Зміст

Вступ

Розділ  І. Контроль знань, умінь  та навичок як важливий компонент навчально-виховного  процесу   

1. Значення контролю знань
2. Функції та зміст контролю
3. Види контролю
4. Методи і форми контролю

Розділ  ІІ. Перевірка знань  учнів на уроках біології (на прикладі розділу “Травлення”)

2.1. Усне опитування

2.2. Письмова перевірка

2.3. Тестове опитування 

2.4. Тематичне оцінювання

Висновки

Література

Додаток

ВСТУП

    Контроль  знань, умінь та навичок учнів  є невід’ємною та однією з найважливіших частин навчального процесу. Від його організації, методів та форм значною мірою залежить успішність школярів. Контроль сприяє вдосконаленню знань учнів, розвиває їх пізнавальні інтереси, є ефективним засобом вивчення можливостей учнів у навчальному процесі, формує мотиви навчання.

    Мета  контролю – виявлення ступеня  засвоєння навчального матеріалу  кожним учнем та оволодіння ним спеціальних  знань, умінь і навичок.

    Є такі види контролю, як попередній (який проводиться на початку року, семестру чи великого розділу), поточний (для контролю засвоєння матеріалу під час вивчення певної теми); тематичний (проводиться після кількох уроків з одної теми); підсумковий (в кінці семестру, року або курсу з біології), які допомагають встановити рівень засвоєння знань, умінь і навичок в учнів за певний період.

    Також перевірка знань учнів може бути як письмовою так і усною. Усна перевірка може бути як і індивідуальним опитуванням так і груповим. При  першому учня оцінити можна об’єктивно, проте багато тратиться часу, а  при груповому економиться час, проте об’єктивно оцінити учнів важко через коротку, без логічного мислення відповідь.

    З письмових методів контролю застосовують різні тестові завдання, на які  витрачається мінімум часу; письмові біологічні диктанти; різноманітні запитання  для логічної послідовної відповіді, на  які б при усній відповіді учень затратив би багато часу.

    Головною  метою цієї курсової роботи є визначення різних форм, методів та видів контролю в шкільному курсі біології, їх застосування для стимулювання учнів  до навчання, а зокрема для перевірки їх успішності, щоб з’ясувати чи правильно підібраний метод форм роботи з учнями.

    Основними завданнями є визначення форм, методів та видів перевірки, які краще застосовувати на уроках біології, для стимулювання учнів до навчання та діагностики знань та можливостей учнів, щоб надалі їх розширювати та розвивати у правильному напрямку.

    Об’єктом  вивчення даної роботи є контроль знань учнів на уроках біології.

    Предмет вивчення – види, форми і методи контролю знань учнів з біології на прикладі теми „Травлення”.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  І. Контроль знань, умінь  та навичок як важливий компонент навчально-виховного  процесу 

1. Значення  контролю

    Процес  навчання в школі спрямований  на вирішення навчально-виховних завдань, кожне з яких характеризується дидактичною завершеністю. Обов’язковим компонентом цього процесу є контроль знань, умінь та навичок, тобто перевірка його результативності.

    Головною  метою перевірки, як дидактичного засобу управління навчанням – забезпечення його ефективності проведенням до системи знань, умінь та навичок учнів, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльності в учнів, формування у них прагнення до самоосвіти. За допомогою перевірки в процесі навчання розв’язують низку завдань: виявлення готовності учнів до сприйняття, усвідомлення і засвоєння нових знань; отримання інформації про характер самостійної роботи у процесі навчання; визначення ефективності організаційних форм, методів і засобів навчання; виявлення ступеня правильності, обсягу і глибини засвоєння учнями знань, умінь і навичок [28]. Перевірку ще практикують як педагогічну діагностику.

    К.Ігнатенко так її визначає: “Педагогічна діагностика досліджує навчальний процес, в ході якого вивчаються передумови, умови і результати навчального процесу, з метою оптимізації чи обґрунтування  значення його результатів для суспільства [7].”

    Ці  та інші завдання визначають зміст  контролю, який змінюється із зміною дидактичних  завдань.

