Грошовий обіг підприємств та система розрахунків на підприємствах

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

ДонДТУ

 

Факультет економіки  та фінансів

Кафедра фінансів

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни: Фінанси  підприємств

на тему: «Грошовий обіг підприємств

та система розрахунків  на підприємствах»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Алчевськ, 2011

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………….....4

1. Грошовий обіг підприємств  та система розрахунків на підприємствах….6

1.1 Сутність грошового  обігу…………………………………………………..6

1.2 Система розрахунків на підприємствах……………………….………......8

1.2.1 Грошові розрахунки в діяльності підприємств…………………………8

1.2.2 Безготівкові й готівкові розрахунки…………………………………....11

1.2.3 Проведення касових  операцій………………………………………….14

2. Аналітична частина………………………………………………………...18

2.1 Загальна характеристика  бухгалтерської звітності, яка використовується для оцінки фінансового стану підприємства. Методи проведення аналізу фінансового стану підприємства……………………………………………………18

2.1.1 Загальна характеристика  форми звітності «Баланс»………………….21

2.1.2 Загальна характеристика  форми звітності «Звіт про фінансові результати»………………………………………………………………………..….21

2.1.3 Загальна характеристика  форми звітності «Звіт про  власний капітал»…………………………………………………………………………….…..23

2.1.4 Загальна характеристика  форми звітності «Звіт про  рух грошових коштів»………………………………………………………………………………...25

2.1.5 Методи проведення  аналізу фінансового стану підприємства..............27

2.2 Загальна оцінка  динаміки та структури статей  бухгалтерського балансу………………………………………………………………………………....29

2.3 Загальна характеристика  фінансового стану підприємства……..………31

2.4 Структура джерел  фінансових ресурсів підприємства………………..…33

2.5 Аналіз ліквідності балансу…………………………..…………………….35

2.6 Аналіз обертання оборотних коштів…………………………..………….36

2.7 Аналіз ефективності  використання майна підприємства……………..…39

Висновки………………………………………………………..………………42

Список використаних джерел та літератури………………………………..46

Додаток А……………………………………………………………………...47

Додаток Б………………………………………………………………………49

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Сучасна світова економіка характеризується взаємним впливом економік різних країн і поглибленням зовнішньоекономічних зв'язків. Цей процес стосується як обміну товарами та послугами, так і руху капіталу. Зрозуміло, що ці тенденції слід ураховувати при розробці національної монетарної політики, оскільки взаємовплив економік різних країн здійснюється передусім через гроші. Якщо при цьому зовнішній вплив на національну економіку є значним, то саме він зумовлює основні засади монетарної політики країни як складової внутрішньо економічної політики. Отже, для узгодження цієї політики зі станом світової економіки слід розглянути взаємозв'язок між національною монетарною політикою та ступенем економічної інтеграції країни у світову економічну систему.

Історіографія дослідження. Питанням грошового обігу на макроекономічному рівні було присвячено багато наукових праць. Серед основних слід відмітити вітчизняні дослідження В. Андрійчука, І. Бланка, П. Гайдуцького, Б. Губського, І. Лукінова, Д. Черваньова. Ними досліджено значний фактичний матеріал, на основі чого зроблено відповідні висновки та обґрунтовано низку рекомендацій щодо руху капіталу та підвищення ефективності його використання. Проте практично жодна з праць цих вчених не може претендувати на закінченість і остаточність у вирішенні цілого комплексу важливих питань, пов'язаних з досліджуваним явищем.

Мета дослідження у тому, щоб на основі залучення комплексу джерел, відтворити об’єктивний і цілісний процес формування й функціонування грошового обігу, формулювання його основних законів. Ця мета реалізується шляхом виокремлення таких завдань:

- з’ясувати стан і  повноту дослідження проблеми;

- дослідити вплив конкретно  історичних, політичних та економічних  чинників на процеси формування  й обігу грошових знаків;

- вивчити загальні тенденції і специфічні особливості грошового обігу;

- проаналізувати значення  законів грошового обігу та  наслідки їх порушень.

Об’єктом дослідження є поняття грошового обігу.

Предметом дослідження є процес створення та функціонування грошового обігу, його роль у соціально-економічному, політичному та культурному житті України.

Робота складається  зі вступу, теоретичної частини, аналітичної частини,  висновків, списку використаних джерел і літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 ГРОШОВИЙ ОБІГ ПІДПРИЄМСТВ ТА СИСТЕМА РОЗРАХУНКІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

 

1.1 Сутність грошового обігу

 

Грошовий оборот - це рух  грошей у процесі виробництва, розподілу  і споживання національного продукту, який здійснюється шляхом готівкових та безготівкових розрахунків. Грошовий оборот - це сукупність всіх грошових платежів і розрахунків, що відбуваються в народному господарстві.

Він обслуговує всі види та напрями діяльності підприємства, в зв’язку з чим виділяють  його основні види:

- грошовий оборот з  операційної діяльності;

- грошовий оборот з інвестиційної діяльності;

- грошовий оборот з  фінансової діяльності.

Грошовий обіг здійснюється між певними суб’єктами ринку  і складається з певних грошових потоків. Грошовий потік — це рух грошей, який має певний напрямок, пов’язаний з обслуговуванням руху відповідного потоку товарів та послуг і характеризується певними особливостями.

У процесі руху товарів  і послуг виникають взаємопов'язані, а не протилежні за напрямком товарні  і грошові потоки.

У розвинутому ринковому  господарстві грошовий оборот бере участь у діяльності банків. Банки стають необхіднішими посередниками у взаємних платежах між підприємствами. Вони цілеспрямовано регулюють грошові потоки у народногосподарському обороті.

Потоки економічних  ресурсів з одного боку, і грошовий потік доходів і споживчих витрат - з другого, здійснюється одночасно. Будь-які затримки, крім тих, які викликані продажем товарів у кредит, створюють ситуацію неплатежів, що загрожує дезорганізації народногосподарського обороту.

Як показник діяльності, грошовий оборот підприємства являє собою сукупність витрачання грошових коштів в процесі здійснення ним господарської діяльності. Зважаючи на те, що для кількісного виміру грошового обороту підприємства здійснюється оцінка витрачання грошей підприємством (тобто його платежів), для позначення показника грошового обороту застосовують також термін «платіжний оборот»

В процесі грошового  обороту підприємства гроші виступають у всіх властивих їм функціях:

- міри вартості;

- засобу обігу;

- засобу платежу;

- засобу накопичення.

Грошовий оборот ділиться на 2 взаємопов'язані частини:

- сфера готівкового  обігу;

- сфера безготівкового  обігу.

Готівка, як правило використовується при виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, а також при купівлі  товарів і послуг у роздрібній торгівлі, розміщення коштів у банківських внесках, тощо.

У сфері безготівкового обігу рух грошей здійснюється у  вигляді перерахування сум через  рахунки в банках. У безготівковій  формі здійснюється більшість операцій, в тому числі і розрахунки між  підприємствами.

Готівковий обіг призначений  для обслуговування споживчого ринку, тоді як фінанси підприємств функціонують у формі безготівкових грошей. Оскільки безготівкова і готівкова  сфери обслуговують різні кола народно-господарського обороту, вони мають виконувати різні економічні завдання і працювати по-різному.

Сфера безготівкового і  готівкового обігу взаємопов'язані: постійно відбувається перетворення грошей з безготівкової форми у готівкову  і навпаки. У свою чергу готівка, що оприбутковується через касу підприємства, здається в банк, зараховується поточний, розрахунковий або інші рахунки і стає відповідно безготівковими коштами.

 

1.2 Система розрахунків на підприємстві

 

1.2.1 Грошові розрахунки в діяльності підприємств

 

Грошові потоки підприємства за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні і зовнішні. Кошти, що надходять з різних джерел підприємства, належать до внутрішніх грошових потоків. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел.

Негативний рух грошових коштів означає, що підприємству необхідний кредит у межах отриманого негативного  значення, позитивний - що підприємство потенційно матиме змогу зменшити існуючу  заборгованість.

