Еколого-патріотичне виховання молодших школярів

 

 

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО

 

Інститут педагогічної освіти

Кафедра педагогіки початкової освіти

 

 

 

Курсова робота

з педагогіки

 на тему: Еколого-патріотичне  виховання молодших школярів

 

 

 

 

 

 

 

Студентки ІІІ курсу 335 групи

напряму підготовки: 6.01.01.02.

спеціальності початкова освіта

Бабічевої Т.С.

Керівник:

викладач Продан Л.А.

Національна шкала_________

Кількість балів____ Оцінка______

 

 

 

м. Миколаїв – 2013 рік

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………З

РОЗДІЛ    І.    ЗАГАЛЬНА    ХАРАКТЕРИСТИКА    ЕКОЛОГО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ…………5

1.1.  Сутність і зміст еколого-патріотичного  виховання……………………….5

1.2.   Основні принципи еколого-патріотичного  виховання молодших школярів………………………………………………………………………….9

1.3.  Особливості роботи педагога з еколого-патріотичного виховання молодших школярів на сучасному етапі……………………………………….12 РОЗДІЛ     II.      ФОРМУВАННЯ     ОСНОВНИХ     ЕКОЛОГО-ПАТРІОТИЧНИХ   УЯВЛЕНЬ   І   ПОНЯТЬ   ПРИ   ВИВЧЕННІ КУРСУ ПРИРОДОЗНАВСТВА………………………………………………………...15

2.1.  Основні еколого-патріотичні  уявлення в курсі природознавства………15

2.2.    Використання   еколого-патріотичних   понять   і   уявлень   при  вивченні курсу природознавства……………………………………………….16

2.3.  Особливості організації  еколого-патріотичного виховання в курсі природознавства…………………………………………………………………21ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….23СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….25

ДОДАТКИ……………………………………………………………………27-30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Провідною проблемою української психолого-педагогічної науки є розробка методологічних засад формування особистості учнів загальноосвітньої школи. В умовах становлення української держави патріотичному вихованню належить пріоритетна роль.

Екологічне й патріотичне виховання ґрунтується на спільних механізмах формування відповідного ставлення до довкілля. Класики педагогіки К.Д. Ушинський, В.О. Сухомлинський розуміли пряму залежність між любов'ю до природи і до Батьківщини. Вони розробили методику й засоби еколого-патріотичного виховання, якими й сьогодні з успіхом користуються в навчально-виховних установах. У цьому арсеналі і художня література для дітей, і методичні поради для педагогів. Продовжуючи традицію поєднання екологічного та патріотичного напрямів виховання, сучасна школа шукає нові засоби їх впровадження. Педагоги намагаються зробити її органічною частиною особистої культури кожного українця.

Сучасний світ стоїть у вирішальній межі, за якою загибель природи і цивілізації або вибір шляху запобігання екологічної катастрофи, що грозить загальним знищенням. Необхідно кардинальна зміна цієї ситуації, якщо людство реальне хоче зберегти середовище свого мешкання і життєдіяльності. Міжнародний еколого-патріотичний рух педагогів визнає освіту в області навколишнього середовища (еколого-патріотичну освіту) пріоритетним напрямком і рекомендує державам і урядам розглядати її у світлі глобальної екологічної кризи і рекомендацій, що утримуються в документах Міжнародної комісії з навколишнього середовища і розвитку.

    Мета дослідження. Еколого-патріотичні знання і культура формуються в людини з раннього віку. І в цьому відношенні велике значення має еколого-патріотичне виховання молодших школярів. Тому основною метою курсової роботи є аналіз існуючого еколого-патріотичного виховання молодших школярів і його реалізація в процесі вивчення курсу «Природознавство».

Для досягнення даної мети необхідно було вирішити наступні задачі дослідження:

- розкрити сутність і зміст  еколого-патріотичного виховання;

охарактеризувати    основні    принципи    еколого-патріотичного виховання молодших школярів;

-   описати особливості роботи  педагога з еколого-патріотичного  виховання молодших школярів  на сучасному етапі;

-   проаналізувати основні  еколого-патріотичні уявлення в  курсі природознавства;

-  розглянути використання еколого-патріотичних  понять і уявлень при вивченні  курсу природознавства;

окреслити особливості організації еколого-патріотичного виховання в курсі природознавства тощо.

