Кримінально-процесуальні форми. поняття і значення

 

 

                                                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                             Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Поняття і соціальна цінність кримінально-процесуальної форми..5

1. Значення і поняття кримінально-процесуальної форми…………………5
2. Кримінально-процесуальна форма як гарантія достовірності одержаних відомостей про факти………………………………………………………8
3. Послідовність стадії кримінального процесу як необхідна умова дотримання процесуальної форми……………………………………….14

Розділ 2. Документування як форма кримінально-процесуальної діяльності……………………………………………………………………….19

2.1. Поняття процесуального документу…………………………………….19

2.2. Структура процесуальних документів…………………………………..20

2.3. Вимоги до окремих процесуальних  документів………………………...22

2.4. Мова і стиль процесуальних  документів………………………………..24

Розділ 3. Проблеми вдосконалення процесуальної форми на сучасному етапі……………………………………………………………………………25

Висновки………………………………………………………………………32

Список використаної літератури…………………………………………….33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                Вступ

   В Конституції України проголошено, що : «Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави» (ст..3). Такий підхід до особи як найвищої соціальної цінності потребує вдосконалення кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування, подолання порушень у кримінально-процесуальній сфері. Важливим напрямком у вирішенні цих завдань є чітка та детальна регламентація кримінально-процесуальних відносин у сучасному законодавстві. Правова держава повинна забезпечити такий порядок регламентації цих відносин, який стояв би на захисті людини, суспільства, держави від злочинів шляхом створення умов для їх розкриття, викриття винних та їх засудження.

   Але розкриття, розслідування злочинів та запобігання їм, викриття винних, відшкодування заподіяної злочином шкоди визначається тим, наскільки тактично грамотно та законно проведено розслідування кримінальної справи. Успіх у розслідуванні злочинів залежить насамперед від якісного проведення слідчих дій, але також не менш важливим є дотримання кримінально-процесуальної форми.

    Проблема дослідження кримінально-процесуальної форми є актуальною в сучасних умовах побудови правової держави в Україні, оскільки саме процесуальна форма створює врегульований, обов'язковий режим судочинства у кримінальних справах. Своєчасне і правильне застосування кримінального покарання до осіб, що вчинили злочини, забезпечується належним порядком провадження по кримінальних справах, що визначені кримінально-процесуальним законодавством і наділені процесуальними формами, які покликані сприяти встановленню істини у справі й забезпечувати дотримання прав і законних інтересів усіх учасників процесу. Процесуальна форма створює той режим законності, який є першорядною умовою успішної боротьби зі злочинами і разом із цим необхідною гарантією особи від свавілля і судових помилок.

   Об'єктом дослідження курсової роботи є кримінально-процесуальне законодавство України.

   Предметом дослідження курсової роботи є кримінально-процесуальна форма.

   Метою курсової роботи є дослідження кримінально-процесуальної форми в контексті кримінально-процесуального законодавства України. Можливість реалізації поставленої мети зумовлена розв'язанням низки завдань, таких як:

- визначення поняття та соціальної  цінності кримінально-процесуальної  форми;

- вивчення кримінально-процесуальної  форма як гарантії забезпечення  достовірності одержаних відомостей  про факти;

- аналіз проблем вдосконалення  процесуальної форми на сучасному  етапі політико-правового розвитку  України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Поняття і соціальна цінність кримінально-процесуальної форми

1. Значення і поняття кримінально-процесуальної форми.

 

   Процесуальна форма належить до фундаментальних категорій науки кримінального процесу. Від точності визначення цього поняття залежить розробка ряду найважливіших теоретичних проблем. Дослідження суті кримінально-процесуальної форми пов'язане і з вирішенням чималого числа практичних завдань, що мають велике соціально-політичне значення.

