Динаміка сукупного попиту в Україні за 2008 – 2010р

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

 
Волинський національний університет  імені Лесі Українки

 

 

 

 

 

кафедра економічної теорії

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “ Макроекономіка ”

на тему: “Динаміка сукупного попиту в Україні за 2008 – 2010р.”

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: ст. гр.. 31

Карпович Ю.І.

Перевірив: к.е.н.,ст. викл.

Бобох Н.М.

.

 

 

                                         

Луцьк – 2011

Зміст

Ст.

Вступ………………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Теоретичні засади оцінки сукупного попиту……...…………………....5

       1.1. Сукупний попит: суть та основні детермінанти…………….................5

        1.2. Структура сукупного попиту…………………………………………..…9

Розділ 2. Динаміка сукупного попиту в Україні у 2008 – 2010 роках:………..13

         2.1. Чинники, які впливають на сукупний попит України.…………..........13

 2.2. Аналіз споживчих та інвестиційних витрат в Україні………...............16

        2.3. Динаміка рівня державних закупівель та чистого експорту в       

                структурі сукупного попиту в  Україні………………………………22

Розділ 3. Напрямки регулювання сукупного попиту в Україні:…..................24

        3.1. Особливості державного регулювання сукупного попиту………....…24

  3.2. Шляхи підвищення ефективності сукупного попиту в Україні…...….32

Висновки……………………………………………………………………………37

Список використаних джерел… ………………………………………………….40

Додатки……………………………………………………………………………...42

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Вивчення сукупного  попиту є найважливішим завданням  для економістів кожної країни. Дослідження сукупного попиту є необхідним для вивчення макроекономічної рівноваги ринку, умов його встановлення й порушення.

Актуальність теми полягає  в тому, що модель AD–AS є базовою моделлю економічної рівноваги. В узагальненому вигляді рівновага в економіці є рівновагою між сукупним попитом і сукупною пропозицією.

Державою та суб’єктами господарювання особлива увага приділяється вивченню сукупного попиту. На його основі встановлюються основні закономірності формування попиту, його динаміки, обсягу, структури; визначаються властивості характерні для попиту на окремі типи товарів тощо. Ця інформація дозволяє робити моделі поведінки споживача на ринку, вивчити реакцію його попиту на зміну найважливіших факторів (цін, доходу, споживчих звичок тощо).

Макроекономічне регулювання  сукупного попиту - гостра та нерозв'язана проблема економічної теорії та економічної практики України в умовах ринкової трансформації економіки. Оптимізація сукупних попиту та пропозиції в сучасному світі, навіть у групі промислово розвинутих країн, не відбувається автоматично, а вимагає цілеспрямованих зусиль держави. Це тим більше характерно для ринкової української економіки, де деформовано головні макроструктурні пропорції, не налагоджено належне управління процесами розширеного відтворення валового внутрішнього продукту (ВВП),  динаміки та структури доходів домашніх господарств, не задоволено попит юридичних і фізичних осіб за якістю та структурою сучасних товарів і послуг.

Проблема попиту розглянута в багатьох роботах, зокрема в  працях Л.Д. Базилевича, С.В. Дідура, В.Ф. Беседіна, І.М. Грищенка, П.В. Круша, І.Б. Скворцова.

Предметом дослідження  є формування і структура сукупного попиту України.

Об’єктом дослідження  є динаміка сукупного попиту в  Україні у 2008 – 2010 роках.

Основна мета даної роботи полягає у дослідженні динаміки сукупного попиту та обгрунтуванні пропозицій щодо його регулювання.

Мета роботи зумовлює виконання таких завдань:

• дослідження структури сукупного попиту та факторів, що його визначають;
• аналіз динаміки валового внутрішнього продукту в Україні за 2008 – 2010 роки;
• визначення напрямків регулювання сукупного попиту;
• визначення шляхів наростання сукупного попиту в Україні.

Для розв'язування поставлених  завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний  аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, абстрагування, конкретизація. Робота складається з трьох розділів, в яких послідовно досліджується поставлена проблема.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні засади оцінки сукупного попиту(АD)

 

1.1. Сукупний  попит: суть та основні детермінанти.

 

Сукупний попит «Aggregante demand» (AD) – це загальний обсяг товарів і послуг, які готові купити домогосподарства, фірми та уряд країни, а також економічні агенти інших країн світу при певному рівні внутрішніх цін.

