Грошовий оборот

     Зміст 
 
 

     Вступ

1. Сутність грошового обороту та способи виміру грошової маси
2. Аналіз стану маси грошей в обороті в Україні у 2009-2010 роках
3. Шляхи регулювання грошової маси в обороті

     Висновок

     Список  використаної літератури

     Додатки

     Вступ 

     Грошова маса є ключовим індикатором грошового  обороту, а регулювання її обсягу - вирішальний спосіб досягнення цілей грошово-кредитної політики. Тому правильне визначення обсягу, структури та засобів зміни грошової маси набуває важливого теоретичного і практичного значення.

     Грошовий  оборот забезпечується певною масою  грошей, величина якої є важливою характеристикою стану грошового обороту та ринкової кон'юнктури в цілому. Зміна грошової маси безпосередньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон'юнктуру ринків, а значить — на економічний розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключовим напрямом державної грошово-кредитної політики. Завдяки цьому вивчення та правильне визначення маси грошей в обороті має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення.

     Актуальність  теми роботи полягає в тому, що  важливу роль у досягненнi сталого економічного розвитку держави відводиться грошово-кредитнiй політиці, основною метою якої є забезпечення стабільності нацiональної грошової одиниці. Ефективність грошово-кредитної політики визначається, передусiм, збалансованiстю попиту і пропозиції на грошi, виваженим контролем динамiки та структури агрегатiв грошової маси.

     Обсяг та склад грошової маси, яка є  однією з основних об'єктiв монетарного регулювання, характеризує сучасний перебiг соціально-економічних процесiв у країнi та впливає на мiкро- i макроекономiчнi процеси в державi: рiзке її зростання може призвести до збiльшення iнфляції, скорочення обсягiв виробництва, погiршення стану платiжного балансу, зниження рiвня зайнятостi та доходiв населення.

     Однiєю з передумов фiнансової стабiльностi в країнi є збалансованiсть попиту та пропозиції на грошi, тобто вiдповiднiсть обсягу грошової маси потребам економіки. дослідження динамiки та структури грошової маси дає можливість проаналiзувати попит та пропозицію на грошi, оцінити їх збалансованiсть i викрити можливi диспропорції; обгрунтувати управлінськi рішення щодо збалансованостi попиту i пропозиції грошей з огляду на поведiнку субєктів господарювання та населення.

     Метою курсової роботи є дослідження складу та структури грошової маси в обігу та необхідні передумови та методи її стабілізації.

     Основними завданнями, які стоять при написанні  даної роботи є:

• розкрити сутність грошового обороту і грошової маси;
• проаналізувати стан маси грошей в Україні протягом 2009-2010 років;
• визначити шляхи регулювання грошової маси в обороті і методи її стабілізації.

     1.1 Сутність грошового  обороту та способи  виміру грошової  маси 

     Грошові відносини в суспільстві характеризуються рядом понять, провідне місце серед  яких належить грошовому обороту.

     У процесі відтворення рух вартості в натурально-речовому та грошовому виразах проявляється як два самостійні процеси — як рух продуктів і як рух грошей. Процес суспільного відтворення відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує. Взятий сам по собі цей процес безперервного руху грошей між суб'єктами економічних відносин у суспільному відтворенні являє собою грошовий оборот.

     Грошовий  оборот на макроекономічному рівні  обслуговує кругооборот усього сукупного капіталу на всіх стадіях суспільного відтворення: виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Тому нерідко його називають сукупним грошовим оборотом.

