Дослідження організації фінансової діяльності ООО "Автодору"

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТОВАРНА  ПОЛІТИКА НА ПІДПРИЄМСТВІ: СУТНІСТЬ, ЦІЛІ, АСПЕКТИ В СИСТЕМІ КОМПЛЕКСУ МАРКЕТИНГУ

1.1 Сутність товарної  політики та її цілі.

1.2 Основні етапи маркетингової товарної політики.

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ТОВАРНОГО АСОРТИМЕНТУ ТА ЙОГО УПРАВЛІННЯ

2.1. Аналіз формування товарного асортименту і його показників

2.2. Аналіз управління товарним асортиментом

РОЗДІЛ 3. Підходи щодо оптимізації товарного асортименту.

РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА ТОВАРНОЇ ПОЛІТИКИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Питання ефективного  формування товарної політики є основою  діяльності підприємства, джерелом його прибутків, перспективою подальшого функціонування та розвитку.

На сьогодні в умовах жорсткої конкуренції саме властивості і характеристики товару визначають напрям ринкової і всієї виробничої політики підприємства. Всі заходи, пов’язані з товаром, тобто його створення, виробництво й удосконалення, реалізація на ринках, сервісне і передпродажне обслуговування, розробка рекламних заходів, а також зняття товару з виробництва, займають центральне місце в усій діяльності товаровиробника і є складовими його товарної політики.

Товарна політика відіграє важливу роль у здійсненні комерційної та маркетингової діяльності підприємства на ринку. Маркетинговим аспектом є дії спрямовані на забезпечення споживачів товарами та послугами, а комерційний аспект – це досягнення економічної ефективності діяльності підприємства при здійсненні закупок і збуту продукції.

Основні напрямки та принципи розробки товарної політики безпосередньо залежать від чітко визначеної генеральної стратегії підприємства. Для правильного ефективного формування товарної політики необхідне забезпечення таких умов: наявність довгострокової генеральної стратегії; чітке уявлення про цілі виробництва і збуту продукції на перспективу; досконале знання конкурентного ринку та його потреб; адекватна оцінка своїх можливостей і ресурсів.

Термін това́рна полі́тика достатньо широкий і охоплює різні аспекти продуктової стратегії і тактики підприємства. Це формування товарного асортименту, модифікація існуючих виробів, зняття з виробництва застарілих, розроблення і запуск у виробництво нових товарів, забезпечення належного рівня їх якості і конкурентоспроможності. Тому важливе значення має створення привабливої упаковки товару, використання штрих-коду, розроблення ефектної товарної марки та її офіційна реєстрація. Підкріплює позиції товару організація сервісу, надані фірмою гарантії, умови поставки тощо. Все це в комплексі і становить сутність маркетингової товарної політики фірми, спрямованої на максимальне задоволення потреб цільових споживачів.

Іншими  словами - це комплекс заходів, коли один чи декілька товарів використовуються як основні інструменти виробничо-збутової діяльності фірми.

http://uk.wikipedia.org/wiki/

Цілі та сутність товарної політики

Цим розділом ми розпочинаємо розгляд  кожного з елементів "маркетинг-мікс" —товарної, цінової, комунікаційної політики та політики розподілу. 
 
Товар — це засіб задоволення певної потреби. Отже, товаром є все, що може задовольнити потребу (матеріальні вироби, послуги, ідеї, технології). 
 
Зазвичай товари поділяють на групи за такими критеріями: 
 
- сфера використання (товари споживчого попиту, або споживчі товари, і 
 
товари промислового призначення, або промислові товари); 
 
- тривалість використання (товари короткочасного використання і товари тривалого використання); 
 
- матеріальність (товари та послуги). 
 
В основу класифікації покладений розподіл всіх товарів на два класи відповідно до типу покупця: 
 
• споживчі товари та послуги; 
 
• товари виробничого призначення (промислові товари). 
 
Товари широкого вжитку (споживчі товари) — товари, які споживачі купують для особистого споживання. 
 
Цей клас товарів поділяють: 
 
- залежно від тривалості використання — на товари тривалого використання і товари короткочасного використання; 
 
- залежно від поведінки та звичок покупців — на: 
 
— товари повсякденного попиту, купівля яких відбувається часто без роздумів, без докладання значних зусиль на їх порівняння і купівлю (зубна щітка, хліб, журнал): 
 
товари постійного попиту (купуються регулярно); 
 
товари імпульсивної купівлі (купуються незаплановано — гумка, цигарки); 
 
товари для нагальних потреб (парасолька, обігрівач); 
 
- товари попереднього вибору — товари, які купуються не часто і попередньо порівнюються між собою за окремими критеріями — якість, ціна, дизайн (квартири, електроприлади). Розрізняють схожі і несхожі товари (одяг, меблі); 
 
- товари особливого попиту — це товари з унікальними характеристиками або товари певної марки, заради придбання якої споживачі згодні докласти додаткових зусиль (престижні марки автомобілів); 
 
- товари пасивного попиту, про які споживач або не знає, або знає, але не задумується про їх купівлю (послуги страхування майна); 
 
- споживчі послуги – включають особисті послуги, послуги з орендування товарів і послуг, спрямовані на власність споживачів. 
 
