Класифікація та структура основних засобів підприємства

 

ВСТУП

Розглядаючи тему цієї курсової роботи «Класифікація та структура основних засобів підприємства» слід визначити мету, завдання та актуальність обраної теми.

Мета курсової роботи – розкрити поняття основних засобів підприємства, з’ясувати суть структури основних засобів, їх поділ та класифікацію, залежність структури від різних факторів їх впливу, а також шляхи її покращання.

Дана тема актуальна  тому, що планування, облік і наукове дослідження основних засобів підприємств промисловості України може бути організовано лише на основі правильно сформованої структури та науково-обґрунтованої їх класифікації у відповідності з видами, призначенням, використанням і територіальним розміщенням. Саме структура основних засобів, які використовуються у виробничому процесі, впливає на технічну оснащеність виробництва і технічну озброєність праці, а також в певній мірі і на ефективність капітальних вкладень.

Предмет дослідження  – класифікація і структура основних засобів підприємства.

Об’єктом дослідження  є публічне акціонерне товариство «Запоріжсталь».

Завданням цієї курсової роботи є вивчення економічної сутності і класифікації основних фондів, розгляд шляхів вдосконалення структури основних засобів підприємства.

Створення підприємства потребує інвестування значної частки капіталу в довгострокові матеріальні активи, які фізично існують, виконують роль засобів праці, становлять основу виробничої потужності підприємства і називають основними засобами. Звісно, можна здійснювати діяльність на орендованих площах і потужностях, що не потребує значних інвестицій на момент започаткування бізнесу. Проте більшість виробничих підприємств, сподіваючись на отримання майбутніх економічних вигід від використання довгострокових активів, формують власні основні засоби. При цьому вони мають усвідомити, що капітал, інвестований у подібні активи, відволікається від обороту на досить тривалий строк.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ1.ЗНАЧЕННЯ І ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА.

 

1.1.Поняття і  характеристика основних засобів

 

Виготовлення  будь-якої продукції здійснюється в  процесі взаємодії робочої сили та певних засобів виробництва, що складаються із засобів та предметів праці.

Засоби праці  являють собою виробничі ресурси, за допомогою яких відбувається обробка або переробка, виготовлення предметів праці. Певний,відповідно сформований комплекс засобів праці, що підприємство застосовує для виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг), становить його основні засоби.

Предмети праці  являють собою виробничі ресурси, які є матеріальною основою для створення нової продукції. Вони беруть участь і повністю споживаються лише в одному виробничому процесі і формують оборотні фонди підприємства.

Оборотні фонди  – це частина виробничих фондів підприємства, що повністю споживається протягом одного виробничого циклу, змінюючи свою натуральну форму, розміри і властивості, і переносить свою вартість на вартість виготовленої продукції відразу в повному обсязі. До оборотних фондів підприємства належать запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, тощо. Під час виготовлення продукції вони беруть участь і повністю споживаються в одному виробничому процесі, змінюють свою форму та властивості, а їхня вартість відразу повністю включається до вартості виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

Основні засоби – це матеріальні ресурси, які  підприємство утримує з метою  використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, ошуканий строк корисного використання(експлуатації) яких становить більше одного року.[2, 56]

Основні фонди  не змінюють своїх форм і розмірів, мають вартість, не меншу від встановленої державою межі, і переносять її на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

До основних засобів підприємства належать : земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструмент, прилади, інвентар, робочі та продуктивні тварини, багаторічні насадження, інші основні засоби.

Сукупність  основних засобів підприємства, що мають обмежений термін корисного використання, становить його основні фонди. До складу основних фондів підприємства не належать земельні ділянки, оскільки строк корисного використання їх не обмежений.

Основні фонди  підприємства являють собою сукупність засобів праці, що мають вартість, беруть участь у виробничому процесі  тривалий час, не змінюють при цьому  натуральної форми та властивостей і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами, в міру їх спрацювання. Так до основних фондів підприємства належать будівлі, машини, обладнання, транспортні засоби тощо. Під час виготовлення продукції вони беруть участь у багатьох виробничих циклах, не змінюючи своєї натуральної форми та властивостей. Відшкодування їх вартості відбувається протягом певного періоду часу і здійснюється поступово, шляхом перенесення вартості спрацьованої частки основних фондів на вартість продукції підприємства.