Графічно сукупний попит зображується кривою АD, де Р – рівень цін; Q – реальний обсяг виробництва (рис.1.1).

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1 Крива сукупного попиту (АD)

 

Оскільки сукупний попит має uрошову форму, тому зв'язок між рівнем цін та величиною сукупного попиту обумовлений, насамперед, загальними умовами грошового обігу, які встановлюються основним рівнянням кількісної теорії грошей:

                                                    М*V=Р*Y,                                                     (1.1)

де М — кількість грошей в обігу, або номінальні грошові залишки, V — швидкість обігу грошей; Р — рівень цін; Y — реальний обсяг національного виробництва (сукупний реальний доход).

Номінальний доход економічних  агентів (Р*Y) дорівнює сумі угод, здійснених між ними протягом певного періоду і оплачених за допомогою грошей, які обертаються, переходячи від покупця до продавця. Обертаючись зі швидкістю V, запас грошей М збільшує одночасно як номінальний грошовий доход, так і номінальні грошові витрати економічних агентів країни на товари й послуги. Згідно з рівнянням обсяг сукупного попиту залежить від кількості грошей в обігу, швидкості їхнього обертання та рівня цін, за якими купуються товари і послуги [1, с. 54 – 70].

Чим більше грошей знаходиться  в розпорядженні економічних агентів, тим більше товарів та послуг можуть вони купувати один в одного при кожному можливому рівні цін. Відповідно, чим більше угод протягом періоду здійснюється за допомогою грошей, тим нижча швидкість обігу грошей і більший сукупний попит при кожному можливому рівні цін. Звичайно в кількісній теорії грошей швидкість обігу грошей вважається постійною. Крива сукупного попиту будується для даного обсягу пропозиції грошей в економіці, який вважається незмінним. Тоді, за інших рівних умов, величина сукупного попиту визначається рівнянням:

                                                AD=MV/P                                         (1.2)

При, незмінній пропозиції і постійній швидкості обертання грошей величина сукупного попиту змінюється обернено рівню цін. При вищому рівні цін фірми та домогосподарства можуть придбати менше товарів і послуг, оскільки їхній номінальний сукупний доход залишатиметься постійним. На графіку сукупного попиту зміна рівня цін проявляється у переході економіки до нової точки рівноваги на кривій сукупного попиту. Вищому рівню цін Р, відповідає менший обсяг сукупного попиту, внаслідок чого рівноважні умови сукупного попиту на кривій АВ пересуваються з точки А в точку В.

Ринковий попит знаходиться  в безпосередній залежності від  ціни. Чим вища ціна, тим менший попит, і навпаки. Такий характер впливу ціни на ринковий попит зумовлюється ефектом доходу та ефектом заміщення. Ефект доходу проявляється в тому, що за умов зниження ціни купівельна спроможність кожної грошової одиниці доходу збільшується. Це збільшує попит покупців на даний товар із відповідною еластичністю. Ефект заміщення полягає в тому, що зниження ціни на певний товар робить його відносно дешевим, тобто доступнішим порівняно з іншими товарами аналогічного призначення. Внаслідок цього попит на відносно дешевий товар збільшується за рахунок його зменшення на інші, відносно дорожчі, товари.

В макроекономічній теорії спадний нахил кривої сукупного попиту пояснюється впливом так званих цінових факторів: а) ефектом процентної ставки; б) ефектом реальних грошових залишків (ефектом багатства); в) ефектом імпортних закупівель [2, с. 199 – 207].

• Ефект процентної ставки. Якщо рівень цін зростає, то продаж і купівля попередньої кількості товарів вимагають більшої кількості грошей. Попит на гроші збільшується. При незмінній пропозиції грошей це веде до зростання процентних ставок. Підвищення процентних ставок скорочує інвестиції та споживання за рахунок кредиту. Величина сукупного попиту зменшується.

• Ефект реальних грошових залишків. Домогосподарства тримають певну частку активів у вигляді готівки, грошей на поточних рахунках та фінансових активів з фіксованими доходами (наприклад, облігацій). Запас грошей є багатством, оскільки гроші мають певну купівельну спроможність. Розмір багатства залежить від кількості грошей та рівня цін і вимірюється величиною реальних грошових залишків (М/Р). Підвищення цін зменшує багатство, тому що купівельна спроможність запасу грошей зменшується. Крім того, підвищення цін призводить до підвищення процентних ставок, внаслідок чого вартість облігацій падає. Усвідомивши, що їхнє багатство зменшилось, люди починають більше заощаджувати і менше витрачати. Обсяг сукупного попиту скорочується.

