Когнатні об’єкти в німецькій мові

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Волинський  національний університет імені  Лесі Українки

 

 

 

Ольхова Оксана Михайлівна

 

 

Когнатні  об’єкти в німецькій мові

Спеціальність 6.030501 "Мова та література (німецька)"

 

 

 

 

                                                                         Робота виконана на кафедрі

                                                                         німецької філології

                                                                         

                                                                             Науковий керівник:

                                                                             кандидат

                                                                             філологічних наук,

                                                                             доцент кафедри

                                                                             німецької філології

                                                                             Лавриненко Г. Я.

 

 

 

 

 

 

Луцьк 2012

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………3

Розділ  I. Фразеологія як об’єкт лінгвістичного дослідження

1.1. Предмет  і завдання фразеології 

1.2. Фразеологізм  як основна одиниця вивчення  фразеології

Розділ  II. Можливості класифікації фразеологізмів як мовних універсалій

2.1. Семантичний  принцип класифікації фразеологізмів

2.2. Структурно-семантичний  принцип класифікації фразеологізмів.

2.2.1. Класифікація фразеологізмів І. І.Чернишової

2.3. Класифікація фразеологізмів W. Fleischer

Висновки

Список  використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Фразеологія як одна з молодих  галузей мовознавства привертає  до себе дедалі більшу увагу дослідників. За останні роки у вітчизняній  і зарубіжній лінгвістичній літературі з’явилося чимало праць, в яких розглядаються  питання класифікації, семантики, структури  та синонімії німецької фразеології.

Фразеологія є одним з  яскравих та дієвих засобів мови. Метафоричність, емоційність, експресивність – всі ці якості фразеологізмів надають мові образності та виразності, адже фразеологізми не лише відображають уявлення народу про світ та їх специфічні ментальні особливості, а й усю складність і багатогранність мови. Саме ця складність є причиною інтенсивності досліджень та постійного інтересу мовознавців  у сфері фразеології, що відзначають помітну тенденцію до зміни та модифікації компонентного складу стійких сполук. Дослідження фразеології в німецькому мовознавстві бере свій початок із спостережень лексикографів, які давно звернули увагу на існування в мові стійких сполук слів, що відтворюються як готові одиниці з притаманною їм певною організацією елементів та значенням, відмінним від самостійних значень їх компонентів.

Уже в XVI—XVII ст. виходить декілька збірок німецькою  та латинською мовами: Agricola, Johannes Dreyhundert gemeyner Sprichwörter, der wir Deutschen uns gebrauchen. Hagenau, 1529; Namenlose Sammlung von Jahre 1532; Franck, Sebastian. Sprichwörter. Frankfurt а. M., 1541.

Найвидатнішою працею першої половини XX ст. є «Німецька фразеологія» („Deutsche Sprichwörterkunde“) Ф. Зейлера [].Значним досягненням німецької фразеології слід також назвати словник, виданий Е. Агріколою за участю Г. Гернера та Р. Кюфнер []. У вступній статті словника розглядаються різні типи сполук слів, серед них фразеологічні одиниці та їх класифікація, вказується на верхню і нижню межу фразеологізмів, дається характеристика сполук слів, що стоять безпосередньо за рамками фразеології. Існують різні типи класифікацій, проте укладачі розрізняють такі групи фразеологізмів:

1. Прості фразеологічні сполуки (einfache phraseologische Verbindungen).
2. Фразеологічні єдності (phraseologische Einheiten).
3. Ідіоми (Starre phraseologische Verbindungen).

Не дивлячись  на всі значні розходження в концепціях різних дослідників основні проблеми фразеологічної науки можуть бути вирішені в наш час на основі об’єктивних критеріїв, які створені в результаті конкретних зусиль вітчизняних мовознавців. Для дослідження фразеології в німецькій мові характерні наступні моменти:

1. Тривала стадія розгляду сталих словосполучень в різних розділах науки про мову, які не об’єднані в одну спільну дисципліну – фразеологію мови.
2. Відсутність твердих теоретичних принципів інвентаризації одиниць фразеології.
3. Недосконала розробка питань фразеології, а також відсутність теоретичних робіт, які вивчають нові аспекти даної області мови, такі як специфіка семантичних категорій у фразеології, взаємодія фразеологічної системи з іншими системами німецької мови.

Велике  значення для розвитку вчення про  фразеологію мають праці акад. В. В. Виноградова. Основне значення його семантичної теорії фразеології  полягає в тому, що завдяки їй фразеологічні одиниці були виділені в системі мови як лексичні комплекси, що відзначаються семантичною своєрідністю.

Отже,  актуальність теми дослідження обумовлена потребою подальшого вивчення структурного та семантичного складу фразеологізмів сучасної німецької мови, необхідністю поглиблювати та розширювати знання в галузі дослідження фразеології та її класифікації.

Предметом дослідження є німецькі фразеологізми у лексикографічному аспекті, трансформації структури й семантики фразеологізмів сучасної німецької мови,

Об’єктом нашого дослідження є фразеологічні одиниці як особливі мовні ускладнення та принципи їх класифікації.

Метою роботи є вивчення семантичної та структурно-семантичної класифікації фразеологізмів, дослідження та переклад фразеологічних одиниць сучасної німецької мови.

У рамках даного дослідження ставляться наступні завдання:

1) дослідити  історію розвитку фразеології  як науки;

2) проаналізувати  фразеологізм як основну одиницю  вивчення фразеології;

3) розглянути  можливості класифікації фразеологізмів.

Структура дослідження: Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I. Фразеологія як об’єкт лінгвістичного дослідження

 

1.1. Предмет і завдання фразеології

Фразеологія як одна з молодих галузей мовознавства привертає до себе дедалі більшу увагу  дослідників. За останні роки у вітчизняній  та зарубіжній лінгвістичній науці  натрапляємо на низку праць , у  який розглядається широке коло питань німецької та української фразеології.

Фразеологія (греч. phrasis - "вислів", logos - "вчення") - розділ мовознавства, який вивчає стійкі сполучення в мові. Фразеологією називається  також сукупність стійких сполучень  у мові в цілому, у мові того або  іншого письменника, у мові окремого художнього твору тощо.

До завдань  фразеології як лінгвістичної дисципліни входить всебічне вивчення фразеологічного  фонду тієї або іншої мови. Важливими  аспектами дослідження цієї науки  є: стійкість фразеологічних одиниць, системність фразеології й семантична структура фразеологічних одиниць, їхнє походження й основні функції. Особливо складною галуззю фразеології  є переклад фразеологічних одиниць, що вимагає чималого досвіду в  сфері дослідження цієї дисципліни.

Фразеологія розробляє принципи виділення фразеологічних одиниць, методи їхнього вивчення, класифікації й фразеографії - опису в словниках. Фразеологія користується різними  методами дослідження, наприклад компонентним аналізом значення. На базі існуючих у  мовознавстві методів дослідження  розробляються «власне фразеологічні  прийоми аналізу й опису»

метод ідентифікації - встановлення тотожностей слів і  синтаксичних конструкцій, які утворюють  фразеологізми, з їхніми вільними аналогами;

метод аплікації, що є різновидом методу ідентифікації, метод обмежений у виборі змінних, що встановлює відмінні структурно-семантичні організації фразеологізму від  сполучень, утворених відповідно до регулярних закономірностей вибору й комбінації тощо. Фразеологія пропонує різні типи класифікацій фразеологічного складу мови залежно від властивостей фразеологізмів і методів їхнього дослідження.

Предметом історії фразеології є вивчення первинних, вихідних форм і значень  фразеологізмів, визначення їхніх джерел за всіма доступними пам'ятниками, виявлення  сфер їхнього вживання в різні  епохи існування мови, а також  встановлення обсягу фразеологічного  складу і його системної впорядкованості  в ту або іншу історичну епоху  розвитку мови.

Фразеологія як наука виникла на початку 20 століття. На сьогоднішній день нез’ясованим залишаються питання про статус фразеології, хто є основоположником даної дисципліни та велика кількість проблем з теорії даної науки. До нерозв’язаних питань належать невизначеність терміну фразеологічної одиниці та предмету фразеології. Нез’ясованою залишається теорія еквівалентності, проблема слівності компонентів та інші. Науковий пошук у цих напрямках продовжується. Досить плідними є дослідження вітчизняних ( зокрема російських та українських) мовознавців. Розробкою питань теорії фразеології займалися В. В. Виноградов, В. Л. Архангельський, Л. Г. Скрипник та інші. Серед західних мовознавців слід відзначити Ш. Баллі та Л. П. Сміта.

Фразеологія нерозривно пов’язана з психологією. Адже виникнення фразеологізмів зумовлено особливістю людської психіки. Фразеологізм як мовне явище може розглядатися не лише в лінгвістичному, а й в психологічному контексті. Такий підхід невипадковий. Праці В. Гумбольдта, Ф. де Соссюра та О. О. Потебні яскраво засвідчують, що природу мовних явищ слід шукати в психіці людини. На думку О. О. Потебні, зближення мовознавства з психологією дає можливість «шукати рішення питань про мову в психології, і, навпаки, чекати від досліджень мови нових відкриттів в області психології».

Розглядаючи мову як систему знаків, Ф. де Соссюр зазначає, що мовний знак, є «двобічною психічною сутністю», «обидва боки мовного знаку психічні і пов’язуються  внашому мозку асоціативним зв’язком». Ми маємо справу з різними мовними знаками, коли розглядаємо фразеологічні одиниці (ФО).

Вивчення  фразеологізмів як мовних одиниць є  прерогативою фразеології, статус якої як науки далекий від однозначного вирішення. Фразеологічний рівень розглядається в мові як проміжний. Він знаходиться на стику лексико-семантичного і синтаксичного рівнів. Невизначеність статусу фразеології пов’язана з питанням еквівалентності ФО слову, невизначеність самого терміну, предмета даної науки та іншими. Спірним залишається питання про те, коли зародилася фразеологія. Одні схильні вважати основоположником даної науки швейцарського лінгвіста французького походження Ш. Баллі. Інші вважають, що фразеологізми зародилися тоді, коли В. В. Виноградов дав визначення основних понять, обсягу і завдань фразеології.

Фразеологія німецької мови стала предметом дослідження радянських германістів у той час, коли в нашій країні дослідження фразеології В. В. Виноградовим було переведене з описового плану в теоретичний. Дослідники з самого початку опиралися на міцний фундамент в основі якого лежала концепція В. В. Виноградова.

Використання ідей цього вченого, що сприймалися «як безумовні істини, що не потребують ні перевірки, ні дальшого опрацювання» [10, с. 3], позначилося на характері досліджень. Дослідження носили в основному порівняльний характер. Виявлення характерних особливостей фразеологізмів німецької мови змушували дослідників вдосконалювати існуючу фразеологічну класифікацію.

Першу таку спробу зробила М. Д. Городнікова. Вона об'єднала виноградівські зрощення і єдності в одну групу, тому запропонована нею класифікація містить лише дві групи: ідіоми та лексичні єдності [43].

Дві групи містить також  класифікація фразеологічних одиниць Л. Р. Зіндера і Т. В. Строєвої. Вони вважають, що фразеологічні зрощення і єдності не повинні розмежовуватись, оскільки «критерій повної і часткової мотивації може виявитися дещо суб'єктивним і буде залежати іноді від ступеня освіченості» і т. д. Далі підкреслюється, що «прозорість і затемненість образу — поняття історичне» [57, с. 397}.

Однак об'єднані авторами в одну групу зрощення та єдності під загальною назвою фразеологічні єдності тут же розмежовуються на дві підгрупи: а) переосмислене ціле з затемненим образом (einen Narren an j-m gefressen haben); б) переосмислене ціле з живим, прозорим, вмотивованим образом (den Kopf waschen) [57, с. 397].

Другу групу цієї класифікації утворюють фразеологічні сполучення: Reise (Vorwürfe) machen, in Tränen (in Lachen) ausbrechen; von Interesse (von Bedeutung) sein; in Erwägung ziehen та ін. Для таких словосполучень, на думку авторів, не характерна образність, і вони не вживаються у мові зі стилістичною метою, а утворюють ніби нові лексичні одиниці, відмінні за своїм значенням від слів, з якими можуть бути зіставлені [].

Класифікаційна схема  В. В. Виноградова зазнала ще раз зміни у зв'язку із спробою дати структурно-семантичну класифікацію фразеологічних одиниць німецької мови. Так, Л. А. Ліпська виділяє чотири типи субстантивних фразеологічних одиниць, де перші три (незважаючи на обмеження об'єкта дослідження) з точки зору ступеня переосмислення повністю збігаються з типами класифікації В. В. Виноградова: перший — ідіоми, у яких значення цілого не виводиться із сучасних значень окремих компонентів (Schwein haben - мати щастя); другий — образні фразеологічні одиниці, у яких переосмислений весь вираз на основі метафоричного або метонімічного переосмислення (ums Haar - на волосок); третій — фразеологічні сполучення, у яких переосмислений лише один компонент (der hohe Gast - високий гість)

До четвертого типу вона відносить «стійкі звичні словосполучення, які хоч і позбавлені тропеїчності значення компонентів, відзначаються своєю стійкістю функціонування в мові в одній і тій же незмінній формі і значенні» (der Held der Arbeit, die Menschen guten Willens, Volkseigener Betrieb, die Deutsche Demokratische Republik)[

Першим дослідженням германістики, де німецька фразеологія розглядається як об'єкт лінгвістики, є монографія І. І. Чернишової «Фразеологія сучасної німецької мови» [].

Праця І. І. Чернишової являє  собою спробу узагальнити здобутки німецької фразеології в радянській і зарубіжній германістиці. Тут чітко  окреслений об'єкт фразеології, наведена власна класифікація фразеологічних одиниць німецької мови, розглянуті системні зв'язки та закономірності розвитку фразеологічної системи сучасної німецької мови, проаналізовано матеріал словотвірної продуктивності фразеологічних і нефразеологічних утворень. Особливу увагу І. І. Чернишова приділяє значенню лінгвістичних і екстралінгвістичних причин розвитку фразеології.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Фразеологізм як основна одиниця  вивчення фразеології

Фразеологізм  як одиниця мовної системи – складне  і багатогранне явище. Гостра полеміка ведеться навколо таких питань, як стійкість фразеологічних одиниць, співвідношення фразеологізму і  слова, значення фразеологічних одиниць, методи дослідження та вивчення фразеологічної одиниці і т. п.

Фразеологізм  – це семантично зв’язне сполучення слів, яке, на відміну від подібних до нього за формою синтаксичних структур (висловів або речень), не утворюється  в процесі мовлення відповідно до загальних граматичних і значеннєвих  закономірностей поєднання лексем, а відтворюється у вигляді  усталеної одиниці, неподільної  та цілісної конструкції. Фразеологічні  одиниці приписують об’єктам ознаки, які асоціюються із картиною світу, припускають цілу дескриптивну ситуацію (текст), оцінюють її, та виражають ставлення  до неї.

Особливості фразеологізму:

1. лексичне значення виражається сполученням кількох слів, значення фразеологізму єдине;
2. постійне відтворювання одного й того самого компонентного складу;
3. характеризується стійкістю граматичних категорій;
4. слова у складі фразеологізмів мають часто переносне значення;
5. контекстуальна обумовленість вживання         Посилання

Одна  з основних проблем фразеології - це проблема розуміння її обсягу. Все різноманіття думок з приводу вирішення цього питання можна звести до існування двох точок зору:

• фразеологія у вузькому сенсі,
• фразеологія в широкому сенсі.

Під фразеологією у вузькому сенсі розуміється наука про строго фіксовані семантично відособлені поєднаннях слів. Це тільки фразеологічні зрощення і фразеологічні єдності. Представниками цієї точки зору є В. П. Жуков, А. І. Молотков, Ю. А. Гвоздарев, В. М. Мокієнко та інші.

В. П. Жуков у книзі «Російська фразеологія» визначає фразеологізм як відтворений у мові оборот, побудований за зразком твірного або підрядного словосполучення (непредикативного або предикативного характеру), що володіє цілісним (або рідше - частково цілісним) значенням і поєднується зі словом. Фразеологізм виникає тоді, коли, щонайменше, два слова (частіше знаменних), що беруть участь у його формуванні, виявляються семантично перетвореними в такій мірі, що повністю або частково втрачають власне лексичне значення. Вчений виділяє такі істотні ознаки фразеологізму:

• стійкість;
• відтворюваність;
• семантична цілісність значення;
• роздільно оформлена будова;
• відкритість структури.

У своїй  роботі В. П. Жуков зазначає, що межею фразеологізму на рівні словосполучення служить фразеологічне сполучення, а на рівні речення - прислів'я, приказки та крилаті вислови [].

