Динаміка процесу заучування у молодших підлітків

НАЦІОНАЛЬНИЙ  АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра авіаційної психології 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

(пояснювальна  записка)

з дисципліни «Експериментальна психологія» 

Тема: Динаміка процесу заучування у молодших підлітків 
 
 
 
 
 

Виконала:

Керівник:  
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2011

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра авіаційної психології

ЗАВДАННЯ

на  виконання курсової роботи

студентки Горчинської Станіслави Олегівни 

ТЕМА КУРСОВОЇ РОБОТИ: Динаміка процесу заучування у молодших підлітків

1. Термін виконання роботи: 20.09.2010 р. до 10.03. 2011 р.
2. Вихідні дані роботи:
• школярі СЗОШ №12 м. Білої Церкви 30 чоловік:
• динаміка процесу заучування школярів
3. Етапи роботи над курсовою роботою:
• бібліографічний пошук по темі дослідження 20.09.10 – 30.09.10;
• розробка і уточнення методики експериментального дослідження

01.10.10 – 05.10.10;

• проведення емпіричного експериментального дослідження у школі;
• узагальнення результатів дослідження;

4. Перелік обов'язкового графічного матеріалу:

• текст 1-19 сторінок;
• графіки,таблиці;
• анкети;
• протоколи дослідження;
• діаграми;

5. Завдання видав ____________   Ічанська О. М.

6. Завдання прийняла до виконання  ____________  Горчинська С. О.

Курсова робота захищена з оцінкою

Голова  комісії

Члени комісії

РЕФЕРАТ 

     Пояснювальна  записка до курсової роботи «Динаміка процесу заучування у молодших підлітків» : 29 с.,  5 табл., 2 графіки, 2 діаграми,

 11 літературних джерел, 3 додатки.

     Об'єкт - пам'ять як психічний процес.

     Предмет - динаміка процесу заучування у молодших підлітків.

     Мета  дослідження - дослідити динаміку процесу заучування у молодших підлітків.

     Методи  та методики дослідження:

• аналіз та систематизація теоретичного матеріалу;
• практична частина роботи була виконана за допомогою методу опитування;

  Методика  «Дослідження динаміки процесу заучування»

     Дана  методика вивчає динаміку  продуктивності запам'ятовування методом заучування. Стимульним матеріалом служать не зв'язані між собою за змістом слова (з чотирьох шести букв). Проведення методики проходить у відповідній атмосфері. У кімнаті не повинно бути сторонніх розмов. Досліджуваному пропонують запам'ятати 8 слів. Матеріал пред’являють аудіо способом.

   Результати  дослідження методики показали, що дівчатка і хлопчики різняться в показниках заучування. Дослідивши діаграми, можна помітити, що між результатами дівчаток та хлопчиків наявні значні розбіжності. Тобто дані хлопчиків є близькими за кількістю відтворюваного матеріалу.

   Але більш високі результати спостерігаються  у дівчаток, отже хлопчики поступаються місцем лідера у процесі заучування. 

Ключові поняття: ПАМ'ЯТЬ, ЗАУЧУВАННЯ, МИМОВІЛЬНЕ ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ, ДОВІЛЬНЕ ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ, СМИСЛОВЕ ТА ЛОГІЧНЕ ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ, МНЕМІЧНІ ПРИЙОМИ.

ЗМІСТ 

ВСТУП.................................................................................................................5 

Розділ  I. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ЗАУЧУВАННЯ

    1.1 Психологічна характеристика поняття  «заучування»…………….......7

1.2 Вікові особливості розвитку пам¢яті молодших підлітків...................15

     ВИСНОВКИ до розділу I……………………………………………....17 

Розділ II. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ «ЗАУЧУВАННЯ»

    2.1 Характеристика методики для вивчення процесу «заучування»……18

2.2. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження ……...…………...20

   ВИСНОВКИ  до розділу II…………………………………………..…..26 

Висновки...............................................................................................................27

Список  використаних джерел...........................................................................29

Додатки……………………………………………………………………….…30 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

    Дана  робота досліджує динаміку процесу заучування. Соціальну значущість теми для суспільства та для науки.

