Дослідження питань обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

РЕФЕРАТ

Курсова робота «Дослідження питань обліку розрахунків  з постачальниками і підрядниками»  вміщує 40 сторінок тексту, 7 таблиць, 4 рисунки, 29 використаних джерел та 2 додатки.

В роботі розглянуто теоретичні аспекти обліку процесу  постачання, договірно – правові відносини, які виникають з приводу цього процесу, облік процесу постачання та транспортно – заготівельних витрат, а також описані нестачі при отриманні товарно – матеріальних цінностей і їх облік. Також у даній роботі наведений перелік первинних документів, якими оформляється надходження виробничих запасів та описується удосконалення обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками за допомогою типової конфігурації програми «1С: Бухгалтерія 7.7». 

ЗМІСТ 

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ  З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ  І ПІДРЯДНИКАМИ

1.1 Теоретичні аспекти  обліку процесу  постачання

1.2 Договірно-правові  відносини між  покупцями та постачальниками  і  підрядниками

2. ОСНОВНІ АСПЕКТИ  ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ  З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ  І ПІДРЯДНИКАМИ

2.1 Документальне оформлення  операцій з постачальниками  і підрядниками

2.2 Облік процесу  постачання

2.3 Облік транспортно-заготівельних  витрат

2.4 Нестачі при отриманні  ТМЦ і їх облік

3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ  РОЗРАХУНКІВ З  ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ  І ПІДРЯДНИКАМИ  В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНИХ  ТЕХНОЛОГІЙ

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ДОДАТОК А - ДОГОВІР ПОСТАВКИ ПРОДУКЦІЇ

ДОДАТОК Б - НАКЛАДНА 

Вступ

Предметом дослідження  курсової роботи є різноманітні постачальники  і підрядники, з якими підприємство взаємодіє при закупівлі товарно – матеріальних цінностей, отриманні послуг та відповідних будівельно – монтажних робіт, необхідних для здійснення підприємством своєї фінансово господарської діяльності.

Метою роботи є  розкриття економічної сутності і змісту розрахунків з постачальниками  і підрядниками, особливостей договірно-правових відносини між покупцями та постачальниками  і підрядниками, а також документального  оформлення операцій з постачальниками і підрядниками та удосконалення обліку розрахунків з контрагентами в умовах функціонування інформаційних систем.

Завдання роботи полягає у розкритті теоретичних  аспектів обліку процесу постачання, договірно – правових відносин між покупцями та постачальниками і підрядниками, деталізованому розкритті документального оформлення операцій з постачальниками і підрядниками, обліку процесу постачання та транспортно – заготівельних витрат, обліку нестач при отриманні товарно – матеріальних цінностей та характеристиці удосконалення обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками в умовах інформаційних технологій.

Об’єктом дослідження  є АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика»

Актуальність  курсової роботи полягає у тому, що сьогодні бухгалтер сам вирішує  питання стосовно норм амортизації  матеріальних і нематеріальних активів, питання про те, які платежі  відносити на даний звітний період, а які капіталізувати (включити у  витрати майбутніх періодів або  віднести на незавершене виробництво), як списувати прострочену дебіторську  заборгованість тощо. Все це можна  застосувати й до обліку розрахунків  з постачальниками і підрядниками.

Таким чином, сьогодні немає чіткого шаблону, в який бухгалтер міг би підставляти  потрібні суми. Відображаючи ту чи іншу операцію, бухгалтер аналізує її економічний  зміст, від чого залежить визнання і  відображення її у звітності. 

1. Теоретичні аспекти  обліку РОЗРАХУНКІВ  З постачаЛЬНИКАМИ І ПІДРЯДНИКАМИ

1.1 Теоретичні  аспекти обліку процесу постачання

Згідно  ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Розкриваючи поняття  процесів промислових підприємств, Н.С. Пушкар вважає за необхідне дати визначення цього терміна, оскільки в літературі з бухгалтерського  обліку до цього часу не зверталася увага на такі «дрібниці», а тому не зовсім зрозуміло що саме слід вважати  процесом у виробничій діяльності.

