Грошовий ринок та особливості його функціонування в Україні

 

                                       Львівський інститут банківської справи

Університету  банківської справи НБУ

 

 

 

Кафедра банківської  справи

 

 

                                                                           

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

на тему:

 

 

 

                      „ Грошовий ринок та особливості                                                                 

                        його  функціонування в Україні   ”

 

 

 

                                                                                      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                             Виконала:

                                                                                               ст. гр. 305-ФКбс

                                                                                               Газдун Ольга Михайлівна

                                                                                            

                                                                                             Науковий керівник:

                                                                                  Галько О.Р.,

                                                                                   ст.викладач кафедри     

                                                                                   банківської справи

 

 

 

 

 

 

Львів 

2012

 

ЗМІСТ

 

Вступ                                                                                                                      3

 

1. Суть грошового ринку                                                                                     5
2. Інструменти грошового ринку                                                                      10
3. Структура грошового ринку                                                                          15
4. Сектор прямого і непрямого фінансування                                                  19
5. Становлення і перспективи розвитку грошового ринку в Україні            22                                                   

 

Висновки                                                                                                               30

Список використаної літератури                                                                        32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                   Вступ

 

Гроші - одне з найдавніших явищ у житті суспільства - відіграють важливу роль у його економічному і соціальному розвитку. Вони завжди привертали до себе пильну увагу науковців. Уже в працях Платона й Аристотеля є цікаві висловлювання про гроші. Часто згадується про них і в літописах періоду Київської Русі. Проте систематичні дослідження грошей і формування їх наукових теорій почалися з розвитком капіталізму. Вивчення грошей значною мірою визначило формування економічної теорії як науки. Роль грошей в економіці є результатом їх функціонування і виявляється у стимулюючому чи гальмуючому впливі грошей на певні економічні процеси. 
       Ефективно функціонуюча грошова система забезпечує розвиток виробництва, розподіл та обмін суспільного продукту, перерозподіл національного доходу, сприяє повнішому використанню всіх виробничих ресурсів.

Складовою частиною функціонування грошової системи, її ключовим елементом виступає специфічний грошовий ринок. Механізм функціонування грошового ринку  є зв'язувальним ланцюгом між усіма  господарюючими суб'єктами ринкової економічної  системи, забезпечує сталість відтворення  в ринковій економіці, стимулює розвиток виробництва.

Грошовий ринок - це особливий сектор ринку, на якому здійснюються купівля  та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція_і_ціна_на_цей_товар. 
         Після того, як Україна стала самостійною незалежною державою, все більше уваги та зусиль приділяється зростанню економічного потенціалу країни. Покращення умов функціонування грошового ринку, удосконалення його структури на теперішній час є чи не найважливішим завданням державного апарату та Національного банку України. Якщо наша ринкова система буде розвиватися не належним чином, то ми не зможемо конкурувати та співпрацювати з іншими країнами, тому обрана мною тема є дуже актуальною на даний період.

 Необхідність вичення грошового  ринку обумовлене тим, що на  сучасному етапі розвитку економіки  України, грошовий ринок відіграє  провідну роль, оскільки є важливим  чинником суспільного розвитку. Здійснюючи вплив на економіку,  населення та інші економічні  системи, гроші сприяють їх ефективному функціонуванню.  
       Проблема становлення та розвитку грошового ринку, розкриття його окремих аспектів вивчається великим колом науковців. Дослідження теоретико-методогічних засад та різних аспектів теорії і практики, аспектів функціонування грошового ринку було висвітлено в численних працях вітчизняних вчених, таких як Барановський О.Н., Алєксєєв І.В.,Гальчинський А.І.,Савлук М.І.,Щетинін А.І., Михайловська_І.М.,_Круш_П.В_та=інших.  
      Метою даної роботи є дослідження особливостей грошового ринку України на сучасному_етапі_та_тенденції_його_розвитку. 
Для досягнення мети роботи я поставила перед собою наступні завдання:  
- дослідити сутність, структуру та особливості функціонувння грошового ринку України; 
-проаналізувати_сучасний_стан_грошового_ринку; 
- розглянути та проаналізувати перспективи становлення та розвитку грошового ринку_України,_його_проблем_і_методів_їх_усунення. 
    Об‘єктом дослідження даної курсовій роботі є грошовий ринок України.  
Предметом дослідження є визначення особливостей грошового ринку України, його_функціонування_та_основиних_проблем.  
      Для написання даної роботи була використана законодавчо-нормативна база, що регулює діяльність грошового ринку України, статистистичні дані Національного банку України, також використані періодичні видання, підручники,_посібники_з_грошей_та_кредиту та економічної теорії.  