    Пам'ять - найдовговічніша з наших здібностей.

    Відомо, що кожне наше переживання, враження або рух складають вагомий слід, який може зберігатися достатньо тривалий час, і за відповідних умов виявлятися знов і стати предметом свідомості. Тому під пам'яттю ми розуміємо відображення, збереження і подальше пізнавання і відтворення слідів минулого досвіду, що дозволяє накопичувати інформацію, не втрачаючи при цьому колишніх знань, відомостей, навиків. 

     Актуальність  дослідження. Психологія пам'яті ставить перед собою задачу відповісти на питання, як довго можуть берегтися сліди заучування і як вони впливають на протікання пізнавальних процесів людини. В розділ психології пам'яті включається також опис різних форм процесів пам'яті, які дозволяють людині довільно повертатися до минулого досвіду, застосовуючи ряд спеціальних прийомів, істотно розширювати об'єм отримуваної інформації і терміни її зберігання.

     Тому вивчення процесу заучування і вживання його властивостей на практиці дозволяє глибше зрозуміти психологію пам'яті людини. Тема запам'ятовування є дуже актуальною при вивченні психології пам'яті.

 Нам необхідно повернутися до неї, з урахуванням останніх досягнень в області психологічних знань.

    Об'єктом даного дослідження є пам'ять як психічний процес.

    Предмет дослідження – динаміка процесу заучування у молодших підлітків.

    У ході дослідження була висунута гіпотеза – показники процесу заучування дівчаток перевищують показники хлопчиків.

     Для підтвердження висунутої гіпотези була визначена мета дослідження - дослідити динаміку процесу заучування у молодших підлітків. 

     В процесі написання мети курсової роботи були поставлені такі завдання дослідження:

     1) вивчити психологічну літературу по даній темі, проаналізувати та охарактеризувати види пам'яті, її особливості.

    2) провести емпіричне дослідження за визначенням динаміки процесу заучування у молодших підлітків. 

     Для досягнення поставлених задач використовувалися такі методи та методики дослідження, як:

• вивчення, аналіз та систематизація теоретичного матеріалу;
• проведення дослідження за допомогою методу описування - методика «Дослідження динаміки процесу заучування» у молодших підлітків;
• підтвердження гіпотези за допомогою критерію відмінностей Манна – Уитни (U)

    Методика дослідження має цільовий характер, що зумовлено метою і конкретними завданнями курсової роботи. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  I. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ЗАУЧУВАННЯ 

1. Психологічна  характеристика поняття «заучування»

     Пам¢ять – це здатність до відтворення минулого досвіду, одна з основних властивостей нервової системи, що виражається в можливості довгостроково зберігати інформацію про події зовнішнього світу та реакції організму і багаторазово вводити її у сферу свідомості та поведінки.

     А. Р. Лурія говорить про пам¢ять: “Кожне наше переживання, враження та рух залишає певний відбиток, який зберігається достатньо довгий час і при відповідних умовах проявляється знову і стає предметом свідомості. Тому під пам¢яттю ми розуміємо запис, зберігання і відтворення відбитків минулого досвіду, що дає людині можливість накопичити інформацію і мати справу зі слідами минулого досвіду після того, як явища, що породили їх, зникли”. [1, 42 ]

     Пам'ять  визначає нашу індивідуальність і заставляє діяти тим або іншим способом більшою мірою, чим будь-яка інша окремо взята особливість нашої особи.

     Іншими  словами, пам'ять додає спрямованість  ходу часу. Для кожного з нас  пам'ять унікальна. Пам'ять дозволяє нам усвідомлювати і власну індивідуальність, і особу інших людей.

     Відомо, що кожне наше переживання, враження або рух складають відомий  слід, який може зберігатися достатньо  тривалий час, і за відповідних умов виявлятися знов і стає предметом  свідомості. Тому під пам'яттю ми розуміємо відображення, збереження і подальше пізнавання і відтворення слідів минулого досвіду, що дозволяє накопичувати інформацію, не втрачаючи при цьому колишніх знань, відомостей, навиків.

     Пам’ять - психічний феномен, який полягає  в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, що дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини [2]

      Виділяють такі види пам'яті [3]:

      За  методом запам'ятовування:

     - мимовільна - інформація запам'ятовується  без спеціальних прийомів заучування, під час виконання діяльності або роботи з інформацією,

     - довільна - цілеспрямоване заучування, за допомогою спеціальних прийомів, і ефективність запам’ятовування  тут залежить від прийомів, цілей  запам'ятовування.

     За  характером переважаючої психічної активності:

     - рухова - пам'ять на рухи та  їх системи,

     - емоційна - пам'ять на почуття,  які виступають стимулом до  діяльності,

     - образна - пам'ять на уявлення: зорова, слухова, нюхова, смакова,  дотикова,

     - словесно-логічна - специфічна людська, запам'ятовується думка у формі понять.

     За  тривалістю збереження інформації:

     - сенсорна пам'ять триває 0,2-0,5 секунди,  дозволяє людині орієнтуватися  в оточенні,

     - короткочасна пам'ять забезпечує  запам'ятовування одноразової інформації  на короткий проміжок часу - від кількох секунд до хвилини,

     - оперативна пам'ять - проявляється  під час виконання певної діяльності  і необхідна для її виконання  в кожний заданий проміжок  часу.

     Запам’ятовування - один з основних процесів пам’яті. Засадовими стосовно нього є утворення й закріплення тимчасових нервових зв’язків. Чим складніший матеріал, тим складніші тимчасові зв’язки, які утворюють підґрунтя запам’ятовування [2]. 

     Запам’ятовування, як і інші психічні процеси, буває мимовільним і довільним.

     Мимовільне  запам’ятовування здійснюється без спеціально поставленої мети запам’ятати. На мимовільне запам’ятовування впливають яскравість, емоційна забарвленість об’єктів. Усе, що емоційно сильно впливає на людину, запам’ятовується нею незалежно від наміру запам’ятати. Мимовільному запам’ятовуванню сприяє також наявність інтересу. Усе, що цікавить, запам’ятовується значно легше й утримується у свідомості довше, ніж нецікаве. Мимовільні форми запам’ятовування відбуваються тоді, коли будь-яке явище постає контрастно на загальному тлі. Предмети, що схожі на вже відомі раніше, мимовільно запам’ятовуються легше. Мимовільне запам’ятовування має велике значення в житті людини. Воно сприяє збагаченню її життєвого досвіду. Велику роль мимовільне запам’ятовування відіграє і в навчальній діяльності.

     Запам¢ятовування, для якого характерна наявність завдання запам¢ятати та використання різних методів і прийомів, направлених на якомога успішніше закріплення матеріалу в пам¢яті, називають довільним запам¢ятовуванням.

     Виділяють особливу форму довільного (свідомого) запам¢ятовування – заучування. Воно здійснюється в процесі багаторазових повторень. При заучуванні особливу роль має завдання, а також способи та прийоми, що слугують якомога кращому закріпленню матеріала в пам¢яті. Заучування необхідно тоді, коли потрібно запам¢ятати матеріал з великим ступенем точності та зберегти його в пам¢яті на довгий час.

     Умови успішного запам’ятовування [4]:

     - багаторазове розумно зорганізоване й систематичне повторення, а не механічне, що визначається лише кількістю повторень;

     розподіл  матеріалу на частини, виокремлення в ньому смислових одиниць;

     - розуміння тощо.

     Залежно від міри розуміння запам’ятовуваного матеріалу довільне запам’ятовування буває механічним і смисловим (логічним).

     Механічним є таке запам’ятовування, яке здійснюється без розуміння суті. Воно призводить до формального засвоєння знань.

     Смислове (логічне) запам’ятовування спирається на розуміння матеріалу у процесі дії з ним, оскільки тільки діючи з матеріалом, ми запам’ятовуємо його.

     Умовами успішності довільного запам’ятовування є дієвий характер засвоєння знань, інтерес до матеріалу, його значущість, установка на запам’ятовування тощо.

     По  відношенню до вихідного тексту розрізняють заучування дослівне, близьке до тексту і смислове.

     Ці  види запам'ятовування нерозривно між  собою пов'язані в кожному акті заучування.

     Заучування  створює основу для розуміння, розуміння  полегшує заучування. 

     Закономірності  запам'ятовування.

     1. Залежність запам'ятовування від мети, яку поставила людина. Значна емоційна або практична мета сприяє більш міцному запам'ятовуванню.

     2. Залежність запам'ятовування від засобу пред'явлення матеріалу.

     (Основним  засобом передачі знань є мова: мова вчителя, письмовий текст підручника. В даний час у школі все більше поширення знаходить не тільки традиційна наочність (дидактичні картинки), але і сучасні засоби масової комунікації, які використовуються з метою навчання (кіно, телебачення, радіо ). У зв'язку з цим різко зросла частка образів у передачі знань).

     3. Залежність запам'ятовування від логічної структури матеріалу. Логічна організація матеріалу є неодмінною запорукою успіху при заучуванні.

     4. Залежність запам'ятовування від організації процесу заучування (продумана послідовність заучування і pозділення зayчувaнoгo мaтeріалу в часі). Наприклад, при роботі студенту та школяреві доводиться вчити одночасно ряд різних навчальних дисциплін. Слід організувати заучування так, щоб два схожих, предмета не вчити один за іншим.

     Важче диференціювати і утримати в пам'яті  подібний матеріал. Заучування слід розподіляти в часі. Продуктивніше повернуться до матеріалу через два - три години, ніж читати підряд два-три рази.

     При запам'ятовуванні, близькому до тексту, великий за обсягом матеріал слід розбити на логічні частини і заучувати по частинах, повертаючись через деякий час до повторення його в цілому).

     5. У запам'ятовування слід включати всі види пам'яті.

     (У  вивченні завжди слід спиратися на зір, слух і рухову пам'ять. Тому запам'ятовуючи матеріал, його слід записувати, конспектувати, читати, повторювати вголос або про себе).

     6. Запам'ятовуючи складний матеріал, його слід відтворювати вголос. Завдання розповісти, висловити думку в повних розгорнутих пропозиціях більш складна, ніж завдання відтворити про себе.

     7. При запам'ятовуванні матеріалу, в якому переважають механічні зв'язки, слід застосовувати мнемотехнічні прийоми. Ці прийоми полегшують утримання матеріалу в пам'яті. Існує ряд мнемічних прийомів, які допомагають запам’ятовуванню. Наприклад,  

     1. Прийом «Ланцюжок»

     Образи  зв'язуються в асоціації попарно. Розміри образів приблизно однакові в кожній парі. Коли ви утворили зв'язок між першим і другим чином, перший спосіб прибирається зі свідомості перенесенням уваги на другий. Після цього утворюється взаємозв'язок між другим і третім чином і т.д. 

     2. Прийом «Матрьошка»

     Образи  з'єднуються парами. Перший образ  асоціації завжди більше другого  і містить у собі другий. Після  з'єднання першого і другого  способу переведіть свою увагу на другий образ (перший повинен зникнути зі свідомості). Подумки збільшити другий образ і створюйте асоціацію між другим і третім образами. І так далі. Образи постійно вкладаються один в одного. При цьому в асоціації завжди повинні бути чітко видно тільки два образи.

     Пригадування  здійснюється аналогічно. Уявіть перший образ і чекайте, коли з пам'яті  виникне другий. Переключіть увагу  на другий, збільшивши його, і чекайте  появи третього і т.д.

     Приклад. Земля-океанія-Тихий океан - Філіпінське море.

     3. Метод Цицерона

     Метод Цицерона, підстав на асоціаціях, утворених  природним шляхом, тобто на природних  асоціаціях, представляє собою послідовність  опорних образів. Вони формуються пригадування добре знайомих приміщень. Можна  згадувати добре знайому дорогу (наприклад, від будинку до метро). Опорні образи заздалегідь готуються перед запам'ятовуванням або витягуються з пам'яті по ходу запам'ятовування.

     4. Буквено-цифровий код (БЦК)

     БЦК застосовується для кодування цифр і чисел в слова. Кожній цифрі  від 0 до 9 присвоюється приголосна літера, а саме перша літера слова, окрім „1” та „9”. Наприклад: кисню в атмосфері 21%. 2-д, 1-л. ДоЛя - від кисню залежить ДОЛЯ усього на планеті.

      5. Прийом кодування по співзвуччю

Дуже  багато іноземних слова, назви, терміни, прізвища за своїм звучанням схожі на добре знайомі нам слова. Ці слова легко уявити у вигляді зорових образів штат Аляска образ «Коляска». 

  На успішність запам'ятовування впливає мета, яка стоїть перед людиною: чи треба запам'ятовувати матеріал близько до тексту або «своїми словами», в тій же послідовності чи ні? Залежно від мети по-різному організовується і заучування:

• При спрямованості свідомості на точність відтворення необхідно подумки повторювати окремі фрази і слова,
• При спрямованості на послідовність відтворення необхідно встановлювати смислові зв'язки, осмислювати логіку матеріалу.

     Має значення і спрямованість свідомості на міцність запам'ятовування: якщо у  людини немає наміру міцно засвоїти, запам'ятати надовго, матеріал заучується тільки в міру необхідності і відразу забувається. Для попередження цього слід систематично перевіряти колишні знання, привчаючи людину без спеціального повторення відтворювати їх у процесі вивчення нового матеріалу. [5]

     Для успішного запам'ятовування давно  вивченого матеріалу необхідно користуватися прийомами осмисленого запам'ятовування. Цими прийомами є: виробництво угруповання матеріалу, поділ на частини, визначення зв'язку між частинами, виділення смислових опорних пунктів, заголовок частин тексту, складання плану своєї майбутньої відповіді.

       Важливо вміти організувати процес  заучування при першому читанні орієнтуючись у змісті, при повторному звертати увагу на його повноту і точність, перечитують більш важкі місця, подумки виділяють опорні пункти, подумки перевіряють себе.

  Необхідно постійно встановлювати зв'язки нового матеріалу з раніше створеними. Полегшують запам'ятовування схеми, таблиці, діаграми, особливо якщо їх складають самі учні. Корисно також привчати людину при заучуванні прагнути відтворити матеріал. Повторне читання завжди дає менший ефект, ніж активне відтворення. До того ж відтворення є засобом самоконтролю.

     Інакше  слід організувати заучування формул, дат, назв, іноземних слів і т. д. При  заучуванні іноземного слова потрібно не тільки зрозуміти його значення і запам'ятати, якому слову російської мови воно відповідає, але й запам'ятати його як поєднання звуків і букв, розташованих у певній послідовності.[5]

       Запам'ятати слово - означає не  тільки засвоїти його значення, а й зберегти у пам'яті його  звуковий і зоровий образ, тобто запам'ятати, як воно вимовляється і пишеться. 

         Збереження вивченого залежить  від глибини і, розуміння. Добре  осмислений матеріал запам'ятовується  краще. Збереження залежить також  від установки особистості. Значимий  для особистості матеріал зовсім не забувається. Забування відбувається нерівномірно: відразу після заучування забування найсильніше, потім воно йде повільніше. Ось чому повторення не можна відкладати, повторювати треба незабаром після заучування.  

    Іноді при збереженні спостерігається ремінісценція, коли відстрочене на

2-3 дні  відтворення виявляється краще,  ніж безпосереднє після заучування. Особливо яскраво проявляється  ремінісценція, якщо початкове  відтворення не було достатньо. 

     З фізіологічної точки зору ремінісценція  пояснюється тим, що відразу після  заучування за законом негативної індукції настає гальмування, а потім воно знімається.[6]

     Міцність  збереження забезпечується повторенням, яке служить підкріпленням і  оберігає від забування, тобто від згасання тимчасових зв'язків у корі головного мозку. Повторення повинне урізноманітнюватися, проводитися в різних формах, у процесі повторення факти повинні порівнюватися, зіставлятися, їх треба приводити в систему. При одноманітності повторень знижується інтерес до заучування і відсутність розумової активності, а тому і не створюється умов для міцного збереження.

     Ще  більше значення для збереження має  застосування знань. Коли знання застосовуються на практиці, реалізуються, вони запам'ятовуються мимоволі. Слід вчити людину спеціальним способам відтворення: пригадуванню смислових асоціацій, пригадування основних думок і т. д.