     Грошовий  оборот як макроекономічне явище  слід відрізняти від обороту грошей у межах кругообороту окремого індивідуального капіталу, тобто на мікрорівні. В останньому випадку гроші є однією з функціональних форм капіталу, його складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. У цьому випадку гроші являють собою капітал, вони вимагають для себе відповідної норми прибутку (доходу) подібно до інших форм капіталу. Чим більшою масою грошей володіє даний індивідуальний власник, тим він багатший, тим більші його можливості "заробити" прибуток чи дохід.[4]

     Зовсім  іншу роль відіграють гроші в сукупному  грошовому обороті. Тут вони функціонують виключно як гроші і не є функціональною формою капіталу. Тому їх масу в обороті  не можна вважати частиною багатства  країни, тобто її зростання не збільшує сукупного капіталу суспільства  подібно до капіталу окремого індивіда. Якби грошова маса, що перебуває  в обороті, раптово збільшилася вдвічі, то загальний обсяг багатства країни не тільки не збільшився, а міг би навіть зменшитися у зв'язку зі зростанням витрат на виготовлення додаткових грошей чи провокуванням інфляції.

     Сукупний  грошовий оборот і оборот грошей у  межах індивідуального капіталу істотно відрізняються також  механізмами формування грошової маси, необхідної для їх обслуговування.

     Грошові кошти, необхідні для обслуговування кругообороту індивідуального капіталу, значною мірою вже є в розпорядженні  відповідного власника, тобто це його власні кошти. Якщо ж їх недостатньо, то додаткові кошти мобілізуються на грошовому ринку. Грошовий ринок займає важливе місце в кругообороті індивідуального капіталу, з нього починається оборот грошей, що обслуговує індивідуальний капітал, на ньому й завершується кожний окремий цикл його кругообороту. Частина грошового доходу кожного економічного суб'єкта спрямовується на погашення боргів і повертається на грошовий ринок. Інша частина, що становить тимчасово вільні кошти, спрямовується на грошовий ринок як ресурс для кредитування інших суб'єктів.

     Сукупний  грошовий оборот обслуговується переважно  теж за рахунок наявної в обороті грошової маси, тобто тих грошей, які є в розпорядженні окремих економічних суб'єктів. Грошовий ринок перетворюється у внутрішній елемент цього обороту і забезпечує перерозподіл наявної грошової маси з метою прискорення її обігу і найповнішого забезпечення потреб обороту в грошах у межах наявної їх маси. Завдяки грошовому ринку значно посилюється еластичність грошового обороту, зростає здатність даної маси грошей обслужити зростаючі обсяги обороту.

     Проте вказані можливості грошового ринку  не безмежні, і неминуче виникають  потреби в поповненні обороту  додатковою масою грошей. На відміну  від кругообороту індивідуального  капіталу, ці потреби можуть бути задоволені лише за рахунок додаткової емісії грошей.

     Потреби в додатковій емісії можуть бути зумовлені  кількома факторами:

• зростанням обсягів валового національного продукту, для реалізації яких банківська система повинна розширювати кредитування суб'єктів обороту;
• зростанням чистого імпорту (перевищенням імпорту над експортом);
• зниженням перерозподільної функції грошового ринку, внаслідок чого наявна грошова маса буде повільніше обертатися і не зможе забезпечити всі потреби обороту;
• іншими чинниками, що можуть уповільнити швидкість руху грошей по каналах обороту.

     В усіх цих випадках додатково випущені гроші надходять у сукупний оборот через грошовий ринок, що відповідає їх кредитній природі та забезпечує відповідність емісії потребам обороту.

     З усього сказаного випливає висновок, що сукупний грошовий оборот не є механічною сумою оборотів грошей у межах індивідуальних капіталів, а являє собою самостійне економічне явище, безпосередньо пов'язане з процесом суспільного відтворення в цілому. Це одне з найбільш широких, абстрактних і узагальнених явищ економічного життя суспільства.[6]

     Суб'єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні валового суспільного продукту. Це всі підприємства (промисловості, сільського господарства, транспорту, зв'язку, будівництва, торгівлі, комунального господарства тощо), усі державні, громадські, комерційні установи та організації, банки  та інші фінансово-кредитні установи, все населення, що самостійно одержує  та витрачає грошові кошти. Усі вони на певних підставах одержують грошові  доходи, витрачають чи зберігають їх і  цим впливають на економічні процеси та стають економічними суб'єктами суспільства.

