Грошова реформа, її сутність та особливості проведення в Україні

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

 

 

Кафедра фінансів і кредиту

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з навчальної дисципліни “ГРОШІ ТА КРЕДИТ”

 

Тема: Грошова реформа, її сутність та особливості проведення в Україні

 

 

 

 

ВИКОНАВ: Студент Гнилицький Олександр Юрійович курс ІІ, спеціальність Фінанси і кредит група ФК-10-1 форма навчання денна особистий підпис студента_____________ НАУКОВИЙ  КЕРІВНИК: к.е.н., доцент Шаповал Людмила Петрівна

 

 

 

РЕЄСТРАЦІЯ  РОБОТИ номер__________       дата___________

 

 

Кременчук  2011

 

 

 

Зміст

 

ВСТУП..........................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. Грошова реформа : сутність, види, причини..........................................6

1.1. Поняття грошової реформи.............................................................................6

1.2. Види грошових реформ...................................................................................9

1.3. Методи проведення грошових реформ.........................................................13

РОЗДІЛ 2. Особливості проведення грошової реформи в Україні........................17

2.1. Особливості та основні етапи проведення грошової реформи в

Україні…………….................................................................................................17

 

2.2. Аналіз грошово-кредитної політики України..............................................22

2.3. Світовий досвід проведення грошових реформ...........................................26

ВИСНОВКИ.................................................................................................................37

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА...........................................................................................39

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ.....................................42

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                     Вступ

 

     Грошова реформа - це цілеспрямовані перетворення, за допомогою яких здійснюються рішучі комплексні дії, спрямовані на оздоровлення економіки, фінансів, грошового обігу тощо. Проведення грошової реформи для України в процесі державотворення створило ефективну й надійну грошову систему. Тому оздоровлення економіки і вихід із фінансової кризи без грошової реформи й проведення власної грошової політики є практично неможливим, що визначає актуальність обраної теми.

     Тема дослідження “Грошова реформа, її сутність та особливості проведення в Україні” має важливе як теоретичне, так і практичне значення. Це пояснюється тим, що негативні соціально-економічні наслідки інфляції примушують окремі держави вдаватись до грошових реформ, зміст яких зводиться до повної або часткової перебудови грошової системи з метою стабілізації грошового обігу. Такий радикальний спосіб використовується державою лише тоді, коли консервативні способи стабілізації грошей не спрацьовують або не дають відповідного ефекту.

     Необхідність проведення грошових реформ посилюється інфляційним нагромадженням протиріч у монетарній сфері. Вичерпавши консервативні засоби оздоровлення економіки і грошово-кредитної сфери, держави вимушені здійснювати комплекси заходів проведення грошових реформ з метою подолання хворобливого стану грошей і повної чи часткової перебудови грошової системи відносно нових соціально-економічних умову.

     Метою курсової роботи є узагальнення теоретичних положень щодо особливостей проведення грошової реформи в Україні. У відповідності до поставленої мети визначено такі головні завдання:

- дослідити сутність грошових реформ та їх еволюцію;

- проаналізувати основні типи та методи грошових реформ;

- провести аналіз грошово-кредитної  політики України;

- дослідити світовий  досвід проведення грошових реформ;

- визначити та обґрунтувати механізм здійснення грошової реформи в Україні.

     Об’єкт дослідження – процесс проведення грошової реформи в Україні.

     Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаної літератури. У першому розділі визначено сутність грошової реформи, розглянуто види грошових реформ та методи їх проведення. Другий розділ присвячено аналізу грошово-кредитної політики України та особливостям проведення грошової реформи в Україні.

     Теоретичною  основою роботи стали законодавчі акти, нормативно-правові документи, навчальні посібники, періодична література, а також офіційні матеріали органів державної статистики, що відображають процес проведення грошової реформи в Україні. Як основні, в роботі використані наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених : Колесніченка В., Савлука М. І., Стельмаха В.С., Михайличенка М. та інших.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ГРОШОВА  РЕФОРМА : СУТНІСТЬ, ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ

 

1. Поняття грошової реформи

 

Грошова реформа - це цілеспрямовані перетворення, за допомогою яких здійснюються рішучі комплексні дії, спрямовані на оздоровлення економіки, фінансів, грошового обігу тощо.

Серед комплексу заходів  щодо оздоровлення та впорядкування  грошового обігу особливе місце займають грошові реформи. Вони представляють собою повну чи часткову перебудову грошової системи, яку проводить держава, з метою оздоровлення чи поліпшення механізму регулювання грошового обігу відповідно до нових соціально-економічних умов.

          Грошова реформа – проведення деномінації грошей, вилучення з обігу знецінених паперових грошей, випуск нових грошових одиниць, зміна їх золотого вмісту з метою зміцнення грошової системи. Вони являють собою повну або часткову перебудову грошової системи, яку проводить даржава з метою оздоровлення чи поліпшення механізму регулювання грошового обігу, відповідно до нових соціально-економічних умов.

          Найважливішою метою грошової реформи є надання національній валюті характеру справді єдиного законного платіжного засобу та суттєвого підвищення її купівельної спроможності й конвертованості. Оскільки "твердість” національної валюти має два тісно пов'язані між собою, але не тотожні аспекти: зовнішній – стабільність обміну національної валюти, і внутрішній – стабільність цін, тобто відсутність інфляції, то, вибираючи модель проведення грошової реформи, украй важливо чітко визначитись щодо напрямку "вектора твердості” національної валюти у просторі цих двох вимірів. Грошові реформи необхідні у випадках:

- зміни державних устроїв;

- глибоких економічних криз фінансової системи;

- економічних потрясінь, коли гроші перестають виконувати свої функції;

- поглиблення дифіциту бюджету та інфляційних процесів;

- падіння ролі грошей, розрахунків, кредиту.

Грошові реформи, що проводились  в різні часи в багатьох країнах, значно відрізнялися за своїми цілями, глибиною реформування діючих грошових систем, методами стабілізації валют, підготовчими заходами тощо. Їх можна класифікувати наступним чином:

1) створення нової  грошової системи. Ці реформи  проводилися при переході від біметалізму до золотого монометалізму, від останнього до системи паперово-грошового обігу чи кредитного обігу в умовах створення нових держав, як це мало місце після виходу окремих республік зі складу колишнього СРСР. Прикладом таких реформ є грошова реформа Вітте в 1895-1897 рр. у Росії і грошові реформи в країнах, що звільнилися від колоніальної залежності, тощо;

2) часткова зміна грошової  системи, коли реформуються окремі  її елементи: назва і величина  грошової одиниці, види грошових  знаків, порядок їх емісії і характер забезпечення тощо. Прикладом таких реформ є зміна порядку емісії і забезпечення банкнот в Англії згідно з Актом Роберта Піля (1844 р.), грошові реформи в СРСР у 1922-1924 і 1947 рр.;

3) проведення спеціальних  стабілізаційних заходів з метою отримання інфляції чи подолання її наслідків [9, c.130].

Грошова реформа  є одним з інструментів грошової політики. Проведення грошових реформ, зміст яких зводиться до повної або частокової структурної перебудови державою наявної в країні грошової системи, завжди вимушене.

Кожна грошова  реформа є індивідуальною і неповторною  за своїми характеристиками. Будь-яка реформа завжди специфічна за змістом. Це, однак, не виключає можливостей класифікації грошових реформ через виділення певної групи спільних ознак і їх функціональному втіленні.

Залежно від мети проведення та глибини перебудови державою наявної грошової системи реформи поділяються на два типи: грошові реформи у вузькому й широкому розумінні цього поняття (рис.1.1).

 

Рисунок 1.1 – Типи грошових реформ [3, с.293]

 

Нерідко грошовій реформі передує  деномінація грошових знаків, тобто  обмін всіх старих знаків на нові в  певній пропорції з одночасним перерахуванням у цій пропорції всіх грошових показників: цін, тарифів, заробітної плати тощо.

Крім підготовки економічних і  організаційних передумов грошової реформи, важливе значення для її успіху має правильний вибір методу стабілізації валюти в процесі реформи. Особливо актуальною ця проблема була в епоху функціонування дійсних грошей, коли держави шляхом реформи намагалися поновити систему металевого обігу чи обігу розмінних на метал грошових знаків.

