Грошовий потік

6

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРОШОВОГО ПОТОКУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Теоретико-суттєва характеристика грошового потоку підприємства

1.2. Інформаційна база щодо аналізу грошового потоку в умовах застосування сучасних інформаційних технологій

1.3. Напрямки організації та методика проведення аналізу грошових потоків

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ АНАЛІЗУ ТА ОЦІНКИ ГРОШОВОГО ПОТОКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1. Аналіз джерел утворення і напрямків витрачання грошових коштів на підприємстві

2.2. Аналіз руху грошових коштів за видами діяльності підприємства

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ЗБІЛЬШЕННЯ АБСОЛЮТНОЇ ВЕЛИЧИНИ ГРОШОВИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА ТА ПРИСКОРЕННЯ ЇХ ОБОРОТНОСТІ

3.1. Головні напрямки щодо підвищення ефективності використання грошових коштів на підприємстві

3.2. Вдосконалення політики підприємства щодо управління грошовими потоками

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК А

ДОДАТОК Б

ВСТУП

В сучасних умовах розвитку підприємств України важливого значення набуває управління процесами руху грошових коштів, який характеризує в кінцевому рахунку платоспроможність підприємства та його ефективність функціонування.

Для кожного напрямку використання грошових фондів повинне бути відповідне джерело. У широкому змісті активи підприємства являють собою чисте використання коштів, а пасиви й власний капітал - чисті джерела. Для діючого підприємства реально не існує початкової й кінцевої крапки. Кінцевий продукт - це сукупність витрат сировини, основних засобів і праці, в остаточному підсумку оплачуваних коштами. Продукція потім продається або за готівку, або в кредит. Продаж у кредит спричиняє дебіторську заборгованість, що в остаточному підсумку інкасується, перетворюється в готівку. Якщо продажна ціна продукції перевищує всі витрати (включаючи зношування активів) за деякий період, то за цей період буде отриманий прибуток; якщо ні - збиток. Обсяг коштів коливається в часі залежно від виробничого графіка, обсягу продажів, інкасації дебіторської заборгованості, капітальних витрат і фінансування. З іншого боку, запаси сировини, незавершене виробництво, запаси готової продукції, дебіторська заборгованість і підлягаючій оплаті комерційний кредит коливаються залежно від реалізації, виробничого графіка й політики відносно основних дебіторів, запасів і заборгованості за комерційним кредитом.

Метою даної роботи є висвітлення теоретичних основ і економічної сутності аналізу грошових потоків підприємства, а також дослідження сучасних методів проведення даного аналізу на підприємствах України. Для розкриття даної мети необхідно розглянути наступні завдання: інформаційну базу щодо аналізу грошових потоків в умовах застосування сучасних інформаційних технологій; техніко – економічну характеристику підприємства; головні напрямки підвищення ефективності використання грошових коштів на підприємстві; використання методів та моделей щодо аналізу грошових потоків підприємства.

Дана робота містить вступ, три розділи і висновок, які почергово характеризують аналіз грошових потоків підприємства. В першому розділі досліджуються теоретичні аспекти аналізу грошових потоків підприємства, а також вивчається інформаційна база щодо аналізу грошових потоків підприємства. Другий розділ присвячено аналізу та оцінці діяльності ДП «Заводу» ВАТ «ХТЗ»”, що дозволяє відповісти на запитання: наскільки правильно підприємство здійснювало управління фінансовими ресурсами протягом досліджуваного періоду. У третьому розділі описуються найважливіші шляхи збільшення абсолютної величини грошових коштів підприємства та прискорення їх оборотності.

В роботі використано різноманітні джерела інформації, а саме: підручники з фінансового аналізу, автореферати на здобуття ступеню кандидата економічних наук, монографії та періодичні видання (газети, журнали) щодо даної проблеми дослідження.

Результатами роботи є не лише характеристика суто теоретичних питань зазначеної проблеми, але й практичне застосування методів аналізу грошових потоків підприємства у виробничій практиці підприємства України, на прикладі ДП „Заводу ”. ВАТ «ХТЗ».

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРОШОВОГО ПОТОКУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Теоретико-суттєва характеристика грошового потоку підприємства

Господарська діяльність будь-якого підприємства нерозривно пов’язана з рухом коштів. Кожна господарська операція супроводжується або надходженням, або витратою коштів. Грошові кошти являють собою готівку, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання. До еквівалентів грошових коштів належать короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості. Кошти обслуговують практично всі аспекти операційної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Неперервний процес руху коштів у часі являє собою грошовий потік. Від повноти і вчасності забезпечення процесу постачання, виробництва і збуту продукції грошовими ресурсами залежать результати основної (операційної) діяльності підприємства, ступінь його фінансової стабільності і платоспроможності, конкурентні переваги, необхідні для поточного і перспективного розвитку 12, с.18.

Основне завдання аналізу грошових потоків полягає у виявленні причин нестачі (надлишку) коштів, визначенні джерел їхніх надходжень і напрямків використання.

Основним документом для аналізу грошових потоків є „Звіт про рух грошових коштів”, за допомогою якого можна контролювати поточну платоспроможність підприємства, приймати оперативні рішення з управління коштами й пояснювати розбіжність між фінансовим результатом і зміною коштів. Метою аналізу грошових потоків підприємства є прискорення руху грошових коштів і підвищення на цій основі оборотності активів і капіталу, а також забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

Для забезпечення ефективного управління грошовими потоками доцільно здійснювати їхню класифікацію за різними ознаками 12, с.89.

а) за спрямованістю руху коштів виділяють такі види грошових потоків:

1) додатний грошовий потік (приплив коштів);

2) від’ємний грошовий потік (відплив коштів).

У додатку А стрілки, спрямовані всередину, показують додатній грошовий потік (приплив коштів), назовні – від’ємний грошовий потік (відплив коштів).

Слід зазначити їхню тісну взаємозумовленість: збій у часі або в обсязі одного з них зумовлює збій і іншого потоку. Тому їх доцільно розглядати у взаємозв’язку як єдиний об’єкт управління.

б) за методом обчислення обсягу:

1)валовий грошовий потік – це всі надходження або вся сума витрати коштів в аналізованому періоді;

2)чистий грошовий потік (ЧГП), що становить різницю між додатним (ДГП) і від’ємним (ВГП) потоками коштів в аналізованому періоді:

ЧГП = ДГП – ВГП, (1.1)

ЧГП може бути як додатною, так і від’ємною величиною.

в) за видами діяльності:

1) грошовий потік від операційної діяльності (відображає надходження коштів від покупців і виплати грошей постачальникам, заробітної плати персоналу, зайнятому в основному виробництві, податкових платежів, відрахувань органам соцстраху);

2) грошовий потік від інвестиційної діяльності – це надходження і витрати коштів, пов’язані з процесом реального і фінансового інвестування;

3) грошовий потік від фінансової діяльності – це надходження і вплати коштів, пов’язані з залученням додаткового акціонерного і пайового капіталу, одержанням довгострокових і короткострокових кредитів та позик, з виплатою дивідендів.

г) за рівнем достатності обсягу розрізняють:

1) надлишковий грошовий потік, при якому надходження коштів значно перевищують реальну потребу підприємства у фінансових ресурсах, у результаті чого накопичуються і простоюють вільні залишки готівки на рахунках у банку;

2) дефіцитний грошовий потік, при якому надходження коштів значно нижче від реальних потреб підприємства.

д) за неперервністю формування розрізняють:

1) регулярний грошовий потік, при якому в розглянутому періоді за окремими господарськими операціями здійснюється регулярний приплив або відплив коштів;

2) дискретний (епізодичний) грошовий потік, пов’язаний зі здійсненням одиничних господарських операцій у розглянутому періоді.

е) за стабільністю часових інтервалів регулярні грошові потоки можуть бути:

1) з рівними часовими інтервалами, що називається ануїтетом;

2) з нерівномірними часовими інтервалами.

є) за періодом часу:

1) короткострокові грошові потоки (до року);

2) довгострокові грошові потоки (понад рік).

ж) залежно від того, коли надходять кошти – на початку періоду (передоплата) чи наприкінці періоду – розрізняють грошові потоки:

1) пренумерандо;

2) постнумерандо.

з) за видами використовуваних валют розрізняють:

1) грошові потоки в національній валюті;

2) грошові кошти в іноземній валюті. 12, с.18

и) за законністю здійснення виділяють:

1) легальний грошовий потік, що відповідає чинним правовим нормам і податковому законодавству;

2) нелегальний грошовий потік, що здійснюється з порушенням прийнятих норм з метою відхилення від оподаткування й особистої вигоди.

Розглянуті класифікації дають можливість більш цілеспрямовано здійснювати облік, аналіз і планування різних видів грошових потоків на підприємстві.

1.2. Інформаційна база щодо аналізу грошового потоку в умовах застосування сучасних інформаційних технологій

Взагалі, інформація — це впорядковані повідомлення про кількісний та якісний стан речей чи явищ, сукупність даних і знань про них. Вона може бути виражена за допомогою цифр, букв та інших символів. В економіці інформація відображає процеси та явища господарської діяльності людей, закономірності функціонування ринку і його складових. 13, с.22-28

Для одержання, опрацювання, збереження і використання інформації витрачаються праця і матеріальні ресурси. Тому інформація має, крім споживної цінності, ще й вартість, яка має відшкодовуватися сторонніми її користувачами.

Найважливішою властивістю інформації є її оперативність. Тільки завдяки комп'ютеризації виробництва забезпечуються оперативність і доступність інформації. Комп'ютерні технології вносять суттєві зміни у зміст і методику вирішення аналітичних завдань на підприємстві. Висока швидкість виконання розрахункових і логічних операцій дає змогу обробляти великі масиви аналітичної інформації, плідно і своєчасно використовувати її в управлінні виробництвом.

Застосування ЕОМ розширює перелік конкретних питань економічного аналізу, а також зміщує його напрям з традиційного оцінювання діяльності за минулі періоди до вивчення поточних і майбутніх ситуацій з метою сприяння розробленню обґрунтованих і зважених управлінських рішень.

Більша частина інформації, використовуваної в аналізі, має форму показників. Вони можуть давати кількісні та якісні характеристики різних аспектів господарської діяльності підприємства або окремих економічних явищ і процесів. Кількість показників може зростати шляхом диференціації їх або інтеграції залежно від мети і змісту аналізу, глибини вивчення відповідних об'єктів і процесів 21, с.68.

Організаційно – інформаційна модель аналізу грошових потоків (додаток Б) є засобом формалізації аналітичного процесу. Реалізація елементів цієї моделі забезпечує досягнення поставленої мети 17, с.123.

Важливим джерелом нормативної інформації щодо руху грошових коштів є затверджені наказом Міністерства фінансів План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про його застосування, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, зокрема, П(С)БО 2 „Баланс”, П(С)БО 3 „Звіт про фінансові результати”, П(С)БО 4 „Звіт про рух грошових коштів”, П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість”, П(С)БО 11 „Зобов’язання” та деякі інші документи.

Планова інформація стосовно грошових потоків формується безпосередньо на підприємстві, виходячи зі стратегічних напрямів його розвитку, вимог чинного законодавства та відповідних нормативних документів, і містяться у фінансових планах, бізнес-планах, інвестиційних проектах, кошторисах.

Основними джерелами фактографічної інформації щодо грошових потоків є бухгалтерський облік.

За напрямами використання інформація стосовно руху грошових коштів розподіляється на зовнішню (яка використовується для оцінки та контролю дотримання чинного законодавства, стандартів бухгалтерського обліку та інших нормативних документів), планову (яка є базою порівняння для аналізу і контролю виконання планових показників), фактографічну (яка характеризує залишки, обороти з надходження і витрачання грошових коштів підприємства і використовується в аналізі, контролі та прогнозуванні).

Методичні прийоми, які включено до моделі, дозволяють здійснити загальний аналіз грошових потоків, аналіз руху грошових коштів, а також аналіз фінансових коефіцієнтів, що визначають достатність чистого грошового потоку, ліквідність грошового потоку, ефективність грошового потоку підприємства.

Аналіз грошових потоків ґрунтується на поетапному розкритті економічної інформації відповідно до його мети і завдань, характеристику яких наведено в організаційно – інформаційній моделі (додаток Б). 13, с.22-28

В умовах застосування інформаційних технологій аналіз грошових потоків ґрунтується на визначенні основних елементів процесу дослідження руху грошових коштів, розподіленого за видами діяльності підприємства. Електронна система обробки економічної інформації щодо руху грошових потоків містить взаємопов’язані етапи виконання відповідних аналітичних процедур, логічно обґрунтовані алгоритми узагальнення і оцінки інформації, яка є основою для прийняття управлінських рішень.

Електронну інформаційну систему управління грошовими потоками підприємства побудовано за трьома рівнями обробки економічної інформації.

Вихідні документи, що формуються на першому рівні електронної системи обробки інформації щодо залишків і руху грошових коштів підприємства та їх еквівалентів, складаються, відповідно до мети оперативного управління, на основі даних первинного обліку, правової та нормативно-довідкової інформації.

Другий рівень електронної системи обробки інформації відповідає етапу поточного обліку і дозволяє узагальнити облікову фактографічну інформацію щодо операцій, наслідком яких є одержання або витрачання грошових коштів. Електронні регістри поточного обліку є основним джерелом поточної облікової інформації щодо руху грошових коштів у результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

Третій рівень передбачає узагальнення облікової інформації у формах фінансової звітності і дозволяє здійснити ретроспективний та перспективний аналіз грошових потоків, визначити ефективність використання грошових коштів, оцінити рівень забезпеченості ними підприємства, дати загальну оцінку політиці підприємства щодо управління грошовими потоками. Ця інформація застосовується у прогнозуванні потреби у грошових активах для забезпечення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства 17, с.141.

1.3. Напрямки організації та методика проведення аналізу грошових потоків

Від обсягів і швидкості руху грошового обігу, ефективності керування ним безпосередньо залежать платоспроможність і ліквідність підприємства. Тому аналіз грошових потоків є основою оцінки і прогнозування платоспроможності підприємства, дає змогу об’єктивніше оцінити його фінансовий стан. Аналіз грошових потоків проводять по підприємству в цілому, а також у розрізі основних видів господарської діяльності і центрах відповідальності.

У першу чергу проводять горизонтальний аналіз грошових потоків: вивчають динаміку обсягу формування додатного, від’ємного і чистого грошового потоку підприємства в розрізі окремих джерел, розраховують темпи їхнього зростання і приросту, визначають тенденції зміни їхнього обсягу.

Темпи приросту чистого грошового потоку (ТЧГП) зіставляють з темпами приросту активів підприємства (ТАкт) і з темпами проросту обсягів виробництва (реалізації) продукції (ТРП). Для нормального функціонування підприємства, підвищення його фінансової стабільності і платоспроможності потрібно, щоб темпи зростання обсягів продажів були вищі від темпів зростання активів, а темпи зростання чистого грошового потоку випереджали темпи зростання обсягу продажів 12, с.56:

100 < ТАкт < ТРП < ТЧГП, (1.2)

де Т Акт – темп приросту активів підприємства;

ТРП – темп приросту обсягів виробництва (реалізації) продукції;

ТЧГП – темп приросту чистого грошового потоку.

Паралельно проводять і вертикальний (структурний) аналіз додатного, від’ємного і чистого грошових потоків:

1) за видами господарської діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової), що дасть змогу установити частку кожного виду діяльності у формуванні додатного, від’ємного і чистого грошового потоків;

2) за окремими внутрішніми підрозділами (центрами відповідальності), що покаже внесок кожного підрозділу у формування грошових потоків;

3) за окремими джерелами надходження і напрямами витрати коштів, що дає можливість установити частку кожного з них у формуванні загального грошового потоку. При цьому визначають роль і місце чистого прибутку у формуванні ЧГП, виявляють ступінь достатності амортизаційних відрахувань для відтворення основних засобів і нематеріальних активів.

Результати горизонтального і вертикального аналізу служать базою проведення фундаментального (факторного) аналізу формування чистого грошового потоку. 13, с.22-28

Для вивчення факторів формування додатного, від’ємного і чистого грошових потоків рекомендується використовувати прямий і непрямий методи.

Прямий метод спрямований на одержання даних, що характеризують як валовий, так і чистий потік коштів підприємства у звітному періоді. Застосовуючи цей метод, використовують безпосередньо дані бухгалтерського обліку і звіту про рух коштів, що характеризують усі види їхніх надходжень і витрати. відмінність результатів розрахунку грошових потоків за прямим і непрямим методами стосуються тільки операційної діяльності.

За операційною діяльністю ЧГП прямим методом визначають у такий спосіб:

ЧГП од = ВР РП + ОД ав + ІН од – ПТМЦ – ЗП – ПП – ІВ од, (1.3)

де ВР РП – виручка від реалізації продукції і послуг;

ОД ав – одержані аванси від покупців і замовників;

ІН од – сума інших надходжень від операційної діяльності;

П ТМЦ – сума засобів, виплачена за придбані товарно-матеріальні цінності;

ЗП – сума виплаченої заробітної плати персоналу підприємства;

ПП – сума податкових платежів у бюджет і в позабюджетні фонди;

ІВ од – сума інших виплат у процесі операційної діяльності.

Фактори зміни чистого грошового потоку від операційної діяльності, обчисленого за прямим методом, показано на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Фактори зміни чистого грошового потоку, обчисленого за прямим методом 13, с.22-28

Зіставляючи фактичні дані за кожною статтею надходження і витрати коштів з базовими даними (плану минулого періоду), можна зробити висновки про здатність підприємства нарощувати кошти в результаті своєї основної діяльності. Якщо результатом основної діяльності є не приплив, а відплив коштів і ця ситуація повторюється щорічно, то це може призвести в остаточному підсумку до неспроможності підприємства.

Одна з переваг прямого методу полягає в тому, що він показує загальні суми надходжень та платежів і зосереджує увагу на тих статтях, що генерують найбільший приплив і відплив коштів. Однак цей метод не розкриває взаємозв’язку величини фінансового результату і величини зміни коштів, зокрема не показує, чому виникає ситуація, коли прибуткове підприємство ї неплатоспроможним.

Непрямий метод кращий з аналітичного погляду, тому що дає змогу пояснити причини розбіжностей між фінансовими результатами і вільними залишками готівки. Розрахунок чистого грошового потоку за непрямим методом здійснюють шляхом відповідного коригування чистого прибутку на суму змін у запасах, дебіторської заборгованості, кредиторської заборгованості, короткострокових фінансових вкладень та інших статей активу, що належать до поточної діяльності. Джерелами інформації для розрахунку й аналізу грошових потоків за непрямим методом є звітний бухгалтерський баланс і звіт про фінансові результати. 13, с.22-28

За операційною (основною) діяльністю його розраховують у такий спосіб:

ЧГП од = ЧП од + А + ДЗ + З ТМЦ + КЗ +

+ДМП + Р + АВ од + АВв, (1.4)

де ЧП од – сума чистого прибутку підприємства від операційної діяльності;

А – сума амортизації основних засобів і нематеріальних активів;

ДЗ – зміна суми дебіторської заборгованості;

З ТМЦ – зміна суми запасів і ПДВ за придбаними цінностями, що входять до складу оборотних активів;

КЗ – зміна суми кредиторської заборгованості;

ДМП – зміна суми доходів майбутніх періодів;

Р – зміна суми резерву майбутніх витрат і платежів;

АВ од – зміна суми одержаних авансів;

АВ в – зміна суми виданих авансів.

Таким чином, непрямий метод наочно показує відмінність між чистим фінансовим результатом і чистим грошовим потоком підприємства. за допомогою ряду коригувальних процедур фінансовий результат підприємства (чистий прибуток або збиток) перетвориться у величину чистого грошового потоку від операційної діяльності.

У результаті цього можна встановити фактори, що сприяють збільшенню і зменшенню чистого грошового потоку (рис. 1.3).

За інвестиційною діяльністю суму ЧГП визначають як різницю між сумою виручки від реалізації необоротних активів і сумою інвестицій на їх придбання:

ЧГП ід = ВР ОЗ + ВР НА + ВР ДФА + ВР ва + Д од – П ОЗ

НКБ – П НА – П ДФА – П ва, (1.5)

де ВР ОЗ – виручка від реалізації основних засобів;

ВР НА - виручка від реалізації нематеріальних активів;

ВР ДФА – сума виручки від реалізації довгострокових фінансових активів;

ВР ва – виручка від реалізації раніше викуплених акцій підприємства;

Дод – сума одержаних дивідендів і процентів за довгостроковими цінними паперами;

П ОЗ – сума придбаних основних засобів;

НКБ – зміна залишку незавершеного капітального будівництва;

П НА – сума придбання нематеріальних активів;

П ДФА – сума придбання довгострокових фінансових активів;

П ва – сума викуплених власних акцій підприємства.

Фактори формування чистого грошового потоку від інвестиційної діяльності показано на рис. 1.2.

Рис. 1.2 Фактори першого порядку зміни чистого грошового потоку від операційної діяльності, обчисленого за непрямим методом13, с.22-28

За фінансовою діяльністю прийнято відображати припливи і відпливи коштів, пов’язані з використанням зовнішнього фінансування.

Суму ЧГП визначають як різницю між сумою фінансових ресурсів, залучених із зовнішніх джерел, сумою виплаченого основного боргу і сумою виплачених дивідендів власникам підприємства:

ЧГП фд = З ВК + З ДК + З КК + ЦФ – В ДК – В КК – В Д, (1.6)

Рис. 1.3. Фактори першого порядку зміни чистого грошового потоку від інвестиційної діяльності13, с.22-28

де З ВК – сума додатково залученого із зовнішніх джерел власного капіталу (грошові надходження від випуску акцій та інших часткових інструментів, а також додаткових вкладень власників);

З ДК – сума додатково залучених довгострокових кредитів і позик;

З КК – сума додатково залучених короткострокових кредитів і позик;

ЦФ – сума засобів, що надійшли як безоплатне цільове фінансування підприємства;

В ДК – сума виплат основного боргу за довгостроковими кредитами і позиками;

В КК – сума виплат (погашення) основного боргу за короткостроковими кредитами і позиками;

В Д – сума виплачених дивідендів акціонерам підприємства.

Механізм формування чистого грошового потоку за фінансовою діяльністю представлений на рис. 1.4.

Результати розрахунку суми ЧГП за операційною, інвестиційною і фінансовою діяльністю дають змогу визначити загальний його обсяг по підприємству:

ЧГП заг = ЧГП ОД + ЧГП ІД + ЧГП ФД, (1.7)

де ЧГП ОД – чистий грошовий потік операційної діяльності;

ЧГП ІД - чистий грошовий потік інвестиційної діяльності;

ЧГП ФД - чистий грошовий потік фінансової діяльності.

Перевага непрямого методу визначення ЧГП полягає в тому, що він дає змогу виявити динаміку всіх факторів, які формують величину ЧГП, зате прямий метод дозволяє одержати точніші дані про обсяг і склад грошових потоків. Тому, аналізуючи грошові потоки, потрібно застосувати обидва методи в комплексі.

При аналізі грошових потоків застосовується ряд фінансових коефіцієнтів, які дозволяють узагальнити результати руху коштів підприємства: оцінити достатність чистого операційного грошового потоку, ліквідність операційного грошового потоку, ефективність грошового потоку 17, с.125.

Рис. 1.4. Фактори зміни чистого грошового потоку від фінансової діяльності

1. Коефіцієнт достатності чистого операційного грошового потоку (КД):

КД = , (1.8)

де ЧРКОПЕР – чистий рух коштів від операційної діяльності;

ОА – абсолютний приріст оборотних активів;

ПП – сума податку на прибуток;

ПБ – сума погашення основного боргу за кредитами і позиками;

D – сума сплачених дивідендів;

ІП – сума інших платежів.

2. Коефіцієнт ліквідності операційного грошового потоку (КЛ):

КЛ = , (1.9)

де НОПЕР – валовий додатний операційний грошовий потік (надходження коштів внаслідок операційної діяльності);

ВОПЕР – валовий від’ємний операційний грошовий потік (видаток коштів внаслідок операційної діяльності).

3. Коефіцієнт ефективності грошового потоку (КЕ):

КЕ = , (1.10)

де ЧРК – чистий рух коштів; 13, с.22-28

В – валовий від’ємний грошовий потік (видаток коштів).

Обчислення цих фінансових коефіцієнтів передбачає залучення інформації, що міститься у звіті про рух грошових коштів. Коефіцієнт достатності чистого операційного грошового потоку характеризує співвідношення чистого руху коштів від операційної діяльності і суми поточних видатків, які є наслідком операційної та фінансової діяльності підприємства. За нормальних умов значення цього коефіцієнта має перевищувати 100%, що є основою розширеного відтворення активів підприємства. Коефіцієнт ліквідності операційного грошового потоку характеризує ступінь достатності грошових коштів, отриманих внаслідок операційної діяльності для погашення операційних витрат підприємства. Даний коефіцієнт заслуговує на позитивну оцінку, якщо його значення перевищує 100%. Коефіцієнт ефективності грошового потоку характеризує фінансово-господарську діяльність з точки зору її здатності створювати додаткові грошові кошти, що сприяє зростанню вартості абсолютно ліквідних активів підприємства і потенційному підвищенню його платоспроможності.