     Якщо  абстрагуватися від відтворювального аспекту, то грошовий оборот можна уявити просто як безперервний процес переміщення  грошей у функціях засобів обігу  і платежу між окремими його суб'єктами. Це, зокрема, переміщення грошей між:

• окремими підприємствами та організаціями;
• підприємствами та організаціями і населенням;
• окремими фізичними особами;
• комерційними банками і підприємствами та організаціями;
• комерційними банками і населенням;
• окремими комерційними банками;
• комерційними банками і центральним банком;
• небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення, з одного боку, і підприємствами, організаціями та установами — з іншого;
• небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення і банками;
• окремими небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення.

     На  кожній із цих ділянок можуть мати місце зустрічні грошові вимоги між суб'єктами обороту, що створює можливість їх взаємного погашення (заліку). Залік зменшує обсяг грошового обороту і потребу в реальних грошах для його обслуговування.

     Відмінності в характері економічних відносин між суб'єктами грошового обороту дають підстави структуризувати його на окремі сектори. Першим, за логікою відтворювального процесу, видом економічних відносин, що реалізуються в грошовому обороті, є відносини обміну. Характерним для руху грошей, що обслуговує ці відносини, є:

• еквівалентність, оскільки назустріч грошам, які передає покупець продавцеві, переміщуються продукти рівновеликої номінальної вартості;
• безповоротність, оскільки одержані продавцем гроші не повинні повертатися до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб'єкта обороту;
• прямолінійність, яка виявляється у постійному віддаленні грошей від того суб'єкта обороту, який використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб'єкт теж витрачає їх для нових закупівель.

     Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу  обміну, дає підстави виділити його в окремий сектор, що називається грошовим обігом.

     Значна  частина грошового обороту пов'язана  з процесами розподілу вартості валового національного продукту. Рух  грошей тут має одну суттєву відмінність  від грошового обігу — він здійснюється нееквівалентно, тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг. Цей сектор грошового обороту називається фінансово-кредитним.

     Крім  спільної риси — нееквівалентності, відносинам між суб'єктами цього  сектора грошового обороту властиві також істотні відмінності. Частина цих відносин має характер відчуження, коли визначена законами частина доходів економічних суб'єктів вилучається у вигляді податків та інших обов'язкових платежів і надходить у розпорядження держави, яка витрачає їх для виконанні своїх функцій. У результаті виникає не тільки без-еквівалентний, а й безповоротний рух грошей, тобто одні суб'єкти ці гроші втрачають назавжди і без одержання будь-якого доходу, а інші їх одержують теж безповоротно і без виплати будь-якої ціни за них. Ця частина фінансово-кредитного обороту називається фіскально-бюджетною.[3]

     Друга частина фінансово-кредитного обороту  обслуговує сферу перерозподільних відносин, у яких власність суб'єктів  передається у тимчасове користування, наприклад при внесенні грошей на банківський депозит чи під час купівлі цінних паперів. Для цих відносин характерне ще одержання доходу тим суб'єктом, який передає свою власність у тимчасове користування. Тобто рух грошей, що забезпечує реалізацію цих відносин, має зворотний характер, коли власник повертає свої гроші в обумовлений термін чи може їх повернути, наприклад при купівлі акцій, і, крім того, одержує дохід у вигляді процента чи дивіденда. Отже, цей сектор грошового обороту істотно відрізняється не тільки від грошового обігу, а й від фіскально-бюджетного сектора, і називається він кредитним оборотом.

     Грошовий  обіг, фіскально-бюджетний та кредитний  обороти як складові сукупного грошового  обороту тісно взаємозв'язані, і  доповнюють один одного в забезпеченні цілей розширеного відтворення. Водночас вони — самостійні явища, зі своїм особливим механізмом регулювання  і специфічними можливостями впливу на процес відтворення.

     Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється  на безготівковий і готівковий. Хоч критерій такої структуризації грошового обороту досить формальний, проте між цими його частинами є істотні відмінності, які мають важливі економічні наслідки. Зокрема, у сфері готівкового обороту гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб'єктів.

