Генеза молодіжного руху в Україні

„Генеза молодіжного руху в Україні”

Зміст

Вступ.........................................................................................2

1.Молодіжний рух як  форма взаємодії поколінь.............4

1.1. Проблема визначення молодіжного руху..................................................4

2.2.Визначення та механізми  утворення молодіжних організацій.................7

2.3.Класифікація молодіжних організацій  ......................................................10

2. Особливості генези молодіжного руху в Україні........17

2.1.Періодизація розвитку  організованого молодіжного руху  в Україні......17

2.2.Виникнення та процес  становлення сучасного молодіжного  руху.........24

2.3.Актуалії сучасного  громадського молодіжного руху ..............................27

3. Неформальний молодіжний  рух в Україні..................30

3.1.Молодіжні субкультури  як основна форма неформальної  ініціативи в молодіжному середовищі...................................................................................30

3.2.Типологізація молодіжних субкультур.................................................35

3.3.Періодизація розвитку  молодіжних субкультур в Україні..................41

Висновок.................................................................................46

Список використаних джерел............................................ 49

Додатки....................................................................................52

Додатки

Вступ

В умовах розбудови незалежної української держави, формування нових соціальних та національних пріоритетів особливого значення набуває здійснення молодіжної політики, розрахованої на покоління, що визначатимуть майбутнє нашої держави. В цьому контексті заслуговує на увагу досвід молодіжного руху в Україні.

Актуальним є висвітлення діяльності альтернативних молодіжних організацій і груп, що ставили перед собою конкретні цілі, пов’язані з подоланням заідеологізованості та заангажованості в роботі комсомолу, активно протидіяли політиці русифікації України, намагалися зробити свій внесок у досягнення державної незалежності України. Вивчення та узагальнення матеріалів стосовно альтернативних молодіжних організацій і груп дозволять глибше простежити витоки українського національного руху, зрозуміти його цілі і завдання.

Значення молоді, її творчої, зацікавленої участі у вирішенні динамічних проблем  життя країни складно переоцінити. Досвід переконливо свідчить, що справжній  прорив суспільства на вищий ступінь  розвитку можливий лише тоді, коли до реформаційних процесів широко залучається молоде покоління, яке активно підтримує їх своєю участю в реалізації. Виходячи з цього, ґрунтовне, всебічне, зважене дослідження проблем молоді є об’єктивно необхідним для успішного вирішення цілого комплексу завдань на майбутнє, що постають перед українською нацією та державою.

Таким чином, дослідження генези молодіжного руху в Україні, молодіжної демократичної ініціативи в контексті відродження національної свідомості та формування державницької ідеології в Україні є цілком актуальним як з наукової, так і суспільної точок зору.

Об’єктом дослідження є молодіжний рух.

Предмет: генеза молодіжного руху в Україні

Мета дослідження полягає у тому, щоб дослідити формування, становлення та розвиток молодіжного руху в Україні.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних дослідницьких завдань:

- з’ясувати причини та механізми утворення молодіжних організацій та груп, здійснити їх класифікацію, показати місце цих організацій у загальнодемократичному та національному рухах України;

• встановити періодизацію зародження та розвитку формального та неформального молодіжного руху;
• визначити основні етапи розвитку сучасного молодіжного руху, враховуючи тенденції суспільно-політичного життя;
• проаналізувати організаційну структуру молодіжного руху, основні напрямки діяльності, соціальний склад учасників;
• узагальнити результати дослідження діяльності молодіжних організацій та об’єднань, визначивши при цьому їхні роль, місце та значення у становленні громадянського суспільства незалежної України.

Розділ 1. Молодіжний рух як форма взаємодії поколінь

1.1.Проблема визначення молодіжного руху

Слід зазначити, що не лише в українській юнологічній  науці, а і в колишній радянській, частина спеціалістів-юнологів глибоко  займалася проблемами молодіжного руху – як наслідок в кінці 70-х років навіть виділилася навчальна дисципліна „Міжнародний молодіжний рух”, яка введена із 1981 року у педагогічних вузах. Проте, розробка проблем молодіжного руху не привела до однозначного розуміння суті молодіжного руху як соціального явища, а отже, відповідно не визначено чітке трактування цієї категорії, яка є основоположною. [24]

Серед існуючих точок зору можна відмітити  наступні:

1. Молодіжний рух є сукупністю молодіжних організацій. Такий підхід був характерним для польських дослідників у період, коли наявність декількох союзів молоді відрізняло польську модель організованого впливу на молоде покоління від моделей більшості інших соціалістичних країн.

