Зміст

                                                                                                                             стор.

Вступ                                                                                                                       3

1.Теоретичне  обгрунтування аналізу господарського  використання основних виробничих  фондів підприємства.                                                    5

2.Природна та  економічна характеристика сільськогосподарського  підприємства.                                                                                                       9

3.Організація  обліку та державної звітності  основних виробничих 

фондів підприємства.                                                                                         17

4.Аналіз господарської  діяльності підприємства.

    4.1.Аналіз  наявності основних  виробничих  фондів підприємства в динаміці.                                                                                                             22

    4.2.Аналіз  собівартості сільськогосподарської  продукції.                       24

    4.3.Методика  розрахунків та аналіз показників  ефективності використання основних  виробничих фондів.                                                34

   4.4.Вивчення взаємозв’язків між результативною та факторною ознаками за допомогою кореляційного методу аналізу.                                                40

   4.5.Резерви   підвищення ефективності використання  основних виробничих фондів підприємства.                                                                   41

5.Результати  фінансової діяльності.                                                                43

6.Екологія використання  основних виробничих фондів.                             45 

Висновки та пропозиції.                                                                                  47

Список літературних джерел.                                                                          49

Додатки

Вступ

    Сільське  господарство- друга за обсягом (після промисловості) галузь матеріаломісткого виробництва. Його завданням є забезпечення зростаючих потреб населення в продуктах харчування, а промисловість- у сировині, інших потреб країни у сільськогосподарській продукції (створення державних запасів, фондів допомоги, для міжнародної торгівлі тощо). Тому є надзвичайно актуальним в умовах ринкової економіки вивчення, планування та аналіз наявності та використання основних виробничих фондів підприємства, за допомогою яких здійснюється і без яких неможливий процес виробництва.

    Метою написання даної роботи є аналіз наявності та ефективного використання основних виробничих фондів підприємства.

    В ході написання курсової роботи були використані: економіко-статистичний, економіко-матиматичний, розрахунково-конструктивний,індексний, кориляційний методи.

    Об’єктом  дослідження є ТОВ “Давидівське”  Пирятинського району Полтавської  області.

    Завданнями , за допомогою яких вирішується  дана проблема, є економічна ефективність нововведень, вплив окремих факторів на економічні показники, опрацювання конкретних пропозицій щодо їх усунення тощо.

    Для написання даної роботи використовувались  літературні джерела та бухгалтерська  звітність: Форма №1”Баланс”, Форма  №2 “Звіт про фінансові результати”, Форма № 50 с.г. “Основні економічні показники роботи сілкогосподарських підприємств” за 2002-2006рр. тощо.

    Основні виробничі фонди мають першочергове значення ,тому їх використання має  бути раціональним на протязі всього часу їх експлуатації.

    Економічний аналіз основних виробничих фондів і потужностей полягає у виявленні факторів, що впливають на рівень їх використання, знаходження резервів підвищення ефективності їх використання і на цій основі провести синтез( шляхи поліпшення використання).

    Основними показниками, що характеризують використання основних виробничих фондів і виробничих потужностей є:коефіцієнт використання потужності, фондовіддача, фондомісткість,рентабельність, норма прибутку,термін окупності.коефіцієнти інтенсивних, екстенсивних навантажень і змінності роботи устаткування.

    Основними прийомами аналізу основних виробничих фондів і потужностейй є: порівняння, метод ланцюгових підстановок, визначення абсолютних і відносних відхилень. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ 1.

    1.Теоретичне  обгрунтування аналізу господарського  використання   основних виробничих фондів підприємства 

      Сільськогосподарське виробництво здійснюється за органічної єдності чотирьох (в умовах зрошення — п'яти) факторів,серед яких важливе місце займають засоби виробництва — знарядя і предмети праці. Вони беруть безпосередню участь у створенні вартості продукції і, будучи складовим елементом продуктивних сил, визначають ступінь розвитку матеріально-технічної бази аграрних підприємств. Тому від рівня забезпеченості виробництва знаряддями і предметами праці, їх структури та ефективності використання значною мірою залежать кінцеві результати діяльності суб'єктів господарювання в сільському господарстві.

    Знаряддя  і предмети праці, виражені у вартісній  формі  разом з                                                                                                                        грошовими ресурсами, що обслуговують процес виробництва, становлять поняття виробничих фондів. Їх кругообіг відбувається як рух вартості, результатом якого є виробництво матеріальних благ,що втілюють у собі вартість спожитих засобів виробництва.

  Залежно від характеру обороту, а також  від функціональної ролі і значення в процесі створення нових споживних вартостей засоби виробництва поділяють на основні й оборотні фонди (основний і оборотний капітал).

  Основні виробничі фонди (основний капітал) — це грошовий вираз знарядь праці. Вони беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натурально-речову форму.

