Инфінітивні конструкції в англійській мові та засоби їх перекладу (на прикладі текстів з факультету АПП)

 

 

ВСТУП

Переклад - це складний і багатогранний вид людської діяльності. Хоча зазвичай говорять про переклад «з однієї мови на іншу», але, насправді, в цьому процесі відбувається не просто заміна однієї мови іншою. У перекладі стикаються різні культури, різні особистості, різні склади мислення, різні літератури, різні епохи, різні рівні розвитку, різні традиції та установки.  Перекладом цікавляться культурологи, етнографи, психологи, історики, літературознавці, і різні боки перекладацької діяльності можуть бути об'єктом вивчення в рамках відповідних наук.

Згідно з Бархударовим, переклад-це процес перетворення  мовного твіру з однієї мови на  мовний твір іншою мовою. При цьому слід пам’ятати про певні особливості процесу перекладу, а саме те, що під  час міжмовного перетворення неминучі втрати в плані неповної передачі значень, виражених текстом-оригіналом. Виходить, що текст перекладу не може бути точним еквівалентом тексту оригінала, і перед  перекладачем постає завдання як умога точніше та повніше передати значення тексту, тобто знати відповідні еквіваленти, а про абсолютну відповідність значень виражених  в тексті оригіналі і тексті перекладу не може й мови йти. Тобто, метою перекладу є встановлення відносин еквівалентності між вихідним і перевідним текстом (для того, щоб обидва тексти несли в собі однаковий зміст). Ці обмеження включають контекст, правила граматики вихідної мови, традиції письма, її ідіоми , реалії і т. і.[16, с.10-11].

Проблеми перекладу виявляються дуже актуальними саме в теперішній час, оскільки зростає потреба в якісному перекладі у різноманітних сферах діяльності з огляду на розвиток промисловості, ствронення нових винаходів тощо. Разом з тим підвищується значення наукового перекладу, який може реалізувати себе у таких спеціалізованих галузях науки як лінгвістика, літературознавство, лінгвокраїнознавство, перекладознавство та багатьох інших. Так, є ряд робіт  українських авторів, які присвячені питанням перекладу в різноманітних його аспект: Коваленко А.Я. "Загальний курс науково-технічного перекладу", Карабан В.І. "Переклад англійської наукової та технічної літератури". 

Пізнання нової мови - це засвоєння саме цієї формальної, специфічної, якісної особливості - граматичної будови. Тому легко можна уявити значний мовний бар'єр, який потрібно здолати носію одного типу мови при засвоєнні протилежної системи. Виходить, що теорія перекладу, яка набула в наш час статусу офіційної науки, є, по суті, «науково обґрунтованим зіставленням систем двох мов» [3, с. 92].

Труднощі у процесі перекладу з англійської мови на українську виникають, головним чином, через розходження в граматичному ладі англійської й української мов. Англійська і українська мови належать не тільки до різних гілок індоєвропейської родини мов, а й до різних структурних типів мов: перша  – переважно аналітична мова, а друга  – флективна мова. 

Відомо, що повнота, точність і правильність перекладу науково-технічного тексту значноє мірою залежить від того, наскільки правильно перекладач визначає і розуміє граматичні форми, синтаксичні конструкції та структуру речення. Дещо спрощуючи, можна сказати, що для виконання перекладу знання граматики та способів передачі граматичних явищ важливіше за знання термінології, тому що відповідники термінів можна достатньо швидко знайти в  спеціальному перекладному словнику, тоді як пошук відповідника граматичної форми або синтаксичної конструкції може виявитися досить довгим, якщо не знати перекладного відповідника певного граматичного елементу [6, с.11]. Виходить, що саме знання  відповідних моделей або шаблонів перекладу  різноманітних форм і конструкції, не лише граматичних, а й синтаксичних,  становить основу адекватного перекладу і таким чином,  допомагає уникнути грубих  помилок перекладачів- початківців.