Питання про кримінально-процесуальну форму належить до тих питань, що не досить повно досліджені у науці кримінального процесу. І хоча в сімдесяті роки побачили світ робіти, які було присвячено процесуальній формі, багато з питань щодо її поняття та змісту, залишаються дискусійними, причому в деяких випадках відмінності у визначеннях мають суттєвий характер. Так, деякі джерела стверджують, що кримінально-процесуальна форма "охоплює" весь кримінальний процес у єдності його змісту (кримінально-процесуальної діяльності) і форми. В деяких інших джерелах при визначенні кримінально-процесуальної форми виділяються в одному випадку умови, встановлені законом для здійснення слідчих і судових дій, в іншому - умови виникнення, зміни або припинення правовідносин, а в третьому - структура, умови, послідовність, порядок здійснення процесуальних дій і закріплення їх у правових актах.1

Разом з тим не викликає сумнівів той факт, що своєчасне і правильне застосування кримінального покарання до осіб, які вчинили злочини, забезпечується належним порядком провадження по кримінальних справах, що визначено кримінально-процесуальним законодавством і наділене процесуальними формами, які покликані сприяти встановленню істини у справі й забезпечувати дотримання прав і законних інтересів усіх учасників процесу. Процесуальна форма створює той режим законності, який є першорядною умовою успішної боротьби зі злочинами і разом із цим необхідною гарантією особи від свавілля і судових помилок.

Поняття кримінально-процесуальної форми повинно спиратися на те загальновизнане положення, що кримінальному (матеріальному) закону, який визначає межи злочинного і покарання за злочини, відповідає певна форма його реалізації. Здійсненню норм кримінального права щодо застосування заходів кримінального покарання до осіб, якими вчинено злочин, не може бути ніяка (зокрема цивільно-процесуальна) форма діяльності суду й інших учасників процесу, окрім кримінально-процесуальної. Процесуальна форма, визначається наукою за допомогою вказання на сукупність однорідних процедурних вимог до дій учасників процесу, що спрямовані на досягнення певного матеріально-правового результату, в області кримінального судочинства створює правовий режим діяльності суду, органів розслідування і прокурорського нагляду по порушенню кримінальних справ, їх розслідуванню і вирішенню; встановлює послідовність процесуальних стадій, систему й умови провадження у справі в цілому і здійснення окремих процесуальних дій.

Суттєву рису кримінально-процесуальної форми складає система вимог, закріплених нормами кримінально-процесуального права. Ця система передбачає наявність у своєму складі правил, які визначають коло і порядок діяльності всіх без виключення осіб, що беруть участь у процесі, послідовність, зміст і характер всіх їх дій, а також відповідальність за невиконання цих дій. Крім того, кримінально-процесуальний закон встановлює:

а) форми участі в кримінальному судочинстві зацікавлених у результаті справи осіб (наприклад, можливість написати обвинувачуваним свої показання власноручно з обов'язковою відміткою про це в протоколі допиту);

б) вимоги мотивування й оформлення відповідним документом рішень, що приймаються органами дізнання, попереднього слідства і судом (наприклад, правило про обов'язкове мотивування вироку суду);

в) обов'язковість точного протоколювання всіх слідчих дій і всього ходу судового розгляду справи, причому не тільки з вказівкою назви, але і з відображенням змісту цих дій (наприклад, допит на суді експерта передбачає протоколювання суті його відповідей на питання суддів, обвинувача, потерпілого та інших учасників судового розгляду);

г) підстави і порядок прийняття і відміни рішень органів і посадовців, які проводять процес (наприклад, правило про те, що якщо справа збуджена слідчим або органом дізнання без законних приводів і підстав, то прокурор своєю постановою відміняє постанову слідчого або органу дізнання, відмовляючи у збудженому стані кримінальної справи, або припиняє справу, якщо по ній були проведені слідчі дії);

д) правила, які визначають організацію діяльності слідчих, прокурорських і судових органів, а також судовий етикет, ритуал судового процесу (проголошення вироку стоячи, обов'язок усіх присутніх вставати при вході суду в зал і т.д.) .

Підсумовуючи викладене, кримінально-процесуальну форму можна визначити як регламентовані кримінально-процесуальним правом систему і структуру кримінально-процесуальних інститутів і правил, процедуру і послідовність стадій кримінального процесу, умови, способи і терміни здійснення процесуальних дій, безпосередньо або побічно пов'язаних із збиранням і дослідження доказів на попередньому слідстві і в судовому розгляді, їх закріпленням у правових актах, а також порядок прийняття і оформлення рішень з окремих питань і у справі в цілому.

