Бізнес - планування на підприємстві

Вступ

Актуальність  теми дослідження: В умовах ринкової економіки будь-яка більш-менш масштабна підприємницька діяльність (бізнес) зв’язана  з  господарським  ризиком. Значна  частина  підприємців  банкрутує  через  те,  що  не  мають достатніх  знань  і  навичок  господарювання. Як  свідчать  дослідження причин  банкрутств  малих  фірм  США,  98%  невдач  у  бізнесі пояснюються  незадовільним  управлінням  (45% - некомпетентність, 20% - низький  професіоналізм,  18% - брак  управлінського  досвіду, 9% - відсутність  досвіду  роботи  на  виробництві,  3% - невиконання взятих  на  себе  зобов’язань,  2% - шахрайство,  1% - стихійне  лихо  і лише  2% - причинами,  що  не залежать  від  якості  управління  фірмою. Тому  комерційна  акція (приватизація державного підприємства, створення приватної фірми, залучення інвестицій, перехід на нову технологію, організація  випуску  нової  продукції,  тощо)  вимагає  ретельної  і професійно  грамотної підготовки до її здійснення. Наскільки  ґрунтовно буде  підготовлена,  організована  і  проведена  така робота,  настільки успішно  реалізуватиметься  підприємницька  ідея.  Результатом роздумів,  критичного  аналізу  та  пошуків  відповідей  на  питання реалізації  нової  ідеї,  що  виникла,  саме  і  є  бізнес-план.

Бізнес-план – ретельно  підготовлений  документ,  котрий розкриває  всі  сторони  будь-якого  запроектованого  комерційного заходу.  Він  дозволяє  передбачати  не  лише  всі  заходи  для реалізації  нової  ідеї,  а  й  визначити  необхідне  фінансове забезпечення  та  можливість  одержання  доходу  (прибутку).  Практично його  можна  вважати  формою  експертної  оцінки  доцільності  та ефективності  здійснення  нової  підприємницької  ідеї.

      За  сучасних  умов  господарювання  бізнес-план  практично  є робочим  інструментом,  що  використовується  в  усіх  сферах підприємництва.  Його  бажано  розробити  у  разі  організації  нової фірми; реорганізації¹  і створення на  базі  цього інтегрованого організаційно-правового утворення; трансформації власності; започаткування зовнішньоекономічної  діяльності.

Добре  розроблений  та  обґрунтований  бізнес-план  є  важливим підґрунтям  так  званої  бізнес-пропозиції,  використовується  у процесі  переговорів  з  партнерами;  він  відіграє  неабияку  роль  у підборі  на  роботу  кваліфікованих  фахівців;  його  обов’язково  використовують  задля  залучення  надійних  інвесторів  і  кредиторів.

Об’єктом  дослідження курсової роботи є бізнес – план для створення нового підприємства Інтернет – провайдера „ЄвроНет”, шляхом реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю з трьома засновниками й участю позикового капіталу у формі лізингу чи кредиту на покупку устаткування в сфері надання послуг доступу до Інтернет, веб-хостингу і веб-дизайну.

Предметом дослідження курсової роботи є бізнес-план і загальна  методологія  розробки  бізнес-плану.

Мета роботи: Основною метою дослідження є комплексне теоретичне і практичне вивчення бізнес-планування та його впливу на розвиток підприємства.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

• дослідити поняття бізнес-планування;
• дослідити методи розробки бізнес-плану;
• розглянути структуру бізнес-плану на прикладі.

