Гендерна соц-пед робота з молодою сімєю

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Молода сім’я як об’єкт соціально-педагогічної роботи………………………………………………………………………...5

  1.1. Молода сім’я як вразлива категорія населення…………….………..5

  1.2. Вплив гендерних стереотипів на чоловічі та жіночі ролі в сучасній молодій сім’ї…………………….…………………………………………...9

РОЗДІЛ 2. Соціально-педагогічна робота з молодою сім’єю: гендерний підхід…………………..............................................................16

  2.1. Форми і методи соціально-педагогічної роботи з молодою

сім’єю ….…………………………………………………………………..16

  2.2. Гендерні аспекти формування усвідомленого батьківства в молодому подружжі………………………................................................19

ВИСНОВКИ………………………………………………………………25

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Сучасна молода сім’я та її проблеми є об’єктом дослідження ряду    наук – психології, педагогіки, соціології, демографії . Молода сім’я визначається як соціальна група, у якої вік чоловіка та жінки або одного з подружжя не перевищує 28 років, подружжя з дітьми або без них у першому шлюбі. В Україні нараховується близько 2 млн. 400 тис. молодих сімей.

В наш час більшість молодих сімей опинились у складних матеріально-економічних, житлово-побутових, соціально-психологічних та психолог-педагогічних умовах. Невизначеність майбутнього, незайнятість у сфері суспільного виробництва, нестабільність заробітків, непідготовленість до сімейного життя та виживання у сучасних умовах негативно позначаються на внутрішньо сімейних процесах, характері взаємостосунків між членів сім’ї . Молода сім’я на даному етапі є важливим об’єктом соціальної педагогіки, адже вона потребує кваліфікованої допомоги.

До проблем молодої сім’ї зверталися такі науковці: А.Макаренко, В.Постовий, Т.Алєксєєнко, О.Черкасова, В.Костів, В.Сатір (формування культури сімейних стосунків і педагогічної культури батьків); В.Кравець (підготовка молоді до сімейного життя); Т.Алексєєнко, І.Братусь, З.Зайцева, Р.Овчарова, Г.Радчук (формування усвідомленого батьківства і батьківської компетентності).

Актуальність  дослідження молодої сім’ї зумовлена загальною кризою сім’ї, яку відзначають педагоги, соціологи, психологи. Ця криза є доволі поширеною, виявляється у показниках кількісних ( зменшення показників народжуваності дітей, значна кількість розлучень молодого подружжя) та якісних (трансформація суспільних та сімейних цінностей, психологічні проблеми у молодій сім’ї ).

Мета дослідження – виявити і дослідити гендерні особливості соціально-педагогічної роботи з молодою сім’єю.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати наявну літературу з соціально-педагогічної роботи з молодою сім’єю.
2. Розкрити сутність поняття « молода сім’я ».
3. Розглянути вплив гендерних стереотипів на чоловічі та жіночі ролі в молодій сім’ї.
4. Розкрити форми і методи соціально-педагогічної роботи з молодою сім’єю.
5. Охарактеризувати гендерні аспекти формування усвідомленого батьківства у молодого подружжя.

Об’єкт дослідження – соціально-педагогічна робота з молодою сім’єю.

Предмет дослідження – гендерний аспект соціально-педагогічної роботи з молодою сім’єю.

При підготовці курсової роботи нами використано теоретичні методи дослідження: вивчення, аналіз, співставлення, узагальнення.

Структура курсової роботи. Курсова робота, загальним обсягом 29 сторінок, складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел ( 24 найменувань).

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

МОЛОДА СІМ’Я ЯК ОБ’ЄКТ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

 

1.1. Молода сім’я як вразлива категорія населення

 

Молода сім'я – це подружжя, в якому вік чоловіка та дружини не перевищує 30 років, або неповна сім'я, в якій мати (батько) віком до 30 років [4, с. 46]. Законодавчо встановленими ознаками молодої родини є: 1) наявність офіційно укладеного шлюбного союзу; 2) тривалість спільного життя до 3 років; 3) кордон віку подружжя – від 18 до 30 років

У категорії сімей, які потребують особливої допомоги, на перше місце висувається молода сім'я. Знадобилося чимало зусиль і часу, щоб у сучасному суспільстві утвердився сам термін «молода сім'я». Це не означає, що сформувався якийсь особливий тип сім'ї. Її проблеми входять складовою частиною в коло проблем сучасної сім'ї. Тому ставлення до молодої сім'ї визначається тією соціальною політикою, яка проводиться щодо інституту сім'ї в цілому.

Разом з тим не можна не враховувати особливого значення і особливої функції молодої сім'ї в житті суспільства. Це необхідно бачити і розуміти при визначенні її інноваційного потенціалу, стилю життя та діяльності. Молода сім'я – це одна з самих незахищених груп населення. Високий відсоток молодих шлюбів – наслідок приходу вагітності або навіть народження дитини. Серед молоді існує спотворене уявлення про шлюб, сім'ю. У ряді придбаних життєвих цінностей на перше місце молодь відносить відносини в сім'ї, задоволеність у любові, інтимному житті; цінність шлюбу молоді також визначають наявністю дітей.

Створення сім'ї починається з вироблення загального стилю життя, зі взаємного пристосування подружжя, із зближення смаків та ін. Молоді люди прагнуть зрозуміти, прийняти, полюбити все, що їм дорогоцінне. І на початку спільного життя яскраво надходить бажання подружжя до ще більшого духовного зближення, співпереживання [16, с. 48].

Численні дослідження соціологів, психологів, педагогів говорять про те, що стабільна сім'я може бути створена при певній готовності молодих людей до сімейного життя. О.М. Сізанов стверджує, що поняття «готовність до сімейного життя» включає в себе соціально-моральну, мотиваційну, психологічну та педагогічну готовність. Соціально-моральна готовність до сімейного життя передбачає громадянську зрілість (вік, середня освіта, професія, рівень моральної свідомості), економічну самостійність, здоров'я. Рівень моральної свідомості молодих людей – одне з важливих умов готовності до створення сім'ї. Розвинута моральна свідомість проявляється в розумінні молоддю соціальної значущості сім'ї, в серйозному відношенні до шлюбу, у продуманому виборі супутника життя, в почутті відповідальності за створювану родину, в глибокій повазі до майбутнього чоловіка (дружини) [2, с. 28].

Готовність до створення сім'ї та її благополуччя багато в чому залежить від стану здоров'я молодих людей, що вступають у шлюб. Здоровий спосіб життя сприяє розвитку духовної культури людини, зміцненню внутрішньо сімейних відносин, підтримання дружніх та високоморальних відносин з оточуючими людьми.

Мотиваційна готовність до сімейного життя включає в себе любов як основний мотив створення сім'ї, готовність до самостійності, почуття відповідальності за створювану родину, готовність до народження й виховання дітей. Відомо, що більшість людей створюють родину по любові. Таких сімей, за даними соціологів, приблизно 70-75%. Без сильного почуття, без серцевого потяга, по розуму створюють сім'ю 15-20% молодят. Близько 5-10% створюють родину з матеріальних міркувань.

Психологічна готовність до створення сім'ї – це наявність розвинених навичок спілкування з людьми, єдності чи схожості поглядів на світ і сімейне життя, вміння створити здоровий матеріально - психологічний клімат у сім'ї, стійкості характеру і почуттів, розвинених вольових якостей особистості. Від атмосфери сім'ї, в якій виросли майбутні подружжя, залежить багато в чому й те, як складеться доля майбутньої сім'ї, чи буде вона благополучної або, навпаки, зіткнеться з проблемами і труднощами, а то і розпадеться [9, с. 97].

У молодих сімей існує безліч проблем:

1. Матеріально-побутові проблеми.
2. Житлові проблеми.
3. Проблема працевлаштування.
4. Психологічні проблеми.
5. Медичні проблеми.

Матеріально-побутові проблеми. Бюджет сім’ї складається із зарплати (зарплата молодого фахівця, стипендії), допомоги на дитину; вторинні заробітки непостійні і мінімальні. В основній масі молода сім'я є низько дохідною, а багато з них перебувають за межею бідності.

