Кредитний портфель комноційного банку

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фінансів і банківської справи

КУРСОВА РОБОТА

Кредитний портфель комноційного банку

Студент групи    ФК-07-4   ___________________________       Приймак Р.А. 

                                                            (підпис, дата )                                   

Керівник роботи

ст. викладач                           ___________________________    Стопчак А.Ю.   

                                                             (підпис, дата )                                                                   

2010

ЗМІСТ

                                                                                                                                                                                С.

Вступ                                                                                                                                                                        3

1 Теоретичні основи аналізу кредитного портфеля комерційного банку                            6

1.1   Сутність та призначення кредитного портфеля комерційного банку                            6

1.2   Структура кредитного портфеля комерційного банку                                                        9

2 Методичні аспекти щодо управління кредитним портфелем комерційного банку                                                                                                                                                                                19

2.1 Пропозиції щодо формування системного підходу для ефективного управління кредитними ризиками                                                                                                          19

2.2 Оцінка якості кредитного портфеля з погляду ризику та захищеності від можливих втрат                                                                                                                                     27

2.3 Сучасні підходи щодо управління кредитним портфелем комерційного банку                                                                                                                                                                            34

3   Розрахункова частина                                                                                                                    42

Висновки                                                                                                                                                       49

Список використаної літератури                                                                                                          52

Додатки

ВСТУП

У будь-який період розвитку суспільства банки активно впливали на суспільні відносини, оскільки є фінансовими інститутами, що накопичують і розповсюджують особливий товар – платіжні кошти. Банки здійснюють кредитні операції за різноманітними схемами, беруть участь у реалізації важливих загальнодержавних програм з фінансової підтримки розвитку пріоритетних сфер і галузей економіки, впроваджують у практику ефективні й гнучкі кредитні інструменти.

Банки посіли провідне місце серед фінансових інститутів розвинутих країн і здійснюють вплив на соціально-економічні і політичні процеси, особливо в період глобалізації світової економіки та заполітизованості вітчизняної. Не є винятком і період формування стійкої економіки в Україні, коли не вистачає надійних інструментів для акумулювання і розподілу наявних фінансових ресурсів.

Банківська система у країнах, які змінюють суспільну орієнтацію, проходить певні етапи – створення, стабілізації та подальшого розвитку. Сьогодні можливо констатувати, що в Україні в цілому розпочався етап економічного зростання.

У багатьох галузях досягнуто значного збільшення виробництва продукції і послуг, завдяки збільшенню заробітної плати і соціальних виплат зростає рівень матеріального добробуту населення, забезпечено стабільність національної грошової одиниці. На такому фоні в цілому можна відзначити, що етап становлення банківської системи закінчився, створено і постійно вдосконалюється правове поле діяльності банків. До характерних ознак сьогоднішньої банківської системи належить широке розгалуження банківських установ, високий рівень зростання їхніх активів, а також досить висока активність на ринку кредитних послуг, що призводить до виникнення нових ризиків. Така ситуація вимагає поглибленого дослідження кредитної діяльності банків і зумовлює актуальність теми даної роботи.

Головна мета процесу управління кредитним портфелем банку полягає в забезпеченні максимальної дохідності за певного рівня ризику. Рівень дохідності кредитного портфеля залежить від структури й обсягу портфеля, а також від рівня відсоткових ставок за кредитами. На формування структури кредитного портфеля банку суттєво впливає специфіка сектору ринку, який обслуговується цим банком. Для спеціалізованих банків структура кредитного портфеля концентрується в певних галузях економіки.

Дослідження банківської системи, зокрема процесу управління кредитним портфелем банку, привертає увагу багатьох вітчизняних учених, серед яких потрібно відзначити праці М.Д. Алексєєнко, О.В. Дзюблюка, І.М. Лазепка, А.М. Мороза, С.Я. Огородніка, М.І. Савлука, М.І. Сивульського та ін. У працях цих та інших фахівців розглядаються проблеми формування і моніторингу кредитного портфеля, наводяться класифікаційні характеристики кредитів і пов’язаних з ними ризиків, висвітлюються інші актуальні аспекти кредитних операцій комерційних банків.