    Контроль  навчання як складова частина дидактичного процесу і навчальний захід виконує певні функції, має види, методи і форми. Усі ці дії спрямовані на отримання відповідей на такі запитання: “Яким є істинний стан навчального процесу?”, “Чому так є?”, “Як повинно бути?”, “Чи може бути краще?”, “Що слід робити, щоб стало краще?”, “Чи відповідає зміст дії, що виконується, критеріям ефективності, оптимальності та нормативним вимогам?” тощо. Відповіді отримуються шляхом перевірки всього дидактичного процесу, окремих його ланок і рівня набуття повних загальнонаукових і професійних знань, навичок та вмінь як окремими учнями, та к і класами. Це надає можливість досить повно охарактеризувати рівень досягнень, у навчальному процесі, виокремити його позитивні та негативні аспекти, з’ясувати причини недоліків та визначити окремі шляхи їх усунення. 

2. Функції та зміст контролю знань

    Перевірка виконує такі функції [1; 3; 5; 32]:

• освітню (навчальну), суть якої в тому, що вона є корисною для всього класу. Слухаючи змістовну відповідь товариша, учні звіряють з його свої знання, ставлять запитання, доповнюють її, що сприяє повторенню та систематизації знань усіх учнів. Освітнє значення для учнів має й те, що вони слухають доповнення вчителя неповних відповідей учнів. Освітня функція чітко виявляється також у тому, що учень, який відповідає перед класом, повторює вивчений матеріал, виконує практичні завдання, закріплюючи знання, вміння і навички, краще усвідомлює навчальний матеріал;
• виховну, яка виходить з того, що очікування перевірки спонукає учня регулярно готувати уроки. Крім того перевірка знань допомагає учневі самому оцінити свої знання і здібності: одні позбуваються зайвої самовпевненості та самозаспокоєння, другі починають усвідомлювати свої труднощі, треті починають відчувати впевненість у своїх силах. Все це сприяє формуванню позитивного ставлення учнів до навчання;
• розвиваючу – в процесі навчання учнів розвивається логічне мислення, зокрема вміння аналізу і синтезу, порівняння і узагальнення, абстрагування та конкретизації, класифікації та систематизації, розумову діяльність, мовлення, пам’ять, уява, увага;
• діагностичну – у процесі перевірки виявляють успіхи та недоліки в знаннях, уміння і навички учнів, встановлюють причини і шляхи їх усунення, визначають заходи, спрямовані на поліпшення успішності;
• стимулюючу – схвалення успіхів учня сприяє розвитку в нього спонукальних мотивів до навчання.

    За  своїм призначенням і характером усі форми і методи перевірки  рівня засвоєння учнями певної сукупності знань, навичок, вмінь і професійно важливих рис розподіляються на попередні, поточні, контрольні (періодичні), підсумкові.

    Компоненти  контролю:

1. перевірка – тобто виявлення знань, умінь і навичок,
2. оцінка – вимірювання знань, умінь і навичок, погляд на їх рівень,
3. облік – фіксація результатів оцінювання у вигляді балів.

    Перевірка виконує освітню, виховну і розвиваючу функції. Навчальний вплив перевірки знань забезпечується тим, що вчитель залучає всіх учнів до прослуховування відповідей своїх товаришів, рекомендує робити виправлення і доповнення. У процесі опитування всі учні систематизують, повторюють засвоєне і закріплюють його. Виховний вплив перевірки знань виявляється в її стимулюючому впливі на учнів, у формуванні почуття відповідальності, обов’язку, дисциплінованості. Розвиваючий вплив виявляється у формуванні стійкої уваги, пам'яті, логічного мислення, прийомів самоконтролю [28]. 
 

3. Види  контролю

    Попередня перевірка проводиться в основному з діагностичною метою перед вивченням нової теми на початку уроку, чверті для ознайомлення із загальним рівнем підготовленості учнів з предмета і планування подальшої організації навчально-пізнавальної діяльності. Результати цієї перевірки суттєво впливають на конкретизування, оптимізацію та більш спрямоване визначення змістового компонента дидактичного процесу, основних методів, форм і засобів його проведення, обґрунтування послідовності опрацювання повних розділів і частин навчального предмета тощо [3; 5].

    Поточна перевірка здійснюється педагогом у ході повсякденної навчальної діяльності (в основному під час планових занять) шляхом систематичних спостережень за навчальною діяльністю учнів на кожному уроці. Його мета – отримання об’єктивних даних про рівень знань учнів і якості навчальної роботи на уроці, а також вирішення завдань керівництва навчальним процесом [5; 32].

    В. Оконь [1] поточну перевірку визначає як виховний і, безперечно, має рацію, тому що такий контроль, по-перше, охоплює весь дидактичний процес, має постійно вдосконалювати його; по-друге, покликаний стимулювати в учнів прагнення систематично самостійно працювати над навчальним матеріалом, підвищувати свою професійну майстерність і розвивати мотивацію учня та водночас підштовхувати педагога до підвищення якості дидактичних заходів і вдосконалення своєї педагогічної майстерності; по-третє, має сформувати в учнів навички та вміння самоконтролю та самооцінки.

    Періодична (тематична) перевірка  передбачає виявлення і оцінку знань та умінь учнів, засвоєних на кількох попередніх уроках, з метою визначення наскільки успішно вони володіють системою знань, чи відповідають ці знання програмі. Різновидом періодичної перевірки є тематична, що полягає у перевірці та оцінюванні знань учнів з кожної теми і спрямований на те, щоб кожен учень належно засвоїв кожну тему. Така система дає змогу усунути елементи випадковості при виведенні підсумкових оцінок, що трапляється коли вчитель орієнтується лише на поточну перевірку [1; 3; 5; 32].

    Підсумкова  перевірка – це перевірка рівня засвоєння знань, навичок і вмінь учнями за більш тривалий період навчання: за семестр; рік або курс навчання (заключна перевірка) його – мета встановити систему і структуру знань, умінь і навичок. Основна форма підсумкової перевірки – заліки та іспити.

    Отже, в сукупності методично і змістовно  обґрунтована перевірка та правильне  її проведення надають педагогам  об’єктивний матеріал, всебічний і глибокий аналіз якого допомагає зрозуміти сильні та слабкі сторони їхньої діяльності, своєчасно виявити певні недоліки та вжити необхідних заходів для їх усунення й підвищення ефективності навчання.

    До  основних форм організації перевірки  знань, навичок і вмінь, окрім самоконтролю, належать індивідуальна і фронтальна перевірки.

    Індивідуальне опитування. При усному індивідуальному опитуванні вчитель слідкує за правильністю викладення матеріалу, виправляє фактичні та стилістичні помилки, що сприяє розвитку мовлення і мислення учня. Учні звикають слідкувати за своєю мовою, у них розвиваються вміння аналізувати матеріал, виявляти характерні ознаки об’єктів, що вивчаються, приводити додаткові приклади, співставляти, робити самостійні висновки та узагальнення.

    Для підвищення ефективності опитування вчитель  повинен вести його по наступній  схемі:

1. чітко формулювати питання, щоб воно було всім зрозуміле;
2. спочатку ставити питання перед всім класом, потім назвати прізвище учня, який повинен на нього відповісти;
3. виділяти час для відповіді;
4. потребує від учня логічного викладення матеріалу, ілюстрації теоретичних положень прикладами, вміння зробити (краще на основі власних спостережень) висновок та узагальнення;
5. відповідь учня рецензується вчителем чи учнем, після чого виставляється оцінка [1; 3; 5; 32].

    Учень повинен чітко знати вимоги вчителя  до усної відповіді.

    Відповіді можуть бути письмові на дошці (зображені  схеми, малюнки тощо) чи усними після  чого викликаються інші учні з ціллю  перевірки виконаного завдання, і потім їм даються додаткові запитання. Досвід показав, що за 15 хв. можна опитати до 9 учнів при активній участі в обговоренні всього класу.