Об'єкт дослідження — виховання молодших школярів в роботі навчального закладу.

Предмет дослідження — педагогічна технологія еколого-патріотичного виховання молодших школярів.

Методи дослідження. При написанні роботи використовувались наступні методи дослідження: метод спостереження, монографічний, хронологічний і порівняльний.

Практичне значення результатів проведеного дослідження полягає в тому, що висновки та пропозиції, які містяться у ньому, можуть бути використані при викладанні відповідної теми з педагогіки. Результати дослідження можуть бути використані для подальших наукових розробок цієї проблематики, підготовки наукових семінарів, конференцій тощо.

Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, шести підрозділів, висновків та списку використаної літератури (18 найменувань). Загальний обсяг роботи — 34 аркуша.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОЛОГО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1. Сутність і зміст еколого-патріотичного  виховання

Початкова школа — найважливіший етап інтенсивного нагромадження знань про навколишній світ, розвитку багатогранних відносин молодшого школяра до природного і соціального оточення, що сприяє становленню особистості, формуванню еколого-патріотичної культури.

Зародження сучасних тенденцій еколого-патріотичного виховання в початковій школі можна віднести до кінця шістдесятих — початку сімдесятих років двадцятого століття, коли вона переживала цілий ряд серйозних перетворень, зокрема, введення в навчальний план нового предмета «Природознавство». Ці перетворення проходили в період актуалізації проблеми охорони природи, тому, незважаючи на задум розроблювачів курсу — створити інтегровану дисципліну природничо-наукового циклу — в ньому знайшли відображення деякі питання взаємин людини з природним оточенням [15, с. 107].

Початкове природничо-наукове виховання, що має в українській школі глибокі і міцні традиції і багатий арсенал практичного досвіду, в останні роки переживає значне відновлення. У зв'язку з актуальністю даної проблеми єдиного підходу до її реалізації немає. Існують різні програми і методики викладання природознавства, де враховуються питання еколого-патріотичного виховання.

Пріоритетною метою сучасної початкової освіти є розвиток особистості  дитини.  Ця  мета досягається  через  гуманізацію  процесу навчання, через створення потенціалу стійкого розвитку дитини. Відповідно до поставленої мети визначаються конкретні задачі курсу. Перша задача полягає в тому, щоб дати учнем загальні знання про світ людей і світ природи як найближче оточення дитини і про взаємини в системах«людина — людина», «природа — природа», «природа — людина». Друга задача спрямована на удосконалювання пізнавальної і практичної навчальної діяльності дітей. Третя задача полягає в розвитку особистісних якостей дитини: наукового світорозуміння, еколого-патріотичної, санітарно-гігієнічної й етичної культури, емоцій, творчих здібностей, почуття патріотизму і так далі.

Провідними принципами добору змісту і конструювання курсу зберігаються загальнодидактичні принципи, а також специфічні принципи, розроблені в класичній методиці природознавства. Реалізація специфічного принципу — еколого-патріотичної спрямованості — здійснюється за схемою: взаємозв'язок «природа — людина», «людина — природа» — правила ставлення людини до природи (загальні правила охорони природи) — доступна природоохоронна діяльність дітей даного віку (вирощування рослин, годівля тварин, збір насіння і рослин, поширення їх серед населення, утримання домашніх насаджень тощо) — правові норми охорони природи. Ці ідеї розглядаються як причина і наслідок, і приводять до розуміння сутності науки екології. Реалізація принципу еколого-патріотичної спрямованості в представленій системі сприяє формуванню еколого-патріотичної культури [12, с. 75].

Вивчення предмета дозволяє установити більш тісні зв'язки між пізнанням природи і соціального життя, забезпечити реальну наступність і перспективність вивчення навколишнього світу, створити умови для більш плавного і доцільного формування морально-етичних установок.