 

 

 

 

Розділ 1. Суть грошового ринку                     

                                                              

Грошовий ринок - це ринок, на якому продається і купується особливий специфічний товар - гроші, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар[13].

Індивідуальні учасники ділових угод на грошовому ринку задовольняють  потреби в додаткових коштах, що перевищують обсяги нагромадження  тимчасово вивільнених власних  надходжень. Джерелами таких власних  надходжень виступають отриманий прибуток, амортизаційні відрахування, обігові  кошти та резерви.

В економічній літературі немає  чіткого однозначного тлумачення поняття "грошовий ринок", воно багатьма економістами часто ототожнюється із терміном "фінансовий ринок" [11]. В Україні цей ринок тільки розпочали серйозно досліджувати. Одними з найперших грошовий ринок грунтовно взялись аналізувати А.С. Гальчинський, М.І.Савлук.

А.С. Гальчинський вважає, що грошовий ринок це самостійний механізм урівноваження попиту і пропозиції грошей [6,с.105]. Він називає цей ринок монетарним і дає йому таке визначення: "Монетарний ринок (ринок грошей) є мережею спеціальних (банківсько-фінансових) інститутів, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції на гроші як специфічний товар, їх взаємне врівноваження". У поданому визначенні відображено функціональнепризначення цього ринку врівноваження попиту і пропозиції на гроші. Жоден інший ринок, у тому числі й фінансовий, такої функції виконувати безпосередньо не може. Воднораз два моменти у цьому твердженні дискусійні. По-перше, якщо монетарний ринок асоціюється лише з ринком грошей, у ньому не залишається місця для ринку капіталу (хоч сам А.С. Гальчинський, посилаючись на І. Шумпетера, визначає, що ринок капіталу теж грошовий, а тому є складовою монетарного ринку). По-друге, торгівля грошима може здійснюватися і поза межами банківсько-фінансових інститутів.

Грошовий ринок як самостійне явище  висвітлюється і в роботах  М.І. Савлука. На його думку, грошовий ринок - це "особливий сектор ринку, на якому  здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формується попит, пропозиція та ціна на цей товар". Таке визначення підтверджує те саме функціональне призначення грошового  ринку, на якому наголошував і  А.С. Гальчинський.

На думку інших науковців, купівля-продаж грошей на цьому ринку скоріше  за все явище абстрактне, уявне  і навіть віртуальне, ніж реальне. Реально продаються і купуються  цінні папери, банківські депозити, банківські вимоги і т.д., що й формує попит і пропозицію грошей. Тому доцільніше робити наголос на розумінні  грошового ринку як такого, де формуються попит та пропозиція, а не лише купівля-продаж грошей. 

Виходячи з викладеного, грошовий (монетарний) ринок можна визначити  як сукупність економічних відносин, що забезпечують урівноваження попиту і пропозиції грошей та формування їх ціни, а також він є окремим  сегментом фінансового ринку. Об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні грошові кошти. Передавання грошей від одного суб'єкта грошового ринку до іншого має місце за умови, що в одного з них вони тимчасово є вільними і немає потреби в негайному їх витрачанню на купівлю матеріальних благ, а в іншого суб'єкта їх немає взагалі, але є нагальна потреба в грошових коштах. Таке передавання тимчасово вільних грошових коштів здійснюється або у формі прямої позички із зобов'язанням повернути кошти у визначений строк, або у формі купівлі особливих фінансових інструментів (облігацій, акцій, векселів, депозитних сертифікатів, банківських акцептів тощо)[14].

Тим самим грошовий ринок являє  механізм перерозподілу грошових коштів між різними секторами і суб'єктами економіки, збалансування окремих  грошових потоків і грошового  обігу в цілому. На грошовому ринку діє багато суб'єктів з різними цілями. Це юридичні та фізичні особи, продавці, покупці, посередники. Головними учасниками купівлі-продажу грошей на грошовому ринку виступають комерційні банки, державні структури, спеціальні кредитно-фінансові інститути, які забезпечують функціонування грошових відносин, сукупність грошових ресурсів країни, їх постійне переміщення, розподіл і перерозподіл на основі взаємодії попиту та пропозиції.