• Ефект імпортних закупівель. Підвищення рівня внутріш ніх цін при незмінних світових цінах зменшує зовнішній і внутрішній попит на вітчизняні товари. Внутрішній попит на імпортні товари, навпаки, збільшується, тому що вітчизняні товари стають дорожчими за іноземні. Чистий експорт, сукупний доход і сукупний попит, таким чином, скорочуються [4, с. 30-34].

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Вплив цінових  чинників на криву сукупного попиту.

 

На графіку вплив  цінових чинників на сукупний попит  відбивається за допомогою переміщення  точки сукупного попиту вздовж його нерухомої кривої. Так, коли ціни знижуються від Р1 до Р2, сукупний попит переміщується по його кривій з точки А в точку В.

Існують також нецінові фактори, які впливають на сукупний попит. До них належать:

1. Зміни в споживчих витратах: добробут населення; очікування споживача; заборгованість споживача; податки.

2. Зміни в інвестиційних  витратах: процентні ставки (за рахунок інших факторів, крім зміни рівня цін); очікувані прогнозні прибутки від інвестицій; податки з підприємств; технологія (нові технології вимагають збільшення інвестицій); надлишкові потужності.

3. Зміни в державних  витратах.

4. Зміни у витратах  на чистий обсяг експорту: національний доход у закордонних країнах-імпортерах вітчизняної продукції; валютні курси (падіння курсу національної валюти призводить до зростання імпорту і навпаки).

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.3. Вплив нецінових факторів на сукупний попит

 

Під дією нецінових факторів крива сукупного попиту АD (рис. 1.3) переміщується праворуч вгору, якщо попит збільшується (АD → АD1); ліворуч вниз, якщо попит зменшується (крива АD 2) [13, с. 139-172].

Сукупний попит визначений як обсяг виробництва, який готові придбати всі інституційні одиниці за відповідного рівня цін, що склався на загальнонаціональному ринку. Крива сукупного попиту, як і крива попиту на індивідуальному ринку, має спадний характер і вказує на зворотну залежність між обсягом виробництва і рівнем цін: чим вищим є рівень цін, тим меншу частину обсягу виробництва готові купити інституційні одиниці – домашні господарства, підприємства, уряд, нерезидентний сектор економіки.

 

1.2. Структура  сукупного попиту

 

Покупцями на ринку благ виступають всі чотири суб'єкти макроекономіки: домогосподарства, фірми, держава, закордон.

У закритій економіці сукупний попит визначається як загальна кількість товарів та послуг, на які виявляють попит вітчизняні резиденти за певного рівня цін. Цей показник дорівнює сумі споживчого попиту домогосподарств (С), інвестиційного попиту підприємницького сектору (I) та попиту держави (G). Взаємозв'язок складових сукупного попиту описується тотожністю:

                                               АD = С + І +G.                                               (1.3)

У відкритій економіці сукупний попит визначається як загальний обсяг вітчизняних товарів, попит на які за певного рівня цін виявляють як вітчизняні, так і закордонні покупці.

Відкрита економіка - це економічна система, яка пов’язана з іншими країнами світу механізмами експорту, імпорту та фінансових операцій.

Схема.

 

 

 

 

Рис. 1.4. Модель кругообігу для відкритої економіки/

Структура сукупного  попиту у відкритій економіці  відображається тотожністю:

                                             АD = С + І + G + NЕ,                                       (1.4)

        де C - споживчий попит: платоспроможний попит домогосподарств на споживчі товари;

I - інвестиційний попит:  попит підприємців на засоби  виробництва для:

-відновлення зношеного капіталу (амортизація);

-збільшення реального  капіталу.

G - попит держави на  товари та послуги для:

-виробництва спільних  благ;

-державних інвестицій.

 NЕ — чистий експорт, який визначається як різниця між експортом та імпортом, тобто:

                                                   NE=E-Z                                                         (1.5)

де E — експорт, Z — імпорт.

Складність визначення сукупного попиту у відкритій  економіці полягає в тому, що на цей показник впливає ряд чинників:

• система обмінних курсів (плаваючі чи фіксовані);

• ступінь взаємозамінності у споживанні вітчизняних та зарубіжних товарів;

• ступінь відкритості  економіки міжнародному руху капіталу тощо.

Детальний аналіз сукупного  попиту для відкритої економіки  розглядатиметься далі. А зараз ретельніше розглянемо складові сукупного попиту [14, с. 271-277].