   Основна ідея першого  класу — взаємозв'язок учня  з усім навколишнім світом; другий клас присвячений мові географічних карт, що знайомлять нас з нашим великим будинком — планетою Земля; третій клас показує роль життя і живих організмів у підтримці порядку на нашій планеті; четвертий клас присвячений людині і її місцю на Землі. Тому що головними проблемами людства в XXI столітті будуть екологічні, то курс розроблений з еколого-патріотичних позицій.

Особливості системи [7, с. 206]:

-  вирішує проблеми наступності, пов'язані з переходом дитини  від дошкільної до початкової  освіти і від початкової — до вивчення природничих наук у середній ланці;

-   включає як основні, так  і факультативні курси, що дозволяє  повніше враховувати інтереси  і можливості дітей.

На першому етапі навчання молодші школярі знайомляться з навколишнім світом. При цьому елементи еколого-патріотичних знань постійно присутні в курсі, однак вони не відособлені, а органічно уписані в загальний зміст, що включає природні і соціальні аспекти. Такий підхід, на наш погляд, відповідає як пізнавальним потребам дітей, так і задачам еколого-патріотичного виховання, оскільки спрямований на усвідомлення учнями різноманіття і єдності світу, місця і ролі в ньому людини. Навчальний матеріал представлений змістовними лініями: природа, життя міста і села, здоров'я і безпека, спілкування, первісні географічні уявлення.

У наступних класах діти вивчають «Природознавство». Цей традиційний для початкової школи предмет докорінно оновлений. Власне кажучи, заново вибудована його сучасна еколого-патріотична версія, що спирається на властиву молодшим школярам емоційну чуйність, допитливість і, разом з тим, здатність опанувати визначеними теоретичними знаннями.  В   основу  курсу покладені  ідеї різноманіття природи, її еколого-патріотичної цілісності, єдності природи і людини. У третьому класі ці ідеї розкриваються в процесі вивчення природних компонентів (повітря, вода, ґрунт, рослини, тварини і так далі.), а в четвертому класі — при вивченні природи України і рідного краю.

Існує безліч ідей і підходів до вивчення еколого-патріотичного матеріалу в системі природознавчих знань молодшими школярами, але перед ними стоїть одна мета — природа повинна стати для дитини другою батьківщиною, де бути чужинцем шкідливо і соромно. У джерел цього підходу стояли німецький натураліст і поет Гете з його побожним ставленням до природи, і натураліст, географ, мандрівник Гумбольдт, який вважав, що багатство природознавства полягає не в достатку фактів, а в їхній взаємній обумовленості.

Ще В.О. Сухомлинський, міркуючи про те, з чого необхідно починати знайомство учнів з навколишнім світом, прийшов до висновку, що починати потрібно з виховання гуманності — почуття тривоги за не нагодоване щеня, не полите дерево. В.О. Сухомлинський писав: «Маленька людина повинна любити все живе, адже тільки доброта відкриває дитині і дитячому колективу радість взаєморозуміння».

В основі еколого-патріотичного виховання знаходяться наступні проблеми:

-  захист неживої природи  і ґрунтів від забруднення, руйнування, виснаження;

-   збереження різноманіття  видів організмів і їхньої  цілісності співтовариств;

- охорона природи як необхідної  умови здоров'я людини;

- подолання утилітарного, споживчого  підходу до природи;

-  турбота про збереження  і зміцнення свого здоров'я  і здоров'я навколишнього середовища. [3, с. 291]

  Тенденції розвитку змісту еколого-патріотичного виховання: максимальне врахування вікових особливостей учнів, створення обов'язкового мінімального ядра змісту, опора на ідеї комплексної екології — біологічної, глобальної, соціальної екології людини. Сучасна екологія досліджує екосистемну структуру природи Землі, природні закони, що визначають умови життя й існування людини і суспільства, соціально-патріотичні і моральні принципи природокористування. Необхідно в молодшого школяра формувати поняття про природу як взаємозалежне і чуттєве втручання людини; моральні установки на неможливість нанесення шкоди природним об'єктам, у тому числі себе подібним; початковий досвід захисту навколишнього середовища.