Житлова проблема одна з найважливіших проблем для молодих сімей. Це викликано скороченням житлового будівництва, згортанням практики надання безкоштовного житла державою. Можливо кілька варіантів проживання - державна, кооперативна, приватна квартира, гуртожиток. Лише невелика кількість молодих сімей має окрему квартиру. Лише 13-14% молодих людей відокремлюються від батьків ще до весілля. У більшості випадків самий найкращий варіант – проживання з батьками. Це покращує матеріальне становище сім'ї, допомагає вихованню дітей, батьки мають час для вторинного заробітку, навчання дозвілля.

Проблема працевлаштування молодого фахівця, низька зарплата, особливо в бюджетній сфері, незадоволеність вторинними заробітками штовхає молодих фахівців шукати роботу в іншому місті і навіть їхати за кордон. Робота, пов'язана з тривалою відсутністю вдома, не сприяє зміцненню сім'ї, створенню в ній атмосфери любові, взаєморозуміння, доброзичливості.

Психологічні проблеми. До них можна віднести спільні емоційні відносини, психологічну сумісність, звикання подружжя до зміни способу життя. Подружжю доводиться звикати до захоплень, проявам характеру один одного [3, с. 23].

Самими щасливими для молодої сім'ї є перші місяці шлюбу, коли родина продовжує жити у святковій атмосфері. З часом починають виникати перші конфлікти при спільному вирішенні матеріально-економічних і психологічних проблем, тобто рольової структури відносин, поділі домашніх обов'язків. 36% подружжя схильні звинувачувати один одного в тому, що його (її) роль в сім'ї принижена. Основний тягар з виконання домашньої роботи, як і раніше лягає на плечі жінки. 55% жінок (56% чоловіків) вважають, що дружина має більше можливостей для виконання домашньої роботи і лише 3% жінок (і чоловіків) дотримуються такої ж думки щодо чоловіка.

Медичні проблеми. Непідготовленість молодих сімей до шлюбу, недостатнє статеве виховання проявляється не сформованістю культури інтимних відносин, неусвідомленим ставленням молодих людей до репродуктивної поведінки. Охорона здоров'я сім'ї в репродуктивному віці відіграє велике значення, оскільки його рівень визначає ефективність виконання функції дітонародження

Таким чином, до категорій сімей, які потребують особливої  допомоги, відноситься молода сім'я. І все це визначає необхідність розгляду питань того, як сьогодні молода родина захищена державою, що зроблено, і що треба зробити для поліпшення її життя [11, с. 50].

 

 

1.2. Вплив гендерних стереотипів на чоловічі та жіночі ролі в сучасній молодій сім’ї

 

Життя в суспільстві підпорядковане певним стереотипам, що історично склалися і закріпилися в нашій свідомості. Власне соціальними стереотипами називають схематичний, стандартизований образ або уявлення про соціальне явище чи об'єкт, як правило емоційно забарвленому чи таким, що володіє великою стійкістю. Виражає традиційне відношення людини до якогось явища, що склалося під впливом соціальних умов і певного досвіду. Тобто, у широкому сенсі стереотип – це традиційний, звичний канон думки, сприйняття й поводження. Стереотип допомагає людині орієнтуватися в тих обставинах, які не вимагають від неї серйозних роздумів або індивідуальних рішень [8, с. 187].

Тут слід зазначити про гендерні стереотипи, що визначають напрямок стереотипного мислення в суспільстві та в сім'ї. Оскільки сім'я є невід’ємною його одиницею, то ж певні соціальні стереотипи (куди входять і гендерні) проектуються і на сімейні відносини.