Проте питання саме вдосконалення управління кредитним портфелем в процесі різкого зростання кількості кредитних послуг, а також в процесі генерування нових ризиків та трансформації уже існуючих залишаються дискусійними і недостатньо опрацьованими. Тому метою нашого дослідження є виявлення новосформованих ризиків, оцінка масштабів їх загрози та знаходження засобів імунітету кредитного портфелю банків.

Кредитний портфель являє собою сукупність виданих позик, які класифікуються на основі різних критеріїв, пов’язаних з різними факторами кредитного ризику або зі способами захисту від нього.

Кредитний портфель комерційного банку потребує дослідження його структури в розрізі груп ризику, ступеня забезпеченості, галузевої структури, форм власності позичальників і т. п., а також вивчення динаміки кожної групи, сегментації кредитного портфеля.

Мета і завдання курсової роботи. Метою курсової роботи є комплексне дослідження кредитного портфеля комерційного банку, як основи збереження конкурентних позицій на кредитному ринку, виявлення сучасних підходів щодо управління кредитним портфелем.

Завдання курсової роботи:

              - з’ясувати сутність кредитного портфеля комерційного банку;

              - охарактеризувати структуру кредитного портфеля;

              - визначити як саме оцінюється якість кредитного портфеля з погляду ризику та захищеності від можливих втрат;

              - проаналізувати методи управління ризиком;

              - визначити сучасні підходи щодо управління кредитним портфелем;

Предмет та об’єкт дослідження. Предметом дослідження є кредитний портфель комерційного банку.

Об’єктом дослідження виступають комерційні банки України.

Інформаційну базу дослідження становлять енциклопедичні й довідкові видання, а також матеріали та публікації вітчизняних інформаційно-аналітичних періодичних видань із досліджуваної проблеми.

Структура курсової роботи: титульний аркуш, зміст, вступ, основна частина – розділ 1 (підрозділів 3) і розділ 2 (підрозділів 2), розділ 3 (розрахункова частина), висновки, список використаної літератури, та компакт-диск (з текстом курсової роботи).

1  ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1  СУТНІСТЬ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Основною економічною функцією банків є кредитування їх клієнтів. Від того, наскільки добре банки реалізують свої кредитні функції, багато в чому залежить економічний стан регіонів, що ними обслуговуються. Банківські кредити сприяють появі нових підприємств, збільшенню кількості робочих місць, будівництву об’єктів соціального та культурного призначення, а також забезпечують економічну стабільність.

Кредити становлять близько 50% всіх активів банку і забезпечують 2/3 усіх доходів. Вони є найбільш прибутковою, але й найбільш ризиковою частиною банківських активів. Теорія портфеля пропонує розглядати не кожну окрему позику, а сукупність усіх кредитів з їх взаємовпливом та взаємозалежністю[15, C.118-120].

Кредитні вкладення, або кредитний портфель комерційного банку, — сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання доходу.

Банк може надавати кредити безпосередньо, укладаючи угоду з позичальником, або купувати позику чи частину позики, яка була видана іншим кредитором, через укладення договору з позичальником.

Формуючи кредитний портфель, банк звичайно керується правилом — видавати ті кредити, які приносять максимальні доходи за інших однакових умов. Дохідність кредитної операції визначається рівнем відсоткової ставки за даним кредитом, тривалістю періоду надання кредиту та прийнятою системою нарахування відсоткових платежів[2, C.31-33].

До заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, належать:

-   строкові депозити, які розміщені в інших банках, та сумнівна заборгованість за ними ;

-   кредити, які надані іншим банкам, та сумнівна заборгованість за ними;

-   рахунки суб'єктів господарської діяльності за овердрафтом, за факторинговими операціями та прострочена заборгованість за факторинговими операціями;

-   кошти, що надані суб'єктам господарської діяльності за операціями репо;

-   кредити, що надані у формі врахування векселів, та сумнівна заборгованість за ними. Заборгованість за такими кредитами визначається як різниця між номінальною сумою векселя і сумою неамортизованого дисконту;

-   кредити суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями, за експортно-імпортними операціями, у поточну діяльність, в інвестиційну діяльність;

-   сумнівна заборгованість за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності;

-   кредити, які надані центральним і місцевим органам державного управління та сумнівна заборгованість за ними;

-   кредити в інвестиційну діяльність і на поточні потреби, які надані фізичним особам;

-   сумнівна заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам;

-   гарантії, акцепти та авалі, що надані банкам ;

-   сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими іншим банкам;

-   гарантії та авалі, що надані клієнтам;

-   сумнівні гарантії, що надані банкам та клієнтам;

-   зобов'язання з кредитування, які надані банкам та клієнтам[18, C.236-239].

Кредитний портфель банку включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення. Разом з тим до нього не входять:

- відсотки нараховані, але не сплачені;

- зобов’язання видати кредит;

- кредитні лінії, які ще не використані;

- гарантії та акредитиви;

- оперативний лізинг[9, 276c.].

Кредитний портфель являє собою сукупність виданих позик, які класифікуються на основі різних критеріїв, пов’язаних з різними факторами кредитного ризику або зі способами захисту від нього.

Формування конкретного кредитного портфеля для комерційного банку пов'язане із сегментацією ринку грошових капіталів та його адаптування до розвитку конкретного регіону. Адже основна функція банківської системи за умов ринку є трансформація коштів юридичних та фізичних осіб із депозитів та вкладів у капітали, змінюючи при цьому і диференціюючи строки, суми і умови їх надання. Працюючи в тому чи іншому регіоні, банки стають посередниками між господарськими суб'єктами, фізичними особами і від того, наскільки вони будуть відповідати умовам функціонування і роботі клієнтів, залежить, врешті-решт, ефективність їх роботи та фінансовий стан.

Якісне оцінювання кредитного портфеля має на меті насамперед максимально знизити ризик неповернення позики, що веде до значних втрат для банків і може привести його до банкрутства.

Постійний аналіз кредитного портфеля в системі управління банком дає змогу вибрати варіант раціонального розміщення ресурсів, напрями кредитної політики банку, знизити ризик за рахунок диверсифікації кредитних вкладень, прийняти рішення щодо доцільності надання позики клієнтам залежно від їх кредито-спроможності, галузевої належності, форм власності і т. д. Результати аналізу дають змогу приймати рішення про зміну напрямів та методів кредитування.

1.2  СТРУКТУРА КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Від структури і якості кредитного портфеля банку значною мірою залежить його стабільність, репутація та фінансовий успіх. Тому банку необхідно аналізувати якість позичок, проводити незалежні експертизи великих кредитних проектів і заходів, виявляти випадки відхилення від законної кредитної політики.

Обсяг і структура кредитного портфеля банку визначаються такими чинниками:

- розмір банку (капіталу);

- правила регулювання банківської діяльності;

- офіційна кредитна політика банку;

- досвід і кваліфікація менеджерів;

- рівень дохідності різних напрямків розміщення коштів.

Особливу увагу, як уже зазначалося, приділяють якості кредитного портфеля, захищеності його від кредитного ризику. [14, C.56-57].

Комерційні банки зобов’язані створювати резерви для відшкодування можливих витрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, у тому числі за наданими депозитами, кредитами іншим банкам, суб’єктами господарювання (овердрафт, ураховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), наданими гарантіями та поручительствами.

Резерв використовується на покриття безнадійної заборгованості, яка виникла від кредитної діяльності банку

Резерв під кредитні ризики розподіляється на резерв під стандартну заборгованість за кредитами та резерв під нестандартну заборгованість за кредитами (кредити під контролем, субстандартні, а також безнадійні, сумнівні кредити).

З метою нарахування резерву й оцінки якості кредитного портфеля комерційні банки здійснюють класифікацію виданих кредитів та оцінку кредитних ризиків з урахуванням таких критеріїв:

- оцінка фінансового стану позичальника;

- погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею.

Для оцінки фінансового стану позичальника – юридичної особи використовуються такі показники:

-         коефіцієнт абсолютної ліквідності;

-         проміжний коефіцієнт покриття (проміжний коефіцієнт ліквідності);

-         коефіцієнт загальної ліквідності;

-         коефіцієнт автономії;

-         коефіцієнт фінансового важеля;

-         коефіцієнт фінансової стійкості;

-         коефіцієнт забезпеченості запасів та витрат;

-         обсяг реалізації та прибутку;

-         показники прибутковості;

-         склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості;

-         грошові потоки позичальника[6, 438c.].

Також мають бути враховані фактори суб’єктивного характеру:

-         ефективність управління позичальника;

-         ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі;

-         наявність державних замовлень та державна підтримка позичальника тощо;

-         погашення кредитної заборгованості позичальником у минулому;

-         професіоналізм керівництва[16, C.316-318].

Оцінювання фінансового стану позичальника – комерційного банку здійснюється на підставі таких критеріїв (рис. 1.1).

Під час оцінювання фінансового стану позичальника – фізичної особи мають бути враховані:

-         соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, цінних паперів тощо, постійної роботи, сімейний стан;

-         наявність реальної застави;

-         вік та здоров’я клієнта;

-         загальний матеріальний стан клієнта, його доходи та витрати;

Рисунок 1.1 - Критерії оцінки фінансового стану позичальника – комерційного банку [16, C.316-317].

-         інтенсивність користування банківськими позиками у минулому та своєчасність їх погашення і відсотків за ними, а також користування іншими банківськими послугами;

-         зв’язки клієнта у діловому світі тощо.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити відносяться до таких категорій (рис. 1.2).

Виходячи з погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею погашення є:

-         добрим – якщо заборгованість за кредитом та відсотки за ним сплачуються в установлені строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;

-         слабким – якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять не більше 90 днів, чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо відсотки сплачуються;

Рисунок 1.2 - Категорії кредитів за ступенем ризику [4, C.128-130]

-         недостатнім – якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять понад 90 днів, чи заборгованість за пролонгованим кредитом понад 90 днів та відсотки не сплачуються.

За ступенем ризику позики або ступенем надійності клієнта кредити поділяються на п’ять груп:

- стандартні;

- під контролем;

- субстандартні;

- сумнівні;

- безнадійні кредити.

Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за такими групами:

Таблиця 1.1 - Класифікація кредитного портфелю комерційних банків

- "Стандартні" кредитні операції – це операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить два відсотки чистого кредитного ризику.

- "Під контролем" - це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення не сприятливої для позичальника ситуації та становить п'ять відсотків чистого кредитного ризику.

- "Субстандартні" кредитні операції - це операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20 відсотків чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.

- "Сумнівні" кредитні операції - це операції, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50 відсотків чистого кредитного ризику.

- "Безнадійні" кредитні операції - це операції, імовірність виконання зобов'язань за якими з боку позичальника/контрагента банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними[2, C.31-33].

На підставі класифікації позик комерційний банк створює резерв щодо кожної групи кредитів.

Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют.

Таблиця 1.2 - Схема формування резерву за групами ризику[2,C.31-32]

Комерційний банк формує резерв під заборгованість за кредитами щоквартально.

Розглядаючи аналіз кредитного портфелю комерційного банку слід зазначити, що він може проводитися за окремими ознаками: за галузевою ознакою, за строком використання позики, за наявністю та характером забезпечення позики, за видом позичальника.

Аналіз галузевої структури кредитів дає змогу визначити галузеву диверсифікацію кредитів порівняно з попередньою звітною датою. Для цього розраховується питома вага вкладених в окремі галузі позик у цілому за короткостроковими та довгостроковими позиками, а також у динаміці. Галузева диверсифікація кредитних вкладень повинна сприяти розвитку пріоритетних галузей народного господарства.

Структурний аналіз проводиться для визначення надмірної концентрації кредитних операцій в одному сегменті, що підвищує ступінь кредитного ризику. Проте надмірна диверсифікація кредитного портфеля створює певні труднощі в управлінні позиковими операціями та може стати причиною банкрутства банку,

Тому зарубіжні комерційні банки визначають для себе межі вкладення ресурсів у певний сегмент, тобто застосовують метод лімітування. Ці межі враховують у своїй діяльності кредитний комітет та керівники вищого рівня.

За строком використання позики поділяються на: строкові і безстрокові (до запитання).

Строкові в свою чергу на: короткострокові (терміном до одного року), середньострокові (терміном від одного до трьох років), довгострокові (терміном понад три роки). Строк кредиту, а також проценти за користування ним (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) визначаються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позикового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та процентів за користування ним.

Короткострокові кредити можуть надаватися банком у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.

Середньострокові кредити можуть надаватися на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити можуть надаватися для формування основних фондів, об’єктом кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше, і видаються строком понад три роки.

Слід відзначити, що у плані рахунків банку є лише рахунки для короткострокових та довгострокових кредитів, а середньострокові відносять до групи довгострокових кредитів.