Грошова маса та показники, що її характеризують

ВСТУП

Гроші – одне з найдавніших явищ у житті суспільства – відіграють важливу роль у його економічному і соціальному розвитку. Вони завжди привертали до себе пильну увагу науковців. Уже в працях Платона й Аристотеля є цікаві висловлювання про гроші. Часто згадується про них і в літописах періоду Київської Русі. Проте систематичні дослідження грошей і формування їх наукових теорій почалися з розвитком капіталізму. Вивчення грошей значною мірою визначило формування економічної теорії як науки.

Роль грошей визначається рівнем розвитку товарного виробництва та адекватних йому суспільних відносин. Вона не може бути реалізована там, де для цього немає відповідних умов.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи виступає проблема вивчення грошової маси України.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є грошова маса та показники, що її характеризують.

Мета дослідження. Дослідження економічної суті грошової маси, а також в узагальнені висновків по даній проблемі.

Мета роботи зумовлює виконання таких завдань:

• дослідити поняття грошової маси та її структури;
• визначити сутність грошового агрегату;
• охарактеризувати особливості грошової маси в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.  Поняття грошової маси та її структура

1.1. Поняття грошової маси

Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої є важливою характеристикою стану грошового обороту та ринкової кон'юнктури в цілому. Зміна грошової маси безпосередньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон'юнктуру ринків, а значить – на економічний розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключовим напрямом державної грошово-кредитної політики. Завдяки цьому вивчення та правильне визначення маси грошей в обороті має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення.

Поняття грошової маси досить складне, оскільки складна сама категорія  грошей, велика різноманітність їх форм та функцій. Не випадково в трактуванні  змісту та показників вимірювання грошової маси є помітні розбіжності.

У зарубіжній літературі до 30-х років XX ст. панувало уявлення про грошову масу як сукупність залишків металевих грошей і розмінних банкнот у розпорядженні суб'єктів обороту. Усі інші грошові інструменти – нерозмінні банкноти, розмінна монета, депозитні вклади тощо – виділялися у поняття «засобів обігу» і не включалися в загальну масу грошей. Ситуація принципово змінилася після скасування золотомонетного стандарту [1, 80].

У радянській літературі панувало уявлення про масу грошей як сукупний залишок  знаків грошей (банкнот, казначейських білетів і розмінної монети) у розпорядженні суб'єктів обороту. Такі підходи суперечили принципам єдності та безперервності грошового обороту і піддавалися гострій критиці [1, 80-81].

Саме життя теж довело (на Заході – раніше, в СРСР – пізніше) необхідність включати до грошової маси не тільки всі готівкові знаки, а й депозитні гроші – спочатку короткострокового характеру, а згодом і довгострокового. Більше того, окремі сучасні економісти та центральні банки до грошової маси відносять будь-які активи, котрим властива певна ліквідність (облігації державних позик, векселі, страхові поліси тощо). Це зумовлено головним чином неоднозначними, суто емпіричними підходами до визначення самої сутності грошей, яка може змінюватися залежно від цілей аналізу і використання певного елемента грошового обороту. Отже, і в саму грошову масу вони можуть включатися чи виключатися з неї відповідно до конкретної ситуації.

Зарубіжна економічна наука та практика дали достатньо розгорнуте й обґрунтоване трактування і статистичне визначення грошової маси, які ефективно використовуються в регулятивній практиці. Перехід України до ринкової економіки робить надзвичайно актуальним вивчення і використання цього досвіду в нашій практиці.

Виходячи з викладеного вище розуміння сутності грошей, під грошовою масою слід розуміти всю сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент. Такими суб'єктами є приватні особи, підприємства, громадські організації, господарські об'єднання, державні установи тощо, які мають у своєму розпорядженні готівкові гроші чи вклади на різних рахунках у комерційних банках [1, 81].

Отже, грошова маса – це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві [9, 110].

