Ерусалим

ЗМІСТ

1.Вступ.

Розділ 1. Єрусалим –  древнє місто.

1. Єрусалим у стародавні часи.
2. Великі люди в історії Єрусалиму.

Розділ 2. Релігійні історичні пам’ятки Єрусалиму.

Розділ 3. Сучасні визначні місця у Єрусалимі, які приваблюють туристів з усього світу. 

2. Висновки.

3. Список використаних  джерел. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

         Актуальність роботи полягає у тому, щоб донести до людей всю цікавість, величність  та древність міста Єрусалим. В наші часи більшість людей не цікавить історія древніх міст, тому, в своїй роботі я хотів би щоб люди дізналися про Єрусалим більше, про його історію, визначні пам’ятки та чудові місця сьогодення.

       Метою мого дослідження є висвітлення історії Єрусалиму, його пам’яток, імен та вчинків людей, які відіграли важливу роль у формуванні Єрусалиму.

           Завданням дослідження є:

• Дослідити Єрусалим у минулому.
• Описати великих діячів історії Єрусалиму.
• Охарактеризувати релігійні пам’ятки та події у Єрусалимі.
• Охарактеризувати культуру, живопис, архітектуру древньго Єрусалиму.

Об’єктом  дослідження є: історія Єрусалиму.

      Предметом дослідження є: дослідження історичних пам’яток Єрусалиму, та видатних діячів історії Єрусалиму.

       Курсова робота за своєю структурою містить: вступ, два розділи, висновки та список використаних джерел.

       У своєму дослідженні я використав такі методи: моделювання, узагальнення, класифікація.

     У першому розділі  розкриті головні етапи формування Єрусалиму, завоювання його, та врешті решт здобуття незалежності. Також у розділі йдеться про видатних в історії міста людей, які так чи інакше вплинули на його історію, та відомі до сих пір.

     У другому розділі я описую історичні релігійні місця, які мешканці Єрусалиму вважають святими.

     У третьому розділі міститься інформація про місця в Єрусалимі, які відвідують туристи з усього світу, та які жителі міста хочуть щоб побачив кожен. 
 

Розділ 1. Єрусалим – древнє місто.

1. Єрусалим у стародавні часи

     Єрусалим  є одним з найдревніших міст сучасності. Існує багато записів про його минуле, та саме завдяки ним ми можемо насолоджуватись фактами з минулого цього чудового міста. Є докази того, що Єрусалим почав зароджуватись дуже - дуже давно.

     Аналіз  кераміки свідчить про те, що місто  Давида, яке лежало в межах сучасного  Єрусалима, було місцем проживання людей  ще в мідну добу, тобто приблизно 6 тис років тому. Існують докази постійного поселення часів ранньої бронзової доби. Першими письмовими згадками про місто є, мабуть, єгипетські ієратичні тексти 19 ст. до Христа, в яких серед ворогів фараона називається місто Рошламем або Рошрамен та листи з амарнського архіву. Деякі археологи, зокрема Кетлін Кеньйон, вважають, що Єрусалим був заснований північно-західними семітськими племенами приблизно в 26 столітті до Христа. За єврейськими переказами місто було засноване предками Авраама Симом та Ебером.

            У Біблії Єрусалим (Салем) уперше згадується за правління Мелхіседека, союзника Авраама, якого вважають Симом із переказів. Пізніше, в часи Ісуса Навина Єрусалим лежав на території Веніамінового коліна та євусеїв, поки його не підкорив і не зробив своєю столицею Ізріїльського царства цар Давид. Недавні розкопки великої кам'яної будови і поряд із нею деякі археологи вважають залишками палацу царя Давида, що було б підтвердженням оповіді з Біблії.

           Єврейські релігійні тексти стверджують, що цар Давид правив до 970 року. Його спадкоємець, син Соломон, побудував священний храм на горі Морія, відомий також як Храм Соломона й Перший Храм. У Храмі зберігався Ковчег Заповіту, скринька, в якій зберігалися таблички із заповідями божими. Понад 400 років до вавилонського завоювання у 587 році Єрусалим був політичною столицею об'єднаного царства Ізраїль, а пізніше Юдейського царства. Впродовж цього періоду, який називають періодом Першого Храму, Храм був релігійним центром ізраїльтян.

           Коли в 722 році Ассирія завоювала царство Ізраїль, Єрусалим зміцнився завдяки припливу біженців із півночі. Період Першого Храму завершився приблизно в 586 році до Христа, коли вавилоняни завоювали Юдею разом із Єрусалимом і зруйнували Перший Храм. У 538 до Р.Х., через півстоліття після вавилонського завоювання, перський цар Кир Великий запросив євреїв повернутися до Юдеї й відбудувати Храм[36]. Спорудження Другого Храму завершилося у 516 році до Христа за правління Дарія I, через 70 років після зруйнування Першого Храму. У 445 році указ царя Артаксеркса I дозволив відбудову міських мурів. Роль Єрусалима як столиці Юдеї та центру єврейської релігії відновилася.

               Коли Олександр Македонський підкорив собі перську державу Ахеменідів, Єрусалим і вся Юдея потрапила в сферу впливу македонців, а після смерті Олександра опинилася в руках Птоломеїв, першим із яких був Птолемей I Сотер. У 198 році до Христа Птоломей V втратив Єрусалим та Юдею, і вони перейшли до держави Селевкідів. Спроби Селевкідів еллінізувати місто призвели до успішного повстання Маккавеїв у 168 до Христа. Повстання очолили первосвященик Маттатій та п'ять його синів. Як наслідок у -152 утворилося царство Хасмонеїв із столицею в Єрусалимі. Воно проіснувало до захоплення Єрусалима Римом у -63, за Помпея Великого.

             Римляни, при імперії, встановили маріонеткову державу на чолі з Іродом I, який розбудовував і прикрашав місто, побудував мури, вежі й палаци, розбудував Храмову гору. За Ірода забудова Храмової гори зросла вдвічі. Незабаром після смерті Ірода, в 6 році, Юдея опинилася під прямим правлінням Риму як провінція Іудея, хоча Іродові спадкоємці залишалися маріонетковими царями сусідніх територій до 96 року.

           Незадоволеність євреїв римським правлінням призвела до повстання, яке було придушене римлянами підчас Іудейської війни. Захопивши Єрусалим у 70 році, римляни зруйнували Другий Храм. Єрусалим знову на кілька років став столицею Юдеї підчас повстання Бар-Кохби 132 року. У 135 римляни придушили повстання. Імператор Адріан побудував на руїнах Єрусалима римське місто Елія-Капітоліна і заборонив євреям входити в нього. Усю провінцію Іудею Андріан перейменував у Сирію Палестину. Заборона на вхід євреїв до Єрусалима діяла до 4 століття.

           Єрусалим залишався в руках спочатку Риму, а потім Візантії впродовж 5 століть після повстання Бар -Кохби. Римський імператор Костянтин Великий спорудив у місті християнські храми, такі як Храм Гробу Господнього і повернув йому назву Єрусалим.

Пік Єрусалиму за розміром і населенням припав на кінець періоду Другого Храму. Тоді місто  займало понад два квадратних кілометри і налічувало 200 тис. мешканців.

         Візантійська імперія зберігала контроль над Єрусалимом впродовж кількох століть після розпаду Римської імперії, але на початку 7 століття Єрусалим потрапив у руки персів держави Сасанідів, хоча Візантія швидко повернула його собі. Перси захопили Єрусалим у 614 при допомозі навколишнього єврейського населення, якому остогиділи візантійці[48], після 21-денної облоги. Візантійські хроніки розповідають, що перси та євреї вирізали десятки тисяч християн. Після 15-річної перської окупації візантійський імператор Іраклій відвоював його в 629. 

2.2 Великі люди в  історії Єрусалиму

     Приблизно тисячу років тому поблизу монастиря  бенедиктинців в Везель народилася дитина, яку охрестили ім’ям Йоганн. Історія його життя протягом століть була відома лише присвяченим, які з покоління в покоління передавали писання людини, що стала ченцем. Це дозволило їм уникнути деяких нещасть, завдяки чому книга пророцтв – частіше згадується деякими присвяченими з XIV століття як «таємні протоколи» – знову виникла з небуття, і ім’я Йоганна з Єрусалиму стало передаватися з вуст у вуста.

 У цьому відношенні  він схожий на Нострадамуса, астролога  з Провансу, який, як вважають  деякі вчені, теж належав до  присвяченим. Те, що Нострадамус  знав про Йоганна з Єрусалиму,  і його прогнози, напевно не  є випадковістю. Тільки сліпі  і недалекоглядні люди, які не  вміють пояснити вищу закономірність  подій, можуть стверджувати зворотне.

 Представляється,  що справжнє відкриття «таємних  протоколів», пояснює  таємничу  необхідність, яка визначає порядок  речей, які по-справжньому ще  не відбулися … 2000 рік –  це поріг, який переступив Йоганн  з Єрусалиму: його пророцтва  відносяться до захоплюючого  і неспокійного XXI століття, яке можна  умовно порівняти з XI століттям.

Йоганн з Єрусалиму  належав до тих людей, яким було дано дар пізнання істинної суті речей  і які вміли переходити межі часу, щоб дослідити майбутнє або минуле. Рукопис  XIV століття, який довгий час  перебував  в Тройце-Сергієвій лаврі у Сергієвому Посаді, – напевно, перший, в якому пророцтва називаються «таємними протоколами», – у двадцяти рядках дає неясний портрет Йоганна з Єрусалиму. Про його зовнішність нічого не говориться. Йоганн згадується як «найсміливіший серед сміливих» і як «святий серед святих». Там говориться, що він «може читати і слухати небо» і що «він був око і вухо, якими бачать і чують сили Божі».

 Таким чином,  Йоганн з Єрусалиму був посередником  … Погляд його виявляв прихований  устрій світу, риси, які вели  від тимчасової точки в минулому  або сьогоденні в майбутнє  і складалися в карту третього  тисячоліття.

 Йоганн ріс  в Бургундії, де розташовувалися  величезні монастирі. Те, що він  був селянським сином, малоймовірно. Подробиці про дитячі роки  Йоганна з Єрусалиму невідомі. Якщо він і писав про них,  то ці тексти втрачені. Можливо,  вони чекають свого часу, відповідного  моменту для появи на світ, приховані до пори до часу  в монастирі на горі Атос, де-небудь в скельній печері або в затишному куточку грота.

 Ймовірно, батьки  Йоганна здійснювали паломництво  в монастир Сантьяго-де-Компостелла. Доля призначила так, що Йоганн народився поруч з Везель. Згодом він майже весь час проводив у монастирі бенедектинців, який, як вважалося, володів мощами Святої Марії Магдалини.

 У всякому разі, везельскі  бенедиктинці  вважали його своїм, а в одній з їх рукописів йде мова про «Йоганне з Єрусалиму, сина монастиря, дитя Бургундії, воїна Христового на Святій землі». Однак після XIV століття його ім’я, яке до тих пір регулярно згадувалося, ніде більше не з’являлося, крім рукописі, знайденої в Сергієвому Посаді. У ній використовується вираз «таємні протоколи».

       Створюється враження, що небезпечно  було посилатися на Йоганна  з Єрусалиму, і його писання.  Очевидно, що Йоганн з Єрусалиму  був одним із засновників ордену  тамплієрів (храмовників). Відомо також,  що влада лицарів цього ордена  до початку XIV століття настільки  посилилася, що вони піддалися  переслідуванню французького короля  Філіпа Красивого. Тому-то й  було небезпечно згадувати ім’я  Йоганна з Єрусалиму. Як стверджують  багато хроніків, він був сьомим з восьми лицарів, які об’єдналися в 1119 році навколо Гуго з Пайена з провінції Шампань, щоб заснувати орден тамплієрів.

 Йоганн з Єрусалиму  помер незабаром після цієї  події, ймовірно, в 1119 або 1120 році. У хроніці говориться про це: «Його закликав Господь, коли він двічі був відзначений цифрою печаті». З цього можна зробити висновок, що йому до того часу було 77 років. Цифра 7, сьома печатка, символічне число, якому присвячені приписують таке велике значення, цілком чітко визначила долю Йоганна з Єрусалиму. Якщо виходити з того, що він помер у 1119 році, значить, він народився в 1042 році, в першій половині XI сторіччя. У ту епоху всі прогнози були пов’язані з фатальною датою – 1000 роком, навіть якщо вона не була зафіксована з абсолютною точністю, з якою сьогодні ведеться літочислення.

 Оскільки «найсміливіший  серед сміливих» брав участь  у захопленні Єрусалиму в 1099 році, він якийсь час прожив  у місті Христа. У цей період  він і склав книгу пророцтв.

 Рукопис, знайдений  у Сергієвому Посаді, повідомляє, що Йоганн з Єрусалиму часто  ходив у пустелю, щоб розмірковувати, молитися і медитувати. «Він був там, де небо зустрічається з землею». Напевно, цими словами описується екстаз, який переживають присвячені, коли, лежачи на землі, вони беруть на себе енергію Місяця, зірок та Землі. Вони стають частиною земної кори, і Земля повідомляє їм свої потужні енергетичні потоки. Вони занурюються в небо, і зорі пронизують їх своїм сяйвом. Саме там, де «небо зустрічається з землею», вони, як посередники, як істоти з двома обличчями, як Янус, рівним чином звернені до небесного і матеріального.

 «Йоганн з Єрусалиму,  – свідчить рукопис, – знав  тіло Людини, Землі і Неба, він  міг слідувати стежками, що ведуть  до таємниць цих світів».

 Йоганн був  лікарем і одночасно астрологом  чи астрономом. І в цьому відношенні  він є попередником Нострадамуса  – той теж лікував людей  і спостерігав за небесними  тілами. Йоганн входить в ряд  великих присвячених, мудреців  та ворожбитів давнини, які  ще не розділили дух і розум,  як сьогодні роблять це люди, штучно розділяють такі поняття,  як інтуїція, пророцтво, пророкування, знання і пізнання.

       У Єрусалимі чернець і воїн, пустельний самітник, мислитель  і присвячений при зустрічах  з іудейськими рабинами, мусульманськими  мудрецями і іншими присвяченими  міг дізнатися багато чого  з потаємного … Там він міг  познайомитися з езотеричною  філософією греків і іудейською  каббалою, таїнством алгебри і прихованим значенням цифр.

 Він читав святі  книги і під час свого відлюдництва  в пустелі, по всій вірогідності, встановив контакт із гностичними  сектами, окремі з яких у  рамках культу святих пройшли  обряд таїнства Пізнання. Вони  існували ще до Христа.

 Єрусалим є  одним з символічних центрів  всесвіту. У ньому поєднуються  спіритичні сили, знаходиться величезне  скупчення руїн великих храмів, могил присвячених; в цьому  стародавньому місті беруть початок  релігії світу, а сховища святих  текстів є джерелами сильної  енергетики.

 Тут Йоганн  не міг зробити жодного кроку  без того, щоб не виявити сліди  своїх попередників, які вели  до місць жертв і мук, медитації  і святих місцях. Під зоряним  небозводом Сходу, в цьому центрі  Пізнання, де люди осягали пророцтва і закони, Йогану з Єрусалиму відкривалися майбутні часи. Його книга пророцтв – справжні «таємні протоколи», щоденники, в яких він записував знання, отримане в той час, коли він відкривався неземним силам і ритмам часу.

 Зрозуміло, що  всі ті, хто протягом століть  читав цю книгу пророцтв або  тільки доторкнувся до неї,  зазнали благоговійний жах, відчуваючи, що перед ними розверзається  прірва. І вони не приховували  цього, коли передавали книгу  з рук в руки. Люди були не  здатні зруйнувати усталений  порядок передачі знань – це  було б блюзнірством. Більшість  з них думали – і деякі  писали про це, – що «таємні  протоколи», якщо проб’є їхній  час, раптово з’являться самі  собою. І ось це сталося.

       З великою часткою ймовірності  можна стверджувати, що Йоганн  з Єрусалиму – як присвячений  і духовна людина, пером якого  «керували» бачення з майбутнього  і власна інтуїція, – склав  свою книгу пророцтв в Єрусалимі  незадовго до смерті.

 Коли він разом  з лицарями-хрестоносцями підходив  до стін Святого міста, то  був уже старим чоловіком. Якщо  взяти до уваги факт, що народився  він в 1042 році, то йому було  сімдесят п’ять. У XI столітті  лицар такого поважного віку  – випадок незвичний. Як старий  Майстер він незмінно користувався  авторитетом і повагою.

 У рукописах  монахів з Везеля про нього йде мова як про одного із старійшин абатства. Протягом життя Йоганн кілька разів був змушений покидати монастир – факти його поїздок зафіксовано, – щоб йти в Сантьяго-де-Компостелла. Деякі дослідники дотримуються думки, що Йоганн дійшов до Рима і кілька місяців, а може і років, провів там. Інші ж вважають, що він жив у Візантії і там приєднався до колон хрестоносців. Про його перебування у Візантії немає достовірних відомостей, але цілком імовірно, що він все-таки жив там якийсь час. У Візантії він міг почати своє навчання, познайомитися, вивчаючи грецьку мову, з текстами античних філософів і письменників. Вважається, що він виходив і об’їздив всю Візантійську імперію і Середню Азію. Чи так це насправді? У всякому разі, йому були відомі всі таємниці свідомості і медитації, які принесли хрестоносці до Єрусалиму у 1099 році.

 І все ж Великим  присвяченим і астрологом (хоча  сьогодні при цьому слові багато  морщаться) він став тільки  в Святому місті.

 З 1117 по 1119 він  пише в Єрусалимі книгу пророцтв  і, як раз в ці роки, бере  участь у створенні ордена  тамплієрів. Ці дві події тісно  пов’язані між собою.

 Метою заснування  ордена тамплієрів, моральним натхненником  і провидцем якого він став, було: «піску» протиставити силу  Армії Віри. Білу накидку лицарі  ордена перейняли від ченців  Сіто, монастиря-обителі ордена цістерціанців (бернардинів), який влаштувався в Бургундії і з якого вийшов і сам Йоганн з Єрусалиму. Відомо, що Бернар Клервоський, святий Бернар, сконцентрувавши весь свій вплив на ордені цістерціанців, підтримав на I Латеранському Соборі 1123 тамплієрів. До того часу Йоганна з Єрусалима не було на світі вже десяток років, і книга пророцтв була відома тільки небагатьом людям.

 Припускають,  що Йоганн з Єрусалиму шість  разів переписував рукопис сам  або віддавав її на листування. Тому повинні існувати сім  екземплярів (списків) книги пророцтв (тут знову з’являється символічна  цифра «сім»).

 Три примірники  тексту він довірив Великому  майстру ордена тамплієрів, Гуго з Пайена, і той обіцяв передати їх Бернару Клервоський. Інші чотири примірники Йоганн залишив у себе, ймовірно, щоб передати їх тим майстрам пізнання, які дали йому ключі до таїнств майбутнього.

 Дослідити шляхи,  якими пройшли ці сім екземплярів  книги пророцтв до сьогоднішнього  дня, значить розповісти історію  світу за тисячу років. Зробити  це не просто, так як рукописи  Йоганна з Єрусалиму іноді  зникали з поля зору на цілі  століття, перш ніж знову раптово  з’явитися в абсолютно інших  місцях і у нових власників.  Перш ніж розповісти про те, якими шляхами книга, яка публікується  тільки тепер, дійшла до нас,  слід коротко згадати про інші  примірники, бо кожен з них  має абсолютно особливу і чудову  долю.

                  Також однією з найяскравіших  постатей в історії Єрусалиму  є Давид, один з найвідоміших персонажів Біблії, другий цар давнього Ізраїлю, правнук Боаза та Рут. Давид був наймолодшим з вісьмох синів Єссея, народився у місті Віфлеємі біля 1085 року до н. е. Увійшов у історію як Цар, автор псалмів, пророк та Месія. За переказами Давид мав світле волосся, гарне обличчя та не дуже високий зріст, вмів приємно грати на музичних інструментах. Вперше згадується як молодий пастушок, котрий майже випадково попадає на війну з філістимлянами та долає велетня супротивників Голіафа, чим рятує своїх родичів-ізраїльтян. Останній суддя Ізраїлю та пророк Самуїл помазує Давида на трон Царя Ізраїлю замість втратившого Боже благовоління Саула. Давид привів народ Ізраїлю до багатьох перемог у війнах за незалежність та вплив серед сусідніх держав та народів, але більше він відомий своїми надхненними віршами-псалмами, що досі використовуються християнами та юдеями, як взірець віри та молитви. Сином Давида та одної з його жінок Вірсавії був відомий своєю мудрістю цар Соломон. Багатьма вченими Давид розглядається як прообраз майбутнього Месії Ісуса Христа. Сам Ісус часто згадує Давида та цитує його псалми у Новому Заповіті. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2. Релігійні історичні  пам’ятки Єрусалиму.

     Єрусалим  відомий багатьма визначними місцями  не менш ніж своєю історією. Одним  з таких релігійних місць, безперечно є Сім воріт Старого Міста. Вони мають наступні назви: Сміттєві ворота, ворота Сионськие, Яффськие коміра, Нові ворота, Дамаські ворота – найбільші, ведучі до Східного Єрусалиму, Йорданські ворота, Ворота св. Стефана (або Левові) на Віа Долороса. Золоті ворота, обернені убік Елеонськой гори, залишаються закритими вже з 1530 р. Говорять, що саме через ці ворота Месія знов коли-небудь вступить в це місто. Яффськие коміра служать сегодня головним входом в Старе Місто з боку Західного Єрусалиму, прямо навпроти знаходиться знаменита Цитадель, або замок Давіда, побудована Іродом. Він назвав три башти цього замку іменами своєї дружини Маріам, свого брата Фаесала і свого друга Гиппікуса. Це одночасно і музей пів відкритим піднебінням, і базар, і цілий розсип святих місць. Сюди щорік стікається до мільйона відвідувачів. У Старому місті є Єврейський, Християнський, Вірменський і мусульманський квартали. Ми ознайомимося кожним з них.

     Також не залишить без уваги жодного  християнина Дорога скорботи. Вона починається біля Воріт св. Стефана, які знаходяться вже в Мусульманському Кварталі. Це дорога, по якій Ісус Христос пройшов, несучи свій хрест, від будинку Пілата ка Голгофи. Події скорботної дороги відмічені 14 зупинками, дев'ять з них вказані в Євангеліях, а п'ять відносяться до віддань. Перші дві знаходяться у фортеці «Антонія», сім на вулицях і останні п'ять в Храмі Труни Господня.

       Початок Хресної дороги, місце, де Ісус був засуджений, укрито у дворі мусульманської школи Умарійя для хлопчиків.

     Друга зупинка, місце, де Ісус отримав свій Хрест, знаходиться в каплиці  Засудження і Церкви того, що Батожить. Тут батожили Ісуса, тут увінчали його терновим вінцем. У церкві Сестер Сионових, що знаходиться неподалеку, є величезне підземне приміщення, в якому, по відданнях, Понтій Пілат судив Ісуса.

     Третя зупинка, де Ісус впав, несучи свій хрест, відмічений колонною в стіні на вулиці Аль - Вад.

     Відразу ж за нею слідує Четверта зупинка, де Ісус зустрів Марію. Тут знаходиться  вірменська католицька церква Богоматері - великомучениці, з підземною каплицею, прикрашеною цікавою візантійською мозаїкою.

     П'ята  зупинка знаходиться на стику  вулиці аль - Вад і Дороги скорботи. Це саме те місце, де Симон Кирінеянін допоміг Ісусові нести Хрест.

     Шоста зупинка біля Будинку св. Вероникі, де ця Свята утерла обличчя Ісуса своїм покривалом.

     В місці, де знаменитий арабський базар Судо Хан ез - Зєїд пересікає Дорогу скорботи, знаходиться Сьома зупинка, де Ісус знов впав, тут же були Судні ворота, через які Ісуса вивели з міста до місця розп'яття і вирок був вивішений на загальний огляд. Далі дорога обривається, оскільки забудована будівлями. Проте Церква Труни Господня і останні зупинки зовсім недалеко.

     Восьма  зупинка знаходиться в православної для Греко каплиці св. Харлампа, місця, де Ісус звернувся до жінок із словами: "Плачте не про мене, але про Єрусалим!"

     Стовпом в ефіопської коптської церкви відмічена  Дев'ята зупинка, де Ісус спіткнувся втретє.

     Останні зупинки знаходяться в межах  церкви Труни Господня. Зараз церкву ділять між собою декілька християнських  общин, в кожної в ній є свої межі. У перший момент слабо освітлена  церква справляє пригноблююче враження, але все таки вона володіє своєю  особливою величчю. Рівні справа, відразу як входиш в Храм, ведуть вгору до голгофи, місці, де відбулося  распятіє Христа.

     Десята  зупинка, де з Ісуса зняли одяг, відмічена на мозаїці підлоги. Три  подальші зупинки знаходяться в  латинського і грецького вівтарів. Вони відзначають місце, де Ісуса  прибили цвяхами до Хреста, місце, де встановили Хрест, і де його тіло зняли з Хреста.

     Чотирнадцята  зупинка – це сама Труна Господня. Вона розташована під головною ротондою церкви. Усередині Труни Господня знаходиться каплиця Ангела; камінь, дивним чином відвалений від входу  в гробницю – каплиця, усередині  якої, – місце поховання; і Гробниця Іосифа Арімафейського, що примикає сюди ж. Довкола Церкви Труни Господня коштують церкви, мало не всіх християнських конфесій.

     Також достойним релігійним місцем є Мечеть Єрусалиму Аль – Акса. Вона була збудована сином Маліка халіфом Абдуллой Валідом в 705-715 рр. Мечеть служить як будинок молитви, має більш функціональну архітектуру і прикрашена прекрасною візантійською мозаїкою. На горі Храмової також знаходиться Мечеть Ланцюга, виглядає вона, як зменшена копія Мечеті Скеля. Існує легенда, по якій цар Соломон велів повісити тут ланцюги: якщо до неї торкався клятво відступник, його вбивала блискавка.

       Ісламський музей, що примикає  до Аль, - Аксе, має цікаві експонати, що відображають життя мусульман в Єрусалимі впродовж століть. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 3. Сучасні визначні місця у Єрусалимі, які приваблюють  туристів з усього світу.

     Єрусалим  відомий також розмаїттям архітектурних, культурних, та пам’яток живопису.

     Слід  почати з того, що в місті міститься  незчисленна кількість музеїв, найвідоміші  з яких Музей країн Біблії, Вірменський музей, Музей бедуїнського побуту, Музей ісламського мистецтва, Музей музичних інструментів, Музей Мандельбаума, Військовий музєєй Латрун, будинок-музей Тихо, Музей природних наук, Археологічний музей Уолі, Музей старого ішува (єврейської общини), Музей "Останній день", Музей податків, Музей сторожового поста в будинку Туржемана, Музей фунікулера, Музей-студія ремесел старовини, Музей в'язнів підпілля Музей Ізраїлю і Храм Книги, в якому знаходяться знамениті "рукописи Мертвого моря", що вважаються якнайдавнішою єврейською Біблією.

     На  горбі Пам'яті Єрусалиму, розташувався найсумніший музей Ізраїлю - "Отрута Вашому" - меморіал Холокоста, в результаті якого загинули 6 млн. євреїв. Біля входу в меморіал встановлено дві скульптури з символічними назвами "Остання дорога" (справа) і "Повстання в гетто". На підлозі "Залу Пам'яті", довгого приміщення того, що нагадує барак, в яких тужили мільйони людей, чекаючи своєї смерті, мозаїкою викладені назви 22 концентраційних таборів - смерті.