1.2. Основні принципи еколого-патріотичного  виховання молодших школярів

Всякий вид діяльності, в тому числі і природоохоронної, спирається на низку принципових положень і переконань. Серед них для еколого-патріотичного виховання найбільш важливими, на наш погляд, є наступні:

-  формування відповідального  ставлення до природного середовища розглядається як складова частина виховання. У цьому процесі необхідним є врахування взаємозв'язку глобального, національного і краєзнавчого підходів;

- важливо враховувати єдність  інтелектуального й емоційного  сприйняття навколишнього середовища і практичної діяльності щодо його поліпшення;

-    вихідними положеннями  у формуванні еколого-патріотично  грамот-ної людини є принципи  систематичності, безперервності і  міждисциплі-нарності еколого-патріотичного  виховання, а також уявлення  про  цілісність навколишнього середовища і про тісний зв'язок і взаємозалежність його складових компонентів.

    Основним принципом природоохоронної  діяльності є забезпечення балансу  середовищеспоживаючих і середовищеутворюючих  територій в регіоні. Для формування  таких уявлень необхідна струнка система теоретичних знань і практичних навичок, спрямованих на підтримку цього балансу, оптимізацію і виправлення сформованих порушень у процесі природокористування. Такі розуміння і переконання складаються в результаті тривалого процесу еколого-патріотичного виховання й освіти. Цього можна досягти при виконанні деяких принципових положень.

Систематичність і безперервність еколого-патріотичного виховання.

Для досягнення поставлених цілей і задач необхідна чітка система змісту способів   і   організаційних   форм   навчально-виховного   процесу.   Дуже важливим є виділення головних компонентів, їхній взаємозв'язок, а також розвиток і чітке уявлення структури цієї діяльності. Структурно-системний підхід  дозволяє  відібрати  основні  елементи  знань,  розподілити  їх у визначеній послідовності,  органічно поєднати зі змістом основ курсу фізичної географії [18, с. 348].

Еколого-патріотичне виховання повинне бути безперервним на всіх

етапах дошкільної, шкільної і післяшкільної освіти. У дитячому садку

закладаються наукові основи розуміння закономірних зв'язків у системі

«Природа — суспільство — людина».  Формується відповідальність за

поліпшення  і  перетворення  навколишнього  середовища. Післяшкільна еколого-патріотична освіта включає подальший розвиток загально-теоретич-них  знань  у  сполученні  з  оволодінням  практичними відомостями і навичками їх застосування в умовах діяльності, обумовленої тією або іншою професією.

    Безперервність еколого-патріотичного  виховання припускає сукупний вплив і раціональне використання різноманітних джерел знань і засобів масової інформації.

Міждисциплінарність в еколого-патріотичному вихованні. Міжпредметний підхід припускає взаємопогодження змісту і методів розкриття законів, принципів і способів оптимальної взаємодії суспільства з природою на всіх рівнях одержання еколого-патріотичних знань. Важливо сполучити логіку розвитку провідних положень і понять, що входять у зміст того або іншого предмета з послідовним узагальненням і поглибленням еколого-патріотичних проблем, а також єдність інтелектуального й емоційного сприйняття середовища і практичної діяльності учнів.

Становлення еколого-патріотично вихованої людини в умовах цілеспрямованого педагогічного процесу припускає органічну єдність наукових знань про взаємозв'язок природних і соціальних факторів середовища і того його почуттєвого сприйняття, що будить морально-естетичні переживання і прагнення внести практичний вклад у її поліпшення. Цей принцип еколого-патріотичного виховання орієнтує на сполучення раціонального пізнання природи з впливом художніх засобів і безпосереднього спілкування з природним середовищем.

