Діагностика системи управління за загальними результатами діяльності підприємства

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Донецький національний університет  економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Маріупольський навчально-консультаційний  центр

 

 

Кафедра економіки підприємства

 

 

 

Курсова робота

 

з дисципліни: «Економіка і організація  діяльності об’єднань підприємств»

на  тему:

«Діагностика  системи управління за загальними результатами діяльності підприємства»

 

 

Студентки	Жукова К.А.
Спеціальність:
«Економіка  підприємства»
Курс 6, група  ЕП-11-С1
Форма навчання: заочна
Керівник	к.е.н.,доцент Е.С.Хаврова (посада, вчене  звання, ПІБ)
Робота до захисту:
( допущена / не допущена)
«           »  «                                » 2011 р.

 

 

 

Маріуполь 2011

ЗМІСТ

 

 

		ВСТУП
1.		Теоретико-методологічні основи формування системи управління на підприємстві за загальними результатами його діяльності
2.		Діагностика системи  управління за загальними результатами діяльності підприємства
2.1.		Визначення ринкової позиції підприємства за загальними результатами його діяльності
2.2.		Аналіз аналітичних  показників діяльності підприємства на базі кореляційно - регресійного методу
3.		Діагностика системи управління на базі застосування збалансованої системи показників
4.		Планування  системи управління на базі інтегральної оцінки  ефективності управління підприємством
		ВИСНОВКИ
		СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
		ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сучасні умови  господарювання формують високі вимоги до оцінки фінансово-економічної діяльності суб’єктів ринку. Особлива увага приділяється підприємству як первинній і провідній ланці економіки держави, оскільки саме тут створюються конкретні економічні блага,які стають першоосновою національного багатства.

Узагальнення  досвіду діяльності українських підприємств свідчить про досить велику кількість низько ефективних, економічно недоцільних бізнес - проектів різних рівнів. Така ситуація формується під впливом ряду факторів, серед яких провідне місце займає економічна нестабільність зовнішнього середовища господарювання та також до внутрішнього – рівень й якість ефективності функціонування підприємства.

У постійному прагненні  підтримувати відповідність підприємства умовам зовнішнього середовища полягає  принцип адаптивного управління. Він проявляється в динамічному освоєнні нової продукції, сучасної техніки і технології; застосуванні прогресивних форм організації праці, виробництва і управління, безперервному вдосконаленні кадрового потенціалу.

В умовах динамічності сучасного виробництва і суспільства управління повинне знаходитися в стані безперервного розвитку, який сьогодні неможливо забезпечити без дослідження тенденцій і можливостей, без вибору альтернатив і напрямів розвитку.

Система управління підприємствами повинна відповідати сучасним ринковим умовам:

• мати високу гнучкість виробництва, що дозволяє швидко міняти асортимент виробів(послуг). Це обумовлено тим. що життєвий цикл продукції(послуг) став коротший, а різноманітність виробів і обсяг випуску разових партій - більше;
• бути адекватною до складної технології виробництва, що вимагає абсолютно нових форм контролю, організації і розподілу праці;
• враховувати серйозну конкуренцію на ринку товарів(послуг), що в корені змінила відношення до якості продукції, зажадала організувати післяпродажне обслуговування і додаткові фірмові послуги;
• враховувати вимоги до рівня якості обслуговування споживачів і часу виконання договорів, які стали занадто високими для традиційних виробничих систем і механізмів ухвалення управлінських рішень;
• враховувати зміну структури витрат виробництва;
• брати до уваги необхідність обліку невизначеності зовнішнього середовища.

