Діагностика виробничої та збутової діяльності (на прикладі ТОВ “Муліно”)

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

„ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 

 

Кафедра теорії і практики менеджменту

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „Основи  менеджменту”

 

Діагностика виробничої та збутової діяльності

(на прикладі ТОВ “Муліно”)

 

 

 

              

 

Виконала                

ст. групи 3618 2-3                                                

       (шифр)  (підпис і дата)                 (ім’я, по батькові, прізвище)

 

Керівник  викл.                                                           

       (посада) (підпис і дата)                 (ім’я, по батькові, прізвище)

 

 

 

Запоріжжя

2010

 

                           Запорізький Національний Університет_______________

( назва вузу)

Факультет менеджменту Кафедра теорії та практики менеджменту_________        

 

Спеціальність __менеджмент зовнішньоекономічної діяльності____________

ЗАВДАННЯ

на курсову роботу з дисципліни «Основи менеджменту» студентки

_____ _____ _____ _____ Хомич Вікторії Віталіївни________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

1. Тема роботи  Діагностика виробничої та збутової діяльності підприємства

(на прикладі ТОВ  “Муліно”)_________________________________________        

2. Термін здачі студентом  закінченої роботи _                  __________________

3. Вихідні дані для  роботи____________________________________________

__________________________________________________________________

4. зміст розрахунково-пояснювальної  записки (перелік питань, які треба  розробити)___________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

ГРАФІК НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Пор. №	Етапи роботи	Термін виконання роботи	Примітка
1.	Вибір теми.
2.	Установча консультація. Складання робочого плану.
3.	Робота над першоджерелами.
4.	Вивчення літератури та статистичного матеріалу.
5.	Корегування плану курсової роботи.
6.	Написання І розділу.
7.	Написання ІІ розділу.
8.	Написання ІІІ розділу.
9.	Оформлення роботи.
10.	Захист курсової роботи.

 

 

                                                                             Студент_____________________

                                                                                                         ( підпис)

Керівник роботи______________

(підпис)

 

 

Реферат

 

 

Курсова робота 43 с., 4 табл., 20 джерел.

Об’єкт  дослідження : ТОВ “Муліно”

Предмет дослідження:  виробнича  та збутова діяльність підприємства.

Мета: розглянути основи виробничої та збутової діяльності підприємства, дати оцінку перспектив розвитку досліджуваного підприємства, визначити його сильні та слабкі сторони, а також розробити пропозиції щодо збільшення прибутку та конкурентноспроможності фірми.

Методи дослідження: описовий, порівняльний, статистичний.

Для досягнення мети роботи розглянуто теоретичні засади виробничої та збутової діяльності підприємства. Проаналізовано можливості та загрози подальшого розвитку підприємства. Запропоновано способи покращення виробництва та збуту продукції, що виробляється.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ, ЗБУТ ПРОДУКЦІЇ, ПІДПРИЄМСТВО,

КАНАЛ  РОЗПОДІЛУ, SWOT-АНАЛІЗ.

 

Перелік  умовних  посилань, символів,скорочень і термінів

 

 

тОВ — товариство з обмеженою відповідальністю

SWOT  — strengths – сила, weaknesses – слабкості, opportunities – можливості,

threats – небезпеки

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

 

Завдання  на  курсову  роботу…………………………………………………………2

Реферат………………………………………………………………………………….3

Перелік  умовних  посилань, символів,скорочень  і  термінів………………………4

 Вступ……………………………………………………………………………………6

1  Сутність  виробничої  діяльності  підприємства…………………………………..8

1.1  Організація  виробництва  на  підприємстві……………………………………11

1.2  Характеристика  збутової  діяльності  підприємства  …………………………16

1.3  Основні  методи  збуту  товарів…………………………………………………19

2  Характеристика   виробничо-збутової  діяльності   ТОВ  «Муліно»…………...25

2.1  Аналіз  виробничо-економічної  діяльності   ТОВ  «Муліно»………………...25

2.2  Характеристика  асортименту  продукції  ТОВ  «Муліно»……………………29

2.3  Організація  процесу  збуту   продукції  на  ТОВ  «Муліно»………………….33

3  Вдосконалення  виробництва  та  збуту  продукції   на  ТОВ  «Муліно»………35

3.1 Розробка основних напрямків вдосконалення виробництва та збуту на ТОВ  «Муліно»………………………………………………………………………………35

3.2 Пропозиції  щодо розширення асортиментної  лінії  на  ТОВ  Муліно»  та вдосконалення  системи  збуту  на підприємстві…………………………………...38

Висновки……………………………………………………………………………….40

Перелік  посилань……………………………………………………………………..42

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

 

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом.