Чим би не була викликана  необхідність проведення грошової реформи, найголовнішою її метою завжди є  стабілізація грошового обігу. Для досягнення цієї мети недостатньо прийняти ті чи інші законодавчі акти, а необхідно підготувати відповідні економічні передумови. Без цього гроші і після реформи можуть знецінюватися. Тому успішне проведення грошової реформи вимагає відповідної підготовки: нагромадження золотовалютних і матеріальних резервів, припинення чи значне зменшення темпів зростання грошової маси в обігу, оздоровлення державних фінансів, поліпшення структури суспільного виробництва, збалансування ринку тощо.

 

 

2. Види грошових реформ

 Розглянемо види  грошових реформ за наступними  класифікаційними ознаками :

1. За способом проведення грошові реформи поділяються на три типи:

а) грошові реформи формального типу, що зводяться лише до технічного аспекту - впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням старої. Обмін старих купюр на нові здійснюється у співвідношенні 1:1. Приводом до такої заміни може бути:

- необхідність поліпшення фізичних властивостей  (міцності, захисту від підробки і под.) банкнот, що перебувають в обігу, зміни їх відносних і абсолютних розмірів, що може бути результатом технічного прогресу (у розумінні як можливостей випуску банкнот вищої якості, так і нових вимог до їхньої якості у зв'язку із застосуванням різних технічних пристроїв -банкоматів, електронних машин тощо);

- посилення ефективної боротьби з підробкою національної валюти. Це відбувається у тому разі, коли в обігу перебуває велика кількість підроблених банкнот (наприклад, накопичених за роки війни), виявлення і вилучення яких стає першочерговою справою;

- необхідність зміни зовнішнього вигляду банкнот, їхнього оформлення, що може зумовлюватися політичними причинами, наприклад зміною державної символіки.

Усі ці аспекти здійснення грошової реформи мають в основному  суто формальний, неконфіскаційний характер. -Якщо реформа обмежується розв'язанням лише цих проблем, не зачіпаючи більш суттєвих монетарних та економічних аспектів, її точніше називати не реформою, а обміном грошей.

б) грошові реформи конфіскаційного типу, або «шокові» реформи. Такі реформи передбачають здійснення комплексу явних або замаскованих заходів конфіскаційного характеру:

• встановлення ліміту на обмін банкнот;
• замороження частки депозитів понад встановлений рівень;
• тимчасове припинення валютно-обмінних операцій.

Мета цих і подібних заходів - конфіскація незаконних доходів, відновлення соціальної справедливості, отримання додаткового доходу державою.

Коли реформи мають конфіскаційний характер, встановлюються досить обмежені терміни обміну та кількісні ліміти обміну, які доповнюються вимогою декларування доходів. У цьому разі обмін звичайно проводиться за регресивною шкалою. До певної межі (суми) старі грошові знаки обмінюються на нові у відношенні один до одного, а далі - зі знижувальним коефіцієнтом. Як правило, установлюють кілька послідовних порогів обміну і кілька значень коефіцієнтів, хоч конфіскаційні реформи можуть базуватися і на обміні старих грошей на нові з використанням знижувального коефіцієнта для сум будь-якого розміру, а не лише для тих, що перевищують певний поріг, як у першому випадку.

Аналогічна процедура може використовуватися  і для обміну депозитних грошей, хоча частіше тут застосовують певну  форму примусового заморожування  на спеціальних рахунках сум, що перевищують  установлені межі.

З економічного погляду, такі заходи фактично еквівалентні одноразовому інфляційному податку (на багатство, яке зберігається у грошовій формі) з усіма його соціальними наслідками, оскільки призводять до зменшення купівельної спроможності наявної грошової маси. Тобто у даному разі коефіцієнт перерахунку цін не збігається з коефіцієнтом обміну старих грошових знаків на нові. І хоч реформа конфіскаційного типу сприймається економічно не так болісно, як інфляція, вона часто призводить до тих самих політичних та соціальних наслідків: підрив довіри до держави, можливий несправедливий перерозподіл трудових доходів населення тощо.

Такі варіанти реформи застосовуються, коли нова державна влада знімає з себе відповідальність за дії попередньої (післяреволюційна реформа в Росії) або якщо держава визнає себе банкрутом. Такі випадки мали місце в Німеччині, Угорщині та інших країнах.