Маркетингові стратегії щодо товарів кожної з груп мають свої особливості. Розглянемо їх. 
 
Товари короткочасного використання повинні бути доступними для споживача (мається на увазі, що торгові заклади, де продаються ці товари, мають бути розташовані в зручному місці і працювати за зручним для покупця графіком). При цьому торгова націнка має бути невеликою, а реклама та інші заходи щодо формування споживчих Переваг повинні мати досить активний характер. 
 
Товари тривалого зберігання вимагають від виробника надання більших гарантій щодо термінів післяпродажного обслуговування. Це пояснює той факт, що в умовах жорсткої конкуренції терміни гарантійного обслуговування становлять вже не рік, як раніше, а два, три або навіть п'ять років. 
 
Товари імпульсивної купівлі. Пропозиція цієї групи товарів має бути підпорядкована імпульсивності як стимулу купівлі: "Прийшов — побачив — купив". Оскільки покупці замислюються про купівлю цих товарів лише побачивши його на полиці, товари імпульсивної купівлі слід розміщувати в торгових точках таким чином, щоб не проминути жодної можливості "потрапити на очі" покупцеві, скажімо, біля кас. 
 
Товари для нагальних потреб мають розміщуватися в багатьох торгових точках, щоб покупець міг їх придбати, щойно вони йому знадобляться. 
 
Товари попереднього вибору, як ми вже зазначили, бувають схожі (однорідні) і несхожі (неоднорідні). Однорідні товари — товари однакової якості, тому увагу до них можна привернути, запропонувавши вигідні ціни або умови оплати. 
 
Щодо неоднорідних товарів акценти трохи інші. Властивості, характеристики товару - важливішими за ціни. Найкраще можна задовольнити покупця, запропонувавши йому широкий асортимент виробів, серед яких він обов'язково знайде те, що задовольняє його індивідуальний смак (пам'ятаєте репризу А. Райкіна: "Чорний низ - білий верх є? — Є! — Білий низ — чорний верх є? — Є!.."). При цьому дуже важливу роль відіграє компетентність персоналу, який і поінформує, і порадить вибрати саме те, "що вам потрібно". 
 
Товари особливого попиту. Вище ми навели приклад цієї групи товарів — престижні арки автомобілів. Навряд чи потенційного покупця BMW, Мегcеdеs або Аudі варто переконувати у перевагах інших марок автомобілів. Вибір зроблено заздалегідь. Тому, на відміну від товарів попереднього вибору, порівняння товарів різних марок на переваги споживача взагалі не вплине. Покупець радше витратить більше часу на пошук дилера, ніж зробить вибір на користь іншої марки. 
 
Товари виробничого призначення (промислові товари) — це товари, призначені для використання у виробничому процесі, для перепродажу або здавання в оренду. 
 
Товари промислового призначення поділяють: 
 
- залежно від призначення і особливостей використання — на товари, що витрачаються при використанні (сировина, природне паливо), та товари, що втрачають при використанні свій ресурс (машини, обладнання); 
 
- залежно від характеру і терміну використання та ролі в технологічному процесі виділяють такі групи товарів промислового призначення: 
 
— капітальне устаткування — будівлі, споруди, стаціонарні установки; 
 
— допоміжне устаткування — рухоме виробниче обладнання та інструмент; 
 
— сировина — продукти природи, призначені для подальшого використання, які, в свою чергу, можуть бути мінерального (нафта, природний газ) та натурального походження (бавовна, риба, пшениця, деревина); 
 
— напівфабрикати та деталі—товари, які стають частиною готової продукції; 
 
— матеріали — товари, які є результатом переробки сировини; / послуги виробничого призначення включають; 
 
— виробничі послуги (послуги з технічного обслуговування та ремонту обладнання, інжиніринг, лізинг); 
 
— розподільчі послуги (комерційні, транспортні); 
 
— професійні послуги (фінансові, інформаційні, консалтингові, банківські, реклами, страхування); 
 
— громадські послуги (наприклад, освітні послуги). 
 
Зазначимо особливості маркетингових стратегій різних груп товарів виробничого призначення. 
 
Капітальне та допоміжне устаткування. Можливість отримати замовлення на будівництво стаціонарних споруд або на поставку устаткування передусім пов'язана із готовністю виробника виготовити устаткування за специфікацією замовника. Щодо реклами як складової комплексу маркетингу, то вона набуває тут значно меншого значення. 
 
Сировина. Природні матеріали (вугілля, газ), враховуючи їхню однорідність, обмежують можливості фірми щодо застосування певного спектра маркетингових заходів. Найважливішими факторами при виборі постачальника залишаються ціна і надійність поставок. 
 