Отже, механізмом, що забезпечує закріплення й трансляцію з покоління в покоління гендерних ролей, є гендерні стереотипи. Під соціальними стереотипами розуміються спрощені, схематизовані образи соціальних об'єктів і подій, що мають значну стійкість. У суспільній свідомості гендерні стереотипи функціонують у вигляді стандартизованих уявлень про моделі поводження й риси характеру, що відповідають поняттям "чоловіче" і "жіноче". Психологи установили, що не існує "чисто" чоловічої і "чисто" жіночої особистості. Усім: чоловікам і жінкам – різною мірою властиві активність і пасивність, самостійність і залежність. Будь-яка особистість являє собою поєднання всіляких рис характеру, гендерні стереотипи – внутрішні установки щодо місця, ролі, значення чоловіка та жінки в суспільстві, сім'ї.

Негативний вплив патріархальної системи гендерних ролей позначається на трьох рівнях: індивідуальному, міжособистісному і соціальному.

На індивідуальному рівні у жінок, так і у чоловіків виконання патріархальної гендерної ролі, що суперечить власним прагненням і бажанням особистості, відбивається на психічному й фізичному здоров'ї, на загальній задоволеності життям, роботою, родиною, тендерна роль, що нав'язується патріархальними стереотипами чоловікові, надзвичайно важка.

На рівні міжособистісних відносин роль, що нав'язується чоловікові, роль сильного, стриманого у своїх емоціях, призводить до того, що він, як правило не може знайти взаєморозуміння з навколишніми і виглядає черствою людиною, а іноді, зрештою, таким і стає.

Нерівність жінки у родині (у тому разі, коли вона побудована на владі чоловіка й підпорядкованості чоловіка) спричиняє те, що заміжні жінки страждають значно більшим числом фізичних і психічних хвороб, ніж самотні жінки. Цей феномен виявляється й у такому явищі, як самогубство. Число самогубств вище серед заміжніх жінок і самотніх чоловіків, ніж серед самотніх жінок і одружених чоловіків.

На соціальному рівні гендерні стереотипи, що зберігаються і відповідають минулим умовам життя, заважають ефективному включенню жінок у сферу виробництва, у науку, в економічне й політичне управління суспільством. У нашій культурі, так само, як і в західній, успіх і компетентність чітко заохочуються тільки щодо чоловіків. Стереотипи масової свідомості є складним бар'єром в становленні гендерної рівності в нашому суспільстві. А тому, виникає проблема гендерної нерівності, як насамперед, проблема нашого мислення, тому основним завданням є швидке формування нового бачення гендерних проблем [8, с. 245].

На сучасному етапі розвитку українського суспільства спостерігається повільна зміна гендерних стереотипів. Проте цей процес неоднозначний. Усі ініціативи, спрямовані на утвердження гендерної рівності і рівноправності, наштовхуються на успадковані від минулого перешкоди. Це, зокрема старі традиції, що пропагуються через старі гасла, скептичне ставлення до гендерної  рівності, виділення пріоритетів для окремих груп населення, а також викривлена чи поверхова інформація про становище жінки в суспільстві, її дискримінацію. Можна стверджувати, що нерівність жінок та чоловіків насамперед закладена та існує на рівні буденної свідомості, у повсякденному житті. Найяскравіше гендерну нерівність відбивають погляди на професійну кар'єру жінки. Більше половини чоловіків, взагалі вважають, що успіх у професійній діяльності для жінки є неважливим. Водночас так вважає близько 40% жінок [17, с. 12].

Ситуація в суспільстві мало сприяє необхідній зміні традиційних уявлень та подоланню стереотипів, що існують у свідомості, особливо стосовно гендерних ролей. Однак соціальний прогрес об'єктивно потребує змін у ставленні суспільства до гендерних проблем. Особливо гострою є проблема подолання дискримінації прав жінок у різних сферах життя і в сім'ї зокрема. Головна сфера діяльності жінки в сім'ї – домашня праця. Особливістю домашнього господарства є збереження старих традицій (а отже і передавання стереотипів), які сприяють підтриманню думки проте, що бува чи не головне призначення жінки.