    Поряд з перевагами усне індивідуальне  опитування має недоліки: займає багато часу і має великі інтервали в  системі контролю знань учнів. Тому заслуговує уваги поєднання усного індивідуального опитування з письмовим індивідуальним опитуванням за картками (один відповідає, другий малює схему на дошці і троє чи четверо відповідають за картками письмово). Такий спосіб дає змогу за 10-12 хв. опитати 6-7 чоловік. Його можна широко використовувати на узагальнених, заключних уроках.

    Фронтальне  опитування. Він дає змогу за допомогою невеликих контрольних питань швидко розглянути матеріал і залучити до активної роботи на уроці велику групу учнів, а то і весь клас. Використовувати його доцільно при повторенні основних понять курсу біології: питань систематики, еволюції і т.д.

    Глибоко їх засвоїти можна тільки при постійному повторенні. В цьому випадку хороше знання уже вивченого матеріалу і продумана система запитань спонукають до відповіді багатьох учнів, але вчитель запитує і тих, хто не підняв руку.

    Фронтальне  опитування ефективне в тому випадку, коли вивчення нового матеріалу можна  зв’язати з пройденим раніше.

    В ході фронтальної бесіди, котра займе 5-7 хв. учні повторять основні поняття без, яких не можна засвоїти новий матеріал. Оцінки ставлять не тільки за відповіді в процесі бесіди, але і за сукупність всієї роботи учня на уроці.

    Необхідно мати на увазі і негативні сторони фронтальних опитувань. В його процесі учні дають відповіді, але не привчаються висловлювати думки у вигляді зв’язної розповіді, не можна вияснити повністю знань кожного учня. При такому методі опитування в основному беруть участь одні і ті ж самі учні. 

4. Методи  і форми контролю

    Теорією і практикою накопичено багато різноманітних  форм, методів і вправ обліку знань. Хід уроку повинен бути підпорядкований  принципу економії часу, з тим, щоб  ні одна хвилина не пропала даремно. Бо перше місце по об’єму втрат  часу є традиційне опитування слабких учнів біля дошки. При такому опитуванні сильні учні залишаються без уваги, втрачають інтерес до уроку, а згодом і до предмету. Під час опитування викладач повинен створити таку обстановку, котра мобілізувала б усіх учнів працювати із зацікавленістю протягом усього відведеного для цього часу. Найбільш ефективні форми і методи опитування, які дозволяють з першої хвилини уроку залучити всіх учнів до активної розумової діяльності і створити необхідні умови для сприйняття і засвоєння нового матеріалу. При цьому застосовують усну, письмову та практичну форму опитування. Вони можуть бути застосовані при індивідуальному, груповому та фронтальному обліку знань, коли над завданням працюють окремі учні, група чи всі одночасно.

    В процесі опитування можна застосовувати різні методи контролю [1; 3; 5; 32; 33; 34]:

• усного (бесіду, “гру-ланцюжок”, розповідь, спеціально підготовлене повідомлення учня, розбір таблиці, схеми, виділення нових термінів і понять у матеріалах параграфа та їх пояснення та інші.);
• письмового  (складання учнем плану відповіді, аналіз таблиць, схем, діаграм, які ілюструють матеріал що вивчається, виділення в матеріалі параграфа нових термінів та їх пояснення...);
• практичне – направлене на виявлення умінь та навичок для виконання дослідів, лабораторних робіт.

    Запропоновані форми і методи опитування можна  об’єднати в 3 групи в залежності від того, яку педагогічну задачу ставить викладач на уроці.

    І група. Форми, методи і вправи опитування, які сприяють розвитку навичок логічного мислення учнів.

1. Розділення матеріалу параграфа на логічні фрагменти.
2. Заповнення невистачаючих ланок в ланцюгу логічних роздумів.
3. Складання схеми логічних роздумів.
4. Введення логічної помилки та її виявлення.
5. Встановлення логічного зв’язку між раніше вивченим матеріалом і домашнім завданням.

    ІІ  група. Форми, методи та вправи опитування, які розвивають вміння учнів виділяти головні думки.