           Кожне підприємство створюється з метою виробництва певної продукцї або послуг, що мають попит на ринку, та в майбутньому  сприятимуть отриманню прибутків підприємства та його позиціонуванні на ринку як конкурентноспроможного.

            Виробнича діяльність кожного підприємства є складним процесом, що потребує визначення стратегії і тактики організації виробництва,  котрі спрямовані  на  забезпечення  його  конкурентоспроможності, а також скорочення  витрат  на  виготовлення  продукції.

             Метою  формування  та  реалізації  виробничої  політики  є  пристосування  підприємства  до  вимог  ринку  з  мінімальними  витратами,  але  це  потребує  від  керівників  та  спеціалістів  обізнаності  з  широкого  кола  питань  за  межами  сфери  виробництва.  Виробництво  —  це  тільки  частина  процесу,  що  постійно  оновлюється,  і  тому  всі  техніко-технологічні  та  організаційно-економічні  рішення  можна  приймати  тільки  на  підставі  аналізу  достатньо  повної  і  точної  інформації  про  вимоги  ринку,  що  очікуються,  можливості  і загрози зовнішнього  середовища,  слабкі  та  сильні  сторони  власної  діяльності.

             Після того як продукція виготовлена, необхідно організувати ефективну збутову діяльність на підприємстві. При плануванні  збуту продукції потрібно:  провести  маркетингові  дослідження, визначити  етап  життєвого  циклу,  на  якому  знаходиться  кожний  товар,  що  впливає  на  обсяг  його  збуту, визначити  фактори  і  ступінь  їхнього  впливу  на  збут  продукції  підприємства.  У  процесі  досліджень  ринку  з'ясовують:  де  найбільший  обсяг  продажу  продукції  підприємства  і  який  розмір  ринку  конкретної  продукції  в  цілому,  хто конкуренти,  яка їхня  стратегія,  хто покупці,  які відгуки покупців  на  продукцію підприємства. При  плануванні  обсягів  збуту  продукції  підприємство  орієнтується  на  загальний  попит  на  таку  продукцію  на  ринку,  але  при  цьому  необхідно  також  з'ясувати,  як  впливають  на  попит  різні  фактори   попиту  з  метою  збільшення  збуту  продукції.

Отже, актуальність даної  курсової роботи обумовлюється тим  значенням, якого набуло управління виробничою і збутовою діяльністю підприємства в сучасних умовах господарювання українських підприємств.

Адже від грамотного управління цими процесами залежить прибуток підприємства та конкурентноспроможність продукції яку воно виробляє.

          Предметом дослідження є виробнича та збутова діяльність підприємства.

Об’єктом дослідження - українське підприємство ТОВ «Муліно», виробнича і збутова діяльність якого діагностується. Завданням цієї курсової роботи є діагностика виробництва та збуту продукції на підприємстві, визначення асортименту продукції, методів збуту товару, визначення можливостей та загроз для підприємства, та розробка заходів, що допоможуть підприємству покращити свої показники.

           Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання:

- дослідити  теоретичні аспекти виробництва та збуту продукції;

- дослідити виробничу і збутову діяльність підприємства;

- запропонувати шляхи вдосконалення управління виробничою та збутовою діяльністю ТОВ «Муліно».

 

РОЗДІЛ 1. Сутність  виробничої  діяльності  підприємства

 

 

На  підприємстві  здійснюється  виробництво  продукції,  відбувається  безпосередній  зв’язок  робітника  з  засобами  виробництва.  Підприємство  самостійно  розпоряджається  своєю  продукцією,  одержаним  прибутком,  що  залишається  в  його  розпорядженні  після  оплати  податків  і  інших  обов’язкових  платежів. Мета  функціонування  підприємства — задоволення  суспільних  потреб  і  одержання  прибутку[1].