Напівфабрикати та комплектуючі деталі. Ціна на товари цієї групи — найважливіший фактор впливу на покупця. Але не лише ціна. Слід додати ще один, на перший погляд, абсолютно не економічний фактор — довіра до партнера. Щодо комплектуючих деталей, до ціни слід зазначити важливість послуг, які постачальник пропонує покупцеві. 
 
Матеріали. Основними факторами, що впливають на вибір постачальників матеріалів, є ціна. 
 
Послуги, як споживчі, так і виробничого призначення, враховуючи їхній нематеріальний характер, вимагають постійного контролю якості, більшість складових якої стосується саме роботи персоналу, п'ятого "Р" маркетингу (компетентність, ввічливість тощо).  
 
Кожний товар має певну споживчу цінність для покупця, адже саме для задоволення певних потреб він і створюється.  
 
Що досконаліший, з погляду покупця, товар, то сильніші позиції фірми-виробника у конкурентній боротьбі. 
 
При цьому йдеться про три рівні товару, або фактори, за якими споживач оцінює товар, обираючи його серед подібних, і які мають бути передбачені фірмою. 
 
Перший рівень — товар за задумом виробника (потреба, задля задоволення якої він створюється). Це рівень, на якому конкурують товари-замінники, що задовольняють певну потребу. 
 
Другий рівень — товар у реальному виконанні. Кожен товар має п'ять ознак:  
 
якість; 
 
властивості; 
 
дизайн; 
 
марочна назва; 
 
упаковка. 
 
Так, фірми-оператори мобільного зв'язку пропонують своїм клієнтам не тільки базову послугу — голосовий зв'язок, а й широкий спектр супутніх послуг: переадресацію, маскування тощо. Наприклад, абонент може набрати відповідну команду і переадресувати усі виклики на стаціонарний домашній апарат. Він також може тимчасово заблокувати міжнародний чи міжміський вихід з мобільного телефону. Існують також команди, за допомогою яких блокуються небажані дзвінки тощо. 
 
Упаковка, що також є складовою продукції, включає тару, етикетку та вкладки. Важливість упаковки пояснюють суттєві витрати на неї – у середньому 10% від роздрібної ціни, а для косметичних виробів — до 40%. Крім того, упаковка сприяє створенню товарів, які задовольняють потреби не тільки кінцевих споживачів, а й учасників каналів збуту. 
 
Третій рівень — товар із підсиленням передбачає надання споживачеві додаткових послуг або отримання додаткової вигоди від придбання товару і вимагає: 
 
- монтажу; 
 
- гарантії; 
 
- доставки; 
 
- надання кредиту. 
 
Перші три елементи товару із підсиленням є складовими сервісу. 
 
Сервіс — це надання покупцям комплексу послуг для забезпечення ефективного використання купленого товару протягом усього періоду експлуатації. Він є одним із способів, що дають можливість фірмі виділитися серед конкурентів. Виділяють такі види сервісу: 
 
- передпродажний сервіс передбачає розробку каталогів і прейскурантів, переклад технічної документації та інструкцій іноземною мовою, надання готовій продукції товарного вигляду після транспортування, розпакування, розконсервації, зняття антикорозійного або іншого покриття, монтаж, заправку паливом, змащування, налагодження та регулювання, доведення показників до паспортного рівня, демонстрацію виробу в дії, навчання поводженню з виробом. 
 
- післяпродажний сервіс розподіляється на: 
 
— гарантійний сервіс — роботи, виконувані фірмою-виробником, від яких залежить стабільна робота устаткування, контроль за правильністю експлуатації, огляд проданої техніки працівниками служби сервісу, проведення профілактичних робіт, заміна зношених деталей; 
 
—післягарантійний сервіс передбачає проведення планового капітального ремонту, постачання запасних частин за додаткову оплату. 
 
Важливим елементом сервісу є забезпечення запасними частинами. Якщо від моменту отримання заявки до доставки необхідної деталі минає від 24 годин (термінове замовлення) до 7—10 днів — такі терміни вважаються оптимальними. Для виконання подібних замовлень багато фірм мають своїх представників у районах з великим обсягом продажу. 
 
Американська компанія DEL CORPORATION, що здійснює поставки високоякісних персональних комп'ютерів, створила в Україні авторизований центр з ремонту та обслуговування устаткування, має свої склади запасних частин і комплектуючих, а також навчальні центри. Для організації сервісної підтримки устаткування створено вісім регіональних сервісних центрів: Захід, Поділля, Південь, Центр, Київ, Донбас, Слобожанщина, Крим. 
 
Фірма гарантує постачання запчастин, різних комплектуючих та елементів для модернізації протягом десяти років від моменту придбання. Кожний комп’ютер збирається на заводі з урахуванням побажань клієнта щодо усіх його параметрів. Велика увага приділяється спрощенню обслуговування комп’ютерів. Наприклад, особливості конструкції машини є такими, що заміна будь-якого з блоків або встановлення додаткових пристроїв займає не більше однієї хвилини. 
 