І. Види та призначення бізнес-планування

За умов ринкової системи  господарювання жодне підприємство не може працювати прибутково без  ретельно підготовленого плану. Досвід організації підприємництва свідчить, що планування діяльності організації  набуває все більшого значення у  зв’язку зі швидкими змінами в  середовищі функціонування підприємcтва. Що більш динамічним та невизначеним стає середовище діяльності, то більше порядку має бути на самому підприємстві, то більше уваги слід приділяти розробці стратегій та оперативних дій для їх реалізації. Брак чіткого плану є незаперечним свідченням незадовільного управління підприємством. Успіх підприємницького проекту, незалежно від його масштабів, сфери діяльності, форми організації бізнесу, неможливий без чіткого уявлення про перспективи діяльності, без опрацювання надійних орієнтирів і реального плану господарювання. [1, ст. 6]

В бізнес-плані розглядаються  науково-технічні, технологічні, організаційні, соціальні та інші сторони реалізації підприємницького проекту, але основна  увага зосереджується на його фінансово-економічних  аспектах. [13, c. 306]: 

Бізнес-план – це комплексний  багатофункціональний письмовий документ, в якому викладено сутність підприємницької  ідеї, шляхи та засоби її реалізації, охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні, фінансові аспекти  майбутнього бізнесу та особливості  управління ним, спрогнозовані очікувані  результати від реалізації запропонованої комерційної ідеї.

Бізнес-план виконує дві  найважливіші функції – зовнішню та внутрішню.

Зовнішня функція дає  змогу ознайомити різних представників  ділового світу із сутністю та основними  аспектами реалізації конкретної підприємницької  ідеї.

Саме бізнес-план розглядається  фахівцями як інструмент залучення  необхідних для реалізації проекту  фінансових ресурсів. Зовнішні інвестори  та кредитори ніколи не вкладатимуть гроші в бізнес, якщо не ознайомляться  з ретельно підготовленим бізнес-планом. Такий план має переконати потенційних  інвесторів у тому, що підприємницький  проект має чітко визначену стратегію  успіху та заслуговує на їх фінансову  підтримку.

Внутрішня функція є життєво  важливою для організації діяльності самого підприємця або підприємства і дає змогу опрацювати механізм самоорганізації, тобто створити цілісну, комплексну систему управління реалізацією підприємницького проекту.

Бізнес-план діє змогу  розв’язати цілий ряд завдань, які  постають під час реалізації бізнес-плану:

• обґрунтування економічної доцільності визначених напрямків розвитку підприємства;
• визначення витрат;
• визначення джерел фінансування вибраної стратегії, тобто способів концентрації фінансових ресурсів;
• оцінка галузі, ринку і конкуренції;
• вибір стратегії діяльності;
• розрахунок очікуваних фінансових результатів діяльності;
• оцінка слабких і сильних сторін проекту;
• підбір працівників, спроможних реалізувати даний бізнес-план;
• визначення концепції розвитку та ін.

Кожне завдання бізнес-плану  може бути розв’язане лише у взаємозв’язку з іншими. Центром бізнес-плану є концентрація фінансових ресурсів. Саме бізнес-план виступає важливим засобом збільшення капіталу компанії.

Багато в чому бізнес-план для будь-якої фірми стає першим досвідом стратегічного планування. Одночасно бізнес-план є керівництвом до виконання, він може бути використаний для перевірки ідей керівництвом фірмою та інструмент прогнозування результатів діяльності, План може уточнюватися в міру проведення цих ідей в життя, коли з’ясовується, наскільки точним виявилися його розрахункові показники. Таким чином виникає система раннього оповіщення, яка дає можливість своєчасно вживати заходів щодо вирішення проблем, що виникають.

У цілому, бізнес-плани можна  розділити на дві основні категорії: 

1. Для зовнішнього використання. Такі бізнес-плани застосовуються як обґрунтування для залучення необхідних фінансових коштів, партнерів, а саме:

• Бізнес план для залучення інвесторів
• Бізнес план для одержання кредиту
• Бізнес план для продажу діючого бізнесу

2. Для внутрішнього використання - використовуються постійно в якості інструмента управління. Можна виділити три види бізнес-планів, які важливі у формальному процесі планування, як функції керування бізнесом:

• Управлінські бізнес-плани - застосовуються для управління поточною діяльністю й розвитком підприємства.
• Бізнес-плани проектів - спрямовані на планування й управління проектами, реалізованих у рамках конкретного підприємства.
• Разові (цільові) бізнес-плани - спрямовані на прийняття окремих рішень, пов'язаних з управлінням бізнесом.

