Дитячий оздоровчий табір і виховання у ньому

          Вступ

         В умовах динаміки сучасних економічних і соціальних процесів постійно збільшується навантаження на школярів, яким необхідний повноцінний відпочинок. Проблему оздоровлення і повноцінного відпочинку дітей ефективно вирішують дитячі оздоровчі табори. Проте в літній період важливим є не лише вирішення завдань оздоровлення і відпочинку дітей, але і організація виховного процесу, оскільки безперервність виховання дозволяє підвищити ефективність виховних дій. Тому організація виховного процесу в умовах дитячого оздоровчого табору сьогодні стає усе більш актуальною. Дитячі оздоровчі табори сьогодні є установами позашкілної освіти. Основні завдання установи по забезпеченню необхідних умов для особового розвитку, зміцнення здоров'я і професійного самовизначення:

• адаптація їх до життя в суспільстві;

• формування загальної культури;

• організація змістовного дозвілля.

         Пристрій і організація життєдіяльності в дитячих оздоровчих таборах регламентуються положенням «Пристрій, вміст і організація режиму дитячих оздоровчих таборів». Для розкриття цієї теми необхідно використовувати потенціал таких наук як філософія, педагогіка, психологія.

          Філософія, як вищий рівень методології є базою для осмислення концепцій виховних систем, а також педагогічних проблем, що виникають в дитячих таборах. Філософські категорії необхідності і випадковості, загального, одиничного і особливого і ін. сприяють розвитку дослідницького мислення. Так само філософія допоможе визначити світоглядні підходи до досліджуваного питання. Загальна педагогіка розглядає основні закономірності виховання, принципи організації виховного процесу. Історія педагогіки, у свою чергу, дасть можливість прослідити розвиток виховної системи, і виділити основні підходи до розробки проблеми виховної системи.     Для розкриття цієї теми дані психології не менш важливі. Соціальна психологія вивчає закономірності соціальної взаємодії, допоможе проаналізувати факти і події. Вікова психологія вивчає особливості віку, що не менше важливий для розуміння даної проблеми. Кажучи про передісторію виховних систем дитячого оздоровчого табору, можна виділити декілька періодів в його розвитку. Спочатку це був скаутський рух і виховна система табору заснована на скаутизмі. Скаутський рух зародився в Російській Імперії на початку XX століття. Його родоначальником був А.С. Захарченко, викладач Александровського юнкерського училища в Москві і В.Г. Янчевський, викладач латинської мови 1-ої Петербурзької гімназії.     Наступним етапом був піонерський рух, який виник в 1922г. у Москві. Його першим теоретиком була Н.К. Крупська.

     Основою виховної системи дитячого оздоровчого табору в цей період була діяльність піонерської організації, а самі дитячі оздоровчі табори називалися піонерськими. На початку 90-х рр. починає створюватися нова гуманістична концепція виховання, де знаходять віддзеркалення ідеї єдності соціалізації і індивідуалізації особи. Саме ці ідеї лежать в основі діяльності сучасних дитячих оздоровчих таборів. Впродовж цих періодів в Україні розроблялися різні виховні системи. В.А. Сухомлинський розробив виховну систему на основі гуманістичної концепції, що включає особові цінності: етичний ідеал, щастя, свободу, честь, гідність, борг, справедливість, істинність, добро, красу, творчість. В.А. Караковський розробляв і реалізовував свою концепцію через творчість, взаємодію з наукою. Він також виділяв загальнолюдські цінності: праця, знання, культура, світ, земля. Сам термін «виховна система» був придуманий Л.І. Новікової. Вона представляла цю систему у вигляді цілісного соціального організму, що функціонує за умови взаємозв'язку основних компонентів виховання і що володіє такими інтеграційними характеристиками, як спосіб життя колективу, його психологічний клімат. У сучасній педагогічній науці, теорії і практиці «виховних систем» приділяється величезна увага. Виховна система табору заснована на такій взаємодії педагога і дитини, при якому за допомогою педагога діти здатні визначати напрям, засоби і темп власного розвитку. Педагог допомагає дитині придбати необхідні знання і навики, завдяки яким підліток може успішно досліджувати, спостерігати, описувати і організовувати досвіду, що набуває. Іншими словами, дана модель створює атмосферу, яка сприяє прояву індивідуальних здібностей і розвитку дитини. 