Процесом (лат. «processus» – проходження, просування) називається послідовна закономірна зміна певного явища та перехід від одного явища до іншого. Іншими словами, господарська діяльність породжує закономірну і послідовну зміну процесів:

1) придбання  факторів виробництва – постачання;

2) їх трансформацію  у готовий продукт (роботи чи  послуги) – виробництво;

3) продаж готової  продукції – збут;

4) розширення  чи модернізацію матеріально-технічної  бази – інвестування.

Процес постачання полягає в тому, що підприємство укладає договори з постачальниками  на необхідні йому фактори виробництва, організовує доставку та складування  виробничих запасів, перераховує гроші  постачальникам за отримані матеріали. Під час цього процесу відбувається зміна активу з форми грошей на форму майна, призначеного для виробництва  продукції.

Фінансовий облік  процесів повинен організовуватися у порядку, визначеному обліковою  політикою підприємства. У свою чергу  облікова політика формується не тільки на основі національних стандартів бухгалтерського  обліку, а й з урахуванням організаційної структури підприємства та вимог  менеджерів щодо повної та релевантної  інформації для аналізу досягнутих результатів роботи в розрізі  кожного з процесів господарської  діяльності [19].

Виділення окремих  процесів господарської діяльності підприємства ґрунтується на ідеях  сучасного менеджменту – групування ділових операцій за їх основними  характеристиками в розрізі управлінських  структур (повноваження та вартість утримання  яких різні) з метою економії трансакційних витрат, як їх назвав Р. Коуз (за роботи з аналізу трансакційних витрат він отримав Нобелівську премію в 1991 p.).

Підприємство  з виробництва продукції, робіт  чи послуг є складною системою, під  якою розуміють сукупність окремих  елементів, котрі знаходяться у  взаємодії та зв'язках між собою  і утворюють єдність та цільність. Підприємство як система характеризується двома основними характеристиками:

–  динамізмом, зміною у часі самої системи та її стану;

–  інформативністю процесів та явищ, які відбуваються у ньому.

Система може бути ідентифікована лише тоді, коли вона виділяється  з середовища, має внутрішні та зовнішні характеристики.

Підприємство  можна розглядати як систему, призначену для трансформування факторів виробництва (техніка, сировина і матеріали, жива праця, капітал) у готову продукцію, тому його модель має таку форму (рис. 1). 

Рис. 1. Модель діючого  підприємства

На рис. 1 показано, що першим процесом, без якого неможливий виробничий процес, є постачання, основне  завдання якого полягає в забезпеченні потреб виробничого процесу в  різноманітних факторах виробництва – сировині, матеріалах, паливі, тарі, запасних частинах, малоцінних та швидкозношуваних предметах, основних засобах (будівлях, спорудах, транспортних засобах, машинах, верстатах, устаткуванні), живій робочій силі (робітники, управлінці, службовці), капіталі (інвестиції, гроші) та інших ресурсах. На виході з системи знаходиться готова продукція, яка призначена для збуту споживачам. Від споживачів продукції на підприємство надходять гроші, а виходять – при оплаті постачальникам факторів виробництва.

Важливо підкреслити, що для здійснення процесу постачання необхідні фінансові ресурси (гроші), які підприємство отримує лише після  збуту продукції покупцям. Крім цього  необхідно забезпечити безперебійність  усіх процесів – постачання, виробництва  і збуту. Якщо готова продукція не буде швидко реалізована, то підприємство не зможе закупити необхідні фактори  виробництва, що ускладнить кругообіг  капіталу. Несвоєчасне забезпечення потреб виробничого процесу призведе до зменшення випуску продукції, обсягу реалізації і виручки.

Отже, у фінансовому  обліку потрібно відображати інформацію про кожний із процесів кругообігу капіталу і визначити їх ефективність, яка розраховується через отримання  економічних показників у системі  бухгалтерських рахунків.

Отримання достатньої грошової маси для розширеного виробництва  пов'язане з багатьма факторами  кращого використання існуючого  потенціалу:

–  модернізація виробництва (сучасна техніка, високі технології, автоматизація, роботизація);

–  сучасні технології виробництва;

–  організація виробництва на основі досягнень науки;

–  організація праці, спрямована на підвищення продуктивності;

–  раціональне використання матеріальних ресурсів та перехід на нові конструкційні матеріали;

–  використання відходів виробництва;

–  організація управління на основі досягнень науково-технічного прогресу;

–  інші напрями, що призводять до зниження собівартості продукції.

Серед цих факторів значне місце посідає раціональна  організація матеріально-технічного постачання, яке забезпечує укладання  договорів на поставку ресурсів, доставку їх на склади, розміщення і зберігання, доставку на робочі місця.

1.2 Договірно – правові відносини між покупцями та постачальниками і підрядниками

Робота відділу  постачання значною мірою визначається зовнішніми факторами, зокрема пошуками постачальників у зовнішньому середовищі.

Процес постачання в широкому розумінні означає  загальне керівництво постачальницькою діяльністю, здійснення якої покладено  на спеціалізований відділ. Завданням відділу постачання є визначення рівня витрат на організацію постачання, здійснення політики щодо постачальників, укладання договорів тощо. У вузькому розумінні під управлінням постачання розуміють процес планування і щоденного керівництва забезпеченням поставок для виробничих і невиробничих потреб.

Відділ постачання відбирає з масиву постачальників таких, що забезпечують якісні матеріальні  ресурси за прийнятним рівнем цін  на матеріали, вузли, устаткування, економічно вигідні товарні партії, регулярність поставок. Особлива увага звертається  на умови розрахунків та доставку найбільш економічним способом з  метою зниження транспортних та складських витрат.

Потрібно враховувати, що рішення з постачання приймаються  в умовах, коли часто змінюються як зовнішні фактори господарювання (економічні, політичні, соціальні, культурні, технічні, законодавчі, юридичні, ринок, кон'юнктура, пропозиція), так і внутрішні (план постачання і завдання, зв'язки підприємства, взаємовідносини з  іншими відділами, зміна асортименту), що породжує певні проблеми та обмеження.

Можливості й  потреби постачання створюються  та реалізуються як результат дії  внутрішніх та зовнішніх факторів, котрі змінюються з різною інтенсивністю  і впливають на ефективність роботи відділу постачання.

Планування постачальницьких операцій передбачає збір вхідної інформації та її аналіз:

–  визначення ключових факторів економічної ситуації;

–  підбір вхідної інформації, що стосується постачальників – виробників матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, енергії, запасних частин тощо на основі бюлетенів, довідників, преси, прайс-листів;

–  аналіз інформації (аналіз роботи відділу, аналіз плану, аналіз постачальників, аналіз витрат, аналіз ризику);

–  формування плану на майбутній період (специфічні завдання, вироблення альтернативного плану на випадок непередбачених ситуацій, шляхи досягнення цілей, організаційні заходи, тактика дій, методи перевірки плану) [19].

Для реалізації плану постачання належну увагу  треба приділити питанням навчання персоналу та підвищення його кваліфікації. Персонал повинен знати властивості  матеріалів та їх техніко-економічні характеристики, логістику, способи доставки, ціноутворення, склад транспортно-заготівельних  витрат, складське господарство, формування собівартості заготовок та інші питання.

Тільки грамотні спеціалісти можуть оптимізувати собівартість закупівельних матеріально-технічних  ресурсів шляхом вибору вигідного постачальника  і методів доставки.

Досить відповідальним етапом роботи відділу постачання є  укладання договорів поставки (Додаток  А). Добре налагоджена система  надходження, зберігання та відпуску матеріальних цінностей, правильне та своєчасне  відображення їх руху в обліку має  першочергове значення для забезпечення виробництва необхідними ресурсами.

Договірні відносини  з поставки організовуються на підставі Положення про поставки продукції  виробничо-технічного призначення, які  були затверджені в СРСР і введені  в дію з 1 липня 1981 p. [4]. Оскільки в Україні такі положення поки що не розроблені, чинним є названий документ. Ним передбачені правила приймання експедиторами матеріалів на залізничних станціях чи водних пристанях. Зокрема, при отриманні вантажів проводиться якісне та кількісне приймання в місцях доставки. При цьому експедитор повинен подати відповідальним за зберігання вантажу особам довіреність, у якій зазначається прізвище особи, уповноваженої прийняти вантаж, її паспортні дані, найменування вантажів, їх кількість у натуральному вираженні. Довіреність підписує керівник організації і завіряє печаткою.