     У сфері безготівкового обороту гроші  рухаються по рахунках у банках, не виходячи за межі банківської системи. Це створює можливість контролювати його, а отже впливати на відносини відповідних економічних суб'єктів не тільки їм самим, а й третім особам — банкам. Визначаючи законодавче права та обов'язки банків щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий грошовий оборот, а відтак і на процес суспільного відтворення в цілому. У цьому головна перевага безготівкового обороту над готівковим, тому в міру завершення перехідного до ринкової економіки періоду, забезпечення правової бази розвитку її приватного сектора розширюватиметься сфера безготівкового обороту і звужуватиметься готівкова.[2]

     Грошовий  оборот забезпечується певною масою  грошей, величина якої є важливою характеристикою  стану грошового обороту та ринкової кон'юнктури в цілому. Зміна грошової маси безпосередньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон'юнктуру ринків, а значить — на економічний розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключовим напрямком державної грошово-кредитної політики. Завдяки цьому вивчення і правильне визначення грошової маси в обороті має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення.

     Поняття грошової маси досить складне, оскільки складна сама категорія грошей, велика різноманітність їх форм та функцій. Не випадково в трактуванні змісту та показників вимірювання грошової маси є помітні збіжності.

     Під грошовою масою  слід розуміти всю сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент.[6] Таким суб'єктами є приватні особи, підприємства, громадські організації, господарські об'єднання, державні установи тощо, які мають у своєму розпорядженні готівкові гроші чи вклади на різних рахунках у комерційних банках.

     Грошова маса має певний кількісний вираз (обсяг  у мільярдах чи мільйонах грошових одиниць), надзвичайно складну структуру та динаміку руху. З точки зору якісної характеристики грошової маси важливе значення має її структура, а з погляду практики її регулювання — динаміка руху обсягу та структури.

     У структурному відношенні грошову масу можна розділити за кількома критеріями:

• За ступенем «готовності» окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності;
• За формою грошових засобів (готівкові, депозитні);
• За розміщенням у суб'єктів грошового обороту;
• За територіальним розміщенням та ін.

     Найбільшу складність має структуризація грошової маси за першим критерієм, оскільки немає  однозначного розуміння ступеня  ліквідності кожного її елемента, як і немає чіткого розмежування між власне грошима і високоліквідними фінансовими активами, які вже не є грошима. За цим критерієм наука і практика виділяють кілька елементів грошової маси, комбінацією яких можна визначити різні за складом і обсягом показники грошової маси, що називаються грошовими агрегатами[9]

     Грошовий  агрегат — це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. Кількість агрегатів, які використовуються в статичній практиці окремих країн, не однакова, що пояснюється істотними відмінностями в елементному складі грошової маси в регулятивних цілях.

     У статичній практиці України визначаються і використовуються для цілей  аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: М0, М1, М2, М3.

     Агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває  поза банками, тобто на руках у  фізичних осіб і в касах юридичних  осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.

     Агрегат М1 включає гроші в агрегаті М0 + вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто записи коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.

     Агрегат М2 — це гроші в агрегаті М1 + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладів та інших спеціальних рахунках.

     Агрегат М3 охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків.

     Наведені  грошові агрегати відрізняються  між собою не тільки кількісно, а й якісно. Так, агрегат М1 виражає масу грошей, яка перебуває безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу і платежу, і тому є найбільш ліквідною. Вона найтісніше пов'язана з товарною масою, що проходить процес реалізації, і безпосередньо впливає НП ринкову кон'юнктуру. Саме тому цей агрегат перебуває під найпильнішою увагою аналітиків та регулюючих органів.

     Пильної уваги також заслуговує агрегат  М0. Він має ті ж самі якісні характеристики, що й грошова маса агрегату М1, але  оборот готівки здійснюється поза банками і тому регулювання і контроль за ним складніші.