Цей підхід має  значення в тій мірі, в якій союзи молоді виступають як свого роду концентрація молодіжного руху, його найбільш розвинена форма. Але, по-перше, діяльність молодіжних організацій не вичерпує всього багатства молодіжного руху, по-друге, має значення розвиненість організованих форм самовизначення в молодіжному середовищі.[28, C. 310]

2. Молодіжний рух - це деяка частина молоді. Такого роду трактування є у деяких авторів, зокрема у Ю.Є.Булатецького, Г.Зюссе та ін.

Дискусійність даного трактування в тому, що рух  стає тотожним його носію і, отже, прирівнюються не однопорядкові сутності. В теоретичному відношенні це призводить Ю.Є.Булатецького до нічим не виправданого віднесення молодіжного руху до розряду «демографічних явищ» 3. Молодіжний рух — це соціальний феномен інтеріоризованої соціалізації. Таке трактування молодіжного руху найбільш ґрунтовно розроблене в концепції румунського соціолога Ф.Малера.[28, C. 311]

4. Молодіжний рух є суто політичне явище. Цей погляд складає основу концепції польських дослідників Марвата і В.Міляновського, конструктивна схема яких зводиться до наступного ряду: "потреби молоді - суспільні умови (об'єктивні і суб'єктивні) реалізації потреб - молодіжний рух як виразник і представник потреб молоді – політична інституалізація молодіжного руху (в рамках політичної системи) як факт її самореалізації".
5. Молодіжний рух є формою соціальної активності молоді. Ця точка зору була однією з найбільш розповсюджених в радянських дослідженнях молодіжного руху в 70-80-ті роки, її розробляли В.П.Мошняга, В.Ц.Худавердян, П.Н.Решетов та ін.[28, C. 311]

Більш точно  визначає молодіжний рух у статті „Деякі методичні питання вивчення політичних відносин молоді у буржуазному  суспільстві” Косенко Є.І. Автор  під молодіжним рухом розуміє  масову організовану соціально-політичну  активність, яка спрямована на реалізацію як специфічних вимог і цілей молодого покоління, так і цілей інших громадських груп, об’єднань, інтереси яких відповідають інтересам молоді. Організована політична активність проявляється у формі участі молоді в широких соціальних рухах.[19]

Найбільш повним можна вважати визначення терміну молодіжний рух, яке знаходимо у праці Головенька В.А. „Український молодіжний рух у ХХ столітті”. Автор трактує молодіжний рух як один із компонентів суспільно-політичної системи, представлений певним чином організованими молодіжними структурами, що тією чи іншою мірою усвідомлюють свою власну специфічність, здійснюють визначену діяльність, спрямовану на реалізацію цих інтересів, а також створення специфічної і власної ролі в суспільстві.[17]

Дитячий рух – вважається складовою молодіжного руху, хоча має право на певну самостійність. Це обумовлюється наступними причинами:

- невизначеність  у вікових межах поняттях молодь  і діти;

- відповідно  до статутів молодіжних організацій  до їхнього складу можуть входити молоді люди віком від 14 років, а іноді ще молодші;

- дитячі організації  у своєму складі обов’язково  повинні мати осіб старших  вікових категорій.[18]

Молодіжний  рух, як форма вияву соціальної активності молодого покоління є найефективнішим  механізмом взаємодії нових поколінь з суспільством. У рамках молодіжного руху, молода людина не лише проходить соціалізацію, здобуває необхідний досвід, але й самореалізується. Молодіжний рух є осередком формування молодіжного стилю життя, культури. Сьогодні юнологи розрізняють дві форми молодіжного руху: організований молодіжний рух та неформальні молодіжні ініціативи (неформальний молодіжний рух).[30]

Під терміном „неформальний  молодіжний рух” розуміють систему  молодіжних субкультур і широкої  неорганізованої молодіжної активності в їх взаємозв’язку між собою та суспільством. Фактично молодіжний рух та неформальні ініціативи створюють обличчя суспільства. Молодіжний рух виникає в процесі соціально-економічного та соціально-політичного розвитку суспільства, і їх зміст, форма діяльності значною мірою відбиває соціокультурну, історичну, демографічну, політичну та інші специфіки життя окремої країни.[24]

1.2. Визначення та механізми утворення молодіжних організацій

Молоді властиво об'єднуватися, організовуватися для  вирішення своїх власних проблем, проблем суспільства. Іншими словами, молодіжні організації - не просто об'єднання молоді, це ті соціальні структури суспільства, через які створюються умови і багато в чому реалізуються інтереси, потреби, запити молодих людей у всіх сферах життя: економічній., політичній, соціальній, духовній, сімейно-побутовій.