Проблема  дослідження: які особливості вмісту виховання, спілкування, управлінні і  організації виховання як компонентів  виховної системи дитячого оздоровчого  табору.

Об'єкт  дослідження: дитячий оздоровчий комплекс і особливості його діяльності.

Предмет дослідження: організація виховного процесу в дитячому оздоровчому таборі.

Мета  дослідження: проаналізувати і узагальнити  теоретичний і практичний досвід з проблеми розвитку виховних систем і показати значення цього досвіду  для сучасних дитячих оздоровчих таборів. 
 
 
 
 
 
 
 

1. Дитячий оздоровчий табір  і його функції

     Літні канікули для школярів - це відновлення здоров'я, і ​​розвиток творчого потенціалу, та вдосконалення особистісних можливостей, і залучення до культурних та освітніх цінностей, і входження в систему нових соціальних зв'язків, і втілення власних планів, і задоволення індивідуальних інтересів в особистісно значимих сферах діяльності.

     Одна з найбільш поширених форм літнього відпочинку дітей, підлітків і юнацтва є дитячі оздоровчі табори. Літній табір є, з одного боку, формою організації вільного часу дітей різного віку, статі та рівня розвитку, з іншого - простором для оздоровлення, розвитку художнього, технічного, соціального творчості дитини.

     Дитячий оздоровчий табір є позашкільним закладом школярів віком від 6 до 14 років, який створюється на час літніх і зимових канікул профспілковим спільно з підприємствами, закладами і організаціями. Розміщуються табори, як правило, за змістом маючи у своєму розпорядженні стаціонарну базу або ж приміщення пансіонатів, санаторіїв, туристичних закладів, а також в наметових містечках.Термін перебування дітей в таборах визначаються профспілковими комітетами із врахуванням рекомендацій органів охорони здоров’я, природньо-кліматичних умов і складають в період літніх канікул 21-26 днів, в період осінніх 7-8 днів, зимових 8-10днів, весняних 10-12 днів. В таборі з урахуванням вікових особливостей та інтересів дітей і учнівської молоді, створюють я загони, групи та інші об’єднання, чисельність яких, не повинна перевищувати 25 чоловік для дітей віком 6-9 років і 30 чоловік в кожній. Вони об’єднуються в групи чисельність до 35 чоловік в кожній.

     В Україні різноманітними формами оздоровлення і відпочинку охоплено понад 7 млн. вихованців дитячих дошкільних закладів, учнів загальноосвітніх шкіл та професійно-технічних училищ.

     В роботі дитячих оздоровчих таборів розумно пропонується відпочинок, праця і спорт, з пізнавальною, систематичною, технічною творчістю школяра, спорт, з пізнавальною естетичною технічною творчістю школяра, педагогічною, продумана організація тимчасового дитячого колективу з індивідуальним охопленням кожної дитини різними видами діяльності.

     Дитячі оздоровчі заклади здійснюють принцип наступності і безперервності виховання, виконують по відношенню до школи компенсуючу функцію, дають можливість дітям не лише відпочити, зняти фізичне і психічне навантаження навчального року, але й створюють нові умови для збагачення їх соціального досвіду отримання перевірки і застосування нових знань і вмінь в різноманітній практичній діяльності, яка наповнена грою, романтикою і базується на розвитку дитячої ініціативи самодіяльності.

     Простий підрахунок свідчить про те, що під час літніх канікул діти можуть використовувати для улюбленої справи, ігор, спорту, відпочинку 975 годин. і, як вказують дослідження по інтенсивності спілкування вихователя з дітьми одна табірна зміна (21-26 днів) дорівнює року.

    До особливостей дитячого оздоровчого закладу дослідники відносять також широкий вибір різних видів діяльності, багатство колективних творчих справ, до яких залучаються школяр, їх змінність та яскраву емоційну забарвленість, романтику, гру, інтерес.

     Дитячий оздоровчий табір має свою специфіку, що дає йому певні переваги перед іншими формами і засобами праці. Перш за все вони в тому, що обстановка сильно відрізняється від звичної домашньої обстановки. Це виражається, по-перше, у спільному проживанні дітей. «Пізнання способу спільного проживання в групі однолітків має властивість навчання дітей у колективі, яке рідко де можна знайти» (А. Б. Болл). По-друге, саме тут хлопці більш тісно взаємодіють зі своїми дорослими наставниками, між ними швидше виникає «зона довіри». По-третє, діти долучаються до здорового і безпечного способу життя - в природних умовах соціального і природного середовища. По-четверте, хлопці активно спілкуються з природою, що сприяє зміцненню їх здоров'я та підвищення рівня екологічної культури. По-п'яте, відпочинок, розваги та всілякі хобі дітей дають їм можливість відновити свої фізичні й душевні сили, зайнятися цікавою справою. Все це допомагає розвинути нові навички, розкрити потенціал своєї особистості.

     На сьогоднішній день існує велика різноманітність таборів як по майнової приналежності, юридичного статусу, організаційній структурі, так і за змістом діяльності, що забезпечують кожному право вибору власної стратегії додаткової освіти. Наявність досить великого числа видів діяльності, можливість їх вільного вибору та складання індивідуальної програми в поєднанні з чітким визначенням кількості обов'язкових занять та розпорядку їх відвідування створюють вдалу комбінацію індивідуального та колективного підходу в організації освітньо-виховного процесу.

      Орієнтація на інтереси дитини, сьогодні одна з важливих рис дитячого оздоровчого табору. Дитячий табір створює сприятливі умови для самовдосконалення та самореалізації особистості. Дедалі більшої ваги і вплив на діяльність дитячих заміських таборів, як установ додаткової освіти країни, набуває гуманістична психологія. Повага до особистості дитини, до її внутрішнього світу, визнання його права бути самим собою, створення умов для розвитку її здібностей, задоволення індивідуальних потреб і потреб, самореалізації - все це характеризує дитячий оздоровчий табір гуманістичної орієнтації. Такий табір надає вибір напрямку і темпу розвитку кожному підліткові і шляхів задоволення його нових актуалізуються потреб.

Для організації  діяльності дитячих оздоровчих таборів  пріоритетні такі положення:

• дитячі оздоровчі табори є частиною соціального середовища, в якій діти реалізують свої можливості, потреби в індивідуальній, фізичної та соціальної компенсації;

• в  основі діяльності дитячого оздоровчого  табору лежать принципи масовості та загальнодоступності заходів за інтересами; розвитку творчості та самодіяльності, соціально значимої спрямованості діяльності; єдності оздоровчої та виховної роботи з дітьми; взаємозв'язку з родиною і соціальним середовищем;

• дитячі оздоровчі табори характеризують предметно-практичну  діяльність, конкретні життєві ситуації, які допомагають пізнати дитину, вибудувати стосунки між дітьми, дітьми та дорослими.

     При правильно організованій діяльності дитячий оздоровчий табір має в своєму розпорядженні сприятливу атмосферу для самопізнання і самовиховання, що зумовлено низкою особливостей. В умовах табору можуть бути організовані всі провідні види діяльності (комунікативна, спортивна, трудова, пізнавальна, естетична, художньо-творча, освітня тощо). Взаємодія дітей у таборі носить нетрадиційний характер за змістом і формою включення їх у ті чи інші сфери діяльності, що сприяє прояву ініціативи і суб'єктної активності. Відбувається постійний самоаналіз відбувається в таборі, в тому числі і участі кожної дитини в його житті.

     Повинна бути створена обстановка, при якій кожна дитина відчуває причетність до вирішення завдань, що стоять перед колективом. Розвиток самоврядування допомагає відчути всю складність соціальних відносин, сприяє формуванню соціальної активності, розвитку лідерства.

     Створення умов для розвитку самоврядування передбачає включення дітей у складні взаємини, що складаються в колективі. Через свою участь у вирішенні проблем загону, табору діти виробляють у себе якості, необхідні для подолання труднощів соціального життя. Від відношення дітей до цілей спільної діяльності залежить їх позиція у вирішенні управлінських проблем.

     Характер розвитку і ступінь оздоровлення дітей в значній мірі залежать від рівня професіоналізму та спеціальної компетентності дорослих, які організовують життєдіяльність дитини в таборі протягом всієї зміни і кожного дня.

     В процесі різноманітної виховної діяльності табору проходить розвиток особистості дитини в колективі органічних дітей, дітей і оточуючого середовища.