При отриманні  вантажу необхідно впевнитись, що вагони чи контейнери опломбовані, на них немає слідів крадіжок, тара без пошкоджень. Якщо виявляються  будь-які відхилення від встановлених вимог щодо цілісності місць упаковки чи тари, необхідно вимагати у місцях приймання (станція, порт, пристань, аеропорт) складання комерційного акту.

Кількісне і  якісне приймання вантажів від місцевих постачальників здійснюється, як правило, на складі постачальника, якщо доставка проводиться транспортом покупця, або на складі покупця при транспортуванні  вантажу постачальником. Доставка вантажу  власним або найманим автотранспортом  від складу місцевого постачальника  або від залізничної станції  до складу покупця оформляється товарно-транспортною накладною.

Експедитор повинен  щоденно подавати звіт про отримання  й доставку вантажів на склади з  прикладанням до нього відповідних  документів (товарно-транспортних накладних, рахунків постачальників, комерційних  актів та ін.). На основі документів постачальників, які надходять у  відділ постачання, здійснюється оперативний  облік виконання договорів. Він  ведеться у відомостях або книгах, де на кожний договір відкривається  окремий листок або ведуться картки, в яких вказується номер і дата договору, найменування матеріальних цінностей, одиниця виміру, кількість  продукції за договором поставки разом та з розбивкою за строками по кварталах і місяцях, фактичне надходження вантажу із зазначенням  дати, номера і найменування документа.

Дані оперативного обліку використовуються для аналізу  кількості та якості поставлених  цінностей, виявлення відхилень  від договорів та пред'явлення  претензій.

Претензії потрібно оформляти письмово і негайно  після встановлення фактів порушення  договорів інформувати представників  постачальника. Якщо письмове звернення  не дає результатів, треба звертатися з позовною заявою до господарського суду.

Вантаж, що прибув на склад покупця, оформляється прибутковим  ордером, якщо між фактичною наявністю  цінностей і даними документів постачальника  немає розходжень, а при розходженнях – акт приймання матеріалів.

Суму виявлених  нестач матеріалів із вини окремих  працівників потрібно віднести на винних осіб, а в окремих випадках матеріали  щодо нестачі передаються в слідчі органи. У випадках, коли вантажі  надходять без документів постачальників (невідфактуровані поставки), їх слід прийняти за якістю і кількістю в присутності комісії та скласти акт приймання в двох примірниках, з яких один треба відіслати вантажовідправнику з проханням вислати відповідний документ. До отримання документів постачальника такий вантаж приймається на відповідальне зберігання.

На відвантажені матеріальні цінності постачальники  виписують рахунки, прикладають  до них вантажні квитанції залізничного чи водного транспорту і висилають  покупцям. Можуть також виписуватися інші документи, що характеризують товари (кипні карти, пакувальні ярлики), а на продовольчі товари – сертифікати якості, довідки аналізів, що характеризують якість товару.

Бухгалтерія веде оперативний контроль за вантажем, що надійшов, документами постачальника, їх оплатою та повнотою оприбуткування в журналі реєстрації документів і надходжень вантажів. Після оприбуткування вантажів на складах і здачі документів у бухгалтерію в журналі надходження  вантажів записують дату надходження  цінностей на склад, номер і дату звіту матеріально відповідальної особи.

Якщо документи  на постачання цінностей надійшли від  постачальника, а самі цінності не надходили, то вони вважаються «товарами в дорозі». В цьому випадку треба прийняти заходи щодо розшуку цінностей.

При прийманні  цінностей безпосередньо на складі треба звертати увагу на можливі  пошкодження тари й упаковки. Якщо такі пошкодження виявлені, то для  подальшого приймання цінностей  необхідно запросити представника влади на місцях (з товарного відділу, торгової інспекції, бюро товарних експертиз) і скласти акт на недостачу, яку  засвідчують всі члени комісії.