 Різного  роду нововведення проявляють  себе на підприємствах у формі  організаційного вдосконалення  системи управління, що вимагає  уточнення окремих зв'язків, параметрів системи, застосування ефективніших способів їх реалізації, підвищення рівня надійності та інше. Організаційне вдосконалення системи(її підсистем або елементів) зачіпає вже не лише окремі зв'язки, але і структуру управління в цілому. А це, у свою чергу, вимагає встановлення і забезпечення нових зв'язків, усунення зайвих зв'язків, значних змін функцій управління і способів ухвалення управлінських рішень

Таким чином, для  того, щоб підприємство розпочало  свою діяльність, у подальшому - займало високі позиції на ринку, могло вести конкурентну боротьбу за споживачів - треба мати навики  в управлінні усіма процесами на підприємстві та за його межами. Використання процесу управління почалося з низки причин, таких як поява великих корпорацій, які потребували в управлінні їхнім виробництвом; розділ між володінням та керуванням - приватна власність поділила людей на звичайних керівників та інвесторів; розвиток нових теорій – теорія управління стає предметом вивчення для науковців, які створюють базу знать для подальшого вивчення. З цього видно, що «управління» стає основою роботи усього підприємства.

Значний внесок у дослідження даної наукової проблеми зробили вітчизняні й зарубіжні вчені: М.Портер, Бланк, Л.В. Фролова, Н.В. Ващенко, О.В. Чайковська, Г.Є.Дем’яненко, Т.Д.Костенко, С.В.Мочерний, С.Ф. Покропівний, М.А.Болюх та інші. Однак проведені дослідження показали, що в науковій літературі розкриваються тільки окремі аспекти діагностики системи управління, тому вибрана тема курсової роботи є актуальною.

Мета проведення даної роботи полягає в аналізі  системи управління за результатами діяльності підприємства,  оцінка їх ефективності. Для досягнення поставленої мети були виконані наступні завдання:

• Розкрити суть основ формування системи управління за загальними результатами діяльності підприємства ;
• Визначити місце економічної діагностики в системі управління підприємством;
• Визначити ринкову позицію підприємства за загальними результатами його діяльності;
• Провести аналіз аналітичних показників діяльності підприємства на базі кореляційно - регресійного методу;
• Провести діагностику системи управління на базі застосування збалансованої системи показників;

 

• Зробити планування системи управління на базі інтегральної оцінки  ефективності управління підприємством;

 

• Зробити висновки по діагностики системи управління

Об’єктом курсової роботи виступають процеси розвитку, діагностування ефективності діяльності підприємства за загальними результатами. Предмет дослідження склали теоретичні та практичні аспекти механізму системи управління підприємством.

 Методологічною  роботою дослідження  вибрані  діалектичний підхід, системний  підхід, експертні, формалізовані,  аналітичні і графічні методи  також конкретно-наукові: економіко-математичний  метод та метод планування.

В якості інформаційної  бази дослідження  було використано  первинну інформацію даного підприємства ТОВ «Рошен - Маріуполь» - фінансова та бухгалтерська звітності, також законодавчі акти державних органів управління, матеріали офіційної державної статистичної звітності, аналітичні внутрішньо фірмові матеріали. Товариство з обмеженою відповідальністю «Рошен-Маріуполь», яке знаходиться за адресою вул.Миколаївська,б.89,м. Маріуполь, Донецька обл.,87500, було засноване у 2005 році та являється дочірнім підприємством  КК «Рошен» (ЗАТ "Укрпромінвест" 1995 рік) головного центру у м. Києві. Вид економічної діяльності  - оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами.

Курсова робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновку і бібліографічного списку. Робота містить - сторінку тексту, теоретичні й методичні положення ілюструються - рисунками, - таблицями й - додатками. Бібліографічний список містить - джерела.

Ключові слова : ДІАГНОСТИКА, УПРАВЛІННЯ, СИСТЕМА  УПРАВЛІННЯ, ЗБАЛАНСОВАНА СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ, ІНТЕГРАЛЬНА ОЦІНКА.