     Оздоровчий і виховний процес у таборі здійснюються у сприятливих умовах природного і соціального оточення. Все, що розкинулося навколо дитячого оздоровчого табору, може виявитися нейтральною зоною, а може стати важливим виховним фактором. Табір і його околиці – нове, незнайоме для дитини оточення. Воно, звісно, приваблює дитину і треба їй допомогти проникнути в нього.

     Виховним фактором, який впливає на роботу з дітьми, є соціальне оточення табору, але допомагає розширити дитячий світогляд, закінчити знання, отримані в школі. Розміщені поруч з табором підприємств, культурно-освітні установи дають можливість познайомити дітей з сучасними виробництвами, історичними пам’яткам, можуть стати “школою” під відкритим небом.

     Свої особливості має і тимчасовий дитячий колектив, який поряд із загальними ознаками має свою специфіку і короткочасність існування (від 10 днів до2-х місяців, в таборах санаторного типу); здібність (тимчасове об’єднання членів різних постійних колективів); цілодобовий контроль вихованці, різновіковий склад загонів.

     У новому товариському оточенні дитині хочеться показати всі свої здібності, сили і вміння, проявити кращі якості характеру. Під час тісного активного спілкування інтенсивніше і повніше розкривається особистість школяра. Інколи в таких умовах скоріше можна помітити те. Що в школі залишається прихованим.

      Діти приїжджають в табір з різним настроєм. Частина з них позитивно відноситься до нього, знає його традиції, має друзів. Вони, як правило прагнуть тримати участь у всіх справах, із задоволенням виконують доручення вихователів, проявляють ініціативу. Поряд з тим хочеться звернути увагу на групи дітей, які займають “очікувальну позицію”. Це ті що приїхали в табір вперше, з різних причин не мали колективі. Тому, тому ввійшовши в життя тимчасового колективу, вони готові до будь-якої діяльності що б проявити себе, заслужити схвалення ровесників, але першими активності не проявляють. Час школярів потрапивши в новий колектив, веде себе зухвало з викликом ухиляється від колективних справ, (не виконує розпоряджень, щоденно обурюється режимом дня і т.д.).

     Одна з характерних рис  тимчасового дитячого колективу полягає в тому, що кожний день вимагає від кожної дитини зокрема власної самовіддачі. В таборі є можливість знайти улюблену справу на заняттях гуртків, секцій, творчих клубів, майстерень. Важливим є те, щоб кожна дитина відчувала себе необхідною для колективу. В таборі велика кількість справ, які працюють не поряд один з одним і (як в класі), а спільно Такий підхід до роботи дозволяє всім без винятку знайти собі улюблену справу протягом дня. Якщо хтось залишається пасивним в одних справах, то може добитися в інших.

     У тісному активному спілкуванні повніше розкривається здібності дитини. Тут скоріше помітно, що в школі приховується від вчителів і однокласників. Протягом табірної зміни кожен учень приймає участь у 50-70 виховних заходах.

     Такий об’єм виховної роботи з колективом класу в умовах школи здійснюється потягом майже цілого навчального року. Проте все позитивне, що закладене в оздоровчих і виховних функціях табору не завжди реалізується. Масова практика дає багато прикладів низького рівня ефективності виховної роботи табору, відсутності необхідної роботи табору, відсутності необхідної координації різних видів діяльності табору механічно переносяться багато шкільних форм роботи, недостатньо враховується вікові особливості дітей. Тому невипадково останнім часом ми зустрічаємося з фактами формалізму, безтурботного проведення часу, відсутністю романтики, дитячим розрахуванням, низьким рівнем підготовки педагогічних кадрів. Головна небезпека криється в тому, що багато таборів все частіше перетворюється в “дитячі пансіонати”, “будинки відпочинку”.

     Мета виховання в літньому оздоровчому таборі (залежно від вікових особливостей зміни) полягає у проведені кожного дня змістовної, цікавої і активної роботи з організації самодіяльності вихованців. Слід працювати так, щоб у загоні не нудьгували. Протягом зміни (21-26 днів) загін має виконати не одну цікаву і важливу справу. Зокрема навчитися корисного ремесла, провести спартакіаду, організувати корисні справи і т. д.