Джерелом  існування,  розвитку  та  підвищення  життєвого  рівня  людини  є  виробнича  діяльність.  Виробнича  діяльність  спрямована  на  задоволення  потреб.  Засоби  для  задоволення  потреб,  тобто  споживчі  блага,  створюються  у  виробництві.

Інколи  тлумачення  слова  «виробництво»  зводиться  до  позначення  ним  масового  випуску  продукції,  виготовлення  матеріальних  цінностей  на  численних  підприємствах,  що  значно  звужує  зміст  цього  поняття.  У  широкому  розумінні  «виробництво» — це  цілеспрямована  діяльність  зі  створення  будь-якого  корисного  продукту  (товари,  предмети,  речі,  послуги,  інформація,  знання  тощо).

Виробництво  можна  охарактеризувати  як  систему,  де  здійснюється  цілеспрямований  процес  перетворення  вхідних  елементів  (сировини,  матеріалів)  у  корисну  продукцію.  Іншими  словами,  виробництво  являє  собою  певну  технологію,  відповідно  до  якої  здійснюється  трансформація  вкладених  ресурсів  у  кінцевий  результат  —  продукцію  (послуги).

Основна  мета  (місія)  виробництва  в  ринкових  умовах,  згідно  зі  статутом  підприємства,  полягає  в  забезпеченні  споживача  необхідною  йому  продукцією  (послугами)  у  певні  строки,  заданої  якості  та  комплектації,  з  мінімальними  витратами  для  виготовлювача  (продуцента).  Економічний  результат  діяльності  підприємства,  його  фінансовий  стан  і  майбутній  розвиток  залежать  від  того,  наскільки  раціонально  організовано  виробництво,  чи  відповідає  воно  сучасним  вимогам  оптимальності,  гнучкості,  мобільності,  високої  культури,  екологічності,  конкурентоспроможності  тощо[2,3]. 

Виробниче  підприємство  (фірма)  для  забезпечення  своєї  життєдіяльності  перш  за  все  орієнтується  на  ринковий  попит  з  його  вимогами  до  якості,  споживчих  властивостей  та  ціни  товару  (послуги).  Тому  завдання  менеджерів  вищого,  середнього  рівня  та  спеціалістів  підприємства  (фірми)  полягає  у  визначенні  стратегії  і  тактики  організації  виробництва,  котрі  спрямовані  на  забезпечення  його  конкурентоспроможності,  скорочення  витрат  на  виготовлення  продукції.

Метою  формування  та  реалізації  виробничої  політики  є  пристосування  підприємства  до  вимог  ринку  з  мінімальними  витратами,  але  це  потребує  від  керівників  та  спеціалістів  обізнаності  з  широкого  кола  питань  за  межами  сфери  виробництва.  Виробництво  —  це  тільки  частина  процесу,  що  постійно  оновлюється,  і  тому  всі  техніко-технологічні  та  організаційно-економічні  рішення  можна  приймати  тільки  на  підставі  аналізу  достатньо  повної  і  точної  інформації  про  вимоги  ринку,  що  очікуються,  можливості  і  загрози  зовнішнього  середовища,  слабкі  та  сильні  сторони  власної  діяльності.

Якщо  розглядати  виробництво  як  систему  взаємопов’язаних  елементів,  якими  є  робочі  місця,  їх  групи,  підрозділи  та  підприємство  в  цілому,  то  постановка  організаційних  завдань  взаємодії  та  узгодженості  всіх  складових  залежить  передусім  від  вимог  до  продукції,  технології  її  виготовлення  і  самої  виробничої  системи.  Але  організаційні  завдання  можуть  бути  наперед  визначені  невикористаними  резервами  функціонування  самої  системи,  наприклад,  наявністю  в  ній  внутрішньозмінних  утрат,  браку,  неритмічного  випуску  продукції  та  ін[4].