Однією з найрадикальніших грошових реформ конфіскаційного типу вважається реформа, проведена в Західній Німеччині  у червні 1948 р. Тоді криза охопила  всі ланки виробництва, але найсильніше вдарила по грошовій системі, яка фактично повністю занепала. Про масштаби конфіскації свідчать такі дані. У перший день реформи (20 червня) всі громадяни, що проживали на території Західної Німеччини, дістали можливість поміняти 40 рейхсмарок за курсом 1:1 на нові гроші - німецькі марки. У серпні за цим же курсом було здійснено обмін іще 20-ти марок. За таким самим принципом було переоцінено й депозитні рахунки: 70% їх суми було анульовано; 20% переведено на строкові (на 20 років) сертифікати; 10% перераховано в нову грошову одиницю. У підсумку в процесі реформи було анульовано 93,5% депозитних грошей і готівки, що була в населення. Водночас було анульовано і внутрішній державний борг. Ефект реформи був надзвичайно високим, а головне - стабілізувався ринок, почався реальний процес економічного відродження й розвитку.

в) реформи паралельного, або, як їх іще називають, консервативного типу, є надзвичайно складною за технікою реалізації процедурою. У цьому випадку нова грошова одиниця, розширюючи сферу свого функціонального застосування, витискує старі гроші поступово. У результаті протягом певного часу, коли в обігу знаходяться дві грошові одиниці - стара й нова, відбувається відповідна сегментація сфери грошового обігу.

Одночасне функціонування в обігу двох грошових одиниць породжує ускладнення не лише технічного порядку. Існує реальна загроза передчасного знецінення старої грошової одиниці, сплеску спекулятивних і «тіньових» операцій. Водночас система паралельного обігу має й помітні переваги. Вона є найменш ризикованою формою грошової реформи, дає змогу уникнути заходів конфіска-дійного характеру, забезпечити стабільність нової грошової одиниці навіть за браком достатнього товарного наповнення ринку та необхідного стабілізаційного фонду, розширює діапазон маневру грошово-кредитної політики.

У даному разі вдаються до іншого вирішення  проблеми - встановлення певного (досить тривалого) періоду паралельного функціонування двох типів грошових знаків із тим, щоб населення могло спокійно позбутися старих знаків і

перейти на розрахунки в  нових. При цьому можуть встановлюватися  або фіксований, або ринковий курс щодо обох типів грошових знаків. Вибір  залежить від принципу емісії цих  знаків: якщо він такий самий (або  коли емісія старих знаків негайно припиняється), то співвідношення є фіксованим; якщо різний - то співвідношення визначатиметься фактичною купівельною спроможністю обох типів грошових знаків. Так, нові купюри у США, Німеччині чи Великобританії нині емітуються за тим самим принципом, що й старі. Це й пояснює їхнє паралельне паритетне використання. Зберігався єдиний принцип емісії і під час уведення нового франка 1960 р. Було здійснено лише деномінацію, згідно з якою один новий франк дорівнював 100 старим. 1994 р. в Польщі протягом певного часу також існував паралельний обіг старих і нових злотих у фіксованому співвідношенні.

           2. За  повнотою здійснюваних змін у  грошовій системі :

           а)  формальні – купюри одного  зразка замінюються на купюри  іншого, а масштаб цін залишається незмінним ;

           б)  деномінаційні – здійснюється  заміна номінальної вартості  грошових знаків з метою стабілізації  національної валюти чи спрощення розрахунків ;

           3. В  залежності від часового періоду  формувань:

           а) одномонетні – пов'язані із введенням в обіг нових грошей за короткий строк (7-15 днів), тобто термін реформування визначається технічними можливостями вилучення старих грошей і запровадження нових ;

           б) реформи параллельного типу – випуск в обіг нових грошей здійснюється поступово паралельно з проведенням радикальних перетворень в економіці, фінансах і грошовому обігу, потребують тривалого часу, одночасного, паралельного обігу нових грошових знаків зі старими.

           4. За глибиною перетворень і вдосконалень механізму регулювання грошового обороту :

           а) структурні (повні) грошові реформи - проводилися у період переходу від біметалізму до золотого монометалізму, від останнього — до системи паперовогрошового чи кредитного обігу. В усіх цих випадках потрібно не тільки замінити один вид грошей на інший, а й здійснити істотні структурні зміни в економіці, в державних фінансах, банківській і валютній системах тощо. Такі структурні зміни диктуються особливостями нових грошей, що запроваджуються в обіг, і повинні забезпечити передумови для їх успішного функціонування.

          б) реформи часткового типу - торкаються тільки самої організації грошового обороту і зводяться до зміни окремих елементів грошової системи. Сама база грошової системи та структура економіки і грошово-кредитних відносин залишаються незмінними. За таких реформ найчастіше змінюється масштаб цін, вид та номінал грошових знаків, механізм емісії грошей тощо. У сучасних умовах, коли в усіх країнах запроваджені неповноцінні гроші, що мають здатність до швидкого знецінення, реформи часткового типу проводяться досить часто, є найбільш типовими у світовій практиці.

В Україні з моменту  запровадження гривні емісію карбованців - було припинено. Протягом певного терміну мало місце паралельне використання в готівковому обігу карбованців та гривил за фіксованим співвідношенням. При цьому інкасовані банками купоно-карбованці вилучалися з обігу і замінювалися гривнею. Що стосується безготівкових залишків карбованців на банківських рахунках, то їх конвертація у гривні була здійснена одномоментно в такому самому співвідношенні. Отже, у цьому аспекті грошова реформа в Україні врахувала позитивний досвід інших країн.

 

3. Методи проведення грошових реформ

 

Основною метою грошової реформи є стабілізація національної валюти. Тому важливе значення для успіху реформи має правильни вибір методу стабілізації національної валюти. У процесі грошових реформ можуть застосовуватися наступні методи стабілізації валюти – дефляція, рефляція, нуліфікація, ревальвація (реставрація), девальвація, деномінація, дезінфляція :

1. Дефляція – зниження  середнього рівня цін в результаті  вилучення штучного з обігу  частини надлишкової грошової  маси порівняно з потребами  грошового обігу паперових грошей : підвищення оподаткування з метою збільшення доходу держави і скорочення купівельної спроможності населення; заморожування зарплати; зменшення витрат на соціальні заходи та інше.

2. Рефляція – уряд  старається уникати відвертої  політики дефляції, а допускає  лише повільне і незначне скорочення пропозиції грошей та рівня процента, що м’яко гальмує економічну активність без глибокого спаду виробництва.

3. Нуліфікація - оголошення державою знецінених паперових грошових знаків недійсними. Проводиться вона за умови надзвичайно великого падіння купівельної спроможності грошей, коли стає недоцільним будь-який обмін їх на нові гроші і в такій крайній формі зустрічається рідко. Зокрема, в кінці XVIII ст. у Франції були оголошені недійсними повністю знецінені асигнації і вилучені з обігу без будь-якого відшкодування. Частіше знецінені гроші вилучаються з обігу шляхом обміну на нові знаки в надзвичайно низькій пропорції, так що плата за них має суто символічне значення. Так, в СРСР у 1922-1923 рр. 1 крб. новими знаками обмінювався на 1 млн крб. старими, в 1924 р. у Німеччині 1 нова рейхсмарка - на 1 трлн. старих марок. У всіх цих випадках по суті проводилася нуліфікація знецінених грошей, хоча за формою вона нагадувала девальвацію.

4. Девальвація - офіційне зниження державою металевого вмісту та курсу (або тільки курсу) національних грошей щодо іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць. На першому етапі (до 1929-1933 рр.) девальвація призводила до поновлення обміну банкнот на золото тільки за зниженим паритетом. На другому етапі обмін на золото не поновлювався, проте зниження валютного курсу дещо сприяло стабілізації внутрішнього ринку і грошового обігу, оскільки стимулювало експорт і зміцнювало конкурентоспроможність національних підприємців на світовому ринку, а також робило дорожчим імпорт.

Після скасування розміну  банкнот на золото значно змінився зміст і механізм девальвації  валюти. Девальвації стали рідше  проводитись в межах грошових реформ з метою стабілізації внутрішнього грошового обігу, а передусім  як метод валютної політики для регулювання зовнішньоекономічних відносин: підвищення конкурентоспроможності, регулювання платіжного балансу тощо. В цих умовах девальвацією стали називати будь-яке законодавче зниження офіційного фіксованого валютного курсу [5,c.176].

5. Ревальвація - це офіційне підвищення державою золотого вмісту та валютного курсу або тільки валютного курсу національної валюти країни.