 

1. Теоретико-методологічні основи формування системи управління на підприємстві за загальними результатами його діяльності

 

  Розглядаючи поняття управління та системи управління, можна побачити, що вони тісно взаємопов’язані між собою. Поняття управління є частиною більшого - системи управління. В широкому смислі поняття управління представляє собою ціле направлений вплив на об’єкт з метою стабілізації чи зміни його стану таким чином, щоб достигнути поставленої мети. Необхідність в управлінні появилася  з розвитком спеціалізації виробництва, збільшення його масштабу. Воно дозволяє узгодити діяльність декількох людей, зайнятих на виробництві. Значний вклад у розвиток терміну «управління» внесли роботи закордонних вчених, таких як Пітер Друкер та Стаффорда Біра. Вони дали такі визначення терміну «управління» - це такий вид діяльності, який перетворює неорганізовану купу людей на ефективно ціле направлену виробничу групу. Управління є перехід системи у новий стан шляхом впливу на її змінні частини. Нижче наведені ще декілька визначень терміну:

Управління - це труд людей, направлений на організацію  та координацію діяльності трудового  колективу та окремих робітників в процесі виробництва продукції, о казання послуг.

Управління - вироблення і здійснення цілеспрямованих дій, що управляють, на об'єкт, в даному випадку, систему, що включає збір, обробку і передачу необхідної інформації, прийняття і реалізацію відповідних рішень.

Управління - функції  системи, орієнтовані на збереження її основної якості, або на збереження деякої програми, яка повинна забезпечити стійкість функціонування(гомеостаз), досягнення певної мети. Управління є те, що сприяє існуванню і роботі системи.

 Мета управління полягає в ефективному використанні робочої сили та ресурсів для досягнення бажаного та ймовірного стану виробництва. Труд керівників полягає у тому, щоб збирати інформацію, зберігати та оброблювати; знаходити та приймати управлінські рішення; видавати вплив на об’єкт управління; проводити контроль за виконанням управлінських рішень.

 Один з основоположників науки управління Анри Файоль розглядав підприємство як сукупність матеріального і соціального організмів. Але сам Файоль, розвиваючи науку управління, сприяв тому, щоб його соціальний організм розділився на дві складові : адміністративну(організація і управління) і людську(персонал). Тому зараз ми можемо говорити вже не про двох, а про три " організми" підприємства, якими є матеріальна база, персонал і менеджмент, як діяльність по організації робіт і управлінню підприємством, включаючи також взаємовідносини між людьми на виробництві.

Принцип створення  системи управління підприємством  полягає в тому, щоб, провести розподіл праці по вертикалі, яке здійснюється шляхом делегування лінійних повноважень зверху вниз по рівнях управління, сформованих при побудові структури підприємства. В результаті в структурі визначаються керівники усіх рівнів(суб'єкти управління) і підлеглі їм сфери контролю(об'єкти управління), створюється ієрархія рівнів управління і утворюється ланцюг команд. У організаціях зазвичай виділяють три рівні управління :

• керівники низової ланки - технічний рівень(майстри - молодші начальники), які керують безпосередніми виконавцями робіт;
• керівники середньої ланки - керівники підрозділів;
• керівники середньої ланки, взаємодіють на своєму рівні з постачальниками і споживачами і поставляють велику частину інформації вищому керівництву;
• керівники вищої ланки, які розробляють стратегію, формулюють цілі і політику, взаємодіють із зовнішнім середовищем, приймають найважливіші рішення, відповідають за мотивацію персоналу, загальну організацію робіт і управління підприємством.

В результаті, для  забезпечення повноти і безперервності процесу управління на підприємстві, на мою думку, необхідно передбачити виконання наступних управлінських функцій : взаємодію із зовнішнім середовищем, визначення стратегії і політики, організацію робіт, підбір, підготовку і мотивацію персоналу, планування і підготовку виробництва, управління виробництвом, контроль виробництва і якості продукції, інформаційне забезпечення, розробку заходів, ухвалення рішень, впровадження заходів.

На основі процессного  підходу можна побудувати модель управління підприємством і показати на ній процес управління як безперервну  серію взаємозв'язаних управлінських функцій(рис.1).