Сучасне життя породило більш гнучкий розподіл функцій в сім’ї , виходячи з вподобань та інтересів чоловіка та жінки. В концепції функціоналізму сім’ї, яка була розроблена американськими соціологами в 50-60-х роках 20-то століття, роль жінки в сім’ї трактувалася як здатність до дітонародження та виховання дітей. Чоловік виконує інструментальну роль, зв'язуючи сім'ю з зовнішнім світом і забезпечуючи її матеріально; дружина бере на себе експресивну роль, регулюючи взаємовідносини всередині сім’ї шляхом емоційної та психологічної підтримки. Безумовно певна раціональність в цій теорії є, але вона застаріла. Так, наприклад, сучасне розуміння ролі батька в сім’ї  вже передбачає надання та забезпечення психологічної та емоційної підтримки дітям; батьки в наш час вже не соромляться бути лагідними та ніжними, проявляти почуття, а іноді і повністю беруть на себе турботу та піклування про малят, оформляючи декретну відпустку за доглядом за дитиною [7, с. 52].

Деякі дослідники вказують на існування таких ролей як:

1. Традиційні ролі передбачають з боку дружини народження і виховання дітей, створення домашнього затишку і ведення домашнього господарства, терпимість до обмеження сфери діяльності. З боку чоловіка вимагається прийняття основних рішень, підтримка сімейної влади і контроль, економічна безпека та захист сім'ї, емоційна вдячність дружині за пристосування до залежності.
2. Товариські ролі потребують від подружжя забезпечення моральної підтримки та сексуального задоволення, жвавого і цікавого спілкування один з одним і оточуючими.
3. Ролі партнерів потребують від дружини і від чоловіка внеску в сім'ю згідно з розміром заробітку, спільної відповідальності за дітей, участі у веденні домашнього господарства, розподілу прав та відповідальності.

Останні роки засобами масової інформації тиражуються три образи жінки, пов'язані з її біологічною природою. Перший тісно пов'язаний з жіночою сексуальністю. Це образ жінки-красуні, сексуально привабливої молодої істоти, що не має волі, розуму, стремління, хіба що любовних почуттів до чоловіка, який і є смислом її життя [7, с. 169].

Другий – образ жінки-господарки, "берегині", матері. Використовуючи його, маніпулюючи ним в реальному житті, зручно в першу чергу звільняти жінок та відмовляти їм в кар'єрному рості. Характерним є те, що обидва ці стереотипних образа жінки пропагують образ жінки на утриманні, що повністю забезпечується чоловіком чи коханцем.

Третя стереотипна модель – це бізнес-леді або жінка-бізнесмен. Уже сама назва певною мірою відбиває ставлення громадської думки до такого явища: або це несправжня жінка (бо слово "бізнесмен" вживається здебільшого у чоловічому роді), або це компетентна людина, яка в цьому випадку перестає бути "справжньою жінкою", тобто тією, що відповідає першій та другій стереотипним моделям. Модель жінки-бізнесмена наділена сильним характером, працелюбністю, розумом, вольовими якостями, але обов'язково – у неї труднощі в сімейному та особистому житті, її діти обділені увагою і потерпають домашніх непорозумінь, і, звичайно, робиться натяк на нещасливе особисте життя. Все це наводить на думку, що жінка і кар'єра – речі несумісні.

Актуальним є формування позитивного ставлення до жінок, які обіймають керівні посади. Не секрет, що в су суспільстві побутує стереотипне уявлення, що жінка-керівник – не значно гірше, ніж чоловік на керівній посаді, особливо у змішаних та чоловічих колективах. Тобто, українське суспільство не намагається відмовитися від стереотипного мислення щодо ролі жінок у суспільстві, постійно культивує пасивність і залежність жінок. Цим тенденціям сприяють ЗМІ, які у масовій свідомості створюють образ  "слабкої" жінки, хіба що сексуальність якої можна використати у рекламі [9, с. 64].

Суспільна думка, яка контролюється чоловіками, не підтримує жінок, які мають амбіції і готові на рівних претендувати на участь у вирішенні проблем суспільства на вищих щаблях влади. Цим самим доводиться відсутність реалізації закріплених на юридичному рівні прав про рівність між чоловіком та жінкою.