Важливий коментар: на розвинених ринках, де конкуренція є досить жорсткою, полем битви між фірмами за споживача стає саме третій рівень товару— терміни гарантійного сервісу, вигідні умови поставки, інші складники товару з підсиленням фірми пропонують для того, аби втримати своїх клієнтів і привернути увагу нових покупців. 
 
Які принципові управлінські рішення пов'язані з товарами? Це рішення про розробку нових товарів, їхню модифікацію, обслуговування або зняття з виробництва.  
 
Маркетингова товарна політика — комплекс заходів, у рамках якого один або кілька товарів використовуються як основні інструменти досягнення цілей фірми. 
 
Оскільки переважна більшість фірм пропонує на ринку не один, а кілька товарів або асортименти, в межах маркетингової товарної політики рішення приймаються на трьох рівнях: 
 
- рішення про створення нового товару (властивості, марочна, назва, упаковка); 
 
- рішення про товарний асортимент (ширина, глибина асортименту); 
 
- рішення щодо товарної номенклатури (ширина, глибина, насиченість, гармонійність).

http://dismal-science.com/marketing/69-cl-ta-sutnst-tovarnoyi-poltiki.html

2.2 Управління товарним асортиментом

Запровадження

Актуальність теми дослідження: управління товарним асортиментом – одне з головних напрямів діяльності кожного підприємства. Особливо цей напрям набуває значимість за умов початку ринкової економіки, коли до товару із боку споживача пред'являються підвищені вимогами з якості і асортименту, і зажадав від ефективності роботи з виробленими товарами залежать все економічні показники організації та ринкова частка. Світовий досвід, лідерство в конкурентної боротьби отримує той, хто найбільш компетентний під управлінням товарним асортиментом і володіє методами його реалізації.

Розглянути управління товарним асортиментом виробничого підприємства Досягнення мети поставлені такі:

1. Вивчити теоретичні основи  управління товарним асортиментом.

2. Проаналізувати формування товарного асортименту.

3. Рекомендувати способи для  поліпшення виробничої діяльності.  

Об'єкт  дослідження: виробниче підприємство «>ПищекомбинатКиштовскогоПТПО». 

Предмет дослідження: специфіка управління товарним асортиментом. 

Тимчасові рамки дослідження: 3 роки (2003 –2005). 

Під час написання роботи було використані  такі джерела інформації: річніотчетние документи; статистичні дані; наукова література. 

Методи  дослідження: аналіз економічної літератури; аналіз конкретних інформаційних документів; опитування.

Практична значимість: дана дипломна робота дає наочну можливість у вивченні специфіки виробничої діяльності, може бути цікавим для підприємців для формування та розвитку які у бізнесі структур. До того ж містить у собі багато корисною інформації учнів і.

Структура роботи. Дипломна робота складається з запровадження, двох глав ,укладання, докладання і списку використаної літератури.

2.2 Теоретичні основи управління товарним асортиментом. 

1.1  Товар та її властивості

Товар — складне, багатоаспектное поняття, у тому числі сукупність багатьох властивостей, головними серед яких є споживчі властивості, тобто. здатність товару задовольняти потреби того, хто їм володіє.

Загальноприйнята визначення товару — продукт праці, вироблений на продаж і як засіб, з допомогою якого задовольнити певну потреба, або товар - це комплекс корисних властивостей речі. І він автоматично охоплює всі складові елементи, необхідних матеріального задоволення потреб споживача.

Споживча цінність товару постає як сукупність зазначених властивостей, пов'язаних безпосередньо і з самим товаром, і супутніми послугами. Ці властивості, однак, постають перед покупцем визначають його намір купити товар та мріяв стати постійним клієнтом даного виробника. І бо стабільного успіху підприємства необхідно піклуватися про формування постійної клієнтури, особливу увагу на конкурентному ринку надається таким якостям, як: колір, упаковка, дизайн,ергономические особливості (зручність користування, обслуговування, ремонту), що супроводжує документація (опис, інструкції по експлуатації). Разом про те чудовий дизайн автомобіля, трактори, верстата при поганому технічне обслуговування не врятує їхню відмінність від провалу на «ринку покупця».

Для можливостей продукту як товар  виробникусле дме розглядати й  оцінювати їх у трьох вимірах: конкретно, розширено і узагальнено.

Конкретний продукт — це базова фізична сутність, має точні характеристики і пропонується під заданим описом чи кодом моделі (наприклад, плита  електрична «Електра», електробритва  «>Бердск-15», електродвигунАИР-100). Стиль, колір, смак, розмір, маса, надійність, якість конструкції і ефективність у використанні — приклади конкретних товарних характеристик.

Поняття розширеного продукту включає  як її спосіб, а й «шлейф» обслуговування (купівля холодильника, наприклад, ув'язується зі отриманням необхідних технічних рекомендацій, гарантій, умов повернення). Розширена продукція стосовно ЕОМ — пакети програм, інструкції для користувачів по експлуатації і порядку обслуговування.

Узагальнений продукт - найбільш широке визначення товару.

Інший важливий становище, що з товаром, з позицій маркетингу - це необхідність проектувати його з чіткою орієнтацією  на заздалегідь ви виявлену цільову  групу споживачів. Головне, що слід пам'ятатипредприятию-изготовителю, продумуючи свій набір послуг, — проектувати його з потреб не «середньостатистичного» покупця, а певної однорідної групи.

Продукт має бути доведений до ступеня  комерціалізації. Цеозна сподівається повне освоєння їх у серійне виробництво, успішний розв'язок усіх випробувань, отримання відповідних сертифікатів та інших нормативно-технічних документів, створити мережу обслуговування.

Товар, орієнтований російського споживача, може ісоответствовать характеру попиту іноземного покупця.Экспортнимназивается такий товар, що після серйозного аналізу вимог відповідного сегмента (групи потенційних покупців) ринку тієї країни (країн), куди вітчизняне підприємство має намір, здійснювати експорт. Під час розробки експортного товару слід також пам'ятати можливі зміни цих вимог, передбачати належне правове, сервісне, рекламне обслуговування. Лише такий товар гарантує за кріплення експортера зовнішньому ринках. Особливо вигідний і перспективний експорт товарів «ринкової новизни».

Зазвичай заведено поділяти товари на споживчого (особистогопользования) і виробничого призначення. Характер споживання товарів кожної з цих груп різний, купівля визначається різними потребами і мотивами. Зазвичай придбання товару власного користування — це акт одноосібної волі, максимум — волі сім'ї. Стосовно купівлі товару виробничого призначення, то тут приймається колегіальне рішення, у проведенні якого беруть участь люди, що перебувають у різних адміністративних рівнях. Для успішного збуту цих товарів фахівець із маркетингу неодмінно має враховувати психологію осіб, від яких прийняття своє рішення про купівлю.

Серед товарів власного користування можна назвати групи: вироби тривалого  користування — автомобілі, холодильники, одяг, меблі тощо., об'єкти, куплені  порівняно рідко; вироби короткострокового  користування — продуктів харчування, косметика, миття; послуги — дію, результатом якого є або якесь виріб, або той чи інший корисний ефект (шитий за замовленням костюм, передрук на машинці рукописи, перевезення пасажирів тощо.) Придбання виробів короткострокового користування й нових послугсопровождается частими контактами покупця продавця. У цьому покупець, якось задоволений якістю товару, надалі переважно купує товар тієї торговельної марки («відданість марці») і невдовзі стає постійним клієнтом його виготовлювача. Якщо придбання виробів короткострокового користування й нових послуг організовано добре і викликає в покупця труднощів, то феномен схильності до марці виникає швидко і вимагає порівняно незначних докладає зусиль до його підтримки.

Виріб тривалого користування, а тим паче виробничогоназначения, потребує великих зусиль, як і організації продажу, і у формировании у клієнта схильності до марці. Стосовно товарам виробничого призначення покупець особливо цінує надійність поставщика, під якої розуміється у тому, що товар належного якості буде поставлено точно вчасно з усією необхідною документацією, І що реклами й усним заявам представників постачальника можна, безумовно, довіряти. Товари надійного постачальника купують нерідко за вищими цінами, ніж товари його конкурентів, і клієнти не зрікаються купівлі у разі підвищення цін, викликану інфляцією чи інші причинами.

Можливі й інші способи класифікації товарів, проте завжди основою такий  класифікації є задоволення потреб: виглядає кінцевим результатом в  характеристиці споживчих властивостей товару. Наприклад, поділ продуктів на предмети повсякденного попиту, предмети ретельного вибору й престижні предмети передбачає, що навколо лише придбані товари у власних очах оточуючих що неспроможні, інші, навпаки, здатні підкреслити високий соціальний статус їх власника.

Товари виробничого призначенняклассифицируют  ми такі категорії: основне устаткування; допоміжне устаткування; вузли і  агрегати; основні матеріали; допоміжні  матеріали та овочева сировина. Такий  поділ полягає в різне ставлення покупателя до цих товарам і специфіці пропонованих вимог до способів продажу, обслуговування, постачання запасними частинами й іншим аспектам торгівлі даними товарами.

Слід зазначити, що на товари виробничого  призначення формується не сам собою, а тісний взаємозв'язок зі попитом на вироби особистого споживання.

Так, сприятлива кон'юнктура на автомати для плазмової зварювання аркушів  алюмінію може виникнути відбитка високого попиту алюмінієві прогулянкові човни, стають за тими або іншим суб'єктам причин модним товаром.

2 Формування й управління  асортиментом

Сутність планування, формування та управління асортиментом у тому, щоб  товаровиробник своєчасно пропонував певну сукупність товарів, які, відповідаючи загалом профілю його виробничої діяльності, найповніше задовольняли вимогам певних категорій покупців. Набір товарів, запропонованихпредприятием-изготовителем над ринком, називають асортиментом.

Номенклатура, чи товарний асортимент, — це вся сукупність виробів, випущених  підприємством. Вона містить різні види товарів. Вигляд товару (автомобіль, трактор, металообробний верстат) ділиться на асортиментні групи (типи) відповідно до функціональними особливостями, якістю, ціною. Кожна група складається з асортиментних позицій (різновидів чи марок), що утворюють нижчу щабель класифікації. Наприклад, підприємство виробляє холодильники і пральні машини.Холодильники представлені одне-, двох- й трьох камерними моделями іморозильними камерами. Останні мають кілька марок, відрізняються обсягом і деякими технічними даними.

Товарний асортимент характеризується широтою (кількістю асортиментних  груп), глибиною (кількістю позицій  у кожному асортиментної групі) ісопоставимостью (співвідношенням  між запропонованими асортиментними групами з погляду спільності споживачів, кінцевого використання, каналів і розподілу і цін). Насиченість (повнота) – загальна кількість складових асортимент конкретних товарів. Вона характеризує ступінь чи щільність заповнення марками товару всередині товарної лінії. Гармонійність асортименту – це ступінь близькості товару різних асортиментних груп щодо кінцевого використання, вимоги до організації виробництва, каналів і розподілу і інших показників.Рациональность – це здатність набору товарів найповніше задовольняти потреба покупців. Стійкість – це здатність набору товарів задовольняти попит одні й самі товари. Особливість таких товарів – наявність стійкого попиту них. Новизна – це здатність асортименту задовольняти змінилися потреби рахунок нових товарів. Управління асортиментом – діяльність, спрямовану досягнення вимог раціональності асортименту.

Формування  асортименту — проблема конкретних товарів, їх окремих серій, визначення співвідношень між «старими»  і «новими» товарами, товарами одиничного і виробництва, «наукомісткими»  і «звичайними» товарами,овеществленними товарами і чи ліцензіями і «ноу-хау». При формуванні асортименту й виникають проблеми цін, якості, гарантій, сервісу, планує виробник зайняти позицію лідера у створенні принципово нових видів продуктів чи змушений слідувати за іншими виготовлювачами.

Формуванню  асортименту передує розробка підприємством  асортиментної концепції. Це спрямоване побудова оптимальної асортиментної  структури, товарного пропозиції, у  своїй в основі приймаються, з  одного боку, споживчі вимоги певних груп (сегментів ринку), з другого, — необхідність забезпечити найефективніше використання підприємством сировинних, технологічних, фінансових та інших ресурсів про те, щоб виробляти вироби з низькими витратами.

Асортиментна  концепція виявляється у вигляді системи показників, характеризуючих можливості оптимального розвитку виробничого асортименту цього виду товарів. До таких показниками ставляться: розмаїтість видів тварин і різновидів товарів (з урахуванням типології споживачів); рівень цін та частота відновлення асортименту; рівень кваліфікації і співвідношення ціни товари цього виду та інших. Мета асортиментних концепцій — зорієнтувати підприємство на випуск товарів, найбільш відповідних структурі та розмаїттям попиту конкретних покупців.

>Подкрепленная заходами організаційного й іншого плану щодо забезпечення випуску продукції передбачених структурі та наборі асортиментна концепція може розглядатися як свого роду програма із управління розвитком виробництва та реалізацією відповідних товарів. Цільова значна її частина включає вимоги до оптимальної структурі асортименту, а програмна — систему заходів для її досягненню за певного періоду. Цією програмі надає комплексний характер включення до неї питань, що з оптимізацією асортименту. Як критеріїв оптимальності виступають вимоги споживачів до асортименту і якістю товарів, ресурсні можливості, соціальні настанови.

Досягнення  відповідності міжструктурно-ассортиментнь1м  пропозицією товарів підприємством, і попитом ними пов'язані з  визначенням і прогнозуванням структури асортименту. Прогноз структури асортименту на довгостроковий період, у якому враховано такі важливі споживача ознаки товару, як естетичні характеристики, точну величину, конкретна ціна, малоймовірний. Не в деталізації асортименту по споживчим властивостями (наприклад, по кольорах, розмірам виробів, співвідношенню цін), а, до прикладу, в оптимальному розмаїтті асортименту за ознаками (типи телевізорів, набори предметів кухонного побуту, доцільні градації цін тощо.) в розрахунку на конкретні групи (сегменти) споживачів. Прогнозується лише тенденція розвитку асортименту (причому більше точно — асортиментна структура від попиту й товарного пропозиції). Так визначити, яку розмаїтість телевізорів відповідатиме вимогам різних груп споживачів, але нереально дати прогноз потреби у конкретних моделях з набором конкретних властивостей) з перспективи. Зазначені прогнози, враховуючи вплив чинника взаємозамінності товарів, необхідно розглядати у взаємозв'язку.

Прогноз тенденції розвитку асортименту  повинен показувати таку траєкторію розвитку процесу, що дозволить забезпечити досягнення планованого відповідності товарного пропозиції підприємства мінливою у найближчій перспективі асортиментної структурі попиту ринку.

Отже, суть проблеми формування асортименту  полягає у плануванні фактично всіх видів діяльності, вкладених у відбір продуктів майбутньої виробництва та реалізації над ринком і приведення характеристик цих продуктів у відповідність із вимогами споживачів. Формування з урахуванням планування асортименту продукції — безперервний процес, триває протягом усього життєвого циклу продукту, починаючи з зародження задуму про створенні і закінчуючи вилученням з товарної програми.

Система формування асортименту входять  такі основні моменти:

1. Визначення поточних і найперспективніших потреб покупців, аналіз способів використання продукції і на особливостей купівельного поведінки на ринках.

2. Оцінка існуючих аналогів конкурентів  за тими самими напрямам.

3. Критична оцінка випущених підприємством  виробів на тому самому асортименті, що у в.п. 1 і 2, але з позиції покупця.

4. Рішення питань, які продукти  слід додати в асортимент, а  які вилучити з нього через  зміни в рівні конкурентоспроможності; чи варто диверсифікувати продукцію  з допомогою інших напрямів  виробництва підприємства, виходять далеко за межі його сформованого профілю.

5. Розгляд пропозицій створення  нових продуктів, вдосконалення  існуючих, і навіть то засобах  і областях застосування товарів. 

6. Розробка специфікацій нових, або поліпшених продуктів відповідно до вимогами покупців.

7. Вивчення можливостей виробництва  нових, або удосконалених продуктів,  включаючи питання цін, собівартості  і рентабельності.

8. Проведення випробувань (тестування) продуктів із урахуванням потенційних  споживачів на цілях з'ясування  їх прийнятності по основним показниками.

9. Розробка спеціальних

http://bukvar.su/promyshlennost-proizvodstvo/90030-Upravlenie-tovarnym-assortimentom.html

3. Заходи щодо оптимізації товарного асортименту 
 

3.Товарна політика підприємства та проблеми її формування  

Питання ефективного  формування товарної політики є основою  діяльності підприємства, джерелом його прибутків, перспективою подальшого функціонування та розвитку.

На сьогодні в умовах жорсткої конкуренції саме властивості  і характеристики товару визначають напрям ринкової і всієї виробничої політики підприємства. Всі заходи, пов’язані з товаром, тобто його створення, виробництво й удосконалення, реалізація на ринках, сервісне і передпродажне обслуговування, розробка рекламних заходів, а також зняття товару з виробництва, займають центральне місце в усій діяльності товаровиробника і є складовими його товарної політики.

Товарна політика відіграє важливу роль у здійсненні комерційної та маркетингової діяльності підприємства на ринку. Маркетинговим аспектом є дії спрямовані на забезпечення споживачів товарами та послугами, а комерційний аспект – це досягнення економічної ефективності діяльності підприємства при здійсненні закупок і збуту продукції.

Основні напрямки та принципи розробки товарної політики безпосередньо  залежать від чітко визначеної генеральної  стратегії підприємства. Для правильного  ефективного формування товарної політики необхідне забезпечення таких умов: наявність довгострокової генеральної стратегії; чітке уявлення про цілі виробництва і збуту продукції на перспективу; досконале знання конкурентного ринку та його потреб; адекватна оцінка своїх можливостей і ресурсів. Більшість проблем товарної політики підприємств є неструктурованими, невизначеними і заздалегідь не прогнозованими. Крім того, досить часто вони передбачають кілька варіантів розв'язання. Тому важливим є високопрофесійний аналіз даних і оперативна розробка альтернативних рішень проблем. Вірно визначена товарна політика не тільки дозволяє оптимізувати процес формування та оновлення асортименту, але й виступає для керівництва підприємства своєрідним орієнтиром загального напрямку дій.

Сьогодні можна виділити такі основні проблеми формування товарної політики як:забезпечення належного рівня якості; формування оптимального товарного асортименту; створення і виробництво нових товарів та послуг; позиціонування товарів; управління життєвим циклом товару; забезпечення якісного сервісу.

Розглянемо детальніше сутність кожної проблеми. Якість завжди була і залишається важливою ринковою характеристикою товару. Починаючи  з останніх десятиліть XX ст.. спостерігається  значне зростання значення в якості в житті людини. Для 80% покупців якість стала важливішою за ціну[1]. Також важливим аспектом є ціна товару. На жаль, на сьогодні висока ціна ще не є свідченням високої якості товару, але і в низькому ціновому сегменті жорстка конкуренція також  призводить до боротьби за кількість, а не за якість виробленої продукції, тому проблема невідповідності ціни та якості достатньо актуальна.

Основою для формування асортименту є асортиментна концепція. Формування асортименту може здійснюватися  різними методами залежно від  масштабів збуту та специфіки виготовленої продукції. Критерієм оптимальності товарного асортименту є максимальне задоволення потреб покупців за найбільш ефективного використання ресурсів підприємства для виготовлення товару з низькими витратами.  повинен організувати постійний контроль за поведінкою товару на ринку, за його життєвим циклом. Однією з концепцій, що розв’язує проблеми формування та оптимізації асортименту, є організація та ефективна взаємодія виробника з гуртовими та роздрібними торговими представниками, що дозволить оптимізувати товаропотік від виробника до споживача. Дана концепція отримала назву категорійного менеджменту. Згідно з цією концепцією, при формуванні товарної категорії враховуються такі показники, як об’єм продаж, опитування споживачів.

Важливою проблемою для підприємства є вибір стратегії товарної інновації:

бути лідером у виробництві  інноваційних товарів і застосуванні нових технологій; швидко реагувати  на зміни і пристосовуватись до них.

Обравши першу стратегію, підприємство може отримати значно більший прибуток, але ризик невдачі суттєво зростає. Дотримуючись другої стратегії, підприємство може скоригувати свою діяльність з огляду на успіх чи провал фірм. Сьогодні при формуванні товарної інноваційної політики цінується час, можливість швидкого застосування нових технологій на підприємстві.

Також важливою проблемою  залишається визначення ступеня  новизни товару, оскільки це впливає  на ціну. На сьогодні відсутня шкала  оцінки ринкової новизни товару, яка  б дозволила оцінити рівень адаптації  нового товару до ринкових змін.

Досліджуючи проблему позиціонування, можна сказати, що в Україні основними  моментами, які потребують уваги  є: недопозиціонування (не сформованість  визначеного унікального образу у свідомості споживачів); зверхпозиціонування (за торговою маркою стоїть єдиний критерій позиціонування);  надмірне захоплення новими продуктами, що позиціонуються на одну цільову категорію з продуктами, які випускаються. Така ситуація часто приводить до знищення одного товару іншим; проблема позиціонування бренду,є взагалі ключовим моментом його створення; управління системою брендів [2, ст.19]. Необхідно зазначити, що для більшості товарів притаманна тенденція суттєвого скорочення життєвого циклу. Тому саме аналіз життєвого циклу,товару дозволяє вносити зміни в процес формування товарної, цінової, збутової політики, які у сою чергу, впливають на характер і довговічність життєвого циклу товару.

Ще одним аспектом є сервіс, який являє собою система  обслуговування, що дозволяє споживачу  вибирати для себе оптимальний варіант покупки товару та споживання його економічно вигідно і у визначений термін. Сьогодні виробники пропонують широкий вибір одних і тих же товарів, і навіть за однаковими цінами, тому конкурувати вони можуть за рахунок більш якісного або більш широкого сервісу. Постійний контроль за потребами споживачів, послугами, які пропонують конкуренти, співвідношенням прибутків і вартості сервісу допоможе сформувати систему якісного та ефективного сервісу [3, ст.111].

Підсумовуючи вищевикладене, можна сказати, що основними напрямками при формуванні товарної політики є: якість товару, асортимент, стратегії товарної інновації, позиціонування, життєвий цикл товару та сервіс. У зазначених аспектах, необхідно враховувати сучасні тенденції, які характеризують розвиток товарного ринку.  

http://www.rusnauka.com/13_NPN_2010/Economics/65177.doc.htm

2.1

Формування товарного асортименту

Формуванню товарного асортименту  передує розроблення асортиментної концепції. З останньою ототожнюють побудову оптимальної асортиментної структури товарного пропонування. За її основу беруть споживчі вимоги певних груп (сегментів ринку), а також необхідність забезпечити підприємству найефективніше використання сировинних, технологічних, фінансових та інших ресурсів для виготовлення продукції з низькими витратами. Мета асортиментної концепції полягає в тім, щоб спрямувати підприємство на випуск товарів, які найбільше відповідають структурі та різноманітності попиту конкретних покупців. Отож, асортиментна концепція — це своєрідна програма управління розвитком виробництва та реалізації товарів. Цільова частина цієї програми стосується оптимізації структури асортименту, а програмна — передбачає систему заходів для досягнення такої структури у заздалегідь визначений період. Досягнення відповідності між асортиментним пропонуванням товарів і попитом на них базується на визначенні та прогнозуванні структури асортименту. За прискореного науково-технічного розвитку виробництва та значної диференціації потреб прогнозування тенденцій розвитку асортименту на віддалену перспективу має недостатню вірогідність. Тому прогнозуються лише головні напрямки розвитку, що допоможуть забезпечити майбутній ринковий попит. Суть формування асортименту полягає в плануванні всіх видів діяльності, спрямованих на відбір продуктів для майбутнього виробництва та реалізації на ринку, а також приведення властивостей цих продуктів у відповідність до вимог споживачів. Зрозуміло, що це, по суті, безперервний процес, який здійснюється протягом усього життєвого циклу продукту, починаючи з моменту зародження задуму аж до вилучення продукції з товарної програми.