1. Складання планів відповіді.
2. Вибіркове опитування по деяких пунктах плану.
3. Виділення в матеріалі параграфу нових термінів,  понять та їх пояснення.

    ІІІ група. Форми, методи і вправи опитування які сприяють розвитку стійкої довільної уваги учнів.

1. “Гра-ланцюжок”.
2. Виявлення помилок у розповіді вчителя.

    Вирахувані  форми, методи і вправи опитування вводять  поступово, з урахуванням психологічних особливостей учнів різних вікових груп.

    Приведемо приклади використання різноманітних  форм, методів та вправ опитування.

        Розділення матеріалу параграфа на логічні фрагменти.

    Ця  форма роботи розвиває вміння бачити правила. Розташування матеріалу в певній послідовності, привчаючи учнів викладати свої думки в логічному порядку.

    Можна запропонувати учням слідуючі прийоми  роботи:

1. Вдумайтесь в назву параграфа і згадайте головне із того нового матеріалу, що вивчено на уроках.
2. Читаючи текст параграфа, виділіть головні думки.
3. Складіть план відповіді.
4. Підготуйте усну відповідь на планом.
5. Випишіть нові терміни та дайте їм чітке визначення.
6. Найдіть в тексті параграфа висновки, які логічно зв’язані між собою.
7. Який раніше вивчений матеріал можна використовувати по даному питанні.
8. Поясніть малюнки та схеми, які є в параграфі посібника.
9. Якими прикладами можна доповнити матеріал що вивчається.
10. Яка запропонована пропозиція вивченої теми?

    В процесі роботи весь час звертають  увагу учнів на взаємозв’язки думок та вміння робити висновки.

    Введення  логічної помилки  та її виявлення.

    Це  складний прийом, який потребує не тільки хорошого знання матеріалу та підвищеної уваги, але й достатнього рівня  логічного мислення. Учням приводять  приклад, де науковий фах викладений вірно, а логічний висновок зумисно спотворюється. На цю роботу відводиться 5-6 хв. Потім учні обмінюються роботами для виявлення помилки. Через 2-3 хв. вчитель проводить вибіркове опитування по запропонованій вправі.

    Наприклад, урок “Будова білка” (Додаток)

    Вторинна  структура молекули білка підтримується  слабкими водневими зв’язками. При  нагріванні білка водневі зв’язки  розриваються і молекула руйнується (молекула не руйнується, а змінюється її конфігурація, що має велике біологічне значення). 

    Виділення нових термінів та понять у матеріалі параграфа і їх пояснення.

    Для цієї форми опитування необхідне  хороше знання матеріалу теми і параграфа. Він розвиває навички роботи з  книгою, вміння виділяти головні думки, сприяє запам’ятовуванню і вірному  написанню термінів. Таке опитування доцільно використовувати при вивченні матеріалу, який містить багато термінів.

    На  уроці по темі “Біосинтез білка” можна  запропонувати пояснити наступні терміни: ген – (частина молекули ДНК, який містить інформацію про структуру одного білка); триплет – (три поруч стоячих нуклеотида, які кодують одну амінокслоту).

    Можна продовжити розкрити сутність понять мейоз, мітоз, амітоз.    

    Отже, як бачимо існує багато різноманітних видів, форм і методів контролю, які допомагають об’єктивно визначити рівень досягнень учнів.  
 

Розділ  ІІ. Перевірка знань  учнів на уроках біології (на прикладі розділу  “Травлення”)

    2.1. Усне опитування

    Усне  опитування має великі можливості поєднувати перевірку з поглибленням та закріпленням знань учнів. Одним з основних методів є індивідуальне опитування, яке дає змогу ґрунтовно і всебічно перевірити знання кожного учня, уміння логічно мислити та правильно викладати думки. Запитання мають бути такими, щоб учень дав повні й логічні відповіді на основні питання теми, що вивчаються або повторюються. Велике значення має характер запитань. Доцільно ставити такі запитання, які допомагають перевірити опорні знання: основні біологічні закономірності та поняття, а також уміння користуватися фактичним матеріалом для ілюстрації теоретичних положень, пояснення сутності процесів життя. Особливе місце повинні займати запитання світоглядного та узагальнюючого характеру, запитання, що розвивають мислення учнів: здатність порівнювання об'єктів і явищ, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, виділяти основні риси та ознаки явищ тощо. При формулюванні запитань слід враховувати рівень розвитку учнів. Треба пам'ятати, що правильно організоване усне опитування викликає інтерес в учнів до запитань учителя та відповідей своїх товаришів.

