Економiчна ефективнiсть виробництва соняшнику та шляхи її пiдвищення

48

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки

сільського господарства

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

З ЕКОНОМІКИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

З ОСНОВАМИ СТАТИСТИКИ НА ТЕМУ:

« ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ В

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СОЦІАЛІЗМ»

БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКОГО РАЙОНУ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»

Виконав:

студент

група

Перевірила:

Вершиніна Л.М

Миколаїв – 2007

ЗМІСТ

              стор.

ВСТУП                                                                                                                    3    

РОЗДІЛ 1. ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

              СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА –

              ОСНОВА СТАБІЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ АГРАРНИХ

               ПІДПРИЄМСТВ                                                                                5          

              1.1.   Основні напрямки підвищення економічної ефективності  

        виробництва соняшнику                                                             5

                  1.2.   Показники економічної ефективності   виробництва

              Соняшнику                                                                                  11

РОЗДІЛ 2. РІВЕНЬ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ     

   В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ТОВАРИСТІ З ОБМЕЖЕНОЮ    ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ  «СОЦІАЛІЗМ»  БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКОГО                                  РАЙОНУ   МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ                                                                        

         2.1  Виробничо-економічна характеристика господарства         14        

                  2.2. Місце соняшнику в економіці господарства, динаміка    

                       виробництва і продажу, показники врожайності і якості  

                     продукції, продуктивність праці                                                 22                               

                  2.3. Динаміка і структура собівартості соняшнику,

                      причини її зміни                                                                          27          

             2.4. Економічна ефективність виробництва і реалізації

                      соняшнику, причини її зміни                                                        30 РОЗДІЛ 3. ДИНАМІКА ТА ФАКТОРИ УРОЖАЙНОСТІ

СОНЯШНИКУ                                                                                   32

3.1 Динаміка врожайності соняшнику                                          32

       3.2   Кореляційний аналіз факторів врожайності соняшнику     38                                

РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ 

              ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ                                                    43

ВИСНОВКИ                                                                                                         46   

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                             48 

ДОДАТКИ                                                                                                                  

ВСТУП

Насіння соняшнику для сільськогосподарських підприємств зони його вирощування є одним із основних джерел формування їх доходності як через збут на переробку, так і для експорту. Враховуючи стратегічне значення даної галузі сільського господарства її перспективність не викликає сумніву. Проте тенденції розвитку, які на сьогодні склались, та економічний стан сільгосптоваровиробників в умовах трансформації економіки визначають необхідність пошуку резервів як на мікро, так і на макрорівні.

У переважній більшості сільгосппідприємств, що вирощують соняшник не витримуються технологічні вимоги щодо його розміщення. Протягом останнього десятиріччя площі посівів зросли більше чим в 1,5 раза. Недостатньо поширюється його реалізація на організованому ринку. Рентабельність виробництва зростає за рахунок ціни, а знижувати собівартість внаслідок підвищення цін на матеріальні ресурси, мінеральні добрива та засоби захисту від хвороб і шкідників малоймовірно. Крім того економічні відносини з олійно-жировим виробництвом склалися не на користь сільгоспвиробника в еквівалентності обміну. Така економічна ситуація вимагає об’єктивної оцінки подій в галузі, а отже виникає потреба в проведенні поглибленого дослідження питань щодо її подальшого розвитку і підвищення ефективності в нових умовах господарювання. Розв’язання проблем підвищення економічної ефективності виробництва, переробки та збуту соняшнику привертало й продовжує привертати увагу багатьох дослідників. Чимало теоретичних розробок і рекомендацій з цього питання мають високу наукову і практичну цінність.

В основі сучасної методології визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва лежать праці вітчизняних науковців таких як: В.І. Бойка, О.А. Бугуцького, П.І. Гайдуцького, П.М. Гарасима, Ю.С. Коваленка, Д.Ф. Крисанова, М.Ф. Кропивка, В.В. Лазні, П.М. Макаренка, П.Т. Саблука, М.Ф. Соловйова, С.О. Тивончука, О.М. Шпичака, В.В. Юрчишина, Т.В. Ярославської та інших.

Констатуючи вагомість отриманих наукових результатів у сфері теорії та практики ефективності виробництва соняшнику, слід зауважити, що на сьогодні залишилися недостатньо дослідженими питання комплексного вивчення проблем виробництва та реалізації насіння соняшнику в умовах становлення й розвитку регіональних ринків цієї продукції. Неналежно розкриті питання, пов'язані з ефективним вибором каналів збуту соняшнику та продукції його переробки

Метою даної курсової роботи є аналіз ефективності виробництва соняшнику. Період дослідження виробництва соняшнику складав 3 роки ( з 2007р. до 2009р.).

      Об’єктом дослідження є навчально – дослідне господарство «Соціалізм» Березнегуватського району Миколаївської області. Період охоплює з 2003 до 2009 року. Для вирішення поставлених задач у роботі використовуються різноманітні методи та прийоми аналізу : ряди динаміки, індексний та кореляційний, графічний.

Аналіз даного господарства проводився на підставі форм звітності: Ф.№50-сг, Ф.№29-сг, Ф.№11-оз.

Робота виконана на 48 сторінках друкованого тексту, включає 13 таблиць, 1 рисунок, список джерел налічує 15 назви.

РОЗДІЛ 1

ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА - ОСНОВА СТАБІЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

1.1.           Основні напрямки підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику

Проблема підвищення ефективності агропромислово­го виробництва — визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є ті­єю формою, в якій реалізується мета суспільного вироб­ництва. Економічна ефективність показує кінцевий ко­рисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і еко­номічна ефективність. Ефект — це результат тих чи ін­ших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському ви­робництві. Він характеризується збільшенням урожай­ності сільськогосподарських культур, приростом продук­тивності худоби і птиці.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва — узагальнююча економічна категорія, якісна характери­стика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої праці в засобах ви­робництва. [3, с.315]

Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно зв'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населен­ня. У зв'язку з цим підвищення ефективності суспіль­ного виробництва в збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Сільське господарство має свої специфічні особли­вості. Зокрема в сукупності факторів досягнення висо­коефективного господарювання особливе значення має земля як головний засіб виробництва, а в тваринницт­ві — продуктивна худоба. Тому оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві завжди стосує­ться земельної площі або поголів'я продуктивної худоби і співвідноситься з ними.

Економічна ефективність сільськогосподарського ви­робництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сіль­ського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додатко­вих затрат живої і уречевленої праці.

Сільське господарство має великий економічний по­тенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення використання їх є одним з найважливіших завдань, розв'язання якого сприятиме підвищенню ефективності сільськогосподарського вироб­ництва. Рівень ефективності, що виражається відношен­ням маси вироблених продуктів до трудових затрат, об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільсько­господарського виробництва під впливом науково-тех­нічного прогресу постійно вдосконалюються.

Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів госпо­дарств, що є основою розширення і вдосконалення ви­робництва, підвищення оплати праці і поліпшення куль­турно-побутових умов працівників галузі. Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського вироб­ництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат — матеріальних, трудових і фінансових – досягти істотного збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб су­спільства.

Шляхи підвищення врожайності соняшнику в сучасних умовах аграрно-промислового комплексу країни повинні базуватися на комплексному виконанні технологічних операцій у встановлені строки з ретельним дотриманням агротехнічних вимог. Це насамперед раціональний зяблевий обробіток грунту залежно від наявності і видів бур’янів, правильне чергування культур в сівозміні, розміщення посівів по кращих попередниках, впровадження високопродуктивних районованих сортів і гібридів, науково обгрунтоване застосування мінеральних добрив, мінімалізація технологічних операцій з використанням широкозахватних знарядь і комбінованих агрегатів, дотримання оптимальних строків сівби, своєчасний і якісний догляд за посівами, безгербіцидна технологія боротьби з бур’янами, система заходів захисту рослин від шкідників та хвороб, удосконалення методів збирання врожаю та інші.

Головним завданням основного обробітку грунту під соняшник є максимальне знищення багаторічних і однорічних бур’янів, нагромадження та збереження якомога більшої кількості вологи осінньо-зимових і ранньовесняних опадів у кореневмісному шарі, мобілізація поживних речовин, активізація біологічних процесів грунту, надання орному шару оптимальної структури, запобігання вітровій і водній ерозії. [13, С.32],

Зниження врожайності соняшнику за останні роки стало наслідком падіння загальної культури землеробства, недостатнього внесення мінеральних добрив, гербіцидів, десикантів, пестицидів, несвоєчасного проведення технологічних операцій при використанні недосконалої техніки, необгрунтованого зростання посівних площ соняшнику та перенасичення сівозмін цією культурою.

Для підвищення врожайності соняшнику в країні доцільно розміщувати посіви в сприятливих зонах його вирощування (центральні області Лісостепу та північного Степу, північні райони південного Степу, південний регіон Криму).

В областях Степу слід висівати високоврожайні гібриди соняшнику: Красень, Лан-26, Опера (С-278), ПР64А10 (синонім Міхаїл), С227М; у Степу і Лісостепу — Днєпр, Казіо, Красотка, Одеський 504, Оптізол, Санстар, Харківський 58, Аламо, Ісостар, Флай, Сула; в Лісостепу — Єврофлор, Марко, Супер, Альзан, Люсіл, ПР63А90, Кармона, а також високопродуктивні гібриди, районовані на 2003 рік, що без додаткових капіталовкладень підвищить урожайність культури на 3–5 ц/га.
Високоврожайні українські гібриди Харківський 49, Харківський 58, Світоч, Погляд, Український скоростиглий, Сула характеризуються високим вмістом олії в насінні, різним періодом вегетації (від 96 до 120 днів), дозрівання, що дає змогу висівати їх в усіх регіонах України.
Потрібно розміщувати соняшник по кращих попередниках: озимих зернових, ярих колосових, кукурудзі на зерно, — що без додаткових коштів значно підвищить його врожайність.

Порівняльна оцінка соняшнику як попередника свідчить, що він незадовільний для багаторічних трав, озимої пшениці, озимого ячменю, гречки, проса, цукрових буряків (оцінка — 10–55 балів); допустимий — для ярого ячменю, вівса, кукурудзи на зерно (оцінка 63–79 балів).
В очікуваних агрометеорологічних умовах весни передпосівний обробіток грунту слід провести в стислі строки і спрямувати на збереження грунтової вологи, боротьбу з бур’янами.

На полях, оброблених з осені плоскорізами-глибокорозпушувачами, провести обробіток боронами БІГ-3А і культиваторами КПС-4.
Коли грунт добре окультурений, незасмічений і за правильного застосування поліпшеного зябу до весни не запливає, залишається розпушеним, а поверхня вирівняною, відпадає потреба в двох весняних передпосівних культиваціях.

За недостатньої вологозабезпеченості орного шару грунту треба зменшити кількість розпушень, що сприятиме меншому висиханню посівного шару грунту. Доцільно поєднати передпосівну культивацию і сівбу.

На важкосуглинкових, безструктурних і солонцюватих грунтах, схильних до ущільнення і утворення товстої кірки, на полях, дуже засмічених коренепаростковими бур’янами і падалицею озимих, а також післяжнивними рештками, слід застосувати дві культивації.

В агрегаті з культиваторами застосувати борони і шлейфи.
У прогнозованих умовах весни на дуже забур’янених полях доцільно застосувати високоефективні гербіциди, які дають можливість: зменшити кількість післяпосівних розпушувань грунту; очистити поле від бур’янів протягом періоду вегетації; підвищити врожайність соняшнику на 3–6 ц/га.
Передпосівну культивацію провести перед сівбою з одночасним внесенням і загортанням на глибину 6–8 см грунтових гербіцидів проти однорічних злакових та дводольних бур’янів: Харнес — 2 кг/га, Трофі — 1,8–2, Дуал Голд — 1,0–1,6, Трефлан — 3–6, Гезагард — 2–4, Гвардіан — 2,4–3,5 кг/га. Страхові гербіциди: Фюзілад Супер — 2 кг/га, Селект 120 — 0,4–0,8, Пантера — 1,5 кг/га — знищують злакові бур’яни в період вегетації соняшнику.

Для поліпшення умов живлення рослин, сприяння продуктивнішому використанню грунтової вологи перед висівом внести локально мінеральні добрива в дозі N30P30-50K30-40 залежно від наявності в грунті основних елементів живлення, що підвищить урожайність до 3,5 ц/га та вміст олії в насінні.

Висівання провести добре відкаліброваним за розмірами і питомою вагою насінням із схожістю, близькою до 100%, вологістю 7–8%, масою 1000 зернин 65–90 г.

За 1–1,5 місяця до висіву проти білої, сірої та інших гнилей насіння соняшнику обов’язково має бути протруєне препаратами: Апрон — 3 кг/т, Дерозал — 1,5, Роялфло — 3, Космос 500 — 2 кг/т з додаванням мікроелементів (цинк, молібден, марганець) та фізіологічно активних речовин (Емістим С або Трептолем у дозі 15–20 мл/15 л води/т насіння), що підвищить врожай на 2–4 ц/га та вміст олії до 3 %.

На відносно чистих від бур’янів полях кращі строки сівби соняшнику настають при прогріванні грунту на глибині загортання насіння до 8...10°С і закінчуються при температурі 12...14°С. На дуже засмічених полях починати сіяти слід трохи пізніше, при прогріванні грунту до 10...12°С, коли передпосівною культивацією знищується основна маса бур’янів, які проросли.

Тривалість оптимального строку посіву на окремому полі не повинна перевищувати 1–2 дні, в господарстві — 5–6 днів. При висіванні треба внести в рядки 50–70 кг суперфосфату або нітрофоски.

Рекомендована глибина загортання насіння соняшнику — 6–8 см, а при висиханні верхнього шару грунту — 8–9 см.
Обов’язковим прийомом після висівання є прикотковування кільчасто-зубчастими котками.

У господарствах, де посіви соняшнику займають великі площі, з метою зменшення напруги під час збирання і щоб попередити масові ураження хворобами, слід висівати 2–3 гібриди різних груп стиглості. У південних районах питома вага середньостиглих сортів і гібридів повинна становити 50–60%, ранньостиглих — 40–50, у північних районах країни — скоростиглих — 30–40, ранньостиглих — 60–70%. При використанні середньостиглих або середньопізніх гібридів і їх сортів слід висівати в першу чергу та придбати в резерв десиканти для прискорення дозрівання соняшнику.

Практикою доведено, що при висіванні навіть першокласним насінням польова схожість знижується. Враховуючи це та зрідженість рослин післясходовим боронуванням (10%), норму висіву слід підвищувати на 20 і більше відсотків. [14, C. 39]

1.2. Показники економічної ефективності   виробництва  соняшнику

Економічна ефективність сільськогосподарського ви­робництва визначається відповідно як ефективність на­родногосподарська, галузей і виробництва окремих про­дуктів, а також господарської діяльності сільськогоспо­дарських підприємств і окремих заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, які повинні бути органічно взаємозв'язані і відповідати кри­терію ефективності. Вони не можуть бути єдиними для оцінки рівня народногосподарської ефективності сільсь­кого господарства і госпрозрахункової ефективності окремих його галузей і видів продукції, агротехнічних, зооветеринарних і організаційно-економічних заходів, впровадження науки і передової практики.

З метою комплексної оцінки економічної ефективності виробництва соняшнику доцільно використовувати систему показників, яка включає показники ефективності використання ресурсів: землі, основних засобів виробництва, оборотних засобів, трудових ресурсів; а також загальних показників ефективності – собівартість продукції, прибутковість та рентабельність виробництва

В якості показників, що використовуються для оцінки ефективності виробництва соняшнику застосовуються як загальноекономічні показники: собівартість виробництва одиниці продукції (1 центнера соняшнику); виручка від реалізації одиниці продукції; рентабельність продукції; продуктивність праці робітників, зайнятих у сільському господарстві; виробіток на одного середньорічного працівника, на 1 люд.год.
так і специфічні: урожайність соняшнику; кількість добрив, внесених на 1 га, посівної площі; товарність соняшнику; вміст олії в насінні; розмір прибутку на 1 ц насіння і на 1 га посіву та інші.

Усі показники розглядаються у динаміці (як правило за 3-5 років), з урахуванням об'єктивних факторів, що впливають на рівень того чи іншого показника[12, с.86].

Об'єктивні фактори це насамперед природнокліматичні умови. Але в останній час найбільш суттєво впливають фактори, які не можна назвати об'єктивними. Головним із них є диспаритет цін на продукцію сільського господарства, в порівнянні з темпом зростання цін на матеріально-виробничі ресурси, що використовуються в сільському господарстві (насамперед паливо-мастильні матеріали) і на сільськогосподарські машини.

При оцінці економічної ефективності виробництва соняшнику та сільськогосподарського виробництва підприємств усіх форм власності взагалі, необхідно правильно визначити систему взаємопов'язаних показників, які повинні найбільш об'єктивно відображати її рівень. Для цього широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники.

Натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому врожайність соняшнику досить об'єктивно характеризує рівень ефекту, одержаного в процесі виробництва соняшнику. Водночас один і той же рівень врожайності досягається при різних витратах, або різну врожайність одержують при рівновеликих витратах виробництва. Для одержання порівняльних величин витрат і результатів обсяг виробленої продукції обчислюють у вартісному виразі.

Найважливішим показником, що характеризує обсяг сільськогосподарського виробництва (результат), є вартість валової та товарної продукції, на основі якої можна розрахувати валовий і чистий доход, а також прибуток.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, і виробництва соняшнику зокрема, необхідно не тільки розрахувати одержаний результат (ефект), а й зіставити його з витратами засобів виробництва і живої праці, У процесі сільськогосподарського виробництва як витрати (ресурси) функціонують: сільськогосподарські угіддя, затрати живої праці працівників матеріального виробництва, основні й оборотні виробничі фонди, витрати спожитих засобів і предметів праці, річні витрати підприємства.

Економічна ефективність використання добрив при виробництва соняшнику визначається системою показників: приріст урожайності; окупність   мінеральних   добрив; підвищення продуктивності праці; зниження собівартості продукції у результаті застосування добрив; окупність витрат на добрива; додатковий чистий доход у розрахунку на 1 га. посівної площі, на 1 люд-год, на 100 гривень додаткових витрат; рівень рентабельності застосування добрив.[11]

РОЗДІЛ 2

РІВЕНЬ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СОЦІАЛІЗМ»  БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКОГО РАЙОНУ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Виробничо економічна характеристика господарства.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Соціалізм» Березнегуватського району Миколаївської області розташоване на півдні України в південному агро-кліматичному районі. Господарський центр підприємства знаходиться в селі Нововолодимирівка.

Територія господарства розміщена в підзоні південного степу і входить у Березнегуватський район. Рельєф являє собою широку рівнину розмежовану невеликими балками. Ґрунтовий покрив представлений головним чином чорноземами звичайними малогумусними та їх слабо і сердньо-змитими різновидами. Вміст гумусу в орному шарі близько 3,5%. Клімат господарства континентальний, теплий, посушливий. Середньорічна температура повітря 11,5°С, Середньомісячна температура повітря липня 24 - 26°С, січня 5-6°С. Тривалість вегетаційного періоду 215 - 220 днів. Головним фактором при одержанні високого врожаю є волога, сума опадів за рік тут 410 мм, гідротермічний коефіцієнт - 0,73. Тривалість вегетаційного періоду і теплозабезпеченість достатня для вирощування районованих культур. Завдяки цьому в господарстві є можливість вирощувати різні сільськогосподарські культури. Провідними культурами у СТОВ «Соціалізм» є зерно пшениці, ячменю та насіння соняшника.

Загальна площа сільськогосподарських угідь господарства становить в 2009 році – 2435 га, із них ріллі – 2418 га, багаторічних насаджень -41га та пасовищ- 33га.

Для вивчення та аналізу розміру СТОВ «Соціалізм»  розглянемо наступну таблицю (табл. 2.2) 

Таблиця 2.1

Показники розміру виробництва в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Соціалізм» Березнегуватського району Миколаївської області