Структура грошових потоків  залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. Більшість підприємств значну частину фінансових ресурсів отримує саме з внутрішніх джерел. Їх частка становить 60-70% у загальному обсязі грошових потоків. Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку та звітності, включають:

- виручку від реалізації  продукції, робіт і послуг;

- виручку від іншої  реалізації;

- доходи від позареалізаційних  операцій

Грошові розрахунки, які  здійснюються підприємствами усіх форм власності, можуть здійснюватись у готівковій і безготівковій формах. У сукупності ці грошові розрахунки формують грошовий оборот підприємств, у якому можна виділити такі напрямки:

- розрахунки, пов'язані  з процесом виробництва;

- розрахунки за результатами  діяльності;

- внутрішньогосподарські розрахунки;

Основними для підприємства є надходження грошових коштів від  продажу продукції, що зараховані на поточні рахунки і оприбутковані  в касі підприємства, оприбутковані  товари при товарообмінних операціях, а також надходження в нематеріальній формі.

В Україні застосовуються два методи визначення надходять  від продажу продукції: касовий  метод, відповідно до якого надходження  від продажу визначають за коштами, які надійшли на рахунок у вигляді  платежів за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги або оприбуткованих матеріальних цінностей; метод нарахування, відповідно до якого надходження від продажу продукції визначають за вартістю відвантажених товарів на відповідну дату.

При виконанні господарських  операцій, пов'язаних з продажем продукції, інших матеріальних цінностей, нематеріальних активів, зобов'язання підприємства щодо розпорядження отриманими надходженнями в грошовій та інших формах виникають з моменту:

- зарахування коштів  від покупця на банківський  рахунок підприємства;

- оприбуткування готівкових  коштів у касі підприємства  або інкасації готівкових коштів  у банківській установі, що обслуговує  підприємство;

- оформлення податкової  накладної, що засвідчує факт  надання товарів при розрахунках  кредитними або дебетовими картками та чеками.

При здійсненні товарообмінних операцій зобов'язання підприємства виникають  з моменту:

- оформлення документа,  що засвідчує факт виконання  робіт, послуг;

- оприбуткування товарів;

- оформлення документа,  що засвідчує факт отримання  замовником робіт, послуг.

Безготівкові розрахунки не обмежуються лише банківськими операціями. В грошовому обороті можуть мати місце взаємні розрахунки. Основою  організації безготівкових розрахунків  у господарському обороті України  є Інструкція “Про безготівкові розрахунки в національній валюті” затверджена постановою Правління Національного банку №135 від 29.03.2001 року, а готівкових - Положення “Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого постановою Правління НБУ №72 від 19.02.2001 року, а також Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України.

Позичкові рахунки відкриваються  юридичними і фізичними особами  у банку. Такі рахунки призначаються  для обліку кредиту, який здійснюється шляхом оплати розрахункових документів і нарахування на поточний рахунок отримувача кредиту відповідно до умов кредитування.

Депозитні рахунки відкриваються  на основі депозитного договору між  власниками рахунка і установою  банку на термін, затверджений у  договорі. Кошти на депозитний рахунок перераховуються з поточного рахунка і після закінчення терміну зберігання повертаються на нього. Для відкриття поточних рахунків підприємства подають у банк такі документи:

- заяву на відкриття рахунка за підписом керівника підприємства і головного бухгалтера;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену органом, який видав свідоцтво, або нотаріусом;

- копію рішення про створення чи реорганізацію підприємства.

- копію Статуту підприємства;

- картку зі зразками підписів осіб, що можуть розпоряджатися рахунком з відбитком печатки підприємства;

- копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

- копію документа про реєстрацію в Пенсійному фонді України.

При відкритті субрахунків  для фінансів та самостійних підрозділів підприємства в банк подається копія рішення про створення відокремленого підрозділу і прохання про відкриття субрахунка.

Для відкриття поточного  рахунка в іноземній валюті підприємство-резидент надає в банк ті ж документи, що і для відкриття рахунків у національній валюті.

 

 

 

 

1.2.2 Безготівкові й готівкові розрахунки

 

Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безготівкової форми. Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також заінтересована держава - не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту.

Сферу готівкових і безготівкових  розрахунків розмежовано. Готівкова  форма розрахунків застосовується за обслуговування населення - виплата  заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі. 
Безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

Між готівковою і безготівковою  формами розрахунків існує тісний зв'язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій  формі, підприємство повинно отримати в установленому порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі.

Підприємства торгівлі, сфери обслуговування населення, реалізуючи товари, виконуючи замовлення, надаючи  послуги, отримують плату за це, як правило, готівкою. Водночас їхні розрахунки з постачальниками, фінансово-кредитними установами, цільовими фондами в основному здійснюються в безготівковій формі.