Сукупність  основних та оборотних фондів підприємства становить його виробничі фонди.

Більша частка у складі виробничих фондів виробничого  підприємства припадає на основні фонди. Від оснащеності основними фондами  та їхнього ефективного використання вирішальною мірою залежать обсяги випуску підприємством продукції (надання послуг, виконання робіт) та пов’язані з ними остаточні результати його діяльності. Склад, стан і структура основних фондів визначають характер матеріально-технічної бази виробничого підприємств.

У бухгалтерському  обліку методологічні принципи формування інформації про основні засоби, інші необігові матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції у необігові матеріальні активи регулюються П(с)БО 7 «Основні засоби» [9]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Класифікація  основних засобів підприємства.

 

 У практиці господарювання для правильного обліку, ефективного  використання та планування відтворення основних фондів важливе значення має їх класифікація (Рис. 1.2.1)

 

 

 

 

Рис. 1.2.1  Класифікація основних фондів підприємства за різними  ознаками.[2, 59]

За функціональним призначенням розрізняють :

1).Основні фонди виробничого призначення – ті основні фонди підприємства, які беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (наприклад, обладнання, транспортні засоби, будівля виробничого цеху та інші);

2).Основні фонди  невиробничого призначення –  ті основні фонди підприємства, які не беруть участі  у виробничому процесі та призначені в основному для задоволення побутових, комунальних і соціально-культурних потреб працівників (гуртожитки, їдальні, медичні пункти тощо).

У загальній  структурі основних фондів підприємства більш як 90 % становлять основні фонди виробничого призначення.

За характером участі у виробничому процесі  основні фонди виробничого призначення поділяють на :

1.Активну частину,  до якої належать ті основні виробничі фонди, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі. Наприклад, обладнання, машини, транспортні засоби.

2.Пасивну частину,  що включає ті основні виробничі  фонди, які забезпечують здійснення виробничої діяльності, але не беруть у ній безпосередньої участі. Так, до неї належать будівлі, споруди, передавальні пристрої тощо.

Прогресивність  змін у структурі основних виробничих фондів підприємства виражається у збільшенні частки їхньої активної частини. Чим вона більше, тим більші можливості підприємства нарощувати обсяги виробництва.

За видами основні фонди підприємств усіх галузей господарства класифікуються так :

1). Будівлі –  виробничі корпуси та будинки,  в яких розміщені різні цехи, лабораторії, склади, адміністративно-господарські підрозділи та служби;

2). Споруди –  шахти, нафтові та газові свердловини,  водонапірні башти, мости, естакади, під’їзні дорого тощо. Ця група основних фондів створю умови, необхідні для виробництва шляхом виконання тих чи інших функцій, не пов’язаних зі зміною предметів праці;

3). Передавальні  пристрої – лінії електропередачі, тепломережі, трубопроводи для передачі між об’єктами води, пари, газу, повітря, кислоти тощо;

4.) Машини та  обладнання. Їх поділяють на :

    а)  робочі машини та обладнання  – машини, апарати, обладнання, за  допомогою яких здійснюється механічний, термічний або хімічний вплив на предмети праці з метою зміни їх складу, форми та стану. До цієї самої групи засобів належать також машини й обладнання, призначені для пересування предметів праці під час виробничого процесу (мостові та металургійні крани, конвеєри);

      б) силові машини та обладнання  – машини-генератори, що виробляють  теплову та електричну енергію,  машини-двигуни, що перетворюють  різного роду енергію на механічну (атомні реактори, турбіни, електродвигуни, парові двигуни тощо);

       в) вимірювальні, регулювальні прилади, пристосування та лабораторне обладнання – прилади та пристрої, що призначені для вимірювання товщини, діаметра, площі, ваги,часу, тиску, швидкості, частоти обертання, потужності, напруження тощо, а також прилади для випробування матеріалів, виконання експериментів, аналізів та досліджень;

       г) обчислювальна техніка –  електронно-обчислювальні, управляючі, аналогові та інші машини, прилади, які призначені для прискорення та автоматизації процесів, пов’язаних з вирішенням математичних завдань (обчислювальних, логічних) за заданою програмою й отриманням необхідної інформації;

       д) інші машини та обладнання, що не входять до вказаних  підгруп (обладнання автоматичних телефонних станцій, установки промислового телебачення тощо);

       5) транспортні засоби – рухомий  склад залізничного, автомобільного та інших видів транспорту для транспортування пасажирів, матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів (електровози, морські та річкові судна, автомобілі, магістральні газо- та нафтопроводи);

      6) інструмент – різні інструменти,  призначені для обробки сировини, матеріалів, напівфабрикатів (електродрилі, фарбопульти тощо), різні пристосування для пересування матеріалів під час їх обробки;

      7) виробничий інвентар та прилади – предмети виробничого призначення, які забезпечують виконання виробничих операцій (робочі столи, верстаки тощо), а також засоби для зберігання у виробничих приміщеннях рідин, сипучих матеріалів (чани, бочки тощо);

       8) господарський інвентар – конторський та господарський інвентар (канцелярські столи, друкувальні машинки, оргтехніка тощо);

        9) робочі та продуктивні тварини  (коні, воли тощо);

      10) багаторічні насадження – плодово-ягідні, декоративні та інші насадження;

      11) капітальні витрати з поліпшення земель – витрати підприємства на меліорацію та зрошення земель; 

      12) інші основні виробничі фонди  – бібліотечні фонди, капітальні  витрати на орендовані основні  засоби та інші, які не ввійшли  до попередніх груп.

Стосовно податкового обліку діє таке визначення : «Під терміном "основні фонди" розуміють матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який не перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом».

Основні нормативно-правові  акти щодо регулювання поняття, класифікації та обліку основних фондів – Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби»; Податковий кодекс; Закон «Про оподаткування прибутку підприємств».

П(с)БО 7 «Основні засоби» визначає методологічні  засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності [9].

Норми П(с)БО 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ).

П(с)БО 7 містить : поняття основних засобів; тлумачення термінів щодо основних засобів; класифікацію основних засобів для цілей бух  обліку; правила переоцінки основних засобів; особливості нарахування  та методи амортизації; порядок зменшення  корисності основних засобів та їх вибуття; розкриття інформації про основні засоби у примітках до фінансової звітності.

Податковий  кодекс регулює порядок обліку основних засобів у контексті оподаткування. Зокрема, ст.145 приводить класифікацію груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації; методи нарахування амортизації.

При введенні в дію Податкового  кодексу з 1 квітня 2011 року передбачено пооб’єктний облік основних засобів у межах 16 груп та визначено мінімально припустимі терміни корисного використання основних засобів:

Група 1 – земельні ділянки (немає терміну);

Група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані  з будівництвом – мінімально допустимий строк корисного використання 15 років.

Група 3 – будівлі – 20 років; споруди – 15 років; передавальні пристрої – 10 років.

Група 4 – машини та обладнання – 5 років, з них : електронно-обчислювальні  машини, інші машини для автоматичного  оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень – 2 роки.

Група 5 – транспортні  засоби – 5 років.

Група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі) – 4 роки.

Група 7 – тварини  – 6 років.

Група 8 – багаторічні  насадження – 10 років.

Група 9 – інші основні засоби – 12 років.

Група 10 – бібліотечні  фонди.

Група 11 – малоцінні  необоротні матеріальні активи.

Група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди – 5 років.

Група 13 – природні ресурси.

Група 14 – інвентарна тара – 6 років.

Група 15 – предмети прокату – 5 років.

Група 16 – довгострокові  біологічні активи – 7 років.

Такий підхід дає  можливість здійснювати державі  регулювання амортизаційної та, відповідно, податкової політики підприємств. [8]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3.Структура основних засобів підприємства

 

Не всі елементи основних фондів відіграють однакову роль у процесі функціонування підприємства. Тому важливе економічне значення має  співвідношення окремих видів основних фондів в їх загальній вартості, тобто їх технологічна (видова) структура. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної і пасивної частин основних фондів.

До активної частини належать основні фонди, які беруть безпосередню участь у процесі виробництва, визначають рівень технічної оснащеності праці, прямо впливають на величину виробничої потужності та обсяг випуску продукції підприємства (робочі машини і обладнання, прилади та інструменти, обчислювальна техніка).

До пасивної частини належать основні фонди, які опосередковано впливають на величину виробничої потужності і обсяг продукції, забезпечують нормальні умови для здійснення процесу виробництва (будівлі, споруди, інвентар та ін..).

Прогресивною  тенденцією у зміні технологічної структури основних фондів є зростання частки їх активної частини.

На технологічну структуру основних фондів підприємств  впливає ряд чинників. (Рис. 1.3.1.)

 

 

 

 

 

Рис 1.3.1. Чинники, що впливають на технологічну структуру основних фондів. [2, 152]

Виробничі і  матеріально-технічні особливості  галузі. В добувних галузях характер технології обумовлює наявність дорогих споруд – шахт, гірничих виробіток, свердловин; при заготівлі лісу – транспортних засобів; виробництві товарів легкої промисловості – значних виробничих площ, обладнання; в машинобудівній і приладобудівній галузях – дорогого обладнання, пристроїв, вимірювальної техніки тощо. Тому в паливній промисловості у складі основних фондів найбільшу питому вагу становлять споруди; в машинобудуванні, текстильній, паперовій – робочі машини і обладнання; в електро- і теплоенергетиці – силові машини і обладнання; у швейній, м’ясній, молочній – будівлі; в лісозаготівельній і рибній – транспортні засоби і т.д.

Форми суспільної організації виробництва. Чим вищою є концентрація (розмір підприємств), рівень спеціалізації, кооперування і комбінування, тим вищою в структурі фондів є питома вага активної частини і нижчою – питома вага пасивних елементів.

Форми відтворення  основних фондів (будівництво нових, реконструкція, розширення, технічне переоснащення діючих підприємств). Для нового будівництва характерним є зростання пасивної частини основних фондів. Реконструкція, технічне переоснащення приводять до прогресивних змін в їх структурі через нарощування активної частини.

Технічний рівень виробництва. Його підвищення супроводжується  незначним збільшенням вартості будівель і споруд та значно швидшим зростанням вартості машин, обладнання, приладів та інших активних елементів. Заміна застарілого обладнання новим компактним і високопродуктивним у результаті механізації й автоматизації виробництва дає можливість розмістити більшу кількість обладнання в одних і тих же приміщеннях, відносно знизити вартість площ у розрахунку на одиницю потужності.

Рівень організації будівельних робіт. Чим вищим є рівень індустріалізації будівництва, тим нижчою є вартість будівельно-монтажних робіт. При тому ж самому обсязі інвестицій більша їх частка може бути спрямована на придбання машин, обладнання, приладів тощо.

Географія розміщення виробництва. Введення в дію підприємств в неосвоєних районах, районах зі складними природно-кліматичними умовами вимагає збільшення затрат на комунікації, будівлі, споруди, збільшує вартість будівництва, тобто зростає частка пасивної частини основних фондів.

Окрім технологічної, виділяють галузеву і вікову структуру основних фондів. Перша з них характеризується співвідношенням питомої ваги основних фондів різних галузей до загальної вартості основних фондів підприємства; друга – це співвідношення основних фондів різних вікових груп у їх загальній вартості.

Найчастіше  виокремлюють такі вікові групи основних фондів:

1).нові основні  фонди, термін експлуатації –  5 років;

2).5 – 10 років;

3).10 – 15 років;

4).15 – 20 років;

5).старі основні  фонди, термін експлуатації – понад 20 років.

У високотехнологічних  галузях, де темпи оновлення основних фондів досить високі, можуть бути прийняті інші, «вужчі» вікові інтервали.

Видова структура  основних фондів підприємства суттєво  відрізняється у різних галузях господарства. Так, в електроенергетиці більшу частку основних фондів становлять передавальні пристрої (32 % ) та силові машини й обладнання ( 33 % ); у паливній промисловості більше половини вартості основних фондів припадає на споруди ( 58 % ); у галузях машинобудування більше 45 % займають машини та обладнання; у легкій промисловості на будівлі припадає 42 % вартості фондів, у тому числі у швейній – 60 %.[1, 60]

За використанням  основні фонди поділяють на :

1. Діючі – всі основні фонди, що використовуються у господарській діяльності;
2. Недіючі – ті основні фонди, що не використовуються у даний період часу у зв’язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів;
3. Запасні – різне устаткування, яке знаходиться у резерві та призначене для заміни об’єктів основних фондів, що вибули або ремонтуються.

За належністю основні фонди підприємства поділяють  на :

1. власні, які повністю належать підприємству;
2. орендовані, які є власністю інших підприємств і використовуються наданому підприємстві відповідно до договору оренди.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ОСНОВНИХ ФОНДІВ НА ПРИКЛАДІ ПІДПРИЄМСТВА ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ»

 

2.1.Економічна характеристика  підприємства.

 

Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний  комбінат Запоріжсталь» являє собою  підприємство з повним металургійним циклом. Предметом діяльності підприємства є виробництво та збут металургійної продукції, металовиробів виробничого і побутового призначення, інших супутніх видів продукції металургійного циклу. Крім того, здійснюється виробництво та збут іншої продукції промислово-технічного призначення, сільськогосподарської продукції, товарів народного споживання і продуктів харчування.

На сьогодні ПАТ «Запоріжсталь» є одним з провідних підприємств  металургійної галузі. Комбінат входить у число 80-ти кращих підприємств світу, виробляє майже 11 % чавуну і сталі, а також 29,4 % листового прокату в Україні, поставляє високоякісну продукцію на зовнішній ринок.

Основними видами продукції  ПАТ «Запоріжсталь» є: чавун переробний та ливарний; сляби; прокат гарячекатаний та холоднокатаний товщиною 0,5 – 8 мм із вуглецевих та нержавіючих сталей; бляха біла та чорна; гнуті профілі.

Чорна металургія є стратегічною галуззю української  промисловості, що забезпечує надходження  більшої частки валютних коштів до нашої країни. В 2010 р. виробництво сталі в Україні збільшилось на 9,3 % (до 31,7 млн. т) порівняно з 2009 р. Разом з виробництвом збільшилось і споживання. Споживання г/к прокату в 2010 р. в Україні зросло на 33 % в порівнянні з 2009 р., х/к прокату – на 25 %.

Стан української  металургії зумовлений, перед усім, кон’юнктурою зовнішніх ринків. Експорт українського металопрокату у 2010 році збільшився на 15 % (до 25,9 млн. т.).

Реконструкція та технічне переозброєння комбінату  здійснюється у відповідності з проектно-кошторисною документацією, розробленою гене-ральними інститутами-проектувальниками «Укргіпропром», «Укргіпромез» та робочими проектами на технічне переозброєння, розробленими проектно-конструкторським відділом ПАТ «Запоріжсталь».

За даними фінансової звітності ПАТ «Запоріжсталь», ступінь  використання основних фондів становить 6 при виробництві чавуну – 94,2 %, сталі – 89,2 %, прокату – 90,4 %.

В цілому, підприємство працює стабільно, забезпечує зростання  виробництва, робить все для покращення технологічних процесів і технічного переозброєння підприємства, поліпшення якості продукції, покращення умов праці.   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2.Оцінка складу  та руху основних фондів.

 

За даними річної фінансової звітності підприємства оцінила груповий склад та рух основних засобів за 2009 – 2010 рр.

Таблиця 2.2.1.

Загальний склад  основних засобів за 2009 – 2010 рр., тис. грн.

Найменування  основних засобів	2009 рік				2010 рік		Відхилення
	На початок періоду	Питома вага, %	На кінець періоду	Питома вага, %	На кінець періоду	Питома  вага, %
1.Виробничого  призначення :	2263913	97,3	2220309	97,5	2025990	98,3	-194319
Будівлі та споруди	821154	36,3	793706	35,7	761543	37,6	-32163
Машини та обладнання	969950	42,8	960225	43,2	823177	40,6	-137048
Транспортні засоби	65731	2,9	54106	2,4	25283	1,2	-28823
Інші	407078	18,0	412272	18,6	415987	20,5	3715
2.Невиробничого  призначення:	63431	2,7	56408	2,5	35638	1,7	-20770
Будівлі та споруди	47823	75,4	42634	75,6	24410	68,5	-18224
Машини та обладнання	1529	2,4	1280	2,3	2436	6,8	1156
Транспортні засоби	1111	1,8	1093	1,9	804	2,3	-289
Інші	12968	20,4	11401	20,2	7988	22,4	-3413
Усього	2327344	100	2276717	100	2061628	100	-215089