Молодіжне громадське об'єднання - це певні молодіжні громадські сили, які: а) в тій чи іншій мірі усвідомлюють свою власну специфічність, особливість своїх власних інтересів і свого місця і ролі в суспільстві; б) здійснюють певну громадське значущу (однак не обов'язково позитивно оцінювану більшістю суспільства) діяльність, направлену на реалізацію цих інтересів і утвердження своєї специфічності і власної ролі в суспільстві; в) мають чіткі внутрішні організаційні структури.[28]

Повертаючись до проблеми уточнення понять, слід нагадати, що за допомогою організації молоді люди мають можливість повніше реалізувати свої інтереси, запити та потреби, тобто самореалізуватися як особистості. Молодіжні організації дозволяють адекватно відрегулювати стосунки молоді з державою, її інститутами. Вважається, що саме молодіжні організації є інструментом найбільш дієвої соціалізації молодого покоління.[18]

Проте, незважаючи на популярність тези про соціалізацію молоді в об'єднаннях, досі не існує єдиного повноцінного визначення терміну "молодіжна організація".

На законодавчому рівні  статус молодіжних та дитячих організацій визначається Законом України "Про молодіжні та дитячі організації" від 1 грудня 1998 року та Законом України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 року.

Стаття 2 Закону України "Про молодіжні  та дитячі організації" визначає молодіжні громадські організації як "об'єднання громадян віком від 14 до 28 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів" та дитячі громадські організації як "об'єднання громадян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист своїх прав І свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, та соціальне становлення як повноправних членів суспільства".

Особливістю молодіжних та дитячих організацій, згідно Ст.5 Закону, є те, що особи старшого віку можуть бути членами молодіжних та дитячих громадських організацій за умови, якщо їх кількість у цих організаціях не перевищує третину загальної кількості членів. Це ж стосується і виборних органів.[18]

Однак таке юридичне формулювання зовсім не претендує 
на повноту окреслення даного явища.; •

Наприклад, О. Корнієвський розглядає молодіжну  організацію як добровільне об'єднання молодих громадян, що утворюється для реалізації і захисту їх різнобічних, зокрема, специфічних (як особливої вікової категорії населення) колективних інтересів з метою об'єднання зусиль молоді для участі в соціально-економічних, громадсько-політичних, державотворчих процесах.[15, C.11]

Власне, з цим визначенням  можна погодитися. Молодіжні організації на добровільних засадах об'єднують молодих людей задля захисту певних їхніх спільних інтересів. Крім того, як правило, ці інтереси дійсно є специфічними (через доволі жорсткі критерії відбору членства). Зокрема, організація може мати вузькофаховий напрямок або ж навпаки — загальногро-мадський чи навіть політичний.

Виникають молодіжні організації  переважно внаслідок усвідомлення неформальною групою молодих людей необхідності "акту формалізації" своїх внутрішньогрупових відносин задля досягнення більшої ефективності у втіленні спільних цілей. Цим актом формалізації і є створення організації. Іншими словами, відбувається формалізація внутрішньої ієрархії та відносин.

Використовуючи слідом за К. Зайдельманом тезу: "група — головна соціальна форма молоді", прихильники теорії реег group визначають організовані молодіжні структури як продукт тільки самодіяльної форми соціалізації молоді. При цьому цілковито ігнорується суспільне замовлення щодо створення молодіжних організацій як засобів інтеграції молодого покоління в структуру суспільства.

Соціальне ж  замовлення зовсім не передбачає існування реег group як основи організації молоді. Самодіяльна група може бути створена власними силами чи ініційована "дорослими" на початку діяльності організації. Часто пізніше групу однодумців взагалі змінює група функціонерів, практично позбавлена будь-якої самодіяльності — чи дуже обмежена в своїх діях.

Дійсно, молодіжні  організації не завжди виникають  у результаті самодіяльності реег group. Вони часто можуть бути ініційовані зовні — державою, політичними партіями, громадськими об'єднаннями тощо. Більше того, це поступово перетворюється на провідний спосіб утворення організації, і сьогодні базою для створення молодіжних об'єднань виступають вже не молодіжні субкультури, а здебільшого спільність тих чи інших інтересів їх засновників. Саме задля їх досягнення молодь, іноді навіть не протиставляючи себе дорослим, об'єднується в організації.[18, C.69]

 Отож головним джерелом утворення молодіжних об'єднань як організованої частини загального молодіжного руху є спільність інтересів та мети, досягнення яких можливе лише в умовах цієї організації.

1.3. Класифікація молодіжних організацій в Україні

На сьогодні існує кілька підходів до визначення критеріїв такої класифікації молодіжних організацій . Так, марксистський підхід передбачає передовсім класову приналежність членства тієї чи іншої організації. Психологічний підхід розглядає та класифікує молодіжні структури виходячи з ролі реег у процесі виникнення організації. Юридичний підхід за головний критерій вважає реєстрацію організації та статутне оформлену задекларовану мету діяльності.

Найбільшого ж поширення у навколонаукових  колах набув ідеологічний підхід, тобто типологізація молодіжних організацій, виходячи з їхньої ідеологічно-політичної орієнтації. Однак слід зазначити, що хоча вплив політичних структур та ідеологічних течій на організований молодіжний рух досить значний, він все ж не є визначальним. Існує ціла низка молодіжних організацій, які абсолютно не заангажовані політичне чи ідеологічно. Тому, намагаючись класифікувати молодіжні структури, варто брати за головний критерій не ідейно-політичне забарвлення, а характер діяльності організації.

Найбільш  повно систематизацію типологій молодіжних об'єднань виклав проф. В. Якушик. Цю систематизацію було розроблено на базі методології та загальнотеоретичних підходів, що були ним використані в аналізі політичних партій.[2, C.16-25]

Для створення  комплексної типології молодіжних об'єднань В. Якушик запропонував згрупувати головні критерії їх класифікації у п'ять блоків:

• соціальна база молодіжного об'єднання;
• специфіка ґенези (процесу виникнення) організаційних 
  принципів та структури молодіжного об'єднання;
• особливості системи здійснюваних молодіжним об'єднанням функцій;
• роль молодіжного об'єднання в суспільстві;
• характер впливу молодіжного об'єднання на суспільні 
  процеси.[15, C.12]

Так само тією чи іншою мірою намагалися дати типологізацію існуючих в Україні молодіжних об'єднань і О. Корнієвський, П. Мартин, А. Скрипник, інші науковці. В якості основного критерію власних типологізацій молодіжних організацій в сучасній Україні вони пропонували саме функції, які виконують ці об'єднання у суспільстві.

Проте повністю комплекс цих функцій зазвичай визначити дуже складно, тим більше у перехідному суспільстві. Таке суспільство саме ще не має стабільної структури та чітко розмежованих функцій. Але поза наявністю чи відсутністю загальновизнаної класифікації, так само як і можливостей її застосування, в сучасній Україні все ж існує доволі збалансована система молодіжних структур.

Тож єдиним практичним рішенням за такого стану речей буде прийняти альтернативну систему класифікації, що більше відповідатиме реальному станові речей. Адже поруч з ускладненнями, спричинюваними загальною ситуацією в суспільстві, додаткові труднощі полягають у тому, що програма, декларовані принципи, статут та юридичний статус організації часто не відбивають об'єктивної ситуації і жодним чином не впливають на її дійсний соціальний статус. Тому найкращою є типологізація об’єднань , критерієм якої є характер діяльності кожної окремої молодіжної організації.[18]

Специфіка такого підходу дає підстави для введення цілої низки їх типології:

Молодіжні філії політичних партій

Важливим  чинником молодіжного руху є взаємодія  його з політичними партіями. Безперечно, що співпраця з молодіжними організаціями є одним з найважливіших моментів діяльності партії. Стосунки між ними в ідеалі повинні будуватись на основі взаємопорозуміння, співпраці й автономності. Однак іноді ці стосунки стають надто тісними.

Основний  момент єдності партії з її молодіжною організацією полягає у єдності їх ідеологічних платформ. Молодіжна організація веде свою роботу, вирішує свої проблеми і одночасно співпрацює з партією та готує себе для майбутньої політичної роботи в ній. У свою чергу політичні партії домагаються вирішення проблем, які є у молоді та відстоюють інтереси членів молодіжних організацій, зокрема, в Парламенті. В Україні значна кількість партій мають свої молодіжні філії та організації, які ідеологічно орієнтуються на них. Окрім цього, партії за допомогою своїх програм намагаються забезпечити підтримку молоді на виборах, проголошуючи соціальну спрямованість власної молодіжної політики.

Складність  визначення такої групи організацій  полягає в значній відносності терміну "молодіжна філія політичної партії", оскільки передбачає статутну залежність молодіжного об'єднання від партії.

Однак сучасна  партійна молодіжна політика передбачає автономність, а іноді й повну незалежність молодіжних структур. На думку авторів, головним критерієм для визначення молодіжних філій партій слід визначити ступінь залежності молодіжної організації. Мається на увазі увесь комплекс питань, пов'язаних з цим (ідеологічні, політичні, фінансові, організаційні, статутні тощо). На наш погляд, під таке визначення підпадає ряд сучасних молодіжних організацій в Україні. Зокрема: Республіканська християнська молодь, Молодіжна організація республіканців України, Молодий Рух, Соціалістичний конгрес молоді, Народно-демократична ліга молоді, Ленінська комуністична спілка молоді України тощо.

Громадсько-політичні організації  молоді

Залишається значний прошарок молодіжних об'єднань, що зберігають свою незалежність, залишаючись самостійними ідейно-політичними утвореннями, і займають активну громадську позицію, іноді висуваючи навіть політичні вимоги. Щоб класифікувати такі організації відповідно до їх ставлення до домінуючого у сучасному світі типу приватновласницьких, суспільно-економічних відносин (тобто на підставі ступеня прийняття або неприйняття цього типу в цілому):

• ультраліві організації;
• ліві;
• лівоцентристські;
• центристські;
• правоцентристські;
• ультраправі.

Хоча така класифікація застосовується для типологізації політичних партій вона адекватно відображає громадсько-політичну ініціативу молоді сучасної України.

Слід також  наголосити на тому, що цей тип відповідає досить значній кількості молодіжних організацій. Іноді ці організації спрямовують свою діяльність на реалізацію вузькоцільових проектів (відповідно до отриманого гранту тощо). Однак це не означає, що організація увесь час свого існування займатиметься цією діяльністю.

Молодіжні релігійні організації

Окремо слід виділити молодіжні релігійні об'єднання, що утворюються в Україні. Після падіння тоталітарної системи значний відсоток молоді звернувся у пошуках самореалізації до релігії. Зокрема, це пов'язано з національним рухом, що набув своєї кульмінації у 1991 році. Молодь, яка обрала участь у цих рухах, здебільшого декларувала свою приналежність до "популярних" тоді конфесій (Українська греко-католицька церква, Українська автокефальна православна церква). Також великий відсоток молоді звертається до протестантських церков, різноманітних сект та містичних, псевдорелігійних культів. Наприклад: "Українська молодь Христові", Християнська молодіжна організація Церкви адвентистів сьомого дня, Молодіжна рада церков Євангельських християн-баптистів України тощо.

Молодіжні фахові об 'єднання, організації за інтересами

Молодіжні об'єднання, які політичне не заангажовані, утворюють наступну групу організацій, яка перевищує всі попередні не лише за кількістю організацій, а й за кількістю членів у кожній зокрема.

Керуючись головним критерієм  нашого дослідження — характером діяльності, можна виділити таку типологію:

• фахові молодіжні структури. Утворюються головним 
  чином за ознакою фахової приналежності, під час навчання або роботи. Об'єднують не лише студіюючу молодь, а й 
  молодих спеціалістів. В Україні існує цілий ряд молодіжних фахових організацій. Складність визначення цієї підгрупи молодіжних об'єднань полягає в специфічному боці 
  терміну "фах". Неможливо визначити фахову приналежність лише за наявністю відповідної освіти. Тому маємо 
  взаємопов'язані підгрупи, наприклад, фахові, наукові, літературно-мистецькі. Досить важко провести межу між професіоналізмом та аматорами;
• наукові, літературно-мистецькі та культурологічні 
  організації. На відміну від "неформальних" літературних 
  "тусовок" та салонів, літературні та мистецькі організації 
  намагаються шляхом об'єднання зусиль відстоювати свої 
  інтереси, зокрема, фінансування своїх видань. Однак та 
  кий напрямок не вичерпує всієї гами інтересів молодих літераторів та митців. Більшість літературно-мистецьких організацій утворюється на ґрунті прихильності до визначеної 
  течії в мистецтві;
• вишкільні та спортивно-патріотичні організації молоді. 
  До них ще можна віднести дитячі виховні організації. Також підкреслити значну роль загальноукраїнських спортивних асоціацій, зокрема, в галузі єдиноборств.

Благодійні фонди для молоді та молодіжні благодійні фонди

Цей тип організацій  не є досить поширений в сучасному молодіжному середовищі. Однак їх діяльність є досить активною в напрямку акумуляції потрібних коштів та фінансування благодійних програм чи різноманітних молодіжних проектів. Наприклад: Фонд "Молода Україна", Український фонд студентів, Дитячий фонд України тощо.

Національні молодіжні організації

Об'єднання, утворені національними меншинами, які опікуються збереженням та поширенням серед молоді власних національних звичаїв, культури та традицій. Слід відзначити, що серед національних організацій наявні не лише культурологічні, а й студентські, наукові, фахові, благодійні, спортивно-патріотичні тощо.

Студентський рух

Аналізуючи молодіжний рух в цілому, не можна не відзначити студентський рух як його складову частину. Студентство завжди було в авангарді всіх соціальних перетворень та політичних рухів. Воно складає чи не 80% від чисельності молодіжних організацій, а часом й більшу їх частину. Однак власна специфіка організованого студентського руху визначається передовсім характером студентських організацій, членами яких є ті, хто навчається у вузі, тобто членство у таких організаціях чітко регламентоване часом. Крім того, студентські організації відстоюють інтереси студентської молоді, акцентуючи на цьому увагу.

Також студентські  організації мобільніші та дієздатніші  за загальномолодіжні структури. Це показали страйки 1990, 1992 років, а також студентські заворушення по всьому світі.

Серед студентських об'єднань слід виділяти:

• профспілки, першочерговим завданням яких вирішувати 
  соціальні проблеми студентства та захищати їх інтереси перед державою та адміністрацією вузів. Наприклад: Перша 
  українська студентська профспілка (ПоСтУП), Профспілка 
  студентів "Пряма дія", Асоціація студентських профспілко 
  вих організацій України тощо;
• громадські студентські організації. Громадські студентські об'єднання мають на меті репрезентувати громадсько-політичну ініціативу студентства та відстоювати 
  його права. Окремо, але в структурі громадських організацій існують студентські корпорації та інформаційно-ко 
  ординаційні центри;
• фахові студентські організації та об'єднання за інтересами. Організації такого типу є досить поширеними в 
  рамках окремих вузів та факультетів. Наприклад: асоціації 
  студентів-юристів, історичні товариства окремих вузів, 
  вузівські наукові товариства тощо;
• органи студентського самоуправління. Іноді вони перетворюються з підструктур вузів на самостійні організації.
• Завдання студентського самоврядування полягає у тому, щоб допомогти студентам та аспірантам в їх науковій, професійній та громадській роботі, налагодити побут та дозвілля студентів у студмістечках, організація відпочинку тощо. Крім того (і це важливо), завдання студентського самоуправління полягає у захисті та узгодженні інтересів студентів і аспірантів з інтересами адміністрації вузів та держави.

Молодіжні партії

• Окремо слід окреслити тенденцію, яка проявилася лише в останній час. Мова йде про створення молодіжних партій. Необхідно зазначити, що ідея створення молодіжної політичної організації в молодіжному середовищі у 90-х виникала неодноразово. Однак перші молодіжні партії з'явилися саме в 1999 році.
• Деякі вчені, розглядаючи політичний молодіжний рух, стверджували, що існує кілька типів організацій, які умовно чи фактично можуть бути молодіжними політичними партіями. Так, О. Корнієвський вважав, що "молодіжна партія І типу (незважаючи на відсутність слова "молодіжна" у назві організації) може розглядатися як організаційна структура, що об'єднала молодих людей за спільними ідейно-політичними мотивами однією політичною орієнтацією".[14, C.65] До цього типу він відносив СНІГУ. Другий тип, за О. Корнієвським, це власне молодіжна партія.
• Такий підхід дещо застарілий. Особливо, якщо враховувати нові політичні реалії та характер новоутворених молодіжних політичних партій.
• Політична партія виникає тоді, коли соціальна верства, група усвідомлює необхідність політичної самоорганізації задля захисту своїх інтересів та участі у виробленні державних рішень. В нашому випадку частина молоді як соціально-демографічна група усвідомила необхідність політичного оформлення своїх інтересів у вигляді створення власних партій.
• До молодіжних партій належать партія "Молода Україна", організація політичного розвитку — Молодіжна партія України, партія "Нова генерація". Ці політичні організації складаються переважно з молоді і заявляють про готовність захищати інтереси молодого покоління (як першочергове завдання).