 

 

Рис.1. Модель управління підприємством

 

Відповідно  до представленої моделі процес управління розпочинається зі взаємодії із зовнішнім  середовищем. Виходячи з вимог замовників і ринків збуту, підприємство визначає об'єми поставок, терміни, ціну і якість своєї продукції і вимоги до постачальників матеріалів і комплектуючих елементів. Аналіз підприємства приймає стратегічні рішення, тобто визначає довгострокові цілі, розробляє стратегію і політику. Потім проводяться заходи по організації робіт, підбору, підготовці і мотивації персоналу. Виходячи із стратегії і політики, з урахуванням вимог ринку і замовників, здійснюється планування виробництва. Далі проводиться підготовка виробництва, здійснюється безпосереднє управління виробництвом і проводиться контроль виробництва і якості продукції. Отримана за результатами контролю інформація аналізується і порівнюється з інформацією про науково-технічний прогрес(НТЦ), а також з інформацією з ринків збуту, від замовників і конкурентів. За результатами порівняльного аналізу розробляються заходи і приймаються необхідні рішення руководством підприємства.

Після цього  здійснюється впровадження заходів  для реалізації прийнятих рішень. Як правило, оперативні рішення, що приймаються  керівництвом, спрямовуються на усунення і попередження відхилень від технології і необхідних характеристик продукції при управлінні виробництвом, а також на поліпшення продукції і виробничого процесу. Але окрім цього заходи, що вживаються, можуть бути спрямовані на коригування раніше прийнятих оперативних планів, а також на сферу відповідальності вищого керівництва, наприклад, на зміну організації робіт, на підвищення кваліфікації і мотивації персоналу, а також на вибір більше кваліфікованих постачальників матеріалів і комплектуючих виробів.

Після завершення процесу виробництва продукція  поставляється замовникові або  на ринки збуту, і постачальник отримує  від них реакцію на поставлену продукцію(зворотний зв'язок). Таким  чином, цикл управління закінчується виконанням тієї ж функції, з якою він і починався, - взаємодією із зовнішнім середовищем.

Для завершення створення системи управління необхідно  розробити нормативні документи, що вказують, як потрібно виконувати вказані  вище функції їх виконавцями. Тільки після цього, можна буде сказати, що система управління підприємством сформована (див. додаток А).

 

Додаток А

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З іншого боку - поняття «система управління» (СУ)- це совокупність керівника об’єкта та органа управління, дія якого направлена на підтримку та покращення роботи об’єкту ; це система, у якій реалізується функція управління. СУ - сукупність взаємозв'язаних, функціональних елементів, що виробляють параметри, що управляють.

Виділяють дві основних підсистеми :

• суб'єкт управління(СУ)
• об'єкт управління(ОУ)

          Види СУ :

• СУ програмні або жорсткі - єдиний прямий зв'язок між СУ і ОУ, по якій поступають дії, що управляють, обов'язкові до виконання.

 

 

 

 

 

 

 

Адміністративно-командна СУ

 

 

• Регульована СУ - використовує інформацію про реакцію об'єкту на управління.

 

 

 

 

 

 

 

Адміністративні і економічні методи; включає інтереси людей

 

• Саморегулюючи СУ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Регулювання без втручання зовнішніх сил

 

• Адаптовані СУ - відкриті системи; ОУ схильний до обурюючої дії; СУ – найвишчий . Всі разом становять макросередовище.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Великий  вклад у формування науки системи  управління внесли англійські політекономи Вільям Петті, Адам Сміт та Давід Рикардо.   Величезний внесок зробив англійський соціолог-утопіст Роберт Оуен  у розвиток управлінської думки та практики управління. Раніше за інших він помітив і оцінив роль людського чинника на виробництві. На формування теорії управління у соціалістичному суспільстві великий вплив оказали праці К. Маркса, Ф. Енгельса.

Розглядаючи систему  управління діяльністю підприємства як процес прийняття управлінських рішень, можна виділити наступні етапи:

• Виявлення та формування проблеми;
• Обробка(збір) необхідної інформації о проблемі та прийняття рішення;
• Реалізація та контроль прийнятого рішення.

