МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

      ОДЕСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ 
 

      КУРСОВА РОБОТА

      НА  ТЕМУ

      «Бюджетний дефіцит: причини виникнення та шляхи скорочення» 
 

      Студентки 3 курсу 33 групи                               

      комерційного факультету                                             Богданова А.О.

      Науковий  керівник:                                                     Гаврютіна А.А. 
 

      Робота  допущена до захисту

      «__»_________________2010р.

      Роботу  захищено

      «__»_________________2010р.

      на________________________

                                                                                                                                                                       ^{(оцінка)}

                                                                                     __________________________

                                                                                                                                                    ^{(підпис наукового керівника)} 
 

      Одеса – 2011 р. 

Зміст 

Вступ

      Оскільки  бюджет є важливим інструментом регулювання соціально-економічних процесів у державі, то його стан визначає фінансовий стан держави і значною мірою рівень суспільного добробуту в цілому. Стан бюджету може характеризуватися трьома показниками: рівновагою доходів і видатків, перевищенням доходів над видатками (профіцитом) або, навпаки, видатків над його доходами, тобто бюджетним дефіцитом.

      Проблеми  фінансування дефіциту державного бюджету  належать до досить гострих дискусій.

      Важливим  моментом у процесі розгляду проблеми бюджетного дефіциту є те, що її неможливо розв'язати за рахунок боргового фінансування, оскільки категорії "бюджетний дефіцит" і "державний борг" тісно пов'язані між собою. Одне поняття випливає з іншого, а саме за рахунок боргового фінансування можна скоротити бюджетний дефіцит, проте одразу починає зростати обсяг державного боргу. І навпаки, при збільшенні виплат по державному боргу останній, звичайно, зменшується, однак це, в свою чергу, незмінне призводить до збільшення бюджетного дефіциту. Цей процес може бути нескінченним, внаслідок чого коло замкнеться, якщо уряд не докладе зусиль для того, щоб підвищити ділову та економічну активність у країні.

     Безумовно, уряд має контролювати розмір бюджетного дефіциту. Інакше останній сам по собі чинитиме дестабілізуючий вплив  на соціально-економічний розвиток країни.

     Дана  курсова робота присвячена дослідженню  бюджетного дефіциту України.

      Предметом дослідження є фінансові відносини, які виникають у процесі утворення  бюджетного дефіциту, його фінансування, а також заходів з оптимізації його розміру. Об’єктом дослідження є дефіцит державного бюджету України. 
 

     Метою курсової є дослідження поняття дефіциту державного бюджету, розкриття причин його виникнення, особливостей фінансування та шляхів подолання. А також виявлення взаємозв`язку бюджетного дефіциту із державним боргом та їх вплив на економіку країни.

     Досягнення  вказаної мети передбачає послідовне вирішення таких завдань:

• розкрити сутність бюджетного дефіциту, його значення та вплив на соціально-економічний розвиток;
• розглянути можливі джерела фінансування бюджетного дефіциту на вітчизняному просторі та провести аналіз їх ефективності;
• виявити взаємозв`язок бюджетного дефіциту із державним боргом, проаналізувати їх вплив на економіку України;
• сформулювати найбільш оптимальні пропозиції шляхів скорочення дефіциту бюджету в Україні.

      Це  питання у вітчизняній і зарубіжній науці  розглядали такі вчені як: А. Доунс, І. Запатріна, І Лук'яненко, І. Луніна,  П. Масгрейв, Р. Масгрейв, Г. Міллер, В. Опарін, Б. Петерс, І. Розпутенко, Дж. Стігліц, І Чугонова, С. Юрій та ін.

      Курсова робота складається з трьох розділів з відповідними підрозділами, вступу, висновків, списку використаної літератури та додатків.

      У першому розділі розглянуті  сутність бюджетного дефіциту, його види та причини  виникнення.

      У другому розділі розглянуті джерела  фінансування дефіциту бюджету стосовно вітчизняної реальності, проведено  аналіз їх ефективності в Україні.

      Третій  розділ присвячений взаємозв`язку дефіциту бюджету з державним боргом, їх вплив на економіку, а також висунуті пропозиції щодо шляхів подолання дефіциту бюджету.   

Розділ  І

Причини виникнення бюджетного дефіциту

      1.1.Сутність  бюджетного дефіциту

      Бюджетний дефіцит - перевищення видатків над постійними доходами бюджету, якими є податки й обов`язкові платежі, віднесені до доходів бюджету, є найбільш складним і водночас досить поширеним явищем. Він притаманний бюджетам більшості країн світу, у тому числі й країнам з розвиненою ринковою економікою. Його величина коливається від 2 до 15 % валового національного продукту при середньосвітовій величині 4,5%. Вважається, що розмір бюджетного дефіциту, який перевищує 3% валового національного продукту призводить до зниження інвестиційної активності, розвитку інфляції.

      Бюджетний дефіцит виражає такі об'єктивні  економічні відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання коштів понад наявних закріплених джерел прибутків у силу росту граничних витрат виробництва.

      Формування  та використання бюджетного дефіциту здійснює значний вплив на соціальний та економічний розвиток країни. Збільшення державних видатків є основою вирішення складних соціальних проблем. А нарощування обсягів бюджетного фінансування інвестицій може сприяти прискоренню розвитку економіки. Позитивним може бути вплив бюджетного дефіциту на підтримку економічного розвитку в умовах циклічного спаду. Без проведення активної бюджетної політики (з використанням дефіциту як фактора посиленого впливу на реформування соціальної та економічної сфер) практично неможливо забезпечити перехід від адміністративної до ринкової моделі розвитку. В тому разі, коли кошти, залучені за умов фінансування бюджетного дефіциту, використовуються тільки на проведення інвестицій в розвиток інфраструктури, людського капіталу, структурної перебудови економіки та ін., частка державного капіталу зростає. Роль приватного сектора скорочується, але він отримує додаткові непрямі імпульси розвитку.

      Разом з тим треба звернути увагу на можливі негативні наслідки використання бюджетного дефіциту. Надмірне збільшення його обсягів обмежує залучення фінансових ресурсів для розвитку приватного сектору економіки та сприяє зростанню ставок за кредитні ресурси. Різке збільшення соціальних виплат за рахунок коштів бюджету, яке забезпечується зростанням дефіцитного фінансування, може стати основою активізації інфляційних процесів. Значні дефіцити також можуть призвести до зниження рівнів виробництва, зменшення обсягів інвестицій, призупинення темпів економічно зростання.

      Дефіцити виникають в результаті надзвичайних обставин: війни, стихійних лих і т.п., коли зазвичай резервів стає недостатньо і доводиться звертатися до джерел особливого роду. Дефіцит може відображати кризові явища в економіці, її розвал, неефективність фінансово-кредитних зв'язків, нездатність уряду тримати під контролем фінансову ситуацію в країні. В цьому випадку він – явище надзвичайно тривожне, що вимагає прийняття не лише термінових і дієвих економічних заходів (по стабілізації економіки, фінансовому оздоровленню господарства і тому подібне), але і відповідних політичних рішень. Звідси зрозуміло, що в умовах динамічної економіки, що розвивається, із стійкими, а головне ефективними міжнародними зв'язками, бюджетний дефіцит (звичайно, в кількісно допустимих нормах) не страшний. Його не слід надмірно драматизувати, бо у боргу жили і продовжують жити багато економічно розвинених країн. Правда, при цьому кількість не повинна переходити в негативну якість, тобто сума, отриманих державою у борг фінансових ресурсів, не повинна лягати тяжким вантажем на економіку країни, на плечі платників податків, супроводитися скороченням соціальних програм.

      Отже, дефіцит може бути пов'язаний із необхідністю вкладень з боку держави в розвиток економіки. В даному випадку він відображає не кризовий стан суспільних процесів, а державне регулювання економічної кон`юктури, прагнення забезпечити прогресивні зрушення в структурі суспільного виробництва. Дефіцит може відображати кризові явища в економіці, її розвал, неефективність фінансово-кредитних зв’язків, нездатність уряду тримати під контролем фінансову ситуацію в країні. В такому випадку бюджетний дефіцит – явище надзвичайно загрозливе, яке вимагає здійснення не лише термінових економічних заходів зі стабілізації економіки, фінансового оздоровлення господарства, а й відповідних політичних рішень.

1.2.Види  дефіциту бюджету

      Бюджетний дефіцит має різні прояви і причини. Його не можна оцінювати однозначно, оскільки завжди необхідно враховувати всі його чинники. Характеристика дефіциту дається за формою прояву, причинами виникнення та спрямуванням коштів.

      За формою прояву розрізняють відкритий і прихований дефіцит. Відкритий дефіцит — це офіційно зафіксований стан бюджету під час його затвердження у відповідному документі: Законі про Державний бюджет чи в рішенні місцевих органів влади. Прихований дефіцит офіційно не визнається і фактично означає фальсифікацію основного фінансового плану держави. Така фальсифікація може бути як свідомою — для реалізації певних політичних, економічних чи фінансових цілей, так і наслідком невисокого рівня планування доходів, бажанням сприймати неможливе за реальність. В Україні останніми роками мали місце елементи прихованого дефіциту у вигляді завищення планових завдань. Завищення доходів може мати напівприхований характер. Так, в Україні у деякі бюджетні роки до складу дохідної частини бюджету входила стаття «Доходи, що мають бути мобілізовані в процесі виконання бюджету». Виходячи з вимоги достовірності бюджетного планування, затверджений бюджет має містити тільки реальні доходи, які необхідно чітко визначити і зарахувати до бюджету в конкретних формах. Малоймовірні або взагалі тільки бажані доходи неможливо включати до бюджету. Фактично це було нереальне завищення доходів бюджету з метою фіктивного його збалансування. Можливий варіант напівприхованого дефіциту, коли в затвердженому бюджеті дефіцит не виділяється, однак до складу доходів включаються надходження, які є джерелами його фінансування.

      Прихований бюджетний дефіцит — вкрай небажане явище, особливо у його прихована форма — завищення планових показників доходів. Адже згорнути окремі програми і скоротити видатки в процесі виконання бюджету значно складніше, ніж відмовитись від них із самого початку. Такий підхід відображує бажання органів влади й управління давати обіцянки, які не можуть бути виконані, тобто штучно підвищувати свій імідж. Існування напівприхованого дефіциту характеризує фінансову казуїстику, ігнорування загальноприйнятих визначень, термінів і підходів.

      За причинами виникнення бюджетний дефіцит поділяється на вимушений і свідомий. Вимушений бюджетний дефіцит пов'язаний із бажанням чи необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх є в наявності, і є наслідком економічної та фінансової кризи. Теоретично завжди можна скоротити видатки або, підвищивши рівень оподаткування, збільшити доходи і цим вирішити проблему. Однак у дійсності все набагато складніше. Наприклад, в Україні за умов існуючих пропорцій розподілу ВВП і низького рівня індивідуальних доходів населення зменшити видатки на соціальну сферу та інші цілі просто неможливо. Аналогічно немає можливості підвищити рівень оподаткування — він і так надто високий.

      Свідомий бюджетний дефіцит пов'язаний з проведенням політики так званих «позикових» фінансів. Формування доходів бюджету може здійснюватись на основі «податкових» чи «позикових» фінансів. Політика «податкових» фінансів виходить з повного забезпечення доходів бюджету за рахунок податкових надходжень. Це створює стабільну дохідну базу, адже податки не треба повертати. Політика «позикових» фінансів грунтується на необхідності обмеження рівня оподаткування і забезпечення частини бюджетних видатків через позики. Якщо вимушений бюджетний дефіцит є наслідком дефіциту фінансових ресурсів у країні, то свідомий, як правило, можливий саме за наявності вільних ресурсів, що їх фізичні та юридичні особи можуть надати державі у тимчасове користування.

      За спрямуванням коштів розрізняють дефіцитне фінансування на розвиток і на поточні витрати. Витрачання коштів на поточні витрати означає їх поглинання без відповідної віддачі. Це пасивне реагування на складне фінансове становище. Дефіцитне фінансування інвестицій, навпаки, передбачає активний вплив бюджету на розвиток економіки. Адже в умовах кризи інвестиції вкрай потрібні. Неможливо вийти з кризи без певних зусиль і без певних вкладень. Під час економічної кризи падає ділова активність приватних інвесторів, оскільки високим є ризик втрати коштів чи їх знецінення. Тільки держава в змозі взяти на себе такий ризик і таку відповідальність. Політика дефіцитного фінансування інвестицій потребує чіткої організації і жорсткої відповідальності. Однак вона має перспективу, сприяючи виходу з кризи, зростанню ВВП і (в майбутньому) ліквідації вимушеного бюджетного дефіциту.

      Розрізняють поняття стійкий дефіцит бюджету, який існує в довгостроковому періоді, та тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконанні бюджету або непередбачуваними подіями та обставинами.

      За критерієм визначення складових частин бюджетного дефіциту виділяють фактичний, структурний та циклічний бюджетний дефіцит.

      Фактичний дефіцит відображає реальні доходи, видатки бюджету і дефіцит за певний період.

      Структурний дефіцит — це дефіцит за умов повної або високої зайнятості потенційних виробничих ресурсів.

      Циклічний дефіцит — це результат недонадходження бюджетних доходів унаслідок циклічних коливань в економіці. У загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом.

      Фактичний дефіцит є зовнішнім виявленням розбалансованості дохідної та видаткової частин бюджету, а структурний і циклічний дефіцити є його внутрішніми складовими.

      За критерієм впливу на економіку бюджетний дефіцит поділяється на активний і пасивний.

      Активний бюджетний дефіцит є наслідком свідомого збільшення державних видатків, що спричинює неможливість збалансувати бюджет. Відмінність між структурним і активним дефіцитом полягає в тому, що останній виникає в результаті проведення політики дефіцитного фінансування з метою стимулювання досягнення максимальної зайнятості наявних виробничих ресурсів, що спонукає економіку розвиватись відносно незалежно від циклічних коливань. Отже, активний дефіцит своїм імпульсним змістом відрізняється від структурного дефіциту.

      Пасивний дефіцит бюджету зумовлюється економічною кон'юнктурою як першопричиною накопичення запланованого обсягу бюджетних ресурсів. Пасивний дефіцит можна ототожнити з циклічним бюджетним дефіцитом .

      За зв`язком із державним боргом розрізняють первинний та операційний дефіцит. Первинний відображає вплив виплат з обслуговування державного боргу на стан державног бюджету. Якщо є первиннний дефіцит, то це означає, що дефіцитне фінансування охоплює видатки, не пов`язані з обслуговуванням державного боргу. Визначення первинного дефіциту набуває особливого значення за наявності високіх темпів інфляції. У такому разі сума загального боргу збільшується, зростають процентні ставки, а тому обсяг коштів, спрямованих на обслуговування боргу, також зростає. Первинни дефіцит розраховується як різниця між сумою загального дефіциту і величиною процентних платежів, що здійснюються за державними позиками.

      Розраховують також операційний дефіцит бюджету, показник, що враховує вплив інфляції на стан доходів і видатків бюджету. У випадках зростання темпів інфляції реальна вартість непогашеного державного боргу зменшується. Разом з тим, такі процеси супроводжуються зростанням номінальних процентних ставок за позики, надані державі. Тобто, здійснюється певна компенсація реального знецінення боргу. Таку компенсацію називають грошовою корекцією.Таким чином, частина процентних виплат, що спрямовуються на обслуговування дежавного боргу, є погашеннями основної його суми. Якщо такі явища не враховувати, тоді сума бюджетного дефіциту стає завищеною.

      Використання поняття «операційний дефіцит» важливе за наявності високих темпів інфляції та значних обсягів державного боргу. Такий показник відображає вплив бюджетної політики на реальний рівень державного боргу. Операційний дефіцит не враховує інфляційний компонент процентних платежів. Для його визначення треба від величини традиційного дефіциту відняти суму процентних платежів, на які зросли виплати за умов зростання інфляції. 

     Таким чином, види бюджетного дефіциту можна  згрупувати в такий спосіб:

      Дефіцит може бути запланованим(визначеним у  процесі формування бюджету), і таким, що виявився під час його виконання. Треба розрізняти також загальний дефіцит бюджету(тобто бюджету в цілому) і окремих його частин (загально і спеціального фондів). Важливим є поділ дефіциту на поточний, що є на поточний момент виконання бюджету, і кінцевий, що виявився за підсумками звітного періоду. Розглядається також дефіцит зведеного бюджету та дефіцит державного і місцевих бюджетів.

1.3.Причини  виникнення дефіциту

    Причиною бюджетного дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості. Уникнути дефіциту теоретично досить просто — скоротити видатки або збільшити податки. Однак на практиці, як правило, це зробити досить важко, а іноді й неможливо.

      З'ясування причин бюджетного дефіциту надзвичайно важливе для його оцінки. Сам по собі дефіцит бюджету не можна вважати негативним явищем і хибною фінансовою політикою. Так само неправильно стверджувати, що дефіцит зовсім нешкідливий. Не існує абсолютної оцінки бюджетного дефіциту як фінансового явища. Можна давати лише його відносну характеристику з огляду на причини виникнення.