Одним із актуальних і важливих питань, пов'язаних із проблематикою адекватного перекладу граматичних конструкцій, є вживання та переклад англійських інфінітивних зворотів українською мовою.

Не випадково питання про інфінітив особливо хвилювало граматистів. Частина їх рішуче відокремлювала інфінітив від дієслова, посилаючись на те, що за своїм походженням інфінітив є ім'ям з дієслівною основою, що інфінітив не належить до числа ні предикативних, ні атрибутивних форм дієслова. Інфінітив був оголошений особливою частиною мови й розглядався як слово, не причетне до дієвідміни [13, c.43].

Вивчення інфінітивних конструкцій було завжди предметом дослідження вчених різних країн: Бархударова Л., Голікової Ж., Каушанської В., Комісарова В., Мальчевської Т., Карабана В., Корунця І., Шпака В. та ін..

Курсова робота «Інфінітивні конструкції в англійській мові та засоби  їх перекладу (на прикладі текстів з факультету АПП)» також торкається питання вживання і перекладу інфінітивних конструкцій, але у достатньо вузькому аспекті. Данна тема є актуальною, оскільки немає прямих відповідників таким специфічним інфінітивним утворенням, як конструкції із вторинною предикацією, типу об'єктний інфінітивний зворот, суб'єктний інфінітивний зворот та ін. Також можливості використання інфінітиву у тій чи іншій функції для кожної мови специфічні [c. 12]. Існують певні правила перекладу таких утворень, але вони не завжди є діючими.

Об'єкт дослідження - інфінітивні конструкції в сучасній англійській мові.

Предмет дослідження - структурні особливості інфінітивних конструкцій в англійській мові та засоби їх перекладу з англійської на українську мову на прикладі тексту з факультета АПП.

Основна мета даної роботи полягає в тому, щоб відповідно до сучасних наукових принципів дати всебічний аналіз структурі англійських інфінітивних зворотів та засобів їх перекладу, дослідити на практичному матеріалі можливості застосування не тільки встановлених правил перекладу, а й інших трансформацій та проаналізувати вибір способу перекладу.

Завдання, що випливають із мети:

1. Описати інфінітивні конструкції.

2. Дослідити засоби перекладу інфінітивних конструкцій.

3.Проаналізувати речення, що містять інфінітивні конструкції у оригінальному тексті та їх переклади та надати аналіз перекладу, послуговуючись відомостями про загальноприйняті норми.

Теоретична значимість - результати роботи можуть бути використані для вирішення проблем, пов'язаних з аналізом та перекладом інфінітивних конструкцій.

Практична значимість - результати практичного дослідження можуть бути використані під час вибору засобів перекладу інфінітивних конструкцій, для аналізу перекладів конструкцій .

Методи дослідження - описовий та зіставний. Описовий метод використовується для визначення специфіки структури інфінітивних конструкцій в обох мовах, надає можливість схарактеризувати функціональні і стилістичні особливості конструкцій. За допомогою зіставного методу вдається встановити наявні сходження/розбіжності у побудові речень з використанням словосполучень із інфінітивом та проаналізувати переклади.

Фактичним матеріалом дослідження послужили науково-теоретичні роботи українських і закордонних лінгвістів.

Робота складається з вступу, теоретичної і практичної частин та  висновків.

 

 

 

 

 

 

I ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

ІНФІНИТИВНІ КОНСТРУКЦІЇ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ ТА ЗАСОБИ ЇХ ПЕРЕКЛАДУ

1. Інфінітивні звороти із прийменником for (For-to-Infinitive Construction)

 

Інфінітивні звороти із прийменником for являють собою сполучення, до складу якого входить: прийменник for плюс іменник у загальному відмінку (або займенник в об'єктному відмінку) плюс інфінітив [].

Інфінітив, що стоїть після іменника або після займенника в об'єктному відмінку з передуючим прийменником for, виражає дію, яку виконує предмет або особа, позначена даним іменником або займенником.

Зворот “for + іменник + інфінітив” виконує функції різних членів речення (у науковій літературі найчастіше функції обставини мети або наслідку).

For this argument to work, we need to know the exact statement of the relevant rules.- Для того,щоб цей аргумент спрацював, потрібно знати точне формулювання відповідних правил.

 

1.1. Переклад інфінітивного  звороту з прийменником for

Переклад звороту залежить від виконуваної їм функції, при цьому прийменник for опускається, а весь зворот - інфінітив з іменником (займенником) з for - перекладається повним підрядним реченням відповідно до виконуваним даним зворотом функції, що зазвичай вводиться за допомогою сполучника що, щоб, до того ж іменник (або займенник) цього звороту разом із передуючим прийменником for перекладається іменником (або займенником) у функції підмета підрядного речення, а інфінітив - дієсловом-зв'язкою в особовій формі: 

 

The period T is the time required for a particle to make one complete vibration. -  Період Т - це час, необхідний для того,щоб частка зробила одне коливання.

Підрядним реченням перекладається конструкція for + інфінітив, де зустрічається інфінітив у ролі означення, інфінітив результату або наслідку (після слів so, to, only) [2, c.343]. Іноді, залежно від моделі, цей інфінітивний комплекс може перекладатися інфінітивом або іменником чи займенником у давальному відмінку з інфінітивом. Розглянемо детальніше засоби реалізації деяких моделей в українській мові:

1. “Іменник (займеник) немає чого...”, “ Іменник (займенник) достатньо (корисно, важливо, призначено тощо)...”:

 

It's enough for the system to pass through what is known as an activated state. - Системі достатньо пройти через стадію, відому як «активований стан».

 

2. “Немає сенсу (тощо) + інфінітив”:

 

There is no sense in waiting for the Third World to realize that they will have to restrict themselves to local effects in environmental protection.- Немає сенсу чекати, аби країни Третього Світу зрозуміли, що у захисті довкілля їм доведеться обмежуватися місцевими діями [13, c.162].

 

3. Конструкція for+NP+Inf. може входити до складу складного підмета. Речення з цією конструкцією зазнають під час перекладу наступних лексико-граматичних трансформацій: перше місце (підмета) займає іменник, вжитий після прийменника for , безособовий зворот  перетворюється у прислівник, а інфінітив трансформується  в особову форму дієслова-присудка:

 

Thus, it is erroneous for Cooperman 1992 to refer to the construction as complex.-Куперман (1992) помилково називає цю конструкцію складною.

(Можливий  також інший  варіант перекладу: Куперман помиляється, коли називає цю конструкцію складною).

У випадку інтродуктивного безособового звороту   з наступним прийменниковим  інфінітивним зворотом переклад передбачає такі трансформації англійського речення: іменник після прийменника for стає підметом, а безособовий зворот  і інфінітив становлять модальний дієслівний присудок:

 

Suppose, however, it is possible for matter to become very dense. - Припустимо, однак, що матерія може стати дуже щільною.

 

Ще один спосіб перекладу полягає у перетворенні англійського речення з такою конструкцією у складнопідрядне речення зі з’ясувальним підрядним, що вводиться сполучником «щоб», де безособовий інфінітивний зворот стає головним реченням, а інфінітивна конструкція – підрядним реченням, тоді як інфінітив трансформується у форму умовного способу дієслова- присудка (особливо у випадку таких інтродуктивних зворотів, як  it is important, it is necessary тощо):

 

It is important for this theory to be well-grounted. - Важливо, щоб теорія була достатньо обґрунтованою.

 

4. Інфінітивна конструкція for+NP+Inf.  у функції обставини мети звичайно перекладається підрядним обставинним  реченням мети, яка вводиься сполучниковою фразою «для того, щоб»  і де безпосередньо перекладним відповідником  інфінітива виступає форма умовного способу дієслова – присудка:

 

  For this argument to work, we need to know the exact statement of the relevant rules. – Для того, щоб цей аргумент спрацював, потрібно знати точне формулювання відповідних правил.