Саме процедурні питання – оформлення договорів  та дотримання правил приймання цінностей  за якістю та кількістю – забезпечують доказовість при розгляді справ  щодо майнових спорів між покупцями  і постачальниками в господарському суді. Сторона, яка дотримується правил і має всі необхідні документи, виграє справу в суді. 

2. Основні аспекти  обліку розрахунків  з постачальниками  і підрядниками

2.1 Документальне оформлення  операцій з постачальниками  і підрядниками

Документальне оформлення надходження матеріальних, сировинних і паливних ресурсів, їх наявності та витрачання є досить складним процесом, адже структура  документообігу повинна бути такою, щоб забезпечувати вчасне надходження  необхідної інформації як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом виробничих запасів.

Основні первинні документи, якими оформлюються операції з руху виробничих запасів, наведені в таблиці 5.

Інформація, яка  знаходиться в прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку методом подвійного запису.

Крім того, для  забезпечення своєчасного відображення господарських операцій в регістрах  бухгалтерського обліку на підприємствах  повинні бути чітко визначені  терміни передачі первинних документів до бухгалтерії.

Таблиця 1 - Перелік  форм первинних документів для обліку виробничих запасів

Від правильності документального оформлення операцій з надходження виробничих запасів  залежить правильне віднесення їх вартості на витрати виробництва, а також  реальність оцінки незавершеного виробництва  та його відображення у звітності.

У відповідності  до виробничої програми і норм витрат підприємства визначають потребу у  виробничих запасах. Вони можуть бути придбані, виготовлені власними силами, внесені до статутного капіталу, одержані безоплатно, придбані в результаті обміну тощо.

Перелік первинних  документів, якими найчастіше оформлюється надходження виробничих запасів, наведений  в таблиці 2. 

Таблиця 2 - Первинні документи з надходження виробничих запасів

Надходження виробничих запасів оформлюється й іншими документами. Наприклад, супровідні документи постачальників (рахунок-фактура (ф. № 63), платіжна вимога-доручення (ф. № 0401040)) є підставою для кількісного  та якісного приймання партії запасів, що надійшли, використовуються для  розрахунків між постачальниками  та покупцями за відвантажені (відпущені) запаси.

В умовах механізації  обліку перевірені документи з надходження  і витрачання виробничих запасів  бухгалтер групує за видами і за допомогою супровідного ярлика передає  на обчислювальну установку (ОУ) згідно із складеним графіком документообігу. Після обробки первинної інформації про надходження і витрачання виробничих запасів ОУ видають машинограми  узагальнених даних по заготівлі  запасів підприємством, по цінностях, які знаходяться в дорозі, по невідфактурованих поставках, з оплати платіжних вимог постачальників тощо. Машинограми використовуються для відповідних бухгалтерських записів по заготівлі та придбанню матеріалів і, крім того, відділом матеріально-технічного постачання і фінансовим відділом – для оперативного управління і контролю за надходженням цінностей і розрахунками з постачальниками.

2.2 Облік процесу  постачання

Велике значення має оперативний контроль відділу  матеріально-технічного забезпечення за наявністю матеріальних ресурсів на будь-яку дату для підтримки  запасів в певних межах. З цією метою по кожному виду матеріальних цінностей в картках складського  обліку зазначають нижній та верхній  рівень (мінімум та максимум) запасів  у натуральному вираженні. В картках  комірник відображає рух матеріалів (їх надходження та витрачання) по кожній операції та виводить залишки. Для матеріалів, по яких залишки нижче мінімальних  чи вище максимальних норм запасу, складаються  сигнальні довідки і подаються  до відділу матеріально-технічного постачання, фінансової служби, бухгалтерії  та інших зацікавлених підрозділів  та осіб.

Оприбуткування  запасів на підприємствах відображають наступними проводками:

1. Запаси внесені  засновниками підприємства до  статутного капіталу:

Д-т pax. 20-28, К-т pax. 46 "Неоплачений капітал".

2. Оприбуткування  запасів, що надійшли від постачальника:

Д-т pax. 20-28, К-т pax. 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

3. Відображення  витрат, пов'язаних з придбанням  запасів: