Еколого-ландшафтне проектування багаторічних насаджень

Зміст

Вступ ……………………………………………………………………

Огляд літератури ……………………………………………………….

1. Еколого-ландшафтні вишукування ………………………………..

1. Характеристика об’єкту проектування ……………………………….

2. Вивчення геології, геоморфології та рельєфу. Складання карти стрімкості схилів ………………………………………………………
3. Вивчення кліматичних умов. Складання карти термічних ресурсів …
4. Вивчення грунтів. Складання карти грунтових умов ………………….
5. Складання комплексної екологічної карти ……………………………..
6. Еколого-бонітетний аналіз ………………………………………………

2. Прийняття проектних рішень ………………………………………..
3. Організація і впорядкування території ……………………………..

1. Впорядкування території винограднику ……………………………….

2. Впорядкування території саду ………………………………………….
3. Впорядкування території ягіднику ……………………………………

4. Технологія вирощування і закладання виноградників …………

1. Передпосадибний обробіток грунту ………………………………….

2. Садіння і ремонт ………………………………………………………
3. Догляд за насадженнями …………………………………………….
4. Формування та обрізка ………………………………………………
5. Встановлення шпалери ……………………………………………..
6. Захист насаджень від шкідників і хвороб ……………………………
7. Агротехнічні заходи …………………………………………………

5. Розрахунок кошторису …………………………………………….
6. Перенесення проекту в натуру …………………………………..
7. Авторський нагляд …………………………………………………

Висновок …………………………………………………………….

Список використаної літератури …………………………………

 

Додатки:

1. Комплексна карта
2. Проект впорядкування території винограднику, саду, ягіднику
3. Проект перенесення в натуру

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

В сучасних умовах, коли держава  здійснює відповідну політику, спрямовану на розвиток, захист і створення нових садових господарств різних форм власності, розширення виробництва плодів, ягід і садівного матеріалу для відтворення багаторічних насаджень, особливої уваги заслуговує питання визначення поняття “багаторічні насадження”, з’ясування його основних критеріїв та ознак.

Перший нормативний акт, яким керуються і нині, і який дає визначення багаторічних насаджень, це ГОСТ 26640-85 «Землі. Терміни та визначення», затверджений постановою колишнього Державного комітету зі стандартів від 28.10.1985 за №3453. Згідно пункту 27 ГОСТ 26640-85 багаторічне сільськогосподарське насадження - сільськогосподарське угіддя, що використовується під штучно створені древесні, кущові або трав’янисті багаторічні насадження, призначені для отримання врожаю плодово-ягідної, технічної та лікарської продукції, а також для декоративного оформлення територій. До багаторічних сільськогосподарських насаджень відносяться: сад, виноградник, ягідник, плодовий розплідник, плантації та ін. У пункту 4 ГОСТ 26640-85 під сільськогосподарськими угіддями визначено земельні угіддя, які систематично використовуються для отримання сільськогосподарської продукції. Таким чином, багаторічні насадження - це не окрема група дерев, кущів чи рослин, а земельні угіддя, та/або окрема земельна ділянка, з розміщеними на ній деревами, кущами та іншими рослинами як один цілий об’єкт. Тобто, законодавець тлумачить, що багаторічні насадження - це насамперед земельна ділянка.

Садівництво, ягідництво і  виноградарство України мають міждержавне  значення. Різні райони України спеціалізуються  на вирощуванні різних плодів.

 

 

Огляд літератури

 

Виноградарство і виноробство - це прибуткові і пріоритетні галузі економіки, які не тільки забезпечують потреби населення , але й дають  можливість одержати кошти від експорту продукції. Для ефективного ведення  виноградарства необхідно вивчити  нові підходи в комплексному вивченні екологічних ресурсів, складання  і використання у виноградарстві карт рельєфу , ґрунтового покриву, термічних  ресурсів, а також комплексних  ампелоекологічних карт. (1)

Перші згадки про вимогливість виноградної лози до природних умов зустрічаються в роботах Кабона, Колумелли, Плинія та ін. Основна ідея цих робіт зводиться до того , що виноград треба саджати там, де умови більше всього відповідають вимогам  культури і де якість сорту одержали б найбільший розквіт.

Василь Єгорович Таїров з 1892 року почав видавати щомісячний журнал «Вестник виноделия», на сторінках  якого висвітлювалися наукові основи ведення виноградарства і виноробства. В 1905р. у м. Одесі на суспільних засадах  В.Є. Таїров викриває першу в Росії  і Україні виноробну станцію  російських виноградарів і виноробів.

На сьогоднішній день на території України виділено 23 природно - виноградарських райони ( Реєстр сортів України на 1996 р. ). Виділення цих  районів ґрунтувалося на традиційно-територіальній приналежності виноградарства в  певних адміністративних районах. (7)

При впорядкуванні багаторічних насаджень основною задачею землевпорядників є:

• Вибір ділянок з оптимальними екологічними умовами для проектування і створення на цих землях,в процесі впорядкування території таких умов,які б забезпечували найкращий їх ріст і плодоношення при високопродуктивному використанні МТА та трудових ресурсів для одержання максимального прибутку при мінімальних затратах праці та капіталовкладень.
• Промислове функціонування багаторічних насаджень передбачає їх експлуатацію на десятки років ,а затрати на його створення сягають 100 і більше грн.. на гектар (ціни минулих років),тому помилки допущенні при проектуванні дуже дорогі і не поправимі.
• Питання сучасного стану, перспектив економічного розвитку підприємств агропромислового комплексу України втілені в роботі М.Б. Зубця, де наведенні рекомендації щодо підвищення родючості грунтів, зростання врожайності та отримання сталих валових зборів основних сільськогосподарських культур, в тому числі виноградарства. (5)

При проектуванні багаторічних насаджень велику увагу слід приділяти  таким показникам : гранулометричному  складу, вмісту активних карбонатів і  поживних речовин в метровому  шарі ґрунту. Ці показники в комплексі  з іншими природними умовами визначають умови вибору сорту, оброблення ґрунту, вибору підщепи, силу росту кущів, а  звідси і схему садіння. (3)

Ефективність плодівництва і виноградарства цілком залежить від  відповідності екологічних факторів (природних умов) території, де розміщені  насадження. Кожна культура потребує конкретних природних  умов, за яких можливий найкращий розвиток її генотипу. Тому при проектуванні багаторічних насаджень необхідно перейти  на нові методологічні принципи:

• Вивчення територій, як єдиної комплексної системи;
• Вивчення кількісних показників основних екологічних факторів та їх картографування;
• Вивчення взаємозв’язку вищеназваних факторів для можливості визначення на картограмі однорідних за екологічними умовами ареалів;
• Створення комплексної екологічної картограми – основи для прийняття всіх проектних рішень;
• Проведення еколого-бонітетного аналізу ареалів комплексної екологічної картограми, що дасть можливість найефективніше розмістити багаторічні насадження, а також сільськогосподарські угіддя у відповідності з ресурсними можливостями території. (4)

Рельєф, як один з важливих екологічних факторів проявляє свій вплив на сільськогосподарське виробництво а саме:

- створює фізичну  поверхню, на якій проходять всі  технологічні процеси виробництва. Від вирівнювання цієї поверхні та її стрімкості відносно горизонтальної поверхні залежить спосіб освоєння території (прямолінійний, контурний чи терасування);

- рельєф перерозподіляє  кліматичні ресурси. Абсолютна  та відносна висота являються основними для визначення активних температур. В залежності від рельєфу змінюється гідротермічний коефіцієнт. Сонячна радіація, гідротермічні ресурси, вітровий режим переміщується в просторі в залежності від стрімкості, довжини та експозиції схилів. Це положення попереджує розподіл угідь та специфіку технологій.

-обумовлює характер  структури ґрунтового покриву, створюючи в гірських умовах вертикальну зональність, в умовах розвинутого мезорельєфу вертикальне диференціювання ґрунтового покриву. (2)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Еколого-ландшафтні вишукування

 

1. Характеристика об’єкту проектування

 

Територія проектування знаходиться  на території Великомар’янівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області біля населеного пункту Долинівка. В 9-ти км знаходиться залізнична станція Кантемир, в 25-ти км – районий центр м. Ділгород-Дністровський.

 

2. Вивчення геології, геоморфології та рельєфу. Складання карти стрімкості схилів

 

Рельєф — сукупність нерівностей поверхні суходолу, дна океанів і морів, різноманітних за обрисами, розмірами, походженням, будовою, віком та історією розвитку. Сукупність форм земної поверхні, які знаходяться на різних стадіях розвитку, у складному поєднанні одна з одною й у взаємозв'язку з навколишнім середовищем.

Рельєф є однією з умов розвитку грунтів. Він має дуже важливе  значення в грунтоутворені і розміщенні грунтів на території.

Формування сучасного  рельєфу знаходилось в залежності від коливань південно-західного  крила Причорноморської впадини. Рельєф території представляє собою  широко хвилясте водо роздільне плато, розчленоване декількома неглибокими  балками. Схили до цих балок слабо  пологі, процеси ерозії виражені слабо.

Вся територія обстежування має стрімкість схилів 0-3º. Також  тут розміщені дві балки, які  простягаються в меридіанному напрямку. Схили переважно західні та східні.

 

 

 

3. Вивчення кліматичних умов. Складання карти термічних ресурсів

 

Мікрокліматичні карти є  найкращою формою обслуговування сільськогосподарських  та інших галузей виробництва. Вони дають наочне уявлення про просторову мінливість показників клімату на необмежених  територіях під впливом неоднорідностей  підстильної поверхні.

Мікрокліматичні карти можуть складатися по окремим елементам  клімату і бути комплексними. Мікрокліматичні  карти по показниках, які характеризують умови перезимівлі та теплові  ресурси території, є однією із складових  комплексної екологічної карти  як всебічне наукове обгрунтування  до розміщення багаторічних насаджень.

Територія проектування розміщена  в південній степовій частині  Одеської області и характеризується теплим благополучним для вирощування  різних культур кліматом.

Стійкого сніжного покриву  не має. Середня висота сніжного покриву  длсягає 4-5 см. Періоди з середньодобовою  температурою вище +10 тривають 190 днів. Завдяки вісокій теплозабезпеченності, виноград, плодовоягідні культури нестачі  в теплі за вегетаційний період не відчувають.

Загальний хід зміни температур за рік наступній: в третій декаді лютого (першій декаді березня) наступають позитивні добові температури, але  остані замарозки спостерігаються  ще в останіх числах квітня. В  липні середня температура повітря  досягає +27º, а річний максимум температури +38º.

Всього, в середньому, буває 290 днів з позитивними добовими температурами, а безморозний період триває в  середньому  210 днів. Середній з абсолютних річних мінімумів температури –  мінус 18º.

Найвища температура грунту спостерігається в липні та серпні, найменша – в лютому. В зимовий  період грунт промерзає на глибину 45-50 см.

 

Табл. 1 Характеристика території  за мікрокліматичним районуванням

Умовні позначення	Градуси	Площа
	>-17,5	525,5
	-17,5  -20,0	312,77
	-20,0  -22,5	108,26
	-22,5  -25,0	23,3
	<-25,0	5,19
Всього		975,02

Проаналізувавши таблицю 1 можна  сказати, що найбільшу територію  займає район з температурою до -17,5º, а саме 525,5 га. Найменшу площу займає район з температурою менше -25,0º - 5,19га.

 

4. Вивчення грунтів. Складання карти грунтових умов

 

Самим варіабельним і важкодосліджуваним фактором екологічних умов для вирощування  сільськогосподарських культур  є грунтовий покрив.

Грунтові карти виконуються  на основі генетичної класифікації грунтів, але властивості типів та підтипів грунтів не завжди відповідають оптимуму порід або сортів. Тому при проектуванні багаторічних насаджень увагу слід приділити виноградо- і садоважливим властивостям: гранулометричному складу; кількості поживних речовин (гумусу); наявності активних карбонатів. Крім цього, грунти з несприятливими властивостями (засолені, заболочені, змиті та ін.) або виключають, або меліорують.

Відповідно до аргогрунтовому районуванню Одеської області територія  Долинівської сільської ради відноситься  до південного Придунайського степу  Б-Дністровського підрайону, Придунайсько-Причорноморському  аргрогрунтовому району.

Територія проектування знаходиться  в південній частині Степу  Південного. В степовій зоні відчувається дефіцит вологи і зменшується  глибина промочування грунтів, внаслідок  чого поступово посилюється зрідженість  рослинного покриву, зменшується глибина  проникнення кореневих систем в грунт, процес накопичення гумусу стає менш інтенсивним, а вуглекислий кальцій виноситься на меншу глибину.

Чорноземи південні – зональні чорноземи характерні для південних  сухих типчаково-ковилових степів. Поширені на рівнинах ті слабо пологих  схилах. Грунтовий профіль – 60-70 см. Некарбонатні грунти скипають з  поверхні глибше 30 см. Гумусу на глибині 0-20 см. міститься 4,0-4,10%, на глибині 70-80 см – 0,89%. В шарі 0-20 см гігроскопічна  волога складає 5,00-4,54%.

Агровиробничі групи грунтів  є основною формою агрономічномічної  інтерпретації. Головними критеріями, за якими грунти об’єднані в агрогрупи, є: приналежність грунтів до однієї грунтово-кліматичної зони, генетична  близькість грунтів, однорідність грунтових  контурів, ступінь прояву негативних ознак, рівень родючості грунтів.

На території проектування виділені наступні агровиробничі групи  грунтів:

• 71е – Чорноземи південні важко суглинисті;
• 74е – Чорноземи південні слабо змиті важко суглинисті;
• 209е – Чорноземи намиті важко суглинисті.

71 агрогрупа сформувалась на лесах, володіє природною родючістю, сприятливими фізичними властивостями.

Грунти структурні, в гумусовому горизонті зернисті, в перехідному  грудкувато-зернисті. При умові утримання  їх постійно в пухкому стані в  них створюються значні запаси грунтової  вологи, доступної для рослин. Грунти даної агрогрупи містять велику кількість гумусу з поверхні (4,24-4,10%).

Грунти даної агрогрупи  придатні під всі рекомендуємі для  даної зони сільськогосподарські культури та багаторічні насадження. Необхідною умовою для збереження та підвищення родючості є застосування раціональної агротехніки в системі сівозмін, яка забезпечує накопичення та збереження вологи і живильних речовин.

74 агрогрупа. Вміст гумусу з поверхні – 3,42-3,02%. Основні міроприємства, які слугують підвищенню родючості, повині бути направлені на накопичення і збереження вологи. Важлива роль в системі таких міроприємств належить поглибленню орного горизонту.

209 агрогрупа має високу природну родючість у зв’язку з високою забезпеченістю гумусом (3,63% з поверхні) та поживними речовинами. Добре оструктурені на значну глибину. Володіють сприятливими умовами зволоження. Їх обробіток не передбачає ніяких особливостей. Придатні під будь-які культури.

Розрахуємо запаси гумусу для агрогрупи 71е:

ЗГ=((4,04+3,93+2,33+0,99)/3)*1,3*100=366,92 (т/га)

Табл. 2  Легенда грунтового покриву території

№ п/п	Умовний знак	Шифр агрогрупи	Назва грунту	Площа, га
1		71е	Чорноземи південні важкосуглинкові	808,60
2		74е	Чорноземи південні мало змиті  важкосуглинкові	151,94
3		209е	Чорноземи намиті важкосуглинкові	14,48
	Всього			975,02

З таблиці 1 видно, що найбільшу  площу займає агрогрупа 71е , а саме 808,60 га.

Табл. 3  Легенда картограми грунтового покриву

Умовні знаки	Вміст активних карбонатів	Запаси гумусу в метровому шарі, т/га
	4,1-10,0%	>300
		200-300

 

Табл. 4 Умовні знаки гранулометричного складу грунтів

Умовний знак	Гранулометричний знак
	Важкий суглинок

 

 

5. Складання комплексної екологічної карти

 

Комплексне екологічне картографування  – розділення територій за комплексом екологічних факторів вирощування.

Територія господарства розглядається  як складна комплексна ампело-біогеосистема, до складу якої входить множина елементарних факторів та безліч їх показників. Основним для наших умов визнані мікрокліматичні, геоморфологічні і грунтові фактори.

Комплексні екологічні картограми складають методом картографічного  синтезу із однофакторних карт мікроклімату, грунтового покриву та геоморфології. Шляхом фокусування вищеназваних карт, виділяють ареали екологічних типів  земель (екотопи), однорідні за основними  властивостями природних умов вирощування  багаторічних насаджень.

Параметри (градації) факторів:

1. Термічні:  морозонебезпека, теплозабезпеченість.
2. Грунтові: гранулометричний склад, вміст активних карбонат, гумус.
3. Геоморфологічні положення за рельєфом: абсолютні та відносні висоти, експозиція та стрімкість схилу.

В процесі виділення екотопів проходить і певна переоцінка факторів залежно від їх лімітуючи  значень. Так, наприклад, якщо грунти придатні під виноград за своїми властивостями, розміщені в долинах та болках, де найбільш морозонебезпечні території, то розміщувати тут виноградники не допустимо. Основою для складання  комплексної ампелоекологічної  картограми можуть бути картограми термічних  ресурсів або картограми грунтового покриву. На картограму,що її взяли  за основу, наносяться дві інші з  їх контурами та умовними позначеннями. Виконують узгодження контурів та їх уточнення, нумерують, визначають площу  і складають легенду картограми.

Таким чином, комплексних  підхід в оцінці екологічних ресурсів дозволяє виділити на картограмі контури, які відображають ділянки однорідні за геоморфологічною будовою, грунтовим покривом та мікрокліматичними умовами. Ці екотопи є однорідними за екологічними умовами для вирощування на певних сортах підщепи, одного або декількох сортів багаторічних насаджень з застосуванням однакових методів освоєння території, однакової системи агротехніки, меліорації та захисту рослин від шкідників і хвороб, спеціалізацію господарства.

При накладанні однофакторних  картограм було визначено 9 екологічних  типів земель:

1.          -17,5 і вище       71е        1, 14
2.          -17,5 і вище       74е        2
3.           -17,5  -20,0       71е         3, 13 15
4. -17,5  -20,0       74е         4, 12, 16
5.           -20,0   -22,5      74е         5, 10, 17
6. -22,5  -25,0       74е         6, 9
7. -22,5  -25,0       209е       7, 18
8. -25,0 і нижче    209е       8
9. -22,5  -25,0        71е        11, 19

 

6. Еколого-бонітетний аналіз

 

Еколого-бонітетний аналіз проводиться  по кожному з ареалів комплексної  екологічної картограми, по кліматичних  ярусах –25,0; –22,5; –20,0; –17,5, що діляться діапазоном –2,5 °С. Проводиться оцінка середньозважених балів бонітету ґрунтів, які входять до комплексної ампелоекологічної картограми.. Найвищий бал дасть можливість рекомендувати використання цього ареалу. Для цього кожний із ареалів, придатний за екологічними умовами, оцінюється послідовно за бонітетними шкалами по врожайності.

Вибрані ареали, як найбільш ефективні  під багаторічні насадження, розглядаються  з позицій властивостей ґрунтів  для вибору підщепи, сорту, спеціалізації  і використання продукції.

По виділеним ареалам комплексної  екологічної картограми проводимо  еколого-економічний аналіз території  шляхом послідовної оцінки земель за ефективністю використання їх під основні  сільськогосподарські угіддя. Цю оцінку можливо здійснити за допомогою  балів бонітету ґрунтів. Для цього  кожний з ареалів, придатний за екологічними умовами оцінюється послідовно за бонітетними  шкалами по врожайності наступних  культур: рілля, сад, виноградник. Порівняння цих оцінок дає можливість вибрати найбільш ефективний варіант використання кожного ареалу.

Порівняння цих оцінок дає можливість вибрати найбільш оптимальний варіант  використання кожного ареалу. Дані бонітетів вносяться у таблицю

Середньозважений бал бонітету визначили за формулою :

Б =( Б1 * S1 + Б2 * S2 +…Бn*Sn) / Sзаг.

Таблиця 5  Еколого-бонітетний аналіз

t	№ тт. знак еко. типу	Площа екотипу,га	№ тт. назва грунту	Площа грунту, га	Бонітет за врожайністю					рекомендації
					виноград		рілля	сад
					Техн.	Стол.		Зерн.	Кіст.
-17,5 і вище	І	510,42	71е	510,42	92	89	45	42	45	Техн.
-17,5 і вище	ІІ	8,60	74е	8,60	93	107	60	54	54	Стол.
-17,5 -20,0	ІІІ	286,36	71е	286,36	92	89	45	42	45	Тен.
-17,5 -20,0	IV	25,91	74	25,91	93	107	60	54	54	Стол.
-20,0 -22,5	V	96,08	74е	96,08	93	107	60	54	54	Стол.
-22,5 -25,0	VI	17,41	74е	17,41	93	107	60	54	54	Стол.
-22,5 -25,0	ІX	11,98	71е	11,98	92	89	45	42	45	Техн.

В даній роботі була обрана ділянка на якій буде доцільно проектувати  технічний сорт винограду та кісточковий  сад.

 

 

2. Прийняття проектних рішень

 

Для закладання промислових насаджень  використовують лише сорти винограду, які пройшли державне випробування, внесені до реєстру рослин України і допущені до використання або визнані перспективними для природного району, де знаходиться ділянка. Такий добір сортів до певної міри гарантує, що за біологічними властивостями - часом достигання ягід, тривалістю періоду вегетації, потребою в теплі і стійкістю проти низьких температур зимового періоду - вони будуть найповніше відповідати екологічним умовам зони їх використання. Правильне вирішення питання добору та розміщення сортів - це найефективніше використання конкретних умов виділеної під виноградник ділянки для одержання високих і високоякісних урожаїв винограду. Основою для формування сортименту виноградних насаджень господарства, ділянки, яка проектується є :