За А. І. Молотковим, фразеологічна одиниця - це особлива одиниця, що характеризується своїми, тільки їй властивими категоріальними ознаками, які в сукупності дозволяють, з одного боку, виділити її в самостійну одиницю мови, з іншого - обмежити від інших одиниць мови. Такими ознаками фразеологізму, на його думку, є:

• лексичне значення;
• компонентний склад;
• наявність граматичних категорій, притаманних певній частині мови.

Для А. І. Молоткова фразеологізм за формою - це словосполучення, а за значенням - слово.

Ю. А. Гвоздарєв під фразеологізмом розуміє таку одиницю мови, яка складається зі слів і одночасно може за значенням співвідноситися зі словами (кіт наплакав - мало, здобути перемогу - перемогти), що є по граматичній структурі або словосполученням (тягнути лямку, тягнути волинку), або пропозицією (бабуся надвоє сказала, Федот та не той). До фразеологізмів за структурою він відносить прислів'я, приказки та подібні, фразеологічність яких виражається в тому, що вони володіють постійним словесним складом, мають, окрім прямих значень, ще й переносні.

В. М. Мокієнко під ФО розуміє відносно стійке, що відтворюється, експресивне поєднання лексем, що володіє цілісним значенням.

Таким чином, для фразеологізмів у вузькому сенсі  цього слова вченими-лінгвістами  пропонуються різні критерії, серед  яких категоріальними є наступні:

1. Полікомпонентності, яка відрізняє ФО від слова;
2. Ідіоматичності, яка відрізняє ФО від вільного словосполучення;

Такі  властивості, як відтворюваність, стійкість, метафоричність, експресивність, також  характеризують ФО, але не є категоріальними  ознаками цієї одиниці.

До фразеології у широкому сенсі цього слова відносять всі сполучення слів, які характеризуються стійкістю і відтворюваністю. Представниками фразеології у широкому сенсі є Н. М. Шанський, А. М. Мелеровіч, В. М. Телія та інші.

М. М. Шанський під фразеологічним зворотом розуміє відтворну одиницю мови, що складається з двох або більше ударних компонентів за характером, цілісну за своїм значенням і стійку у своєму складі і структурі.

Диференціальною ознакою ФО вважається відтворюваність. Фразеологізми, на думку вченого, не створюються в процесі спілкування, а відтворюються як готові одиниці. Таким чином, Н. М. Шанський під фразеологією розуміє науку, предметом якої є фразеологічний зворот, що функціонує в мові, по-перше, на правах окремого слова, по-друге, за своєю структурою він може бути складним цілим, компоненти якого усвідомлюються як самостійні слова.

Ф. М. Мелеровіч ФО визначає наступним чином: фразеологічна одиниця - це роздільно оформлена одиниця мови, що є стійким, повністю або частково семантично перетвореним складним знаком. Дане визначення, на її думку, охоплює всі основні розряди ФО, виділені в мовознавстві, - фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення і фразеологічні вирази.

Підводячи підсумки, слід зазначити, що ФО в сучасній лінгвістиці позначає кілька семантично і формально різнорідних утворень:

• ідіоми, для яких характерна цілісність номінацій (фразеологічні зрощення і фразеологічні єдності);
• фразеологічні сполучення, у яких переосмислено тільки одне слово, що має фразеологічно пов'язане значення;
• фразеологічні вирази номінативного характеру, що представляють собою поєднання слів, за структурою співвідносні із словосполученням;
• фразеологічні вирази комунікативного характеру, за структурою співвідносні з пропозицією;
• мовні штампи, кліше, за структурою рівні словосполученню.

З урахуванням сучасних вимог  дослідження фразеології веде Т. Шіппан. У «Вступі до семасіології автор дає визначення фразеологічної одиниці, вказує на формальні методи визначення її семантичної цілісності, розглядає класифікації фразеологізмів В. В. Виноградова Н. Н. Амосової та І. І. Чернишової, визначає характерні особливості фразеологізмів, дає свою класифікацію фразеологічних одиниць [.

Серед характерних ознак  фразеологізмів Т. Шіппан називає такі:

1. Семантична єдність. Усі слова є семантично зв'язаними, якщо їх значення може бути реалізоване лише у стійких контекстах;
2. Здатність фразеологізмів заміняти слова. Тут мається на увазі не еквівалентність фразеологічної одиниці слову, а її здатність зайняти синтаксичне місце слова;
3. Неможливість членування значення фразеологізмів на значення їх компонентів. Мається на увазі ідіоматичність або ізоляція значення (за Г. Паулем).
4. Цілісність значення фразеологізму. Значення фразеологізму, як і значення всіх лексем, складається з елементів значення;
5. Необхідність історичного дослідження для виявлення у багатьох фразеологізмів вмотивованості значення [].

Щодо класифікації фразеологічних одиниць, то Т. Шіппан ділить їх на дві великі групи з підвидами у кожній з них: 1) фразеологічні цілісності (die phraseologische Ganzheiten) z. B. ein Kuckucksei ins Nest legen, kurz und gut і 2) стійкі сполучений (feste Verbindungen) z. B. Bescheid geben, treu wie Gold. Між цими двома групами виділяється ряд перехідних типів [].

Заслуговує на увагу і  праця Ю. Гойзерманна «Фразеологія», в якій розглядаються основні проблеми німецької фразеології на грунті радянських досліджень[]. Велике місце у праці займає огляд літератури з фразеології, інтерпретація різних концепцій і напрямків головним чином у радянській, а також у американській фразеологічній науці. Ю. Гойзерманн вказує на різницю між радянськими та американськими дослідженнями з фразеології.

Праця Ю. Гойзерманна не відзначається оригінальністю власних спостережень і має, по суті, реферативний характер.

В цілому огляд літератури з фразеології в німецькому мовознавстві показує, що цьому питанню приділена ще недостатня увага. Відчувається відсутність капітальних праць, в першу чергу з основних питань фразеології.

Розділ II. Можливості класифікації фразеологізмів як мовних універсалій

2.1. Семантичний принцип класифікації  фразеологізмів

Проблема класифікації фразеологічних одиниць завжди знаходилася в центрі уваги фразеологів. Класифікація — це перш за все наукова систематизація різнорідного фразеологічного матеріалу, побудована за єдиним принципом, де показано співвідношення загальних і диференціальних ознак одиниць, що складають фразеологічний фонд. Кожен тип класифікації повинен описуватися з одних і тих самих позицій і показувати наявність або відсутність певних ознак. Якщо ж один із типів одиниць класифікації не має протиставлення з іншими типами на основі єдиної ознаки чи не має взагалі основних ознак одиниць, що класифікуються, то таку класифікацію слід визнати хибною.

Важливою умовою класифікації фразеологізмів є повнота охоплення  одиниць. Ті чи інші типи фразеологізмів є частковими, окремими елементами, до яких приводить аналіз сукупного цілого: вони повинні протиставлятися між собою, утворювати ряди із скінченим числом опозицій, хоч сама система чи сума одиниць, яку вони репрезентують, відкрита.

Аналіз класифікацій фразеологічних одиниць показує, що значна, якщо не найбільша, доля розбіжності між ними припадає саме на різне розуміння дослідниками сукупного цілого, обсягу фразеології. Тому принаймні на один тип одиниць більше або менше містить та чи інша класифікація фразеологізмів. Особливо це стосується прислів'їв та приказок, термінів, складених із двох і більше слів, а також цілого ряду зворотів типу zum Ausdruck bringen, ins Gespräch kommen.

При класифікації фразеологізмів важливе значення має використання формальних критеріїв. Формалізація критеріїв, тобто запобігання впливу суб'єктивного фактора, має значення і для розвитку теорії фразеології в цілому.

Класти в основу типологічного  поділу фразеологізмів тільки семантичний  фактор треба дуже обережно, оскільки семантика, значення одиниць не піддається формалізації, а значить, не дозволяє повністю позбутися суб'єктивно-психологічного підходу до явища.

Класифікація фразеологічних одиниць може мати основне або  допоміжне значення, в залежності від того, які сторони фразеологізмів беруться до уваги. Безумовно, першочергове значення належить розкриттю найбільш загальних ознак, які відображають основні властивості фразеологізмів як таких. Класифікації, що розкривають лише певні сторони явища (наприклад, структуру, граматичні чи функціональні особливості фразеологічних одиниць), мають допоміжне, хоч і важливе значення.