Споживчий попит домогосподарств є платоспроможним попитом домогосподарств на товари споживчого призначення. Залежність споживчого попиту (С) від рівня цін (Р) обернена. Це означає, що зі зростанням рівня цін (за інших однакових умов) споживчий попит зменшиться, і навпаки.

Інвестиції – це другий після споживання компонент сукупних витрат.

Інвестиції  розподіляються на три основні групи: інвестиції в основний капітал (машини, устаткування, капітальне будівництво підприємств), житлове будівництво (витрати на підтримку житлового фонду і будівництво нового житла) та збільшення запасів (резерви сировини, напівфабрикатів на стадії незавершеного виробництва або готових виробів, які належать фірмам).

Таким чином, і  фірми, і домогосподарства інвестують. Фірми купують інвестиційні товари, аби збільшити капітал і замінити діючий капітал у процесі його вибуття. Домашні господарства купують житло, що також є інвестиціями.

Загальний обсяг інвестицій визначається як валові інвестиції. Вони розподіляються на дві групи: одна частка спрямовується на збільшення основного капіталу, інша – на відшкодування його зношення, тобто є амортизацією.

Попит держави. Урядові витрати (G) виступають як екзогенна, наперед задана величина, визначена державним бюджетом.

Попит закордону виявляється як попит на чистий експорт, за умови, що попит на імпорт входить у попередні компоненти сукупного попиту: споживчий, інвестиційний та попит держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Динаміка сукупного попиту в Україні у 2008 – 2011 роках

 

2.1. Чинники,  які впливають на сукупний  попит України

 

Споживчий попит відчуває на собі вплив таких нецінових  чинників: чисельності населення; рівня факторних доходів; рівня податків та трансфертних платежів; рівня добробуту, який визначається наявністю фінансових активів (акцій, облігацій та інших цінних паперів) і нерухомості (землі, будівель тощо) та доходами від них; наявності або відсутності заборгованості у споживачів; оптимістичних та песимістичних очікувань.

Розглянемо детальніше вплив кожного із нецінових факторів на споживчий попит домогосподарств. Чисельність населення, рівень факторних доходів та рівень соціальних трансфертів прямо пропорційно впливають на споживчий попит. Збільшення цих показників зміщує криву споживчого попиту праворуч, і навпаки.

Чим більші податки, тим  менша купівельна спроможність домогосподарств, і навпаки, чим менші податки, тим більший споживчий попит. Отже, зменшення цього показника зміщує криву споживчого попиту праворуч, а зростання — ліворуч.

Розглядаючи вплив добробуту на споживчий попит, слід вказати на його відмінність від впливу багатства та матеріальних цінностей як цінового чинника, який змінює обсяг попиту рухом по кривій. На відміну від останнього, вплив добробуту на споживчий попит проявляється через різку зміну цін на фінансові активи та нерухомість. Різке зростання цін на нерухомість та цінні папери підвищує попит на них, що зумовлює зменшення попиту на споживчі товари та послуги (крива зміститься ліворуч), і навпаки.

Глибока диференціація  доходів у суспільстві зменшує обсяг споживчих витрат і зміщує криву споживчого попиту ліворуч. Це пояснюється тим, що, по-перше, глибока диференціація доходів означає, що частка осіб із досить високими доходами незначна, а частка з низькими доходами — велика. По-друге, у міру стрімкого зростання доходів схильність до споживання зменшується (це стосується найбагатших), а можливості бідних розширювати споживання обмежені їхніми низькими доходами.

Наявність заборгованості та її обсяг щодо старих зобов'язань зменшує поточний споживчий попит, зміщує криву ліворуч. Зменшення боргу або його відсутність зміщує її праворуч.

І, на кінець, очікування споживача впливають на його поведінку, залежно від того, які вони: оптимістичні чи песимістичні. Так, якщо споживачі очікують падіння рівня реальних доходів, то їх попит буде зменшуватись, і навпаки. Таким чином, оптимістичні очікування зміщують криву споживчого попиту праворуч, а песимістичні — ліворуч.

Розглянемо другий структурний  елемент сукупного попиту — інвестиційний попит. Інвестиційні витрати пов'язані зі збільшенням реального капіталу (засобів виробництва). Отже, інвестиційний попит залежить від рівня цін на засоби виробництва. Крім того, на нього впливають і нецінові чинники: обсяг виробництва, величина процентної ставки, величина податкової ставки, технологічні зміни, наявність надлишкових потужностей, коливання ділової активності, очікування.