Комерційні банки діють на грошовому  ринку як постійні продавці і покупці  грошових коштів. Держава теж може виступати суб'єктом грошового  ринку, але виходить на нього переважно  як позичальник. В операціях з  купівлі-продажу грошей на грошовому  ринку виступають також професійні посередники, такі як маклери, ділери, облікові доми тощо.

Специфіка грошей як абсолютно ліквідного товару, що є об'єктом купівлі-продажу  на грошовому ринку, зумовлює специфіку  їх переміщення між суб'єктами грошового  ринку, та механізму функціонування цього ринку, а також усіх його інструментів[8, c.185].

Традиційні поняття "купівля" та "продаж", що склалися на товарних ринках, стосовно ринку грошового  набувають нового специфічного змісту. Ця специфіка полягає в тому, що продавець (власник) грошей, здійснюючи їх продаж і передаючи їх покупцеві, не втрачає права власності на них і може повернути їх у своє розпорядження на заздалегідь визначених умовах. Отже, акт купівлі-продажу грошей не означає втрати власником - продавцем права власності на продані гроші. У момент продажу грошей продавець не отримує їх реального еквівалента. Тобто продаж грошей на грошовому ринку не є еквівалентною операцією, як це має місце на товарних ринках. Відповідно покупець грошей не відчужує еквівалентної суми вартості в товарній формі. Він лише розпоряджається купленими грішми тимчасово.Передача грошей від продавця до покупця відбувається умовно у формі позички під зобов'язання повернути кошти у встановлений строк чи у вигляді купівлі-продажу акцій, облігацій, векселів, депозитних сертифікатів та інших фінансових інструментів. Ці фінансові інструменти повинні забезпечити на грошовому ринку рух визначального об'єкта - грошей. За своїм характером фінансові інструменти грошового ринку виступають як певні зобов'язання покупців грошей перед їх продавцями.

Ці зобов'язання залежно від  їхнього виду поділяються на неборгові  та боргові. Неборгові зобов'язання надають право участі в управлінні діяльністю покупця грошей та в його доходах. Такі зобов'язання мають форму  акцій. Боргові зобов'язання - це зобов'язання покупця грошей повернути продавцеві одержану від нього суму грошей і сплатити по ній дохід. Такими зобов'язаннями оформляються залучення грошей банками від їхніх клієнтів. Форма таких зобов'язань - угоди на відкриття поточних та страхових рахунків, депозитних та ощадних вкладів тощо. Боргові зобов'язання можуть вносити певні обмеження у права покупця розпоряджатися купленими грошима, визначати, на які цілі вони можуть бути використані та інші обмеження. Такі боргові зобов'язання мають форму кредитних угод, облігацій, векселів тощо.

Істотною особливістю грошового  ринку є також зміна статусу  грошей і цілей їх купівлі-продажу. З допоміжного засобу обігу товарів на товарних ринках, на грошовому ринку гроші перетворюються на визначальний об'єкт ринкових відносин, у їх самоціль. Метою переміщення грошей на ринку грошей стає одержання додаткового доходу. Цей додатковий дохід у продавця грошей виникає як плата за тимчасову відмову від використання цих грошей і передачу права їх використання іншій особі. Він набуває форми відсоткового доходу. Тимчасова купівля грошей має на меті одержання додаткового доходу від розширення виробничої та комерційної діяльності за рахунок використання отриманої додаткової суми грошей[3, c.78-79].

Отримання на грошовому ринку грошового  доходу пов'язане з ціною грошей. Ціною товару - грошей, що продається і купується на грошовому ринку, виступає позичковий відсоток. Ціна на грошовому ринку теж істотно  відрізняє її від звичайної ціни на товарних ринках. Розмір ціни грошей - відсотка визначається не величиною вартості, яку містять у собі куплені гроші, не сукупністю затрат суспільно-необхідної праці та затрат основних факторів виробництва, а їхньої споживчою вартістю - здатністю приносити покупцеві додатковий дохід чи блага, необхідні для задоволення особистих чи виробничих потреб. Тобто ціна грошей визначається ступенем корисності грошей та їх кількісного пропонування. Чим більшою буде ця корисність і чим довше покупець користуватиметься одержаними грошима, тим більшою буде сума відсоткових платежів[1].

Істотні відмінності на грошовому  ринку мають також такі елементи усякого ринку, як попит та пропонування. Однак специфіка товару грошового ринку - грошей визначає особливий характер і цих елементів грошового ринку, тобто попиту і пропонування грошей.

Грошовий ринок слід розглядати як механізм відносин між юридичними особами, які потребують коштів для свого розвитку, з одного боку, і організаціями і громадянами, які можуть надати такі кошти, - з другого. Цей ринок поєднує три головні складові: обліковий, міжбанківський і валютний ринки. Усі вони виконують декілька основних функцій, в чому і полягає їхня схожість: об’єднання дрібних заощаджень населення, держави, приватного бізнесу, закордонних інвесторів і створення потужних грошових фондів; трансформація цих коштів у позиковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування підприємств (фірм); спрямування частини коштів на міжбанківський ринок, що забезпечує стійкість кредитної системи, а також процес розширеного відтворення через видачу опосередкованих позик за схемами: Центральний банк – комерційний банк; комерційний банк – комерційний банк; комерційний банк – підприємство, населення;  надання позик державним органам для вирішення невідкладних завдань, покриття дефіциту бюджету.

Таким чином, грошовий ринок дає  змогу здійснювати накопичення, оборот, розподіл і перерозподіл грошового  капіталу між сферами національної економіки. Водночас це – синтез ринків різних засобів платежу. Як переконує  досвід країн із розвиненою ринковою економікою, угоди на грошовому ринку  опосередковуються, по-перше, кредитними інститутами (комерційними банками  або іншими установами), які беруть у борг або надають грошові  позики, по-друге - інвестиційними або  аналогічними організаціями, які забезпечують випуск і обіг різного роду боргових зобов'язань, що реалізуються за гроші  на обліковому ринку[5, c.204].

 

Розділ 2. Інструменти грошового ринку        

 

 Виконуючи операції на грошового ринку, його учасники вибирають відповідні фінансові інструменти — фінансові документи, що обертаються на ринку, мають грошову вартість і за допомогою яких здійснюються операції на грошовому ринку. Фінансові інструменти, які обертаються на окремих сегментах грошовому ринку, на сучасному етапі дуже різноманітні.

Інструментами грошового ринку є векселі, казначейські зобов'язання, ощадні (депозитні) сертифікати, банківські акцепти та інші грошові сурогати.

Грошові сурогати - це будь-які документи у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України, і виготовлені з метою здійснення платежів у господарському обороті. На грошовому ринку обертаються в основному боргові документи. Інструменти грошового ринку використовуються на основі ставки дисконтування[7,c.113].

Найбільш поширеними фінансовими  інструментами вітчизняного грошового  ринку є казначейські зобов'язання, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі.

Казначейські зобов'язання України - держані боргові цінні папери, що емітуються державою в особі уповноважених органів, розміщуються виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчують факт заборгованості Державного бюджету перед власником казначейського зобов'язання України, дають власнику право на отримання грошового доходу та погашаються відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України.

Обсяг емісії казначейських зобов'язань України у сукупності з емісією державних облігацій внутрішніх державних позик України не може перевищувати граничного обсягу внутрішнього державного боргу та обсягу пов'язаних з обслуговуванням державного боргу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Емісія казначейських зобов'язань є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню ДКЦПФР. Погашення та сплата доходу за казначейськими зобов'язаннями гарантується доходами Державного бюджету України.

На казначейські зобов'язання, що випущені у документарній формі, видається  сертифікат. Рішення про розміщення казначейських зобов'язань, у якому  передбачаються умови розміщення та погашення цінного папера, приймається  згідно з Бюджетним кодексом України. Порядок визначення вартості продажу  під час їх розміщення встановлюється Міністерством фінансів України. Особливості  провадження депозитарної діяльності з казначейськими зобов'язаннями визначаються ДКЦПФР разом з НБУ. Основні характеристики казначейських зобов'язань можна  подати таким чином (рис.1).

 

 

Казначейські зобов'язання мають  два основні способи отримання  доходів (як і облігації). Перший спосіб полягає в тому, що інвестор може придбати казначейські зобов'язання держави, ставши його власником до моменту погашення даного цінного папера. Коли дата погашення настає, власник такого зобов'язання надає його, або інший документ, що підтверджує право власності на нього, і отримує певну суму готівкою.

Суть другого способу полягає в тому, що власник казначейського зобов'язання держави може забажати продати такий вид державних цінних паперів до настання терміну їх погашення. На таке рішення можуть вплинути різні чинники, але у такому випадку ціна даного папера повинна відображати: дохідність казначейського зобов'язання за період володіння даним цінним папером; суму, позичену державі під час придбання казначейського зобов'язання; при зміні кон'юнктури ринку державних цінних паперів - ринкову різницю між вартістю казначейського зобов'язання на момент придбання і ринковою вартістю в момент його продажу. Отже, прибутковість казначейських зобов'язань держави залежить від таких чинників: номінальної вартості даного цінного папера; дохідності цінного папера (відсотків на нього); строку, що залишається до його погашення; змін ринкової кон'юнктури тощо.

Практика вивчення прибутковості  такого виду цінних паперів свідчить, що зростання ефективної дохідності первинного розміщення не дозволяє обернути наявні казначейські зобов'язання в  готівку без збитку або втрати дохідності. У цьому випадку очікування погашення виявляється набагато кращим, ніж будь-яка оперативна діяльність. Коливання поточної дохідності державних казначейських зобов'язань в принципі, не відрізняють їх від інших цінних паперів як методи вибору ефективного портфеля. Такі цінні папери взагалі приймаються як безризиковий актив. Таке припущення справедливе для роботи на первинному ринку цінних паперів при отриманні номінальної дохідності погашення. При діяльності на вторинному ринку цінних паперів, з метою отримання більш високої дохідності, казначейські зобов'язання стають досить ризикованими цінними паперами і вже суттєво не відрізняються в цьому плані від акцій[9,c.587-589].

Портфель казначейських зобов'язань, випуск яких здійснюється державою, - це сукупність різних видів зобов'язань Казначейства України, що систематизовані таким чином, щоб диверсифікувати ризик і отримувати стабільний дохід. Формування портфеля відбувається на основі дохідності, безпечності і ліквідності. Портфель державних цінних паперів поряд з портфелем акцій, облігацій та інших цінних паперів формує інвестиційний портфель. Виплата доходу за казначейськими зобов'язаннями та їх погашення здійснюються відповідно до умов їх випуску, затверджених за довгостроковими та середньостроковими зобов'язаннями - Кабміном України, а за короткостроковими - Мінфіном України.

Ощадний (депозитний) сертифікат - цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Угода про перепродаж - контракт, в якому одна зі сторін зобов'язується продати цінні папери іншій із обов'язковим викупом в обумовлену дату за наперед обумовленою і зафіксованою в контракті ціною (наприклад, "РЕПО").

Банківський акцепт - форма короткострокового банківського фінансування, при якому банк бере на себе відповідальність за своєчасну оплату переказного векселя, якщо у векселедавця будуть труднощі.

Євродолари - доларові депозити, розміщені за межами США[12].

Невід'ємною частиною ділового життя  суспільства був і є вексельний обіг. Розвиток вексельного обігу  має багатовікову історію. Винахідниками  векселів вважаються середньовікові банкіри-міняли, що займались зберіганням і переказом  грошей із країни в країну, із міста  в місто. У результаті з'явився переказний вексель. З розвитком і ускладненням ринкових відносин вексель як засіб  переказу грошей поступово втратив  своє значення і став універсальним  інструментом кредиту, платіжним засобом, абстрактним цінним папером.

Вексель виконує дві функції:

- є інструментом кредиту, тому що з його допомогою можна оформити різні кредитні зобов'язання (оплатити куплений товар, повернути отриману позику тощо);

- служить інструментом грошових розрахунків, так як є різновидом кредитних грошей.

Незалежно від того, яку функцію  виконує вексель (засіб платежу, інструмент кредиту), взаємовідносини  учасників вексельного обороту  регулюються особливими нормами  вексельного права.

Хоча вексель здавна використовувався в міжнародних розрахунках, національні  законодавства, що регулюють вексельний обіг у різних країнах, суттєво відмінні між собою. У результаті цього  було уніфіковано норми вексельного  права на Женевській конференції 1930 року, що виробила конвенцію, якою було встановлено Єдиний вексельний закон  про переказний і простий вексель. Країни, що підписали або приєднались  до конвенції, прийняли на себе зобов'язання ввести в дію на своїх територіях Єдиний вексельний закон.

В Україні обіг векселів також здійснюється відповідно до Єдиного вексельного  закону. На відміну від російського  законодавства, українське не передбачає випуску векселів в електронній  формі. Векселі також не можуть знерухомлюватись і виступати предметом угод на фондовій біржі та організованих  фондових ринках.

Інструменти грошового ринку, обслуговуючи переміщення грошей між його суб'єктами, самі набувають певної вартості і  можуть ставати об'єктом купівлі-продажу  у формі цінних паперів. У зв'язку з цим можна говорити про специфічний  ринок цінних паперів, який є однією з форм існування грошового ринку. Потенційно в цінний папір може перетворитися  будь-який інструмент грошового ринку. Проте економічно доцільною подібна  трансформація може бути тільки для  інструментів середньо- та довгострокової дій. Якраз їх власники, що продали  свої гроші на тривалий строк, частіше  змушені продавати їх на ринку, не дочекавшись закінчення терміну  дії, щоб повернути гроші у  свій оборот, ніж власники інструментів короткої дії. Це стосується, зокрема, акцій, державних і корпоративних  облігацій, казначейських векселів, деривативів, довгострокових депозитних сертифікатів, іпотечних зобов'язань  тощо[3, c.51-52].

 

 

 

 

 

Розділ 3. Структура грошового ринку     

 

Грошовий ринок — це особливий  сектор ринку, на якому грошові кошти  рухаються від власників заощаджень до позичальників, тобто гроші як специфічний товар постійно змінюється під впливом попиту та пропозиції різних суб'єктів економіки. Грошовий ринок складається з багатьох потоків, за якими грошові кошти переміщуються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів[14].

Грошовому (монетарному) ринку характерний  складний механізм функціонування. Для  його вивчення важливе значення має  структуризація грошового ринку. Слід зауважити, що це питання є дискусійним  і недостатньо висвітленим у  літературі. Серед вітчизняних економістів, на мій погляд, найбільш логічно, обґрунтовано і повно розглядають структуру грошового ринку             М.І. Савлук і А.І. Гальчинський .

Окремі сегменти грошового ринку  можна виділити за кількома ознаками :

- за видами інструментів, що застосовують для переміщення грошей від продавців до покупців;

- за інвестиційними ознаками грошових потоків;

- за економічним призначенням грошових коштів, що купуються на ринку.

За видами інструментів грошовий ринок  складається з трьох взаємозв'язаних і доповнюючих один одного, але  окремо функціонуючих ринків:

- ринок позичкових капіталів;

- валютний ринок.

- ринок цінних паперів.

 Ринок позичкових капіталів  - система економічних відносин, що забезпечує акумуляцію вільних  коштів, перетворення їх у позиковий  капітал і його перерозподіл  між учасниками суспільного відтворення.

Це економічна форма ринкових відносин, призначенням якої є посередництво  у рухові коштів від їх власників  до користувачів (інвесторів) і формування попиту й пропозиції на грошовий капітал. Обслуговують цей ринок кредитно-фінансові установи і фондові біржі.

 Валютний ринок - система фінансово-економічних відносин, пов'язаних із здійсненням операцій купівлі-продажу (обміну) чужоземних валют і платіжних документів у чужоземних валютах.

Валютний ринок - поняття, що охоплює  значну кількість окремих локальних  ринків у певних регіонах, центрах  міжнародної торгівлі і валютно-фінансових зв'язків, зокрема, на міжнародних валютних біржах.

На валютному ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовнішньоекономічних розрахунків, страхування валютних ризиків, диверсифікації валютних резервів, переміщення валютної ліквідності  тощо.

 Ринок цінних паперів - частина ринку позичкових капіталів, де здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів[11].

Через ринок цінних паперів акумулюється грошові надходження юридичних  осіб і громадян та спрямовуються  на виробниче й невиробниче вкладання  капіталів.

Розрізняють первинний ринок цінних паперів, на якому здійснюється емісія і первинне розміщення цінних паперів, і вторинний - де відбувається купівля-продаж (обіг) цінних паперів, випущених раніше.