1.2. Структура грошової маси

Грошова маса має певний кількісний вираз (обсяг у мільярдах чи мільйонах  грошових одиниць), надзвичайно складну  структуру та динаміку руху. З точки зору якісної характеристики грошової маси важливе значення має її структура, а з погляду практики її регулювання – динаміка руху обсягу та структури.

У структурному відношенні грошову  масу можна розділити за кількома критеріями:

• за ступенем «готовності» окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності;
• за формою грошових засобів (готівкові, депозитні);
• за розміщенням у суб'єктів грошового обороту;
• за територіальним розміщенням та ін. [1, 82]

Найбільшу складність має структуризація грошової маси за першим критерієм, оскільки немає однозначного розуміння ступеня ліквідності кожного її елемента, як і немає чіткого розмежування між власне грошима і високоліквідними фінансовими активами, які вже не є грошима. За цим критерієм наука і практика виділяють кілька елементів грошової маси, комбінацією яких можна визначати різні за складом і обсягом показники грошової маси, що називаються грошовими агрегатами.

Рис. 1.1. Структура грошової маси [2, 147]

Оскільки грошова маса неоднорідна за своєю структурою, то для її характеристики застосовуються різні підходи і показники.

Насамперед грошову масу можна  поділити на дві частини – активні гроші, які постійно використовуються в готівковому й безготівковому обігу, і пасивні гроші (або "квазі-гроші"), які потенційно можуть бути використані як гроші за певних умов. Структура грошової маси відображає структуру і рівень розвитку економіки країни. У розвинутих країнах на готівку припадає лише 5-10 % грошової маси, а в Україні поза банками обертається близько 50 % готівки [2, 147].

Зі сформульованого випливає дуже важливий принцип грошового обігу  – обмеження грошової маси реальними  потребами обігу. Звідси можна зробити  висновок, що у підтриманні рівноваги  в економіці, збалансованості попиту та пропозиції важливу роль відіграє грошова маса. Вона виступає як сума купівельних та платіжних засобів, що обслуговують господарський обіг і належать державі, фірмам та окремим особам. У грошовій масі розрізняють активні гроші, що використовуються в готівковому та безготівковому обігу; пасивні (нагромадження, резерви, залишки на рахунках), які лише потенційно можуть використовуватися в угодах. Основну частину грошової маси становлять різні види банківських депозитів (кредитних грошей), а також деякі види цінних паперів, що мають таку саму купівельну спроможність, як і банківські рахунки. Грошова маса в наш час формується на основі кредитів. Це означає, що банківська система, надаючи кредит підприємствам, організаціям, окремим особам, тим самим збільшує грошову масу, оскільки в обіг при цьому надходить додаткова кількість загальної купівельної спроможності, що спричиняє зростання цін [3, 102].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Грошовий агрегат

2.1. Сутність грошового агрегату

Грошовий агрегат – це визначена  законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічна група ліквідних активів. [9, 111].

Грошові агрегати формуються на основі таких принципів:

1) грошова маса включає не  лише готівкові гроші, а й  депозитні;

2) уся грошова маса поділяється  на ту, що є в обігу, і ту, яка нагромаджується, виконує функцію збереження вартості;

3) сукупна грошова маса включає  також банківські внески, депозити  та цінні папери з фіксованим  доходом [4, 94].

Грошові агрегати будуються шляхом приєднання до попередніх величин нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності.

Агрегат М1 – це грошова маса у вузькому розумінні. Він включає найбільш ліквідні форми грошей – готівкові гроші та банківські внески до запитання (трансакційні депозити).

Агрегат М2 включає грошові форми агрегату М1, а також строкові та ощадні внески в комерційних банках.

Агрегат М3 включає грошові форми агрегату М2, депозитні сертифікати, ощадні внески в спеціалізованих кредитних установах та деякі інші види фінансових активів [4, 94].

Базилевич В.Д. відзначає, що залежно від рівня ліквідності грошові засоби ранжуються і зводяться у такі грошові агрегати M0, М1, M2 M3, L (рис. 2.1).