Інвестиційний попит  перебуває в прямій залежності від обсягу виробництва, оскільки нарощування обсягів як споживчих, так і інвестиційних товарів вимагає збільшення закупівель засобів виробництва як для першого, так і для другого підрозділів суспільного виробництва. Цей чинник зміщує криву інвестиційного попиту праворуч при зростанні обсягів виробництва, і навпаки.

Процентна ставка (і) може виступати і як ціновий фактор (за умови незмінної пропозиції грошей), і як неціновий при зміні пропозиції грошей.

Зміна величини процентної ставки в другому випадку пов'язана не зі зміною рівня цін, а зі зміною пропозиції грошей. Зростання позичкової ставки означає подорожчання грошей, а як наслідок — обмеження кредиту, що зменшує інвестиційний попит і зміщує криву ліворуч, зменшення процентної ставки — праворуч.

Аналогічно на інвестиційний  попит впливають податки. Зростання  податків зменшує інвестиційний  попит і зміщує криву ліворуч, та навпаки.

Технологічні зміни  впливають, як правило, на інвестиційний  попит на користь його зростання (зміщення кривої праворуч).

Наявність надлишкових  потужностей стримує фірми від  здійснення інвестицій. Зменшення або  відсутність їх збільшує інвестиційний  попит.

На інвестиційний попит  впливає ступінь ділової активності. Пожвавлення активності господарських  суб'єктів стимулює і збільшує інвестиційний попит, зміщуючи криву праворуч, і навпаки.

Очікування підприємців  стосовно економічної кон'юнктури впливають на користь зростання (зміщення праворуч) інвестиційного попиту, якщо вони оптимістичні, і ведуть до зниження (зміщення ліворуч), якщо вони песимістичні [15, с. 101-104].

У найбільш загальному вигляді попит держави може мати такі складові:

• витрати держави  на закупівлю товарів та послуг, пов'язаних зі створенням суспільних благ (національна безпека, транспорт, зв'язок, судочинство, охорона здоров'я, освіта, житлове будівництво тощо);

• інвестиційні витрати  держави;

• витрати держави, пов'язані  з формуванням державних резервів;

• витрати, пов'язані  з виплатами соціальних трансфертів (пенсії, стипендії, субсидії, виплати у зв'язку з безробіттям тощо);

• витрати на оплату процентних платежів, пов'язаних із обслуговуванням державного боргу.

Величина сукупного  попиту перебуває у прямо пропорційній залежності від перших чотирьох елементів та у зворотній залежності від процентних платежів, пов'язаних з обслуговуванням зовнішнього боргу.[16]

Попит закордону на благо  певної країни залежить від реальних умов обміну , тобто від співвідношення цін на вітчизняні та закордонні товари та обмінного курсу національної валюти [17, с. 260-272].

Отже, структура сукупного  попиту включає в себе: споживчий попит домогосподарств, інвестиційний попит підприємницького сектору,попит держави і чистий експорт.

 

 

2.2 Аналіз споживчих  та інвестиційних витрат в  Україні

 

У 2008 році сукупний попит становив 2701916 млн. грн.

Проміжне  споживання у 2008 році становило 1247996 млн.грн. Значну частку проміжного споживання становили підприємств переробної промисловості – 809603млн. грн., добувної промисловості – 51250 млн. грн., інстутиційних одиниць сільського господарства, мисливства і лісового господарства –115489 млн. грн., будівництва – 88177 млн. грн., і транспорту – 85236 млн. грн.

У 2009 році порівняно з 2008 роком сукупний попит зменшився  на 11,2% і становив 2488920 млн. грн. Частка проміжного споживання  підприємств переробної промисловості становила 709351 млн. грн., добувної промисловості –52995 млн. грн., інстутиційних одиниць сільського господарства, мисливства і лісового господарства –119249 млн. грн., будівництва –56103 млн. грн., і транспорту – 85236 млн грн.

Кінцеве споживання товарів і послуг у 2008 році досягло 758902 млн. грн. Зокрема кінцеві споживчі витрати сектору загального державного управління становили – 169163 млн. грн.; кінцеві споживчі витрати домашніх господарств – 582482 млн. грн., а некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства – 7257 млн. грн.