Розвиток ринкових відносин призвів до певних змін у колишній системі грошових розрахунків між  підприємствами, зокрема розширив можливість застосування готівкової форми. З кінця 1998 р. згідно з постановою НБУ від 11 жовтня 1998 р. № 473 всі готівкові розрахунки між підприємствами можуть здійснюватись як за рахунок коштів, отриманих у касі банку, так і за рахунок виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень. 
Отримана готівка у вигляді виручки від реалізації продукції та інших касових надходжень може бути використана підприємствами не тільки для забезпечення господарських потреб, а й на оплату праці і виплату дивідендів (доходу). Крім того, для виплат, пов'язаних з оплатою праці й виплатою дивідендів, підприємства можуть використовувати й готівку, отриману з кас банків. Водночас підприємства повинні забезпечувати систематичну і повну сплату податків, зборів і обов'язкових платежів у бюджет та державні цільові фонди згідно з чинним законодавством.

Підприємства також  можуть проводити розрахунки з бюджетом і державними цільовими фондами  готівкою. Але якщо підприємства мають  податкову заборгованість, розрахунки між покупцем і постачальником продукції  треба здійснювати тільки в безготівковому порядку.

Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:

- класифікацію розрахунків;

- організацію розрахунків;

- форми відповідних  документів;

- взаємовідносини платників з банками.

У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти:

- розрахунки за товарними операціями;

- розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за товарними  операціями пов'язані з реалізацією  продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну  частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за нетоварними  операціями пов'язані з фінансовими  операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообігу коштів підприємства.

Відповідно до територіального  розміщення підприємств (покупців - продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні.

Місцеві розрахунки здійснюються між покупцем і постачальником продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку  або коли банк постачальника і банк покупця розміщені в тому самому населеному пункті.

Міжміські - це розрахунки, які здійснюються між покупцем і  постачальником через банки (постачальника  і покупця), що знаходяться в різних регіонах.

Міжнародні - це розрахунки, які здійснюються за операціями купівлі-продажу через банк постачальника, яким є зарубіжний банк.

Організація розрахунків  передбачає їх здійснення записом (переказуванням) коштів з рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахунків між покупцем і постачальником продукції.

За економічним змістом  організація безготівкових розрахунків  виходить за межі суто технічних операцій, пов'язаних зі списанням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі.

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні  форми розрахунків пов'язані з  використанням різних видів розрахункових  документів. 
Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках - банк. Розрахунковий документ - це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів. Використовуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме:

- платіжними дорученнями;

- платіжними вимогами-дорученнями;

- чеками;

- акредитивами;

- векселями;

- інкасовими дорученнями  (розпорядженнями).

Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках стягнення в безспірному  порядку сум фінансових санкцій, недоїмки в бюджет з податків, штрафів, які нараховані державними податковими органами.

Правові основи організації  безготівкових розрахунків у  господарському обороті регламентуються  законодавчими, інструктивними документами. Національний банк України виступає як методичний центр з розробки форм і засобів розрахунків у народному господарстві, правил документообігу, організації банківського контролю за проведенням розрахунків.

За часів переходу до ринкових відносин організація безготівкових  розрахунків повинна активно  сприяти вирішенню таких завдань:

- удосконалення комерційного розрахунку на підприємстві;

- підвищення відповідальності  підприємств за своєчасне і  в повному обсязі здійснення  платежів за всіма зобов'язаннями;

- зміцнення договірної дисципліни;

- прискорення обороту  оборотних коштів.

 

1.2.3 Проведення касових операцій

 

Касові операції підприємства пов'язані як з прийняттям, так  і з видачею готівки. Порядок  ведення касових операцій регламентується  НБУ і поширюється на всі підприємства незалежно від форм власності  і виду діяльності, а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (крім банків і підприємств зв'язку).

Усі підприємства, які  мають поточні рахунки в банку, зобов'язані саме там зберігати  свої кошти. Отримувати готівку з  власного рахунка, як зазначалось, підприємства можуть не тільки на заробітну плату, матеріальне заохочення, на відрядження та загальногосподарські витрати, а й на інші цілі (розрахунки за сировину, матеріали, товари тощо).

Отримання готівки з  поточного рахунка здійснюється з використанням грошового чека. Виписуючи грошовий чек, підприємство тим самим дає розпорядження банку видати вповноваженій особі зазначену в чекові суму готівки. При оформленні чека не допускається виправлень, які можуть поставити під сумнів його достовірність.

