Однак, такий підхід в значній мірі знижує ефективність фіскальної політики держави, її анти циклічну, стабілізуючу спрямованість. Наприклад, економіка зіштовхується з тривалим спадом і безробіттям. Доходи населення падають. За таких обставин податкові надходження в бюджет автоматично скорочуються. Однак, прагнучи неодмінно збалансувати бюджет, уряд має або підвищити ставки податків, або скоротити державні видатки, або використовувати сполучення цих заходів. Наслідком буде ще більше скорочення сукупного попиту населення на товари, роботи, послуги, а отже - подальший спад і депресія.

За другим підходом бюджет має бути збалансований в межах економічного циклу, а не протягом кожного року. Уряд здійснює антициклічне регулювання економіки й одночасно прагне збалансувати бюджет. Для протистояння спаду виробництва уряд знижує податки і збільшує видатки, свідомо викликаючи дефіцит бюджету. У ході наступного інфляційного підйому він підвищує податки і знижує урядові витрати. Профіцит бюджету може бути використаний на покриття дефіциту, що виник у період спаду виробництва. Таким чином, уряд проводить позитивну антициклічну політику й одночасно балансує державний бюджет, але не обов'язково щорічно, а, можливо, за період у кілька років.