     Звичайно, що реалізація завдань і змісту роботи таборів. Їх оздоровчої і виховної функції залежить від педагогічного колективу табору, його виховного потенціалу, методично-обгрунтованої логіки табірної зміни та педагогічної майстерності вихователів. Дитячі оздоровчі заклади будуть мати досить високий виховний ефект в тому випадку, коли педагог володіє високим моральними якостями, достатнім рівнем знань. Користується авторитет. Діти люблять насамперед педагогів, в яких вони бачать людей справи, високо-кваліфікованих спеціалістів. А серед них в більшості випадків, діти віддають перевагу найбільш чуйним і добрим.

     Головною фігурою в дитячих оздоровчих таборах є вихователі. Їх число встановлюється таким чином: дві посади вихователя на кожну групу дітей. Крім того на два-три загони є посада підмінного вихователя. Керівником великого колективу дітей і дорослих є начальник табору. В його функціональні обов’язки входить не лише загальне керівництво життєдіяльністю табору, а й створення необхідних умов для проведення педагогічним колективом оздоровчої та виховної роботи, а також діяльності дитячих організацій.

     В документах, які регламентують штатний розклад табору визначено і посаду вожатих та вихователів. Вожатий організовує діяльність загону чи іншого дитячого об’єднання. Педагог — вихователь домагається виконання дітьми розпорядку дня, організовує їх побут спільно з вожатими, при допомозі застосування різних форм колективної і індивідуальної роботи забезпечує умови для розвитку інтересів дітей, проводить оздоровчі заходи.

В організації  життя дитячого колективу і вожатому і вихователю необхідно спиратись  на ініціативу , самодіяльність дітей, розвивати у них прагнення  до самостійних дій, спрямованих  на громадсько-корисні справи. Для цього необхідно навчити дітей самостійно мислити, знаходити і планувати роботу свого колективу, здійснювати її, вміти аналізувати і оцінювати участь в них кожної дитини. В таборі дорослий виступає не лише в ролі вожатого чи вихователя, але й товариша, порадника, батька. Дитячий колектив повинен стати сім'єю, в якій кожна дитина почувала б себе захищеною.

Від вожатого і вихователя вимагають, в першу  чергу любові до дітей - дітей вередливих і спокійних, добрих і сердитих, до хлопчиків і дівчаток. Саме любов допомагає знайти підхід до дитини, зрозуміти її почуття, думки, прагнення, що в свою чергу породжує дитячу симпатію.

В колективі  педагогів повинні бути строгі і  вимогливі вихователі, м'якого і  ліричного складу люди. Справа в  тому, що ідентичності виховання досягти не можливо, бо вони люди, а кожна людина унікальна. Важливо підкреслити, що такої ідентичності добиватися і не слід. Єдиний підхід до дітей не включає різноманітності способів взаємодії на них із сторони педагогів.

Вихована діяльність педагогічного колективу складна і ,багатогранна, охоплює великий спектр різноманітних напрямів, форм і методів, і вимагає координації всіх його зусиль.

     Як правило, табірна зміна триває 21 - 26 табірних днів. В організації чітко визначаються три періоди: організаційний, основний, підсумковий.

Організаційним  періодом називається час від  приїзду дитини в табір свята  відкриття табірної зміни. В цей  термін проходить адаптація дітей  до життя в таборі, закладаються основи створення тимчасового дитячого колективу, формуються органи самоврядування. Даний період надзвичайно насичений різноманітними конкретними справами, які потрібно вирішити на протязі дня педагогічному колективу.

1. Познайомити дітей з вимогами, що стосуються відносин з дорослими в таборі і середині загону, організації їх побуту і режиму дня.

2. Розповісти дітям про табір і його історію, традиції, про людей, що працюють у ньому

3. Дати дітям можливість познайомитися один з одним. Найбільш вдалим варіантом є “Вогник знайомств”. Він може проводитися у формі знайомитись “Розкажи мені про себе”

     Основний період починається з ранку після відкриття табірної зміни. За роки своєї роботи табори визначили найбільш педагогічно виправдану логіку табірного дня, яка співпадає з режимними моментами кожний ранок починається з ранкової гімнастики, потім по самообслуговуванню, ранкова лінійка, сніданок, загонові справи на свіжому повітрі, обід, відпочинок, підвечірок, робота гуртків. Загальнотабірні справи, вечеря, перегляд кінофільмів, загонові вогники, аналіз проведеного дня, сон.

Підсумковий період закінчує діяльність табірної зміни. Діти працюють з табором, збираються додому.

     Життя табору відзначається своїм темпом і різноманітністю. Тут немає часу на тривалу підготовку. Справи повинні бути організовані так, кожен мав можливість попробувати свої сили і в художній самодіяльності, і в спорті, і в творчій праці, і т.д. Така різностороння діяльність забезпечується різними формами роботи (збори, лінійки, концерти, свята, ігри, змагання, вишивка). Активний відпочинок дітей передбачає тісний зв'язок роботи табору з оточуючим життям, навколишньою природою.

Таким чином, дитячий оздоровчий табір  на сьогоднішній день є установою, що не тільки здійснює оздоровлення і  відпочинок дітей, а й виконує  освітню і виховну функцію.

2. Виховна система:  характеристика основних  компонентів і  етапів розвитку

     Поява в педагогіці поняття «виховна система» обумовлено впливом на теорію і практику виховання ідей системного підходу, що набули широкого поширення в сучасній науці.

Це поняття  в даний час стає все більш  поширеним, і є всі підстави вважати, що в найближчі роки він стане  ключовим у нашій педагогіці.

А.С. Макаренка  на зорі нової школи критикував логіку відокремленого кошти в організації  навчально-виховного процесу. Не прийом, не метод, не спосіб, якими б привабливими вони не здавалися, а система є  ключовим поняттям у педагогіці майбутнього.

Серед понять «педагогічна система», «дидактична система», «система виховної роботи», «виховна система» останнім займає особливе місце. Це найбільш широке поняття, яке включає три попередніх в якості своїх компонентів.

     З огляду на це, розглянемо саме поняття «виховна система» як особливу педагогічну категорію, пов'язану з іншими, а також визначимо функції виховної системи, виявимо закономірності її становлення і розвитку, шляхи та умови вдосконалення.

     Перш за все, дамо визначення такої категорії, як виховання. У педагогіці є кілька визначень. В основу концепції виховання Міністерства освіти і науки України, концепції В.А. Караковський, Л.І. Новікової, Н.Л. Селіванової прийнято визначення, дане Х.Й. Лійметс, який розглядав виховання як цілеспрямоване управління процесом розвитку особистості. Це визначення суттєво відрізняється від поширеного до цього дня в педагогіці визначення виховання як цілеспрямованої передачі соціального досвіду підростаючому поколінню, з якого випливає, що стрижнем проектованого і реалізованого педагогами виховного процесу є навчання - озброєння підростаючого покоління певними знаннями, вміннями та навичками.

     Якщо виховання розглядати як управління процесом розвитку особистості через створення умов, сприятливих для цього, то виховна система виглядає інакше і не зводиться лише до системи педагогічної. З одного боку, ця система психолого-педагогічна, з іншого - соціально-педагогічна, і впливає вона не тільки як педагогічний фактор, але і як фактор соціальний (через включеність у навколишнє середовище, через ті відносини, які складаються між дітьми, педагогами, батьками , керівниками; через психологічний клімат, що дозволяє об'єднувати дітей і дорослих). Педагогічна система, таким чином, - більш вузьке поняття, ніж виховна система, але вона є її основою.

Під системою виховної роботи, як правило, розуміють  систему взаємопов'язаних виховних заходів (справ, акцій), що призводять до поставленої мети.

     У педагогіці давно отримало визнання поняття «дидактична система». Дидактична система включає в себе цілі у сфері освіти, зміст освіти, процес, методи і форми його організації. Будь-яке навчальний заклад виконує як навчальну, так і виховує функції. Воно покликане озброювати підростаюче покоління певною системою знань, умінь, навичок, залучати його до культури, готувати її до самостійного суспільно значущої діяльності, до продовження освіти. Але не менш важливою є функція, пов'язана з формуванням ціннісного ставлення до світу, культурі, навколишньому середовищі, з усвідомленням себе в цьому світі, з розвитком свого «Я», з перебуванням свого місця серед інших людей. Ця функція не може бути реалізована тільки в процесі навчання. Розвивається, людині потрібна гра, потрібна праця, творча діяльність у сфері дозвілля, пов'язана із задоволенням і розвитком індивідуальних інтересів.