     Система  управління господарською діяльністю підприємства представляє собою складну, відкриту, динамічну, соціально-економічну систему. Економічна діагностика діяльності підприємства формує свою власну систему як одне ціле між теорією, методологією, організації процесу та розробки діагнозу, який забезпечить їх послідовність.

При керуванні  складними економічними системами  виділяються підсистеми управління,кожна  з яких вирішує свою задачу в умовах певної самостійності на невеликих ділянках. Керувати великим різноманіттям економічних систем позволяє доручення сучасних інформаційних систем і автоматизованих систем управління.

За допомогою  системного підходу, який становить  основу економічної діагностики  підприємства, розробляємо структурно-логістичну модель здійснення економічної діагностики на основі конструктивного визначення єдинства входу, виходу та самого процесу, які направлені на реалізацію діагностичної функції (рис.3).

 

Рис.3. Структурно-логічна модель здійснення економічної діагностики діяльності підприємства

 

Процес діагностики розділяється на ряд тісно пов’язаних між собою етапів,які дозволяють встановити конкретний склад вирішуваних задач та загальну логіку виконання окремих видів роботи. Послідовність проведення економічної діагностики наведена у додатку Б.

 

 

2. Діагностика системи управління за загальними результатами діяльності підприємства

 

2.1.Визначення ринкової позиції підприємства за загальними результатами його діяльності

 

Оцінка фінансово-господарської діяльності будь-якого підприємства не може зводитися тільки до аналізу його бухгалтерської звітності. Остання завжди відбиває стан майна і джерел фінансування підприємства, що лише склався на певні моменти, а також його фінансові результати за ряд періодів, передуючих моменту аналізу. На жаль, результати аналізу звітності не дозволяють охарактеризувати майбутній стан і майбутні фінансові результати підприємства. Для того, щоб охарактеризувати можливі успіхи підприємства в майбутньому, необхідно вивчити вплив на підприємство і його ринкове оточення зовнішніх і внутрішніх чинників.

Згадані чинники  формують бізнес-середовище підприємства, яке фактично визначає його положення  на ринку, а, отже, і фінансове благополуччя підприємства. Тому при проведенні комплексного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства треба обов'язково охарактеризувати його бізнес-середовище.

Аналізуючи  ринкову позицію КК «Рошен», можна сказати,що це найбільший український виробник кондитерських виробів. Близько 35% всіх вітчизняних солодощів випускається на фабриках підприємства - Київської, Вінницької, Маріупольської і Кременчуцької. Продукцію компанії можна зустріти в Росії, Казахстані, Молдові, Естонії, Латвії, США, Канаді, Німеччині і Ізраїлі.

З 2002 року до складу корпорації входить Липецька кондитерська фабрика "Ліконф" (Росія), виробнича потужність якої складає близько 45 тис. тонн продукції в рік. З 2006 року - Клайпедська кондитерська фабрика(Литва). На фабриці корпорації «Рошен» у м. Чернігів виробляють спеції під ТМ «Мрія».

За час діяльності корпорація досягла значних успіхів  в розвитку і виробництві високоякісної  кондитерської продукції і сьогодні продовжує динамічно розвиватися.

В даний час  кількість дистриб'юторів в Україні - 53, в інших країнах СНД – понад 100. Країни, з якими працює корпорація: Росія, Казахстан, Азербайджан, Грузія, Молдова, Литва, Латвія, Естонія, Німеччина, Ізраїль, США, Монголія, Канада , Польща, Словаччина.

Щоб вдало продавати  свою продукцію на міжнародних ринках, КК «Рошен» активно впроваджує міжнародні стандарти якості продукції та виробництва. Так у 2007 році виробничі об'єкти корпорації «Рошен» сертифіковані відповідно до вимог міжнародних стандартів якості і безпеки продуктів харчування ISO 22000:2005. На підприємствах корпорації ROSHEN працює система управління якістю, яка відповідає вимогам ISO 9001 : 2000, що підтверджується наявністю у кожної з фабрик Корпорації "Сертифікатів відповідності".