Кінцеве споживання товарів і послуг у 2009 році збільшилося  на 0,7% досягло 764189 млн. грн. Кінцеві споживчі витрати сектору загального державного управління становили – 175377 млн. грн..; кінцеві споживчі витрати домашніх господарств –581733 млн. грн., а некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства –7079 млн. грн.

 

Структура споживчих  витрат домогосподарств у 2008 році має  такий вигляд на продукти харчування та безалкогольні напої витрачають 284833,7 млн. грн., на алкогольні напої і тютюнові вироби – 12814,6 млн. грн., на непродовольчі товари – 204451,2 млн. грн., в тому числі на одяг і взуття – 34366,4 млн. грн., житло, воду, електроенергію та інші види палива – 53005,9 млн. грн., предмети домашнього вжитку, побутове обладнання та поточне утримання житла – 16309,5 млн. грн., охорону здоров’я – 15727 млн. грн., транспорт – 23299,3 млн. грн., зв’язок – 13397,1 млн. грн., відпочинок і культуру – 14562,1 млн. грн., освіту – 7572,3 млн. грн., ресторани і готелі – 13979,6 млн. грн.,  різні товари і послуги – 12232,1 млн. грн.

Валове нагромадження  основного капіталу 2008 року становило 250158 млн. грн. Причому валове нагромадження основного капіталу не фінансових корпорацій становило – 184659 млн. грн., фінансових корпорацій – 6312 млн. грн., сектору загального державного управління – 27503 млн. грн., домашніх господарств – 30883 млн. грн., некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства – 801 млн. грн.( табл. 2.1.)

Структура споживчих  витрат домогосподарств у 2009 році має  такий вигляд на продукти харчування та безалкогольні напої витрачають 285833,7 млн. грн., на алкогольні напої  і тютюнові вироби – 14814,6 млн. грн., на непродовольчі товари – 220451,2 млн. грн., в тому числі на одяг і взуття – 35436,4 млн. грн., житло, воду, електроенергію та інші види палива – 59305,9 млн. грн., предмети домашнього вжитку, побутове обладнання та поточне утримання житла – 21639,5 млн. грн., охорону здоров’я – 17327 млн. грн., транспорт – 27259,3 млн. грн., зв’язок – 16357,1 млн. грн., відпочинок і культуру – 19562,1 млн. грн., освіту – 9572,3 млн. грн., ресторани і готелі – 18929,6 млн. грн.,  різні товари і послуги – 17933,1 млн. грн.

Валове нагромадження основного капіталу 2009 року зменшилося на   33 % становило 167644 млн. грн.

Причому валове нагромадження  основного капіталу не фінансових корпорацій становило – 154253 млн. грн., фінансових корпорацій – 5619 млн. грн., сектору загального державного управління – 20753 млн. грн., домашніх господарств – 23083 млн. грн., некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства – 681 млн. грн. 

Таблиця 2.1.

Таблиця «витрати-випуск»  за 2008 рік

млн грн.

	Кінцеві споживчі витрати			Валове нагромадження			Експорт товарів і послуг	Імпорт товарів  і послуг	Використання  товарів і послуг
	Домашніх господарств	Некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства	Сектору загального державного управління	Валове нагромадження  основного капіталу	Зміна запасів матеріальних оборотних коштів	Придбання   за  виключенням вибуття цінностей
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Сільське господарство, мисливство,  лісове господарство	66248		1433	635	2873		30169	-8928	182837
Рибальство, рибництво	2926				-88		6	-2143	1301
Добувна промисловість	9360		1100		-1978		18018	-96652	113322
Переробна промисловість	370306		1890	122248	11707	338	316259	-339807	1054978
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	13943		2335				2758	-486	84447
Будівництво	2042			111696	1888		1172	-371	125611
Торгівля; ремонт  автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	4506		18				887	-1380	241430
Діяльність готелів  та ресторанів	10124		266				9503	-6533	22338
Діяльність транспорту та зв'язку	37606		5254				48605	-40360	180850
Фінансова діяльність	8465						3203	-8939	92818
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Операції з нерухомим  майном, оренда, інжиніринг та надання  послуг підприємцям	32111	1521	7298	15579	-23		10695	-11245	149267
Державне управління	621		53253				135	-824	63012
Освіта	8856	629	52377				301	-45	63737
Охорона здоров'я та надання  соціальної допомоги	5428	1208	37665				627	-220	46589
Надання комунальних  та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	9940	3899	6274			8	2521	-2655	35216
Усього	582482	7257	169163	250158	14379	346	444859	-520588	2457753