Класифікація рахунків бухгалтерского обліку

Класифікація  рахунків бухгалтерського обліку - призначення, підходи, проблеми

ЗМІСТ

Вступ            3

1. Бухгалтерські рахунки         5

1.1. Поняття рахунків, їх сутність та призначення     5

1.2. Види бухгалтерських рахунків та їх будова і призначення   7

1.3. Нормативно-правове регулювання застосування рахунків в Україні 11

2. Класифікація рахунків         15

2.1. Принципи класифікації бухгалтерських рахунків     15

2.2. Класифікація рахунків за економічним змістом     20

2.3. Класифікація рахунків за призначенням і будовою    25

2.4. План рахунків бухгалтерського обліку      29

2.5. Схеми відображення господарських операцій на рахунках   32

3. Проблеми класифікації  рахунків бухгалтерського обліку  та шляхи їх вирішення            37

Висновки            41

Список використаних джерел        43

ВСТУП

Актуальність  дослідження. Пізнання функцій бухгалтерського обліку слід розглядати як передумову розвитку бухгалтерського обліку. Функції є первинними по відношенню до методу та організаційних форм бухгалтерського обліку. 

Під функціями бухгалтерського  обліку слід розуміти прояв його головних властивостей, спрямованих на пізнання і взаємопов’язане відображення фактів господарського життя.

Реалізація функцій  потребує використання спеціального інструментарію, набору методичних способів та прийомів, спроможних забезпечити пізнавальний процес. 

Виходячи із функціонального  аспекту дослідження бухгалтерського  обліку, започаткованого вітчизняним  вченим проф. Г.Г. Кірейцевим, зокрема  постулатів, що кожна з функцій бухгалтерського обліку виконується за допомогою декількох елементів методу обліку, а кожен елемент методу забезпечує реалізацію декількох функцій, одним із основних інструментів реалізації контрольної, пізнавальної, аналітичної та інформаційної функцій бухгалтерського обліку мають виступати рахунки бухгалтерського обліку.

Принципи обліку і  фінансової звітності та їх застосування в міжнародній і вітчизняній  обліковій практиці досліджено у  працях Ф. Бутинця, С. Голова, Н. Горицької, В.Костюченко, Н. Малюги, В. Пархоменка, В. Сопка, Н. Ткаченко та інших вчених. На формування  принципів  обліку  суттєво  вплинули  праці  В.Е.  Патона,  Сандерса,  Хатфілда  і  Мора, Гілмана, А.Ч. Літтлтона і П. Греді. Основну увагу науковці приділяють дослідженню сутності принципів і умов їх застосування для формування достовірних показників фінансової звітності, не виокремлюючи при цьому особливостей їх застосування в системі рахунків.

Метою дослідження є детальна класифікація рахунків бухгалтерського обліку в Україні.

Для досягнення поставленої мети будуть вирішені наступні завдання:

1. Розкрити сутність  бухгалтерських рахунків, їх призначення  та види.

2. Розглянути класифікацію  рахунків.

3. Дослідити проблеми  класифікації рахунків бухгалтерського  обліку та розробити шляхи їх вирішення.

Предметом дослідження є процес використання бухгалтерських рахунків підприємствами України.

Об’єкт дослідження – класифікація рахунків бухгалтерського обліку в Україні.

Практичне значення роботи полягає у дослідженні проблем класифікації рахунків бухгалтерського обліку з метою розробки шляхів їх вирішення.

Структура дослідження передбачає наявність вступу, трьох основних розділів, висновків та списку використаних джерел.

1. БУХГАЛТЕРСЬКІ РАХУНКИ

1.1. Поняття  рахунків, їх сутність та призначення

На протязі місяця підприємство здійснює велику кількість  господарських операцій. Тому необхідно  мати поточні дані про зміни, які  виникають після господарських  операцій. Такі дані про рух засобів  одержують за допомогою системи  бухгалтерських рахунків. Групування економічно однорідних об’єктів обліку, яке відображається на бухгалтерських рахунках, дозволяє одержати про них підсумкові, узагальнені показники. Таким чином, бухгалтерські рахунки - це проміжна ланка між бухгалтерським балансом та первинною документацією в обліковому процесі.