Основною продукціє  КК «Рошен» являються кондитерські вироби , саме тому доцільно розглядати конкурентів саме за цією стратегічною бізнес-одиницею. На українському ринку представлені понад 80 торгових марок. Серед головних конкурентів КК «Рошен» можна виділити такі: ЗАТ " АВК", ЛКФ " Світоч", ЗАТ "Крафт Фудз Україна", ЗАТ "ПО "Київ-Конті". За оцінкою фахівців, місткість внутрішнього ринку кондитерських виробів складає близько 1 млн т в рік. Наглядно доля ринку КК «Рошен» відносно ії конкурентів зображена на рис. 2.1.

 

 

 

 

 

 

Рис.2.1 Розподіл часток між учасниками ринку

 

Для подальшого виявлення ринкової позиції КК «Рошен» зробимо оцінку динаміки привабливості кондитерської галузі, данні якої наведені у таблиці 2.1.

У таблиці була проведена оцінка динаміки привабливості кондитерської галузі. Аналіз показав позитивну тенденцію прогнозів розвитку галузі, на що вказує збільшення прогнозованої на наступний період сумарної зваженої оцінки привабливості галузі у порівнянні із поточною. Очікується значний зріст ринку галузі, поліпшення інвестиційного клімату, але разом із тим не прогнозується збільшення середнього рівня рентабельності галузі, збільшення сили тиску постачальників. Можна сказати, що співвідношення за тенденцією покращення/погіршення становить 10/1, а співвідношення можливості/загрози становить 8/3, тобто очікується значне збільшення багатьох факторів впливу на галузь, багато з яких можуть становити загрозу для суб’єктів господарювання. 

 

 

Таблиця 2.1

Оцінка динаміки привабливості кондитерської галузі

№ п/п	Фактори привабливості галузі	Експертна оцінка ваги значущості фактору для  кондитерської галузі	Експертна оцінка динаміки привабливості кондитерської  галузі		Зважена оцінка привабливості кондитерської галузі		Експертна оцінка стану і тенденції факторів для кондитерської галузі
			поточна	прогнозна	поточна	прогнозна	Покращення (↑) або погіршення ( ↓)	Можливості (+) або  загрози (-)
			(шкала від  1 - неприваблива до 5 - дуже приваблива, 3 - посередня
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1	Темп росту  ринку галузі	0,05	2	4	0,1	0,20	↑	+
2	Середній рівень рентабельності галузі	0,11	4	4	0,44	0,44	≈	≈
3	Розмір ринку	0,05	3	4	0,15	0,20	↑	+
4	Стадія життєвого  циклу галузі	0,08	3	4	0,24	0,32	↑	+
5	Кількість покупців та їх фінансові можливості	0,09	3	3	0,27	0,27	≈	+
6	Напрями та темпи  технологічних змін	0,12	4	5	0,48	0,60	↑	+
7	Легкість                            1) входу в галузь              2) виходу з неї	0,04	1	1	0,04	0,04	≈	≈
		0,03	1	1	0,03	0,03	≈	≈
8	Інвестиційний клімат	0,14	4	5	0,56	0,70	↑	+
9	Сила конкуренції  між продавцями товарів	0,02	2	3	0,04	0,06	↑	-
10	Сила конкуренції, зумовлена загрозою з боку товарів-замінників	0,02	1	2	0,02	0,04	↑	-
11	Сила конкуренції, зумовлена появою нових конкурентів	0,04	4	3	0,16	0,12	↓	+
12	Сила тиску  постачальників	0,03	3	3	0,09	0,09	~	~
13	Сила тиску  покупців	0,05	3	5	0,15	0,25	↑	+
14	Чутливість  до інфляції	0,02	2	3	0,04	0,06	↑	-
15	Енергоємність	0,10	5	5	0,50	0,50	≈	≈
16	Інші важливі  фактори	0,01	1	2	0,01	0,02	↑	≈
	Сумарна зважена  оцінка привабливості галузі	1,00			3,29	3,94	10/1	8/3