      Отже  бюджетний дефіцит  викликано  рядом об'єктивних та суб'єктивних причин:

      1) недосконалістю фінансового та  податкового законодавства з питань організації справляння платежів і забезпечення наповнюваності бюджетів усіх рівнів. Обсяги "тіньового" сектора економіки коливаються в межах 50 % ВВП. З цієї причини бюджети усіх рівнів недоотримують щорічно понад 10 млрд. грн.;

      2) недостатнім контролем з боку  держави щодо руху готівки  та наявністю неконтрольованих  потоків готівки поза банківськими  установами, що призводить до  ухиляння від оподаткування понад  третини платників податків;

      3) спадом виробництва ВВП. Втрати доходів бюджету з цієї причини становлять близько 1 млрд. грн.;

      4) погіршенням розрахунково-платіжної  дисципліни та зростанням заборгованості  підприємств перед бюджетом. Недонадходження  до бюджету з цього приводу  становлять 5 млрд. грн.;

      5) зростанням обсягів бартерних операцій, що призводить до щорічних втрат доходів бюджету в розмірі 1,5-2 млрд. грн.

      В Україні дефіцит бюджету визначається низкою факторів, об`єктивних і суб`єктивних. Об`єктивними для України є фактори, пов`язані з неефективністю економіки: спад виробництва, фізичний і моральний знос основних фондів, висока собівартість, а звідси і ріст цін на товари, відсутність нових високоекономічних технологій і т.п.

      Друга група причин дефіцитності бюджетної  системи полягає в незбалансованості  фінансово-кредитної та інвестиційної політики, неефективності оподаткування, порушеннях грошового накладання і системи платежів, а звідси - і в розвитку інфляційних явищ.

      Обидві  групи причин багато в чому породжені радянською фінансовою політикою, яка дає про себе знати і зараз.

      Ще  одна група причин пов`язана із суб`єктивними факторами: прагненням до збільшення видатків або відсутністю засобів, невмінням виділяти головні програми і розпиленням ресурсів на другорядні цілі, відставанням і низькою якістю законодавства, заполітизованістю законодавців, поганим збором податків і т. ін.

        В силу цих причин в Україні відбувається особлива, прихована інфляція недовиробництва, а бюджетний дефіцит має пасивний характер: країна входить в нові борги для того, щоб розрахуватися із старими, і переносить їх на майбутнє покоління. Тому усі зовнішні та внутрішні позичання використовуються невиробниче і погіршують стан країни.

      Також причиною бюджетного дефіциту в Україні є надмірно роздута бюджетна сфера, яка дісталась у спадщину від адміністративно-командної системи, і низький рівень ВВП па душу населення.

      Щодо  конкретних особливостей розвитку економіки  України, які зумовлюють дефіцит  бюджету, можна виділити:

      - структурну дисбалансованість народного  господарства в бік значного  переважання засобів виробництва над виробництвом предметів споживання;

      - збереження значної кількості  нерентабельних державних підприємств, що одержують дотації;

      - неефективний механізм оподаткування суб'єктів господарювання та стягнення з них податків;

      - крупно масштабний оборот "тіньового" капіталу;

      - збереження ситуації, за якої  прибутковішими є вкладення капіталу в торгово-посередницьку і фінансово-кредитну сфери;

      - невиправдано "роздуті" соціальні  програми;

      - величезні державні невиробничі  витрати;

      - приписки, крадіжки, втрати виробленої продукції і багато чого іншого, що не піддається суспільному обліку і не стало об'єктом ефективного контролю з боку держави.  
 
 

Розділ  ІІ

  Джерела фінансування бюджетного дефіциту, їх структура і оптимізація

      2.1. Принципи бюджетного фінансування

      У сучасній теорії і практиці фінансів у зв'язку з бюджетними дефіцитами вживають такі поняття: фінансування бюджету, джерела фінансування (покриття) бюджетного дефіциту, дефіцитне фінансування. Два останніх поняття були відомі в Україні, а перше — запозичене на Заході та введене в українську фінансову практику з прийняттям Бюджетного кодексу. Визначення змісту фінансування дефіциту бюджету, прийняте в нашій державі, потребує уточнення. У Бюджетному кодексі(ст.2) замість поняття «фінансування дефіциту» використовується термін «фінансування державного бюджету». За Кодексом фінансування бюджету — це надходження та витрати у зв'язку зі змінами обсягу державного боргу, обсягів депозитів і цінних паперів, вільного залишку бюджетних коштів, а також надходження від приватизації державного майна, які використовуються для покриття різниці між доходами та видатками, поверненням кредитів до бюджету і наданням кредитів з бюджету.