Бухгалтерські рахунки - це спосіб економічного групування, поточного  відображення та контролю за господарськими засобами підприємства, джерелами їх формування та господарськими процесами [20].

У наукових колах поширеним є розуміння рахунків бухгалтерського обліку як способу групування, поточного обліку та контролю господарських засобів, їх джерел та господарських процесів за їх окремими видами. Запис господарських операцій на синтетичних рахунках дає можливість контролювати стан засобів підприємства та джерел їх утворення, перебіг господарських процесів в будь-який момент діяльності підприємства.

Дані аналітичних рахунків створюють можливість проведення розгалуженого, точного та своєчасного контролю за діяльністю підприємства, надають детальну інформацію, необхідну для управління та оперативного прийняття виважених управлінських рішень. При цьому для ефективного моделювання господарської ситуації на підприємстві через систему рахунків слід знати економічну сутність самої інформації, запити кожного з рівнів управління та контролю.

Рахунки як елемент методу бухгалтерського  обліку у взаємодії  з іншими елементами методу створюють  інформаційну базу для прийняття  рішень на мікро- та макрорівнях [18, с. 1].

Рахунки бухгалтерського обліку є способом групування економічно однорідних активів, зобов’язань, власного капіталу та операцій. Вони призначені для обліку конкретного виду об’єктів. Завдяки рахунку можна поступово накопичувати однорідні за економічним змістом записи.

Бухгалтерський рахунок — це спосіб обліку, який використовується для запису та узагальнення або зменшення відповідного виду доходів, витрат активів, зобов’язань і власного капіталу підприємства, установи, організації.

За своєю формою бухгалтерський рахунок має вигляд таблиці, ліва частина якої називається «дебет», а права — «кредит».

У бухгалтерському рахунку  сума, що записують до балансу, — це «залишок», або «сальдо», тобто різниця між підсумками записів за дебетом і кредитом рахунків з урахуванням змін на рахунку на кінець звітного періоду. Цей залишок використовується при складанні балансу на початок періоду, наступного за звітним (квартал, рік).

Дебет (від лат. debet —  винен) — лівий бік бухгалтерського  рахунку. 
Кредит (від лат. kredit — вірити) — правий бік рахунку. Сальдо — залишок по рахунку на початок або кінець періоду; в більшості випадків кінцеве сальдо по рахунках визначають у кінці кожного місяця. Обороти — зміни за дебетом і кредитом рахунків у результаті господарських операцій.

Рахунки відкриваються для кожного з об’єктів бухгалтерського обліку. При цьому рахунки для обліку активів побудовані таким чином, що в них збільшення активів відображується за дебетом, а зменшення — за кредитом; на рахунках капіталу і зобов’язань, навпаки, збільшення відображується за кредитом, а зменшення — за дебетом [19].

Бухгалтерські рахунки  відкриваються на певний період (місяць). Для відкриття рахунків в них  записують (вносять) початковий залишок (сальдо), використовуючи дані балансу на початок звітного періоду. Після того, як рахунки відкриті, в них записують відповідні суми по дебету і по кредиту згідно здійснюваних господарських операцій.

Особливістю будь-якого  рахунку є те, що кожна його частина призначена для роздільного відображення збільшення й зменшення сум. Якщо в одній частині записується зменшення, то у другій — збільшення [21].

Отже, суть рахунків бухгалтерського  обліку полягає в групуванні та систематизації господарських операцій за відповідними ознаками та видами господарських засобів  і джерел їх утворення, що створює налагоджену систему поточного бухгалтерського обліку на підприємстві.

Призначення рахунків —  служити засобом відображення та поточного контролю господарських  операцій, що охоплюють наявність  і рух господарських засобів, власного капіталу й зобов’язань, а також процесів, пов’язаних з використанням трудових ресурсів та фондів оплати праці, використанням основних засобів, придбанням (заготівлею) предметів праці та їх споживанням, обліком процесу виробництва та реалізації.

Як складова методу бухгалтерського обліку система рахунків перебуває в тісному взаємозв’язку з іншими його складовими (елементами), зокрема документацією, подвійним записом, оцінкою, балансом, звітністю. Калькуляція та інвентаризація також є обов’язковими, але вони мають епізодичний характер і використовуються в кінці відповідних звітних періодів (місяць, квартал, півріччя, рік) [15, c, 13].

1.2. Види бухгалтерських  рахунків та їх будова і  призначення

Умовно всі рахунки  бухгалтерського обліку поділяються  на активні та пасивні. Рахунки, що призначені для обліку активів підприємства, називають активними. Рахунки, що відображують облік джерел формування активів, називають пасивними.

При обчисленні кінцевого  сальдо активних і пасивних рахунків слід керуватися такими правилами:

— в активних рахунках початковий залишок (сальдо) і всі  збільшення реєструють за дебетом рахунка, а всі зменшення — за кредитом;

— в пасивних рахунках — навпаки. Початковий залишок (сальдо) і всі збільшення показуються  за кредитом рахунка, а всі зменшення — за дебетом (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Структура рахунків бухгалтерського обліку [14, с. 79]

Враховуючи це, періодично, після узагальнення даних за дебетом  і кредитом рахунків, визначається кінцеве сальдо. В активних рахунках його визначають за таким алгоритмом: до початкового дебетового сальдо додають оборот за дебетом рахунка і віднімають оборот за кредитом рахунка.

У пасивних рахунках до кредитового  сальдо додають кредитовий оборот і  віднімають оборот за дебетом рахунка.

В активних рахунках сальдо може бути лише дебетовим або вони можуть зовсім не мати сальдо. У пасивних рахунках сальдо може бути лише кредитовим або вони можуть зовсім не мати сальдо.

Активні рахунки мають  такі особливості:

• ними відбивається наявність і рух господарських засобів і майна підприємства;
• початкове сальдо завжди дебетове і відображає наявність коштів на початок звітного періоду;
• обороти по дебету відбивають отримання коштів;
• обертів за кредитами показують вибуття коштів;
• кінцеве сальдо завжди дебетове і показує залишок коштів у кінець звітний період.

Пасивному рахунку можна  дати таку характеристику:

• на пасивних рахунках ведеться облік джерел утворення господарських засобів підприємства, тобто капіталу та зобов’язання (заборгованості) підприємства;
• початкове сальдо завжди кредитове і показує величину капіталу або наявність зобов’язань підприємства на початку звітного періоду;
• обороти по дебету показують зменшення капіталу чи зобов’язань підприємства;
• обороти за кредитом показують збільшення капіталу чи зобов’язань підприємства;
• кінцеве сальдо завжди кредитове і показує величину капіталу чи зобов’язань підприємства наприкінці звітного періоду [10, с. 17].

Особливу групу становлять активно-пасивні рахунки, які поєднують  у собі ознаки активних і пасивних рахунків. Сальдо на таких рахунках називається розгорнутим. Звичайним порядком його визначити неможливо, для цього необхідні дані аналітичного детального обліку.

На активно-пасивних бухгалтерських рахунках ведеться облік розрахунків  із різними організаціями чи окремими особами, тобто облік дебіторської та кредиторської заборгованості.

Якщо підприємство користується залученими чи позиковими засобами, воно має кредиторську заборгованість перед  іншими організаціями чи окремими особами, що є кредиторами цього підприємства. Якщо підприємству винні інші організації чи окремі особи, то цих боржників називають дебіторами, а їх заборгованість підприємству — дебіторської.

Між рахунками і балансом існує тісний взаємозв’язок:

• кожній статті балансу, зазвичай, відповідає рахунок, крім випадків, коли окремі статті відбивають дані кількох рахунків ; залишки за деякими рахунках демонструються у балансі кількома статтями;
• рахунки поділяються на активні і пасивні аналогічно статтям балансу;
• сума залишків за всіма активними рахунками дорівнює підсумку активу (валюті) балансу, а за всіма пасивними рахунками - підсумку пасиву (валюті) балансу;
• баланс складається на підставі даних рахунків бухгалтерського обліку, а рахунки відкриваються на підставі даних балансу [7, с. 105].

Для керівництва підприємства важливо мати інформацію про об’єкти  бухгалтерського обліку різного  рівня деталізації. Тож всі бухгалтерські  рахунки діляться на синтетичні, аналітичні рахунки і субрахунки.

На синтетичних рахунках відбиваються наявність і рух господарських засобів у підсумковому грошовому виразі.

На аналітичних рахунках облік ведеться детальніше, з розбивкою  за конкретними видами коштів. Облік  на аналітичних рахунках ведеться в  грошовому і натуральному вираженні (метрах, кілограмах, тоннах, штуках тощо).

Субрахунки є проміжним  угрупуванням коштів.

Ведення аналітичного і  синтетичного обліку має такі особливості:

• аналітичного обліку — це, зазвичай, кількісно-підсумковий облік, в основному він ведеться по складах. Синтетичний облік ведеться в бухгалтерії підприємства;
• синтетичний облік ведеться лише у грошовому вимірі, а аналітичний обліку можна вести як у грошових, так і у натуральних одиницях;
• система ведення синтетичного обліку, зазвичай, залежить від специфіки роботи підприємства, оскільки це узагальнюючий облік. Аналітичний облік прив’язаний до конкретного підприємства і до сфери діяльності підприємства;
• синтетичні і аналітичні рахунки взаємопов’язані [6, с. 21].

1.3. Нормативно-правове  регулювання застосування рахунків  в Україні

Реформування системи бухгалтерського обліку значно змінило правові та методологічні засади організації бухгалтерського обліку на підприємствах. З 1 січня 2000 р. основними нормативно-правовими актами, які регламентують організацію бухгалтерського обліку в Україні, є:

1. Закон України “Про  бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні” від 16.07.99, № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями). Цей Закон поширюється на всіх  юридичних осіб, створених відповідно  до законодавства України, незалежно  від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік і надавати фінансову звітність згідно з законодавством.

2. Національні положення  (стандарти) бухгалтерського обліку – П(С)БО. За Законом про бухгалтерський облік національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку – це нормативно-правовий акт, затверджений МФУ, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які не суперечать міжнародним стандартам.

3. План рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов’язань  і господарських операцій підприємств  і організацій, затверджений наказом  МФУ від 30.11.99, № 291. План рахунків  призначено для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій підприємств, діяльність яких здійснюється на принципах самофінансування та самоокупності.

4. Інструкція з використання  Плану рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов’язань  і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом МФУ від 30.11.99, № 291. Ця Інструкція роз’яснює основні господарські операції підприємств з надходження, збереження і використання основних засобів та інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів, запасів, зобов’язань та інших операцій із розрахунків.

5. Постанова КМУ “Про  затвердження порядку подання  фінансової звітності” за №  419 від 28.02.2000 [12, с. 58].

Окрім цих основних документів, правове регулювання бухгалтерського  обліку в Україні здійснюється на підставі:

– указів і розпоряджень Президента України з економічних  питань;

– постанов Кабінету Міністрів  та інших органів виконавчої влади  з найважливіших питань економіки, планування, калькуляції собівартості тощо;

– постанов Національного банку з питань організації розрахунково-кредитних та ведення касових операцій, відкриття рахунків у національній та іноземній валюті тощо;

– постанов органів статистики, якими затверджуються форми статистичної звітності;

– нормативних актів  міністерства економіки, галузевих міністерств та інших органів, перед якими звітуються підприємства (Державної податкової адміністрації, Державного казначейства, Державної комісії з питань цінних паперів та фондового ринку, Пенсійного фонду та інших).

Методологічне регулювання бухгалтерського обліку в Україні здійснює Міністерство фінансів, яке розробляє:

• плани рахунків бухгалтерського обліку;
• положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку;
• обсяг, форми і порядок складання річної (квартальної) фінансової звітності;
• порядок ведення облікових регістрів різними підприємствами;
• інші нормативні документи, які визначають правила ведення обліку в цілому та окремих господарських операцій.

Правила ведення бухгалтерського  обліку в нашій країні полягають у наступному:

1. Підприємства, організації  зобов’язані вести бухгалтерський  облік майна, зобов’язань і  господарських операцій (фактів  господарського життя) шляхом  подвійного запису на взаємопов’язаних  рахунках бухгалтерського обліку, які включаються до робочого Плану рахунків, що формується в обліковій політиці підприємства на підставі єдиного Плану рахунків.

2. Бухгалтерський облік  майна, зобов’язань і господарських  операцій (фактів господарського  життя) ведеться у національній  валюті України – у гривнях. Документування майна, зобов’язань та інших фактів господарського життя, ведення регістрів бухгалтерського обліку і звітності здійснюється українською мовою.

3. Для ведення бухгалтерського  обліку в організації формується  облікова політика, що передбачає майнову відокремленість і безперервність діяльності організації, послідовність застосування облікової політики.

4. Підставою для запису  в облікові регістри визнаються  дані первинних облікових документів, що фіксують господарські операції. Вони повинні складатися у момент здійснення господарських операцій або безпосередньо після їх закінчення і містити обов’язкові реквізити.

5. Майно, зобов’язання  і господарські операції дня,  відображенні у бухгалтерському  обліку і звітності, підлягають  оцінці у грошовому вимірнику (у гривнях) шляхом сумування фактично проведених витрат. Допускається застосування й інших видів оцінок згідно з діючим законодавством.

6. Проведення інвентаризації  майна і фінансових зобов’язань  та відображення її результатів  у бухгалтерському обліку є обов’язковим [8, с. 20].

Основними нормативними документами, які регламентують  організацію обліку, є національні  П(С)БО – це нормативно-правові акти, затверджені МФУ, що визначають принципи та методи ведення бухгалтерського  обліку та складання фінансової звітності.

Нормативне забезпечення форм бухгалтерського обліку в умовах дії П(С)БО міститься у “Методичних  рекомендаціях із застосування регістрів  бухгалтерського обліку”, затверджених МФУ від 29.12.2000, № 356. Вони спрямовані на узагальнення у регістрах бухгалтерського обліку (крім регістру позабалансового обліку) методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та фактів фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ), їх філій, відділень, представництв незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності (далі – підприємства), на накопичення аналітичних даних про склад і рух активів, капіталу і зобов’язань, доходів, витрат, фінансових результатів [12, с. 61].

2. КЛАСИФІКАЦІЯ  РАХУНКІВ

2.1. Принципи  класифікації бухгалтерських рахунків

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку дає змогу  ясно зрозуміти зміст рахунків, забезпечує чітке користування ними у практичній роботі.

Групування господарських  засобів та їх джерел, господарських  процесів та їх результатів здійснюється відповідно до їх економічного змісту. При цьому різні рахунки, а  також обліковувані на них об’єкти  мають різний зміст відповідно до характеру і особливостей обліковуваних об’єктів. Таким чином, всі рахунки за змістом можуть бути зведені у відповідні групи і види.

Економічний зміст рахунків є основою побудови всієї системи  рахунків бухгалтерського обліку й  найважливішою ознакою їх класифікації. 
Не менш значущою є класифікація рахунків за призначенням і структурою. А найбільш узагальнюючою є класифікація за відношенням до бухгалтерського балансу. Адже вона диктує структуру рахунків, пов’язує їх з класифікацією об’єктів і вказує відповідність до статей балансу. Зміст і призначення рахунків, у свою чергу, визначають побудову рахунків або їхню структуру, тобто характер і значення їх дебетових і кредитових записів і залишків, становище у балансі тощо. Одні види рахунків за структурою можуть мати тільки дебетові залишки і є активними, інші - тільки кредитові залишки і належать до пасивних. Одні рахунки показують в активі, інші - в пасиві балансу, а деякі - як в активі, так і в пасиві [11, с. 34].

