Етика підприємницької діяльності

45

Зміст

Вступ              ………………………………………………………………………………….3

Розділ І.Етика підприємницької діяльності…………………………………….5

            1.1. Професійна культура бізнесової діяльності              ………………………...5

            1.2. Етика ділового спілкування підприємця……………………………              9

            1.3. Дотримання етикету підприємця……………………………………              13

Розділ ІІ. Аналіз фінансово-економічних показників господарської діяльності підприємства "Болтик"………………………………………………              17

Розділ ІІІ. Шляхи покращення етики підприємця.…….……………………...33

Висновки              .

Додатки………………………………………………………………………………..

Література              ……

ВСТУП

Актуальність дослідження. Як показали результати соціологічних досліджень, на першому місці серед сукупності особистих якостей наших бізнесменів міцно тримається професійна безкультурність. Багато хто значно більше дбає про власну кишеню, ніж про свою репутацію.

У сучасних умовах (як ніколи раніше) слово “підприємець” має породжувати суспільну повагу. Тільки культура бізнесової діяльності допомагає зберегти постійний інтерес партнерів і клієнтів. За підрахунками спеціалістів, утримати наявних клієнтів набагато дешевше, ніж залучити нових.

Сучасна підприємницька діяльність може ефективно здійснюватись і розвиватись за умови належного дотримання вимог не тільки економічного, а й соціально-духовного та політичного характеру.

Будь-який підприємець, безперечно, повинен уміти професійно (і завдяки цьому успішно) вести справу у своїй фірмі, постійно брати активну участь у задоволенні потреб ринку щодо нових товарів і послуг за можливо низькими (помірними) цінами. Зрозуміло, що це вимагає від нього новаторського підходу до власної діяльності та ретельного обліку витрат виробництва.

Проте до конкретних дій підприємця господарська реальність висуває не менш важливі вимоги (критерії оцінки реальності) морально-етичного і духовного характеру. Йдеться про те, що у своїй діяльності підприємець має обов’язково керуватися усталеними у всіх цивілізованих країнах нормами поведінки.

Отже, актуальність дослідження даної курсової роботи полягає у необхідності вивчення проблеми професійної етики підприємців задля покращення ситуації в галузі їх професійної культури.

Об’єкт дослідження.

Об’єктом даної курсової роботи виступає проблема етики підприємницької діяльності.

Предмет дослідження.

Предметом дослідження даної курсової роботи є особливості етики підприємницької діяльності.

Мета дослідження.

Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному розгляді проблеми етики підприємницької діяльності.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

1.           Охарактеризувати проблему професійної культури бізнесової діяльності.

2.           Висвітлити основні положення етики ділового спілкування підприємця.

3.           Розкрити основні положення ділового етикету підприємця.

Ділова етика підприємця посідає певне місце у функціонуванні будь-якого підприємства, адже підприємницька діяльність, а тим більше досягнення успіху у ній, неможлива без спілкування між людьми, які її здійснюють. Підприємницьке спілкування, в свою чергу, передбачає дотримання певних умов, які в широкому розумінні цього слова можна назвати етикою ділового спілкування. Недотримання їх може призвести до того, що підприємець в ділових колах буде вважатися просто безкультурним.

Отже, культура підприємницької діяльності є багатоскладовою і вимагає дотримання певних правил і норм, які в сукупності мають створити сприятливу як внутрішню, так і зовнішню атмосферу для підприємницької діяльності, що, звісно, буде позитивно відбиватися на результатах діяльності.

РОЗДІЛ І. ЕТИКА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1.Професійна культура бізнесової діяльності

         Етика бізнесу є складовою етики ділових відносин, яка досліджує особливості функціонування і розвитку моралі у сфері підприємницької діяльності, формулює для цієї сфери відповідні рекомендації. 

Етика бізнесу як галузь знань сформувалася в 70-х роках XX століття у Сполучених Штатах Америки і в Західній Європі. Наукова спільнота і діловий світ дійшли до висновку, що необхідно підвищити "етичну свідомість" професійних бізнесменів при проведенні ними ділових операцій і "відповідальність корпорацій перед суспільством". Етичні питання привернули особливу уваги у веденні бізнес-діяльності через спровоковані нею соціальні негаразди: посилення ролі бюрократичних структур, поширення корупції, комерційний шпіонаж, порушення прав власності, придушення особистої ініціативи, нечесна інформація, дискримінація за непрофесійними ознаками, отримання вигідних замовлень не на конкурсній основі. Все це унеможливлює ефективне функціонування підприємств, спричиняє викривлення та руйнацію ринкових відносин.

              В останні десятиліття в Україні зростає увага бізнесменів до етичних питань, що спричинено двома групами чинників: співпраця з міжнародними компаніями потребує вдосконалення етичних норм ведення бізнесу; розвиток бізнесу передбачає реагування на проблеми суспільства, підвищення ролі корпоративної культури, регулювання відносин з працівниками, врахування впливу конкуренції на бізнес-поведінку тощо.

Як показали результати соціологічних досліджень, на першому місці серед сукупності особистих якостей наших бізнесменів міцно тримається професійна безкультурність. Багато хто значно більше дбає про власну кишеню, ніж про свою репутацію.

Цікавою є думка Ю. Петруніна, який стверджує, що основна маса підприємців не бажає встановлювати собі етичні межі, оскільки сама держава поки що не створює умови, що робили б "моральний" бізнес вигіднішим за "неморальний". Бізнес має бути моральним не тому, що в усьому необхідно дотримуватися етичних норм. Просто моральний бізнес приносить більший прибуток.

Етика бізнесменів в Україні – явище складне й суперечливе. Головними причинами проблеми дотримання етики ведення бізнесу є відсутність досвіду в сфері ринкової економіки, традицій та стандартів етики ведення бізнесу, контролю репутації, адже абсолютна більшість бізнесменів не навчалась у бізнес-школах, а самі бізнес-школи ще занадто молоді, без певної бази знань.

У сучасних умовах слово “підприємець ” має породжувати суспільну повагу. Тільки культура бізнесової діяльності допомагає зберегти постійний інтерес партнерів і клієнтів. За підрахунками спеціалістів, утримати наявних клієнтів набагато дешевше, ніж залучити нових.

Сучасна підприємницька діяльність може ефективно здійснюватись і розвиватись за умови належного дотримання вимог не тільки економічного, а й соціально-духовного та політичного характеру. На думку зарубіжних підприємців, існують певні усталені етичні норми бізнесу, котрих треба обов’язково дотримуватись. Основні з них такі:

      найвища продуктивність і найбільший прибуток не повинні досягатися за рахунок завдання шкоди довкіллю;

      конкуренція має здійснюватися чесно, за встановленими правилами;

      необхідно, щоб техніка слугувала людині, а не навпаки;

      морально-етичні норми завжди мають перевагу перед економічними інтересами. [5, с. 34]

Висока культура підприємницької діяльності є неодмінною умовою досягнення великого господарсько-комерційного успіху на багатьох (якщо не більшості) підприємствах.

Підприємницька діяльність значною мірою регулюється комплексом норм законодавства (трудового, господарського тощо). Проте далеко не всі норми можуть бути строго (достатньо повно) сформульовані. У практичній діяльності підприємця великого значення набувають неформальні контакти між бізнесменами, створення особливої атмосфери довіри, чесності та порядності у ділових стосунках, вірність слову, поважання законів і традицій, тобто тих неписаних правил поведінки і дій, котрі становлять суть поняття “етика підприємництва ”. Без чесності і порядності в системі відносин між фірмами, банками і окремими фізичними особами ефективна і тривала підприємницька діяльність просто неможлива.

Як свідчить досвід країн з розвиненою ринковою і соціально спрямованою економікою, протягом останніх років триває широка дискусія з питань культури підприємництва як в теорії, так і в практиці господарювання. В поняття “підприємницька культура ” вкладають неоднаковий зміст, але вихідною позицією неодмінно залишається уявлення про культурний світ як про світ людської гідності.

Культура підприємництва має привертати увагу передовсім до етичного і поведінкового начал у діяльності підприємця як засобів легітимізації підприємницької влади. Вона є важливим чинником гуманізації сучасного бізнесу.

Підприємницька культура охоплює широкий спектр питань ділової етики та етикету. У кожній галузі чи сфері підприємницької діяльності існують свої правила поведінки, але майже в усіх конкретних випадках вони базуються на:

     чесності і законопослушності підприємця;

     забезпечені високої якості і технічного рівня своєї продукції;

     забезпечені безпеки праці;

     чесних і порядних відносинах з постачальниками, клієнтами,    

партнерами по бізнесовій діяльності. [16, с. 137]

Висока культура підприємницької діяльності є неодмінною умовою досягнення великого господарсько-комерційного успіху на багатьох (якщо не більшості) підприємствах.

Отже, виходячи з попередньо сказаного,  підприємець з високим рівнем культури має пам’ятати і виконувати певні “заповіти ”:

      перше – у своїй діяльності керуватися насамперед інтересами клієнтів;

      друге – постійно працювати над власним бізнесом, а не в ньому;

      третє – використовувати дійову рекламу безпосереднього реагування;

      четверте – гарантувати клієнту повне задоволення його потреб;

      п’яте – щотижня мати звіт про прибутки і збитки, ніколи не залишатися без готівкових коштів;

      шосте – заохочувати дії, що відповідають інтересам власного бізнесу;

      сьоме – організовувати власний бізнес, виходячи з виконуваних ним функцій, а не “припасовувати ” його до окремих особистостей;

                  восьме – не ототожнювати фінансове благополуччя і власні успіхи, пам’ятаючи, що благополуччя і успіх – не те саме.

1.2.Етика ділового спілкування підприємця

Для ефективного спілкування необхідно знати деякі прийоми, оскільки більшість з них діє на рівні підсвідомості. Справа в тому, що багато з них люди використовують ще з кам’яного віку. Наприклад, розкриті долоні в древності означали - «у мене немає зброї». Зараз це означає доброзичливий і відкритий настрій співрозмовника.

Декілька прийомів для ефективного спілкування:

    «Правило трьох двадцяти»: 20 секунд вас оцінюють, 20 секунд – як і що ви почали говорити. 20 секунд усмішки і чарівливості.

   6 правил Глеба Жиглова: 1) Виявляти щиру цікавість до співрозмовника. 2) Всміхатися. 3) Запам’ятати ім’я людини і не забувати час від часу повторювати його в розмові. 4) Вміти слухати. 5)Вести розмову в кругу інтересів вашого співрозмовника. 6)Ставитись до нього з повагою.

   Як збільшити корисність контакту: Бути спостережливим. Зробити комплімент. Говорити про проблеми співрозмовника.

Як результат ви отримаєте: формальний контакт переростає в нормальне спілкування. Ви завоюєте співрозмовника. [17, с. 161]

Експерти вважають, що здатність кожного говорити різна і свідчить про наявність в людині двох якостей: міри самовпевненості та міри невпевненості в собі. Слова, які вживає людина і частота їх повторення скажуть вам, як саме почувається співрозмовник. Слова-вставки і слова, що служать для вираження невизначеності, видають невпевненість: взагалі-то, як сказати, я думаю, по-моєму і т.д. Ствердні вирази характеризують упевненість: однозначно, правильно, прекрасно і т.д.

Є декілька критеріїв, яким повинна відповідати наша мова:

      те, що ми говоримо, повинно бути обґрунтованим;

      мати значення;

      бути взаємопов’язаним;

      зрозумілим для навколишніх.

Саме здатність говорити відіграє одну з головних ролей, щоб добитися успіху в ділових переговорах. Ділові переговори проводяться з метою встановлення контактів, обговорення проектів майбутніх угод, сумісних дій, вирішення питань, які становлять взаємний інтерес для сторін. В ході переговорів важливо дотримуватися терпимості, коректних і доброзичливих стосунків між співбесідниками, яких би суперечливих поглядів вони не дотримувалися. У розмові спочатку слухайте і намагайтесь не перебивати, демонструючи майже старомодні хороші манери, кажучи «спасибі» і «будьте ласкаві». У міру розвитку відносини стають більш розслабленими і менш формальними. Але, як вже було сказано, не поспішайте, трохи терпіння в цьому питанні не завадить.

Телефонна розмова – це «візитна картка» підприємця. По деяких, уявними на перший погляд, дрібницях можна досить точно оцінити рівень культури вашого абонента. Тому необхідно знати правила спілкування по телефону і заздалегідь побудувати план розмови.

Універсальні прийоми побудови телефонної розмови:

1.      Обов’язкове привітання.

2.      Представлення.

3.      Основна мета дзвінка, викладається лаконічно в 3-5 фразах, при цьому 

необхідно підкреслити точки зіткнення інтересів.

4.      Закінчення розмови, повторення основної думки, прохання, ідеї.

5.      Прощання, сказати щось приємне, подякувати за розмову.

Необхідно також зазначити, що при ділових телефонних розмовах треба мати під рукою: ручки, тижневик, потрібні підбірки документів, так як постійні прохання «зачекати хвилинку» створюють негативні емоції у вашого абонента. Телефонну розмову треба вести в доброзичливому тоні, говорити виразно, послідовно, короткими фразами.

На рішення людини більшою частиною впливають невербальні засоби спілкування. І ці невербальні засоби ми можемо віднести до інстинктів людини. Більшість з них є природжені, тобто наслідувані в генах. Так само частина з них є набутими. І хоч ваш співрозмовник може ніколи про це навіть не чув, але на рівні підсвідомості він буде їх відчувати, що в значній мірі вплине на його рішення. Тобто володіючи невербальними засобами спілкування можна мати контроль і керувати вашим співрозмовником. Крім того, володіючи цими засобами, можна без великих особливих зусиль оцінити його щирість, а також краще його зрозуміти. Психологами встановлено, що від 60% до 80% комунікації здійснюється за рахунок невербальних засобів спілкування, і тільки 20%-40% – за рахунок вербальних виразів. [17, с. 161]

Кожна людина має свою особисту територію, яка оточує її і є як би його власністю, продовженням його фізичного тіла. Ця особиста просторова територія ділиться на 4 зони:

1.      Інтимна зона – 15-46 см: Охороняється як власність. В неї допускаються діти, батьки, дружини, чоловіки, коханці і близькі родичі.

2.      Особиста зона – 46 см - 1,2 м: Відстань на офіційних прийомах і вечірках.

3.      Соціальна зона – 1,2 м - 3,6 м: Сторонні і малознайомі люди, нові службовці на роботі.

4.      Суспільна зона – більше 3,6 м: При звернення до великої групи людей (театр, лекція, виступ).

Мова рухів тіла також багато чого скаже про співрозмовника і напряму залежить від наступних критеріїв:

      Соціального статусу влади і престижу (чим вище соціальне і економічне становище людини, тим краще розвинена його вербалика і гірше невербалика).

Від віку (у дітей виявляється в більшій мірі).

Деякі елементи мови рухів тіла і невербалики:

Брехня: коли людина при розмові мимовільно починає чесати повіку, шию, мочку вуха, то цілком ймовірно, що вона бреше.

Оцінні стосунки: будь-яке підпирання голови означає нудьгу. Погладжування підборіддя – спроба ухвалити необхідне рішення.

Долоні розкриті – це означає чесність, щирість, довірливість. Коли людина нещира, то вона тримає руки за спиною або в кишенях. Схрещені руки на грудях співрозмовника сигналізують про те, що краще закінчити розмову або перейти на іншу тему.

Також звертайте увагу на те, як людина сидить: якщо людина під час розмови сидить на кінчику стільця, то це означає, що вона вже ухвалила рішення і для себе закінчила бесіду. При цьому вам необхідно ввічливо закінчити бесіду.

Дуже важливим елементом в невербалиці є рукостискання. Через нього можна побачити один з 3 типів взаємовідношення людей між собою:

1.      Зверхність, при цьому перевага рукостискання у тієї людини, чия рука зверху.

2.      Покірність, поступливість, при цьому рукостисканні рука протягає - ться розгорненою долонею вгору.

3.      Рівність – обидві долоні при рукостискання знаходяться у вертикаль - ному положенні.

Розрізняють також декілька видів погляду:

      Діловий – співрозмовник дивиться вам в очі;

      Соціальний – дивиться в зоні від очей до рота:

      Інтимний – погляд блукає зоною від очей до грудей.

Отже, з усього вище сказаного можна зробити висновок, що етика ділового спілкування підприємця є невід’ємною частиною успішної бізнесової діяльності.

1.3. Дотримання етикету підприємця

Інтелігентність і вміння поводитися гідно у будь-якому зібранні людей мають бути притаманні сучасним підприємцям. Їм належить засвоїти своєрідний кодекс поведінки, властивий добре вихованим особам у всіх цивілізованих країнах. Цей кодекс має включати передовсім такі визначальні елементи вихованості, як увічливість, невимушеність, достойність і тактовність.

Спілкуючись між собою, люди з давніх-давен насамперед вітаються один з одним. Підприємці, котрі активно спілкуються з партнерами і клієнтами, мають засвоїти і дотримувати певних правил етикету стосовно привітань.

Зайшовши до приміщення, де знаходяться люди, треба привітати легким нахилом голови всіх незнайомих і потиснути руку всім знайомим. На вулиці вітаються легким нахилом голови без будь-яких вигуків. Сидячи за столом у кафе чи ресторані, прийнято вітати знайомих лише нахилом голови. Чоловік першим вітається з жінкою, молодший за віком – зі старшим, підлеглий – зі своїм керівником тощо. Сідаючи в таксі, пасажир першим вітається з водієм.

Привітання рукостисканням чоловікам рекомендується робити завжди, жінкам – за обопільною згодою. Коли чоловіка представляють жінці, руку першою простягає жінка. Якщо зустрічаються подружні пари, то спочатку жінки вітаються одна з одною, потім чоловіки вітають жінок, лише після цього чоловіки вітають один одного. [15, с. 215]

Потискуючи руку, чоловіки звичайно виголошують коротке привітання: “Добрий день, шановний ”, ”Радий бачити вас ”, “Моє шанування ”. Вітаючи чоловіка, за правилами ввічливості треба запитати: ”Як здоров’я дружини?”, “Як справи у вашого сина?” тощо.

Попри усю різноманітність вітань ми повинні зважати ще і на національні традиції та звичаї країни, в які перебуваємо.

Важливим елементом увічливості в діловому спілкуванні є представлення. Через нього можна встановити потрібні і корисні ділові зв’язки. Етикет передбачає дотримання і в цьому питанні певних норм поведінки, що визначають, коли і як треба представляти та самому бути відрекомендованим.

Насамперед треба знати, що молодшого за віком представляють старшому, чоловіка – жінці, неодруженого – одруженому, молодшу жінку – старшій за віком тощо.

Прийоми влаштовуються заради започаткування ділових контактів, отримання необхідної інформації тощо. Відповідно до міжнародної практики найбільш урочистими та почесними за церемоніалом видами прийомів уважаються сніданок і обід (від 12 до 15 і від 19 до 21 години), іншими видами прийомів можуть бути “фуршет ” або “коктейль ”(від 17 до 20 години), вечеря (початок о 21 годині та пізніше).

Етикет і діловий протокол вимагають, щоб бізнесмени, які запрошені на прийом, суворо дотримувались усталених правил стосовно одягу, поведінки за столом, спілкування, обміну візитними картками тощо.

На всі прийоми, що влаштовуються до 20 години, чоловікам можна одягати костюм будь-якого неяскравого кольору, а на прийоми, котрі розпочинаються о 20 годині і пізніше, рекомендується костюм чорного або іншого темного кольору. На всі види прийомів належить одягати білу (не трикотажну) сорочку з краваткою будь-якого, але не яскравого (можна чорного) кольору. До строгих костюмів пасують черевики темно-коричневого або чорного кольору. Не можна взувати черевики на грубих підошвах, спортивне взуття. Колір чоловічих шкарпеток має бути темнішим за колір костюма; строкаті шкарпетки не пасують до вечірнього костюма.

Жінці, запрошеній на денний прийом або коктейль, рекомендується бути в одязі строгих і скромних ліній та пастельних тонів; у звичайної довжини сукні, сукні-костюмі або костюмі. На прийоми, що розпочинаються о 20 годині та пізніше, доцільно одягати вечірню сукню (більш ошатну і відкриту). При цьому жінки взувають вихідні туфлі з будь-якими зручними підборами. Для таких випадків зовсім не пасує взуття на каучуковій підошві та спортивне взуття. Жіноча сумочка має бути невеликою. [9, с. 58]

Правила поведінки за столом зумовлені міркуваннями зручності і доцільності, гігієнічними та естетичними вимогами. Основна вимога тут – їсти і пити якомога тихіше, або взагалі безгучно. Коли хтось виголошує тост, непристойно продовжувати їсти, пити або розмовляти з сусідом. За столом треба сидіти прямо, але не розсідатись та не класти лікті на стіл.

Обов’язковим атрибутом першої зустрічі з діловим партнером є обмін візитними картками. Візитка має бути надрукована українською мовою, а на звороті – англійською (найчастіше), французькою або мовою країни перебування. Звичайно у ній зазначаються: емблема і назва фірми; прізвище, ім’я та по-батькові (іноземною мовою – ім'я та прізвище), посада; адреса (послідовність слів і цифр має відповідати написанню реквізитів вітчизняних і міжнародних поштових відправлень); номера телефонів і факсу. [9, с. 58]

Тактика переговорів належить до витончених інструментів, якими варто добре володіти, аби досягти бажаних успіхів у започаткуванні ділових стосунків. Існує кілька тактичних прийомів ведення переговорів:

1) прийом “виходу” (прохання відкласти розгляд того або іншого питання до наступного засідання, щоб узгодити його з іншими фірмами партнерами чи добре обміркувати всі позитивні і негативні моменти, зв’язані з прийняттям пропозиції партнера);

2) прийом “пакетування” (для обговорення пропонується не одне питання, а кілька, включаючи як привабливі, так і малоприйнятні для партнера пропозиції: велика заінтересованість в одній пропозиції може спровокувати згоду на менш привабливу іншу);

3) прийом “завищення вимог” (включення до складу обговорюваних проблем пунктів, котрі потім можна безболісно зняти під виглядом поступки, але натомість зажадати аналогічного кроку з буку партнера);

4) прийом “висунення вимог в останню хвилину” (безпосередньо перед підписанням контракту один з партнерів висуває нові вимоги, які можуть бути задоволені іншим партнером, котрий надто заінтересований у контракті).

Важливо окремо зазначити, що навіть наймайстерніше підготовлені ділові пропозиції не можуть применшити значущість психологічних аспектів переговорів. Тому є сенс назвати найбільш вагомі з них.

По-перше, необхідно використати всі відомі засоби впливу на партнера, щоб заінтересувати його своєю пропозицією. Треба так повести розмову, щоб партнер сам висловив міркування, котрі від нього було бажано почути.

По-друге, у процесі переговорів треба виявляти виняткову увагу до партнера, бути максимально зацікавленим слухачем. Будь-який співрозмовник на переговорах звичайно відчуває задоволення від присутності на них уважного і співчуваючого слухача, ладного стати діловим партнером.

По-третє, переговори мають завжди здійснюватись у ввічливо-прихильному тоні; усі нетактовні (тим більше брутальні) методи переговорів не допускаються. Бажано відгукуватися на виступ (мову) партнера репліками типу “Приємно це чути…”, “Це цікаво…”, “Розумію вас…” тощо, які висловлюють схвалення, діловий інтерес і розуміння його позиції.

По-четверте, обов’язковою умовою успішних переговорів є правильна і переконлива мова, впевнений тон. У процесі виступу на переговорах важливо акцентувати увагу на головній думці, змінювати тон і темп мови, робити паузи до і після важливих міркувань. До цього варто додати, що на переговорах певне значення мають не лише вимовлені слова, а й невербальні засоби спілкування (вираз обличчя, погляд, поза, жести тощо).

Отже, дотримання етикету є важливою частиною діяльності підприємця, особливо коли він хоче досягти успіху в підприємницькій діяльності не тільки на території власної країни, а і в зв’язках із закордонними партнерами.

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА «БОЛТИК»

1. Визначення трудомісткості річної виробничої програми

      Трудомісткість річної виробничої програми фірми за видами і розрядами робіт визначаємо на основі заданого варіанта трудомісткості виробу і обсягу річної програми (додаток А). Результати обчислень заносимо у табл. 2.1

Таблиця 2.1

Трудомісткість річної виробничої програми