     Основні виробничі фонди беруть безпосередню участь у процесі виробництва і формуванні собівартості та вартості продукції. На  них припадає переважна частка основних фондів аграрних підприємств— до 85—90 %. за їх функціональною роллю фонди поділяють на:

  • виробничі сільськогосподарського призначення. До них від 
носять будівлі, споруди, передавальне обладнання, робочі і силові 
машини та обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади, обчислювальну техніку та програмні засоби до неї, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, робочу і продуктивну худобу, багаторічні насадження, внутрішньогосподарські дороги, мости та інші основні засоби. Названі основні виробничі фонди (з метою аналізу забезпечення ними й оцінки ефективності иикористання) можуть об'єднуватися в три групи: фонди рослинництва, тваринництва і загальногосподарського призначення;

  • виробничі несільськогосподарського призначення. Вони представлені промислово-виробничими і будівельними фондами, фондами торгівлі і громадського харчування. Певною мірою ці основні фонди характеризують ступінь агропромислової інтеграції та диверсифікації виробництва.

    Згідно  з Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 7 (ІІ(С)БО 7) до основних засобів відносять матеріальні активи, які підприємство утримує і використовує з метою одержання певної господарської вигоди, строк корисного використання (експлуатації) яких

більше  одного року (або операційного циклу, якщо пін довший зарік).

  На  основі даних про первісну вартість основних виробничих фондів визначають по кожному підприємству такі важливі економічні показники, як фондооснащеність виробництва і фондоозброєність праці. Фондооснащеність розраховують як відношення вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до площі сільськогосподарських угідь, а фондоозброєність — до середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві.

    Крім  того, на ефективність сільськогосподарського виробництва істотний вплив справляє і структура основних виробничих фондів, під якою розуміють процентне співвідношення окремих складових елементів цих фондів у їх загальній вартості.

    Для економічного аналізу і цілей  бухгалтерського обліку основні засоби класифікують за такими групами: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої; машини й обладнання, транспортні засоби і інструменти, прилади, інвентар (меблі); робоча і продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні засоби. В складі основних засобів виділяють також групу інших необоротних активів, до яких відносять бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, природні ресурси, інвентарну тару, тимчасові (нетитульні) споруди, предмети прокату.

    Основні засоби відображаються в активі балансу  в розділі 1 «Необоротні активи» за первісною і залишковою вартістю. Слід при цьому брати до уваги, що будь-який об'єкт основних засобів визнається активом лише в тому разі, коли існує ймовірність отримання підприємством у майбутньому певної економічної вигоди від його використання і коли вартість такого об'єкта може бути достовірно визначена. При оцінці структури основних виробничих фондів необхідно враховувати, що їх структурні елементи істотно відрізняються за функціональною роллю в процесі виробництва, а тому не з однаковою активністю впливають на кінцеві результати господарювання. За інших однакових умов вищих результатів досягають ті підприємства, які краще оснащені так званими активними основними виробничими фондами: силовими і робочими машинами, транспортними засобами, продуктивною худобою, багаторічними культурними насадженнями.

    Важливо також установити раціональне співвідношення між окремими структурними елементами основних фондів і насамперед між тими з них, ефективність використання яких взаємозумовлена. Наприклад, неможливо досягти бажаних результатів, якщо не буде встановлено необхідної пропорційності між силовими і робочими машинами, між будівлями, спорудами і продуктивною худобою, між площею багаторічних насаджень і потрібними складськими приміщеннями та холодильними установками.

    Структура основних фондів змінюється як у динаміці, так і залежно від спеціалізації підприємства. Тому оптимальний рівень фондооснащеності і раціональну структуру цих фондів необхідно встановлювати для підприємства відповідно до його виробничого напряму, досягнутого рівня інтенсивності розвитку головної галузі, місцевих природних умов.

    Баланс  та річні звіти за 2002-2006рр. з матеріалами  інвентаризації повністю відображають кількісні і якісні зростання  та структурні зміни основних виробничих фондів.

    Найкраще  аналіз проводити в розрізі місяців, оскільки потім можна характеризувати роботу протягом року,квартально і за сезон польових робіт. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ 2.

    2.Природна  та економічна характеристика  сільськогосподарського підприємства. 
 

    Товариство  з обмеженою відповідальністю“Давидівське”Давидівської сільської ради  Пирятинського району Полтавської області, створене в 2002 році шляхом об’єднання грошових вкладів засновників. ТОВ”Давидівське” об’єднує населенні пункти: с.Гурбинці,с.Кроти, с. Давидівка.

    Напрямок  господарства зерновий. Молоко реалізується на Пирятинський сирзавод.