Усі ознаки (за економічним  змістом, за їх призначенням та структурою, за відношенням до бухгалтерського балансу) тісно взаємопов’язані і є основою побудови класифікації рахунків бухгалтерського обліку.

Класифікація бухгалтерських рахунків за економічним змістом  показує, що обліковується на даному рахунку, які об’єкти бухгалтерського обліку відображаються на ньому, тобто надає відомості, що характеризують стан і зміни обліковуваного об’єкта.

По відношенню до групування об’єктів обліку бухгалтерські рахунки  за своїм економічним змістом  складаються з таких груп:

1. Рахунки для обліку  господарських засобів (ресурсів).

2. Рахунки для обліку  джерел утворення господарських  засобів.

Рахунки для обліку господарських  засобів (ресурсів) складаються з  рахунків, на яких обліковуються основні  засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, і рахунків, на яких обліковуються кошти, розрахунки та інші активи.

Класифікація бухгалтерських рахунків за їх призначенням і структурою відображає зміст записів на дебеті, кредиті рахунка і залишку (сальдо), тобто показує, для яких потреб призначені ті чи інші рахунки і як вони побудовані. За цією класифікацією виділяють 5 груп рахунків:

1. Основні.

2. Операційні.

3. Регулюючі.

4. Результативні.

5. Позабалансові.

І група. Основні рахунки, до складу яких належать інвентарні, фондові рахунки та рахунки розрахунків.

Інвентарні рахунки  використовуються для обліку майново-матеріальних цінностей і готівкових коштів. На кожному інвентарному рахунку обліковуються  наявність, надходження і вибуття  визначеного виду засобів, що мають предметний, майновий вираз. До інвентарних рахунків належать рахунки «Основні засоби», «Виробничі запаси», «Готова продукція», «Товари», «Каса» та ін.

Усі інвентарні рахунки  активні, сальдо активного рахунка  може бути тільки дебетовим. Дебетові обороти на інвентарному рахунку означають надходження даного виду засобів, а кредитові - вибуття.

В аналітичному обліку записи на майново-матеріальних інвентарних  рахунках використовуються не тільки в сумовому, а й у кількісному  виразі із зазначенням натуральних показників наявності, надходження й витрат даного виду матеріальних цінностей. Обліковувані на інвентарних рахунках натуральні одиниці предметів по дебету і кредиту записуються в однакових оцінках. 
Рахунки власного капіталу використовуються для обліку джерел власних засобів підприємства.

До групи цих рахунків входять «Статутний капітал», «Пайовий капітал», «Додатковий капітал» та ін.

II група. Операційні  рахунки використовуються для  обліку витрат, визначення собівартості.

Операційні витрати - це витрати, пов’язані з діяльністю з реалізації продукції та управління підприємством. Вони характеризують витрати, що здійснювалися у звітному періоді і безпосередньо не пов’язані з виробництвом продукції. Операційні витрати як правило поділяються на адміністративно-управлінські, витрати на збут та витрати, пов’язані з науково-дослідницькими та дослідно-конструкторськими роботами.

Адміністративно-управлінські витрати - це витрати, пов’язані з  управлінням підприємством як цілісним комплексом (заробітна плата, страхування, додаткові виплати, виплати за навчання тощо; амортизація адміністративних приміщень та обладнання, витрати на їх утримання — оренда, податки, страхування, знос, ремонт, комунальні послуги; амортизація нематеріальних активів; оплата за юридичні, аудиторські, медичні та інші послуги; загальні витрати, витрати на реєстрацію підприємства тощо) [4, с. 22].

III група. Регулюючі  рахунки призначені для уточнення,  коригування оцінки засобів, коштів, обліковуваних на інвентарних,  рахунках капіталу і рахунках розрахунків. Самостійного значення регулюючі рахунки не мають, вони завжди пов’язані з іншими рахунками і слугують засобом більш детального розгорнутого відображення операцій і коригування їх оцінки. Залежно від того, збільшує чи зменшує регулюючий рахунок оцінку, вказану в основному рахунку, розрізняють додаткові (доповнюючі) та контрарні регулюючі рахунки.