У вирішенні загальних проблем суспільства не використовується інтелектуальний потенціал жінок, як це робиться у розвинутих країнах світу. У вирішенні кадрової політики перемагає не професіоналізм, а політична належність, і, насамперед, це виявляється у призначеннях на посади, які мають вплив на прийняття рішень, виключно чоловіків. Спроби змінити цей досить поширений погляд, зокрема, за допомогою засобів масової інформації та особливо друкованих видань, спрямований передусім на жіночу аудиторію.

Ми живемо в такому культурному просторі, де проголошується, що чоловіки і жінки не схожі одне на одного, і повинні виконувати різні соціальні ролі. Ми звикли до думки, що чоловіки і жінки – це дві протилежності, поведінка яких в різних соціумах традиційно закріплена. Подібного роду ідеї настільки вкорінені в нашу свідомість, що вважаються істинними, що перешкоджає будь яким змінам. Тому, головний шлях до ліквідації гендерної нерівності – це революція в розумах людей, звільнення свідомості населення від патріархального типу поведінки.

Варто зазначити, що гендерні стереотипи прийняті всіма членами суспільства, тому що, не дивлячись на те, що на рівні свідомості ми від них відмовляємося, - все одно діємо у відповідності з ними, спостерігаючи ту ж саму картину в повсякденному житті, де жінкам і чоловікам відведені нерівні ролі та статус [10, с. 18]. Через засоби масової свідомості гендерні стереотипи проникають в наші думки та судження, що призводить до того, що жінки і чоловіки починають володіти стереотипними рисами. Оскільки в суспільстві (а отже і в суспільній свідомості) ще не сформований культ "істинної фемінної особистості", який би сприймався як цінність. Доки будуть існувати нав'язані (жінці та чоловікові) суспільством ролі та поведінкові стереотипи, доти існуватиме проблема трагічного неспівпадання інтересів особистості.

Проблема невизнання гендерної нерівності серед жінок і чоловіків в суспільстві є досить актуальною в наш час, оскільки без цього неможливе вирішення практичних проблем, в тому числі проблем укріплення сім’ї, покращення демографічної ситуації, збереження здоров’я всієї нації. Суть проблеми полягає не в тому, щоб надати однакових прав особам різної статі, а насамперед в тому, аби створити такі умови суспільного життя, щоб жінка і чоловік були спроможні реалізувати себе повноцінно як у громадському, професійному, так і у особистому житті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З МОЛОДОЮ СІМ’ЄЮ: ГЕНДЕРНИЙ ПІДХІД

 

2.1. Форми і методи соціально-педагогічної роботи з молодою сім’єю

 

Форми і методи соціально-педагогічної роботи з сім’єю обумовлюються групою таких чинників: віком сім’ї; типом сім'ї; складом сім’ї; соціальним статусом подружжя; проблемами, які існують в сім'ї; видом соціального інституту, що працює з сім’єю, та напрямом фахової підготовки спеціаліста, який надає послуги сім'ї.

Основний зміст соціально-педагогічної роботи з молодою сім’єю складають забезпечення сім'ї різних видів соціального обслуговування (соціальної допомоги та соціальних послуг), інформаційна робота, реабілітаційна та профілактична робота, соціальне інспектування, соціальний супровід. Вони реалізуються у практичній діяльності соціального педагога шляхом використання різноманітних методів, прийомів та форм соціально-педагогічної роботи, вибір яких обумовлений переліком вищезазначених чинників [14, с. 232].

Соціальне обслуговування сім'ї реалізується через: забезпечення сім'ї різноманітних виплат, гарантованих державою у законодавчому порядку; надання малозабезпеченим сім'ям різних видів матеріальної підтримки (одяг, медикаменти, харчування, санаторні путівки, оздоровлення членів сім'ї тощо); психологічна підтримка сім'ї у складних життєвих ситуаціях; надання різноманітних консультативних послуг сім'ї; створення мережі організацій для надання культурно-освітніх та фізично-оздоровчих послуг членам сім'ї, забезпечення її змістовного дозвілля (центри дозвілля, навчальні курси, клуби та гуртки за інтересами, школи молодої сім'ї тощо).

Інформаційна робота включає в себе надання певної інформації молодим сім’ям, наприклад, щодо працевлаштування, щодо юридичної інформації по відстоюванню своїх прав та інше.