Суб’єкти  матеріального  виробництва  в  ринкових  умовах  під  впливом  конкуренції  змушені  постійно  пристосовуватись  до  вимог  споживачів  стосовно  якості  товарів  (послуг),  ціни,  сервісного  обслуговування  тощо.  Техніка  та  технологія  виготовлення  продукції  і  надання  послуг  мають  розвиватися  динамічно,  ураховуючи  зміни  як  у  зовнішньому,  так  і  у  внутрішньому  середовищі  господарювання.  Чим  складніша  продукція  проектується  і  виготовляється,  тим  більша  кількість  найменувань  сировини,  матеріалів,  напівфабрикатів,  устаткування,  інструменту,  енергії,  транспорту,  виробничих  та  складських  приміщень  для  її  виробництва  використовується.  При  цьому  має  залучатися  виробничий  персонал  різної  кваліфікації  і  спеціалізації,  котрий  повинен  у  межах  повноважень  доцільно  і  високоефективно  об’єднати,  організувати  підпорядковані  йому  компоненти,  щоб  досягти  основної  мети  —  своєчасно  виготовити  якісну  продукцію,  задовольнити  потреби  споживачів  і  отримати  прибуток  для  подальшого  процесу  відтворення.

Дійсно,  основна  мета  підприємництва  -  одержання  прибутку,  але  не  будь-якою  ціною.  Цивілізовані  ринкові  відносини  вимагають  розумного  співвідношення  обох  цілей:  задоволення  суспільних  потреб  і  одержання  прибутку.

Приступаючи  до  утворення  підприємтсва,  підпрємець  чи  група  підприємців  повинні  мати  перед  собою  чітку  і  ясну  (зрозумілу)  ідею.  Ця  ідея  повинна  бути  підкріплена  системою  постійного  одержання  замовлень  на  свою  продукцію  або  послуги.  Передбачений  випуск  продукції  або  надання  послуг  повинні  бути  забезпечені  усіма  необхідними  матеріальними  ресурсами.  Крім  того,  починаючи  нову  справу,  необхідно  подумати  про  можливості  постійного  поповнення  свого  капіталу.  Всі  ці  питання  повинні  бути  конкретно  відображені  в  основному  документі  -  підприємницькому  бізнес  -  плані.

Сучасне  підприємство — складна  організаційна  структура.  В  умовах  ринкової  економіки  зростає  роль  трьох  основних  напрямів  організації  промислового  підприємства:

     - наукова  організація  виробництва;

    -  наукова  організація  праці;

    -  наукова  організація  управління.

Будь-яка  підприємницька  акція — це  організація  взаємозв’язків  між  людьми.  І  чим  обгрунтованіше  вона  створена  і  уміло  регулюється,  тим  більше  надії  на  одержання  економічної  вигоди,  на  прибуткове  покриття  втілених  у  виробництво  затрат.

       

        1.1 Організація  виробництва  на  підприємстві

 

        Сутність  організації  виробництва.

       Перехід  на  ринкові  відносини  суттєво  змінює  погляд  на  організацію  виробництва,  яка  створює  умови  для  найефективнішого  використання  техніки,  предметів  праці  та  людей  у  процесі  виробництва  і  тим  самим  сприяє  підвищенню  його  результативності.

Під  організацією  виробництва  розуміється  координація  й  оптимізація  в  часі  та  просторі  всіх  матеріальних,  трудових  елементів  виробництва  з  метою  випуску  в  певні  строки  необхідної  споживачам  продукції  з  найменшими  витратами  за  умови  належної  якості  й  отримання  достатнього  прибутку  від  її  реалізації  для  подальшої  продуктивної  діяльності.

У  сучасній  економічної  літературі  термін  «організація  виробництва»  трактується  як  «способи  вибору,  розподілу  і  кооперування  елементів  виробництва  для  досягнення  поставлених  цілей  при  мінімальних  затратах  ресурсів»[5,6].

У  подальшому  будемо  розуміти  під  організацією  виробництва  сукупність  правил,  процесів,  дій,  що  забезпечують  форму  та  порядок  поєднання  праці  і  речових  елементів  виробництва  з  метою  підвищення  ефективності  виробництва  та  збільшення  прибутку.