Процесуальна форма дозволяє слідчому і суду науково обґрунтовано, з мінімально необхідними витратами сил і часу встановлювати істину у справі, сприяє виголошенню законних і обґрунтованих вироків. Багато в чому завдяки саме процесуальній формі кримінально-процесуальне право надійно оберігає права і обов'язки громадян.2

Цінність кримінально-процесуальної форми визначається, також і тим, що вона забезпечує характерну для правосуддя єдність суспільних і особистих інтересів, тобто інтересів правосуддя і законних інтересів учасників судочинства. Зокрема, це виражається в допустимості для досягнення цієї мети тільки тих засобів, які повністю узгоджуються з правами і законними інтересами особи.

Отже, кримінальна-процесуальна форма – невід'ємна сторона кримінального судочинства. Слідча та судова діяльність по кримінальних справах спрямована на втілення в життя норм кримінального закону і регулюється як кримінальним, так і кримінально-процесуальним правом.

Кримінально-процесуальна форма (процесуальний порядок) кримінального процесу є правовою формою діяльності органів розслідування, прокуратури і суду щодо порушення кримінальних справ, їх розслідування і вирішення, а також учасників процесу та інших осіб, притягнених до справи в тій чи іншій якості, і відносин, пов'язаних з цією діяльністю.

Кримінально-процесуальна форма утворює врегульований, обов'язковий правовий режим провадження по кримінальних справах. Це сукупність встановлених процесуальним законом умов, за яких провадиться як діяльність у цілому, так і кожна процесуальна дія зокрема, приймається кожне рішення у справі, і які визначають зв'язок і послідовність проваджених дій і прийнятих рішень.

 

1.2.Кримінально-процесуальна форма як гарантія забезпечення достовірності одержання відомостей про факти

 

Процесуальна форма – невід'ємна сторона кримінального судочинства. Судочинство, слідча і судова діяльність по кримінальних справах направлені на втілення в життя норм кримінального закону й регулюються як кримінальним, так і кримінально-процесуальним правом.

Ці суміжні, тісно пов'язані між собою галузі права регулюють різні сторони діяльності слідчих і судових органів і різні відносини, пов'язані з їх діяльністю.3

Якщо норми кримінального права регулюють у вирішенні відповідних питань слідчу і судову діяльність як таку, безпосередньо її зміст, то кримінально-процесуальне право включає норми двоякого характеру.

У кримінально-процесуальному праві можуть бути виділені, по-перше, норми, що визначають завдання кримінального судочинства (ст. 2 КПК [2] України), обов'язок порушення справи і розкриття злочину (ст. 4), вимогу повноти, всебічності й об'єктивності дослідження (ст. 22), коло обставин, що підлягають доведенню (ст. 64), що регулюють оцінку доказів (ст. 67), коло питань, що підлягають вирішенню на нараді суддів при винесенні вироку, та інші правила, що безпосередньо відносяться до діяльності слідчих і судових органів, до її змісту; і по-друге, норми, що встановлюють порядок кримінального судочинства, його форму; вони регулюють слідчу і судову діяльність не безпосередньо – її зміст, а шляхом регламентації процесуальних умов проведення як цієї діяльності в цілому, так і кожної окремої слідчої або судової дії, їх зв'язки і послідовності .

Процесуальна форма (процесуальний порядок) кримінального судочинства є правовою формою діяльності суду, органів розслідування й прокурорського нагляду за порушенням кримінальних справ, їх розслідування і вирішенням, а також учасників процесу та інших осіб, залучених до справи в тій або іншій якості, і відносин, пов'язаних з цією діяльністю. Вона є сукупністю встановлених процесуальним законом умов, у яких проводиться як ця діяльність в цілому, так і кожна окрема процесуальна дія (або комплекс таких дій) і приймається кожне рішення у справі і якими визначається зв'язок і послідовність дій, що проводяться, і прийнятих рішень

Процесуальна форма є правовою формою державної діяльності, специфічним її різновидом.

Значення процесуальної форми для кримінального судочинства, як і її поняття, властивості й проблеми побудови не можуть розглядатися поза зв'язком із завданнями процесу, його змістом.

Процесуальна форма нерозривно пов'язана й взаємозумовлена зі змістом кримінального судочинства. Необхідність процесуальної форми та її особливості порівняно з іншими правовими формами зумовлюються завданнями, змістом і характером слідчої і судової діяльності, її специфікою як галузі державної діяльності.

Специфіка діяльності слідчих і судових органів визначається тим, що вони здійснюють функції влади (у встановленому законом порядку і в межах своєї компетенції) по розкриттю злочинів, викриванню винних в ньому осіб і залученню їх до судової відповідальності, вирішенню питання про винність (або невинність) залучених і про міру покарання. Таким чином, здійснювані ними функції влади направлені на вирішення питання про застосування (або незастосуванні) заходів державного примушення у вигляді кримінального покарання і зв'язані в ході свого здійснення із застосуванням заходів державного примусу процесуального характеру.

Процесуальна форма робить безпосередній вплив на зміст кримінального судочинства, і останнє перебуває в прямій залежності від тієї або іншої побудови процесу. Вона організує відносини в процесі органів держави як між собою, так і з обвинуваченим та іншими громадянами, що беруть участь у справі.4

Закон надає найважливіше значення неухильному виконанню вимог КПК, що визначають порядок судочинства, як умові правосуддя.

Процесуальна форма:

• забезпечує умови послідовного здійснення достовірно демократичних принципів кримінального судочинства, справжній демократизм процесу в цілому;
• створює стабільний, стійкий, юридично визначений режим провадження по кримінальних справах і покликана забезпечити законність у діяльності суду, органів дізнання і попереднього слідства, а також прокурорського нагляду за кримінальними справами;
• містить умови, покликані забезпечити активність органів прокуратури і попереднього розслідування й суду в боротьбі зі злочинністю (своєчасність збудження ними кримінальних справ за наявності приводів і підстав для цього, застосування всіх передбачених законом заходів до розкриття злочину і встановлення винних у ньому осіб, до викриття їх у суді);
• містить гарантії прав і законних інтересів громадян – обвинуваченого, а також потерпілого й інших осіб, що залучаються до справи або інтереси яких зачіпаються в процесі провадження;
• створює умови, що забезпечують повноту, всебічність і об'єктивність дослідження обставин справи як кожного окремого з них, так і їх сукупності, встановлення істини, правильне і справедливе застосування закону;
• включає засоби, що забезпечують можливість з'ясування в процесі провадження у справі причин і умов здійснення злочину і застосування процесуальних заходів попередження злочинів надалі;
• має важливе значення для авторитету суду й переконливості його вироку, для здійснення виховного і превентивного ефекту кримінального судочинства .

Всім цим обумовлені властивості процесуальної форми в кримінальному судочинстві та її специфічні риси як різновиди правових форм державної діяльності.5

Специфічною рисою процесуальної форми є також строго визначена законодавча регламентація компетенції державних органів і посадовців, що здійснюють провадження у справі або беруть участь у ній.

Правила, що визначають їх компетенцію, отримують у процесуальному законодавстві двоякий напрям:

1) закон розмежовує процесуальні  обов'язки між судом, прокурором, органами дізнання і слідчим;

2) закон установлює правила підсудності  й перебування під слідством, розмежовуючи тим самим компетенцію  між органами держави, що виконують  один і той же процесуальний обов'язок .

Відступи від процесуальних правил, що визначають компетенцію державних органів і посадовців, можуть мати місце лише в тих випадках і в тих межах, які передбачені самим же процесуальним законом.

Невід'ємною властивістю процесуальної форми є також надання громадянам, зацікавленим в результаті справи – обвинуваченому, потерпілому та іншим, – права безпосередньої участі в провадженні по ній і наявність інших процесуальних гарантій, що забезпечують можливість кожному з них захисту своїх прав і законних інтересів в якості активного суб'єкта процесу ;

Невід'ємною ознакою процесуальної форми кримінального судочинства є також специфічність умов прийняття рішень у справі і правового режиму прийнятих рішень.6

Специфіка процесуальної форми кримінального судочинства виражається, таким чином, в сукупності названих ознак, а також у ступені й детальності правового нормування в кожному з указаних моментів, у більшій юридичній визначеності і більшому розвитку правових гарантій.

