Бюджетний дефіцит,його причини і наслідки. Методи управління

                         МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

                           ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

                                              ФАКУЛЬТЕТ ПРАЦІ та СОЦІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

                                                 Кафедра управління персоналом та економіки

                                                              Товкач Ярини Вікторівни

                                 КУРСОВА РОБОТА

                                                          з дисципліни: “ Бюджетна система ”

               на тему : “ Бюджетний дефіцит,його  причини і наслідки. Методи управління  ”

                                                                     Курс 3   Група 309

Науковий керівник:

_______________________

_______________________

Робота подана на кафедру      Робота допущена до захисту Робота захищена з

     ______ Науковий  керівник оцінкою___________

“___”________20__p.     “___”________20__p.   “___”________20__p.

______ Голова комісії

_______ Член комісії

Чернігів 2013 р.

ЗМІСТ

                                                          ВСТУП

Щоб здійснювати свої функції, державі необхідні фінансові  ресурси, при чому перелік функцій  держави в процесі історичного  розвитку збільшується. Якщо при зародженні та становленні держави їй були притаманні суто політичні функції (утримання  армії, державного апарату управління і влади), то на сучасному етапі  переважна частина державних  видатків, і видатків бюджету зокрема, пов’язана із здійсненням державою економічних і соціальних функцій - це видатки на державні інвестиції, на зовнішньоекономічну діяльність, на соціальні виплати населенню, на фінансування невиробничої сфери .

Попередній досвід проведення ринкових реформ в Україні свідчить, що перебороти кризові явища тільки політичними методами неможливо. Потрібні чіткі економічні важелі стабілізації економіки, до яких відносяться податки, кредит, ціни, тобто необхідна нова економічна політика.

Бюджетний дефіцит характеризується перевищенням видатків державного бюджету  над його доходами. Реальністю сьогодення є те, що більшість розвинутих країн  не можуть збалансувати бюджети за доходами і видатками, а тому зводять  його з дефіцитом. Зазначений факт зумовлює актуальність дослідження цих процесів в економіці, його впливу на та джерел його фінансування.

Основною метою дослідження  є комплексне теоретичне і практичне  вивчення економічної природи і  сутності дефіциту бюджету та його удосконалене управління. Відповідно до мети в роботі ставляться наступні завдання:

• визначити сутність бюджетного дефіциту, причини його виникнення та види;
• ознайомитись з причинами виникнення дефіциту;
• ознайомитись з теоретичними аспектами управління бюджетного дефіциту;
• дослідити вплив дефіциту бюджету на економіку;
• проаналізувати динаміку дефіциту Державного бюджету України;
• визначити вплив бюджетного дефіциту на національну безпеку;
• охарактеризувати можливі джерела фінансування бюджетного дефіциту;
• визначити можливості скорочення дефіциту державного бюджету;

Об’єктом дослідження курсової роботи : Бюджетна  система України.

Предметом дослідження є: Бюджетний дефіцит України.

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ,ФОРМИ ТА РОЛЬ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ В  ЕКОНОМІЦІ

1. Сутність,призначення та особливості формування державного бюджету в Україні.

Державний бюджет — система грошових відносин, яка виникає між державою, з  одного боку, і підприємствами, фірмами, організаціями та населенням, з іншого, з метою формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб.[1, с. 73]. У фінансовій теорії і практиці його розглядають з двох позицій:

• за сутністю економічної категорії;
• за матеріальним вираженням цієї категорії.

Як об'єктивна економічна категорія бюджет відображає частину  розподільних відносин, пов'язану з  формуванням і використанням  основного централізованого фонду  грошових коштів держави. Бюджетним  відносинам властиві такі ознаки:

• розподільний характер. За допомогою цих відносин здійснюються розподіл і перерозподіл ВВП та національного багатства країни з метою забезпечення держави таким обсягом бюджетних ресурсів, який вона потребує для повноцінного виконання своїх функцій;
• вартісне вираження відносин, тобто носієм бюджетних відносин виступають гроші;
• формування і використання централізованого фонду грошових коштів держави, як кінцева мета бюджетних відносин.

Основним джерелом формування бюджету держави є ВВП. Держава  як учасник розподільних процесів організовує  розподіл і перерозподіл ВВП в  інтересах усіх членів суспільства  та суб'єктів суспільного відтворення. Окрім ВВП джерелом основного централізованого фонду є національне багатство, а також зовнішні надходження.