    Основна частина орних земель господарства розташовані на лівому бернзі р.Руда(в  західній частині). Рел’єф цієї частини  рівнинно-горбистий.Природно- кормові  угіддя та спеціальні сівозміни розташовані в с.Давидівка.

    Підгрунтові води залягають на глибині 3-5м.

    Клімат  місцевості м’який.

    ТОВ”Давидівське”  знаходиться на відстані :

• 20 км від районного центру м.Пирятин;
• 190 км від обласного центру м.Полтава;

160 км  від столиці м.Київ.

    В населеному пункті Давидівка знаходиться залізнична станція- Гурбинці.

    Загальна  площа землекористування господарства  5013 га, в т.ч. сільськогосподарських  угідь 5013 га, з них рілля  3919 га.

    Тривалість  вегетаційного періоду з температурою вище +5°C становить 190-215 днів. Середньорічна кількість опадів 518 мм, з них близько 75% припадає на вегетаційний період. 
 
 
 
 

                                          Рис.1 Структура управління ТОВ”  Давидівське” 
 

                                        Рис.2 Організаційна структура ТОВ  “Давидівське” 
 
 

                                                                                                            Таблиця2.1 

      Склад і структура земельних угідь в ТОВ" Давидівське”                                  

    Аналізуючи  дані таблиці 2.1 можна сказати, що,площа  сільськогосподарських  угідь в  звітному році зменшилась в порівнянні з базисним,і становила в звітному становило 96,66% площі базисного року.Площа  ріллі зменшилась теж і становила  в звітному-87,46% площі базисного року. Площа сінокосів збільшилась  більше ніж в 1,5 рази і становила 550 га.Площа пасовищ збільшилась в 7,5 рази і становила 544 га.

    Підприємство  потребує ведення розширеного відтворення,збільшення площі ріллі для збільшення посівних площ культур і отримання прибутку.        

    Необхідно збільшувати площу сільськогосподарських  угідь за рахунок вз’яття земель в оренду.

    Велику  роль в землекористуванні займає структура земельних угідь.Підприємство повинно пам’ятати про це і  дотримуватись відповідних норм.

    Для ефективного ведення виробничо-господарської  діяльності підприємство повинно  вести  трансформацію земельних угідь- розширювати площу ріллі за рахунок  збільшення сільськогосподарських  угідь або зменшення сінокосів,пасовищ. 

                                                                                                      Таблиця 2.2 

Рівень  спеціалізації :К=∑Р/∑Р(2і-1) = 100/437,7=0,23,

де К-коефіцієнт спеціалізації;

     р-питома  вага продукції; і-місце,що займає продукція за питомою вагою.

    Якщо  рівень спеціалізації до 0,35,то це низький  рівень;

                                                 0,36-0,48-середній рівень;

                                                  0,49-0,61-високий рівень.

    Отже  підприємство ТОВ”Давидівське” має  низький рівень спеціалізації. Підприємство має зерновий напрямок виробництва  з вирощуванням зернових (70,76%), в  т.ч. озимоїпшениці(37,25%),тваринницький  з виробництвом молока (15,16%) і вирощуванням ВРХ( 10,35%).

    Необхідно підвищувати рівень спеціалізації виробництва, засівати поля високоврожайним насінням 1-го сорту, районованих сортів, оригінальне, елітне, тощо. Дотримуватись оптимальних строків сівби і збирання сільськогосподарських культур. Дотримуватись сівозміни і інших агротехнічних прийомів..Потрібно удосконалювати кормову базу тварин для підвищення їхньої продуктивності за рахунок посіву соковитих кормів.В господарство закупити плеиінну худобу молочно-м’ясного напр’яму(Сементайська,Лебединська,Сіра українська,Волинська,Чорноряба). 

                                                                                          Таблиця2.3

                                                                            Продовження Таблиці 2.3

    Концентрація  сільськогосподарського виробництва- це зосередження землі,засобів виробництва,робочої сили й обсягу виробництва продукції на одних і тих же підприємствах,що зумовлює збільшення їх розмірів.

    Проаналізувавши таблицю 2.3 ми побачили рівень конценрації  виробництва на ТОВ в цілому та окремо по підрозділах. Отже, площа  сільськогосподарських угідь-5084,2 га,площа ріллі-3174,6га, виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь -  90,5 тис.грн, в т.ч. в рослинництві-40,0 тис.грн і в тваринництві-22,9тис.грн

    Для підвищення концентрації виробництва  рекомендується орендувати частки паїв, лізинг цілісних майнових комплексів, сумісництво посад для високоосвідчених та енергійних людей,які перевиконують норми виробітку.Цим можливо підвищити концентрацію виробництва та зменшити витрати на оплату праці,так оплачуючи за сумісництво 70-80% основної заробітної плати і доповнюючи преміями(за економію пального-100% вартості зекономленого пального,тощо).