Соціально-реабілітаційна робота з сім’ю в першу чергу спрямована на відновлення виховного потенціалу сім'ї, захист прав членів родини у кризових ситуаціях, зміну соціального та сімейного статусу окремих членів сім'ї. Така робота здійснюється соціальним педагогом в школі, спеціалістами центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Діяльність спеціалістів щодо реабілітації сім'ї спрямована на укріплення родинних зв'язків, подолання відчуженості дитини чи членів родини від сім'ї, корекцію взаємостосунків у сім'ї, допомогу окремим членам сім'ї у професійному та соціальному становленні.

Основними формами роботи щодо соціальної реабілітації сім'ї є індивідуальні та групові. Серед індивідуальних форм роботи важлива роль належить консультаціям та психотерапевтичним бесідам з батьками, подружжям та дітьми. Серед групових форм роботи слід відзначити тренінгові заняття, які можуть проводитися як з подружніми парами, так і окремо з чоловіком та жінкою. В останні роки практикуються спільні тренінги батьків та дітей. Груповими формами психолого-педагогічної реабілітації є семінари, відео лекторії, зустрічі з спеціалістами, групи самодопомоги тощо [14, с. 238].

Соціально-профілактична робота з сім’єю спрямована на попередження неконструктивної взаємодії між членами сім'ї, різних форм насильства, помилок у сімейному вихованні, формування різних видів хімічної залежності у членів сім'ї, виявлення потенційно неблагополучних сімей.

В основному групові та масові форми роботи є провідними у таких напрямах: підготовка молоді до сімейного життя, відповідального батьківства; пропагування здорового способу життя серед членів сім'ї; психолого-педагогічна просвіта подружжя з питань побудови конструктивних взаємостосунків та сімейного виховання; попередження типових причин розлучень. Серед основних форм профілактичної роботи можна виокремити лекторії, семінари, тренінги, клуби для молодих сімей, тематичні дні, тематичні передачі на радіо та телебаченні тощо.

Соціальне інспектування - система заходів, спрямованих на здійснення контролю за додержанням вимог законодавства щодо захисту прав та свобод дітей і молоді шляхом з'ясування причин, які призвели до виникнення складних життєвих обставин, та забезпечення права на отримання своєчасної допомоги, вжиття негайних заходів для подолання складних життєвих обставин.

Методами соціального інспектування є: вивчення документації, обстеження, спостереження, інтерв'ю, бесіда, анкетування тощо [15, с. 97].

Результати соціального інспектування відображаються в акті соціального інспектування, до якого на підтвердження викладених фактів можуть додаватися копії відповідних документів. В акті соціального інспектування зазначають причини складних життєвих обставин, висновки та рекомендації щодо подальшої роботи з сім'єю чи особою.

Соціальний супровід – різновид соціально-педагогічної діяльності, що є формою соціальної підтримки та передбачає впродовж певного (іноді досить тривалого) терміну надання конкретній особі чи сім'ї комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних, інформаційних послуг соціальним педагогом, а також, у разі потреби, спільно з іншими фахівцями (психологами, педагогами, юристами, медичними працівниками тощо) з різних установ та організацій.

Як ми бачимо соціальний педагог у своїй соціально-педагогічній роботі використовує різноманітні форми і методи надання допомоги молодим подружжям.

 

2.2. Гендерні аспекти формування усвідомленого батьківства в молодому подружжі

 

Деформація соціальних і моральних цінностей, що відбувається в останні роки, значно вплинула на свідомість молоді щодо шлюбу і створення сім'ї зокрема. Сучасна молодь, з одного боку, досить рано починає статеве життя, яке буває частіше невпорядкованим, а з іншого, - психологічно не готова до створення сім’ї та відповідального батьківства. 3 огляду на це важливою проблемою сьогодення є формування відповідального ставлення до батьківства, від рівня і якості якого залежить здатність молоді повною мірою виконувати батьківські обов'язки, сприяти здоровому розвитку дитини в сім'ї, розвивати власну батьківську компетентність.