У цілому суб'єктами бюджетних  відносин виступають, з одного боку, держава, з іншого — юридичні і  фізичні особи; об'єктом — ВВП  і національне багатство. Отже, бюджетними відносинами охоплюються всі  юридичні особи, кожен громадянин держави  і кожна державна структура, при  цьому відносини можуть мати двосторонній або односторонній характер. Характер і масштаби участі держави у розподільних процесах залежить від моделі фінансових відносин у суспільстві.

Таким чином, бюджет держави як об'єктивна економічна категорія — сукупність грошових відносин, пов'язаних з розподілом і перерозподілом ВВП і національного багатства, з метою формування і використання основного централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

Економічна сутність бюджету  держави як економічної категорії  не буде повною, якщо не розглянути функції, які він виконує. Економічна думка  останніх років така, що бюджет держави виконує дві функції — розподільну і контрольну.

Зміст розподільчої функції  виявляється у розподілі ВВП, який є основним джерелом формування державного бюджету. Державний бюджет використовується для міжгалузевого  і територіального перерозподілу  фінансових ресурсів з урахуванням  рівня розвитку економіки та культури на всій території.

Бюджетні відносини виникають  за такими напрямами грошових відносин:

• між державою і підприємствами різних форм власності, організаціями й установами;
• між державою і громадськими організаціями;
• між державою і населенням;
• між іншими державами і міжнародними організаціями;
• між державою і регіонами.

Контрольна функція дає  змогу знати, чи своєчасно й у  повному обсязі фінансові ресурси  надходять у розпорядження держави, як фактично складаються пропорції  перерозподілу бюджетних коштів, наскільки ефективно вони використовуються. Основу контрольної функції становить  рух бюджетних коштів, який відображається в доходах і видатках бюджету.

Складовими державного бюджету  є доходи і видатки. Доходи Державного бюджету — це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. Доходи бюджету відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів. Видатки бюджету – це кошти, що спрямовуються на фінансування програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. Видатками не вважають ті фінансові ресурси, що використовуються з метою погашення боргових бюджетних зобов'язань, а також повернення надмірно сплачених до бюджету сум. До витрат бюджету належать видатки бюджету та кошти, що спрямовуються на погашення основної суми боргу, що виникає в процесі фінансування бюджету. Кожна з цих складових бюджету поділена на два фонди: загальний і спеціальний. Залежно від співвідношення доходів і видатків бюджет може бути збалансованим, з дефіцитом або з профіцитом.

Дефіцит бюджету виникає  у разі перевищення видатків над  доходами, а профіцит — у разі перевищення доходів над видатками. Збалансованим бюджет вважається за умови, коли обсяг витрат відповідає обсягу доходів на відповідний бюджетний  період і держава може зіставляти обсяг своїх фінансових можливостей  із витратами.

Поділ бюджету на два фонди  запроваджено у 2000 р. Він визначається законом про Державний бюджет України на поточний рік. Поділ на два фонди пов'язаний із тим, що в  складі державного бюджету виокремлюється два основних напрями надходжень та використання коштів. Один має загальний (не цільовий) характер використання коштів, тобто вони використовуються на загальнодержавні цілі. Спеціальний фонд має як цільові надходження, так і заздалегідь визначені напрями використання. Витрати здійснюються тільки в межах визначених надходжень. Передача коштів між загальним і спеціальним фондом дозволяється тільки в межах бюджетних призначень та шляхом внесення змін до закону про державний бюджет.

Проект закону про Державний  бюджет України розробляє Кабінет  Міністрів України з урахуванням  бюджетної резолюції, схваленої  Верховною Радою України. Міністр  фінансів України відповідає за складання  проекту закону про Державний  бюджет України, визначає основні організаційно-методичні  засади бюджетного планування, аналізує виконання бюджету в поточному  бюджетному періоді, визначає загальний  рівень доходів та видатків бюджету  і дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України. [22, с.95]

Правова характеристика бюджету  пов'язана з розглядом його як фінансового плану, що являє собою розпис доходів і видатків основного централізованого фонду грошових коштів держави. Правове регламентування бюджету здійснюється у загальних рисах головним законом — Конституцією і деталізується у бюджетному законодавстві, яке охоплює три рівні. Перший — це законодавчий акт, що здійснює загальне регламентування бюджету і бюджетних відносин. До 2001 р. в Україні таку роль виконував Закон «Про бюджетну систему України», а нині — «Бюджетний кодекс України». Він визначає засади формування бюджету і принципи побудови бюджетної системи, її склад, розмежування доходів і видатків між бюджетами, регламентує бюджетний процес та міжбюджетні відносини.