 

Слід зауважити, що  іноді вказана інфінітивна конструкція може вводитися сполучниковою фразою in order :

 

In order for any process to take place, it is necessary for the system to pass through what is known as an activated state. – Для того, щоб відбувся будь-який процес, необхідно, аби ця система пройшла через стадію, відому як «активований стан».

 

           Інфінітивні конструкції цього  типу у функції обставини наслідку  перекладаються підрядним реченням  ступеня, що вводиться сполучником  «щоб», де безпосереднім відповідником  інфінітива виступає форма умовного  способу дієслова-присудка:

 

          The suggestion is both attractive and interesting, but the work is not sufficiently advanced for any definite opinion of its validity to be formed. – Ця ідея приваблива і цікава, проте праця ще такою мірою завершена, щоб можна було сформувати хоч якусь певну думку про її правильність.

 

При перекладі підрядним реченням часто важливим є вибір сполучника: що, як, щоб; те, як.

Таким чином, інфінітивні звороти із прийменником for являють собою сполучення, до складу якого входить: прийменник for плюс іменник у загальному відмінку (або займенник в об'єктному відмінку) плюс інфінітив. Ці сполучення мають низку варіантів перекладу залежно від ситуації і від виконуваної ними функції. Але головним прийомом залишається переклад підрядним реченням, яке вводиться сполучниками що, щоб, як.

 

2. Об'єктний предикативний інфінітивний зворот (The Objective Infinitive Construction)

 

Об'єктний предикативний інфінітивний зворот - це сполучення іменника в загальному відмінку (або особистого займенника в об'єктному відмінку) з інфінітивом. В об'єктному інфінітивному звороті іменник у загальному відмінку (або особовий займенник в об'єктному відмінку) позначає особу (або предмет), що виконує дію або піддається дії, позначеній інфінітивом [12,c.74].

Об'єктний предикативний інфінітивний зворот відіграє в реченні роль одного члена речення, а саме складного додатку. Цей зворот дорівнює за значенням додатковому підрядному реченню, хоча він рідко може бути замінений таким реченням [7, c.106].

 

We know gravity to pull on every particle of a body. - Ми знаємо, що земне тяжіння діє на кожну частину тіла.

 

У цьому реченні додатком до присудка know є зворот gravity to pull (що тяжіння діє), а не одне слово gravity, тому що на питання What do you know? (Що ви знаєте?) відповідь буде не gravity, а - gravity to pull, тобто, інакше кажучи, все сполучення gravity to pull є нерозривним і відноситься до присудка як єдине ціле - складний додаток.

Зіставлення звороту “об'єктний відмінок з інфінітивом” з рівнозначним йому підрядним реченням вказує на те, що займенник в об'єктному відмінку hіm відповідає підмету підрядного речення he, а інфінітив to be laughed at - присудку was laughed at.

Інфінітив у звороті “об'єктний відмінок з інфінітивом” може вживатися й у пасивному стані, відповідаючи присудку підрядного речення, вираженому дієсловом у пасивному стані:

We know a vector quantity to be represented by means of a straight line. - Ми знаємо, що векторна величина зображується прямою лінією.

 

У звороті “об'єктний відмінок з інфінітивом” можуть бути два або кілька інфінітивів, що відповідають двом або декілька присудкам підрядного речення [12, c.54].

 

2.1 Переклад об'єктного предикативного інфінітивного звороту

Такі звороти перекладаються переважно п’ятка наступними способами.

1. Коли цей зворот- «складний додаток»-вжито після дієслова у формі наказового способу або коли присудок англійського речення, де  вжито цю конструкцію, виражений такими дієсловами як consider, assume, estimate, know та под.., речення з такими конструкціями перекладаються складнопідрядним з’ясувальним  реченням, де англійському інфінітиву відповідає особова форма дієслова-присудка[7, c.106-108].:

 

Both experiments revealed the rated dimensions to be highly interrelated. -Обидва експерименти показали, що розрахункові парметри дуже сильно пов’язані між собою.

 

2. Коли «складний додаток» з інфінітивом вжито уреченні з дієсловом-присудком, що виражає бажання, вимогу, рекомендацію тощо, інфінітив перекладається формою умовного способу дієслова у складі з’ясувального підрядного речення, яке вводиться сполучником «щоб»:

 

I do not want this criticism to be misunderstood. -Я не хочу, щоб цю критику інтерпретували не так, як я її виклав.

 

У деяких випадках інфінітив може перекладатися також іменником:

 This may require a series of experiments to be carried out.-Це може потребувати проведення серії експериментів.

 

3. Коли інфінітив представлений дієсловом to be з наступним іменником, прикметником або дієприкметником, він може не перекладатися:

 

Some researchers will find the article to be densely packed with theoretical concepts. – Деяким дослідникам може здатися, що стаття занадто переобтяжена теоретичними поняттями.

 

4. Складний додаток моделі «have (get, force) + Object+Infinitive»перекладається аба каузативною конструкцією, де дієслову have відповідає дієслово «примусити», а інфінітивк- неозначена форма дієслова, або з’ясувальним підрядним реченням із сполучником «щоб», причому дієслово have не перекладається або перекладається інфінітивним сполученням «зробити так», а інфінітив перекладається формою умовного способу дієслова;

 

The researcher wants to have the apparatus work under any comditions. -Дослідник хоче (зробити так), щоб апарат працював за будь-яких умов.

 

5. Складний додаток моделі «for +Object+Infinitive» (так званний прийменниковий звотор), вжитий з присудком, що виражає вимогу або дозвіл, у перекладі трансформується такми чином, що відповідником інфінітива стає іменник:

 

The current instruction calls for the result to be sent to the third storage register. – Поточна команда вимагає передачі результатів до третього регістру памяті.

 

3 . Суб'єктний предикативний інфінітивний зворот (The Subjective Infinitive Construction)

 

Суб'єктний предикативний інфінітивний зворот - це сполучення іменника в загальному відмінку (або займенника в називному відмінку) у функції підмета з інфінітивом як другої частини складеного дієслівного присудка. Службову частину цього присудка становлять в основному дієслова у формі пасивного стану, що примикають до інфінітива, такі, як to see бачити, to say сказати, to think думати, to suppose припускати, to believe вважати, думати, to find знаходити, вважати, to know знати, to make змушувати й ін.

 

All bodies are known to possess weight – Відомо,щ о всі тіла мають вагу.

 

В суб'єктному інфінітивному звороті інфінітив позначає дію або стан особи (або предмета), позначеного іменником (або займенником) у складі цього звороту [12, c.75].

Aвтори “Сучасної англійської мови” розглядають в таких випадках особливий різновид складеного дієслівного присудка, у якому перша його частина - службова - зв'язує підмет з інфінітивом, що виражає очікувану, припустиму, відому якійсь особі, не зазначеній в реченні, дію. Дана побудова синтаксично подільна й утворює не зворот, а двоскладне речення, у якому інфінітив пов'язаний з підметом як значеннєва частина складеного дієслівного присудка [10, с.169].

Інфінітив у суб'єктному інфінітивному звороті може вживатися в різних формах:

1. Інфінітив у формі  Іndefіnіte виражає дію, одночасну із дією дієслова в особовій формі.

2. Інфінітив у формі  Contіnuous виражає тривалу дію, одночасну із дією дієслова в особовій формі.

3. Інфінітив у формі  Perfect виражає дію, що передує дії дієслова в особовій формі.

4. Інфінітив у формі  Perfect Contіnuous виражає тривалу дію, що відбувалася протягом відрізка часу, що передував дії дієслова в особовій формі [5, c.19].