Бізнес-плани можна класифікувати  за різними критеріями:

1. за видом проекту:

• інвестиційні;
• інноваційні;
• організаційні;
• освітні;

2. за тривалістю здійснення проекту:

• короткострокові (до 3 років);
• середньострокові (до 3-5 років);
• довгострокові (понад 5 років);

3. за об’єктами бізнесу (додаток 1);

4. за складністю:

• прості;
• складні.

В бізнесі існують різні  типи планів і різні рівні процесів планування:

- бізнес-план, який, зокрема,  регламентує залучення засобів  зі сторони; 

- внутріфірменний (корпоративний)  план², в якому викладаються стратегія, плани і очікувані фінансові результати. Складається, як правило для внутрішнього користування; 

- план маркетингу - для  визначення потреб торгівлі і  маркетингу; 

- операційні плани і  плани з підготовки кадрів  для роботи на підприємстві. 

Бізнес-план покликаний відповісти на три ключових питання:  Де тепер знаходиться фірма? Куди рухається фірма (бізнес)? Як ми прийдемо туди? 

Якщо перше питання  покликане відповісти на поточний стан фірми, друге - на бажаний її стан, то третє - свідчить про найбільш ефективний шлях бізнесу.

Таким чином, бізнес-план повинен  показати, як ефективно перейти із нинішнього стану до бажаного, відобразити  як поточні завдання, так і завдання на середню та довгострокову перспективу.

Бізнес-план необхідний в  таких ситуаціях: 

1. Фірмі необхідний капітал  для подальшого розвитку. 

2. Створюється нова фірма  або змінюється власник. 

3. Під час значних змін: реконструкції, придбання обладнання, перехід на випуск нової продукції  тощо. 

4. Для аналізу діяльності  при досить суттєвих змінах  оточення. 

Як свідчить практика зарубіжного  бізнесу, три типи людей зацікавлені  в бізнес-плані: менеджери, власники, кредитори. Власники зацікавлені в  складанні бізнес-плану з точки  зору перспектив фірми. В малому бізнесі  менеджер може бути одночасно і власником, тобто виступати в різних ролях: як творець бізнес-плану, його виконавець і контролюючий орган. 

Кредитори розглядають бізнес-план як додаткове джерело інформації за умов прийняття рішення про  виділення кредитів. 

Для всіх трьох вказаних груп (менеджери, власники, кредитори) є спільні вигоди складання бізнес-плану: оцінка можливостей проекту або фірми;  встановлення мети діяльності фірми; визначення необхідної суми грошей. 

Вигоди, які одержують  менеджери при складанні бізнес-плану: вияснення ідей, створення команди, практика у проведенні аналізу і презентації, допомога в одержанні грошей. 

Кредитори розглядають бізнес-план як джерело інформації, на основі якого  вони можуть оцінити ступінь ліквідності³ і ризику проекту, якість управління. 

Багато з проблем можуть бути вирішені шляхом глибокої проробки планів, Постійне уточнення бізнес-плану  з метою приведення його у відповідність  до умов, що змінюються, посилює можливість його використання як критерію оцінки фактичних результатів діяльності фірми.

Таким чином, бізнес-план - це підсумковий документ, який є результатом  великої аналітичної роботи. Він  дає змогу: 

- усвідомити місце підприємства  на ринку; 

- проаналізувати перспективи  розвитку галузі, ринку, товару (послуги); 

- по-іншому подивитись  на діяльність підприємства, його  проблеми, перспективи. Разом з  тим, слід розуміти і обмеження  бізнес-плану: 

- він не виступає панацеєю  від всіх бід і невдач; 

- план не може дати  відповідь на всі питання і  проблеми, що виникають перед  підприємством; 

- план залежить від  кваліфікації людей, які його  складають, і від того, хто буде  його реалізовувати. 

ІІ. Структура бізнес-плану

Зміст та структура бізнес-плану  залежать передусім від тієї аудиторії, для якої його призначено. Вибір  тієї чи тієї аудиторії, у свою чергу, залежить від цілей, які ставить  перед собою підприємець, опрацьовуючи бізнес-план (залучення зовнішнього  капіталу, комунікації з партнерами по бізнесу, моделювання системи  управління майбутнім бізнесом, попереднє  визначення перешкод та проблем, розвиток власних управлінських навичок).

«Стратегії повинні ефективно  капіталізувати сильні сторони фірми, подолання нею своїх слабких  сторін, витяг переваг, завдяки сприятливим  зовнішнім умовам, і успішне відхилення від зовнішніх небезпек», – вважає інший видний фахівець сучасності по стратегічному керуванню Фред Р. Девід [14, c. 346]. 

Перше правило, якого має  дотримуватися підприємець у  процесі складання бізнес-плану, — це чітко визначити мету його розробки та конкретного адресата.

На зміст та структуру  бізнес-плану суттєво впливають  розміри бізнесу й обсяги фінансових потреб. Чим масштабнішим є підприємницький  проект, чим більше інвестицій він  потребує, тим ширше коло питань має бути висвітлено у бізнес-плані, тим детальнішими та обгрунтованішими мають бути відповідні розрахунки.

На змісті та структурі  бізнес-плану позначається й специфіка  сфери майбутнього бізнесу. Обґрунтування  підприємницького проекту у сфері  виробничої діяльності вимагає ґрунтовнішого  та «об’ємнішого» бізнес-плану внаслідок самої природи цієї сфери. Навпаки, підприємець, який бажає розпочати роздрібну торгівлю, не має потреби в опрацьованому до дрібниць бізнес-плані.

В загальному вигляді зміст  бізнес-плану визначаються такими основними  факторами:

- аудиторією, на яку розрахований бізнес-план (або на потенційних інвесторів, або на майбутніх партнерів по бізнесу, або на майбутніх співробітників, або на всіх разом);

- цілями розробки бізнес-плану (залучення зовнішнього капіталу, налагодження зв’язків з партнерами, моделювання системи управління бізнесом, завчасне передбачення можливих перешкод для реалізації підприємницької ідеї, розвиток власних управлінських здібностей тощо);

- масштабами бізнесу і обсягами фінансових потреб (чим масштабнішим буде підприємницький проект, тим більше інвестицій він потребує, тим детальнішими та обгрунтованішими мають бути розрахунки);

- сферами поширення бізнесу (виробництво, посередницька діяльність, послуги, сфера торгівлі, будівництво тощо);

- характеристиками продукту бізнесу (тобто товари або послуги, які запропоновані для реалізації комерційної ідеї, можуть бути традиційними або принципово новими, простими або складними, виробничого або споживчого призначення тощо);

- інвестиційною ситуацією, яка покладена  в основу розробки бізнес-плану. [3, c. 223]. 

В результаті спільної дії  всіх факторів визначається конкретний зміст бізнес-плану.

Зміст бізнес-планів не може бути однаковим для всіх випадків, але у них є багато спільного.

В будь-якому бізнес-плані  можна виділити три основні блоки  питань, на які повинні бути дані обґрунтовані і змістовні відповіді:

І блок: опис ключових, найважливіших аспектів майбутнього бізнесу, тобто опис того бізнес-плану, якого прагне досягти підприємець в результаті реалізації бізнес-плану.

ІІ блок: в цьому блоці мають бути якісно та кількісно охарактеризовані заходи, які передбачається здійснити для досягнення поставлених цілей.

Складові бізнес-плану  в даному блоці: маркетинг-план; виробничий план; організаційний план тощо.

ІІІ блок: за допомогою спеціальних фінансових показників визначаються кінцеві результати, яких планує досягти підприємець в процесі реалізації запропонованої підприємницької ідеї.

До основних фінансових показників відносять:

1. обсяги передбачуваного продажу товарів або послуг ( в натуральних та грошових одиницях);
2. терміни повернення запозичених коштів;
3. фінансові потреби для створення бізнесу (впровадження комерційної ідеї);
4. розміри очікуваних прибутків або збитків;
5. рух готівки тощо.

На сьогоднішній день немає  юридичних документів, які б чітко  регламентували структуру бізнес-плану.

У структурі бізнес-плану, як правило, виділяють такі складові:

1. Титульний аркуш.

2. Зміст бізнес-плану.

3. Резюме.

4. Галузь, фірма та її продукція (послуги):

4.1. Поточна ситуація і  тенденції розвитку галузі.

4.2. Опис продукту (послуги)  фірми.

4.3. Патенти, товарні знаки,  інші права власності.

4.4. Стратегія зростання  фірми.

5. Дослідження ринку:

5.1. Загальна характеристика  ринку продукту.

5.2. Цільовий ринок бізнесу.

5.3. Місце знаходження  фірми.

5.4. Оцінка впливу зовнішніх  чинників.

6. Маркетинг-план:

6.1. Стратегія маркетингу.

6.2. Передбачувані обсяги  продажу.

7. Виробничий план:

7.1. Основні виробничі  операції.

7.2. Машини й устаткування.

7.3. Сировина, матеріали та  комплектуючі вироби.

7.4. Виробничі й невиробничі  приміщення.

8. Організаційний план:

8.1. Форма організації  бізнесу.

8.2. Потреба в персоналі.

8.3. Власники бізнесу й  команда менеджерів.

8.4. Організаційна схема  управління.

8.5. Кадрова політика та  стратегія.

9. Оцінка ризиків:

9.1. Типи можливих ризиків.

9.2. Способи реагування  на загрози для бізнесу.

10. Фінансовий план:

10.1. Прибутки та збитки.

10.2. План руху готівки.

10.3. Плановий баланс.

10.4. Фінансові коефіцієнти.

Додатки.

Ця структура є лише приблизною схемою бізнес-плану. конкретний бізнес-план може бути і не таким докладним. Але тут указані ті основні розділи, які необхідно включити до бізнес-плану, орієнтованого на залучення інвестицій у виробничу діяльність.

Наведена вище структура  бізнес-плану є приблизною. В кожному  окремому випадку розробники можуть вносити нові розділи або розглядати нові питання, які необхідні для  реалізації запланованої підприємницької  ідеї.

Окремі розділи планів можуть бути об’єднані або роз’єднанні.

Обсяг бізнес-плану також  може бути різним, оскільки залежить від  потреб фірми, зазвичай, стислий варіант  виповнюється в межах 4-10 сторінок. Бізнес-план малого підприємства , наприклад, перукарні  на 2 крісла, буде набагато коротшим від  аналогічного документу більшого підприємства, заснованого із залученням іноземних  інвестицій. Проте, у бізнес-плані  обов‘язково повинні бути відображені  основна ідея, мета бізнесу, специфіка  підприємницької діяльності, організаційна  і виробнича структура, стратегія  фінансування, пропозиції по інвестиціях, перспективи розвитку.

ІІІ. Фінансовий розділ бізнес-плану

Фінансовий план — це найважливіший елемент бізнес-плану, який складається як для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю. Цей розділ бізнес-плану включає такі складові: 

• прогноз обсягів реалізації; 
• баланс грошових надходжень та витрат; 
• таблицю доходів та витрат; 
• прогнозований баланс активів та пасивів підприємства; 
• розрахунок точки беззбитковості. [4, cт. 331-332].

Фінансовий розділ бізнес-плану  є ключовим розділом бізнес-плану, оскільки тільки відповідні показники фінансового  плану можуть реально продемонструвати рівень привабливості та ефективності практичної реалізації розробленого підприємницького проекту.

Головне завдання фінансового  розділу – узагальнення результатів  всіх попередніх розділів бізнес-плану  у вартісній формі та обґрунтуванні  доцільності реалізації даного проекту  з економічного погляду.

Особливий інтерес до фінансового  плану пов’язаний з тим, що в ньому:

• узагальнюються у вартісній формі результати розробки решти розділів бізнес-плану;
• кількісно визначається потреба даного бізнесу в інвестиціях;
• обґрунтовується висновок щодо економічної доцільності реалізації підприємницького проекту.

Розрахунки, які містить  фінансовий план, мають дати чіткі  та ясні відповіді на такі запитання:

1. самого підприємця:

• звідки і коли підприємство буде отримувати кошти і на що конкретно їх буде витрачати?

• яким буде фінансовий стан підприємства на кінець прогнозованого періоду?
• Як співвідносяться поточні потреби підприємств з рухом готівки?

2. потенційних інвесторів та кредиторів:

• чи здатний підприємець належно розпорядитися отриманими коштами, щоб своєчасно повернути борги та забезпечити достатній прибуток на вкладений капітал?
• чи зможе підприємець виконати взяті на себе фінансові зобов’язання?

У процесі розробки цього  розділу бізнес-плану слід враховувати  такі його особливості:

1) у багатьох відношеннях фінансовий план є найменш гнучкою за формою частиною бізнес-плану. На відміну від інших розділів він має містити відповідний перелік фінансових документів (у тому числі таблиць і графіків);

2) фінансовий план не може мати розбіжностей з іншими розділами бізнес-плану;

3) інвестори та кредитори, як правило, вимагають, щоб фінансовий план складався з перспективою на три роки (до того ж із щомісячними показниками за перший рік та щоквартальними — за другий і третій);

4) у фінансовому плані треба (по можливості) підкреслювати достовірність інформації, яку він містить. Якість первинної інформації безпосередньо позначається на точності фінансових розрахунків;

5) у зв’язку з тим, що будь-який фінансовий аналіз майбутнього неминуче характеризується певним ступенем невизначеності, у фінансовому плані доцільно опрацювати кілька сценаріїв розвитку подій.

Фінансовий план, зазвичай, складається з трьох розділів:

1. План доходів та витрат (прибутків та збитків).
2. План грошових надходжень і виплат (рух готівки).
3. Плановий баланс.

Стратегія фінансування бізнес-проекту  передбачає визначення переліку залучених  джерел інвестиційних ресурсів, які  поділяються на внутрішні та зовнішні. До першої групи належить: статутний капітал підприємства; нагромаджені резерви (резервний капітал; додатковий капітал, що утворюється внаслідок переоцінки активів; фонди спеціального призначення, що формуються в процесі розподілу прибутку; нерозподілений прибуток); амортизаційні відрахування; пайові внески власників; страхове відшкодування.

Перевагами внутрішніх джерел інвестицій є простота та швидкість  залучення, вища норма прибутку на вкладений  капітал (оскільки немає витрат фінансування, пов’язаних зі сплатою процентів  і т. п.), збереження контролю над підприємством у руках власників. Але їм також притаманні такі недоліки, як обмежений обсяг залучення капіталу, брак незалежного контролю за ефективністю його використання.

Зовнішніми джерелами  є: кредити; надходження від продажу емітованих цінних паперів (акцій, облігацій); державні субсидії; безповоротна фінансова допомога.

До переваг зовнішніх  джерел належать: значний обсяг залучення, незалежний контроль за ефективністю використання капіталу. Паралельно вони мають такі недоліки, як складність та триваліший період залучення, наявність  витрат фінансування, можливість втрати контролю над підприємством (у разі емісії акцій).

Кінцевою метою формування структури джерел інвестицій є її оптимізація за критерієм максимального  прибутку від інвестиційної діяльності та забезпечення фінансової стійкості  підприємства. На практиці, як правило, використовується змішане (як власне, так і позичкове) фінансування, оскільки воно є гнучкішим.

Звернення до зовнішніх джерел фінансування зумовлює наявність певної небезпеки для ініціатора проекту. Залучення кредитних ресурсів пов’язане  з виплатою процентів, які згодом підвищують собівартість продукції  і знижують її конкурентоспроможність. Це саме стосується і продажу облігацій, але в даному разі небезпека посилюється необхідністю здійснювати виплату процентів їхнім власникам у чітко визначені терміни. Якщо в разі залучення банківських кредитів існує можливість їх пролонгації та перенесення термінів виплати процентів, то несвоєчасне здійснення платежів за облігаціями може призвести до катастрофічного погіршання ділової репутації ініціатора проекту.