 Другий — ухвалення  законів, що регламентують окремі  статті доходів і видатків. Стосовно  формування доходів основним  є Закон України «Про систему  оподаткування» і закони, які  регламентують стягнення окремих  податків: «Про податок на додану вартість», «Про акцизний збір», «Про податок на прибуток підприємств» та ін. Податкове законодавство може бути систематизоване й у єдиному документі — податковому кодексі, проект якого розроблено і підготовлено до затвердження в Україні [7; с. 317]. Стосовно видатків таких прямих законів немає, але є закони, які визначають основи і пріоритети фінансування, наприклад Закон України «Про освіту». І нарешті, третій рівень — це щорічне прийняття закону про Державний бюджет і відповідних рішень місцевих органів влади про місцеві бюджети. Прийняття цих актів являє собою законодавче затвердження бюджету як основного фінансового плану. [25, c. 76]

Призначення бюджету — забезпечити фінансовими ресурсами потреби економічного й соціального розвитку на основі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту в державі. Таке забезпечення має свої особливості. Фінансові ресурси, сконцентровані в бюджеті, не є основним джерелом розвитку економіки і соціальної сфери. На зазначені цілі спрямовуються насамперед на власні ресурси й накопичення підприємницьких структур і населення. Кошти,сконцентровані в бюджеті, виступають як елемент регулювання, стимулювання і гарантії фінансової системи держави. Держава впливає на розвиток економіки шляхом прямої участі чи завдяки посередницькому регулюванню. Основними формами прямої участі є бюджетне фінансування конкретних загальнодержавних інвестиційних програм і кредитування за рахунок коштів бюджету.[36. c. 319]

Отже, бюджет держави являє собою сукупність законодавчо регламентованих відносин між державою і юридичними та фізичними особами з приводу розподілу й перерозподілу ВВП, а за певних умов — і національного багатства з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

2. Сутність бюджетного дефіциту, його види та форми прояву. Причини виникнення бюджетного дефіциту та його вплив на економіку країни.

Бюджетний дефіцит характеризується перевищенням видатків бюджету над  його доходами. Реальністю сьогодення є те, що більшість як розвинутих країн, так і країн з перехідною економікою не можуть збалансувати бюджети  за доходами і видатками, а тому зводять  його з дефіцитом. Зазначений факт зумовлює необхідність дослідження цих процесів в економіці та виявлення граничного розміру дефіциту, його впливу на економіку  в короткостроковому і довгостроковому  періоді та джерел його фінансування.

Бюджетний дефіцит має  різні вияви, характеризується розмаїттям причин, чинників і наслідків.

Сучасна фінансова наука  передбачає класифікацію бюджетного дефіциту за такими ознаками:

• строком виникнення;
• місцем виникнення;
• формою вияву;
• причинами виникнення;
• напрямами дефіцитного фінансування;
• критерієм визначення складових;
• строком дії;
• зв'язком із державним боргом.

За строком виникнення розрізняють плановий і звітний  бюджетний дефіцит. Плановий дефіцит  — затверджений у законі про Державний  бюджет України обсяг перевищення  видатків над доходами. Звітний бюджетний  дефіцит — фактичний обсяг  дефіциту відповідно до річного звіту  про виконання Державного бюджету  України.

За місцем виникнення бюджетний  дефіцит поділяється на зовнішній  і внутрішній. Зовнішній дефіцит  — різниця між зовнішніми видатками  та надходженнями від зовнішніх джерел. Внутрішній дефіцит характеризує перевищення обсягів загального дефіциту над зовнішнім.

За формою вияву розрізняють  відкритий, прихований і квазіфіскальний  бюджетний дефіцит. Відкритий дефіцит  — офіційно затверджений стан бюджету  у законі про Державний бюджет України на плановий рік чи у рішеннях сесій місцевих рад про відповідний  місцевий бюджет. У цих документах не тільки фіксуються загальні обсяги дефіциту, а й конкретизуються  джерела його фінансування. Прихований бюджетний дефіцит, на відміну від  відкритого, офіційними документами  не визнається. На практиці є кілька варіантів прихованого і напівприхованого дефіциту, пов'язаних зі свідомим завищенням планових обсягів доходів, включенням до складу доходів таких джерел, які використовують не для фінансування планових видатків, а для покриття бюджетного дефіциту. [7, c. 205]

Квазіфіскальний (квазібюджетний) дефіцит — прихований дефіцит  бюджету, обумовлений квазіфіскальною  діяльністю держави. Наявність прихованого  і квазіфіскального дефіциту бюджету  є негативним і небезпечним для  суспільства явищем, оскільки фальсифікує  показники основного фінансового  плану країни та можливості держави.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним  і невимушеним. Вимушений дефіцит  пов'язаний із необхідністю витрачати  коштів більше, ніж їх можна мобілізувати. Він є наслідком стихійних  лих, епідемій, воєн, розрухи, економічної  кризи, супроводжується дефіцитом  фінансових ресурсів, якого уникнути неможливо. Невимушений бюджетний  дефіцит (іноді його називають свідомим) виникає внаслідок проведення неефективної фінансової політики та некваліфікованого  керівництва фінансовою системою.

За напрямами дефіцитного  фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетний дефіцит. У  цілому різниця між цими видами дефіциту полягає у тому, що активний дефіцит  дає змогу підштовхнути, активізувати подальший розвиток економіки і зростання капіталу, а пасивний — підкоряється законам інфляції.

Виділяють три складові частини  бюджетного дефіциту:

• фактичний бюджетний дефіцит
• структурний бюджетний дефіцит
• циклічний бюджетний дефіцит.

Якщо фактичний дефіцит  є зовнішнім проявом розбалансування  дохідної і видаткової частин бюджету, то структурний і циклічний дефіцити є його внутрішніми складовими.

Фактичний дефіцит відображає реальні доходи, витрати бюджету  і дефіцит за визначений період.

Структурний дефіцит - це дефіцит  при умовах повного використання потенційних виробничих ресурсів.

Циклічний дефіцит - це результат  недонадходження бюджетних доходів  в наслідок циклічних перепадів  в економіці. У загальному вираженні  циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним  дефіцитом [3, c. 44 ].

Характеризуючи взаємозв'язок між цими видами, можна зробити  висновок, що фактичний дефіцит є  зовнішнім виявом розбалансованості  дохідної та видаткової частин бюджету, а структурний і циклічний  — його внутрішніми складовими. Якщо фактичний дефіцит відображає реальні доходи і видатки бюджету  та дефіцит за відповідний рік, то структурний — дефіцит за умови  повної або високої зайнятості потенціальних  виробничих і трудових ресурсів, а  циклічний — результат недонадходження  доходів бюджету внаслідок циклічних  коливань в економіці. Існує тісний зв'язок зі структурним і фактичним  дефіцитом. Наприклад, коли уряд ставить  за мету скоротити дефіцит бюджету  шляхом підвищення ставок податків і  зменшення видатків, то відповідно й зменшується структурний дефіцит. За збільшення державою соціальних виплат зростають структурні видатки і  збільшується структурний дефіцит.

За строками дії бюджетний  дефіцит поділяється на стійкий  і тимчасовий. Стійкий дефіцит  спостерігається у довгостроковому  періоді, а тимчасовий — у короткостроковому. Тимчасовий дефіцит, як правило, пов'язаний з касовими розривами у бюджеті, зокрема з не збіганням строків здійснення видатків зі строками надходження доходів. Тимчасовий дефіцит ще називають касовим.

За зв'язком із державним  боргом розрізняють первинний та операційний бюджетний дефіцит. Первинний дефіцит — різниця  між величиною дефіциту бюджету  і виплатою відсотків за борг. Цей  дефіцит дорівнює різниці між  сумою трансфертів та державних  закупівель товарів і послуг та податковими  надходженнями до бюджету за формулою(1.1):

Дефіцит = (державні закупівлі  товарів і послуг бюджету + трансферти + виплати з обслуговування боргу) — податкові надходження.

У випадку випуску урядом державних цінних паперів для  фінансування первинного бюджетного дефіциту зростають основна сума державного боргу і коефіцієнт його обслуговування.

Операційний дефіцит —  дефіцит державного бюджету із вирахуванням інфляційної частини відсоткових  платежів з обслуговування державного боргу.

У цілому основною причиною виникнення бюджетного дефіциту є випередження темпів зростання бюджетних видатків порівняно зі зростанням доходів  бюджету. Конкретні причини можна  об'єднати у такі групи: об'єктивні (або  вимушені), суб'єктивні (невимушені або  свідомі).

У результаті об'єктивних причин, пов'язаних з вимушеними діями держави  виникає необхідність збільшувати  видатки бюджету за відсутності  необхідного обсягу доходів. До суб'єктивних причин, пов'язаних з невимушеними, свідомими діями держави, у результаті яких виникає бюджетний дефіцит.

     Розглянемо  причини виникнення державного  бюджетного дефіциту 

( Таблиця  1.1).

Таблиця 1.1- Причини виникнення дефіциту бюджету

       Очевидно, що зменшення і повна ліквідація бюджетного дефіциту можуть бути забезпечені лише шляхом подолання причин, які його зумовлюють. Зрозуміло і те, що це справа багатьох років, протягом яких економіка буде функціонувати в умовах бюджетного дефіциту. Тому вплив його на державне господарство вимагає теоретичних досліджень.

Незважаючи на очевидність  того, що бюджетний дефіцит негативно  впливає на економіку, зокрема, стимулює в ній інфляцію, є й протилежні позиції. Само по собі існування бюджетного дефіциту не справляє вирішального впливу на економіку, не відображається на доходах  населення, якщо сильно розвинутий приватний  сектор. Однак навіть у країнах  із розвинутою економікою, основою  економічної системи яких саме і  є високорозвинений недержавний  сектор, існування державного дефіциту визнається гальмом економічного прогресу, не кажучи вже про його негативні соціальні наслідки.[32, c. 174]

Бюджетний дефіцит негативно  впливає на розвиток економіки, стимулюючи інфляційні процеси. Він є гальмом  економічного росту держави, не говорячи вже про його негативний вплив  на соціальний розвиток держави. Однак  у науковій літературі зустрічаються  твердження, що дефіцит бюджету може мати позитивний вплив на пожвавлення  економічного життя. З цим можна  погодитися тільки частково тому що не сам дефіцит може сприяти економічній  активності, а джерела його фінансування. У країнах, де добре розвинений ринок  державних цінних паперів, величина бюджетного дефіциту має менш відчутний  вплив на стан економіки в даному періоді, але його наявність обов'язково буде впливати на господарське життя  в майбутньому. Тому бездефіцитний бюджет - об'єктивна вимога економічного розвитку держави.

Розрізняють поняття: стійкий дефіцит бюджету, що існує в довгостроковому періоді, і тимчасовий дефіцит, викликаний касовими розривами у виконанні бюджету або непередбаченими подіями і обставинами. Звичайно, не можна однозначно оцінювати негативні наслідки перевищення витрат над доходами навіть одного обсягу, що зафіксовані в різних соціально-економічних умовах. Крім того, для врахування впливу бюджетного дефіциту на економічну динаміку важливо також брати до уваги його тривалість, стабільність тенденцій (зростання чи скорочення) тощо. Тому на нетривалий період можна і за нормальних умов розвитку допустити певний бюджетний дефіцит, але лише тоді, коли завищені в порівнянні з доходами бюджетні витрати спрямовуються на економічні чи соціальні проекти, що, безумовно, забезпечить зростання (особливо шляхом економії) продуктивності праці. Саме нарощування результатів виробництва, насамперед предметів споживання, і веде до скорочення бюджетного дефіциту. Негативний вплив на економіку, що зумовлюється дефіцитним фінансуванням бюджетних витрат, безумовно провідна роль дефіциту в стимулюванні інфляційних тенденцій зумовлюють постійну увагу до його витратної і доходної частин. Світова практика розрізняє два види бюджетного дефіциту: структурний, тобто такий, що позначається певним базовим станом економіки, і циклічний, який коливається під впливом економічної кон'юнктури в конкретний період.