 

3.1 Випадки вживання суб'єктного  інфінітивного звороту

 

1. Вживається, коли присудок  виражений наступними дієсловами  у пасивному стані: to say говорити, to state заявляти, стверджувати, to report повідомляти, to announce повідомляти,оголошувати, to belіeve вважати, to expect очікувати, to know знати, to understand розуміти, to consіder вважати, думати, to see бачити, розуміти, to hear чути.

2. Суб'єктний предикативний  інфінітивний зворот вживається, коли присудок виражений дієсловами  to seem, to appear здаватися, to prove виявитися, to happen, to chance траплятися.

Hіs manner changed when І happened to mentіon her. - Його поведінка змінилась, коли я випадково згадав її [57, c.137].

3. Суб'єктний предикативний  інфінітивний зворот вживається, коли присудок виражений прикметниками: lіkely імовірний, unlіkely малоімовірний, certaіn, sure безсумнівний, що слідують за дієсловом-зв'язкою. Іndefіnіte Іnfіnіtіve після цих прикметників звичайно виражає дію, що відноситься до майбутнього.

A large proportion of radium is likely to be lost from sea water. - Більша частина радію, ймовірно, буде загублена при одержанні його з морської води [c.41].

 

4. Дієслова, після яких  може стояти інфінітив, поділяються  на такі, що вживаються в цьому  обороті а) у пасивному стані  й б) у дійсному стані. Дієслова  у пасивному стані позначають  розумову діяльність або чуттєве  сприйняття: know - знати, consіder - вважати, belіeve - гадати, thіnk - думати, see - бачити, hear - чути та ін. У дійсному стані  вживається тільки декілька дієслів: seem, appear - здаватися; prove, turn out - виявитися; happen, chance - траплятися, випадково виявлятися. Інфінітив у цьому звороті  може стояти також після словосполучень: be lіkely - імовірно, можливо; be sure, be certaіn - безсумнівно, звичайно [8, c.120].

 

3.2 Переклад речень, що  містять суб'єктний предикативний  інфінітивний зворот

 

Речення з суб'єктним предикативним інфінітивним зворотом перекладається складнопідрядним реченням. Дієслово у пасивному стані перекладається неозначено-особовим зворотом (кажуть, повідомляють...), що грає роль головного речення, за яким йде підрядне речення зі сполучником що.

 

The delegation is reported to have left. - Повідомляють, що делегація виїхала

 

Після слів likely (unlikely), sure, certain, дії виражені інфінітивом відносяться до майбутнього часу:

 

The economic problems facing our country are certain to have strong repercussions. - Економічні проблеми, з якими зіткнулась наша країна, напевно матимуть серйозні наслідки.

Речення зі зворотом “називний відмінок з інфінітивом” можна перекласти й простим реченням з неозначено-особовим зворотом у якості вставного речення.

Переклад речення, що містить суб'єктний інфінітивний зворот, варто починати зі службової частини складеного дієслівного присудка. Значення службової частини передається українською мовою з допомогою неозначено-особовим зворотом, який є головним реченням в українському складнопідрядному реченні. Іменник (або займенник), що виконує роль підмета в англійському реченні, стає підметом в українському підрядному реченн, а інфінітив перекладається дієсловом-присудком українського підрядного речення. Підрядне речення приєднується до головного за допомогою сполучника що [15, c.78].

 

Зворот “називний відмінок з інфінітивом” має певні особливості перекладу.

 

А. Випадки, коли із двох зазначених засобів перекладу жоден неможливо використати.

1. Переклад звороту “називний  відмінок з інфінітивом” неможливий, якщо зворот знаходиться в  означальному або додатковому  підрядному реченні, де відносний  займенник (that, what, whіch) є підметом [11, c.268].

2. Другий засіб перекладу  звороту “називний відмінок з  інфінітивом” неможливий, якщо інфінітив  виражає дію або стан, що суперечить  нашим уявленням.

Б. Зворот “називний відмінок з інфінітивом” з дієсловами, що стоять у заперечній формі. Якщо перший член складеного присудка виражений заперечною формою дієслова в дійсному стані, то це заперечення при перекладі відноситься до другого члена. Якщо перший член складеного присудка виражений заперечною формою дієслова в пасивному стані, то заперечення, як правило, при перекладі зберігається за ним [11, c.269].

В. Зворот “називний відмінок з інфінітивом” з модальним дієсловом. Модальне дієслово при перекладі належить, як правило, до дієслова в пасивному або дійсному стані, що стоїть перед інфінітивом.

Г. Переклад групи іменника з прийменником, що стоїть між дієсловом в пасивному стані й інфінітивом. Група іменника з прийменником, що стоїть після дієслова в пасивному стані, належить до останнього.

Ґ. Переклад речень із двома присудками, з яких один є простим, а другий є частиною звороту “називний відмінок з інфінітивом”. Якщо в реченні два присудки й при цьому другий є частиною звороту “називний відмінок з інфінітивом”, то під час перекладу перед другим присудком повторюється підмет.

Д. Зворот “називний відмінок з інфінітивом” у реченнях, що вводяться прислівником there. Речення типу there seems to be, there are belіeved to exіst та ін. Різниця полягає в тім, що в них виражене ставлення автора до змісту висловлення [11, c.270].

Таким чином, суб'єктний предикативний інфінітивний зворот - це сполучення іменника в загальному відмінку (або займенника в називному відмінку), який вживається, коли присудок виражений наступними дієсловами у пасивному стані: to say, to state, to report, to announce, to belіeve, to know, to hear, to appear, sure, seem; коли присудок виражений прикметниками: lіkely, unlіkely. Речення з суб'єктним предикативним інфінітивним зворотом перекладається складнопідрядним реченням. Дієслово у пасивному стані перекладається неозначено-особовим зворотом (кажуть, повідомляють...), що грає роль головного речення, за яким йде підрядне речення зі сполучником що.

 

4. Самостійний Інфінітивний зворот (The Absolute Infinitive Construction)

 

В англійській мові існує самостійний інфінітивний зворот, що складається з іменника в загальному відмінку й інфінітива. Іменник у такому звороті позначає особу або предмет, що виконує або піддається дії, вираженій інфінітивом. Такий зворот стоїть наприкінці речення й відокремлюється комою. Перекладається реченням із сполучником причому, у якому дієслово виражає повинність. Самостійний інфінітивний зворот зустрічається в юридичних текстах і в комерційних документах.

Самостійний інфінітивний зворот вводить додаткову інформацію у формі паралельної структури, але не має синтаксичного зв'язку з головним реченням; відокремлюється від нього комою, часто вводиться прийменником wіth і у своєму складі має компоненти, схожі на звичайні члени речення.

Незалежна номінативна конструкція, що зазвичай стоїть в кінці речення, перекладається реченням, що вводиться за допомогою сполучника причому.

Отже, самостійний інфінітивний зворот складається з іменника в загальному відмінку й інфінітива. Такий зворот стоїть наприкінці речення й відокремлюється комою. Незалежна номінативна конструкція перекладається реченням, що вводиться за допомогою сполучника причому.

 

5. Сполучникові інфінітивні звороти (Conjunctive Infinitive Phrases)

 

Сполучникові інфінітивні звороти, що водяться сполучниковими прислівниками (Conjunctive Adverbs) when, where, why, how, сполучниковими займенниками (Conjunctive Pronouns) who, what, which, та сполучниками (Conjunctions) whether, as if, in order, so as у реченні можуть виконувати функцію підмета, предиката, додатка або означення:

 

How to solve the problem is known to nobody yet (subject). - Поки що ніхто не знає, як вирішити це питання.

When to start the talks remains undecided (subject). - Залишається невирішеним питання про те, коли розпочати переговори.