     Водночас  агрегат М0 – найвужчий показник грошової маси, оскільки характеризує лише один її елемент – готівкову  масу. Найширшим агрегатом є М3, бо він охоплює всі елементи грошової маси, що перебувають в обороті.

     1.2 Аналіз стану маси  грошової маси  в обороті в  України у 2009-2010 роках

     Складна  економічна  ситуація,  яка спостерігалася у 2009 році відповідним чином  позначалася  на  депозитній  активності економічних  агентів.  І  якщо  низхідну  тенденцію  в динаміці  коштів  населення  вдалося  здолати  вже  у квітні,  то  кошти  юридичних  осіб  демонстрували від’ємні  темпи  приросту  майже  впродовж  усього року.                                                                           

     Приріст  коштів  населення  впродовж  ІІ –  ІV кварталів 2009  року  компенсував  їх  відплив  в  цей період  з  рахунків  юридичних  осіб  і  дозволяв фіксувати  позитивні  квартальні  прирости  загального обсягу  депозитів. [7] Утім,  зростаюча динаміка  останніх трьох  кварталів  минулого  року  не  змогла компенсувати падіння загального обсягу депозитів у І кварталі,  унаслідок  чого  річний  темп  приросту  цього показника залишився від’ємним.  Загальний обсяг депозитів у 2009 році  знизився на 8,4% – до 327,7 млрд. грн. Відплив коштів відбувся головним  чином  з  депозитів  в  національній  валюті, обсяг  яких  знизився  на  13,3% –  до  173,6  млрд.  грн., тоді як кошти в іноземній валюті зменшилися лише на 2,1% – до 154,2 млрд. грн.

     Зумовлені  значними  девальваційними  очікуваннями,  зазначені  особливості  динаміки валютної  структури  депозитів  мали  наслідком  зростання  рівня  доларизації  економіки упродовж 2009 року з 30,62% на початок року до 31,68% на кінець. Вплив  економічної  кризи  на  прибутковість  підприємств  та  зниження  їх  оборотних  коштів  виступали  головними  чинниками  формування  низхідної  динаміки  коштів юридичних осіб майже впродовж усього 2009 року: депозити юридичних осіб  знизилися за рік на 18,2% – до 116,3 млрд. грн. Зменшення їх обсягу відбулося як за рахунок коштів в національній  (на  19,0%),  так  і  в  іноземній  (на  16,9%)  валютах.  Натомість  депозити фізичних  осіб  у 2009  році  знизилися  всього  на  1,9% –  до  211,4  млрд.  грн.  Зменшення загального обсягу депозитів населення відбулося за рахунок зниження їх обсягів в національній валюті (на 8,5%),  тоді  як  вклади  в  іноземній  валюті збільшилися (на 4,7%). Невпевненість  економічних  суб’єктів  щодо перспектив  економічного  розвитку,  а  також труднощі  із  достроковим переведенням  у  ліквідну форму  коштів  із  строкових рахунків  в період піку кризи  позначилися  на  строковій  структурі депозитів.  Питома  вага  строкових  депозитів  у загальному  обсязі  депозитів  знизилася  з 70,0%  на початок 2009 року до 63,5% на кінець, у тому числі питома  вага  довгострокових  депозитів зменшилася з 44,4% до 24,4% [9].

     Зменшення  обсягу  депозитів  відповідним  чином  позначилося  на  динаміці  грошової  маси, обсяг якої в 2009 році зменшився на 5,5%, або 28,4 млрд.  грн., –  до  487,3  млрд.  грн.  Приріст  іншої вагомої  складової “широких”  грошей –  готівки поза  банками  був  додатним. У 2009  році  готівка  поза  банками  збільшилася  на  1,5%,  або  на  2,3 млрд. грн., –  до 157,0 млрд. грн. Слід зазначити, що на  її  приріст  суттєво  вплинули  показники  грудня, коли  готівка  поза  банками  збільшилася  одразу  на 6,2%,  що  зумовило  збільшення  частки  готівки  в структурі  грошової  маси  в 2009  році  з 30%  до 32,2%. Додаток 4

     У 2010 роді відбувалося поступове відновлення  довіри до банківської системи та національиої валюти, про що свідчив стабільний приріст коштів на рахунках у банках, насамперед у національній валюті[7].