    Досвідчені  вчителі в процесі індивідуального  опитування користуються різними наочними посібниками: муляжами, скелетами, гербаріями, таблицями, схемами тощо. Методика опитування може бути різною: в одних випадках учні ілюструють відповіді певними  посібниками, в інших — вони відповідають безпосередньо за об'єктами.

    Приклад.

Індивідуальне опитування

    1. Зубна система людини. Її розвиток.

    2. Будова зуба у відповідності  з функцією.

    3. Хвороби зубів і їх профілактика.

    4. Процес травлення в ротовій  порожнині.

    Щоб активізувати роботу учнів під час  опитування, застосовують різні прийоми. Якщо запитання потребує тривалої відповіді, можна запропонувати іншому учневі продовжити її. Це змушує всіх учнів класу уважно слухати відповідь товариша. Для посилення уваги учнів до відповідей своїх товаришів учителі використовують прийом рецензування відповіді: учні стежать за відповіддю, записують зауваження, а потім висловлюють свої думки та виправляють відповіді.

    Якщо  теоретичний матеріал, за яким проводиться  опитування, невеликий за обсягом і не дає змоги об'єктивно оцінити знання, тоді учень відповідає на додаткові запитання. Кожне з таких запитань ставиться всьому класові (для активізації всіх учнів), і відповідати на нього можуть різні учні, навіть якщо учень, викликаний до дошки, здатний відповісти сам. Додаткові запитання слід добирати заздалегідь, причому насамперед ті, які вимагають тривалих роздумів і пов'язані з основним теоретичним матеріалом. Вони мають бути зрозумілими для всього класу. У противному разі менш підготовлені учні перестануть брати участь у спільній роботі, втратять упевненість у своїх силах, а згодом і інтерес до дисципліни.

    Фронтальну  перевірку часто проводять після  вивчення теми, щоб не тільки виявити  знання та вміння учнів, а й повторити  матеріал. Запитання для цього виду перевірки повинні вимагати короткої точної відповіді. Вони також мають бути логічно пов'язані між собою і підводити до певного висновку. Після фронтального опитування проводиться узагальнення вивченого. Найчастіше до фронтальної перевірки вдаються у V-VII класах, що відповідає психологічним особливостям учнів цього віку. Недоліком фронтального опитування є те, що короткі відповіді не дають змоги повністю розкрити тему.

    Досвідчені  вчителі, щоб зацікавити учнів під  час перевірки, застосовують опитування за проблемним планом, постановку запитань, які вимагають роздумів, взаємне рецензування та оцінку відповідей, виступи на семінарських заняттях, заліки та ін. [1; 32; 33].

    Приклад.

Експрес-опитування

1. Які слинні залози є у людини?
2. Яка роль слини для організму людини?
3. Яким чином І.П. Павлов пропонував вивчати роботу слинних залоз у собаки?
4. Як вивчається робота слинних залоз у людини?
5. До чого зводиться процес травлення в ротовій порожнині?
6. Які є ферменти слини, на що вони діють і як?
7. Як реагують слинні залози на поживні і неїстівні речовини?
8. Які механізми регулюють діяльність травних залоз?
9. Як можна добути шлунковий сік у людини?
10. Як пояснити з фізіологічної точки зору приказку: “Коли я їм, я глухий і німий”?
11. Чому при порушенні кислотності в шлунку порушується травлення?
12. В якому середовищі діють ферменти в шлунку?
13. Які ферменти входять до складу шлункового соку?
14. На що вони діють?
15. Яка роль жовчі?
16. Які продукти розпаду накопичуються?