В окремих країнах, наприклад в  США, банківська статистика виділяє  ще й агрегат М4, який складається з М3, а також банківських акцептів, комерційних паперів, державних цінних паперів та деяких інших форм фінансових активів. Вважається, що цей агрегат повністю охоплює і характеризує грошову масу в країні.

Отже, грошовий агрегат – це специфічний  показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. Кількість агрегатів, які використовуються в статистичній практиці окремих країн, не однакова, що пояснюється істотними відмінностями в елементному складі грошової маси, у спектрах активів, які розглядаються в національній практиці як гроші, у завданнях використання грошової маси в регулятивних цілях. Так, у США застосовуються чотири агрегати для визначення маси грошей, в Англії – п'ять, у Німеччині – три.

Рис. 2.1. Агрегатні показники грошової маси [5, 147]

2.2. Поділ грошової маси на  агрегати

Грошові агрегати є вимірниками (показниками) грошової маси. Грошові агрегати використовуються в статистиці для аналізу змін руху грошей на певну дату та/або за певний період часу.

У основу побудови грошових агрегатів  покладено ранжирування матеріальних благ по ступені їх ліквідності. Під  ліквідністю матеріальних благ розуміється  їх здатність швидко і без особливих  втрат звертатися в гроші. Ліквідність матеріальних благ вимірюється часом. Чим менше часу треба витратити, щоб обернути матеріальні блага в гроші, тим вище його ліквідність. Готівка володіє абсолютною ліквідністю, оскільки час, необхідне для їх звернення в гроші, рівно нулю [6, 133].

У статистичній практиці України визначаються і використовуються для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: М0, M1, M2, М3.

Агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.

Агрегат M1 включає гроші в агрегаті М0 + вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.

Агрегат M2 – це гроші в агрегаті M1 + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладів та інших спеціальних рахунках.

Агрегат М3 охоплює гроші в агрегаті M2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків [1, 82-83].

Наведені грошові агрегати відрізняються між собою не тільки кількісно, а й якісно. Так, агрегат M1 виражає масу грошей, яка перебуває безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу та платежу, і тому є найбільш ліквідною. Вона найтісніше пов'язана з товарною масою, що проходить процес реалізації, і безпосередньо впливає на ринкову кон'юнктуру. Саме тому цей агрегат перебуває під найпильнішою увагою аналітиків та регулюючих органів.

Пильної уваги заслуговує також  агрегат М0. Він має ті ж самі якісні характеристики, що й грошова маса агрегату M1, але оборот готівки здійснюється поза банками і тому регулювання і контроль за ним складніші.

В інших грошових агрегатах (M2, М3) ураховані  також запаси грошей у різних організаційних формах заощаджень (строкові депозити, ощадні сертифікати, трастові вклади тощо). Ці гроші тимчасово перебувають у покої, виконуючи для їх власників функцію нагромадження вартості. Тому ліквідність грошової маси знижується з кожним наступним агрегатом. Найбільш ліквідними і готовими обслуговувати товарооборот є гроші агрегату М0. Найнижчу ліквідність мають гроші агрегату М3, оскільки значна частина їх не може вступити в обіг без того, щоб власник заздалегідь не попередив про це банк і не зазнав певних фінансових утрат [1, 83].

Водночас агрегат М0 – найвужчий  показник грошової маси, оскільки характеризує лише один її елемент – готівкову  масу. Найширшим агрегатом є М3, бо він охоплює всі елементи грошової маси, що перебувають в обороті.

Показник грошової бази не є ще одним агрегатом грошової маси. Це якісно інший показник, що характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку. Тому цей показник інколи називають ще грошима центрального банку, який їх безпосередньо контролює і регулює, впливаючи в кінцевому підсумку і на загальну масу грошей.

Грошова база включає запаси всієї  готівки, яка перебуває в обороті  поза банківською системою та в касах  банків, а також суму резервів комерційних  банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку.