     У звітному році сформувалася тенденція  до зростання грошової маси. За рік  приріст М3 становив 22.7%, або 110.6 млрд, грн. (до 597.9 млрд. грн.), тоді як за підсумками 2009 року скорочення становило 5.5%. Додаток 1

     Разом із поверненням депозитів у банківську систему на збільшення обсягу грошової маси впливала динаміка ії іншої складової - готівки поза банками. Готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями (МО) за рік зросли 16.5%, або на 26.0 млрд. грн. - до 183.0 млрд. грн. Разом з тим, з огляду на випереджvвальну динаміку темпів зростання депозитів порівняно з готівкою, відбулося поліпшення структури грошової маси. Питома вага готівки в загальному обсязі грошового агрегату М3 скоротилася на 1.6 процентного пункту i на 01.01.2011 р. становила 30.6%.

     Суттєве (на 24.0%) зростання грошового агрегату М1 у 2010 році (у 2009 році - на 3.8%) - до 289.9 млрд. грн. було зумовлене в основному збільшенням переказних депозитів у національній валюті на 39.3%.[8]

     На  противагу попередньому року залишки  коштів за грошовим агрегатом М2 зросли на 23.1% переважно за рахунок з6ільшення залишків за іншими коштами на 26.6% , у тому числі в національній валюті - на 37.3%.

     На  кінець грудня 2010 року обсяг грошової бази становив 225.7 млрд. грн. i збільшився за підсумками року на 15.8%. Додаток 2

     Динаміка  грошової бази у 2010 році формувалася  за рахунок зростання на 29.6 млрд. грн. (на 17.3%) готівкових коштів, випущених в обіг, та збільшення на 1.2 млрд. rрн. (на 5.3%) обсягу зобов язань Національного банку України перед іншими депозитними корпораціями, що не включаються в грошовий агрегат М3 .

     Обсяг коштів банкiв на кореспондентських  рахунках у Національному банку України зменшився упродовж 2010 року на 3.9% - до 16.7 млрд. грн.

     Незважаючи  на зниження коштів на коррахунках  банків,  їх рівень був достатнiм  для забезпечення ними своєчасного  здійснення поточних операцій i поступової активізації своєї кредитної  активностi.

     Якісні  та кількісні характеристики операцiй  Національного банку України  з регулювання рiвня лiквiдностi змінювалися залежно від спрямованостi грошово-кредитної полiтики, що відповідним чином позначилося на ліквідності банкiвської системи.

     У 2010 року зафіксовано стабільний приріст  коштів на  рахунках  у  банках.  Нарощування  депозитної  бази банків  головним  чином  відбувалося  за  рахунок припливу  депозитів  у  національній  валюті,  темпи приросту  яких  майже  в 3  рази  перевищували  цей показник за коштами в іноземній валюті.

     За  станом  на 1  січня 2011  року  депозити  в національній  валюті  вперше  перевищили (на 3,4%)  свій докризовий  рівень,  тоді  як  в  іноземній (у  доларовому еквіваленті)  усе  ще  перебували  на 1,8%  нижче  рівня,  який  був  до  розгортання  фінансово-економічної кризи[9].

     Загальний обсяг депозитів за результатами 2010 року збільшився на 26,3% (у т.  ч.  у  національній  валюті –  на  38,2%,  в  іноземній  –  на  12,8%).  Відновлення позитивної  динаміки  коштів  фізичних  осіб  на  рахунках  у  банках  відбувалося швидшими темпами порівняно з коштами юридичних осіб і за станом на 1 жовтня 2010 року обсяги депозитів населення вже перевищили свій докризовий рівень.