Різноманітність  визначень  організації  виробництва  свідчить  про  досить  коротку  історію  розвитку  науки,  якій  менше  ста  років  і  яка  переживала  стрімкі  підйоми  та  десятиріччя  застою.

Усупереч  традиційним,  планово-адміністративним  підходам,  де  організація  виробництва  розглядалася  як  узагальнене  поняття  в  промисловості  з  позиції  спеціалізації,  кооперування  й  концентрації,  як  «посилювач»  використання  основних  фондів,  в  умовах  підприємницького  типу  господарювання  в  центрі  уваги  перебувають  нові  цілі  виробництва,  які  передбачають:  гнучку  і  своєчасну  його  перебудову  для  виготовлення  інших  видів  продукції  в  разі  зміни  попиту;  оптимальне  утворення,  котре  функціонує  з  найменшими  витратами;  високоорганізоване  з  культурними  традиціями  виробництво,  що  здібне  випускати  конкурентоспроможну  продукцію  «точно  вчасно»  і  в  сукупності  забезпечувати  стійкий  фінансовий  стан  підприємства.

Для  керівників  і  спеціалістів  підприємств  важливо:  а)  мати  повне  і  ясне  уявлення  про  стан  свого  виробництва;  б)  об’єктивно  оцінювати  ситуацію,  що  склалася;  в)  уявляти  дійсні  перспективи,  розробляти  стратегію  подальшого  розвитку,  а  також виявляти  високі  організаторські  здібності,  використовуючи  всі  можливості  для  досягнення  поставлених  цілей.

Кожне  підприємство  має  свої  особливості  виробництва,  які  визначають  специфічні  комплексні  завдання  з  його  організації:  проектування  та  освоєння  нових  товарів,  забезпеченість  сировиною,  використання  робочої  сили  та  устаткування,  поліпшення  асортименту  та  якості  продукції,  транспортування,  складування  та  сервісне  обслуговування  в  процесі  експлуатації.

Система  раціональної  організації  виробництва  будується  на  певних  принципах,  яких  слід  дотримуватись  при  проектуванні:  спеціалізації,  пропорційності,  паралельності,  прямоточності,  безперервності,  ритмічності,  автоматичності,  гнучкості  та  гомеостатичності.

Принцип  спеціалізації  передбачає  обмеження  різноманітності  елементів  виробничого  процесу.  Підвищуючи  однорідність  виробництва,  спеціалізація  сприяє  спрощенню  його  організації [7].

Принцип  пропорційності  потребує,  щоб  у  системі  взаємопов'язаних  підрозділів  підприємства  була  узгоджена  пропускна  спроможність.  Пропорційність  досягається  тоді,  коли  сукупна  продуктивність  технологічно  взаємопов'язаних  ланок  виробництва  пропорційна  обсягу  виконуваних  робіт і визначається формулою (1.1). 

                                                                                                                          

 

(1.1)  

 

де  n  —  кількість  технологічно  взаємопов'язаних  підрозділів.

V  —  обсяги  виконуваних  робіт.

 р  —  продуктивність  окремих  робочих  місць.

 М  —  кількість  робочих  місць  у  підрозділах.

 

Принцип  паралельності  передбачає  одночасне  виконання  окремих  операцій  і  процесів.  Цей  принцип  особливо  важливий  при  виготовленні  виробів,  що  складаються  з  великої  кількості  деталей.  Послідовне  їх  виробництво  зайняло  б  набагато  більше  часу.

Принцип  прямоточності  означає,  що  предмети  праці  при  обробці  повинні  мати  найкоротші  маршрути  на  всіх  стадіях  і  операціях  виробничого  процесу  без  зустрічних  переміщень.

Принцип  безперервності  потребує,  щоб  перерви  між  суміжними  технологічними  операціями  були  мінімальними  або  ліквідовані.  Безперервність  виробничого  процесу  повинна  також  доповнюватися  безперервністю  роботи  устаткування.

Принцип  автоматичності  передбачає  економічно  обгрунтоване  вивільнення  людини  від  безпосередньої  участі  в  роботі  у  важких  або  шкідливих  умовах.

Принцип  гнучкості  означає  забезпечення  оперативної  адаптації  організаційно-технічних  умов  виробничого  процесу,  пов'язаних  з  переходом  на  виготовлення  іншої  продукції.  Гнучкість  досягається  універсальністю  знарядь  праці,  засобів  автоматизації,  упровадженням  верстатів  з  ЧПУ,  гнучких  виробничих  систем.

Принцип  гомеостатичності  потребує,  щоб  виробнича  система  була  здатна  стабільно  виконувати  свої  функції  в  межах  допустимих  відхилень  і  протистояти  дисфункціональним  впливам.  Для  цього  на  підприємствах  створюють  технічні  й  організаційні  механізми  саморегулювання  і  стабілізації.

Особливості  діяльності  підприємства  залежать  від  типу  виробництва.  Тип  виробництва  є  комплексною  характеристикою  технічних,  організаційних  та  економічних  особливостей  виробничої  діяльності  на  підприємстві.  Розрізняють  три  типи  виробництва:  одиничне,  серійне  і  масове.

Одиничне  виробництво  характеризується  широкою  номенклатурою  продукції  і  малим  обсягом  випуску  однакових  виробів.  Серійне  виробництво  має  обмежену  номенклатуру  продукції,  виготовлення  окремих  виробів  періодично  повторюється  певними  партіями  (серіями)  і  загальний  обсяг  випуску  може  бути  великий.  Масове  виробництво  характеризується  вузькістю  номенклатури  продукції,  великим  обсягом  безперервного  і  тривалого  виготовлення  окремих  виробів.  Окремо  вирізняється  дослідне  виробництво  —  виготовлення  зразків  або  партій  виробів  для  дослідних  робіт,  випробувань,  доопрацювання  конструкцій  тощо.  На їх  основі  розроблюють  конструкторську  та  технологічну  документацію  для  серійного  або  масового  виробництва[8].

Важливим  нормативом  організації  виробничого  процесу  в  часі  є  виробничий  цикл  —  інтервал  часу  від  початку  до  завершення  процесу  виготовлення  продукції.  Обчислюють  цей  інтервал  для  одного  або  певної  кількості  виробів,  які  виготовляються  одночасно.  Основною  складовою  виробничого  процесу  є  технологічний  процес  —  сукупність  дій  зі  зміни  стану  предмета  праці.  Окремі  технологічні  операції  є  складовими  технологічного  циклу.  Тривалість  технологічного  циклу  визначається  за  формулою (1.2).

 

 

 

 

(1.2)

 

 

де  n  —  кількість  предметів  у  партії.

 t  —  тривалість  обробки  одного  предмета.

М — кількість  робочих  місць,  на  яких  виконується  технологічна  операція.

Організація  виробничого  процесу  вивчає  також  розташування  робочих  місць  і  їх  груп  на  території  підприємства,  що  забезпечує  пересування  предметів  праці  технологічними  операціями  найкоротшим  маршрутом.  Розрізняють  непотоковий  і  потоковий  виробничі  процеси.

Непотокове  виробництво  має  такі  ознаки:  на  робочих  місцях  оброблюються  різні  за  конструкцією  і  технологією  виготовлення  предмети  праці,  бо  кількість  кожного  з  них  невелика  і  недостатня  для  нормального  завантаження  устаткування,  робочі  місця  розташовуються  однотипними  групами  без  певного  зв'язку  з  послідовністю  виконання  операцій,  предмети  праці  переміщуються  при  обробці  складними  маршрутами,  внаслідок  чого  виникають  тривалі  перерви  між  технологічними  операціями.  Застосовується  цей  метод  переважно  в  одиничному  і  дрібносерійному  виробництві.

Потоковий  метод  організації  виробництва  застосовується  у  масовому  та  великосерійному  виробництвах.  Потокове  виробництво  має  багато  переваг:  високий  рівень  продуктивності  праці,  механізації,  спеціалізації  й  чітку  організацію.  Як  наслідок  скорочується  тривалість  виробничого  циклу  і  незавершеного  виробництва,  збільшується  коефіцієнт  використання  виробничих  потужностей  і  зменшуються  витрати  на  виробництво[9].

Разом  з  тим  потоковий  метод  організації  виробництва  має  й  недоліки.  Для  працівників  —  це  примітивізація  та  монотонність  їх  праці,  що  суперечить  загальній  тенденції  підвищення  освітнього  і  кваліфікаційного  рівня  працівників.  Крім  того,  одноманітність  роботи  на  потокових  лініях  не  дає  можливості  працівникам  реалізувати  індивідуальні  можливості.  Для  підприємства  вузька  спеціалізація  робочих  місць  може  спричинитися  до  ускладнень  при  переході  на  випуск  іншої  продукції.

 

 1.2 Характеристика  збутової  діяльності  підприємства

 

Система  збуту  товарів  –  ключова  ланка  в  усій   діяльності   фірми  по  створенню,  виробництву  і  доведенню  до  споживача  кінцевої  продукції.                                     Адже,   власне,   саме  тут  споживач  або  визнає,  або  не  визнає  всі  дії  фірми  корисними  і  потрібними  для  себе,  і,  відповідно,  купує  чи  не  купує  її  продукцію  або  послуги.  Від  якості  збутової  роботи  в  значній  мірі  залежить  ритмічність  і  ефективність  діяльності  як  кожного  окремого  підприємства,   так  і  всіх  взаємопов`язаних  з   ним   підприємств,  всіх  виробників   та  споживачів  матеріально-технічних  ресурсів  фірми.  Саме  тому  в  економіці  розвинутих  країн  збутова   діяльність   відіграє  виключно  важливу  роль  в  системі  виробничих  відносин  суспільства.   Значення  збуту  можна  побачити,  розглянувши  основні  функції,  які  він  виконує.  До  таких  функцій  належать:  формування  стратегії  збуту  фірми;  вибір  каналів  збуту  для  системи;  формування  і  оброблення  масиву  інформації,  що  відображає  потреби  та  пріоритети  споживачів;  формування  партій  товарів  у  відповідності  з  потребами  споживачів;  упакування  товару  у  відповідності  до  вимог  ринку;  складування  товару  перед  транспортуванням  і  необхідне  дороблення  товару  на  складах;  організація  транспортування  продукції;  допомога  всім  посередникам  в  організації  ефективного  продажу  товарів;  управління  запасами  товарів  в  межах  фірми  та  її  філіалів;  збір,  систематизація  та  оброблення  думок  кінцевих  і  проміжних  споживачів  про  продукцію  фірми  та  саму  фірму.

Робота  підприємств   в   умовах  формування  ринку  і  введення  товарно-грошових  відносин  в  сферу  обігу  обумовлюють   об`єктивну   необхідність  ефективної  збутової  діяльності,  тобто  максимальної  та  найбільш  прибуткової  реалізації  виробленої  продукції.   В  зв`язку  з  цим  необхідна  переорієнтація  збутової  роботи  на  підприємстві,   приведення  її  у  відповідність  з  вимогами  ринкової  економіки,   орієнтованої  на  споживача,  на  його  пріоритет  в  системі  господарських  взаємовідносин  між  учасниками  відтворювального  процесу.

При  плануванні  збуту  продукції  потрібно:  провести  маркетингові  дослідження;  визначити  етап  життєвого  циклу,  на  якому  знаходиться  кожний  товар,  що  впливає  на  обсяг  його  збуту;  визначити  фактори  і  ступінь  їхнього  впливу  на  збут  продукції  підприємства.  У  процесі  досліджень  ринку  з'ясовують:  де  найбільший  обсяг  продажу  продукції  підприємства  і  який  розмір  ринку  конкретної  продукції  в  цілому;  хто  конкуренти,  яка  їхня  стратегія;  хто  покупці;  які  відгуки  покупців  на  продукцію  підприємства.  Особлива  увага  приділяється  аналізу  динаміки  та  структури  споживчого  попиту,  його  прогнозуванню.