"Форма, процесуальність у судовій  справі має величезне, виняткове  значення. Відома урочистість, відома обстановка, яка доводить, що суд є носієм цілого, має величезне значення" .

Процесуальною формою є, таким чином, установлений законом, юридично визначений порядок кримінального судочинства, що характеризується сукупністю вказаних ознак і забезпечує здійснення завдань правосуддя шляхом розкриття злочину, викривання і призначення справедливого покарання винним у ньому особам і суспільно-виховної дії.

Отже, з процесуальною формою тісно пов'язане питання процесуальних гарантій. Це – передбачені кримінально-процесуальним законом засоби забезпечення досягнення завдань кримінального судочинства й охорони прав і законних інтересів осіб, які беруть у ньому участь.

Процесуальна форма в цілому є найважливішою процесуальною гарантією правильного порушення кримінальних справ, їх успішного розслідування, судового розгляду і вирішення (ці гарантії в теорії нерідко називають гарантіями правосуддя), а також гарантією прав особи в кримінальному процесі .7

Крім процесуальної форми, процесуальними гарантіями є принципи кримінального процесу, процесуальні обов'язки його суб'єктів і заходи кримінально-процесуального примусу. Наприклад, ст. 14 КПК [2] передбачає, що ніхто не може бути заарештований інакше, як на підставі судового рішення або із санкції прокурора. Прокурор зобов'язаний негайно звільнити кожного, хто незаконно позбавлений волі або утримується під вартою понад строк, передбачений законом чи судовим вироком. Це – принцип недоторканності особи. Стаття 16 КПК [2] закріплює принцип здійснення правосуддя в кримінальних справах на засадах рівності громадян перед законом і судом незалежно від їх походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду й характеру занять, місця проживання та інших обставин.8

За наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, окриється від слідства і суду або перешкодить установленню істини в кримінальній справі, або займатиметься злочинною діяльністю, а також для забезпечення виконання вироку до нього можуть бути застосовані як запобіжний захід, наприклад, підписка про невиїзд з місця постійного проживання або тимчасового знаходження без дозволу органів, у провадженні яких знаходиться кримінальна справа, або навіть взяття під варту (ст. 148, 149 КПК [2]).

Між процесуальними гарантіями досягнення завдань кримінального судочинства і процесуальними гарантіями прав і свобод особи в кримінальному процесі немає суперечності. Вони перебувають у єдності, доповнюють одна одну й загалом характеризують демократизм і гуманізм кримінального процесу України, хоч і потребують удосконалення.

 

1.3. Послідовність стадії  кримінального процесу як необхідна  умова дотримання процесуальної  форми.

 

   Діяльність уповноважених державою органів здійснюється у певній послідовності і може бути поділена на певні частини, або етапи, які прийнято йменувати стадіями кримінального процесу.

   Стадії є відносно відокремленими частинами кримінального процесу. Будучи самостійними, вони водночас перебувають у зв'язку з іншими стадіями, утворюючи єдину систему кримінального процесу.

Особливостями кожної стадії є: своєрідне коло завдань; певне коло учасників; специфічний процесуальний порядок діяльності суб'єктів та їх правовідносин; зміст та форма підсумкових рішень, які приймаються на відповідному етапі процесуального провадження.9

Кримінальний процес складається з семи основних стадій та однієї виключної стадії.

Основні стадії:

1) порушення кримінальної справи;

2) досудове розслідування (дізнання  та досудове слідство);

3) попередній розгляд справи;

4) судовий розгляд;

5) апеляційне провадження;

6) касаційне провадження;

7) виконання вироку.

   Перша стадія -порушення кримінальної справи - починається з моменту надходження до органу дізнання, слідчого, прокурора або суду вказаних у законі як приводи до порушення кримінальної справи заяви або повідомлення про злочин або з моменту безпосереднього виявлення ознак злочину.10

Такі заяви або повідомлення, а також і безпосереднє виявлення ознак злочину є юридичними фактами, які породжують кримінально-процесуальні відносини. З їх наявністю пов'язані виникнення кримінального процесу взагалі та початок його першої стадії - порушення кримінальної справи -зокрема.

У цій стадії процесу компетентні органи у специфічній процесуальній формі за допомогою передбачених процесуальних засобів (отримання пояснень, витребування   матеріалів, провадження оглядів тощо) з'ясовують наявність у подіях ознак злочину.

   Друга стадія - досудове розслідування. Вона полягає у провадженні органами дізнання та попереднього слідства передбачених законом слідчих та інших процесуальних дій, спрямованих на отримання доказів, попередження, припинення, швидке та повне розкриття злочину, всебічне дослідження обставин справи та викриття винних, виявлення та усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, відшкодування завданої злочином шкоди, забезпечення невідворотності відповідальності осіб, які вчинили злочин, і правильне застосування закону.11

  Основний зміст розслідування становить діяльність зі збирання, дослідження, оцінки, перевірки та використання доказів (доказування), розкриття злочинів, забезпечення встановлення істини та захисту прав і свобод людини.

    Третя стадія - попередній розгляд справи суддею. Після закінчення розслідування справа з обвинувальним висновком, затвердженим прокурором, передається до суду, де вона вивчається і вирішується питання про можливість призначення справи до судового розгляду (віддання обвинуваченого до суду) та організації судового розгляду. Підсумковими рішеннями у даній стадії кримінального процесу є рішення про призначення справи до судового розгляду, про повернення справи на додаткове розслідування або про закриття справи.

     Четверта стадія -судовий розгляд. Ця стадія передбачає розгляд у судовому засіданні із додержанням принципів гласності, змагальності, усності та безпосередності дослідження доказів і всіх інших принципів правосуддя, за активної участі всіх заінтересованих учасників процесу, матеріалів кримінальної справи, дослідження всіх її обставин та розв'язання справи по суті.

   Судовий розгляд кримінальних справ здійснюється місцевими та апеляційними судами України, які можуть розглядати по першій інстанції справи, визначені законом .

    Головними учасниками процесу у цій стадії є суд, прокурор, який підтримує обвинувачення, підсудний, захисник та потерпілий.

Завершується ця стадія або винесенням вироку (обвинувального чи виправдувального), або закриттям справи, або направленням справи на додаткове розслідування.12

    П'ята стадія - апеляційне провадження -полягає у перегляді апеляційним судом або Апеляційним судом України, у зв'язку з поданою учасником процесу апеляцією, рішень суду першої інстанції.13

Апеляція може бути подана: на вироки, які не набрали законної сили, постановлені судами першої інстанції   (місцевим судом, або апеляційним судом, який виступав як суд першої інстанції); на постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, постановлені місцевим судом; на ухвали (постанови), постановлені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування; на окремі ухвали (постанови), постановлені місцевим судом; на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених законом.

      Шоста стадія - касаційне провадження. Касаційне провадження -стадія кримінального процесу, в якій суд касаційної інстанції, а саме Касаційний суд України та Верховний Суд України, за поданням прокурора або скаргою інших учасників процесу переглядає вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, що не набули законної сили, постановлені ним як судом першої інстанції, вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку, а також вироки, що набули законної сили, міських судів, військових судів гарнізонів та ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків; з'ясовує об'єктивну істину і вирішує питання про законність, обґрунтованість і справедливість вироку суду, виправляє допущені помилки і порушення.

    Сьома стадія - виконання вироку - полягає в реалізації вироку, що набрав законної сили, та виконанні рішень суду.

До виключної стадії належать перегляд судових рішень у порядку виключного провадження, а саме: відновлення справ у зв'язку з нововиявленими обставинами; відновлення справи і провадження в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотного порушення кримінально-процесуального закону, які суттєво вплинули на правильність судового рішення .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Документування як форма кримінально-процесуальної діяльності.

 

2.1. Поняття процесуального документу