Величину грошової бази можна визначити за формулою:

Г_б ⁼ Г_вип + Г_рез [1, 84]

де  Г_вип – сума готівки, випущеної центральним банком і не поверненої в його фонди; Г_рез – сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у центральному банку.

Перший елемент (Г_вип) грошової бази відрізняється кількісно від готівкового агрегату М0 – більший на суму готівки в касах банків. Другий елемент (Г_рез) грошової бази відрізняється і якісно, і кількісно від безготівкового елемента грошових агрегатів M1, M2, М3. Він являє собою суму зобов'язань центрального банку перед комерційними. А безготівкові елементи грошових агрегатів – це зобов'язання комерційних банків перед своїми клієнтами. Вони формуються комерційними банками як за рахунок коштів, одержаних від центрального банку, тобто за рахунок Г_рез, так і за рахунок створення грошей самими комерційними банками в процесі кредитної діяльності через механізм грошово-кредитного мультиплікатора. Тому безготівкові елементи грошових агрегатів значно більші за своїм обсягом від безготівкового елемента грошової бази. Завдяки цьому загальний обсяг кожного з грошових агрегатів (крім М0) перевищує обсяг грошової бази. Ступінь цього перевищення свідчить про величину грошово-кредитного мультиплікатора на рівні комерційних банків.

 

РОЗДІЛ 3. Особливості  грошової маси в Україні

У статистичній практиці України визначаються і використовуються для цілей  аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: М0, M1, M2, М3.

Склад грошових агрегатів в Україні:

М(0) = готівка в обігу;

М(1) = М(0) + засоби підприємств на розрахункових, поточних, спеціальних рахівницях в банках до запитання, засоби страхових компаній;

М(2) = М(1)+ термінові депозити населення  в Ощадбанку;

М(3) = М(2) + депозитні сертифікати  і облігації держзаймів

Агрегати М (0), М (їх М (2), м (З), М (4) складають сукупну грошову масу. Кожний з агрегатів є частиною грошової маси. За показник грошової маси, використовуваний для макроекономічного аналізу і статистики, приймають агрегат М (2).

Об'єм грошової маси визначається державою – емітентом грошей. Розмір емісії залежить від потреб товарообігу і держави.

Розглянемо грошову  масу України за останніми статистичними  показниками.

Тепер детальніше про те як змінювалися грошові агрегати та процентна ставка протягом останніх трьох років. Грошовий агрегат М3 на кінець квітня 2009 року становив 465.1 млрд. грн., темп його приросту уповільнився до 8.3% у річному обчисленні порівняно з 11.5% на кінець березня. (Дані з статистичного розділу офіційного сайту НБУ).

 Грошовий агрегат М3 на  кінець квітня 2010 року збільшився і становив 510.8 млрд. грн., темп його приросту склав 9.8% у річному обчисленні порівняно з 6.6% на кінець березня 2010 року. (Дані з статистичного розділу офіційного сайту НБУ).

Грошовий агрегат М3 на кінець січня 2011 року збільшився до 601.2 млрд.грн., а темп його приросту до 25.3% у річному обчисленні порівняно з 597,9 млрд.грн. та 22.7% на кінець грудня 2010 року відповідно. (Дані з статистичного розділу офіційного сайту НБУ).

Таблиця 3.1. Грошові агрегати на січень 2011 року[7]

Графік 3.1. Зміна грошових агрегатів       Графік 3.2. Зміна компонентів грошових

У квітні 2009 року процентні ставки за кредитами, наданими протягом місяця нефінансовим корпораціям, в гривнях  знизилися до 20.66% (на 572 б.п.), в доларах США зросли до 9.55% (на 35 б.п.), в євро знизилися до 8.43% (на 16 б.п.). Процентні ставки за кредитами, наданими протягом квітня домашнім господарствам, в гривнях знизилися до 24.12% (на 123 б.п.), в доларах США зросли до 15.46% (на 69 б.п.), в євро зросли до 17.79% (на 118 б.п.). Процентні ставки за депозитами, залученими протягом квітня від нефінансових корпорацій, в гривнях знизилися до 11.76% (на 579 б.п.), в доларах США зросли до 7.75% (на 63 б.п.), в євро знизилися до 5.50% (на 14 б.п.). Процентні ставки за депозитами, залученими протягом квітня від домашніх господарств, в гривнях зросли до 14.22% (на 26 б.п.), в доларах США зросли до 9.94% (на20 б.п.), в євро зросли до 9.18% (на 54 б.п.). (Дані з статистичного розділу офіційного сайту НБУ).

У квітні 2010 року процентні ставки за кредитами, наданими протягом місяця нефінансовим корпораціям, в гривнях знизилися до 16.23% (на 86 б.п.), в доларах США зросли до 11.43% (на 10 б.п.), в євро знизилися до 10.46% (на 36 б.п.). Процентні ставки за кредитами, наданими протягом квітня домашнім господарствам, в гривнях знизилися до 26.40% (на 84 б.п.), в доларах США зросли до 14.39% (на 62 б.п.), в євро знизилися до 16.23% (на 12 б.п.). Процентні ставки за депозитами, залученими протягом квітня від нефінансових корпорацій, в гривнях зросли до 10.99% (на 25 б.п.), в доларах США знизилися до 6.26% (на 24 б.п.), в євро знизилися до 5.56% (на 40 б.п.). Процентні ставки за депозитами, залученими протягом квітня від домашніх господарств, в гривнях знизилися до 16.27% (на 85 б.п.), в доларах США знизилися до 9.98% (на 58 б.п.), в євро знизилися до 9.10% (на 69 б.п.). (Дані з статистичного розділу офіційного сайту НБУ).

У січні 2011 року процентні ставки за кредитами, наданими протягом місяця нефінансовим корпораціям, в гривнях знизилися до 13.56% (на 146 б.п.), в доларах США знизилися до 10.55% (на 29 б.п.), в євро знизилися до 8.20% (на 77 б.п.). Процентні ставки за кредитами, наданими протягом січня домашнім господарствам, в гривнях знизилися до 25.17% (на 107 б.п.), в доларах США знизилися до 10.82% (на 283 б.п.), в євро знизилися до 16.31% (на 255 б.п.). Процентні ставки за депозитами, залученими протягом січня від нефінансових корпорацій, в гривнях знизилися до 4.81% (на 128 б.п.), в доларах США знизилися до 2.66% (на 131 б.п.), в євро знизилися до 2.74% (на 147 б.п.). Процентні ставки за депозитами, залученими протягом січня від домашніх господарств, в гривнях зросли до 12.72% (на 63 б.п.), в доларах США знизилися до 7.15% (на 26 б.п.), в євро знизилися до 5.83% (на 10 б.п.).  (Дані з статистичного розділу офіційного сайту НБУ) [8].

 

 

Графік 3.3. Процентні ставки за кредитами.     Графік 3.4. Процентні ставки за депозитами

Тому для того, щоб в країні була економічна та соціальна стабільність, важливе значення має питання вдосконалення грошово-кредитної політики НБУ, а саме: необхідно стабілізувати ситуацію на валютному ринку, забезпечити належний рівень ліквідності, збільшити кредитування. НБУ повинен в межах своїх повноважень удосконалити банківську систему, щоб вона була більш стійкою до внутрішніх та зовнішніх факторів. Для забезпечення вище переліченого Національний банк повинен використовувати наявні інституційні механізми та операційні важелі, дотримуючись середньострокових орієнтирів, забезпечуючи послідовність і прозорість політики, органічно поєднуючи незалежність у виконанні головної конституційної функції з узгодженістю своїх дій з органами влади [8].

Огляд депозитних корпорацій України лютий 2011.

Темп приросту грошового агрегату М3 на кінець лютого 2011 року становив 26.0% у річному обчисленні та супроводжувався такими змінами основних кореспондуючих до М3 статей в Огляді депозитних корпорацій:

– внутрішній кредит несуттєво зменшився і склав 843.0 млрд.грн. при зниженні темпу приросту до 3.9% у річному обчисленні порівняно з даними на кінець січня 2011 року;

– чисті зовнішні активи збільшилися і склали 136.0 млрд.грн. порівняно з 123.5 млрд.грн. на кінець січня 2011 року.

Зменшення внутрішнього кредиту відбулося  при збільшенні темпу приросту вимог  до інших секторів економіки (4.6% у річному обчисленні), що обумовлено зростанням темпу приросту вимог до нефінансових корпорацій (12.2% у річному обчисленні) і уповільненням зниження темпу приросту вимог до домашніх господарств (–10.4 % у річному обчисленні), а також при зменшенні чистих вимог до центральних органів державного управління до 88.7 млрд.грн. порівняно з 100.8 млрд.грн. на кінець січня 2011 року.

 

Таблиця 3.2. Огляд депозитних корпорацій України [7].

 

  Графік 3.5. Грошовий агрегат М3                 Графік 3.6. Зміна М3 та кореспондуючих та     кореспондуючі статті                                   статей (зміна у річному обчисленні,%)

залишки,

млрд.грн.                                                                                                                                                                               %

Таблиця 3.3. Основні показники, що характеризують стан грошово-кредитного ринку за січень-березень 2011 року(за оперативними даними) [10].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Отже, грошова маса – це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві.

У структурному відношенні грошову  масу можна розділити за кількома критеріями:

• за ступенем «готовності» окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності;
• за формою грошових засобів (готівкові, депозитні);
• за розміщенням у суб'єктів грошового обороту;
• за територіальним розміщенням та ін.

Найбільшу складність має структуризація грошової маси за першим критерієм, оскільки немає однозначного розуміння ступеня ліквідності кожного її елемента, як і немає чіткого розмежування між власне грошима і високоліквідними фінансовими активами, які вже не є грошима. За цим критерієм наука і практика виділяють кілька елементів грошової маси, комбінацією яких можна визначати різні за складом і обсягом показники грошової маси, що називаються грошовими агрегатами.

Грошовий агрегат – це визначена  законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічна група ліквідних активів.

Грошові агрегати формуються на основі таких принципів:

1) грошова маса включає не  лише готівкові гроші, а й  депозитні;

2) уся грошова маса поділяється  на ту, що є в обігу, і ту, яка нагромаджується, виконує функцію збереження вартості;

3) сукупна грошова маса включає  також банківські внески, депозити  та цінні папери з фіксованим  доходом.

Грошові агрегати будуються шляхом приєднання до попередніх величин нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності.

Тому для того, щоб в країні була економічна та соціальна стабільність, необхідно стабілізувати ситуацію на валютному ринку, забезпечити  належний рівень ліквідності, збільшити  кредитування. НБУ повинен в межах  своїх повноважень удосконалити банківську систему, щоб вона була більш стійкою до внутрішніх та зовнішніх факторів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Гроші та кредит / За ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001.
2. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2001. – 581 с.
3. Основи економічної теорії / За ред. С.В. Мочерного. – К.: Академія, 1998. – 464 с.
4. Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях: Навч. посіб. / За ред. Б.Л. Луців. – Тернопіль: Карт-бланш, 2000. – 225 с.
5. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2001. – 581 с.
6. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навч. посібник. – К.: Знання, 1999.
7. Офіційний сайт НБУ: http://www.bank.gov.ua/
8. НБУ / Банки / Украина / Справочник организаций / Finance.ua: organizations.finance.ua
9. Савченко А. Г. Макроекономіка: Підручник. — К.: КНЕУ, 2005. — 441 с.
10. Департамент статистики та звітності, [email protected]