У першому варіанті ревальвації  валют проводились в епоху  вільного обміну банкнот на метал. Ними закінчувались зусилля держави  по відновленню купівельної спроможності валюти після періоду інфляції. В результаті ревальвації, як правило, відновлювався обмін банкнот на метал за паритетом, який діяв до початку інфляції. Одночасно відновлювався і попередній курс валюти. Тому такий засіб в літературі інколи називають реставрацією.

6. Деномінація – обмін усіх грошових знаків на нові в певній пропорції з одночасним перерахуванням у ці пропорції цін, тарифів, зарплати, пенсій, стипендії, балансової вартості фондів, платіжних зобов’язань тощо. Відбувається укрупнення масштабу цін, що веде до швидкого зменшення грошової маси в обігу, спрощуються і здешевлюються всі розрахунки, зменшуються витрати на забезпечення грошового обігу.

7. Дезінфляція – стримувальна політика держави, що спрямована на повільне, контрольоване зростання грошової маси і зниження процента, завдяки чому інфляція підтримується на заданому рівні.

     Обираючи комплекс методів і заходів реформування грошової системи, потрібно звернути увагу на взаємодію проблем оздоровлення економіки і грошово-кредитної сфери, забезпечення стабільності обмінного курсу національної валюти і стабільності цін та усунення інфляції. Дані аспекти формують інші сторони процесу оздоровлення грошового обігу. Ось чому кожна грошова реформа здатна успішно використати досвід проведення реформ в інших країнах і саме, виходячи із конкретно-історичних умов, обрати свою методологію, набути свого особливого змісту й спрямування. Для досягнення успіхів важливо вірно оцінити провідні чинники інфляційного процесу і метод проведення грошових реформ.

     Світовий досвід знає два основних методи проведення грошових реформ:

- метод блокування банківських рахунків на заздалегідь визначений строк або навіть на невизначений термін. Важливо, що перший із вказаних методів надає необхідний оперативно-економічний простір урядові країни для збалансування грошової і товарної маси, а заморожені кошти повертаються власникам після нормалізації економіки і зростання суспільного виробництва. Цивілізованість методу блокування банківських рахунків полягає в тому, що заблоковані кошти можна конвертувати у цінні папери, що не будуть знецінюватися і одночасно приноситимуть їх власникам дохід. А з іншого боку, впровадження цього методу гарантує захист грошових нагромаджень населення і підприємців та одночасно надає свободу дії ініціаторам реформи для стабілізації товарного ринку і розбудови стабільної грошової системи.

- метод списання готівки і коштів населення на банківських рахунках за одночасної їх заміни на нову грошову одиницю за єдиним або диференційованим співвідношенням. Цей метод переважно використовується в процесі проведення одномоментних грошових реформ. В ньому доцільність застосування диференційованого співвідношення може обґрунтовуватися різними причинами: досягнення соціальної справедливості відносно зубожілої більшості громадян, потребами покриття витрат на проведення грошової реформи тощо. Але внаслідок цього впроваджується зрівнялівка, яка інколи здатна принести більше шкоди, ніж очікувані доходи чи соціальна справедливість.

     Реформатори можуть за необхідності використати різні варіанти комбінування цих методів, вдаватися до застосування інших важелів і прийомів. Але слід мати на увазі, що вони дають найкращий результат лише за умов: одночасного і узгодженого реформування відносин економіки, кредиту, фінансів і грошового обігу; формування ефективної нормативно-економічної бази; впровадження єдиних паритетів стосовно усіх іноземних валют; встановлення обґрунтованого розрахункового курсу національної грошової одиниці. Першочерговість досягнення стабілізації валюти диктує необхідність застосування методів деномінації, нуліфікації, ревалоризації, реставрації, девальвації, ревальвації валюти та запровадження політики дефляції[8, c. 57-59].

     

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ  ПРОВЕДЕННЯ ГРОШОВОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ

 

 

2.1. Особливості та основні етапи проведення грошової реформи в Україні

 

 

Грошова реформа сама собою не забезпечує оздоровлення економіки, вона створює передумови для її успішного  розвитку. Тільки динамічне економічне зростання на основі науково-технічного прогресу, структурних перетворень в економіці і особливо – пріоритетного розвитку наукомісткого, інтелектуального виробництва може забезпечити не просто сталість, а зростання валютного курсу грошової одиниці. Лише стійка і надійна валюта робить можливим повне використання праці, капіталу, матеріальних ресурсів.