В.О. Сухомлинський оцінював природу як «вічне джерело думки» і добрих почуттів дітей. Він ставив задачу розкрити роль природи у вихованні прагнення до інтелектуальної насиченості трудового життя. «Природа, праця, думка — це предмети спеціального дослідження». Відомі «уроки мислення в природі», що проводив цей чудовий педагог. «Йдіть у поле, парк, пийте з джерела думки, і ця жива вода зробить ваших вихованців мудрими дослідниками, допитливими людьми і поетами».

   Недооцінка цього принципу  приводить або до чистого інтелектуалізму, або до бездіяльної мрійності, або до розважливого прагматизму. Характер взаємозв'язків раціонального  й емоційного, їх використання в практичній діяльності, динамічний і залежить від віку учнів. Очевидно, що в дошкільному і молодшому шкільному віці більше значення має емоційно-естетичне сприйняття середовища, чим інтелектуальне. До деякої міри рівнозначний їх прояв характерний для підлітків. Для юнацтва більшого значення набуває інтелектуальне осмислення природи, однак це не означає, що утрачає свій вплив художньо-образне сприйняття природи. Воно набуває більшу свідомість і усвідомленість. Це впливає на стійкість і послідовність дій молодої людини, спрямованих на перетворення безпосереднього середовища його життя і праці [4, с. 311].

Взаємозв'язок глобального, національного і краєзнавчого підходів. Найближче оточення школяра, повсякденне спілкування з навколишнім середовищем дають переконливі приклади для розкриття різних аспектів взаємодії людини з природою, озброює навичками жити з нею в згоді. Не можна переоцінити значення краєзнавчого принципу стосовно до реалізації задач еколого-патріотичного виховання. Природне і соціальне оточення безпосередньо впливає на школяра і визначає стиль його ставлення до навколишнього середовища.

Особлива роль при реалізації краєзнавчого принципу належить практичній діяльності учнів, спрямованій на розвиток їх еколого-патріотичної культури. Однак не можна обмежувати еколого-патріотичне виховання тільки знанням природи рідного краю. При аналізі конкретних фактів позитивного або негативного впливу людини на природу в даній місцевості, необхідно разом з цим давати оцінку наслідків з державних і загальнопланетарних   позицій.    У    систему   уявлення   учнів    повинні включатися дані, що показують глобальний характер проблем охорони навколишнього середовища, що не мають державних кордонів, тому багато проблем охорони природи можуть бути ефективно вирішені тільки шляхом тісного міжнародного співробітництва. Розвиваючи турботу учнів про природу рідного краю своєї Батьківщини, вчитель вселяє їм думку, що Земля — це космічний корабель для всіх людей, і турбота про умови життя на ній — загальна турбота всього людства.

 

1.3. Особливості роботи педагога  з еколого-патріотичного виховання  молодших школярів на сучасному  етапі

Початкова школа — це одна з перших ланок, де закладаються основи еколого-патріотичної культури. Велику спадщину в галузі виховання дітей навколишнім середовищем залишив нам видатний педагог В. О. Сухомлинський. На його думку, природа лежить в основі дитячого мислення, почуттів і творчості. Ставлення дітей і підлітків до об'єктів природи відомий педагог тісно пов'язував з тим, що природа — це наш рідний край, земля, що нас виростила і годує, земля, перетворена нашою працею.

Сама природа не виховує, виховує тільки активна взаємодія з нею. Щоб дитина навчилася розуміти природу, почувати її красу, берегти її багатства, потрібно прищепити їй почуття з раннього віку. Щоб виховати всі ці почуття в дітях, вчителі початкових класів використовують різні форми роботи в цьому напрямку [8, с. 288].

Один з видів робіт — екскурсії на природу. На жаль, багато хто з дітей приходять у школу з дуже обмеженими, споживчими уявленнями про природу. Має бути тривалий і нелегкий шлях до дитячих сердець, щоб відкрити перед ними дивний, різноманітний і неповторний світ природи.

Вступна бесіда перед екскурсією, питання вчителя під час проведення екскурсії, підведення підсумків — всі ці етапи повинні привернути увагу дітей до навколишньої природи. Урок любові до природи продовжується і на уроках праці, образотворчого мистецтва, коли дитина ліпить, малює рослини або тварин, побачені нею під час екскурсії. Процес мислення і формування почуттів повинний бути постійним. На уроках читання, де художнє слово, картинка і музичний твір складають єдине ціле, у дітей розвивається творче мислення, художній смак, формується розуміння того, що все в навколишньому світі взаємозалежно.

Одержувані знання повинні закріплюватися в практичних справах. Якщо у школі немає пришкільної ділянки, де дитина могла б своїми руками посадити і виростити рослину, то вирішити цю задачу нам допомагають кімнатні рослини. їхнє вивчення розвиває пізнавальну активність, спостережливість, самостійність, працьовитість, здійснює міжпредметні зв'язки.

Як відомо, більшість кімнатних рослин — прибульці з різних областей земної кулі з різними кліматичними і ґрунтовими умовами. Створюючи наближені умови життя для кімнатних рослин, діти на практиці знайомляться з еколого-патріотичними факторами середовища мешкання рослин. Щоб ця робота принесла бажані плоди, учитель сам повинний мати визначений запас знань.

Але тільки лише еколого-патріотичного виховання в стінах навчального закладу недостатньо. Дитина повинна бачити дбайливе ставлення, повагу до природи з боку батьків. Тому крім роботи безпосередньо з дітьми велика увага у своїй роботі повинна приділятися і роз'яснювальній роботі з батьками.

   Любов до природи тісно пов'язана з культурою поведінки. В бесідах з батьками слід нагадувати про правила поведінки в місцях відпочинку на природі. Проводити консультації на теми: «Природа і діти», «Охорона природи», «Вихідний день у лісі, на ріці», «Як доглядати за тваринами будинку» і ін. Радити батькам побувати в лісі, у вихідні дні, на ріці, водоймі з метою спостереження навколишньої природи, збору природного матеріалу [14, с. 74].

На батьківські збори виносяться для обговорення теми: «Як виховувати в дітей любов, інтерес і дбайливе ставлення до природи», «Значення гри у вихованні в дітей інтересу до природи», «Жива природа — це дивний, багатогранний світ», «Природа нам допомагає жити, вона радує нас, тому її треба берегти» і ін. Тим самим додаються зусилля для підвищення еколого-патріотичної культури батьків, поглиблення їхнього знання про природоохоронні заходи.

Проводячи роботу з еколого-патріотичного виховання, розширюючи зміст програмного матеріалу про рослини, тварини, явища природи, про працю людей щодо їх утримання, про виховання любові, дбайливого і турботливого ставлення до рослин і тварин, слід прагнути до того, щоб діти входили в природу не просто споглядальниками, споживачами, а турботливими, ощадливими хазяїнами рідної землі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ II. ФОРМУВАННЯ ОСНОВНИХ ЕКОЛОГО-ПАТРІТИЧНИХ УЯВЛЕНЬ І ПОНЯТЬ ПРИ ВИВЧЕННІ КУРСУ

ПРИРОДОЗНАВСТВА

2.1. Основні еколого-патріотичні  уявлення в курсі природознавства

Засобом виховання й освіти молодших школярів початкових класів у курсі природознавства є знайомство з елементарною цілісною картиною світу.

Людина повинна навчиться розуміти навколишній світ і розуміти ціну і зміст своїм вчинкам і вчинкам оточуючих людей. Дітям молодшого шкільного віку властиво унікальна єдність знань і переживань, що дозволяє говорити про можливості формування в них надійних основ відповідального ставлення до природи [9, с. 83].

На основі досліджень І. Звєрєва, О. Захлібного, І. Суравегіної, і виходячи з робіт А. Тихонової, Л. Салєєвої, розроблена система еколого-патріотичних знань (Тарасова, 2000).

До цієї системи знань увійшли два блоки:

Блок опорних еколого-патріотичних знань:

а)   знання про предмети і явища природи, їх властивості і різноманіття, про зв'язки між ними, тобто весь комплекс знань про навколишнє середовище, про все, що оточує людину, що складає поняття «природа»;

б)  екологічні знання про біологічні системи (ліс, луг, водойма й інші), про взаємини організмів із середовищем їх мешкання, про пристосування до нього, взаємини організмів один з одним і з людиною;

в)  знання про цінності, значимість досліджуваних об'єктів у житті природи і людини;

г) знання про працю людей з використання природних багатств. Блок опорних еколого-патріотичних знань вивчається молодшими

школярами в курсі природознавства, що створює необхідні умови для вивчення іншого блоку знань, власне природоохоронних, не тільки в курсі природознавства, але і при вивченні інших предметів.

До блоку власне природоохоронних знань входять:

а)  знання про об'єкти охорони. Ця група містить у собі знання про широко розповсюджені рослини і тварини рідного краю, при вивченні яких молодші школярі повинні прийти до висновку, що будь-який живий організм має потребу в захисті; види рослин і тварин рідного краю, що стають рідкими; зникаючі, що знаходяться під погрозою зникнення види рослин і тварин;

б)  знання про мотиви охорони рослин і тварин. Сюди відносяться: економічні мотиви («мотиви користі»), естетичні мотиви («мотиви краси»), гуманістичні мотиви («мотиви доброти»), цивільні мотиви охорони природи, санітарно-гігієнічні мотиви («мотиви здоров'я»);

в)  знання про заходи охорони природи. Ця група знань включає знання про закони і постанови в області охорони природи, знання про раціональне використання природних багатств у трудовій і господарській діяльності людини, знання про норми і правила поведінки людей у природі, знання про охорону рідких рослин і тварин, середовища їх мешкання, знання про форми охорони природи, в яких беруть участь школярі, про зміст природоохоронних робіт учнів, способи і правилах їх виконання . [2, с. 247]

 

2.2. Використання еколого-патріотичних  понять і уявлень при вивченні  курсу природознавства

        Формування еколого-патріотичних понять у молодших школярів у курсі природознавства відбувається на основі розширення еколого-патріотичних уявлень, їх конкретизації, ілюстрування значним числом яскравих, доступних прикладів [16, с. 101].

З найперших уроків природознавства людина, природа і суспільство розглядаються в їх нерозривній, органічній єдності. Це дозволяє вже на самому ранньому етапі шкільного навчання почати формувати в дітей цілісне уявлення про навколишній світ, про місце в ньому людини.

На уроках «Ознайомлення з навколишнім світом» у 1-ому і 2-ому класах діти довідаються про зміни в природі, що відбуваються під впливом людини, переконуються в необхідності охорони природи, втягуються в посильну природоохоронну діяльність. У 3-ому і 4-ому класах на уроку природознавства продовжується формування знань про предмети і явища природи. Одночасно на доступному для учнів рівні розкриваються сформовані протиріччя між суспільством і природою, шляхи його вирішення. Учні довідаються про реальні екологічні проблеми, що встали перед людьми. При вивченні курсу природознавства в молодших школярів формуються поняття: екологія, екологічні ланцюжки (харчові зв'язки між організмами), екологічні проблеми, екологічна катастрофа.

У третьому класі на початку навчального року вивчається тема «Природа і ми», що дає можливість узагальнити, систематизувати і розширити вже наявні в дітей уявлення про різноманіття природи, взаємодії природи і людини і служить введенням до курсу. Далі, при вивченні тим «Збережемо повітря і воду, корисні копалини і ґрунт», «Збережемо дивний світ рослин і тварин», учні довідаються про реальні екологічні проблеми, що встали перед людьми. До таки проблем відносяться:

-  захист неживої природи  і ґрунтів від забруднення, руйнування  і виснаження;

збереження     різноманіття     видів     організмів     і     цілісності співтовариств;

- охорона природи як необхідна  умова збереження здоров'я людей. Стосовно до кожного компонента  розглядаються його особливості,

значення в природі і житті людини, охорона даного природного компонента. Особлива увага звертається на розкриття різноманітних взаємозв'язків у природі: усередині живої природи (між рослинами і тваринами, між різними тваринами й інші), а також між природою і людиною [10, с. 89].