Розрахунки готівкою підприємствами всіх видів діяльності та форм власності проводяться з оформленням таких документів: податкових накладних, прибуткових і видаткових касових ордерів, касового або товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів про закупівлю товарів, виконання робіт (надання послуг) або інших документів, що засвідчують факти якоїсь діяльності, що підлягає оплаті.

Форми податкової накладної, ведення книг обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), порядок  їх заповнення, а також систему  обліку цих операцій визначає Державна податкова адміністрація.

Усім підприємствам, які  мають рахунки в установах  банків і здійснюють касові операції з готівкою, встановлюються ліміти залишку готівки в касі. Цей  ліміт для кожного підприємства визначається комерційними банками  за місцем відкриття рахунка з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства, відстані його від установи банку, розміру касових оборотів, установлених строків і порядку передавання готівки в банк.

Підприємства мають  право тримати в своїх касах  готівку в межах лімітів. Ліміти касових залишків за необхідності протягом року можуть бути переглянуті. До встановлення ліміту каси на поточний рік діє ліміт попереднього року. 
Нова редакція постанови НБУ від 11 листопада 1998 р. № 473 внесла відповідні зміни і до регулювання ліміту готівки на підприємстві.

Якщо підприємство має  податкову заборгованість і одночасно  здійснює розрахунки готівкою (крім розрахунків  із податків і обов'язкових платежів), сума тих коштів ураховується як фактичні залишки готівки в касі з наступним їх порівнянням зі встановленим лімітом каси.

На порушників цього  положення накладається штраф за перевищення ліміту каси.

Колективні сільськогосподарські кооперативи, селянські спілки самостійно визначають обсяг готівки, що може постійно зберігатися в їхніх касах. Про це вони зобов'язані повідомляти в першому кварталі кожного року установи банків, які їх обслуговують. У межах цих коштів вони здійснюють необхідні поточні витрати (крім коштів на виплату заробітної плати та дивідендів). Готівку понад попередньо визначені обсяги вони так само повинні здавати в банки. 
Ліміт залишку готівки в касі не встановлюється фермерським господарствам, які займаються виключно виробництвом,, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції, а також індивідуальним підприємцям. 
Здачу надлишкової готівки підприємства проводять у порядку та у строки, встановлені відповідною установою банку. Ця готівка зараховується на їхні рахунки. Коли ліміту залишку готівки взагалі не встановлено, усю наявну в касі готівку наприкінці дня треба здати в банк.

Приймання готівки касами підприємств проводиться за відповідно оформленими (підписаними головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою) прибутковими касовими ордерами. Видача готівки касами підприємств здійснюється за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями.

Усі надходження й  видачі готівки в національній валюті підприємства реєструють у касовій книзі.

Приймання та облік готівки  підприємствами сфери торгівлі, громадського харчування та послуг, тобто здійснення розрахунків з населенням, проводиться із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів або товарно-касових книг. Порядок застосування ЕККА визначається Державною податковою адміністрацією. Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну касову книгу. Якщо підприємства мають підрозділи, які здійснюють касові операції з готівкою, незалежно від того, виділено ці підрозділи на самостійний баланс чи ні, вони повинні також вести касові книги.

Записи до касової книги проводяться касиром після одержання або видачі грошей за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом. Щоденно, наприкінці робочого дня касир виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає до бухгалтерії як звіт. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства.

На кожному підприємстві у встановлені керівником строки (але не рідше одного разу на квартал) проводиться ревізія каси. Залишок  готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою.

Перевірки касової дисципліни здійснюються органами Державної податкової адміністрації, Державної контрольно-ревізійної служби, фінансовими органами та установами банків.

Відповідальність за дотримання касової дисципліни покладається на керівників підприємств, головних бухгалтерів, керівників фінансових служб і касирів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

 

2.1 Загальна характеристика  бухгалтерської звітності, яка  використовується для оцінки  фінансового стану підприємства. Методи проведення аналізу фінансового стану підприємства

 

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для ухвалення рішень повної правдивої  інформації про фінансовий стан, результати діяльності і руху засобів підприємства. Порядок надання фінансовій звітності визначається чинним законодавством. Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби в: